Теоретичний аналіз проблеми насилля в дитячому середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблема насилля є однією з актуальних й активно розроблюваних у психології. З одного боку, це пов'язане із соціокультурними, економічними, політичними змінами у різних сферах життя суспільства. З іншого боку, перебудова нашого суспільства, пов'язана з переходом на ринкові відносини, привела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм, поведінки людей, що особливо проявляється у молодого покоління та дітей. Молодь та діти стали вразливішими та агресивнішими. Крім цього, насилля, як один із проявів агресії, - це симптом глобальних моральних переорієнтирів, які відбуваються у суспільстві, - йдеться про зміну психології людства.

Мета статті полягає в теоретичному дослідженні проблеми насилля, зокрема насилля в дитячому середовищі.

Існують різні визначення поняття "насилля", починаючи від визначення в тлумачному словнику, завершуючи філософськими та психологічними. Всесвітня організація охорони здоров'я запропонувала таке визначення насилля стосовно дітей: "насилля - це всі форми фізичного і/або емоційно жорстокого поводження, сексуальне насилля, зневага або зневажливе ставлення, комерційна або інша експлуатація, яка призводить до реальної або потенційної шкоди здоров'ю дитини, її життю, розвитку, достоїнству" [1]. Дане визначення достатньо ємне й акцентує увагу на наслідки застосування насилля.

Г.Н. Кірєєв під насиллям розуміє особливий тип відносин між людьми, які склалися у результаті протилежного ставлення до об'єктивних умов існування всього земного. Насилля існує там, де має місце привласнення, підкорення волі суб'єкта.

В.О. Ситаров уводить до визначення поняття насилля такий компонент як примушення. Як зазначає автор, насилля - "це форма примушення з боку однієї групи людей (однієї людини) по відношенню до іншої групи (окремої людині) з метою набуття або зберігання певних вигод і привілеїв, завоювання політичного, економічного і будь-якого іншого виду панування.

Психологічні визначення насилля відрізняються тим, що в них акцентуються, по-перше, наслідки застосування насилля, по-друге, психологія розглядає насилля як негативне явище, що деструктивно впливає на особистість. Але головним атрибутом насилля, на думку Є.П. Ільїна, є примусовість. Вимоги, що висуваються до дітей, можуть стати насиллям, коли дитина не хоче, але змушена їх виконувати.

На сьогодні у питаннях з приводу визначення поняття насилля, його змісту, ставлення до насилля існує безліч суперечливих суджень. Деякі з них ми спробуємо розглянути в рамках даної статті.

Одне з питань, яке викликає цікавість у педагогів, батьків, але часто суперечливо тлумачиться психологами, це питання співвідношення насилля й агресії. Л. Берковіц розглядає насилля як одну з форм виявлення агресії. С.В. Ардашева вважає, що поняття насилля більш вузьке і входить до поняття агресії. А. Налчаджян розглядає насилля як агресивну дію. Він вважає, що агресивні дії людини, спрямовані на тварин, не можна відносити до категорії насилля, дії ж, спрямовані на людину або на групу людей, можна вважати насильницькими, якщо вони чинять фізичний або психологічний тиск. На наш погляд, таке твердження є суперечливим. Але з постулатом про те, що в усіх випадках, коли людину змушують чинити проти її волі, ми маємо справу саме з насиллям.

Схожість на відмінність характеристик агресії та насилля такі: як пряма фізична та вербальна агресія, так і фізичне й психологічне насилля характеризується дослідниками спільними ознаками: нанесенням фізичної або моральної шкоди, викликають душевний або фізичний біль, пов'язані з образою та ін. Схожістю є також те, що вони можуть бути конструктивними, тобто спрямованими на благо людини (наприклад, ігрова агресія, змушування дітей до виконання необхідних шкільних завдань).

Виділяють, як і при розгляді агресії, фізичне, сексуальне, психологічне і економічне насилля. Фізичне насилля пов'язане із завданням фізичної шкоди. Найчастіше фізичному, сексуальному насиллю піддаються найслабкіші: жінки та діти. Особливу цікавість у рамках нашої статті має психологічне (емоційне) насилля (тривалий або періодичний вплив на людину, який викликає психічну травму, або призводить до формування патологічних рис характеру, а у дітей - до гальмування розвитку особистості).

Існує безліч способів психологічного насилля над людиною (дитиною): погрози і залякування; постійний контроль дзвінками, переслідування; обмеження у спілкуванні; знищення власних речей дитини; висміювання, приниження, ображання; погрози, шантаж тощо.

Більшість дослідників називають такі видами психологічного насилля: образи - дії, що принижують честь та гідність іншої особи, виражені у непристойній формі. Образи бувають словесні, письмові, фізичні (наприклад, ляпас); знущання - зле висміювання; глузування - злобне й образливе знущання; нехтування потребами тих, хто не має змоги самостійно існувати (діти, старі, хворі). На наш погляд, вважати "нехтування потребами" насиллям можливо лише тоді, коли йдеться про свідоме нехтування своїми обов'язками; пряме і непряме насилля. Пряме насилля - це безпосередній вплив на людину (дитину), примушування завдяки фізичній силі або владі (накази); непряме - примушування людини чинити певним чином, створюючи для неї безвихідну ситуацію, коли людина (дитина) вимушена робити те, що хочуть інші.

Отже, критерієм насилля є наявність примушування при впливі на когось. Те, що людина (дитина) вимушена проти свого бажання терпіти образи, не маючи змоги відповісти на них або припинити їх, необхідно розглядати як психологічне насилля.

Однією з форм насилля є буллінг, якому у всьому світі приділяється значна увага. Вперше для визначення явища травлі як форми насилля слово "буллінг" використав англійський журналіст Е. Адамс [3]. Буллінг - це регулярна негативна дія однієї людини по відношенню до іншої або до групи. Буллінг - це травля, третирування, залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншої людини (дитини) страх, підкорити її собі.

Засоби, що використовуються при буллінгу розподіляють на три категорії - фізичні, психологічні, економічні. Найчастіше зустрічаються плітки, наклепи, висміювання, ігнорування людини (дитини), обзивання, залякування, здирництво (наприклад, грошей у дітей молодшого шкільного віку), віднімання особистих речей, утримання силою тощо.

Аналіз проблеми жертви травлі дозволяє зробити наступні висновки. Існують усталені стереотипи відносно того, кого будуть цькувати. Більшість людей упевнені в тому, що зовнішність, одяг, що не відповідає моді, діалект, національність є основними причинами цькування. Основна передумова травлі - це відмінність від групи.

Олвейс показав, що зовнішність та одяг для дітей мають вирішальне значення, а для дорослих - ні [1]. Діалект, говірка також не являються факторами, що підвищують ризик зазнати травлі [3].

Жертви буллінгу мають такі психологічні особливості: середні показники ворожості й агресивності; екстернальність (залежать від думки інших, приймають позицію підкорення); нерозвинені комунікативні здібності; самооцінка нижче середнього; низькі показники самоповаги; підвищена схильність до самозвинувачення; емоційна нестійкість; тривожність і страх [3].

Виділяють два види жертв - покірних і агресивних. Покірні жертви більш тривожні і невпевнені, схильні до обережності, заглиблення в себе, до самотності. Агресивні жертви, навпаки, легко дратуються, впадають в стан гніву, піддаються на провокацію, втрачають самовладання, чинять спротив буллінгу, мають низьку самооцінку й соціальний статус.

Психологічна характеристика переслідувачів (буллерів) включає в себе такі характеристики: агресивність, слабкий самоконтроль; висока терпимість до агресивної поведінки; низька емпатія; прагнення до домінування; впевненість у собі, вважають себе уважними і владними, але прагнуть до домінування за рахунок знецінювання іншого; не вважають свою поведінку деструктивною.

Головна характеристика буллера - він постійно кого-небудь переслідує: закінчується переслідування однієї жертви, починається переслідування іншої. дитячий психологічний моббінг насилля

Отже, у жертв порівняно з тими, хто їх ображає, самоставлення знижене і, як результат, у жертв знижена соціально-психологічна адаптивність. У жертв більше, ніж у тих, хто їхніх переслідувачів, виражені емоційний дискомфорт, неприйняття себе та інших, екстернальність і заглиблення у себе.

Зупинимося на змістовному аналізі терміну "моббінг", який був введений у науковий обіг Хайнеманом у 1973 році. На думку шведського психолога Х. Леймана, моббінг - це психологічний термін, який відображає систематичні ворожі та неетичні ставлення одного або декількох людей, спрямовані проти однієї людини. Проблема моббінгу знайшла своє відображення у фільмі радянських часів "Опудало".

Моббінг проявляється у психологічній травлі людей, висміюванні, знущанні, зверхньому ставленні до некорінного населення, чіпляннях, соціальній ізоляції, наклепах тощо.

Психологічний механізм прояву моббінгу пов'язаний із закономірностями життя малої групи. Прояву моббінгу сприяє, по-перше, спільність поглядів, як спосіб відчути єдність з групою; по-друге, моббінг стимулює бажання демонструвати свою владу. Моббінг - це використання влади при тісному контакті, коли реакцію жертви можна побачити, оскільки жертва протестує, плаче, що, в свою чергу, є стимулятором моббінгу. Спільна травля призводить до послаблення відповідальності за свої вчинки, і дорослі й діти, які брали участь у моббінгу, виправдовують свою поведінку саме тим, що діяли спільно.

Таким чином, при послабленні особистої відповідальності послаблюються і стримуючі механізми, що протистоять вчиненню неблаговидних дій переслідувача.

Отже, не дивлячись на те, що в багатьох європейських країнах замість слова "буллінг" використовується слово "моббінг" існує відмінність у цих поняттях. Моббінг є груповим процесом, буллінг - це регулярна негативна поведінка однієї людини спрямована на іншу або на групу людей. Термін "буллінг" використовують як більш загальне, родове поняття, а "моббінг" - як різновид буллінгу, але в обох випадках, очевидно, що мова йде про насилля.

Особливо актуальною постає проблема насилля в школі. В шкільному середовищі часто зустрічається така форма прояву насилля як травля. Проблема травлі в дитячих закладах стала предметом вивчення як вітчизняних (Л.М. Бутовська, І.С. Кон, О. Маланцева, Є.І. Файнштейн), так і зарубіжних (П.П. Хайнеманн, Роланд, Шварц, Олвейс та ін.) авторів.

При фізичних проявах травлі у школі переслідувачі використовують засоби фізичного впливу: удари, стусани, штурхани та інші види фізичного примушування. В основному ця форма шкільного моббінгу використовується хлопцями.

Інша форма моббінгу - вербальний вплив, наприклад знущання, використовують і хлопці і дівчата.

Третя з основним форм моббінгу - ізоляція. Вона більш популярна серед дівчат. Людину (дитину) проти її волі витісняють з групи.

Виділяють типові риси учнів, які схильні до буллерства: - легко збудливі та імпульсивні, з ослабленим самоконтролем; - фізично сильні й агресивні хлопці, яким потрібна жертва для самоствердження; - діти, які вважають, що підкорюючи собі інших однокласників, зможуть досягти власних цілей; - діти, які бажають бути в центрі уваги, з високим рівнем домагання, які мріють стати лідерами у класі; - діти агресивні по відношенню до дорослих, включаючи батьків та вчителів.

Жертвами буллінгу стають діти боязливі, чутливі, замкнуті, сором'язливі, тривожні, невпевнені у собі, які страждають від самотності, які мають негативний досвід життя, з соціально неблагополучних сімей, у яких виражений комплекс неповноцінності, які піддавалися фізичному насиллю дома, які вважають за краще мовчати про насилля й знущання над ними, які вірять, що заслуговують бути жертвою, які змирилися з насиллям.

У групу ризику зі шкільного буллінгу підпадають діти, які не вміють відстояти себе; інтроверти; діти іншої національності; діти, які часто хворіють; неохайно вдягнені або, навпаки, вдягнені надто добре; обдаровані діти (вундеркінди); які хизуються досягненнями своїх батьків; які не мають гаджитів, або які мають найдорожчі з них.

Психологи встановили, що буллінг породжує такі серйозні проблеми, як тривожність і депресія, розлади харчування, низьку самоповагу й незадоволення школою. Шкільний буллінг розглядається у сучасному світі як серйозна соціально-психологічна й педагогічна проблема, тому необхідна профілактика його найбільш загрозливих наслідків.

Профілактична діяльність спрямовується на формування в кожного учасника певних установок; пов'язана із уведенням правил і норм, спрямованих на попередження моббінгу; авторитетністю класного керівника, що також є фактором, який перешкоджає буллінгу; полягає у грамотному керівництві школою, ефективній співпраці і злагоди у вчительському колективі; - створення профілактичної програми.

Антимоббінгова профілактична програма включає в себе: роботу з літературою (для профілактики моббінгу можна використовувати літературні твори, які відображають проблему травлі); перегляд спеціальних та художніх фільмів, які відображають моббінг (у такому випадку є ймовірність, що учні будуть перейматися відчуттями жертви моббінгу, коли побачать те, що відбуватиметься на екрані; вчитель може дати пояснення учням, а головне - переглянути фільм разом з учнями і спільно з ними пережити побачене); рольові ігри (основна задача таких ігор, щоб учні на собі відчули, що таке моббінг. Учні програють роль жертви, буллера. Вчитель може запропонувати кілька ігор, змінюючи ролі учням); твір (учні отримують завдання написати невеличкий твір про моббінг. З психологічної точки зору важливо, що процес написання твору поглиблює розуміння теми моббінгу); бесіди під час класної години (необхідна регулярність обговорення теми, постійна концентрація уваги, що робить її актуальною). Дітям необхідно порадити:

- не доносити і не підлабузнюватися до вчителів;

- не давати приводу для приниження відчуття власної гідності;

- не вихвалятися - ні своїми успіхами, ні своїми батьками, ні своїми речами;

- не намагатися виділятися серед інших;

- не демонструвати свою фізичну силу;

У профілактиці буллінгу повинні брати участь не лише вчителі, а й батьки. Для того, щоб школяр не потрапив до групи ризику з буллінгу, батькам необхідно навчити дитину не боятися однокласників; налагодити контакти з однокласниками й учителями; - не налаштовувати дитину проти шкільних заходів; - не намагатися виділяти свою дитину серед однокласників.

Будь-який вид насилля призводить до негативних наслідків у розвитку особистості дитини: зниження самооцінки, втрати віри в себе, формуванню патологічних рис характеру, що порушує соціалізацію; фізичних травм, гострим психічним порушенням. Діти переживають страх, тривогу. У дітей старшого віку можливий розвиток депресії з відчуттям власної неповноцінності.

Насилля - окремий випадок виявлення фізичної або вербальної агресії, який сприймається людиною як змушування до чогось. Будь-яке насилля (фізичне, сексуальне та ін.) завжди психологічне.

Виділяють деструктивне та конструктивне насилля. Деструктивне насилля призводить до негативних наслідків, конструктивне спрямоване на благо людини (дитини).

Однією з форм насилля є буллінг, що означає травлю, третирування, залякування, фізичний або психологічний терор, прагнення викликати страх у іншого і тим самим підкорити його волю. Жертви буллінгу порівняно з кривдниками мають більш низьку самооцінку, як результат - у них знижена соціально-психологічна адаптивність. У жертв порівняно з кривдниками більш виражені емоційний дискомфорт, неприйняття себе та інших, екстернальність, заглиблення у себе.

Моббінг призводить до негативних наслідків у розвитку дитини: неврозам, психосоматичним захворюванням, заважає дітям і підліткам сформувати соціальні здібності; діти, які піддавалися травлі, мають проблеми у спілкуванні.

Література

1. Ильин Е.П. Психология агрессивного поведения / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2014. - 368 с.

2. Руллан Э. Как остановить травлю в школе / Э. Руллан. - М.: Генезис, 2012. - 264 с.

3. Спиркина Е.А. Последствия насилия и отсутствия границ (на материале фильма Фолькера Шлендорфа "Жестяной барабан") // Журнал практической психологии и психоанализа. - 2013. - № 1. - С.1-4.

Размещено на Allbest.ru