Регуляція уваги дошкільників в нормі та при відхиленні у психоемоційному розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова (м. Одеса)

РЕГУЛЯЦІЯ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ В НОРМІ ТА ПРИ ВІДХИЛЕННІ У ПСИХОЕМОЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ

Душка А. Л., кандидат психологічних наук,

доцент, доцент кафедри диференціальної

та спеціальної психології

Анотація

когнітивний увага діти синдром

Досліджено теоретичні питання структури порушення уваги у дітей, страждаючих синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) і дитячим аутизмом (ДА), Що є важливими для розуміння аномалій у формуванні окремих операцій контролю уваги в онтогенезі і значення їх парціального дефіциту для когнітивного розвитку дитини.

Ключові слова: регуляція уваги, порушення уваги при аномалії в розвитку, методи корекції уваги.

Аннотация

Исследованы теоретические вопросы структуры нарушения внимания у детей, страдающих синдромом дефицита внимания с гиперактивностью (СДВГ) и детским аутизмом (ДА), которые являются важными для понимания аномалий в формировании отдельных операций контроля внимания в онтогенезе и значение их парциального дефицита для когнитивного развития ребенка.

Ключевые слова: регуляция внимания, нарушения внимания при аномалии в развитии, методы коррекции внимания.

Annotation

Theoretical questions of attention disorders structure at children with attention deficit hyperactivity disorder (ADHD) and autism were researched. They are important for understanding of the anomalies in the formation of separate attention control operations in ontogeny and their significance for the partial deficiency of cognitive development of the child. Treatment of children with attention deficit hyperactivity disorder and (ADHD) should include a set of techniques that are "multimodal". The author of "multimodal" treatment includes the following steps: - Educational conversations with the child, parents, teachers, Training of parents and teachers behavioral programs; Widening the range of communication of the child through visits to various groups and sections; - In the case of special education with learning difficulties; - Drug therapy; - Autogenic training and therapy suggestion.

Keywords: regulation of attention, attention disorders with abnormalities in the development, methods of correction of attention.

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що психологія уваги - одна з класичних областей психології. Її вивченням займалися П. Я. Гальперін, Н. Ф. Добринін, Н. Н. Ланге [4, 5, 9] і багато інших. У її арсеналі накопичена велика кількість способів, що дозволяють досліджувати і проводити діагностику різних сторін уваги, безліч спільних рекомендацій і конкретних прийомів для активного розвитку уваги дітей різного віку і дорослих. В останні роки уявлення про увагу в психології було суттєво переглянуто внаслідок прориву в знаннях про нейрофізіологічні основи процесів уваги (Desimone & Ungerleider, Pribram, Rafal & Robertson. На сьогоднішній день більшість дослідників розглядають увагу як багаторівневу ієрархічну систему, що складається з окремих взаємодіючих функціональних модулів. Кожен з модулів уваги у свою чергу має складну структуру і включає окремі операції, що обслуговуються самостійними розподіленими нейронними ансамблями.

На сьогоднішній день, в даному теоретичному підході у дітей раннього і дошкільного віку проводилося украй мало досліджень. В наш час знання з гетерохронії дозрівання різних модулів уваги в дитячому віці украй обмежені. Однією з причин недостатнього вивчення даної проблеми є відсутність адекватних дитячому віку методів дослідження. В той же час, онтогенез регуляції уваги складає одну з фундаментальних проблем вікової психології. Особливий інтерес представляє модуль виконавчого контролю уваги. Основний вектор розвитку досліджень регуляції уваги був заданий А. Р. Лурією [10] в його концепції про три функціональні блоки мозку. У своїх роботах він перший почав говорити про те, що ураження фронтальних областей мозку (слабкість блоку програмування і контролю) приводить до порушень уваги. Ідеї А. Р. Лурії отримали подальшу розробку в роботах вітчизняних (Т. В.Ахутіна, І.В.Дубровіна, Л.І.Моськовічюте, А.В.Семеновіч, А.А. Осипова, А. А. Панкратова, Є. Д. Хомськая, Л.С. Цветкова [1, 6, 12, 14,] і ін.) і зарубіжних авторів (W.Spiel, A., Scheres, A.Lee, M.Sumiya і ін.). Дослідження в цій області є важливими для психології навчання. З початком шкільного навчання сильно зростають навантаження на роботу систем довільної уваги, тому знання про особливості розвитку і порушення операцій виконавчого контролю уваги в дошкільному віці є необхідними для правильної побудови програм навчання.

Формулювання мети статті - визначення теоретичних засад формування операцій регуляції уваги у дошкільників в нормі і специфіка розвитку цих операцій у дітей з психофізичними вадами.

Виклад основного матеріалу

Однією з основних форм пізнавальної діяльності людини є відчуття, які привертають увагу дитини і примушують концентруватися на предметі, дії. Під відчуттями розуміються такі психічні процеси, які виникають при безпосередній дії предметів і явищ навколишньої дійсності на органи чуття [7].

У пізнавальному відношенні велике значення мають дотикові відчуття, оскільки вони носять комплексний характер. У них об'єднуються відчуття дотику, температурні і рухові відчуття. За допомогою дотику пізнаються багато ознак предметів: їх величина, форма, властивості матеріалу і так далі, в результаті цих відчуттів створюється цілісний образ предмету [17].

Повноцінний розвиток психічних процесів, у тому числі і всіх видів відчуттів, багато в чому залежить від певних умов, серед яких особливе значення має увага. Увагою є складне психічне явище. Для розуміння фізіологічних основ уваги велике значення мають роботи російських фізіологів І.П. Павлова і О.О. Ухтомського [15].

І.П. Павлов [15] вказував, що подразники, сигнали, що поступають в мозок, викликають дослідницьку для орієнтування реакцію, рефлекс. Організм готовий до несподіванок, готовий відповісти на нові обставини тією або іншою формою поведінки. Вже у висунутому уявленні І.П. Павлова про орієнтовні рефлекси було висунуто припущення про рефлекторну природу мимовільної уваги, тобто людина вдивляється в образ, прислухається до виниклих звуків, посилено втягує запах, що торкнувся його. Кажучи про фізіологічні механізми активної уваги, слід зауважити, що ефективна увага можлива лише на стадії активної і спокійної бадьорості, тоді як на інших стадіях основні характеристики уваги змінюються і можуть виконувати лише окремі функції.

Принцип домінанти, який було висунуто чудовим російським фізіологом О.О. Ухтомським дуже добре поєднується з такими уявленнями про фізіологічні механізми уваги. Він полягає в тому, що в корі півкуль принцип домінанти є фізіологічною основою акту уваги.

Вчення І.П. Павлова і вчення О.О. Ухтомського дають опорні точки для з'ясування фізіологічної основи уваги. Вельми складна структура фізіологічних механізмів уваги і суперечливі погляди на його природу надихнули багатьох великих учених на розробку цілого ряду теорій уваги. Природою уваги займалися такі учені, як Н.Н.Ланге, П.Л.Гальперін [9, 4], а також широку популярність набула теорія Т.Рібо, який вважав, що увага завжди супроводиться змінами фізичного і фізіологічного стану організму, що увага завжди пов'язана з емоціями і викликається ними. З увагою пов'язані спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів. Їх налаштування безпосередньо залежить від того, що в даний момент часу представляється найбільш важливим для організму, для реалізації інтересів особистості.

Прийнято вважати [9], що існують три типи уваги: мимовільна, довільна і післядовільна. Виділяють також наступні властивості, або параметри уваги:

1. концентрація уваги виражається в ступені зосередженості на об'єкті;

2. стійкість характеризується тривалістю зосередженості, умінням не відволікатися протягом певного періоду часу;

3. об'єм уваги характеризується кількістю одночасно сприйманих об'єктів;

4. розподіл - це здатність одночасного виконання декількох дій;

5. перемикання - це здатність міняти спрямованість уваги, переходити від одного виду роботи до іншого.

У літературі прийнято пов'язувати поліпшення з віком виконання завдань, що вимагають залучення контролю інтерференції і інших операцій модуля виконавчого контролю, з дозріванням відповідних морфофункціональних систем фронтального неокортексу (S. B.Campbell, G. Miller). Наші дослідження показують, що у дітей в передшкільному періоді розвитку в рівній мірі покращується виконання різних типів простих і складних завдань «на тривалу підтримку виборчої уваги», у тому числі і тих, які не вимагають підключення функцій виконавчого модуля. Цей факт свідчить про швидке дозрівання в цьому віці, насамперед, базових механізмів, що забезпечують стійке довільне утримання уваги дитини на будь- якому завданні. Ці механізми в літературі прийнято пов'язувати з функціонуванням самостійного модуля підтримки пильного стану (K.Pribram et al.). Парціальний внесок дозрівання власне виконавчого модуля уваги у виконання дітьми особливих «фронтальних завдань», таким чином, вимагає поглибленого аналізу з врахуванням отриманих нами даних.

У нашій роботі була виявлена нерівномірність розвитку окремих операцій виконавчого модуля уваги у дошкільників. Яскравим прикладом гетерохронного становлення операцій цього модуля уваги в онтогенезі є відносно низька ефективність операції розподілу уваги між інформацією, що поступає по зоровому і слуховому каналах. Виявилось, що в таких умовах діти дошкільного віку втрачають увагу до зорових стимулів, які у меншій мірі, ніж слухові, провокують автоматичне орієнтування уваги. У контексті наявних даних літератури (M.C.Friedman, N. Chhabildas, N.Budhiraja, E.G.Willcutt, B.F. Pennington), можна вважати, що дана особливість не має модальної специфічності, тобто пов'язана з необхідністю перемикати увагу між інформацією, що поступає по різним каналам уваги (у тому числі і всередині однієї модальності). Вона виявляється у тому випадку, коли по одному з каналів уваги подається більш «біологічно важлива» інформація (зміна інтенсивності звуку, яскравості або кольору зорового образу, відбуваються емоційно значимі події), що автоматично викликає орієнтування уваги. В цьому випадку дитина 5-7 років починає втрачати увагу до «менш значимого» каналу.

Ми експериментально підтвердили важливе теоретичне положення про те, що індивідуальні відмінності в організації механізмів уваги суттєво впливають на оцінку загального рівня інтелекту дітей дошкільного віку. Індивідуальні відмінності в роботі модуля виконавчого контролю уваги, а саме операції контролю інтерферуючих дій, суттєво впливають на рівень когнітивної компетентності у дітей передшкільного віку, що пояснює до 30% дисперсії оцінок інтелекту. Отримані результати доповнюють уявлення про природу індивідуальних відмінностей в інтелекті на даному етапі розвитку. Вони показують, що в конвенціональних оцінках інтелекту дитини 5-7 років відбиваються не лише можливості обробки інформації, але і сформованість мозкових систем контролю уваги. Цей факт підтверджує теоретичні уявлення про природу багаточинності результатів тестування інтелекту, насамперед, у дітей дошкільного віку. Крім того, потрібно враховувати ці дані при інтерпретації результатів досліджень в суміжних сферах психології, наприклад, психогенетиці розвитку. Так, відносно високий вклад чинників загальної середи в індивідуальні відмінності за інтелектом у дітей даного віку може знайти пояснення у впливі систематичної середи саме на ефективність функціонування систем уваги (В.Д Небиліцин [13]). У ряді останніх робіт доведено можливість поліпшення оцінок інтелекту дітей цього віку через направлене тренування можливостей довільної регуляції уваги (L. N. Robins et al).

Модульний підхід до аналізу організації системи уваги дозволив переглянути традиційні погляди на дефіцит уваги при порушенні розвитку: синдром дефіциту уваги (СДУГ) і дитячий аутизм (ДА). Отримані дані свідчать про те, що дефіцит уваги у дітей з СДУГ і у дітей з ДА мають різне походження. Профіль порушення уваги у дітей 5-7 років з СДУГ визначається низькою ефективністю роботи виконавчого модуля уваги, переважно операції контролю інтерференції. Цей висновок узгоджується з більшістю досліджень дітей з СДУГ більш старшого віку (J.Oosterlaan, A., Scheres, I. Antrop, H.Roeyers & J.A.Sergeant, N.Chhabildas, N.Budhiraja, E.G.Willcutt, B.F. Pennington et al.), їх результати підтверджують положення про те, що парціальний дефіцит фронтальної операції контролю інтерференції є ядерним порушенням при даному захворюванні (N.Bayley).

Новими в експериментальній науці є дані про аномально високий рівень виконання завдання, що вимагає зміни установки/мішені уваги у дітей з синдромом дефіциту уваги. Отримані результати свідчать про крихкість репрезентації мішені уваги в буфері робочої пам'яті у дітей з цим синдромом, яка дозволяє їм уникнути конфлікту між репрезентаціями старої, вивченої, і нової мішені уваги. Така інтерпретація узгоджується з даними Бейлі, отриманими при дослідженні робочої пам'яті у дітей з СДУГ (N. Bayley). Крім того, наші дані підтверджують свідоцтва збереження і ефективності роботи операції зміни установки у дітей з СДУГ (D. M. Gelfand & D. P. Hartmann et al.).

Результати дослідження L. N.Robins, M. Q.Patton свідчать про відсутність дефіциту виконавчого модуля уваги у хворих аутизмом без вираженої затримки інтелектуального розвитку і спростовують інтерпретації даних цілого ряду досліджень в цій області.

Дослідження профілю виконання різних типів завдань дітьми з цим синдромом показало, що погане виконання завдань, направлених на оцінку ефективності роботи модуля виконавчого контролю уваги, пов'язане з порушенням роботи загальних механізмів пильності і більш «нижчих», автоматичних механізмів уваги [11]. У дітей з ДА виявлено базове порушення процесів орієнтування уваги до простого слухового стимулу, який у здорових людей автоматично викликає орієнтовну реакцію (F.Alien, G. Miller, K. Pribram, E. Galanter). Дослідження профілю уваги у дітей з аутизмом виявило атипову реакцію на звукові стимули, що посилюється при необхідності розподіляти увагу між слуховим і зоровим каналом. За даними літератури раннє порушення реакції на звук є одним з найбільш прогностично надійних критеріїв синдрому дитячого аутизму (S.Baron-Cohen, L. Wing). Розуміння природи порушення уваги у дітей з аутизмом потенційно може змінити підхід до розробки коректувально-розвиваючих програм для дітей з цим діагнозом. Недоліки довільної уваги - одна з суттєвих характеристик пізнавальної діяльності при дитячому аутизмі (ДА) і синдромі дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Таким чином, з аналізу експериментальних даних, отриманих при використанні різних методик, що досліджують різні властивості уваги, у дітей з ДА і СДУГ виявляється порушення всіх основних властивостей довільної уваги: стійкості, концентрації, перемикання, розподілу, вибірковості. Відмінності в показниках, що характеризують різні властивості довільної уваги, виражені досить виразно від норми при виконанні завдань будь-якого ступеню складності.

Аналіз результатів виконання різних завдань показав, що такі характеристики, як помилки, при виконанні завдань методик є найбільш інформативними для виявлення порушень довільної уваги у дітей з ДА і СДУГ.

За тестом А.Рея виявляється, що діти з ДА і СДУГ у порівнянні з однолітками, що нормально розвиваються, виконуючи завдання швидше, допускали значно більшу кількість помилок і виявляють в два рази більший дефіцит концентрації.

Аналіз результатів виконання коректурної проби показує, що діти з ДА і СДУГ в порівнянні з нормою мають нижчий об'єм роботи, в другій частині завдання допускають в 4,4 разу більше помилок і виявляються менш продуктивними за показником Q. Кількісний і якісний аналіз результатів за показниками "С" і "І" виявляє порушення вибірковості уваги у дітей з ДА і СДУГ, що пов'язано як з іншими властивостями довільної уваги (недоліки перемикання і розподілу), так і з особливостями їх діяльності.

Найбільші відмінності дітей з ДА і СДУГ від однолітків, що нормально розвиваються, виявляються по таких властивостях довільної уваги, як перемикання, розподіл, вибірковість, що забезпечують селективність сприйняття. Такі властивості довільної уваги, як стійкість і концентрація, що спрямовані на забезпечення оптимального рівня активності, є порушеними у всіх дітей з ДА і СДУГ. У дітей з ДА ми спостерігали явне зниження в загальній ефективності виконання завдань в порівнянні із здоровими однолітками. Причини такої розбіжності можуть лежати у вікозалежному характері порушень фронтальної системи пильності (L.N. Robins,

K.Pribram et al.) дітей з ДА. Дефіцит фронтальної системи пильності, що виявився в нашому дослідженні у дітей з аутизмом в дошкільному віці (тобто в період інтенсивного дозрівання мозкових механізмів пильності), може компенсуватися в подальшому розвитку.

Яскравою особливістю порушення уваги у дітей з СДУГ, що відрізняють їх від дітей з ДА, є наявність в профілі регуляції уваги ознак гіпофронтальністі, які виявилися у високій імпульсивності реагування, парціальному дефіциті операції контролю інтерференції і аномально високій ефективності операції зміни установки.

Причиною підвищеної імпульсної моторних реакцій служить слабкість орбітофронтальної контролюючої системи (L.N. Robbins et al., А. Р. Лурія [10]). Імпульсна поведінка є одним з основних діагностичних критеріїв діагнозу СДУГ і наголошується практично у всіх експериментальних дослідженнях уваги дітей і дорослих з цим діагнозом (R. S. Schachter, O. Spreen, A.H. Risser & D. Edgell, Seife, T. R.Zentall, J. E. Sutton, L. M. Sherburne і ін.).

Відносно незалежним проявом фронтального дефіциту у дітей з СДУГ є виборча слабкість операцій виконавчого контролю уваги. Не дивлячись на те, що ефективність виконання завдань дітьми з СДУГ в цілому була пониженою, саме в двох фронтальних пробах, що оцінюють операцію розподілу уваги між стимулами зорової і слухової модальностей і операцію контролю інтерференції, спостерігалася максимальна кількість пропусків цільових стимулів. При цьому лише в завданні, що вимагає контролю інтерференції, час реакції на стимул у дітей з СДУГ був значно збільшений в порівнянні із здоровими дітьми. Дійсно, практично всі дослідження дітей з СДУГ свідчать про порушення саме операції контролю інтерференції (J.Oosterlaan, A., Scheres, I. Antrop, H.Roeyers & J.A.Sergeant, N.Chhabildas, N.Budhiraja, E.G.Willcutt, B.F. Pennington et al.).

Основною метою терапії є зменшення порушень поведінки і учбових труднощів. Для цього, перш за все, необхідно змінити оточення дитини в сім'ї, школі і створити сприятливі умови для корекції симптомів розладу і подолання відставання в розвитку вищих психічних функцій [12].

Лікування дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю і РДА повинне включати комплекс методик, тобто бути «мультимодальним». Це означає, що в ньому належить брати участь педіатрові, психологові, педагогам і батькам. Лише колективна робота вищеназваних фахівців дозволить добитися доброго результату.

«Мультимодальне» лікування включає наступні етапи:

- освітні бесіди з дитиною, батьками, вчителями;

- навчання батьків і вчителів поведінковим програмам;

- розширення круга спілкування дитини через відвідування різних гуртків і секцій;

- спеціальне навчання в разі утруднення з навчанням;

- медикаментозна терапія;

- аутогенне тренування і терапія сугестії.

Серед психолого-педагогічних методів корекції СДУГ і РДА головна роль відводиться поведінковій психотерапії. За кордоном існують центри психологічної допомоги, в яких проводиться спеціальне навчання батьків, вчителів і дитячих лікарок цим методикам.

Ключовим моментом поведінкової програми корекції служить зміна оточення дитини в школі і вдома з метою створення сприятливих умов для здолання відставання в розвитку психічних функцій. Дитині з СДУГ і РДА може допомогти навчання в особливих умовах, відповідних його здібностям. Основні причини поганої успішності при даній патології - неуважність і відсутність належної мотивації і цілеспрямованості, інколи у поєднанні з парціальними затримками розвитку шкільних навиків. На відміну від звичайної «затримки психічного розвитку» вони є тимчасовим явищем і при інтенсивних заняттях можуть успішно нівелюватися. Обов'язковою умовою навчання дітей з СДУГ і РДА в коректувальних класах є створення сприятливих умов для розвитку: наповнюваність не більше 10 чоловік в класі, навчання за спеціальними програмами, наявність відповідних підручників і розвиваючих матеріалів, індивідуальні заняття з психологом, логопедом і іншими фахівцями. Клас бажано ізолювати від зовнішніх звукових подразників, в ньому має бути мінімальна кількість відволікаючих і стимулюючих предметів; учні повинні сидіти окремо один від одного, тих, хто вчаться з більш вираженою руховою активністю слід усаджувати за столи ближче до вчителя, щоб виключити їх вплив на інших дітей. Тривалість занять скорочується до 30-35 хвилин. Протягом дня обов'язково проводяться заняття з аутогенного тренування. Лікування дітей з СДУГ і РДА обов'язково повинне включати фізичну реабілітацію. Це спеціальні вправи, направлені на відновлення поведінкових реакцій, вироблення координованих рухів з довільним розслабленням скелетної і дихальної мускулатури. Більшість проведених експериментів показали, що механізм поліпшення самопочуття пов'язаний з посиленою продукцією при тривалій м'язовій активності особливих речовин - ендорфінів, які благотворно впливають на психічний стан людини.

Отримані переконливі дані про те, що фізичні вправи корисні при цілому ряду захворювань. Вони не лише можуть запобігати появі гострих нападів захворювання, але і полегшують перебіг захворювання.

Ортокліностатичне дослідження виявило вищу лабільність вегетативної нервової системи у 65% хворих дітей в порівнянні з контрольною групою, що дає підстави припускати зниження ортостатичної адаптації у дітей з СДУГ і ДА. Таким чином, при розробці методів корекції уваги при ДА і СДУГ, ми спиралися на розроблені принципи психологічної корекції, розроблені Л.С. Виготським, які були трансформовані нами в результаті проведеного дослідження:

- принцип створення сприятливих умов для проведення коректувальної роботи;

- принцип детермінізму формулюється нами, як необхідність визначення вектора коректувальної роботи у суб'єкта з аутизмом і СДУГ;

- принцип всебічності;

- принцип науковості;

- принцип структурності;

- принцип забезпечення свідомості і активності;

- принцип установки на успіх;

- принцип побудови коректувальної роботи від простого до складного, з врахуванням психофізіологічних особливостей стану індивіда;

- принцип урахування вираженості психологічного стану ми розуміємо як вибирання адекватних засобів корекції в процесі дії відповідно до психофізіологічних станів індивіда, визначувані ступенем вираженості порушення, оскільки недостатність реабілітаційних заходів не приводить до бажаних результатів, і, навпаки, велика кількість недоречних заходів, може викликати ускладнення і, як наслідок, відмову від співпраці в психолого- корекційній дії.

Основною метою терапії є зменшення порушень поведінки і учбових труднощів. Для цього, перш за все, необхідно змінити оточення дитини в сім'ї, школі і створити сприятливі умови для корекції симптомів розладу і подолання відставання в розвитку вищих психічних функцій.

Висновки

Таким чином, виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що уповільнення часу реакції у міру розширення просторового поля уваги є віддзеркаленням загального, фундаментального характеру організації просторової уваги і не може розглядатися як особливість регуляції зорово-просторової уваги, що властива лише дітям дошкільного віку. Основною відмінністю дітей з діагнозами ДА і СДУГ від дітей в нормі є наочне зниження ефективності виконання будь-якого із запропонованих завдань. Основною метою терапії є зменшення порушень поведінки і учбових труднощів. Для цього, перш за все, необхідно змінити оточення дитини в сім'ї, школі і створити сприятливі умови для корекції симптомів розладу і подолання відставання в розвитку вищих психічних функцій.

Лікування дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю і РДА повинне включати комплекс методик, тобто бути «мультимодальним». «Мультимодальне» лікування включає наступні етапи:

- освітні бесіди з дитиною, батьками, вчителями;

- навчання батьків і вчителів поведінковим програмам;

- розширення круга спілкування дитини через відвідування різних гуртків і секцій;

- спеціальне навчання в разі утруднення з навчанням;

- медикаментозна терапія;

- аутогенне тренування і терапія сугестії.

Список літератури

1. Ахутіна Т. В. Зародження мови: нейролінгвістичний аналіз синтаксису/Т. В. Ахутіна. М.: Мгу,1989. 213 с.

2. Валлон А. Психічний розвиток дитини/ Анрі Валлон. Спб.: Пітер, 2001. 208 с.

3. Виготський Л. С. Історія розвитку вищих психічних функцій // Збір.: У 6-ти т. Т. 3 - М.: Педагогіка, 1983. 1. 367 с. З.328.

4. Гальперін П. Я. До проблеми уваги/ П. Я. Гальперін // Доповіді АПН РРФСР. 1958. № 3. с. 33-38.

5. Добрынин Н.Ф. О селективности и динамике внимания // Вопросы психологии.- 1975. М.: Просвещение, с. 68-80.

6. Дубровіна І. В., Акимова М. К. Робоча книга шкільного психолога / Під ред. І. В. Дубровіної. М.: Освіта, 1991. 303 с.

7. Єрмолаєв О.Ю., Марютіна Т.М., Мешкова Т.А. Увага школяра/ О.Ю. Єрмолаєв, Т.М. Марютіна, Т.А. Мешкова. М., 2002. с. 30-37, 69-80.

8. Кулагина І. Ю. Вікова психологія: Розвиток дитини від народження до 17 років //Навч. посіб. / Університет Російської академії освіти. М.: Вид-во УРАО, 1998. 175 с.

9. Ланге Н.Н. Увага // Хрестоматія з уваги / Під. ред. А. Н.Леонтьєва. М.: Вид-во МГУ, 1976. 295 с.

10. Лурія А. Р. Основи нейропсихології/ А. Р. Лурія. М.: Вид-во МГУ, 1973. 374 с.

11. Моніна Г. Б., Лютова-Робертс Е. К.,Чутко Л. С. Гіперактивні діти: психолого-педагогічна допомога: монографія. Мова. 2007. 186 с.

12. Московічюте Л. І., Корсакова Н. К. Клінічна нейропсихологія/Л. І. Московічюте, Н. К. Корсакова: Академія, 2007. 144 с.

13. Небиліцин В. Д. Вибрані психологічні роботи / Під ред. Б. Ф. Ломова. М.: Педагогіка, 1990. 403 с.

14. Осипова А.А. Загальна психокорекція // Навчальний посібник/А.А. Осипова. Сфера, 2007. 512 с.

15. Павлов І. П. Повне зібрання робот. М..: Вид-во АН СРСР, 1951. 176 с.

Размещено на Allbest.ru