Основні напрямки та шляхи попередження виникнення негативних психічних станів студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.922.8:159.942.5

Основні напрямки та шляхи попередження виникнення негативних психічних станів студентів

Ігумнова О.Б., кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології та педагогіки Хмельницького національного Університету (м. Хмельницький)

Анотація

У статті розглянуті основні напрямки попередження виникнення негативних психічних станів студентів. Описані особливості та програма регуляції позитивних психічних станів у студентів під час навчальних занять для викладачів. Запропонована система установок та рекомендацій для студентів щодо попередження виникнення негативних психічних станів.

В статье рассмотрены основные направления предупреждения возникновения негативных психических состояний студентов. Описаны особенности и программа регуляции положительных психических состояний у студентов во время учебных занятий для преподавателей. Предложена система установок и рекомендаций для студентов по предупреждению возникновения негативных психических состояний.

Ключевые слова: негативные психические состояния, положительные психические состояния, дезадаптация, профилактическая работа, регулятивный процесс.

In the article the basic directions of prevention of negative mental conditions of students. The basic components rehulyatyvnho process level, methods and controls mental states. The article describes the features to create conditions for optimal mental states of the students during the training sessions and described the steps vykladcha for the regulation and management of mental-state students. The attention to the need for prevention programs with teachers and with students for the successful course of the process of adaptation and professional development of university students.

Вступ

Актуальність. Навчання студентів у ВНЗ є періодом професійного становлення, розвитку та формування особистості. Психічні стани студентів, їх настрій визначають включеність психічних процесів у навчальну діяльність, актуалізацію відповідних психологічних властивостей, спрямованість мислення та інтелектуальної діяльності. Попередження виникнення негативних психічних станів дозволяє студентам повноцінно використовувати свої здібності та зреалізовувати особистісні ресурси. Психічні стани, що супроводжують навчальну діяльність і закріплюються під час неї, здійснюють координацію окремих ліній і фаз розвитку різних сфер особистості, що потребує створення умов для актуалізації позитивних психічних станів у студентів. Позитивні психічні стани сприяють активізації здібностей, впевненості у собі, мотивації досягнення успіху, зацікавленості у навчальних дисциплінах. Негативні психічні стани блокують прояв здібностей, знижують мотивацію, бажання вчитися та відображаються на стані здоров'я студентів. Усвідомлення психічних станів, розвиток довільної цілеспрямованої регуляції негативних станів як з боку студентів, так і з боку викладачів, дає можливість попередити їх виникнення та формування деструктивних особистісних якостей.

Проблемою профілактики та корекції негативних психічних станів займалися Дика Л.Г., Габдрєєва Г.Ш., Грановська Р.М., Жаріков Є.С., Ільїн Є.П., Левітов М.Д., Леонова А.Б, Напреєнко О.К., Нємчіна Т.А., Платонов К.К., Прохоров А.О., Реан А.О., Семиченко В.А., Чебикін О.Я. та ін. Не дивлячись на низку наукових досліджень, попередження виникнення негативних психічних станів в умовах навчання вищої школи є актуальною проблемою, що потребує подальшого вивчення.

Мета статті полягає у теоретичному аналізі напрямків та шляхів попередження виникнення негативних психічних станів студентів.

Виклад основного матеріалу

Попередження виникнення негативних психічних станів у студентів доцільно проводити з І-ІІ курсу, оскільки саме цей період є найбільш складним для студентів. Виникнення негативних психічних станів на початку навчання пов'язано із труднощами психолого-педагогічної та соціально- психологічної адаптації. Недостатній навчальний рівень підготовки, низька мотивація до навчання призводять до зниження самостійності, здатності навчатися, до появи низки негативних станів, що зумовлює зниження академічної успішності. Головними особливостями дезадаптації студента є утруднення будь-якого виду навчальної діяльності, виражена тривожність під час занять, порушення концентрації уваги у процесі навчання, певне уникання за наявності адекватних інтелектуальних здібностей. Поява нових форм реагування у відповідь на порушення індивідуальних механізмів психологічного захисту, втрата адаптивного реагування виступають основними чинниками стабілізації аномальних особистісних реакцій і перетворення їх у патохарактерологічні розлади [1; 6; 10].

Н. Д Кибрик і В. М. Кушнарьов описують дві протилежні форми дезадаптації студентів - пасивну та активну. Пасивна форма виражається у зниженні активності, зменшенні соціальних контактів, пасивно- вичікувальній тактиці поведінки. При активній формі дезадаптації студенти звинувачують викладачів в упередженому ставленні до себе, пропускають заняття, претендують на особливе ставлення до себе, протиставляють себе колективу, провокують конфліктні ситуації тощо. Автори виокремлюють три ступені дезадаптації. Перший ступінь характеризується появою певних труднощів у засвоєнні навчального матеріалу, у зв'язку з чим у студентів спостерігаються у різній мірі вираженості невротичні розлади. Другий ступінь дезадаптації виражається в об'єктивному зниженні успішності, появі академічних заборгованостей і пропусках занять. Третій ступінь дезадаптації виявляється у припиненні навчання, відрахуванні з навчального закладу, численними академічними заборгованостями та грубими порушеннями дисципліни [6]. Отже, виникнення низки негативних станів, порушення адекватного реагування на нові умови та саморегуляції поведінки і діяльності сприяють дезадаптації студентів.

Як показала діагностика загального рівня розвитку саморегуляції та її основних процесів [7] у студентів І-V курсів гуманітарного факультету ХНУ, у більшості студентів несформований загальний контур саморегуляції та основні її властивості, а серед прийомів регуляції власними станами студенти називають всього 1-2 прийоми. Як зазначає Л. Г. Дика кожний окремий стан регулюється певними прийомами, що склалися в процесі індивідуального розвитку та засвоєння діяльності. Внаслідок застосування відповідних прийомів та актуалізації певного стану розгортається нова психологічна структура з психічних процесів та пов'язаних з ними психологічних властивостей. Актуалізація нової психологічної структури призводить до зміни поведінки, діяльності та продуктивності психічних процесів [4].

Образ актуального стану та ступінь усвідомленості стану є однією з складових регуляторного процесу. Психічний образ як феномен відображення об'єктивної реальності, що володіє властивостями предметності, активного формування, системності та багаторівневості, є механізмом регуляції діяльності в цілому (М.Д. Завалов, Б.Ф. Ломов, В.О. Пономаренко). При розгляді психічного образу як регулятора діяльності та системної організації свідомості людини, виокремлюють оперативний образ, як образ об'єкта в процесі виконання певної дії, та образ-ціль, як відношення образа до уявного результату діяльності. В образі психічного стану розкривається «внутрішня картина» діяльності по саморегуляції стану, в ньому представлена система різних форм відображення людиною свого стану як об'єктивної реальності (Л.Г. Дика). Зворотній зв'язок є ще однією складовою регуляторного процесу, що підвищує ефективність цілеспрямованої регуляції. Суб'єктивне відображення є психологічним механізмом зворотнього зв'язку, в який можуть включатися інтелектуальні процеси. Завдяки зворотньому зв'язку можлива психічна регуляція окремих психічних процесів та цілісного психічного стану. Рефлексія (Б.В. Зейгарник, А.Б. Холмогорова) є універсальним механізмом процесу саморегуляції. Вона фіксує процес діяльності та об'єктивує його, що дає можливість усвідомленого впливу особистості на процес регуляції.

Г. Ш. Габдрєєва проблему регуляції психічних станів розглядає в контексті концепції «багаторівневої системи регуляції життєдіяльності» та виокремлює наступні рівні: регуляції функціональних станів; психічних станів; психічних процесів; особистісний; соціально-психологічний. Всі рівні системи життєдіяльності людини є взаємопов'язаними та зміни на будь-якому рівні ведуть до змін всієї системи в цілому. Вплив на один рівень регуляції, гармонізує стан всієї системи. Г. Ш. Габдрєєва підкреслює, що управління сферою психічних станів є одним з найбільш ефективних шляхів оптимізації системи життєдіяльності загалом, та до прямих методів регуляції відносить - психофармакологічні засоби, функціональну музику, бібліотерапію, а до опосередкованих - трудотерапію, імітаційні ігри, нервово- м'язову релаксацію, аутогенне, ідеомоторне тренування, сенсорну репродукцію, дихальну та ізометричну гімнастику. Отже, регуляція негативних психічних станів впливає в цілому на особистість, забезпечує регуляцію відношень, поведінки та діяльності студента [2, с. 518].

А. О. Реан виділяє засоби та методи, що сприяють підвищенню ресурсів індивідного, особистісного, суб'єктивного рівнів та використовуються для підвищення загальної адаптивності особистості. Засоби регуляції психофізіологічного тонусу на основі принципу системності впливають на цілісний стан та сприяють підвищенню нервово- психічної стійкості індивіда. Методи, що сприяють розвитку характерологічних та мотиваційних потенціалів особистості впливають на особистісний рівень, тренінги для підвищення професійної компетентності сприяють підвищення ресурсів особистості як суб'єкта діяльності [10].

Для попередження виникнення негативних психічних станів під час навчальної діяльності необхідно створювати умови, що забезпечують зниження напруження студентів та використовувати засоби, що стимулюють їх навчальну активність упродовж усього семестру. Негативні психічні стани не завжди гальмують і погіршують навчальну діяльність, нерідко вони її, навпаки, стимулюють, дозволяють знайти недоліки, змінити стереотипи поведінки та реагування. Тривале перебування у цих станах, занадто активна чи тривала стимуляція резервів організму, перенапруження призводить до виснаження, утворення неефективного стилю діяльності, формування негативних особистісних властивостей у студентів [6; 8]. Попередження виникнення негативних психічних станів повинно здійснюватись паралельно з корекційною роботою та охоплювати психопрофілактичну роботу як зі студентами, так і з викладачами.

Основним моментом у профілактичній роботі з викладачами повинно бути свідоме акцентування їх уваги на тих станах, у яких перебуває група студентів під час занять. Викладач повинен вміти скеровувати, створювати умови для виникнення необхідних психічних станів для кожного виду навчальної діяльності. Так, наприклад, теоретичні заняття потребують витримки, посидючості, зосередженості; самостійна робота повинна включати творчість, ініціативність, активність; лабораторні заняття повинні супроводжуватись зацікавленістю, кмітливістю, послідовністю, точністю дій тощо. У спілкуванні зі студентами викладач не тільки спостерігає за їх психічними станами, а й впливає на них навмисно чи ненавмисно. Дидактогенні психічні стани часто виникають у студента у результаті нетактовної поведінки викладача, що зачіпають його самолюбство і позбавляють впевненості. Усунути негативні психічні стани можна двома шляхами.

Перший - виявити і усунути причину негативного стану студента або настрою всієї навчальної групи. Другий - стимулювати оптимальне психічний стан відповідними засобами впливу на психіку студентів. Кожна перешкода, що виражається у помилці викладача, недоречному зауваженні, репліці повинна бути негайно усунена, а реакція, яка може перейти в негативний стан студента - виправлена. Саме в регулюванні стану навчальної групи полягає найголовніша із труднощів викладацької діяльності [9].

З метою створення на заняттях атмосфери, яка би сприяла кращому засвоєнню знань та умінь, давала можливість розкритися кожному студенту та ефективно використовувати власні здібності, викладачам може бути запропонована для використання наступна програма регуляції та створення позитивних психічних станів у студентів на основі розробок К. К. Платонова [9]. Регуляція та управління психічними станами, як і будь-яка інша діяльність, є ефективною за умови наявності певної мети, програми дій, контролю та своєчасного регулювання.

1. Мета попередження розвитку негативних станів у студентів полягає в активізації та стимулюванні появи позитивних психічних станів. На цьому етапі викладач планує заняття, визначає психологічну структуру певного виду діяльності та бажані психічні стани. Насамперед, викладачам необхідно діагностувати перші ознаки виникнення власних негативних психічних станів і бути спостережливим щодо відповідних їх проявів у студентів. Часто викладач намагається викликати типові психічні стани як, наприклад, стани збудження, активізації, що є помилкою. Оптимальний психічний стан залежить від особливостей та виду навчальної діяльності.

2. Програмування дій викладача ґрунтується на уявних відповідях на наступні запитання: чи являється фактичний стан студентів саме таким, який потрібен? у чому не відповідає? що потрібно зробити, щоб у студентів психічний стан був позитивним?

3. Контроль і регулювання психічних станів під час занять є основними завданнями викладача, що спрямовані на підтримку та покращення психологічного клімату групи. Негативні стани, емоції, реакції можуть виникати внаслідок таких перешкод, як нетактовному зауваженні, недоречному жарті, надто легкому або непосильному завданні, одноманітності занять, втомі, виснаженні тощо.

Для попередження негативних та створення позитивних психічних станів студентів на заняттях необхідно:

1) З'ясування загального настрою аудиторії. Коли це не вдається або враження складається невизначене, то можна відверто запитати у студентів про їх настрій.

2) Визначення домінуючого психічного стану, що створює поганий або незадовільний емоційний фон. У більшості випадків це виявляється у характері настрою, але цього буває недостатньо, тому студентам можна задати непрямі запитання, наприклад: як себе почуваєте? чому сумний вид? чим займалися вчора і які успіхи? і т. п.

3) Знаходження причин домінуючого психічного стану. Якщо він виражається, наприклад, у незадоволенні або образі, то спочатку слід припустити причини відповідних станів, а потім перевірити їх прямими питаннями. У разі, коли студент не бажає відповідати на ці питання, викладач тимчасово обмежується своїми припущеннями й уважніше придивляється до певного студента, щоб підтвердити або спростувати їх.

4) Визначення, чому настрій усієї групи, що фактично виявляється, не відповідає тому, що вимагається для занять; в чому саме не відповідає та ймовірно робляться припущення причин негативних станів студентів.

5) Усунунення негативних психічних станів і створення необхідного настрою у навчальної групи. Наприклад, слід надихнути студентів приємним повідомленням і простежити, як це впливає на їх психічний стан, а потім додатково з'ясувати й усунути джерело поганого настрою.

Створення позитивного відношення та задоволення від занять можна досягти за допомогою наступних прийомів: вказати на важливу для студентів мету їх діяльності; пояснити вірогідні труднощі, але вселити впевненість в успіху; захопити роботою, особистимприкладом;організувати змагання; заохотити успіх; спрямувати роботу у сферу вирішення практичних завдань; намалювати перспективу та можливості подальшого використання навчальних завдань; зацікавити конкретними історичними фактами та прикладами.

Для попередження виникнення негативних психічних станів та деструктивних наслідків їх впливу студентами можна запропонувати наступну систему установок та рекомендацій [3; 5; 8; 9; 10].

1. Увага - ворота психіки: використання засобів концентрації і візуалізації, а саме, зосередження уваги і уяви на певному об'єкті чи відчуттях допомагає відволіктися від внутрішньої стресової напруги, переключити увагу на раціональне сприйняття оточуючого середовища.

2. Позитивні акценти у власному досвіді: позитивна акцентуація досвіду полягає у фіксації уваги на позитивних аспектах та результатах діяльності при виправленні недоліків. Це зумовлює оптимістичний підхід на основі зафіксованих успіхів у подоланні труднощів та заповнює психіку позитивним досвідом.

3. Невдача - раціоналізація - подолання - попередження: формування установки на вибіркове забування емоційно-болісних моментів минулого після їх раціоналізації, подолання та фіксування засобів попередження. Використовуйте стандартизовану схему осмислення негативних ситуацій: аналіз суті ситуації, її причин, ступінь особистої відповідальності, виділення позитивних навчальних моментів, прогнозування виникнення подібних ситуацій, виокремлення ефективних шляхів попередження чи пом'якшення наслідків.

4. Почуття гумору - умова успіху: вміння потенційно-негативну емоцію чи ситуацію перетворювати у протилежність та джерело позитивних емоцій; вміння бачити смішне в різних ситуаціях - дуже сильний засіб підтримки внутрішньої стабільності та стійкості до зовнішніх негативних факторів.

5. Об'єктивація стресових ситуацій: вміння відрізняти невдачі від катастроф, негаразди від біди, промах від краху життєвих планів і т.п. Потрібно розвивати здатність об'єктивно, стороннім поглядом оцінювати те, що на перший погляд сприймається катастрофічним, жахливим та формувати установку на сприйняття невдачі як засобу, що слугує навчанню та розвитку особистості.

6. Динамічність установок: негативні емоції та стани, що супроводжують людину при невдачі у досягненні однієї значущої для неї мети, можуть призводити до зриву психічної діяльності. За умови, що особистість володіє рядом гнучких установок, достатньо великою кількістю різних цілей та здатна їх замінювати у випадку невдачі, вона краще справляється з наслідками таких ситуацій, ніж за умови орієнтації лише на одну мету.

7. Переоцінка того, що не досягнуто: провал в особистісно значущій діяльності може призвести до руйнівних наслідків для особистості. Вміння переоцінювати те, що не досягнуто, зменшення значущості невдачі допомагає легше виходити із ситуацій неуспіху та допомагає зберегти внутрішні сили і ресурси особистості.

8. Кращий відпочинок - зміна діяльності: формування навичок релаксації та використання такої властивості центральної нервової системи, як здатність відпочивати за рахунок переключення з одного виду діяльності на інший.

9. Не слід стримувати негативні емоції: не потрібно блокувати негативні емоції, що виявляються у вигляді плачу, сміху, бажанні виговоритися та ін.

10. Позитивний баланс: прийом відстроченого реагування на сильні негативні впливи та принцип абсолютної утилізації допомагає виходити із складних ситуацій з найменшими втратами. Орієнтація на те, що все з чим стикається людина, корисне чи навпаки шкідливе, слід переосмислити таким чином, щоб баланс завжди залишався позитивним.

11. Невдач немає - є досвід: установка на сприйняття невдачі як необхідного навчального моменту у досягненні цілі дозволяє перетворювати все, що негативно впливає на людину, у об'єкт вивчення та напрацювання системи засобів поведінки в подібних ситуаціях.

12. Економія психічних ресурсів: вміння економно витрачати свої емоційно- енергетичні ресурси, ігнорувати похмурі сторони життя та позитивно оцінювати події та ситуації. Слід сприймати незадовільні обставини життя як тимчасові, намагатися змінити їх на краще, помічати свої досягнення, радіти досягнутим цілям, не «пережовувати» подумки конфлікти і помилки, усвідомити їх причину і знайти вихід.

13. Дискретне спілкування: вміння своєчасно виходити з контактів із людьми заради наступного позитивного продовження спілкування при ознаках насичення спілкуванням (безпричинне невдоволення партнером, дратівливість, образливість тощо). Якщо взаємодія з малоприємною людиною неминуча, переконати себе, що така ситуація не потребує емоційного реагування.

14. Посилення невдачі допомагає подолати її у житті: максимальне уявне посилення можливості невдачі, навмисне посилення негативної емоції, стану, програвання та уявне переживання найгіршого варіанту розвитку ситуації дозволяє пережити сильні почуття та подолати їх у реальності.

15. Повна раціоналізація майбутніх подій: багаторазове деталізоване програвання події зменшує невизначеність та створює відчуття звичності майбутньої ситуації і дій.

16. Репетиція - шлях до успіху: імітаційні ігри, що полягають у практичному програванні своїх ролей учасниками майбутніх подій як репетиції перед спектаклем, допомагають зняти «затиски» психіки.

17. Правило «дзеркало»: при наданні виразу врівноваженої людини за механізмом зворотнього зв'язку спрацьовує механізм стабілізації психіки.

18. Дихання - основа життя: використання дихальних вправ заспокійливої спрямованості знімає напругу тіла і мозку, створюється врівноважений стан.

19. Принцип «подумаю про це завтра»: при сильному емоційному збудженні людина неадекватно оцінює ситуацію, тому у гострій ситуації не слід приймати ніяких рішень. Слід спокійно проаналізувати ситуацію, намагатися чітко усвідомити можливі негативні наслідки і змиритися з найгіршими із них.

20. Принцип толерантності: необхідно визнавати за будь-якою людиною право на вільне виявлення її індивідуальності, бути гнучким в оцінках інших людей.

21. Розробка системи відступу: вміння заздалегідь підготувати стратегії відступу чи інших варіантів розгортання подій. У разі невдачі альтернативні варіанти дозволяють легше її прийняти, зберегти позитивний настрій, зменшити страх перед значущою подією та сприяє створенню позитивного фону діяльності.

22. Концентрація на процесі діяльності: послаблення мотивації досягнення результату за законом Йоркса-Додсона сприяє зниженню психічної напруженості, підвищенню ефективності діяльності та досягненню успіху. Необхідно на деякий час відмовитись від мети, її значущості та перенести увагу на особливості виконання завдання, технічні аспекти діяльності та вирішення тактичних завдань.

23. Вірна оцінка ситуації: негативний вплив ситуації чи події визначається оцінкою її значущості. Якщо подія визначається як екстремальна, катастрофічна, то за умови навіть її слабкого впливу, вона буде сприяти дезадаптації та деструктивному впливу на особистість.

Висновки

Регуляція психічних станів під час навчального процесу є необхідною умовою ефективного навчання та професійного становлення студентів у вузі. Використання засобів попередження виникнення та формування негативних психічних станів та, як їх наслідок, деструктивних особистісних рис повинно здійснюватись як з боку викладачів, так і з боку студентів. Контроль та регуляція психічних станів студентів викладачами в процесі навчальних занять забезпечує створення умов для формування позитивних станів у студентів, успішне протікання процесів адаптації та засвоєння ними знань.

Застосування студентами запропонованих засобів попередження виникнення негативних станів дозволить розширити арсенал використовуваних ними прийомів попередження та подолання негативних станів, деструктивних наслідків їх впливу. Отже, профілактична робота щодо виникнення негативних психічних станів у студентів повинна супроводжуватись, у разі необхідності, корекційною роботою з такими станами та допомагає попередити розвиток небажаних особистісних, професійних властивостей та деформацій. Перспективним напрямком досліджень є розробка та впровадження профілактичної програми з елементами корекції негативних психічних станів у студентів.

Список літератури

1. Бибрих М. Р. Особенности мотивации и целеобразования в учебной деятельности студентов младших курсов / М. Р. Бибрих, И. А. Васильев // Вестник МГУ. - Сер.14. Психология. - 1987. - № 2. - С. 20-30.

2. Габдреева, Г.Ш. Методы регуляции психического состояния / Г. Ш. Габдреева // Психология состояний. Хрестоматия / сост. Т. Н. Васильева, Г. Ш. Габдреева, А. О. Прохоров / под ред. проф. А. О. Прохорова. -- М.: ПЕР СЭ; СПб.: Речь, 2004. - С.516-530.

3. Грановская Р. М. Элементы практической психологии / Р. М. Грановская. - Л. : Издательство Ленинградского университета, 1988. - 560 с.

4. Дикая Л. Г. Психическая саморегуляция функционального состояния человека / Л. Г. Дикая. - М.: Институт психологии РАН, 2003. - 318 с.

5. Жариков Е. С. Психологические средства стрессоустойчивости / Е. С. Жариков. - М.: Московский кадровый центр, 1990. - С. 8-29.

6. Кибрик Н. Д. Профилактика дезадаптации и суицидального поведения у обучающейся молодежи. Методические рекомендации / Н. Д. Кибрик, В. В. Кушнарев [Под рук. А. Г. Амбрумовой.] - М. : Тип. Мин. Здравоохранения, 1988. - 21 с.

7. Моросанова В. И. Диагностика индивидуально-стилевых особенностей саморегуляции в учебной деятельности студентов / В. И. Моросанова, Р. Р. Сагиев // Вопросы психологии. - 1994. - № 5. - С.134-140.

8. Напреєнко О. К. Психічна саморегуляція / О. К. Напреєнко, К. О. Петров. - К. : Здоров'я, 1995. - 238 с.

9. Платонов К. К. Психологический практикум. Учеб. пособие для индустриально-педагогических техникумов / К. К. Платонов. - М. : Высшая школа, 1980. - 83 с.

10. Реан А. А. Психология адаптации личности / А. А. Реан, А. Р. Кудашев, А. А. Баранов. - СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2008. - 479 с.

Размещено на Allbest.ru