Сутність та зміст психологічної стійкості прикордонників та її структурні компоненти

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Сутність та зміст психологічної стійкості прикордонників та її структурні компоненти

Данило Юрійович Єрьоменко,

ад'юнкт

Анотація

У статті здійснено аналіз науково-психологічної літератури щодо проблеми психологічної стійкості. Визначено сутність та зміст поняття “психологічна стійкість прикордонників” та виокремлено її структурні компоненти, а саме: емоційно-вольовий, пізнавальний та індивідуально-професійний.

Ключові слова: психологічна стійкість прикордонників, емоційно-вольовий, пізнавальний та індивідуально-професійний компоненти.

Аннотация

Еременко Д. Ю. Сущность и содержание психологической устойчивости пограничников и ее структурные компоненты

В статье осуществлен анализ научно-психологической литературы по проблеме психологической устойчивости. Определена сущность и содержание понятия “психологическая устойчивость пограничников” и выделены ее структурные компоненты, такие как: эмоционально-волевой, познавательный и индивидуально-профессиональный.

Ключевые слова: психологическая устойчивость пограничников, эмоционально-волевой, познавательный и индивидуально-профессиональный компоненты.

Annotation

Yeromenko D. Yu. The essence and content of psychological firmness of border guards and its structural components

The problem of psychological firmness of border guards in modern conditions is rather important. The topicality concerns the difficult military and political situation in Ukraine (full-fledged warfare in the east), and border guards carry out their professional activity in extreme conditions. The author explains that such extreme conditions are caused by the actions of so-called separatists and militants that regularly fire on border details, border guard units, seize ports of entry in order to control the particular border sections.

The analysis of scientific psychological literature enabled to determine the notion of psychological firmness which refers to a personality in general and means a basic (integral) characteristic, personal quality, changeable balanced state of personality. Also there is a common feature: all notions concern the ability of personality (subject of activity) to counteract successfully negative (extreme) factors (conditions) which can adverse negatively personal psychic and physical health and work capacity.

On the basis of the analysis we have found that psychological firmness of border guards is a personal quality which helps to counteract interior negative effects and appears to be an ability to restore psychological balance by means of adequate reactions on sudden changes of situation in extreme conditions without negative consequences for psychic and physical health of border guards.

Besides, we distinguished structural components of psychological firmness. They are the following: emotional-volitional component concerns the skills of border guards to manage their emotional state and an ability of conscious mobilization of forces, ensures the adequacy of behavior and abilities to act in conflict and extreme conditions; cognitive component includes active functioning and development of all cognitive psychological processes of border guards which help them to carry out professional tasks in extreme conditions; and individual-professional component reflects the ability to self-analysis, adequate comprehension and estimation of own actions, efforts, emotional pains, capability to acquire professional knowledge and skills, valuable orientations and dispositions necessary for border guards in order to carry out their professional tasks successfully.

The prospects of further studies concern factors affecting psychological firmness of border guards in extreme conditions.

Keywords: psychological firmness of border guards, emotional and volitional, cognitive, individual-professional components.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Події останнього року, які відбуваються в Україні характеризуються глибокими соціально-політичними та військово-політичними змінами. Виміри та динамізм цих змін вимагають суттєвого переосмислення, комплексного і всебічного дослідження всіх чинників, що обумовлюють і визначають як розвиток нашої країни загалом, так і військового блоку зокрема. Сучасна військова справа вимагає високої підготовки та професіоналізму прикордонників, ставить високі вимоги до рівня сформованості психологічної готовності під час вирішення складних завдань. Сучасні прикордонники повинні виконувати бойові завдання в різних умовах з високою ефективністю. Разом з тим найочевиднішим стає той факт, що успішне досягнення цілей професійної діяльності залежить не тільки від особливостей та специфіки самої діяльності, навченості прикордонника, але й від його психологічних особливостей та особистіших якостей, серед яких важливою є психологічна стійкість.

Проблема психологічної стійкості прикордонників у сучасних умовах є актуальною. Актуальність визначається складною військово-політичною ситуацією у країні (повномасштабні бойові дії на сході країни) і професійна діяльність прикордонників здійснюється в екстремальних умовах. Екстремальні умови створюються діями так званих сепаратистів і бойовиків, які здійснюють регулярні обстріли прикордонних нарядів, органів охорони державного кордону, захоплюють пункти пропуску з метою встановлення контролю над визначеними ділянками державного кордону. Тому виникає необхідність детального дослідження проблеми психологічної стійкості прикордонників у сучасних умовах. психологічний стійкість прикордонник

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми на які опирається автор. Проведений аналіз науково-психологічної літератури з даної проблеми свідчить, що на цей час, з одного боку, накопичена значна кількість результатів багатопланових досліджень, присвячених вивченню психологічної стійкості, а з іншого відзначається складність, суперечливість і недостатність наукових розробок цього психологічного феномена. Психофізіологічний аспект дослідження стійкості людини вивчали І. Аршава, Д. Колесов, М. Корольчук, Х. Ліндерман. Системний підхід до вивчення психологічної стійкості особистості як системи різних параметричних характеристик досліджували Б. Ананьєв, Є. Ільїн, Г. Костюк, С. Максименко, В. Медведєв. Психологічну стійкість як одну з основних детермінант професійної придатності та успішності у здійсненні правоохоронної діяльності розглядали А. Журавель, К. Кім, В. Лефтеров, С. Лисюк, Є. Потапчук, О. Сафін, О. Тімченко, А. Якимчук, С. Яковенко та ін.

Фундаментом аналізу проблеми психологічної стійкості стала також сукупність психологічних підходів та концепцій психічного здоров'я (В. Бехтерєв, Б. Ананьєв, Г. Нікіфоров), психічної саморегуляції організму та самоконтролю особистості (П. Анохін, К. Анциферова, Конопкін, Г. Дика, Г. Гребенюк), психологічної готовності (А. Куліков та ін.).

Мета статті розкрити сутність та зміст поняття “психологічна стійкість прикордонника” та виділити його структурні компоненти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Термін “стійкість” у психології займає досить вагому позицію, однак низка авторів [2; 4] зазначають, що 20-25 років тому поняття психологічної стійкості в науковій літературі практично не згадувалося, але останнім часом спостерігається значне зростання інтересу до цієї проблеми.

У науково-психологічній літературі, характеризуючи стійкість як психологічний феномен, дослідники застосовують різні терміни: “стійкість особистості” (А. Леонтьєв, К. Платонов), “стійкість до стресу” (Б. Кулагін та ін.), “толерантність до стресу” (Л. Собчик та ін.), “стресостійкість” (В. Бодров та ін), “емоційна стійкість” (Л. Аболін, А. Чебикін), “емоційно-вольова стійкість” (Л. Заварзіна, М. Баладін, А. Мірошин), “психічна стійкість” (О. Мазуров, М. Сікач), “психологічна стійкість” (Л. Куліков, І. Гризлова, В. Калін та ін.).

Формування уявлення саме про психологічну стійкість як самостійну категорію і базову характеристику особистості відбувалося поступово в контексті розвитку вітчизняної і світової психологічної науки на основі синтезу та взаємного впливу різних теоретико-методологічних підходів [7]. Однак сьогодні немає єдиного підходу до визначення сутності психологічної стійкості, не повністю визначено всі психологічні механізми і чинники розвитку цього феномена. Низка дослідників (К. Абульханова-Славська, І. Козлова, І. Кон, Є. Крупник, Б. Франселла) зазначають, що ця категорія залишається недостатньо вивченою як на теоретичному, так і на експериментальному рівнях [12]. Суттєві розбіжності у визначенні цього поняття з'явилися через різні думки щодо вивчення цієї характеристики. Так, на думку

0. Аршави, стійкість, перш за все, виявляється у здатності системи відновлювати позитивні психічні стани. У своєму дослідженні авторка узагальнює багатозначність уявлень про стійкість, спираючись на різні його визначення: стійкість як відсутність значних змін у часі; стійкість до стресів як здатність повертатися після порушення в початковий стан; стійкість як швидкість повернення в початковий стан після порушення; стійкість коливань; стійкість траєкторії руху; стійкість як межа допустимих збурень тощо [16].

В аспекті психоаналітичної парадигми науковці (А. Адлер, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Юнг) розглядають психологічну стійкість у контексті конфліктної взаємодії психологічних структур: “Я”, “Над-я” і “Воно”. При цьому дослідники стверджують, що одним зі шляхів вирішення цього конфлікту є вироблення “Я” механізмів психологічного захисту (витіснення, заперечення, проекція, раціоналізація, регресія), які відіграють важливу роль у збереженні стійкої динамічної рівноваги психічних процесів. Порушення цієї рівноваги призводить не тільки до зниження стійкості психіки, але й до її дезінтеграції і, як наслідок, до порушення поведінки або навіть до психічних захворювань [12].

За визначенням В. Крайнюка [5], психологічна стійкість це складна якість особистості, у якій об'єднані: урівноваженість (рівновага), відповідність; стійкість, стабільність (постійність); опірність (резистентність). Урівноваженість це здатність утримувати рівень напруги, не виходячи за межі прийнятого (не доводячи до руйнівного стресу). Під стійкістю мається на увазі здатність протистояти труднощам, зберігати віру в ситуаціях фрустрації, а під стабільністю постійний рівень настрою. Опірність це здатність зберігати свободу поведінки і вибору способу життя, це самодостатність як свобода від залежності (хімічної, інтеракційної або поведінкової).

Г. Нікіфоров [10] психологічну стійкість розглядає як складну якість особистості, синтез окремих якостей і здібностей. До складових психологічної стійкості дослідних відносить: здатність до особистісного зростання зі своєчасним і адекватним вирішенням внутрішньо-особистісних конфліктів (ціннісних, мотиваційних, рольових); відносну (не абсолютну) стабільність емоційного тону і позитивного настрою; розвинуту вольову регуляцію. З ним погоджується Л. Куліков [8], який додає, що окремими аспектами цієї якості є стійкість, повага, опірність, що в сукупності дозволяє особистості протистояти життєвим труднощам, несприятливому тиску обставин, зберігати здоров'я і працездатність у різних випробуваннях.

За твердженням М. Тишкової, психологічна стійкість це цілісна характеристика особистості, яка забезпечує її стійкість до фрустрації і стресогенного впливу складних ситуацій. Вона виробляється і формується одночасно з розвитком особистості і залежить від типу нервової системи людини, досвіду особистості, набутого в тому середовищі, де вона розвивалася, від вироблених раніше навичок поведінки і дії, а також від рівня розвитку основних пізнавальних структур особистості. На її думку, межі психічної стійкості визначаються об'єктив но існуючими чинниками, які, у широкому сенсі, зводяться до двох. По-перше, це потенційні можливості людини; по-друге, об'єктивні вимоги конкретної ситуації. Психологічна стійкість визнається умовою підтримання максимальної ефективності діяльності [16].

У психологічному контексті дослідження стійкості заслуговує на увагу визначення, сформульоване Є. Крупником, “психологічна стійкість особистості може розглядатися як рухливий рівноважний її стан, що зберігається шляхом протидії зовнішнім і внутрішнім чинникам, які його порушують з одного боку, і як цілеспрямоване порушення цієї рівноваги у відповідності до завдань, що виникають у взаємодії особистості з середовищем з іншого” [6].

Значне місце дослідження проблеми стійкості як рівноважного стану системи, яка зберігається шляхом її протидії зовнішнім і внутрішнім чинникам, що порушує цю рівновагу, отримало в роботах відомих психологів Л. Виготського, Л. Божович, С. Рубінштейна, А. Леонтьєва, Б. Ломова. При цьому, відповідно до принципів діяльнісного підходу в психології, особлива увага приділялася в аспекті функціонування системи, яка пов'язана з самоорганізацією діяльності та поведінки, створенням алгоритмів або моделей, що цілеспрямовано змінюють дії і функціонування системи та покращують її взаємодію з середовищем [12].

А. Анцупов, досліджуючи психологічну стійкість, стверджує, що вона не є вродженою властивістю особистості, а формується одночасно з її розвитком і залежить від типа нервової системи людини, її досвіду, професійної підготовки, навиків і умінь поведінки й діяльності, рівня розвитку пізнавальних структур особистості. Разом з тим

А. Анцупов зазначає, що показником психологічної стійкості не є стабільність як така, а варіативність, яка розглядається як гнучкість, швидкість пристосованості до постійно мінливих умов життєдіяльності, висока мобільність психіки при переході від одного виду діяльності до іншого [1].

Дослідник А. Чебикін розкриває зв'язок психологічної стійкості з діяльністю особистості. Автор стверджує, що одна і та ж людина в різних умовах може виявляти різні рівні психологічної стійкості. Якщо суб'єкт володіє достатніми знаннями, уміннями та навичками в професійній діяльності, зовнішні чинники здійснюватимуть набагато менший негативний вплив ніж тоді, коли такі знання, уміння, навички відсутні [15].

Вітчизняні науковці, досліджуючи психологічну стійкість, надають такі трактування цієї категорії. Так, на думку М. Хвороста [14], психологічна стійкість представника рятувальних підрозділів у професійній діяльності є інтегративною властивістю особистості, обумовленою змістом і взаємозв'язком її складових частин, що системно обумовлює успішність діяльності й адекватність поведінки рятувальника в екстремальних умовах без негативних наслідків для його психічного і фізичного здоров'я. Досліджуючи психологічну стійкість рятувальників МНС України, Я. Овсяннікова [11] під психологічною стійкістю рятувальника розуміє динаміку стійких станів фахівця як системи, при яких вона (система) здатна з певною ймовірністю ідентифікувати і блокувати зовнішні і внутрішні негативні впливи. С. Лисюк [9] стверджує, що психологічна стійкість це здатність передбачати та зберігати функціональну спроможність і відповідності всіх психофізіологічних функцій вимогам підтримки ефективності діяльності в різних, зокрема екстремальних, ситуаціях. На його думку, у військовій діяльності психологічну стійкість доцільно розглядати як конкретний комплексний вияв необхідних для військовослужбовців компонентів психіки, що мають деяку напруженість у певний момент часу (причому врівноваженість із навколишнім середовищем в екстремальних умовах діяльності може бути значно порушена).

Отже, аналіз літератури дає можливість відмітити, що поняття психологічної стійкості відноситься до особистості в цілому і трактується як базова (цілісна) характеристика, як властивість особистості, як рухливий рівноважний стан системи особистості, однак спільним можна виділити те, що мова йде про здатність особистості (суб'єкта діяльності) успішно протистояти негативним (екстремальним) чинникам (умовам), які можуть негативно впливати на його психічне та фізичне здоров'я та працездатність.

Таким чином, на підставі проведеного аналізу нами було визначено, що психологічна стійкість прикордонника це характеристика особистості прикордонника, яка забезпечує її стійкість до протидії зовнішнім негативним впливам, зокрема під час безпосереднього виконання завдань в умовах бойової обстановки на державному кордоні, та виявляється у здатності відновлювати психологічну рівновагу шляхом адекватного реагування на раптові зміни обстановки в екстремальних умовах без негативних наслідків для психічного і фізичного здоров'я прикордонника. Ми вважаємо, що психологічна стійкість прикордонників має бути гнучкою і швидко адаптуватися до мінливих умов діяльності, тому доцільно розглянути структурні компоненти психологічної стійкості.

У дослідженні Л. Куликова [8] на перший план виходять три складові психологічної стійкості, а саме: стійкість та стабільність; урівноваженість та домірність; опірність та резистентність.

Я. Овсяннікова [11] у дисертаційному дослідженні наводить більш складну структуру психологічної стійкості, у якій на підставі аналізу упорядковано компоненти та складові психологічної стійкості й виділено основні її змістовні блоки, які визначають рівень загальної психологічної стійкості, а саме: соціальне середовище, свідомість особистості, ставлення особистості, когнітивний, емоційний, поведінково-діяльнісний, комунікативний.

А. Анцупов [1] серед компонентів психологічної стійкості виділяє емоційний, вольовий, інтелектуальний (пізнавальний), мотиваційний і психомоторний. На думку автора, “питома вага” складових психологічної стійкості в конкретної людини не може бути однаковою, оскільки неможливо бути стійким до всього, тобто психологічна стійкість це не стійкість взагалі. М. Секач [13] описує структурно-функціональну модель, компонентами якої виділяють психофізіологічний, психічний (інтелектуальний і емоційно-вольовий), індивідуально-професійний і функціональний. При цьому ці компоненти відображають насамперед гармонійний розвиток інтелектуальних, емоційно-вольових і індивідуально-професійних якостей, які у взаємозв'язку визначають загальну психологічну стійкість людини. Л. Веккер стверджує, що сукупність когнітивних, емоційних і регулятивно-вольових процесів становить основну тріаду психологічної стійкості особистості [3].

У дослідженні М. Хвороста виділено емоційно-вольовий компонент системи психологічної стійкості, що забезпечує вибір варіантів поведінки, характер ухвалення рішення в проблемних ситуаціях і його реалізацію. При цьому емоційний аспект цього компонента є суб'єктивним індикатором ефективності психологічної стійкості в конкретному соціальному середовищі у вигляді почуття емоційного комфорту в даному середовищі, а вольовий аспект представлений рівнем контролю над афектом і потягами (спонуканнями). Співвідношення емоційного й вольового аспектів як в одиничному поведінковому акті, так і в загальній поведінковій стратегії визначає планомірність, послідовність, автономність і цілеспрямованість активності суб'єкта, його стресостійкості. Стресостійкість особистості відображає рівень саморегуляції в умовах, що ставлять підвищені вимоги до адаптаційних механізмів [14]. С. Лисюк у своєму дисертаційному дослідженні виділяє: емоційний, вольовий і особистісно-професійний компоненти і зазначає, що у взаємозв'язку ці компоненти створюють підґрунтя для вивчення забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців.

Отже, на підставі проведеного аналізу нами виокремлено такі структурні компоненти: емоційно-вольовий компонент полягає в умінні прикордонника управляти своїм емоційним станом та здатності до свідомої мобілізації сил, забезпечує адекватність поведінки і дій у конфліктних та екстремальних ситуаціях; пізнавальний компонент включає активне функціонування та розвиток усіх пізнавальних психічних процесів прикордонників, що забезпечують ефективне виконання професійних завдань в екстремальних умовах; індивідуально-професійний компонент відображає здатність до самоаналізу, адекватного розуміння та оцінки власних дій, вчинків, емоційних переживань, здібностей тощо та засвоєння професійних знань, умінь і навичок, ціннісних орієнтацій і диспозицій, необхідних прикордоннику для кваліфікованого виконання професійних завдань.

Висновки

Отже, аналіз науково-психологічної літератури надав можливість відмітити, що поняття “психологічна стійкість” відноситься до особистості в цілому і трактується як базова (цілісна) характеристика, як властивість особистості, як рухливий рівноважний стан системи особистості, однак спільним можна виділити те, що мова йде про здатність особистості (суб'єкта діяльності) успішно протистояти негативним (екстремальним) чинникам (умовам), які можуть негативно впливати на його психічне та фізичне здоров'я та працездатність. На підставі проведеного аналізу нами було визначено, що психологічна стійкість прикордонника це характеристика особистості прикордонника, яка забезпечує її стійкість до протидії зовнішнім негативним впливам, зокрема під час безпосереднього виконання завдань в умовах бойової обстановки на державному кордоні, та виявляється у здатності відновлювати психологічну рівновагу шляхом адекватного реагування на раптові зміни обстановки в екстремальних умовах без негативних наслідків для психічного і фізичного здоров'я прикордонника. Крім того, нами виділено структурні компоненти психологічної стійкості прикордонника, а саме: емоційно-вольовий, пізнавальний та індивідуально-професійний. Перспективами подальших наукових розвідок є дослідження чинників, які впливають на психологічну стійкість прикордонників в екстремальних умовах професійної діяльності.

Список використаної літератури

1. Анцупов А. Я. Конфликтология : учебник для вузов / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. М. : ЮНИТИ, 2000. 551 с.

2. Баландин М. М. Условия формирования психологической устойчивости у старшеклассников : дисс. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Баладин Максим Михайлович. М., 2003. 150 с.

3. Веккер Л. М. Психика и реальность : единая теория психических процессов / Л. М. Веккер. М. : Смысл, 1998. 679 с.

4. Волкова Н. В. Особенности проявления психологической неустойчивости личности при преодолении критических ситуаций : дисс. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / Волкова Наталия Владимировна. М., 2005. 170 с.

5. Крайнюк В. М. Психологія стресостійкості особистості : монографія /

B. М. Крайнюк. К. : Ніка-Центр, 2007. 432 с.

6. Крупник Е. П. Психологическая устойчивость индивидуального сознания / Е. П. Крупник // Психология человека в условиях социальной нестабильности. М. : МГПУ, 1994. С. 183-196.

7. Куликов Л. В. Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики / Л. В. Куликов. СПб. : Питер, 2004. 464 с.

8. Куликов Л. В. Проблема описания психологических состояний / Л. В. Куликов // Психические состояния. Спб. : Питер, 2006. 366 с.

9. Лисюк С. Г. Забезпечення психологічної стійкості військовослужбовців до екстремальних ситуацій професійної діяльності : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.09 / Лисюк Сергій Григорович. Хмельницький, 2011. 205 с.

10. Никифоров Г. С. Психология здоровья : учеб. пособие / Г. С. Никифоров. СПб. : Речь, 2002. 256 с.

11. Овсяннікова Я. О. Соціально-психологічний тренінг як засіб відновлення психологічної стійкості рятувальників МНС України : дис. . канд. психол. наук : 19.00.09 / Овсяннікова Яніна Олександрівна. Харків, 2010. 235 с.

12. Простаков М. Ю. Степень научной разработанности и перспективы исследования проблемы психологической устойчивости / М. Ю. Простаков // Актуальні проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Том VII. Екологічна психологія. Випуск 27. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. - 296-323.

13. Секач М. Ф. Саморегуляция психической устойчивости руководителя / М. Ф. Секач. М. : Агентство “Квант”, 1998. 299 с.

14. Хворост М. Ю. Розвиток психологічної стійкості керівників рятувальних підрозділів в умовах професійної діяльності : дис. . канд. психол. наук : 19.00.09 / Хворост Максим Юрійович. Харків, 2012. 249 с.

15. Чебыкин А. Я. Проблемы эмоциональной устойчивости / А. Я. Чебыкин // Психическая напряженность в трудовой деятельности : сборник научных трудов / под ред. Л. Г. Дикой. М. : Издат-во Академии наук СССР, 1989. С. 197-216.

16. Якимчук А. В. Розвиток у керівників оперативно-розшукових підрозділів Державної прикордонної служби України здатності до саморегуляції психічної стійкості в екстремальних умовах : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.09 / А. В. Якимчук. Хмельницький, 2011. 203 с.

Размещено на Allbest.ru