Інформаційно-психологічні і ментальні чинники російсько-українського протистояння

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Полтавський Національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка, (м. Полтава)

НДВ ЦВСД НУОУ імені Івана Черняховського (м. Київ)

Інформаційно-психологічні і ментальні чинники російсько-українського протистояння

Горбенко А.Ю., науковий співробітник

Горбенко Ю.Л., кандидат психологічних наук,

доцент кафедри психології

Анотація

конфлікт терористичний агресія росія

Стаття присвячена обґрунтуванню можливих варіантів розвитку російсько-українського конфлікту. Розкриті базисні ідеї “русского мира” як засобу терористичної експансії у світовому просторі. Проведено історичний аналіз походження російської мови та православної релігії як засобу майбутньої агресії Росії. Аналізуються чинники, що забезпечують неможливість перемоги Росії у боротьбі з Україною.

Ключові слова: інформаційно-психологічна війна, “русский мир”, мова, духовність, тероризм, Україна, Росія.

Аннотация

Статья посвящена обоснованию возможных вариантов развития русско-украинского конфликта. Раскрыты базисные идеи "Русского мира” как средства террористической экспансии в мировом пространстве. Проведено исторический анализ происхождения русского языка и православной религии как средства будущей агрессии России. Анализируются факторы, которые обеспечивают невозможность победы России в борьбе с Украиной.

Ключевые слова: информационно-психологическая война, "русский мир", язык, духовность, терроризм, Украина, Россия.

Annotation

Gorbenko Y. L., candidate of psychological sciences, associate professor Gorbenko А. Y., is a research worker of research department

INFORMATION-PSYCHOLOGICAL AND MENTAL FACTORS OF THE RUSSIAN - UKRAINIAN WAR

The article is devoted to the analysis of information-psychological and mental factors of the Russian- Ukrainian opposition. His analyzed base ideas of the "Russian world” as facilities of terrorist expansion in outer space. The features of origin and structure of the Russian mentality are reveded. Myths his revealed about a historical succession by Russia of ancient empire Kyiv Rus. Historical analysis of origin of the Russian language and orthodox religion as facilities of future aggression of Russia is carried aut. The role of the Russian and orthodox faith fusion presents in the world system. Attention is here accented on the most dangerous declaration of common to all mankind values (in orthodox denomination) at the complete ignoring of these values in the real life. Possible variants of development of the Russian-Ukrainian conflict. His revealed role of the Ukrainian people in the world processes. His analyzed the factors which provide impossibility of victory of Russia in a fight against Ukraine.

Keywords: informatively-psychological war, "Russian world", language, spirituality, terrorism, Ukraine, Russia.

Актуальність теми дослідження.

Війни XX століття відрізняються від попередніх глибоким поєднанням інформаційно-психологічних, економічних та військових заходів. Інформаційно-психологічна війна Росії проти України була розв'язана у 1995 році, але перейшла в активну “гарячу” фазу в 2014 року. Російські стратеги застосували так звану “гібридну” війну, використовуючи переваги сучасного масового суспільства та розвиток засобів масової комунікації. У таких умовах актуальним є розкриття інформаційно-психологічних та ментальних чинників Російсько-Українського протистояння.

Стан наукової розробленості проблеми. Про тактику та стратегію інформаційно-психологічних війн відомо вже давно, але глобалізація та формування інформаційного суспільства робить її надзвичайно ефективною.

Термін інформаційно-психологічна війна, у якому віддається належне значущості інформації, на сьогоднішній день є виправданим. Хоча існують окремі види психологічної та інформаційної складової війни, але їх ефективність без взаємоузгодженості таких складових буде критично низькою.

Проблеми психологічної та інформаційної війни достатньо широко розробляються у сучасному науковому просторі. Цією проблемою активно займаються як західні, так і вітчизняні фахівці. Найбільш відомими з них є Д.А. Волкогонов, Л. Войтасік, С.П. Расторгуев, Г.Г. Почепцов, М.Й. Варій та інші. Хоча вже у VI ст. до н.е. древньокитайський філософ Сунь Цзи у своєму трактаті про військове мистецтво писав, що "Війна - річ цілком визначена. Її філософія - філософія брехні"[5, с.18].

Виклад основного матеріалу. Сучасні російські стратеги показали всьому цивілізованому світу, що Росія не здатна стати цивілізованою країною, і світ переконався у тому, що її суть сформована із брехні та підлості: крадіжка Криму, брехня про відсутність російських регулярних військ на території України, підкуп маріонеток і фінансування сепаратистських злодіїв і розбійників, тотальна невідповідність слів і справи.

Брехнею також є історія Росії, яка писалась під диктовку царів та проявилася в тотальному підтасовуванні фактів і відвертих казок. Показово в цьому контексті, що В.В. Путін цитує П.Й. Геббельса, у якого чим безглуздіше брехня тим більше в неї вірять. Втім, це не заважає використовувати ці казки для формування міфів, на базі яких створюються начебто наукові теорії.

Величезну роботу в цьому напрямку проводять адепти так званого "русского мира".

Як державна програма вона затверджена 21 червня 2007 р. Указом Президента Російської Федерації N 796 про створення фонду "Русский мир"[7]. Виходячи з цих заяв, Росія починає свою світову експансію за допомогою нової ідеологічної зброї - через поширення ідеї “русского мира" як плацдарму для майбутнього спочатку економічного, надалі військового, накачування таких структур. Фактично Росія проголосила терористичну війну всьому світові. Тому стає дуже важливим знати "нову зброю" супротивника і способи її застосування у сучасному світі. Для недопущення нового виду тероризму необхідно запобігти формуванню умов для його реалізації.

Спробуємо проаналізувати базисні ідеї "Русского мира".

Основними з них є:

• Російська мова - це основа духовності;

• Московський патріархат - єдино правильна релігія;

• СРСР - це добре;

• Американці - вороги Росії;

• Українці - не нація, а фашисти і жидомасони;

• Жити в російському селі - це добре.

Розглянемо їх реалізацію Росією і спробуємо оцінити достовірність і можливість виконання. Оскільки від можливості виконати ці базисні ідеї і залежить майбутнє Росії.

Почнемо з російської мови. В. А. Тишков (з 1989 - директор Інституту етнології і антропології РАН ім. Н. Н. Миклухо-Маклая) з цього приводу зауважує : “Саме російська мова і російськомовна російська або радянська культура разом з історичною пам'яттю об'єднують і конструюють цей світ” [6, с.22]. Не розчленовування російськомовної російської та радянської культури разом з історичною пам'яттю підтверджує спробу реанімувати Росію як спадкоємицю СРСР і Російської імперії Петра І.

За результатами дослідження російських учених масштаб поширення російської мови не збільшується, а звужується в останні два десятиліття. При цьому і кількість росіян в самій Росії постійно зменшується, створюючи певну напругу. Крім того, існує загроза збільшення інших національностей на території РФ, наприклад, збільшення присутності китайського населення (станом на 2012 р. у РФ переїхало близько 9 млн. громадян КНР, з них 5 млн. китайців приїхали нелегально), та посилення ролі та сили ісламізму (після безуспішної спроби військового вирішення цього питання в Чечні).

Ця тенденція викликає занепокоєння у наукових та політичних колах Росії. Ілюстрацією може слугувати дані про демографічну основу нового “русского мира”, тобто про чисельність росіян в країнах СНД і Балтії порівняно з радянським переписом населення 1989 р. (таблиця. №1) [6, с.27].

минуле, що є ще однією з основ “русского мира” (СРСР - це добре).

Така ситуація провокує дії Російської влади до зупинення цієї тенденції. Якщо проаналізувати дії Росії, особливо після 2000 року, то можна побачити тенденцію до підбурювання конфліктів у країнах де знижується кількість росіян на пострадянській території. Ось декілька прикладів:

1989 рік - конфлікт навколо Закону про державну мову в Молдові (спад - 64,8%), нібито допомога Росії в 1992 році створення ПМНР.

2008 рік - конфлікт з Грузією, створення Абхазії (спад - 80,1%).

2014 рік - "захист" Криму і сходу України від бандерівців (спад - 26,6%).

2014 рік - заява В. В. Путіна про те, що Казахстан ніколи не мав державності (спад - 28,1%).

У збірці "Етнічні конфлікти в країнах Балтії у пострадянський період" про цю політику Росії, та способи її реалізації в країнах Балтії, прямо заявлено: "З початку 2000 р. вона стала проводити активну політику в області збереження російської мови, освіти і культури, захисту етнічних прав співвітчизників, що проживають за кордоном. Були створені фінансові фонди підтримки, при російських посольствах утворені координаційні ради співвітчизників, виявлялася допомога в проведенні їх республіканських і міжнародних конференцій. За допомогою посольств реалізовувалися різноманітні культурні і освітні проекти" [2, с. 7].

Стає очевидним, що наступними можуть бути, при сприятливих для Росії і несприятливих для інших держав обставинах: Казахстан (спад - 28,1%),

Естонія (спад - 26,1%), Литва (спад - 36,1), Туркменістан (спад - 53,1%), Азербайджан (спад - 63,9%), Вірменія (спад - 71,2%), Таджикистан (- 82,4%). При продовженні тенденцій падіння цін на нафту основними з них можуть стати Туркменістан (- 53,1%), Азербайджан (- 63,9%), Таджикистан (спад - 82,4%).

Тому ті держави, які не хочуть на своїй території створювати умови для військових конфліктів, повинні мінімізувати поширення і культивацію російської мови на своїй теренах.

Звідки ж взялася ця російська мова, як основа "духовності Росії", і яке майбутнє її чекає?

Ця мова була привезена на територію сучасної Московської області в результаті її колонізації Київською Руссю, де на той момент проживали угро-фінські народи, які використовували церковнослов'янську мову. Ця мова створена Кирилом і Мефодієм, що провели людське (штучне, неприродне) створення мови на прохання моравського князя Ростислава (846 - 879 рр.). Метою створення якої було обмеження у своєму князівстві впливу німецького духовенства. Необхідно зауважити, що Кирило і Мефодій створювали церковнослов'янську азбуку для християнської церкви, а не слов'янську писемність. Тому, із самого початку старослов'янська була книжною церковною мовою, і як правило не мала виразу у побуті.

На думку А.І. Ізотова старослов'янська письмова мова, яка прийшла в Київську Русь разом з християнством, поєднувала в собі лінгвістичні особливості македонських, моравських і болгарських діалектів. Слов'янські діалекти Київської Русі у формуванні цієї мови участі не брали [4].

На сьогоднішній день ранньосередньовічна версія україногенезу є загальноприйнятим фактом. Такі вчені, як В. Антонович, В. Баран, Ф. Вовк, М. Грушевський, Я. Дашкевич, М. Драгоманов, Л. Залізняк, Я. Ісаєвич, М. Костомаров, В. Німчук, І. Огієнко, Г. Півторак, О. Потебня, В. Русанівський, О. Тараненко та інші розробляли цю теорію, яка спирається на систему історичних фактів та аргументів. Крім того, за Україною визнано культурно-історичну спадщину Києва і такими російськими вченими як К. Кавелін, М. Любавський, О. Пипін, М. Покровський, П. Струве та інші.

А це означає, що сьогоднішні російська і українська мови мають різне походження і, отже, вплив на формування світогляду і самосвідомості того народу, який його використовує.

Церковнослов'янська символічна система, що репрезентує зміст релігійної свідомості, утворює колективну свідомість і грунт для комуністичної ідеології та Жовтневого перевороту. Українська ж свідомість формує глибоко індивідуальну, в себе спрямовану, культурну свідомість (яку іноді називають "моя хата з краю", хоча смисл цього виразу в перекладі з українського "я перший стану на захист свого поселення").

При цьому сама православна віра сформувалася в результаті, як відомо, прийняття її князем Володимиром з Візантійської Імперії. Цікавим є і духовна суть самого православ'я, яке, за своєю суттю, кардинально відрізняється від католицизму і інших деномінацій тим, що визнає верховенство влади царя і схвалює фактичне об'єднання державної і церковної влади. До речі, тому Московський патріархат єдино "правильна" релігія для Росії. Правильна тому, що покірливо підкоряється цареві, на відмінну від католицизму і інших конфесій.

В зв'язку з цим, само вірування такого типу є штучно насадженим, сформованим під потреби держави. Після нашестя татаро-монгол склалися умови, в яких церковнослов'янська мова була відірвана від території, вірувань і менталітету народів, що заснували староруську мову.

Таким чином, московська держава отримала у вигляді сплаву православної віри і російської мови штучний засіб переплавки будь-якої нації, яка його використовуватиме, в неприродну (штучну) націю з нібито "духовною" філософією, без прив'язки до якої б то не було території.

Тому з метою поширення своєї влади Росія намагається створити свій світ, утворюючи при цьому “ракову пухлину і метастази” під назвою "русский мир". При цьому, російська мова ментально сплавлена з православ'ям, змінює нормальне природне сприйняття світу як ракова пухлина, яка приживається на будь-якій території з будь-яким менталітетом, знищує зсередини всяку державу і заважає її розвитку, у тому числі і самої Росії.

А чи існує російський народ взагалі або і це є міфом? Сучасні російські учені намагаються підтримувати і культивувати створені міфи. Але спростовують їх самі ж росіяни. Наприклад, О.П. Балановский [1] визначив російський етнос як сильно розбавлену різним генетичним матеріалом фінську основу: “Уперше показане, що угро-фінські популяції представляють основну частину міжпопуляційної різноманітності Європи, тоді як їх внутрішньопопуляційна різноманітність мінімальна... Уперше за генетичними даними підтверджена значна доля компонента монголоїда (чи "уралоїда") в генофонді півночі Східної Європи епохи мезоліту” [1, с.3].

Тобто, угро-фінські популяції, що населяли територію Московії, ніяким чином не належать до європейської популяції, а значить, не можуть претендувати на історію і тим більше територію сучасної України як представниці європейської цивілізації.

Але і сама назва Росія безпідставно присвоєна Петром І. При цьому для аргументації була почата компанія по переписуванню історії Російської імперії. Помітимо, що переписувалася не історія російського народу, а саме Російській імперії, оскільки і до цього дня на території Російської федерації немає російського народу. Підтверджує це і Директор Інституту етнології і антропології Валерій Тишков, який намагався навіть в Держдумі довести, що ніяких росіян просто немає в природі. Таким чином, по людській волі людиною Петром І штучно придуманий новий народ, із штучною ж, неприродною мовою.

Тому для Росії реальною є тільки історія СРСР, внаслідок цього для формування хоч би якого-небудь народу і його історії йде прив'язка до радянського народу і тоді, звичайно, "СРСР - це добре" і відповідно "Американці - вороги Росії".

Як не дивно, але у неприродної російської мови колосальне майбутнє, якщо врахувати стирання граней між народами і державами і загальної глобалізації світу. Світ фактично перетворюється на штучне місце існування зі все більше колективним мисленням, відокремленим стіною віртуального світу. У таких умовах штучна російська мова має благодатний грунт у вигляді віртуального інформаційного простору. При цьому найбільш небезпечною є декларація загальнолюдських цінностей (у православній деномінації) при повному ігноруванні цих цінностей в реальному житті. Таким чином, поширення цієї ракової пухлини неминуче веде до загибелі усієї цивілізації, тому що виживання сучасної цивілізації можливе тільки при інтеграції етики, науки і культури.

Політика Росії на окупованих територіях Криму, Донецькій і Луганській областях красномовно це демонструє: фізичне знищення бойовиками "проамериканских" вірян в Слов'янську, переслідування інакомислення "новою" владою в Криму, тотальна брехня, неприйняття усього духовного взагалі. Для прикриття усього цього поширюється ідея "Українці - не нація а фашисти і жидомасони". Самі росіяни, розуміючи, що це брехня, вимушені розстрілювати мирне населення з важкого озброєння на підконтрольних їм територіях з метою підтвердження дій "українських фашистів". При цьому жителям Донецька і інших міст важко повірити в такий цинізм, їм важко зрозуміти чому їх обстрілює влада "ДНР", яка контролює Донецьк, не розуміючи, що усе це робиться для вбивства під замовлення російських телеканалів. Під цю марку звучить і ще одне гасло: переїжджайте в Росію для поповнення спаду росіян в Росії, для цього і культивується гасло - Жити в російському селі - це добре.

Всьому світу очевидно, що Росія як держава, і особливо її Президент потребує лікування своєї духовності, оскільки духовність не може брехати. Тільки визнання правди своєї історії і походження може вилікувати росіян. Для Росії можливо тільки два шляхи розвитку: або визнання себе фіно- угорськими племенами і тоді можливе будівництво нового менталітету і нової культури і, можливо, нової імперії. Або об'єднання з Українською культурою, прийняття її духовності і правди і, тим самим, формування нової держави на нових підставах правди. Україна може стати федеративною державою та на прохання Московії приєднати до себе після референдуму Московської, Ростовської та інших областей, або її окремих федеральних частин.

Але доки Україна складає іспит на духовність, у неї немає шансу на перездачу, тому відповідальність колосальна. І, як не парадоксально, Росія формує духовність України і консолідує її. В.В. Путін, прорахувавши матеріальну, економічну і інформаційну складові захоплення України, не передбачив духовної складової, оскільки і не міг її передбачити, не розуміючи по суті що це таке.

Зрозуміти суть української духовності не зміг і В.Ф. Янукович (та і не міг зрозуміти), але його втеча є показником сили і непохитності українського духу і духовної самоорганізації.

І це не утопія. Те, що у В. В. Путіна агонія можна судити по застосуванню регулярних військ під Іловайськом і Маріуполем, що суперечить доктрині про концептуальну владу Росії у майбутньому світі.

Приведемо основні її постулати на підставі книги В.А. Ефимова. Виходячи з цієї доктрини, є основні пріоритети управління по мірі їх руйнівної сили і важливості для досягнення своїх стратегічних планів. Пріоритети: перший - методологічний, другий - хронологічний, третій - фактологічний, четвертий - економічний, п'ятий - зброя геноциду, шостий - військова зброя. На думку автора “сам факт використання цього пріоритету, яке почастішало, свідчить про деяку концептуальну безпорадність Заходу і про проблеми з тоншим веденням агресії методами "культурної співпраці". Росії не знадобиться використовувати в XXI столітті війська, якщо вона оволодіє Концепцією і світоглядною зброєю”[3,с. 9].

Тобто, агонія Росії в наявності якщо вона береться за зброю. Це свідчить про вичерпання інших можливостей і пріоритетів.

Розвиток сучасної цивілізації - єдиний процес, суб'єктом і носієм історії є усе людство. Фактично сьогодні вирішується питання про долю світу, адже В.В. Путін піде так далеко, як йому дозволять, аж до застосування тактичного ядерного озброєння, а потім і стратегічних ядерних сил. Росія знищить усіх і себе у тому числі. Тільки духовне начало України і верховенство загальнолюдських цінностей в Європі здатне протистояти нахабству Росії, всупереч фінансовим втратам. Якщо вона не складе цей іспит, то не буде захищений оплот духовності - Український народ, який зараз один воює проти усієї державної військової машини Росії.

Що робити Україні щоб перемогти - об'єднаються і озброюватись, але найголовніше зброя - правда і духовність. Ланцюжок православ'я, російська мова, американці - сволота, Україна - не країна - усе це брехня, яку можна перемогти тільки духовністю і правдою, ну і ще вірою в перемогу.

Усі окремо ці постулати не працюють, тому необхідно послідовно розділити і розвінчати ці помилково пов'язані елементи, тим самим показати правду замість міфів і казок про "український фашизм" і "правосеков", які набрали на виборах 4,7% і 1,5% відповідно, ще раз показавши мудрість колективної свідомості українського народу, всупереч, м'яко кажучи, безрозсудності українських державних "правителів".

Потужний волонтерський рух та самоорганізація українців показує, що не може перемогти віртуальна штучна нація, релігія, і мова, які використовують для перемоги віртуальний світ. Мільйон варіантів брехні не встоять проти однієї голої правди. Силою зброї можна убити людину, але віру убити неможливо. І якщо стали свідомо самоорганізовуватися індивідуальності

України, то масовий розум росіян не встоїть. З такою ж несамовитістю як росіяни підтримували В. В. Путіна, їх масовий розум його гнатиме (у 2017 році бігти, я думаю, буде також і В. В. Путін з Росії, як В. Ф. Янукович з України).

Росія при будь-яких варіантах не може перемогти. Їй доведеться або визнати ментальну єдність з Україною і тоді перестати воювати з самою собою, або визнати самостійність російського (фіно-угорского) народу і перестати воювати, оскільки немає логічного обґрунтування війні, а у разі продовження розв'язування ядерної війни і самознищення всього світу і себе самої. У будь-якому випадку перемога Росії над Україною неможлива. Захоплення Росією української території теж самознищення, оскільки знищення духовності - це смерть Росії. Тому, або самознищення Земної цивілізації, або прийняття правди. У будь-якому випадку Україна не може програти, бо знищена буде і Росія і Україна. А отже, в глобальному масштабі Україна не може програти.

Україна, по суті - країна, в якій сполучені усі умови для вироблення нової моделі світобудови. Процес взаємопроникнення культур, ідеологій, філософій, релігій, економічних устроїв - неминучий. Саме у цьому напрямі рухається людство - у напрямі синтезу матеріального і духовного, ідеалістичного і прагматичного, синтезу ідеології Західної і Східної цивілізацій. Це підтверджують як історики, так і сучасні учені, наприклад М.-Л.А. Чепа [8] вважає, що історична місія України - стати мостом і брамами між східною і західною цивілізаціями.

Перемога України тільки правдою і духовністю, яка кристалізується війною і неправдою. В зв'язку з цим спробуємо ще раз проаналізувати базисні ідеї "Русского мира":

• Російська мова - це основа духовності. Чому не іврит це основа духовності?

• Московський патріархат - єдино правильна релігія. Чому не Київський патріархат і чим він відрізняється від Московського?

• Американці - вороги Росії. Чому не Путін - ворог Росії?

• СРСР - це добре. Чому не КПРС - це добре?

• Українці - не нація, а фашисти і жидомасони. Чому росіяни - не нація і не фашисти?

• Жити в російському селі - це добре. Чому не на американському ранчо, німецькому, українському селі - жити добре?

Приведені твердження не витримують ніякої критики: ні смислової, ні логічної, ні історичної. Ті люди, яким нав'язали базисні ідеї "Русского мира" рано чи пізно прозріють, оскільки брехню неможливо втаємничувати нескінченно, і тоді В.В. Путіна чекає доля В.Ф. Януковича або А. Гітлера, з тією ж зневагою населення. яке вони обдурили.

Висновки

Виходячи з проведеного аналізу ролі українського народу у світових процесах, необхідно відмітити такі висновки:

1. Перемога України залежить в першу чергу від внутрішніх процесів становлення духовності. Поки ми не звільнимося від прихованої зневаги своїми істинними можливостями свободи і духовності, ми не зможемо вирішити зовнішні проблеми.

2. Світові процеси створюють умови для неминучої духовної еволюції, що проходять від особистої духовної еволюції до національної, що, у свою чергу, можуть стати запорукою об'єднання Заходу і Сходу.

3. З урахуванням призначення українського народу - бути вільним, це відхід, у тому числі, і від будь яких релігійних стереотипів і конфесій, і визнання християнських ідеалів свободи і любові як добровільного вибору кожної людини. Тільки така позиція дає можливість стати індивідуальністю, яка зможе протистояти сучасним інформаційно-психологічним технологіям.

Росія і сама розуміє необхідність такого переходу, але у неї не вистачає волі відмовитися від історичної брехні. У таких умовах боротьба з Росією повинна вестися в першу чергу проти базисних ідей "Русского мира", інакше неминучі наступні війни і кровопролиття. Сьогоднішня реальність підтвердила нереально, оскільки перемога або поразка - це не стан військ або економіки, а висновок психологічної війни: окуповувати можна.

Список літератури

1. Балановский О. П. Изменчивость генофонда в пространстве и времени: синтез данных о геногеографии митохондриальной ДНК и Y-хромосомы: автореф. дис. доктора биологических наук: 03.02.07, 03.01.03 / Балановский Олег Павлович; Медико-генетический научный центр - М., 2012 - 47с.

2. Этнические конфликты в странах Балтии в постсоветский период. / Сборник статей под ред.. А. В. Гапоненко - Рига.: Институт европейских исследований, 2013. - 305с.

3. Ефимов В.А. Концептуальная власть / Виктор Алексеевич Ефимов. - СПБ.: Общественная инициатива, 2003. - 67с.

4. Изотов А.И. Старославянский и церковнославянский языки: Грамматика, упражнения, тексты. / Андрей Иванович Изотов. - М.: Изд-во ИОСО Российской академии образования, 2001. - 240 с.

5. Сунь-цзы. Искуство войны и уравления. / Сунь-цзы переклад Г. Галиарди. - СПБ.: Изд-во “Нева”; 2003.-160с.

6. Тишков В.А. Русский мир: смысл и стратеги / Валерий Александрович Тишков // Стратегия России. - 2007. - № 7. - С. 21-38:

7. Указ Президента Российской Федерации от 21 июня 2007 г. N 796 "О создании фонда "Русский мир" (Собрание законодательства Российской Федерации, 2007, N 26, ст. 3166; 2010, N 3, ст. 278; 2011, N 24, ст. 3406; N 31, ст. 4711)

8. Чепа М. А., П'ять великих таємниць історичної психології [Текст] / Мирослав-Любомир Андрійович Чепа. - К. : Редакції загально-педагогічних газет, 2005. - 128с.

Размещено на Allbest.ru