Особистість як предмет та об'єкт соціальної психології

Слово “соціометрія” буквально означає “соціальний вимір”. Методика розроблена американським психологом Дж. Морено і призначена для оцінювання міжособистісних відносин в колективі.

Членам експериментальної групи пропонують перерахувати в порядку надання переваги тих товаришів по групі, з якими вони хотіли б разом працювати, відпочивати тощо. Питання про бажання людини разом з кимось брати участь у певній діяльності називається критеріями вибору. Наприклад: “З ким Ви б хотіли разом сидіти за партою?” або “Кого Ви запросите на свій день народження?” і т.п.

Часто успіх вивчення взаємостосунків залежить від правильного добору цих питань, критеріїв. Вони добираються так, щоб виявити потяг людини до спілкування з членами групи у різних видах діяльності (праці, навчання, відпочинку).

В нашому дослідженні була використана соціометрія (з трьома виборами). Такий вид соціометрії знижує випадковість вибору, а також вона дає змогу отримати найбільш достовірну інформацію про індивідуальний статус групи.

Експеримент з фіксованим числом виборів значно легше математично обробити.

Результати, отримані за допомогою соціометричної методики, можуть бути представлені у форму матриць, соціограм, соціальних числових індексів. Число виборів, отриманих кожною людиною, є мірилом, положен-ням її в системі міжособистісних стосунків, вимірює її “соціометричний статус”. Люди, які отримують найбільшу кількість виборів, користуються найбільшою популярністю, симпатією, їх називають “зірками”. Звичайно, до групи “зірок” за числом отриманих виборів відносяться ті, хто отримує 6 чи більше виборів. Якщо людина отримує середнє число виборів, її відносять до категорії тих, “кому надають перевагу”, якщо людина отримує менше середнього числа виборів (1-2 виборів), то її відносять до категорії “знехтуваних”; якщо не отримала жодного вибору, то до категорії “ізольова-них”, якщо отримала тільки відхилення - то до категорії “ігнорованих”.

Нерідко поняття соціометричної “зірки” змішують з поняттям лідера групи. При цьому не враховують, що “зоряність” - показник емоційної привабливості людини, показник гарного ставлення до неї з боку товаришів, членів групи. А лідерство - це відсоток дійового впливу тієї чи іншої людини на членів групи. І не дивно, що це можуть бути різні люди, оскільки для зайняття становища “зірки” і становища лідера людині потрібні різні якості особистості, наприклад, лідер повинен мати організаторські здібності, яких “зірка” може і не мати.

Становище людини в колективі визначається не тільки індивідуальними особливостями характеру, особистості самої людини, але і особливостями колективу. В малозгуртованому колективі статус особистості залежить від рівня її товариськості. В згуртованих колективах, в яких виконується складна спільна діяльність, статус особистості в основному визначається її діловими і моральними якостями, а не товариськістю. Чим би не визначався статус людини в колективі, він істотно впливає на її поведінку і самосвідомість.

Високорозвиненому, згуртованому колективу притаманні позитивний психологічний клімат, доброзичливі взаємостосунки, емоційне співпережи-вання, співчуття один до одного. Наявність чи відсутність цих якостей є діагностичною ознакою для розрізнення просто групи людей і колективу.

Дослідження проводилось в кілька етапів. На першому етапі учням заповнювалась анкета. На другому - результати зводились до таблиці (соціометричної матриці). Наступним етапом була математична обробка і побудова диференціальної соціограми. На останньому етапі роботи був проведений аналіз результатів дослідження та зроблені висновки.

Результати анкетування були зведені до соціометричної матриці.

За результатами опитування складалась соціометрична матриця, по горизонталі та по вертикалі якої в одній і тій же послідовності перелічені прізвища усіх членів досліджуваної групи. Останні рядки та крайні стовпчики з правої матриці є підсумковими (див. додатки)..

Число отриманих виборів кожним учнем є критерієм його становища в системі особистісних відносин, визначає його “соціометричний статус”.

Досліджувані, які отримали більшу кількість виборів, ніж інші, розташовуються в центрі соціограми - “зірки”. Індивіди, що отримали середнє число виборів, знаходяться в другому колі - “ті, кому надають перевагу”; якщо кількість отриманих виборів менша середнього числа, то вони, “знехтувані”, розташовуються в третьому колі; якщо вибори відсутні, то “ізольовані” розташовуються в четвертому колі. Учні, які отримали тільки відхилення - “ігноровані” - розташовуються в межах найбільшого кола.

2.2 Результати дослідження та їх аналіз

У дослідженні приймали участь учні старшого шкільного віку ЗОШ І-ІІІ ступенів № 27 м. Києва.

Під час дослідження ми намагались максимально повно відобразити результати, розкрити найсуттєвіші зв'язки між членами групи, продемонст-рувати динаміку внутрішньогрупових процесів у сфері міжособистісного спілкування.

Дані проведеного соціометричного дослідження говорять про нерівно-мірність розподілу виборів між учнями.

Аналіз статусної структури, одержаної за результатами кожного експерименту (соціометрії та аутосоціометрії), показує, що вибори між дітьми у всіх розподіляються нерівномірно. Ця нерівномірність зберігається незалежно від типу експерименту і від часу його проведення. Тому ми можемо констатувати факт диференціації учнів на групи відносно місця, яке вони займають в системі міжособистісних стосунків серед однолітків.

Учнів, які одержали різну кількість виборів при соціометричному дослідженні, ми умовно поділили на 4 статусні групи:

І - “зірки” (6 та більш е виборів);

II - “популярні” (3-5 виборів);

III - “прийняті” (1-2 вибори);

IV - “ізольовані” (0 виборів).

Слід підкреслити, що статусне положення учня у групі характеризує не стільки її дійсне, реальне спілкування, скільки бажане.

Цим можна пояснити таку ситуацію: старшокласники які за результа-тами соціометричного експерименту опинились у категорії “ізольованих”, насправді спілкуються з товаришами у групі. І лише спеціальне вивчення показало, що спілкуються вони, по-перше, не з тим, з ким би їм хотілося, і по-друге, ініціатива в спілкуванні здебільшого йде саме від них.

У результаті дослідження були виявлені “соціометричні зірки”: Балик Діма, Валинець Оля, Жигановська Інна, Лужицький Назар.

Серед тих, яким надають перевагу, опинились такі учні: Баламут Іра, Панчук Юля, Пасько Мирослава, Лещенко Катя, Юрчук Юля, Кармазін Богдан, Ліневич Андрій, Михайленко Саша.

Учні, які отримали 1 - 2 бали - Атаманчук Саша, Сич Ксенія, Шмигаль Маргарита, Сирова Даша, Поліщук Іра, Кудіна Настя, Ткачук Дмитро, Ковтун Олег, Гусар Юра, Рак Антон, Смирнов Міша - знехтувані.

Ізольованими (ті, які не отримали жодного вибору) виявились Присяжнюк Паша і Теректьєва Яна.

Також у результаті дослідження були виявлені такі мікрогрупи: Баламут Іра, Волинець Оля, Пасько Мирослава; Кармазін Богдан, Ліневич Андрій, Лужицький Назар, Балик Діма.

Волинець Оля, яка є “соціометричною зіркою”, є фактичним лідером групи - вона є старостою класу.

Серед досліджуваних є учні, які відмовилися зробити негативний вибір. Це Бовкун Олег і Рак Антон. Дані учні при досліджені отримали статус знехтуваних. Тому імовірно, що Олег і Антон відмовилися зробити негативний вибір, щоб не погіршувати своє становище у групі.

Лише позитивні вибори в дослідженні отримали Баламут Іра, Волинець Оля, Жигановська Іна, Ліневич Андрій, Пасько Мирослава, Шмигаль Маргарита.

Лише негативні вибори у дослідженні отримали Присяжнюк Паша і Теректьєва Яна.

Емоційне благополуччя чи самопочуття учня в системі міжособових стосунків, які склалися в колективі, залежить не тільки від того, скільки однолітків їй симпатизує, виявляє бажання з нею спілкуватися, але і від того, наскільки ці симпатії взаємні.

Показник групової згуртованості свідчить про низький рівень групової згуртованості (див. додатки).

Одержаний матеріал дає можливість зробити деякі твердження щодо характеру взаємовідносин між хлопцями та дівчатами. Між хлопцями і дівчатами старшого шкільного віку спостерігається відома відчуженість у плані взаємовідносин, яка з віком зростає. Встановлено, що хлопці частіше обирають дівчат, ніж дівчата хлопців. Тобто, ми можемо констатувати факт, що в старшому шкільному віці взаємний вибір хлопчиками дівчаток і дівчатками хлопчиків зустрічається рідко.

На вибір осіб протилежної статі значною мірою впливає той факт, в яку статусну групу потрапив учень. Як свідчать дані нашого дослідження, осіб протилежної статі частіше обирають учні, які займають несприятливе положення в системі міжособистісних стосунків.

Як можна пояснити виявлений факт? Як було сказано раніше, хлопці більше спілкуються з хлопцями, дівчата - з дівчатами, тобто те чи інше положення в системі міжособистісної взаємодії учень займає на основі симпатії осіб своєї статі. Хлопець займає сприятливе статусне положення в системі стосунків тому, що він користується передусім симпатіями хлопців, а дівчина - прихильністю дівчат. Осіб протилежної статі частіше обирають ті учні, яким не симпатизують особи однієї з ним статі. Не знаходячи задоволення потреби у спілкуванні з особами своєї статі, учень намагається задовольнитись в якомусь іншому середовищі. Саме таким середовищем в даному випадку для хлопців є дівчата, а для дівчат - хлопці.

РОЗДІЛ ІІІ. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Процес протікання міжособистісних стосунків залежить від багатьох факторів, як суб'єктивних, так і об'єктивних, тому батькам, педагогам та самим юнакам необхідно брати до уваги наступні психолого-педагогічні аспекти:

1. Оскільки ситуація у сім'ї юнаків впливає на їх стосунки із ровесниками, то батькам необхідно забезпечити дружню атмосферу та намагатися створювати сприятливий для спілкування клімат. Ними повинні бути враховані не лише фізіологічні та матеріальні, а й духовні потреби учнів (потреба у спілкуванні, самореалізації, повазі).

Навіть у благополучних сім'ях виникають проблеми батьків та дітей. Найбільш очевидною і поширеною складністю являється протиріччя між прагненням старшокласників до самостійності і бажанням батьків бачити їх слухняними і залежними, як у дитинстві.

Нерідко між дітьми і батьками виникає й інше непорозуміння: ті речі, які є важливими для юнаків, не мають значення для їх батьків. І навпаки: батьки постійно говорять про те, що є для них життєво важливим, а юнак чи дівчина взагалі не звертають на це уваги.

Такі протиріччя у сім'ї значною мірою впливають на міжособистісне спілкування юнаків із ровесниками. Все, що батьки забороняють вдома, чого не можна робити у їх присутності, старшокласники реалізують за межами сім'ї, у компанії своїх друзів, і нерідко їх вчинки носять асоціальний характер.

Також надмірна увага чи, навпаки, неуважність батьків до проблем та переживань юнаків призводить до того, що юнаки шукають підтримки не у близьких їм людей, а у знайомих, однокласників, з якими вони і намагаються розділити свої почуття. Достатньо часто вони зіштовхуються з нерозумінням чи індиферентністю своїх співрозмовників. Досить часто брак спілкування викликає кризу самотності, почуття власної безпомічності, яка може перерости у агресивне ставлення до оточуючих чи, навпаки, замкнутість у собі.

Тому батькам необхідно намагатися зрозуміти своїх дітей, оточити їх любов'ю та розумінням, бути тактовними і знайти особливий підхід до них, оскільки непорозуміння у сім'ї може призвести до ускладненої адаптації старшокласників у колективі.

2. Відомо, що на статус юнаків у колективі та його ставлення до оточуючих певною мірою впливає тип сім'ї, у якій вони проживають, а особливо її склад (повна чи неповна сім'я). Доведено, що старшокласникам із неповних сімей складніше побудувати гарні стосунки із однолітками, оскільки наявність деяких негативних рис характеру пояснюється саме відсутністю батька чи матері. Але юнаки із неповних сімей повинні боротися із тими проявами характеру, які заважають їм “влитися” у колектив. їм потрібно активно займатися самовихованням, тобто виховувати у собі ті риси характеру та поведінки, які цінуються і ровесниками, і вчителями, і батьками. Необхідно орієнтуватися саме на позитивні якості, оскільки іноді неадекватне розуміння старшокласниками популярності призводить до виникнення шкідливих звичок, використання ненормативної лексики, нівелювання загальноприйнятими правилами та нормами поведінки.

3. Педагогам, особливо класному керівнику, також необхідно звертати увагу на ставлення школярів один до одного. Потрібно проводити колективні та індивідуальні бесіди із старшокласниками, спостерігати за їх поведінкою, а також ознайомлюватися та аналізувати відповідну психолого-педагогогічну літературу.

Важливим для класного керівника є те, що при виникненні конфлікту між учнями, потрібно не звинувачувати того, кого вчитель із своєї, суб'єктивної, точки зору вважає винним, а детально проаналізувати причини його виникнення, зробити відповідні висновки, а потім прийняти певні міри. Але не потрібно карати та засуджувати винних у конфлікті на очах у всього класу або педагогів, оскільки це не лише може знизити авторитет класного керівника, а й зіпсувати ставлення учнів один до одного.

4. Оскільки переважаючим типом поведінки у колективі старшоклас-ників є домінування, яке нерідко призводить до конфліктів і неправильного розуміння учнями міжособистісних стосунків, класному керівникові і самим членам колективу необхідно орієнтуватися на дружні та кооперативні взаємовідносини один з одним. Такий тип ставлення до оточуючих не лише забезпечить ефективний процес навчання і виховання, ай дасть юнакам можливість знайти у своїх однокласниках надійну опору та підтримку. Перехід від домінантної до дружелюбної поведінки потребуєактивного самовиховання та зміни пріоритетів старшокласників. Школярам раннього юнацького віку необхідно зрозуміти, що досягти поставлену мету у дружній атмосфері легше, ніж у ворожій.

5. Переважній більшості юнаків та дівчат притаманний низький рівень розвитку емпатії, тому педагогам та батькам учнів важливо звернути увагу на причини, які викликали такий низький результат.

Оскільки школярі раннього юнацького віку належать до певних компаній і, як вже було зазначено, проживають у неспокійному районі міста, їм необхідно пояснити не лише зміст понять “авторитет” та “сильний характер”, а й те, що здатність співчувати і співпереживати не являються проявами слабкості характеру, а характеризують людину із позитивної сторони.

6. Батьки та педагоги повинні звернути увагу на те, що у ранньому юнацькому віці зростає потреба в інтимному спілкуванні, у необхідності розділити свої найпотаємніші переживання із другом. На даному етапі життя старшокласниками більше цінується дружба із ровесниками, яким, на їх думку притаманний вищий ступінь розуміння, ніж батькам або іншим дорослим людям. Тому не потрібно засуджувати їх за деяку скритність, за те, що вони більше часу та уваги приділяють друзям, ніж сім'ї. Батьки також можуть стати близькими друзями для своїх дітей, якщо будуть намагатися не засуджувати і розуміти їх.

7. Поряд із дружбою у юнаків виникає гостра потреба кохати і бути коханими. Цей вік сповнений як позитивних, так і негативних духовних переживань. Будь-кого може спіткати нещасне або нерозділене кохання і тому батьки, як найближчі і найдосвідченіші люди повинні бути поряд із юнаками і завжди бути готовими втішити та допомогти добрими порадами. Але вони не повинні робити найпоширенішої помилки батьків - вказувати юнакам наскільки дрібним було пережите ними почуття. Таким вчинком вони назавжди можуть втратити довіру своїх дітей, оскільки нерідко ступінь значущості певних подій та ситуацій для юнаків та їх батьків суттєво відрізняється.

8. Нерідко школярі раннього юнацького віку пов'язують цей період свого життя із початком статевих стосунків. Визначним є те, що стимулом до вступу у статеві контакти для них не завжди являється кохання, дехто з них вважає статеві стосунки саме тим бар'єром, який необхідно подолати задля досягнення дорослості.

Батькам необхідно пояснити старшокласникам не лише те, що дорослість не залежить від кількості статевих партнерів, а й розповісти про можливі негативні наслідки необачного сексуального життя. Розмова між батьками та дітьми повинна проходити у формі спокійної бесіди, але в жодному разі не як настановна лекція, з якої юнаки дізнаються лише про заборони.

Отже, міжособистісне спілкування відіграє значну роль у житті старшокласників, тому батьки та педагоги повинні, беручи до уваги індивідуальні та групові психологічні особливості учнів, створювати оптимальні умови для позитивного міжособистісного спілкування.

ВИСНОВКИ

Проблема міжособистісних відносин займає одне із центральних місць не лише в психолого-педагогічній науці, але і в житті кожної конкретної людини. Особистість, взаємодіючи з соціумом, вимушена співвідносити свої вчинки з діями інших людей, які, в свою чергу, викликають у неї певну емоційну реакцію. Саме так людина вступає в процес міжособистісної взаємодії, в процес встановлення взаємовідносин з іншими людьми.

Аналізуючи динаміку взаємовідносин в різноманітних мікрогрупах - діадах і тріадах, психологи відмічали, що малі групи різного рівня розвитку по-різному впливають на стосунки між людьми, нібито розвертаючи їх по ставленню один до одного то позитивною, то негативною стороною, то залишаючи байдужими. Це означає, що сформований в групі психологічний клімат може актуалізувати або кращі, або гірші якості, риси особистості. Під психологічним кліматом ми розуміємо якісну сторону міжособистісних стосунків, що проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або зашкоджують продуктивній сумісній діяльності і гармонічному розвитку особистості в групі.

Розвиток особистості в шкільному віці відбувається під впливом різних соціальних інститутів (сім'ї, школи, позашкільних закладів, засобів масової інформації), які діють на формування особистості учня не прямо, а через малі групи, членом яких є учень, через живе, безпосереднє спілкування з людьми, що оточують її в цих групах. Це члени сім'ї, товариші по класу, друзі по дому, окремі люди, з якими учень вступає в контакт. Не стільки спілкування, скільки стосунки з цими людьми визначають розвиток особистості.

Цей розвиток може йти добре лише при достатньо сприятливих взаємовідносинах, в яких існує система взаємної підтримки, довіри, відвертості. При поганих взаємостосунках, навпаки, виникають перешкоди на шляху особистісного вдосконалення людини, так як люди не довіряють одне одному, проявляють себе здебільшого з негативної сторони.

В шкільні роки коло друзів учня постійно збільшується, а особистісні прихильності стають більш постійними. Спілкування переходить на більш високий рівень, так як учні починають краще розуміти мотиви вчинків однолітків, що сприяє встановленню гарних взаємовідносин з ними.

Положення учня в системі міжособистісних стосунків у класі зумовлене багатьма факторами, спільними для різних вікових груп.

Провівши експериментальне дослідження дає можливість констатувати, що місце школяра в системі міжособистісних відносин визначається такими факторами. Так, учні, які отримали найбільшу кількість виборів («зірки»), характеризуються рівним характером, мають гарні здібності, багату фантазію, відрізняються ініціативністю, вони добре вчаться, характери-зуються комунікабельністю, дівчата мають гарну зовнішність, а популярні в класі хлопці приваблюють однокласників фізичною силою.

Учням, які мають високий соціальний статус (ті, кому відділи перевагу), притаманні висока успішність, добросовісне ставлення до навчання, належність до класного активу, готовність поділитися речами, гарний зовнішній вигляд.

«Непривабливі» для ровесників школярі (ті, кого зневажають), характеризуються наступними особливостями: погане навчання й поведінка, суспільна пасивність, недобросовісне ставлення до чужих речей, праці, непостійність у дружбі, товаришування з порушниками дисципліни.

Учні з неблагополучним положенням у системі міжособистісних відносин класу («ізольовані») зазнають труднощів не лише у навчанні, але й у спілкуванні з ровесниками, з якими часто не уживаються, що виявляється в забіякуватості, запальності, капризуванні; нерідко їх відрізняє зазнайство, брехливість, жадність; неакуратні та неохайні.

Як засвідчило дослідження, в основі розвитку міжособистісної взаємодії у старшому шкільному віці лежить саме потреба в спілкуванні, яка з віком зазнає змін і задовольняється у різних учнів неоднаково.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Абрамова Г.С. Возрастная психология: учебник для студентов вузов / Г.С.Абрамова. - М.: Академический проект, 2001. - 704 с.

Алєксєєнко Т.Ф. Мала група школярів як соціально-педагогічне явище / Т.Ф. Алєксєєнко // Педагогічна освіта : теорія і практика. Педагогіка. Психологія: зб. наук, праць / Київський міський педагогічний університет імені Б.Д.Грінченка, Інститут проблем виховання АПН України; редкол.: І.Д. Бех, В.О. Огнев'юк, О.Л. Кононкотаін. - К., 2009. -№11 (спецвип., ч. 1). -С.15-19.

Алєксєєнко Т.Ф. Мотивація й цінності групування школярів у малі групи // Соціальна педагогіка : теорія та практика. - № 2, 2010. -С 24 - 30.

Алєксєєнко Т.Ф. Цінності малої групи школярів як соціально-педагогічний феномен / Т.Ф.Алєксєєнко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб.наук.праць / М-во освіти і науки України, АПН України, Ін-т проблем виховання; редкол.: І.Д. Бех, А.Й.Сиротенко, В.М.Оржеховська та ін. - Кам'янець-Подільський: Видавець Зволейко Д.Г., 2009. - Вип.13, кн.1. -С. 266-274.

Башкирова Г.Б. Наедине с собой / Г.Б.Башкирова. - Изд. Второе. - М.: «Молодая гвардия», 1975. - 208 с.

Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избр. психол. труды. - Москва-Воронеж, 1995 - 352 с.

Вереіна Л.В., Платонова С.О. Самотність як феномен відчуття індивіда від навколишнього середовища / Л.В.Вереіна, С.О.Платонова // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / за ред. Максименка С.Д. - К.: ”Логос”, 2008. - т.7, вип. 14 - С. 24 - 30.

Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. - 2010. - №2. - С. 19-27.

Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопреде-ления // Вопросы психологии. - 2008. - № 3.

Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. / Л.Я.Гозман. - М., 1987.

Голован В.П. Аксіопсихологічний потенціал гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів: Автореф. дис... канд. психол. наук. - Івано-Франківськ, 2006. - 18 с.

Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания / Е.И.Головаха, Н.В.Панина. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 189 с.

Данилюк І. В. Історія психології в Україні: Західні регіони (остання чверть ХІХ - перша половина ХХ століття) / І. В. Данилюк. - К.: Либідь, 2002. - 152 с.

Добрович А. Б. Кто в семье психотерапевт / А.Б.Добрович. - М.: Знание, 1985. - 80 с.

Захаров М.А. Контакты на разных уровнях / М.А.Захаров. - М.: Искус-ство, 1991. - 270 с.

Захарова Л. Н. Дитя в очереди за лаской. (Дет. дома) / Л. Н. Захарова. - М.: Политизд, 1991. - 219 с.

Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений / Е.П.Ильин. - СПб.: Питер, 2010. - 576 с.

Китаев-Смык Л.А. Психология стресса / Л.А.Китаев-Смык. - М.: Наука, 1983. - 368 с.

Князева М.Л. Ключ к самосозиданию / М.Л.Князева. - М.: Мол. Гвардия, 1990. - 253 с.

Коваленко О. Г. Історія вивчення міжособистісних стосунків / О.Г.Ко-валенко // Зб. наук. праць ХДПУ. - Вип. 13. - Х.: ХДПУ, 2000. - С. 39- 45.

Ковальчук З. Я. Психологічний аналіз міжособистісної взаємодії вчителя із старшокласниками: [монографія] / Ковальчук З.Я. - Львів, 2008. - 160 с.

Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1985. - 244 с.

Кон И.С. Психология старшекласника. - М., 1980. - 192 с.

Кричевский Р.Л. Социальная психология малой группы / Р.Л.Кричевский, Е.М Дубовская / - М., 2001. - 53 с.

Куницына В. Н. Межличностное общение: [учебник для вузов] / Куницы-на В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.

Леви В.Л. Искусство быть собой: Индивидуальная психотехника. / В.Л.Леви.- М.: Знание, 1990. - 256 с.

Леви В.Л. Искусство быть другим / В.Л.Леви.- М.: Знание, 1981. - 208 с.

Леви В.Л. Не только депрессия: охота за настроением. / В.Л.Леви. - М.: Торобоан, 2007. - 352 с.

Леви В. Л. Одинокий друг одиноких. / В.Л.Леви. - М.: Торобоан, 2006. - 356 с.

Маслоу А. Мотивация и личность. / А. Маслоу. - Нью-Йорк, 1970.

Мирончук Н. М. Формування культури міжособистісних взаємин старших підлітків у позаурочній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 “Теорія та методика виховання” / Н.М.Мирончук. - К., 2007. - 20 с.

Мудрик А.В. Современный старшеклассник: проблемы самоопределения. - М.: Знание, 1977.

Муздыбаев К. Психология ответственности. / К. Муздыбаев. - Л., 1983.

Пелехатий О. Соціально-психологічні особливості маніпулятивної взаємо-дії суб'єктів навчально-виховного процесу. // Соціальна психологія. - 2009. - № 6 (14). - С. 133-143.

Прокоф'єва О.О. Юнаки як об'єкти маніпулятивних міжособистісних стосунків. / Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України - 2009. - № 8. - Одеса, 2009. - С. 210-212.

Сафин В.Ф. Психология самоопределения личности: Учебное пособие / Свердловский институт. - Свердловск, 1986. - 142 с.

Соціолого-педагогічний словник / За ред. В.В.Радула. - К.: «ЕксОБ». - С. 222-223; 240.

Тадля О. Формування колективних взаємин у студентській академічній групі / О. Тадля // Рідна школа. - 2009. - № 6. - С. 48-51.

Файзуллаев А.А. Мотивационная саморегуляция личности / А.А. Файзул-лаев. - Ташкент, 1987.

Фельдштейн Д. И. Психология взросления: структурно-содержательные характеристики процесса развития личности: Избранные труды / Д.И.Фельдштейн. - 2-е изд. - М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2008. - С. 94-124.

Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту / Под ред. И.В.Дубровиной. - М., 1983.

Фромм Э. Иметь или быть / Э. Фромм. - М., 1986.

Швалб Ю.М., Данчева О.В. Одиночество: Соц.-психол. пробл / Ю.М.Швалб, О.В.Данчева. - К.: Из-во «Україна», 1991. - 270 с.

Шостром Э. Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипу-ляции к актуализации. - К., 2003. - 129 с.

СОЦІОМЕТРИЧНА МАТРИЦЯ 11 - А КЛАС (додаток А)

Кількість взаємних позитивних виборів - 30;

Загальна кількість позитивних виборів у групі - 73.

КВ (коефіцієнт взаємності) = 0,41 (низький)

Размещено на Allbest.ru