Психологічні особливості стосунків з батьками подружжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.47

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТОСУНКІВ З БАТЬКАМИ ПОДРУЖЖЯ

Веселова Н.П.

Статтю присвячено висвітленню психологічних особливостей стосунків з батьками подружжя. Охарактеризовано фактори, що впливають на якість стосунків з батьками молодого подружжя. Детально розглянуто стратегії вирішення конфліктів в розширеній сім'ї (тактична впевнена поведінка, уникнення, поступки та захист). Проаналізовано параметри міжособистісних стилів встановлення зв'язків з новими родичами (виражене включення інших, виражений контроль за іншими, прихильність до інших, бажання бути включеним іншими, бажання передати контроль іншим і бажання отримати знаки уваги від інших).

Ключові поняття: подружня адаптація, залежність, контроль, влада, почуття обов'язку, домінантність, автономія.

Стаття надійшла до редакції 06.04.2015 року

батьки подружжя стосунки конфлікт

Veselova N.P.

PSYCHOLOGICAL CHARACTERISTICS

OF RELATIONSHIPS WITH SPOUSES' PARENTS

The article is devoted to the psychological characteristics of relations with married couple's parents. Factors affecting the quality of relationships with parents of the young couple are characterized. Strategies to resolve conflicts in the extended family (tactical confident behavior, avoidance, concessions and protection) are considered. Parameters of interpersonal styles of relations forming with new relatives (expressed acceptance of others, expressed control over others, sympathy to others, a desire to be accepted by the other, a desire to transfer control to others and a desire to obtain favors from others) are analyzed. In the article the relationship between adaptation of spouses to each other and adapting to the relatives of husband or wife is revealed. The basic features of the relationship between mother-in-law and daughter-in-law are pointed out. Particular attention is paid to the analysis of interdependent behavior of children from their parents and vice versa. The basic needs that affect forming harmonious relationships with spouses' parents are determined. The impact of husband's and wife's financial capacities on their parents ' perception is described. The effect of children's duty sense on the intensity of positive emotions display towards parents is shown. The notions of marital adaptation, dependence, control, sense of duty are considered in the article.

The complexity of relationships forming between spouses and the older generation is that the dichotomy "I and my parents, you and your parents" should be turned into "we and our parents". Most often it is quite a long process. The restructuring of the relationship between parents and their adult children who are married couple now and create their own family, requires a lot of time, the manifestation of mutual tolerance, respect for each other, the ability to forgive mistakes.

Key words: marital adaptation, dependency, control, power, sense of duty.

Постановка проблеми. Проблема побудови гармонійних подружніх стосунків в останній час займає вагоме місце в психологічній науці. Формування майбутнього партнера, сім'янина починається в батьківській сім'ї. Саме через сформовану систему зразків, цінностей, закладається базова структура особистості, відбувається становлення мотивів, устремлінь, формуються об'єктивні позиції сімейної взаємодії. Не дивлячись на намагання сепарації молодої сім'ї, батьківська сім'я продовжує в певній мірі впливати на становлення та формування стосунків в молодій сім'ї. І тому кожен з подружжя змушений розвивати близькі сімейні стосунки з некровними родичами, яких вони не обирали, але які стають частиною їхньої сім'ї. Ці вимушені стосунки не можна назвати союзом споріднених душ. Стосунки з родичами чоловіка чи дружини мають прямий чи опосередкований вплив на взаємодію між подружжям, можуть провокувати ворожість та напруженість між людьми. Це й дає нам поштовх для більш детального дослідження даного аспекту подружніх стосунків.

Взаємодія з родичами подружжя будується за іншими принципами, ніж побудова стосунків з просто оточуючими людьми. Можемо виділити наступні відмінності. По-перше, свою дружину чи чоловіка або друзів особа обирає самостійно, а родичі з боку чоловіка чи дружини є певним доповненням до одного з подружжя. По-друге, особливо коли подружжя вступає в шлюб у молодому віці, то наявність зятя чи невістки прискорює відокремлення від батьківської сім'ї, що призводить до намагання батьків навпаки зблизити стосунки з їхньою дитиною.

На думку Спарка (1973), молоде подружжя повинно вирішити для себе одне з найбільш важливих питань: хто з батьківських сімей буде включений в нову сімейну структуру або виключений з неї. Проблема, пов'язана з родичами чоловіка чи дружини, стає основою для досягнення рівноваги в трьох напрямках: лояльність по відношенню до власної батьківської сім'ї, лояльність по відношенню до батьківської сім'ї чоловіка чи дружини, лояльність подружжя один до одного.

Результати теоретичного аналізу. В психології сімейних стосунків проводились дослідження ролі батьків на кожному віковому етапі дитини. Розкривається роль матері в житті дитини (Еріксон Е., Х'єл Л., Зіглер Д., Віннікот Д.В., Філіпова Г.С.); особливості "оволодіння" дитиною батьками (Ельконін Д.Б., Берн Е., Дальто Ф.); вплив батьків на емоційну сферу синів та дочок (Лічко А.Є., Кон І.С., Мухіна В.С., Раттер). Однак проблема впливу батьків на подружні стосунки дорослих дітей майже не досліджувалась в науковій літературі. Окремі фактори, що впливають на стосунки з батьками подружжя та відокремлення (сепарації) молодої сім'ї, розглянуті англійською дослідницею Ліндою Берг-Кросс [2]. Особливості психологічної та матеріальної залежності молодих сімей від батьків розглянули російські дослідниці Гагаріна Є.Ю., Конопльова Н.А., Карабанова С.Ф. Надмірну залежність від батьків описує Альошина Ю. [1] Аналізуючи різні підходи тлумачення психологічних особливостей стосунків з батьками подружжя можна виділити декілька факторів, які визначають якість стосунків з родичами. Сюди відносяться: адаптація подружжя, характер та тип сімейних ритуалів, залежність від своїх батьків, залежність від родичів чоловіка/дружини, стратегії, які використовуються для вирішення проблем з родичами з боку чоловіка/дружини та міжособистісні стилі встановлення зв'язків. Тепер детальніше розглянемо кожен із цих факторів.

Подружня адаптація. Деякі з дослідників, прийшли до висновку, що існує зв'язок між адаптацією у подружжя один до одного та адаптацією до родичів з боку чоловіка чи дружини [4]. Але очевидно, що ці стосунки не являються простими чи лінійними. Одне подружжя може бути задоволеним тим, що вони виключили нових родичів із свого життя, або ізолювались від них, в той час як інші будуть укріплювати зв'язки з новими родичами і будувати взаємозалежні стосунки. Оптимальний рівень взаємодії також буває різним для однієї і тієї ж пари на різних етапах сімейного життя. Більшість пар воліють зберігати деяку дистанцію на перших порах сімейного життя, але коли в сім'ї з'являються діти, вони хочуть більше спілкуватись, як із своїми батьками так і з батьками чоловіка чи дружини [4].

На взаємини з новими родичами впливають встановлені зв'язки з власними батьками. Фішер звертає увагу на те, що стосунки мати-донька та невістка-свекруха схожі в тому, що і, ті і інші представляють інтеграційні зв'язки між жінками, обмежені та визначені родинними зв'язками. Оскільки в цих стосунках багато спільного, а стосунки мати-донька виникають раніше, невістка може взяти їх за основу розвитку стосунків зі свекрухою. Жінки, залежні від своїх матерів, можуть прагнути власне до такого типу стосунків зі своєю свекрухою. Хоча цілком імовірно і те, що вони можуть зменшити підтримку з боку свекрухи, бо покладаються тільки на свою маму [1].

Тим не менше, перенесення позитивних батьківських стосунків на стосунки з батьками чоловіка/дружини - явище досить розповсюджене. Уомбл припустив, що подружжя, які мають добрі стосунки із своїми батьками, скоріш за все, встановлять добрі стосунки і з новими родичами, в той час як напружені моменти в стосунках батьки/дитина іноді переносяться на стосунки з батьками чоловіка/дружини тієї ж самої статі [4].

Батьки кожного з подружжя вносять і свої власні обмеження в побудову стосунків з невістками/зятями. Вони обмежені рамками певних очікувань від невістки/зятя, беручи за основу власний досвід стосунків з батьками чоловіка/дружини. У них сформований певний образ стосунків, які повинні існувати між новими родичами. Кожного разу, коли нова сімейна структура оцінюється не за її власними можливостями, а за основу беруться старі уявлення про те, що мають робити батьки, неминучим наслідком всього цього стає сильне напруження.

На думку Пір'є іншим джерелом напруження в стосунках з родичами чоловіка чи дружини є стосунки між батьками та їхніми іншими дітьми. Якщо свекруха обізнана у всіх справах своєї доньки/доньок, то її невістка може бути виключена з близької комунікації і відчувати себе поза справами. Якщо батько розчарований власними синами, то він може мати надію, що зять виправдає очікування сім'ї. Брати та сестри можуть ревнувати або бути вороже налаштованими, що може знаходити своє вираження через батьків. Якщо діти розлучаються і повторно беруть шлюб, стосунки з родичами стають ще більш складними і продовжують залишатись головним джерелом конфліктів [2].

Стратегії вирішення конфліктів з новими родичами. Відмінності, які виникають у представників різних поколінь з питань виховання дітей, цінностей та стилю життя, стають причинами конфліктів серед членів розширеної сім'ї. Як правило, у людей відмічається тенденція типових для них способів вирішення проблем в певних рольових стосунках. До чотирьох самих розповсюджених стратегій вирішення конфліктів з новими родичами відносяться наступні стратегії: тактична впевнена поведінка, уникнення, поступки та захист.

Джексон та Берг-Кросс (1988) прийшли до висновку, що коли невістка йде на поступки, дотримуючись такої стратегії вирішення проблем, у неї формуються добрі стосунки з свекрухою. Хоча частіше за всього жінки використовують стратегію впевненої поведінки, як у спілкуванні з матір'ю, так і з свекрухою. Молоді жінки почувають себе спокійно, коли використовують стратегію впевненої поведінки в конфліктних ситуаціях з свекрухою, навіть якщо в спілкуванні їм віддавали належне за поступливість. Використання стратегії поступок означає прийняття на себе ролі підлеглого в конфлікті. Можливо, жінки почувають себе комфортніше, приймаючи цю роль в стосунках з власними матерями, бо традиційно такі стосунки були зручними для них. В стосунках зі свекрухою молоді жінки прагнуть до рівності, щоб при розходженні поглядів, позбавити переваг, які та має в силу свого віку, хоча поступки сприяли б встановленню кращих стосунків [4].

Наступним аспектом, який ми розглянемо буде допомога батьків дорослим дітям, що беруть шлюб. Батьки протягом багатьох років звикли турбуватись про своїх дітей, опікати їх, і це стосувалось не тільки їхніх прав, а й обов'язків. З точки зору типології стосунків вони знаходились в комплементарних стосунках зі своїми дітьми. Даний тип стосунків зовсім не просто перевести в розряд повністю симетричної взаємодії зі своїми дорослими дітьми, навіть якщо батьки намагаються це зробити. З роками певний тип стосунків фіксується, зв'язки стають більш ригідними, їх значно важче змінити. Інша ситуація виникає, коли батьки перестають працювати, коло їхніх інтересів і контактів різко звужується, вони стають емоційно залежними від своїх дітей. Вони намагаються утримати зв'язок зі своїми дорослими дітьми, постійно нагадуючи їм про те, скільки всього гарного за своє життя вони зробили для своїх дітей, викликаючи в них почуття провини, або навпаки, захвалюючи свою дитину, намагаються конкурувати в піклуванні про свою дитину з її партнером, щоб залучити її на свій бік, міцніше прив'язати до себе. В такому випадку подружжю необхідно намагатись зрозуміти поведінку своїх батьків. Своє ставлення до батьків вони мають вибудовувати за принципом симетричних зв'язків, а свої рішення реалізовувати на підґрунті домовленості між собою, і ні в якому разі - за індивідуальною домовленістю з батьками когось із них [3].

Дослідниця Геттінг (1990) звернула увагу на те, що зв'язок батьків з родиною доньки залишається більш сильним, ніж з родиною сина, якщо в сім'ї діти різної статі. З боку батьків дружини тенденція більше допомагати, ніж з боку батьків чоловіка. Батьки дружини частіше звертаються за допомогою та отримують її. Однак на відміну від попередніх поколінь, бабусі не так сильно включені в процес виховання онуків. Самі бабусі ще працюють або чимось активно займаються на пенсії [4].

Геттінг (1990) стверджує, що батьки надають найбільшу допомогу своїм дітям протягом перших десяти років їхнього шлюбу. Найбільш відчутну фінансову допомогу надають в перші роки шлюбу, а потім превалює допомога іншого роду (ремонт, догляд за дітьми). Бабусі та дідусі надають найбільшу підтримку онукам дошкільного віку, а потім перестають допомагати регулярно, а роблять це лише в крайніх випадках. Геттінг виявила, що існує одна категорія чоловіків, які викликають зневагу нових родичів - це чоловіки робітничого класу. На будь-якому етапі існування шлюбу вони отримують менше підтримки, причому як від своїх батьків, так і від родичів дружини [4].

Окрім загальних особливостей побудови стосунків в розширеній сім'ї, кожній людині притаманний власний індивідуальний стиль встановлення зв'язків з іншими. Згідно з твердженням Щульца (1978) такий стиль складається з трьох потреб: в любові, потребі у включенні та контролі [1]. Ці потреби змінюються, в залежності від того, наскільки людина демонструє їх іншим та наскільки вони є значущими для інших людей. Також Шульц виокремлює для міжособистісних стилів встановлення зв'язків шість параметрів: виражене включення інших, виражений контроль за іншими, виражена прихильність до інших, бажання бути включеним іншими, бажання передати контроль іншим (залежність) і бажання отримати знаки уваги від інших.

Якість стосунків для деяких чоловіків та жінок прямо пропорційна інтенсивності емоційних стосунків. Інтенсивність виражається в частоті контактів і в об'єднанні цінностей і цілей. Якщо родич з одного боку веде усамітнений спосіб життя, має низькі потреби в близькості і намагається адаптуватися до родича з іншого боку, з високими потребами у близькості, то вони будуть завдавати один одному образи до тих пір, поки не знайдуть якийсь компроміс.

Потреба у включенні (афіліація) відноситься до бажання взаємодіяти та спілкуватись з іншими. Для одних людей гарні стосунки залежать від того, наскільки добре вони разом проводять свій час, розділяючи його з кимось ще. Їм подобається бути включеними у важливі події та різну діяльність. Участь в цих подіях слугує для таких людей сполучною ланкою. Вони відчувають свою приналежність та власну значущість, оскільки приймали участь в якійсь події. Інша категорія людей може сильно відрізнятись за даним параметром, бо має низьку потребу бути включеними. Для них притаманне усамітнення. Наприклад, батьки когось з подружжя або невістка/зять можуть дуже засмутитись через те, що їх не залучили до обговорення весільного меню. Інші від цього будуть просто щасливі, що їх позбавили зайвих турбот.

Джексон та Берг-Кросс (1988) виявили значну негативну кореляцію між бажаним включенням та адаптацією свекрухи/тещі. Чим більше стиль невістки говорить про те, що вона хоче, щоб інші взяли на себе ініціативу та включили її в діяльність та переговори, тим більш вірогідно що у неї будуть погані стосунки зі свекрухою. В цьому зв'язку можна припустити, що жінки, які покладаються на те, що ініціатором взаємодії буде хтось інший, можуть не досягати бажаного рівня взаємодії зі своїми свекрами [4].

Джексон і Берг-Кросс також виявили, що чим частіше жінки спілкуються зі своєю свекрухою по телефону, тим більш позитивні у них стосунки. На основі чого можна зробити припущення, що в стосунках між невісткою і свекрухою важлива регулярність контактів [4].

Наступний параметр, який ми розглянемо, це - потреба в контролі. Потреба в контролі проявляється у прагненні людини, щоб за ним залишалось останнє слово, коли мова йде про прийняття рішень. Людей можна диференціювати за тим, на скільки для них важливо впливати на інших людей. Практично неможливо протистояти тим людям, яких вирізняє висока потреба контролювати інших, приймати рішення і направляти як свої дії, так і дії оточуючих людей ( домінантність). Однак існує і інша категорія людей, які відчувають полегшення, коли їм вдається уникати прийняття рішень. Тим не менше, з точки зору розвитку для молодих пар часто буває ефективною сильна потреба самостійно будувати основи свого дорослого життя та контролювати його ( автономія). Якщо батьки подружжя мають високу потребу в контролі, вірогідно, що у них виникнуть конфлікти з молодою сім'єю, яка знаходиться в процесі розвитку.

З самого початку в руках батьків сконцентровано більше влади. Потенційно їхній вплив на сина чи невістку значно більший, ніж вплив молодих людей на них. Влада батьків визначається соціумом, а частково розвитком будь - якої діади батьки-дитина.

Матеріальна спроможність - ще один параметр залежності дітей. Найбільш очевидно в сім'ї проявляється матеріальна залежність між батьками та дітьми. Якщо зять заробляє багато грошей, то батьки дружини ставляться до нього, як до впливового члена сім'ї. Якщо основним джерелом доходу є невістка, то батьки чоловіка часто впевнені в тому, що вона не цінує їхнього сина та зрадила традиційні цінності сім'ї.

Відносний дохід батьків також впливає на те, як вони будуть проявляти свою владу щодо дітей. Якщо дохід батьків значно перевищує дохід їхніх дітей, існує вірогідність, що батьки назавжди збережуть владу над своїми дітьми.

Чрістенсен та Джонсон (1971) висунули гіпотезу, що залежність від батьківської сім'ї має негативний вплив та перешкоджає побудові гармонійних стосунків з чоловіком/дружиною та його батьками [5].

Останній параметр, який ми розглянемо, це почуття обов'язку в сім'ї. Інтенсивність прояву позитивних емоцій по відношенню до батьків пов'язана з інтенсивністю почуття обов'язку, яке відчуває донька чи син. В нашій культурі прийнято вважати, що діти, які досягли певного віку та отримують від батьків фінансову допомогу, не повинні опиратися тому, що батьки продовжуватимуть впливати на їхню поведінку. Навіть якщо у батьків з дітьми прохолодні стосунки, у дітей залишається потреба робити все так, щоб батьки могли ними пишатися. Ця готовність дозволяти своїм батькам мати вплив на молоду сім'ю стає в багатьох шлюбах основною причиною конфліктів.

Висновки

Таким чином, вплив батьківської сім'ї руйнує ілюзію злиття та єднання між подружжям. Вони починають розуміти, що мають різний рівень вкладів з боку батьків. Члени подружжя по-різному інтерпретують наміри та дають різні оцінки поведінці батьків. Але тільки поступлива поведінка, як з боку дітей по відношенню до батьків, так і навпаки дає можливість прогнозувати позитивні стосунки між батьками та молодим подружжям. Чим частіше батьки йдуть на поступки своїм дітям, тим більше їх цінують та люблять. Складність побудови взаємин подружжя з представниками старшого покоління полягає в тому, щоб дихотомію "я і мої батьки, ти і твої батьки" перетворити в "ми та наші батьки". Найчастіше це досить тривалий процес. Перебудова взаємин між батьками та їхніми повнолітніми дітьми, що стали тепер подружжям і створюють свою власну сім'ю, вимагає багато часу, прояву взаємної терпимості, поваги один до одного, вміння прощати помилки.

Використані джерела

1. Алешина Ю. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю. Алешина. - М. : Независимая фирма "Класс", 2007. - 208 с.

2. Берг-Кросс Л. Терапия супружеских пар / Л. Берг-Кросс. - М. : Изд-во Института психотерапии, 2004. - 528 с.

3. Кратохвил С. Основные типы семейных проблем и их решение/ С. Кратохвил // Психология семьи. Хрестоматия./ ред. Д.Я. Райгородский. - Самара : Издательский Дом "БАХРАХ - М", 2007. - 750 с.

4. Малкина-Пых И.Г. Семейная терапия / Малкина-Пых И.Г. - М. : Изд-во Эксмо, 2005. - 992 с.

5. Сатир В. Как строить себя и свою семью / В. Сатир. - М. : Педагогика-пресс, 1992. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru