Психологічні особливості матері як чинник формування якості прихильності дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості матері як чинник формування якості прихильності дитини

Власова О.І.

Жихарева Л.В.

У статті розглянуто і проаналізовано основні теоретичні конструкти вітчизняних і зарубіжних психологічних досліджень, які так чи інакше розкривають сутність і специфіку взаємозв'язку материнського ставлення та розвитку прихильності дитини. Представлені результати власного емпіричного дослідження, яке виявило групи діад з наступним змістом взаємоставлення матері і дитини: відкидання, нікчемність дитини, нав`язливість, надійність, прийняття.

Ключові слова: прихильність, материнське ставлення, психологічний захист, рефлексія. психологічний материнський діада

В статье проанализированы основные теоретические конструкты отечественных и зарубежных психологических исследований, которые так или иначе раскрывают сущность и специфику взаимосвязи материнского отношения и развития привязанности ребенка. Представлены результаты собственного эмпирического исследования, в которых выявлена взаимосвязь между такими индивидуально-личностными особенностями матери как степень и интенсивность функционирования психологических защит, уровень рефлексивного функционирования, тип отношения матери к ребенку и типом привязанности ребенка к матери.

Ключевые слова: привязанность, материнское отношение, психологическая защита, рефлексия.

Актуальність. Зростання інтересу до проблем дитячо-батьківських стосунків обумовлено новими соціальними, культурними і економічними змінами в сучасній Україні. Державі потрібні громадяни, які можуть не тільки зберегти й примножувати українську духовність, а й прийняти активну участь у побудові країни нового типу. Враховуючи, що держава починається з родини, стає зрозумілим зростання інтересу з боку науковців до психологічних процесів, що відбуваються у сучасній сім'ї. Родина, як найближче оточення, задовольняє потреби дитини у визнанні, прийнятті, захисті, емоційній підтримці і повазі. Рівень та якість задоволення даних базових потреб дитини стає джерелом і умовою розвитку її психіки, а також визначає якісний зміст прихильності дитини до матері. Слідом за М.А. Василенко, Д. Боулбі, М. Ейнсворт, А. Реаном, під прихильністю ми розуміємо інтегративне утворення дитячої психіки, яке включає в себе емоційний зв'язок з матір'ю, її образ і першу соціальну поведінку, адресовану їй, в сукупності це забезпечує дитині відчуття близькості, безпеки, надійності відносин.

В багатьох дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених висвітлено міжпоколінну перспективу формування особливостей прихильності дитини до матері (Н.Н. Авдєєва, Е.С. Калмикова, І.Ю. Хамітова, К.Х. Бріш); взаємозв'язок материнської позиції і особливостей становлення особистості дитини (А.С. Співаковська); феномен батьківської установки (А.Я. Варга, В.А. Смехов). Незважаючи на значущість висновків зазначених авторів для нашого дослідження, чинники та умови, що детермінують якість формування прихильності дитини до матері, (надійної або ненадійної), залишилися за межами предмету їх аналізу.

Мета дослідження: виявити та описати психологічні особливості матері як чинника формування якості прихильності дитини.

Виклад основного матеріалу. У контексті уявлень вітчизняної вікової психології [5, 7] особистісний та психічній розвиток індивіда являє собою результат інтеріоризації засобів пізнання та зразків поведінки, які задані культурою суспільства, за умов цілеспрямованого виховання та навчання. У процесі розвитку з віком змінюється світогляд дитини, тип провідної діяльності, відносини та форми спілкування з дорослими та однолітками. Відповідно до культурно-історичної парадигми провідна роль відводиться кризам вікового розвитку, як механізму зміни соціальної ситуації розвитку дитини, яку у першу чергу змінює батьківське ставлення до дитини, виводячи її на якісно новий рівень розвитку, що дає новий простір подальшого розвитку дитини. Таким чином, саме зміст соціальної ситуації розвитку, поведінка і ставлення батьків є первинною моделлю, яка лягає в основу внутрішньої позиції, суб'єктивних психічних способів ставлення до світу і до самої себе, які вибудовуються у свідомості дитини.

Вітчизняні теорії дитячого розвитку достатньо широко розкривають свідомі детермінанти дитячо-батьківської взаємодії. За даними різних дослідників, виховний процес передачі батьками необхідної інформації для конструювання даної моделі доцільно будувати на основі спільної діяльності (О.М. Леонтьєв), систематичного емоційного спілкування (М.І. Лісіна), любові (С.Д. Максименко), прийняття дитини і поваги до неї (І.Д. Бех). У той же час, в сучасній сімейній системі недостатньо дослідженим залишається комплекс вимог, що пред'являються до дитини з боку дорослих, з урахуванням психологічного зв'язку матері і дитини, наслідків впливу на цей зв'язок несвідомих проявів материнської психіки. Не повною мірою у системі дитячо-батьківських відносин вітчизняними дослідниками висвітлено і позицію дитини як активного учасника комунікацій в діаді мати- дитина.

Для аналізу несвідомих детермінант дитячо-батьківських відносин доцільно звернутися до досліджень глибинної психології. Аналіз глибинно орієнтованих теорій психічного розвитку людини дозволяє стверджувати, що прихильність дитини до матері - це двосторонній процес, результатом якого є формування готовності дитини емоційно реагувати на матір, її образ, це і перша форма соціальної поведінки, адресована їй, яка згодом виступає як базова соціальна установка у ставленні до матері і виявляється в інших соціальних контактах. Таким чином, прихильність є і першим результатом соціалізації дитини, і чинником, який здійснює істотний вплив на подальший перебіг цього процесу.

Згідно досліджень теорії прихильності [1, 3, 10, 11], у процесі дитячо-батьківської взаємодії дитина, яка розвивається, має генетично і еволюційно обумовлену схильність створювати прихильності. Природа та динаміка становлення цього психологічного утворення залежить від батьківського ставлення. Якість такого ставлення через інтерналізацію, стає основою внутрішньої робочої моделі дитини [2]. Робоча модель - це відносно стабільна, глибинна психічна репрезентація

узагальненого досвіду взаємин з об'єктом прихильності. Цей досвід містить як когнітивні, так і афективні елементи, які опосередковують ставлення дитини до себе, до об'єкта прихильності та до світу в цілому.

Прихильність формується в діаді мати- дитина. За якісними характеристиками вона поділяється на безпечну та порушену. Безпечна прихильність передбачає турботу, ніжність, любов та підтримку з боку матері. Така прихильність є головною умовою нормального розвитку дитини. Порушена прихильність має прояви у формах уникаючої, амбівалентно-тривожної і дезорганізованої поведінки дитини, які утворюють певні типи. Формування кожного з типів порушеної прихильності опосередковане у першу чергу високою фрустрацією батьками потреб дитини у захисті та турботі [11]. Вважається, що порушення афективного узгодження в діаді мати-дитина, і як наслідок - не сформованість безпечної прихильності, призводить до тотального спотворення психічного розвитку дитини [3].

За умов надходженні від матері як фігури прихильності суперечливої інформації щодо задоволення її базових потреб дитина переживає стрес. Як відповідь на таку ситуацію в межах дитячої робочої моделі виникає і функціонує спектр психологічних захистів, які покликані зменшити актуалізовану тривогу особистості. Не задоволені і тому надмірно фрустровані потреби дитини стимулюють її гіперадаптацію до взаємодії з об'єктом прихильності шляхом формування зверхінтенсивного та неадекватного психологічного захисту [8]. Це, у свою чергу, стає перепоною до пристосування внутрішньої робочої моделі дитини до зовнішньої реальності.

Прихильність у глибинній психології вважається інстинктивною системою реакцій. Вона також виступає провідним мотивом поведінки людей. Важливо також, що якість прихильності людини завдяки механізму інтерналізації може транслюватися наступним поколінням. Ставлення матері до дитини визначається кількісними і якісними параметрами взаємодії, на які, у свою чергу, мають вплив як свідомі, так і неусвідомлювані індивідуально-особистіші характеристики матері. Почуття, які мати відчуває до своєї дитини, можуть бути спотворені несвідомими конфліктними переживаннями як її актуального життя, так і власного дитинства. Отже, внутрішня робоча модель прихильності має вплив на становлення власної батьківської позиції матері і може привести її до повторення з власними дітьми як позитивного, так і негативного досвіду власних взаємин.

Модель прихильності містить стабільні постулати відносно ролі батьків та дитини у взаємодії. В умовах стресу та суперечливої інформації, яка надходить з боку оточуючих, психологічні захисти стають провідною стратегією переробки людиною подібної інформації. Психологічний захист спочатку розвивається як засіб інтрапсихічної адаптації людини і може вести до зовнішньої соціально-психічної адаптації або дезадаптації, залежно від гнучкості та інтенсивності механізмів, що використовуються особистістю [4].

Для визначення ролі свідомих та несвідомих психологічних чинників у виникненні дитячої прихильності різної якості, нами було здійснене емпіричне дослідження. Емпіричною базою дослідження було обрано Дитячий навчальний заклад №103 "Аврора" та Дитячий навчальний заклад №77 "Світлячок" міста Сімферополя. У дослідженні взяли участь 110 діад мати- дитина. Діти віком 5-6,5 років, 62 дівчинки і 48 хлопчиків, єдині діти у сім'ї.

Програма дослідження передбачала застосування декількох груп методик, орієнтованих на отримання емпіричної інформації від дітей та їхніх матерів, а також статистичну обробку такої інформації:

1) проективний метод Н. Каплан "Визначення особливостей емоційної прихильності дитини до матері" та методика дослідження прихильності А.Н. Баркан - для визначення особливостей життя дитини у сім'ї; методика "Малюнок сім'ї", методика "Колірний Тест Стосунків" О.М. Еткінда - для уточнення особливостей ставлення дитини до матері, інтерв'ю прихильності до дорослих - для визначення типу прихильності дитини до власної матері. В якості індикаторів якості прихильності дитини до матері у дослідженні були обрані типи із класифікації материнської позиції М. Ейнсворт, а саме: надійна, уникаюча, амбівалентна і дезорганізована позиція матері;

2) спостереження за взаємодією

досліджених дітей та їх матерів під час спільної прогулянки та аналіз ігрової діяльності дітей. У процесі проектування методики спостереження та аналізу були виділені наступні патерни активності дітей, які підлягали спрямованому спостереженню: особливості дослідницької діяльності (наближення - віддалення); співпраця з іншими дітьми; підпорядкування вимогам матері; особливості ігрової діяльності; особливості спілкування (активне пасивне); конфліктна поведінка; методика дослідження рефлексії В. Карпова та методика оцінки здатності до менталізації - для визначення рівня здатності матері до рефлексії; тест-опитувальник батьківського ставлення (А.Я. Варга, В. Столін) - для дослідження наявного у матері свідомого ставлення до дитини, Тест- опитувальник механізмів психологічного захисту (Р. Плутчик, Г. Келлерман, Х.Р. Конт) - для визначення особливості несвідомого впливу цих механізмів психіки матері на організацію дитячо-батьківської взаємодії;

3) методи математичної статистики (якісної і кількісної обробки отриманих даних). Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою комп'ютерних програм - статистичного пакету SPSS та Microsoft Excel. Факторний аналіз здійснювався за методом головних компонентів з обертанням Varimax Normalized.

Отримані за допомогою представленої програми дослідження емпіричні дані були піддані якісній та кількісній обробці. На сторінках цієї статті ми зосередимось на інтерпретації результатів факторного аналізу, в результаті якого було виявлено п'ять факторів, що пояснюють 83,05% дисперсії отриманих емпіричних даних.

Перший фактор - відторгнення - пояснює 23,48% дисперсії. З найбільшим внеском до нього увійшли такі змінні: відкидання (0,74), контроль (0,71), не симбіоз (-0,66) використання психологічного захисту за типом інтелектуалізації (0,62), високий ступень використання психологічного захисту (0,60), перспективна рефлексія (0,58), уникаюча прихильність до власної матері (0,58).

Очевидно, що тут міститься характеристика батьківської позиції матері, яка функціонально ставиться до потреб дитини у прихильності та дослідницькій активності. Така мати схильна інтерпретувати психотравмуючу інформацію переважно раціональними поясненнями і абстракціями, підміняючи ними емоційну чутливість. Не виключено також, що її психіка спотворена несвідомими конфліктами власного дитинства. Якщо у власному дитинстві матері були відсутні теплота і чутливість перших вихователів, а прояви стресових реакцій дитини ігнорувалися або обмежувалися, то така людина з дитинства мусила виробляти вміння блокувати емоційні реакції на можливе або реальне відкидання партнера по комунікації, а також розлуку з ним і навіть втрату останнього. Як наслідок - основною стратегією її поведінки стає деактивація системи прихильності і захист свідомості від таких емоцій, як страх, сум, сором і вина, які можуть призвести до небажаної активації відповідної поведінкової системи. Прагнення до самодостатності змушує осіб уникаючого типу витісняти і гнів. Натомість така людина припускає залучення у стосунки, і навіть переживає позитивні емоції настільки, наскільки вони пов'язані з близькістю і залежністю. Людина прагне погасити загрозливі емоції, але не за допомогою комунікації і компромісу, а шляхом мінімізації взаємозалежності, незважаючи на руйнівні наслідки такої стратегії поведінки для стосунків. Небажання працювати з причинами емоцій і заглядати всередину себе залишає їм лише можливість витісняти емоції або абстрагуватися від них. Такі особливості психіки знаходять прояв у емоційному відторгнені інших, вираженому контролі та переживанні почуття переваги над іншими.

Другий фактор - нікчемність дитини - пояснює 15,66% дисперсії. З найбільшим внеском до нього увійшли такі змінні: інфантилізація (0,72), контроль (0,72), використання психологічного захисту за типом втиснення (0,69), компенсація (0,57), високий ступень використання психологічного захисту (0,57), уникаюча прихильність дорослого у ставленні до власної матері (0,56), рефлексія реальної діяльності (-0,54) з від`ємним навантаженням.

Такі навантаження на основну вісь фактора свідчать про те, що матір сприймає дитину як ні на що не здатну і контролює будь-який її крок. Вона схильна до витіснення будь-якої психотравмуючої інформації, а залишок психовегетативних компонентів власних емоцій компенсує за рахунок їх заміни реальними або уявними недоліками дитини. Найчастіше це відбувається, коли жінці необхідно підвищити відчуття самодостатності чи захисту від переживання комплексу неповноцінності.

Третій фактор - нав'язливість - пояснює 14,70% дисперсії. З найбільшим внеском до нього увійшли такі змінні: симбіоз (0,75), інфантилізація (0,7), контроль (0,69), використання психологічних захистів за типом регресія (0,69), тв. проекція (0,68), високий рівень використання психологічних захистів (0,65), амбівалентна прихильність до власної матері (0,60), перспективна рефлексія (0,50) та ретроспективна рефлексія (-0,56) з від`ємним навантаженням.

Симбіоз свідчить про те, що мати використовує злиття з дитиною як єдиний психологічний засіб задовольнити всі її потреби. Але при поєднанні таких параметрів як симбіоз - контроль - інфантилізація, материнська любов до дитини заміщується на афективно загострене почуття занепокоєння щодо неї. Тривога матері підвищується, коли дитина через певні обставини віддаляється від неї. Як наслідок - зростає материнський контроль, оскільки дитина здається матері маленькою і беззахисною (інфантилізація). Поведінка матері виступає як комплекс нав'язливих дій, що задовольняють її власну потребу у власній безпеці. Це може вказувати на внутрішню, інколи ретельно приховувану невпевненість матері у собі, яка витікає, у свою чергу, із суперечності її особистості, нестійкої або заниженої самооцінки. Мати прагне оточити дитину підвищеною увагою, оберігати і захищати від явних і уявних небезпек, "прив'язати" до своїх настроїв і відчуттів, вимагати від неї певних вчинків. Як правило, турбота потрібна не стільки дитині, скільки самій матері, заповнюючи у ній нереалізовану і невротично загострену потребу у прихильності і любові.

Така поведінка матері, інтеріоризована дитиною, приводить до того, що остання "заражається" материнською тривогою, і стає нездібною на самостійні рішення. Таким чином, мати "прив'язує" дитину до себе, робить її залежною від себе, в результаті чого, тривога дитини починає виявлятися не лише за умов відсутності матері, але і в її присутності. Найчастіше подібні жінки- матері мають невирішеною проблему сепарації від власної матері і вже дорослими залишаються у тісних стосунках залежності з нею, що заважає їм стати надійною базою продуктивного розвитку для власної дитини. Дитині у такому разі відводиться роль стабілізатора материнської психіки. За принципом інверсії ролей ця дитина сама мимоволі стає надійною базою психологічної стабілізації для власної матері. У поведінці такої дитини переважає підвищена увага до матері, бажання мінімізувати дистанцію і будь-якими способами домогтися прийняття з її боку. В цілому, поведінка прихильності дитини тут трансформується у свого роду "чіпляння". Як наслідок - дитина займає позицію залежності.

Діти з позицією залежності від фігури прихильності задовольняють материнську потребу в прихильності та стабілізують її психологічно. Але це відбувається всупереч розвитку її власної дослідницької діяльності. В разі досягнення соціально-психологічного балансу в такій діаді, відбувається придушення дослідницької активності дитини, образ світу дитини "застрягає" на образі матері. внаслідок чого відбувається ідентифікація з ненадійною фігурою і, таким чином, репрезентація ненадійної прихильності отримує в особі такої дитини можливість і далі транслюватися вже в наступному поколінні.

У четвертий фактор - надійність - увійшли такі змінні, як відкидання з від`ємним знаком (-0,78), кооперація (0,76), контроль (0,74), обернені зв'язки з проекцією як психологічним захистом (-0,68) та інтенсивністю використання психологічного захисту (-0,64),а також прихильність до власної матері (0,63) і рефлексія (0,63).

Отримані складові фактора характеризують мати. яка дійсно зацікавлена у справах дитини і підтримує її у її дослідницькій активності. Трансляція даного патерну свідчить про те що ситуація ранніх стадій онтогенезу матері передбачала наявність надійної власної матері, здатної адекватно віддзеркалювати прояви її дитячої психіки. У цієї групи матерів ми також констатуємо наявність сформованої здатності до рефлексії, яка відкриває дитині можливість стійко переносити тимчасові ситуації фрустрації, а у зрілому віці сприяє формуванню надійних відносин жінки з власною дитиною.

У п'ятий фактор - прийняття - - увійшли такі змінні: (не) відкидання (-0,7), симбіоз (0,7), контроль (0,67), (не) інфантилізація (-0,66) використання психологічного захисту за типом заперечення (0,64), ретроспективна рефлексія (0,63).

Це означає, що матір приймає дитину, і емоційно прив'язана до неї. Вона хоч і контролює усі її прояви, але і надає можливість здійснювати дослідницьку діяльність, тому що вірить у її спроможність здійснювати таку активність. Будь-яка психотравмуюча інформація витісняється з її свідомості через механізм заперечення, що пов'язано з довірливістю, яка передбачає деяку ідеалізацію дитини. Прикметно, що у жінок цієї групи відсутня трансляція патерну надійної прихильності до власної матері. Але високій рівень здатності до ретроспективної рефлексії, виявлений у них, на нашу думку, виконує важливу стабілізаційно-компенсаторну функцію. В межах її реалізації мати здатна аналізувати попередній досвід спілкування з власною матір'ю і досвід взаємин з дитиною. Вона також усвідомлює зміст своєї попередньої поведінки, її наслідки і особливо допущені помилки. Таким чином, її взаємини з дитиною будуються продуктивно на основі врахування минулого досвіду.

Висновки

Проведене дослідження показало, що в дошкільному віці розвиток репрезентації патернів надійної (або не надійної) прихильності дитини залежить від взаємодії багатьох чинників, пов'язаних з психологічними особливостями її матері. В результаті реалізації програми збору емпіричної інформації та її статистичної обробки засобами факторного аналізу було виявлено п'ять типів діад мати-дитина з наступними психологічними домінантами: відторгнення дитини, нікчемність дитини, нав'язливість, надійність, прийняття.

Емпіричне дослідження виявило психологічні особливості матері, які мають статистично достовірний взаємозв'язок з особливостями прихильності дитини. Було встановлено, що потреба дитини у прихильності сприймається і задовольняється матерями, які прийняли участь в дослідженні, неоднаково. Якість прихильності дитини до матері детермінується змістовними характеристиками материнської психіки, а саме: особливостями її материнського ставлення. Найбільш деструктивним типом материнського ставлення є високі значення материнського відкидання, контролю, симбіозу і інфантилізації. Міжпоколінна трансляція патерну ненадійної прихильності жінки до власної матері чинить негативний вплив на якість надійної прихильності до матері її дитини. Деструктивний вплив також здійснює і використання матер`ю психологічного захисту. Особливо це стосується високого ступеня використання таких захистів, як регресія, проекція, компенсація, витиснення. Нарешті, низький рівень здатності матері до рефлексії стає перешкодою для встановлення нею надійних стосунків прихильності з власною дитиною.

Список літератури