Шляхи розвитку комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення первинного ґенезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

УДК 376-053.4:316.454.5-056.264

Шляхи розвитку комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення первинного ґенезу

Мартиненко І.В.

У статті представлено теоретико-експериментальні підходи до розвитку комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення первинного ґенезу. На підставі аналізу теоретичних джерел з'ясовано, що проблема порушень комунікативного розвитку дітей із системними порушеннями мовлення є актуальною та вибірково дослідженою. За результатами експериментального вивчення комунікативної діяльності дітей означеної категорії констатовано недостатню сформованість структурних компонентів діяльності спілкування, комунікативних засобів та вмінь, комунікативних рис особистості. Зважаючи на виявлені відхилення, з метою системного впливу визначено шляхи розвитку комунікативної діяльності, обґрунтовано теоретичні підходи та принципи корекційно-розвивального впливу.

Ключові слова: комунікативна діяльність, системні порушення мовлення, діти старшого дошкільного віку, шляхи комунікативного розвитку.

Аннотация

Пути развития коммуникативной деятельности детей старшего дошкольного возраста с системными нарушениями речи первичного генеза

Мартыненко И.В.

В статье представлены теоретико-экспериментальные подходы к развитию коммуникативной деятельности детей старшего дошкольного возраста с системными нарушениями речи первичного генеза. На основании анализа теоретических источников выяснено, что проблема нарушений коммуникативного развития детей с системными нарушениями речи является актуальной и фрагментарно исследованной. По результатам экспериментального изучения коммуникативной деятельности детей указанной категории констатировано недостаточность структурных компонентов деятельности общения, коммуникативных средств и умений, коммуникативных качеств личности детей с СНР. Несмотря на выявленные отклонения, с целью системного воздействия, определены пути развития коммуникативной деятельности, обоснованы теоретические подходы и принципы коррекционно-развивающей работы.

Ключевые слова: коммуникативная деятельность, системные нарушения речи, дети старшего дошкольного возраста, пути развития.

Annotation

Communicative development ways of elder preschool children with system speech disorders primary genesis

Martynenko I.

The article presents the theoretical and experimental approaches to the development of communicative activity of elder preschool children with system speech disorders primary origin. Based on the analysis of theoretical sources revealed that the problem of communicative disorders of children with system speech disorders is relevant and fragmentary investigated. According to the results of an experimental study of the child's communicative activity are ascertained: failure of structural components of the activities of communication, communication tools and skills, communicative qualities of the personality of children with system speech disorders. Despite the identified deviations, with the aim of systemic exposure, we defined the theoretical approaches and principles of correctional and developmental work, development of communicative activity. The main principles of program are: the principle of the communicative approach, of activity, of an integrated approach, of learning individualization, of operation of concentricity, of consistency and systematic.

Keywords: communicative activity, system speech disorders, elder preschool children, the approach of communicative development.

Вступ

Постановка проблеми. Багато років поспіль увагу дослідників і практиків прикуто до проблеми комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей із системними порушеннями мовлення.

Дослідження мовленнєвого недорозвитку цих дітей широко представлено у психолого- педагогічних дослідженнях (С.Ю. Конопляста, 2010; Р.Є. Левіна, 1968; Н.В. Манько, 2007; Н.В. Савінова, 2014; Є.Ф. Соботович, 1989; В.В. Тарасун, 2003; В.В. Тищенко, 20013; Т.Б. Філічева, 2001; Г.В. Чиркіна, 1998; С.М. Шаховська, 1996; М.К. Шеремет, 2010; Ю.В. Коломієць, 2006; В. О. Кондратенко, 1998; С.Ю. Конопляста, 2010; Н.Г. Пахомова, 2013; Н. В. Савінова, 2014; А. М. Савицький, 2011; Л.Ф. Спірова, 1983; В.В. Тищенко, 2012 та інш.), в яких описано особливості мовленнєвого спілкування, мовлення та його складових, труднощі у засвоєнні та використанні мовленнєвих засобів у спілкуванні дітьми з системними порушеннями мовлення (далі - СПМ). В наукових роботах логопедичного спрямування (Б.М. Гріншпун, 1984; Г.В. Гуровець, 1987; Н.В. Чередніченко, 2001) представлено характеристику, симптоматику і структуру різних мовленнєвих порушень (алалія, афазія, дизартрія, ринолалія тощо), які зумовлюють комунікативні труднощі, пов'язані з недостатнім засвоєнням мовних засобів.

Аналіз психологічних досліджень дає підстави для висновків про затримку в оволодінні дітьми означеної групи й невербальними засобами спілкування. Вчені зазначають про зміщення ієрархії мети спілкування дітей із СПМ, зниження потреби у ньому (Б.М. Гріншпун, 1984; О.С. Павлова, 2003;). К.В. Ковилова, 2013; В.В. Коржевіна, 2001; Л.Г. Соловйова, 1998; О.Г. Федосєєва (1999) наголошують на недостатній сформованості комунікативних вмінь і засобів спілкування дошкільників із СПМ; про специфічне розуміння невербальних комунікативних засобів йдеться у дослідженнях О.Л. Леханової, 2003; К.В. Якуніної, 2000; Т.М. Волковська, 2012; В.А. Калягін, 2010; О.Л. Леханова, 2003; В.В. Лубовський, 1988; Т.С. Овчиннікова (2010) порушення комунікативної діяльності вважають однією із специфічних закономірностей розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Однак комплексного експериментального дослідження цієї діяльності у дітей з системними порушеннями мовлення старшого дошкільного віку з урахуванням взаємозв'язку комунікативних засобів, умінь, особистісного арсеналу та структури їх використання, на сьогодні в спеціальній психологічній літературі не представлено. Зважаючи на це, розроблені корекційні методи і технології комунікативного розвитку дітей зазначеної групи характеризуються фрагментарністю без урахування системних зв'язків та ієрархії окремих компонентів діяльності спілкування.

Мета статті - представити теоретичні засади і шляхи розвитку комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення, які ґрунтуються на теоретичних положеннях сучасної логопедії та логопсихології з урахуванням результатів експериментального дослідження.

Аналіз результатів констатувального дослідження

Враховуючи результати дослідження комунікативної діяльності дітей із системними порушеннями мовлення старшого дошкільного віку (І.В. Мартиненко, 2012-2016 р. р.) ми дійшли висновків про системний характер порушень комунікативної діяльності цих дітей: вони недостатньо оволодівають мовленнєвими, експресивно - мімічними, предметно - дійовими засобами спілкування; обмежено використовують комунікативні вміння - інформаційно-комунікативні, інтерактивні, перцептивні; комунікативна діяльність є нестійкою, переважають ситуативно-ділові його форми, що свідчить про затримку у формуванні; недостатня потреба у спілкуванні зумовлена слабкою комунікативною спрямованістю і бідністю комунікативних особистісних рис; труднощі властиві на всіх етапах здійснення комунікативної діяльності, однак найбільше - на етапі планування і контролю [8-9].

Провідними типами комунікативної діяльності старших дошкільників із системними порушеннями мовлення виявлено пасивно-стереотипний та операційно-дефіцитарний, які загалом характерні для 65,5 % дітей досліджуваної категорії. Обидва типи характеризуються значними комунікативними труднощами, зумовленими недостатнім станом сформованості комунікативних вмінь та комунікативних рис особистості, структури діяльності спілкування. Третім, за поширеністю поміж дітей із СПМ, типом комунікативної діяльності виявлено експресивно-прогностичний, характеристики якого найбільше наближені до вікових нормативів. Описані дані засвідчують поширеність у дітей досліджуваної групи дефіцитарних типів комунікативної діяльності з різним ступенем вираженості комунікативних труднощів.

Таким чином, аналіз результатів експериментального дослідження комунікативної діяльності дозволив констатувати недостатній стан сформованості всіх її компонентів, затримку розвитку у дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення. З'ясовано, що спілкування з оточуючими здійснюється із труднощами різного походження: операційного, особистісного, діяльнісного. Враховуюче описане, на нашу думку, комунікативний розвиток дітей із СПМ означеного віку потребує комплексного і системного впливу, що забезпечить його ефективність і продуктивність у різних соціальних ситуаціях.

Такий стан комунікативної діяльності зумовлює необхідність розробки системи комплексного впливу на всі складові комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку.

Теоретичні аспекти формувального експерименту

Вивчення психологічної складової навчання і виховання дошкільників в Україні дає підстави стверджувати про відсутність загальнодержавних програм розвитку спілкування дітей дошкільного віку. Результати аналізу змісту Базової програми змісту освіти дошкільника "Я у Світі" засвідчили недостатню її орієнтованість на розвиток комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку. В програмі зазначено про необхідність розвитку комунікативних рис особистості, самооцінки та самосвідомості дитини, її активності взагалі. Вагома частина програми присвячена розвитку мовлення дітей, однак всебічного підходу до розвитку діяльності спілкуванні змістом програми не передбачено.

На сьогодні в Україні відмічається домінування комунікативно-мовленнєвого підходу до розвитку спілкування дітей, який передбачає, передусім, розвиток мовленнєвих засобів спілкування (О.П. Аматьєва, Н.Д. Бабіч, А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, К.Л. Крутій, Т.О. Піроженко, О.В. Саприкіна та інш.).

Водночас, поміж психологічних кореційно-розвивальних програм розроблених для дітей з мовленнєвими порушеннями, представлено низку, спрямованих на розвиток різних сторін і функцій комунікативної діяльності (С.В. Артамонової [1], К.В. Ковилової [3], В.В. Коржевіної [4], О.С. Павлової [10], Л.Г. Соловйової [13], О.Г. Федосєєвої [15]та інш.).

У відповідності з виявленими на констатувальному етапі дослідження особливостями комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з СПМ та результатами наукових пошуків, у межах заявленої проблеми, іншими дослідниками, було визначено шляхи її розвитку та корекції в умовах спеціального дошкільного закладу (логопедичного), розроблено систему комплексного психологічного впливу.

Система психокорекційного впливу - розвитку комунікативної діяльності дітей із СПМ старшого дошкільного віку передбачала здійснення: роботи з дітьми, організацію середовища - роботу з психологом, вихователями та іншими педагогами, просвітницько-корекційну роботу з батьками.

Робота з формування і розвитку діяльності спілкування у дошкільників із СПМ передбачала активізацію їхнього мовленнєвого спілкування; включення в різні комунікативні ситуації (на заняттях, у вільний час, в режимних моментах); відпрацювання технологій взаємодії (інтеракції) в різноманітних ситуаціях; підвищення ініціативності та самостійності в спілкуванні з дорослим та однолітками; розвиток готовності до комунікації; формування комунікативної культури; розвиток невербальних комунікативних засобів - як кодування, так і декодування; розширення поля комунікативних мотивів та комунікативних рис особистості.

Цілеспрямована робота з батьками дошкільнят із СПМ, яка передбачала опосередкований вплив на комунікативну діяльність дітей, здійснювалась шляхом вивчення сімейного досвіду в розвитку комунікативної компетентності дітей та подальшого залучення батьків до активної участі в розвивальних заняттях і відкритих заходах дошкільного закладу; просвіти батьків щодо організації комунікативної діяльності дошкільників, її стимулювання й активізації (лекції, семінари, тренінги).

Враховуючи провідні положення дитячої психології (Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, О.О. Леонтьєв, М.І. Лісіна) про визначну роль педагогічного спілкування у становленні і розвитку дитячого спілкування, з метою оптимізації роботи педагогів спеціального дошкільного закладу з розвитку комунікативної діяльності старших дошкільників із СПМ, одним з напрямів реалізації розробленої системи є психолого-педагогічна просвіта вихователів і логопедів, зокрема з питань: оптимальних шляхів організації спілкування між дітьми із системними порушеннями мовлення; принципів комунікації дитячих груп; організації взаємодії педагога і дитини з акцентуванням уваги на невербальних проявах і формах взаємодії; активізації експресивних засобів спілкування педагогів, їх емпатії; ролі педагогічного спілкування в розвитку комунікативної діяльності вихованців з мовленнєвими порушеннями. З цією метою використовувалися такі форми роботи як: лекції, бесіди, групові консультації, анкетування, підбір та рекомендації психолого-педагогічної літератури. Водночас, робота з педагогами передбачала активізацію їхніх особистісних комунікативних рис, емоційно-експресивних засобів спілкування, актуалізацію емпатії шляхом залучення їх до участі в тренінгах професійно- педагогічної компетентності, міжособистісного спілкування.

Крім проведення спеціально розроблених й організованих розвиваючих занять з дошкільниками, що проводяться психологами та вихователями дошкільних установ, необхідно виконання ще однієї важливої складової - співпраці дошкільного закладу і сімї з метою взаємодопомоги і взаємопідтримки в розвитку комунікативної компетентності дошкільника із системними порушеннями мовлення.

Процес розвитку комунікативної діяльності дітей із СПМ передбачає спільну, взаємопов'язану роботу всіх педагогів, тобто корекцію комунікативного розвитку дітей дошкільного віку з СПМ не тільки психологом, а й вихователем. Якщо психолог сприяє розвитку і вдосконаленню комунікативних засобів і умінь дітей, то вихователь їх закріплює, мотивує дитину до спілкування, розширює комунікативні мотиви, максимально використовує матеріал занять в режимних моментах.

Основні методи і форми роботи з старшими дошкільниками із СПМ, які рекомендовані вихователям - це: розвивальні та дидактичні ігри (ігри-драматизації, сюжетно-рольові ігри, ігри- змагання, рухливі ігри, творчі ігри, ігри-інсценування тощо.); бесіди; психогімнастика; моделювання та аналіз ситуацій тощо. комунікативна неповнолітня мовлення розвивальний

Робота психолога з реалізації системи розвитку комунікативної діяльності дітей із СПМ передбачає проведення комунікативного групового тренінгу упродовж 8 місяців з жовтня по травень.

Методологічну основу експериментальної роботи склали положення теорії мовленнєвої діяльності (Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія та ін.) і теорії спілкування (Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, М.І. Лісіна, Г.Г. Самохвалова та ін.).

У процесі розробки системи розвитку комунікативної діяльності старших дошкільників із СПМ були враховані сучасні наукові дані про генезис невербальної поведінки, про взаємозв'язок вербальних і невербальних засобів спілкування (І.М. Горєлов, В.А. Лабунська, О.Л. Леханова), відомості про специфіку розвитку дітей із СПМ і про можливі шляхи і методи корекції мовленнєвого недорозвитку в дітей даної категорії (Т.М. Волковська, К.В. Ковилова, С.Ю. Конопляста, О.М. Корнєв, Р.Є. Левіна, І.С. Марченко, О.С. Павлова, Н.Г. Пахомова, Н.В. Савінова, Є.Ф. Соботович, В.В. Тищенко, Г.В. Чиркіна, Т.Б. Філічева, М.К. Шеремет та ін.).

Розробка і реалізація системи розвитку комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з СПМ здійснювались, виходячи з положення про єдність вербальних і невербальних комунікативних засобів, комунікативного особистісного арсеналу в цілісній її структурі.

Впровадження системи передбачає дотримання таких загальнодидактичних і спеціальних принципів:

1. Принцип комунікативного підходу означає, що основним завданням психологічної корекційно-розвивальної роботи є формування у дитини таких умінь і навичок, які необхідні їй для повноцінного спілкування. В основу системи комунікативного розвитку відповідно до цього принципу була покладена ідея про загальну комунікативну активність як базову передумову ефективного спілкування.

2. Принцип діяльнісного підходу. Реалізація діяльнісного принципу передбачає, з одного боку, врахування провідного виду діяльності дошкільників; з іншого - структури комунікативної діяльності в процесі її формування. У зв'язку з цим розроблена система, по-перше, ґрунтується на ігровій діяльності і реалізується, насамперед, ігровими методами. По-друге - спрямована на планомірне і поетапне формування структурних компонентів комунікативної діяльності.

3. Принцип комплексного підходу. Дотримання даного принципу передбачає закріплення сформованих у дитини комунікативних умінь і навичок у вільній діяльності, в режимних моментах, на всіх заняттях, поза дошкільним закладом шляхом інформування і просвіти батьків.

4. Принцип індивідуалізації корекційно-розвивальної роботи. Відповідно до цього принципу враховуються індивідуальні та вікові особливості дітей. Група дітей із системними порушеннями мовлення є клінічно різноманітною, тому зміст корекційно-розвивальної роботи розроблено, виходячи з мовленнєвих і комунікативних можливостей та з урахуванням виявлених індивідуально-типових особливостей дітей, із різними варіантами складності завдань. У відповідності з виявленими особливостями, в роботі з дітьми пропонується змінювати акценти експериментальної роботи (дозований обсяг, її інтенсивність, тривалість) при збереженні загальної логіки роботи.

5. Принцип послідовності і систематичності передбачає, що вирішення завдань одного етапу системи комунікативного розвитку дітей із СПМ створює передумови для переходу до здійснення роботи в межах наступного.

6. Принцип концентричности роботи дозволяє вирішувати завдання розвитку певних компонентів комунікативної діяльності й реалізовувати, визначені у відповідності з ними, етапи, забезпечуючи одночасне закріплення комунікативних умінь та способів взаємодії в різних умовах спілкування різними спеціалістами ДНЗ.

7. Принцип залучення середовища означає реалізацію корекційно-розвивальних завдань розробленої системи шляхом інформування і залучення до їх вирішення всіх дорослих з оточення дитини: педагогів (психолога, вихователів, помічника вихователя, логопеда, муз керівника), батьків та інших членів сім'ї.

8. Принцип семіотічної спеціалізації спілкування відображає сучасні уявлення про знакове опосередкування в формуванні та розвитку спілкування (О.Л. Леханова,2003; Н.Г. Салміна, 1996; Л.І. Фомічова, 2003) і передбачає формування опори в процесі розвитку комунікативної діяльності дітей із СПМ як на мовленнєві, так і невербальні знаки-засоби спілкування, розвитку вмінь із кодування та декодування у процесі міжособистісного та соціально-орієнтованого спілкування.

Висновки

Враховуючи результати теоретичного аналізу сучасних психолого-педагогічних досліджень та висновки на підставі власних експериментальних пошуків, було констатоване системне порушення комунікативної діяльності у дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення первинного ґенезу. У зв'язку з цим було розроблено зміст системи розвитку комунікативної діяльності цих дітей, спрямовану на розвиток комунікативних вмінь й засобів, структури цієї діяльності, гармонізацію комунікативних рис особистості. Комплексність корекційно-розвивального впливу забезпечується залученням до роботи дітей, їх батьків і педагогів.

Реалізація розробленої системи розвитку комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку із системними порушеннями мовлення за описаними напрямами, з урахуванням зазначених принципів, на нашу думку, дозволить не тільки корегувати її порушення та комунікативні труднощі, а й сприятиме гармонійному розвитку структури цієї діяльності в цілому, ефективності особистісно- та соціально-орієнтованого спілкування дошкільників із СПМ.

Використана література

1. Артамонова С.В. Преодоление коммуникативных нарушений у старших дошкольников с общим недоразвитием речи средствами коррекционно-развивающей среды: автореф. дис....канд. пед. наук: 13.00.03 / С.В. Артамонова-М., 2009. - 22с.

2. Дзюба О.В. Развитие коммуникативной компетентности дошкольников с общим недоразвитием речи: дисс.... канд. пед. наук: спец. 13. 00. 07 / О.В. Дзюба. Москва, 2009. - 201 с.

3. Ковылова Е.К. Психокоррекционная технология коммуникативного развития детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи: дис..канд. психол. наук: 19.00.10 / Е.К. Ковылова - Н. Новгород, 2011. - 264 с.

4. Коржевина В.В. Развитие вербальных средств в общении у детей 3-4 лет с недоразвитием речи: автореф. дис..канд. пед. наук наук: 13.00.03 / В.В. Коржевина - М., 2006. - 22 с.

5. Кузьменкова Н.Ю. Формирование коммуникативной способности у детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи посредством обучения речевому этикета: дис.... канд. пед. наук: 13.00.03 / Н.Ю. Кузьменкова. - Архангельск, 2006. - 197 с.

6. Леонтьев А.А. Педагогическое общение / А.А. Леонтьев. - М.: 1979. - 95 с.

7. Логопедія: підручник / [за ред. М.К. Шеремет]. - К.: Видавничий дім "Слово", 2010. - 672 с.

8. Мартиненко І.В. Труднощі у спілкуванні дітей із системними порушеннями мовлення журнал /

І.В. Мартиненко // Логопедія. науково-методичний журнал. - 2015. - № 6. - С. 43-51.

9. Мартиненко І.В. Характеристика комунікативних рис особистості дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення / І.В. Мартиненко // Особлива дитина: навчання і виховання. Науково-методичний журнал. - № 4. - 2015. - С. 45-58.

10. Павлова О.С. Нарушение коммуникативного акта у детей с общим недоразвитием речи: Психолингвистика и современная логопедия / О.С. Павлова. - М, 1998. - 213 с.

11. Пироженко Т.А. Коммуникативно-речевое развитие ребенка / Т.А. Пироженко; Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. - К.: Нора-принт, 2002. - 310 с. // наук. ред.. та упорядник.

12. Програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у світі" О.Л. Кононко. - К.: Світоч, 2008. - 430 с.

13. Соловьева Л.Г. Особенности коммуникативной деятельности детей с общим недоразвитием речи / Л.Г. Соловьева // Дефектология. - 1996. №1. - С. 62 66.