Питання реалізації цілеспрямованої соціально-психологічної та організаційно-педагогічної роботи фахівців в умовах дитячих таборів почало активно вивчатися у 80-90-х рр. ХХ сторіччя і сьогодні висвітлена у працях А.А. Данилкова, Н.С. Данилкової, Є.В. Гавриліної, К.М. Кавізі - ної, Н.А. Карасьової, Н.Б. Кедрової, М.М. Кисельова, Є.В. Кисе - льової, Е.Г. Лиманської, І.М. Мірошник, Р.В. Овчарової, Є.І. Рогова, Г.І. Руденкової, Н.С. Смущук, І.М. Соболь, О. Є. Третьякова, С.Н. Третьякової, Л.В. Чуніхіной та ін.

Одним із дослідників, що розглядали проблему вивчення дитячих колективів та їх взаємостосунків був Г. Фортунатов. Автор висвітлював важливість і самостійність проблеми дитячих колективів. Він намагається вперше класифікувати типи колективів. Дослідник стверджував, що колектив не є звичайним збігом індивідуумів, він завжди є системою співіснуючих особистостей і при цьому характеризується наявністю не просто об'єднуючих, але й організованих в єдине ціле моментів.

Заслуговує уваги й думка відомого дослідника Г.А. Рокова про те, що дитячий колектив має організуюче значення. У групі дітей, що граються на майданчику, швидко встановлюються ті норми поведінки та спілкування, які ніколи не складуться в умовах суворого контакту на уроках [4].

За Г. Фортунатовим, колектив визначається як "реально існуюча сукупність особистостей, які поєднані однією спільною діяльністю, виконанням соціальних завдань в процесі тривалої взаємодії та спілкування" [5]. Автор робить перші спроби дати характеристику членам тимчасового колективу через аналіз особливостей їх поведінки та деяких характерологічних якостей.

Вивчення взаємостосунків у тимчасовій дитячій групі, проведене в руслі соціометрії, показало, що між дітьми існують складні відносини, які несуть на собі відбиток реальних соціальних впливів, що існують і у дорослому світі. Декілька досліджень дитячих колективів виявили певні фактори, які, як вважають їх автори, пов'язані з утворенням малих груп. Жан Морено відмічав, що діти молодшого шкільного віку утворюють доволі стабільні колективи й що членам цих груп надається певний статус у відповідності до престижу, розумового розвитку й сімейного достатку членів колективу [2].

І хоча проблема надання психологічної допомоги (О.Ф. Бондаренко, Л.Я. Газман, І.В. Дубровіна, О.В. Хухлаєва та ін.) і організація психологічної служби у системі вітчизняної освіти і науки (М.О. Амінов, Л.А. Венгер, І.В. Дубровіна, Ю.О. Замазій, І.Б. Котова, О. Є. Марінушкіна, М.В. Молоканов, Р.С. Немов, А.М. Прихожан, Є.І. Рогов, В.Г. Панок, Н.Ф. Романова та ін.) на теперішній час розглянута досить широко, питання спеціальної підготовки та організації роботи практичного психолога, які могли б забезпечити реалізацію ефективного психологічного супроводу в умовах закладів позашкільної освіти, а саме дитячих оздоровчих таборів, досліджено недостатньо і потребує більш детального вивчення.

Виклад основного матеріалу. Тимчасове дитяче об'єднання як різновид дитячого колективу, що створюються в умовах дитячих оздоровчих таборів, має низку особливостей, які вирізняють їх з-поміж дитячих колективів загальноосвітніх навчальних закладів, спортивно-оздоровчих і творчих центрів тощо. У свою чергу, подібні особливості, а ще й зростаючий соціальний запит з боку батьків, педагогів обумовлюють особливі вимоги до роботи та особистості фахівця психологічної служби табору. Тому проблема забезпечення цієї галузі кваліфікованими спеціалістами актуалізує питання розробки та вдосконалення системи професійної підготовки майбутніх психологів, які надалі зможуть успішно реалізувати себе у роботі з дітьми в умовах тимчасового дитячого об'єднання.

Основним завданням практичного психолога дитячого оздоровчого табору як спеціаліста, що працює у системі позашкільної освіти, є збереження психологічного здоров'я та допомога в соціалізації дітей, надання консультативної психологічної допомоги, організація тренінгових занять у тимчасових дитячих групах упродовж їх відпочинку в таборі. Це стає можливим тільки завдяки організації психологічного супроводу дітей на час всієї зміни, специфіка якого обумовлюється декількома факторами, а саме: особливостями тимчасового дитячого об'єднання та індивідуальними і віковими особливостями дітей, що приїхали відпочивати. Не менш важливу роль відіграють специфіка табору і характер виховних завдань його педагогічного колективу. Тому за короткий проміжок часу практичний психолог табору повинен бути готовий швидко й ефективно вирішити низку професійних завдань, надати максимально можливу допомогу дітям і педагогам у подоланні особистісних та професійних проблем, не забуваючи при цьому про взаємодію з батьками дітей, адміністрацією табору, а також про методичну і наукову діяльність.

На жаль, фахівці, які лише починають працювати в системі дитячих оздоровчих таборів частіш за все не мають повного уявлення про специфіку роботи психолога у подібних установах. Це трапляється через відсутність досвіду роботи з дитячими об'єднаннями та недостатніми практичними навичками, а також у зв'язку з дефіцитом спеціалізованої, науково та методично систематизованої інформації щодо практичної діяльності психолога в умовах дитячого табору. З огляду на подібну ситуацію особливо актуальним стає питання готовності майбутніх психологів до роботи з дітьми в умовах тимчасового об'єднання, розробка ефективних програм професійної підготовки працівників психологічної служби табору, що базуються на досягненнях сучасної психолого-педагогічної науки і відображають специфіку ТДО в умовах дитячих заміських таборів.

У своїй роботі з дітьми цей фахівець реалізує основні напрямки психологічної практики (консультування, корекційно - розвиваюча, просвітницька та методична діяльність). Не менш важливим є також взаємодія психолога табору з педагогами-ор - ганізаторами, які безпосередньо організовують життєдіяльність дітей на період табірної зміни. Рекомендації психолога можуть стати корисними і для керівника табору під час вирішення таких адміністративних чи педагогічних питань як оптимізація взаємовідносин між педагогами, визначення сумісності педагогів, попередження та вирішення конфліктів, профілактика синдрому емоційного вигорання тощо.

У сучасній літературі дається таке означення дитячого виховного колективу: "виховний колектив - це таке об'єднання дітей, життя і діяльність якого мотивується здоровими соціальними прагненнями, в якому ефективно функціонують органи самоврядування, а міжособистісні стосунки характеризуються високою організованістю, відповідною залежністю, прагненням до загального успіху, багатством духовних взаємовідносин та інтересів, що забезпечує свободу і захищеність кожної особистості" [6].

А.П. Усова пише, що одним з головних факторів розвитку суспільного виховання є саме дитина, яка виступає перед нами головним чином як особистість, що живе своїм життям, як член маленького дитячого суспільства з його інтересами, потребами, зв'язками, що завойовує якесь місце у цьому суспільстві [1]. На думку Т.В. Драгунової, спілкування з близьким товаришем виділяється в абсолютно особливу діяльність [3]. Вона існує як самостійна діяльність, яка може бути названа діяльністю спілкування. Предметом цієї діяльності є інша людина - товариш - одноліток як людина.

Отже, група однолітків лише тоді є сприятливим для дитини середовищем, коли статус особистості у групі є достатньо високим або таким, що задовольняє потреби дитини. Місце в системі відносин залежить від різних рис характеру дитини, у тому числі і від таких, як товариськість, здатність зрозуміти іншого, швидко орієнтуватися в обстановці, що склалася. Спостереження показують, що нерідко в групі між дітьми виникають взаємини, які не тільки не сприяють формуванню атмосфери взаємоповаги і порозуміння один з одним, але, навпаки, ведуть до розвитку протилежних якостей. Не всім дітям комфортно перебувати у середовищі однолітків, не для всіх тут сприятливий психологічний клімат. Крім місця відповідно у своїй команді, дитина є членом референтної групи, тобто тієї групи, яка відповідає його віковим потребам.

Організація та забезпечення належного функціонування тимчасових дитячих груп в умовах оздоровчого табору задовольняють у дитини в першу чергу потребу у вільному спілкуванні, не регламентованому дорослими. Вільне спілкування - це не просто спосіб проведення дозвілля, але і засіб самовираження, встановлення нових людських контактів. Приналежність до певної компанії підвищує упевненість в собі і дає додаткові можливості самоствердження.

Впродовж літніх періодів відпочинку дітей 2015 та 2016 було проведено систематичне психологічне дослідження, у якому взяли участь 532 дітей віком від 6 до 17 років. Застосовано наступні методики:

методику діагностики рівня агресивності (адаптований варіант методики Басса-Дарки) для попередження можливих конфліктів між дітьми;

методику діагностики самооцінки дитини, що дала інформацію не тільки про рівень самооцінки кожної дитини, але і про ставлення до дитини у сім'ї, психологічну зрілість дитини і готовність до міжособистісної взаємодії у новому дитячому колективі, про адаптивний потенціал особистості;

графічну методику "Кактус", що дає можливість діагностувати емоційний стан дитини;

графічну методику "12 тварин" та "Конструктивний малюнок чоловічків з геометричних фігур", що спрямовані на виявлення індивідуально-типологічних відмінностей та характерологічних рис особистості, первинну діагностику самооцінки дитини і дають комплексну інформацію про психологічні особливості особистості досліджуваного;

тест психологічної атмосфери та міжособистісних відносин у групі "Два будиночки";

соціометричне дослідження групи дітей;

методику незакінчених речень як методику вербально-проективного типу;

діагностичну методику спрямованості особистості, що дає можливість визначити переважаючий тип орієнтації підлітка: на себе, на діяльність чи на спілкування;

опитувальник на визначення типу акцентуації рис характеру та темпераменту К. Леонгарда і X. Смішека.

Аналіз психологічних особливостей проблемних дітей і специфічних дефектів спілкування з однолітками дозволив виділити основні напрями роботи з ними:

по-перше, необхідно сформувати і мотивувати справжній інтерес дитини до людей, що оточують її, примусити її задуматися про їх інтереси і потреби. Така інформація може допомогти дитині більш ефективно визначити справжній характер ставлення до себе, а у випадку виникнення розбіжностей уникнути розповсюдження власної негативної оцінки щодо ситуації на ставлення до себе і, відповідно, на взаємини з тими, що оточують її;

по-друге, необхідно навчити дитину не застосовувати еталон досконалості ні до себе, ні до інших, не допускати звинувачення, виховати в собі прагнення у важку хвилину звертатися за допомогою та підтримкою до інших людей, не замикатися у собі, навчитись бачити позитивне в негативному та невдалому спілкуванні.

Високі вимоги до своїх друзів та близьких створюють потенційне джерело для образ, дитина таким чином виходить за межі звичайних спокійних контактів та залишається соціально ізольованою. Психологічна компенсація цього явища пов'язана з розвитком у дитини вміння подивитись на себе з боку, об'єктивно оцінити свою поведінку й дії.

Третій напрям розвитку функцій спілкування пов'язаний із навчанням дітей прийомам саморегуляції свого стану, що дозволило б їм уникати конфліктів та бути соціально гнучким.

Велике значення треба приділяти розвитку у дітей навиків вираження дружніх почуттів, посмішки, спокійного темпу мовлення. Для розвитку навиків спілкування - уміння підтримувати загальну бесіду, брати участь у колективному обговоренні теми. Практичному психологу на групових заняттях з дітьми (тренінгах) необхідно навчити їх правилам участі у спілкуванні: уважно вислуховувати кожного, не перебивати, обговорювати всі ідеї по черзі, не говорити дуже довго і дуже швидко, чітко і доступно виражати своє ставлення, висловлювати свою точку зору, договорюючи до кінця.

У процесі формування у дітей правильного самоусвідомлення важливо враховувати, що найкраще діти пізнають себе в діяльності, яку виконують, а для адекватного розуміння себе, осягнення джерел свого успіху у тимчасовому дитячому колективі їм необхідно навчитися бачити себе з боку. Саме тому тема групової динаміки так зацікавила наукові пошуки автора та стала практичною віхою роботи у програмі активного дитячого відпочинку на базі санаторію Конча-Заспа влітку 2015 - 2016 років. Дякуючи керівництву, робота психолога була практично і методично забезпеченою: ми мали власну тренінгову аудиторію, можливість систематично протягом 12 днів зміни проводити тренінги, коригувати вправи та спостерігати за проявом групової динаміки у тимчасовому дитячому колективі. Для цього було створено тренінгові програми для дітей за віком з урахуванням потреб дитини, запитів батьків, соціальної ситуації розвитку в даному віці та провідної діяльності. Недоцільно було б розкривати повністю напрямки тренінгової роботи, але зупинимося на основній меті роботи кожної групи:

робота з групою дітей 7-9 років була спрямована на освоєння в новому колективі, боротьбу зі страхами, навчання навичок самоконтролю та вираження емоцій;

робота з групою дітей 10-13 років мала на меті поліпшення навиків комунікативної компетентності, адекватного самовираження та навчання основ конструктивної взаємодії у тимчасовій групі;

робота з дітьми 14-17 років була спрямована на опанування лідерських якостей, самопізнання, самореалізацію та самовизначення дітей.

Це був початковий, так би мовити, пілотажний етап практичної роботи психолога у таборі за напрямком покращення групової взаємодії шляхом тренінгової роботи з дітьми. Практична робота даного напрямку тривала місяць (2 табірні зміни) 2015 року та три місяці (6 табірних змін) 2016 року і охопила 532 дитини віком від 6 до 17 років. Для перевірки ефективності роботи з групою я обрала відомий метод соціометричного опитування. Він проводився у кожній тренінговій групі на 3-ій день після приїзду дітей і на 12-й день. Весь цей час щоденно у кожній групі проводилися психологічні тренінги відповідно меті і завданням роботи з кожною групою. Після обробки бланків методики виявилося, що із 532 дітей-учасників дослідження 358 мали вагомі позитивні зрушення - збільшення кількості позитивних виборів групою і зменшення негативних, тобто 67% учасників отримали більше позитивних виборів, ніж на початку тренінгової роботи. Це говорить про те, що практична тренінгова робота психолога була побудована з урахуванням індивідуальних і групових потреб дітей, більшість дітей успішно ввійшли у тимчасовий дитячий колектив і повністю чи частково реалізували свої потреби в ньому.

практичний психолог дитячий тимчасовий колектив

Висновки