Дієвість набутої системи стресостійкості військовослужбовців підрозділів з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Дієвість набутої системи стресостійкості військовослужбовців підрозділів з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних

У статті наведено результати емпіричного дослідження дієвості набутої системи стресостійкості військовослужбовців підрозділів Національної гвардії з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних у контексті визначення психологічних ресурсів удосконалення цієї професійно важливої якості зазначених фахівців. Визначено сутність понять “стресостійкість” та “дієвість стресостійкості”.

Ключові слова: психічна стійкість, стресостійкість, життєстійкість, дієвість стресостійкості.

В статье приведены результаты эмпирического исследования действенности сформированной системы стрессоустойчивости военнослужащих подразделений Национальной гвардии Украины по конвоированию, экстрадиции и охране подсудимых в контексте определения психологических ресурсов совершенствования этого профессионально важного качества указанных военнослужащих.

Определено сущность понятий “стрессоустойчивость” и “действенность стрессоустойчивости”. Для оценки действенности сформированной системы стрессоустойчивости исследуемых военнослужащих определены показатели их нервно-психического напряжения и социально-психологической адаптивности.

На основании результатов психодиагностики указанных феноменов установлена возможность типизации характеристик стрессоустойчивости исследуемых военнослужащих и дифференциации их психолого-профессиональной подготовки.

Ключевые слова: психическая устойчивость, стрессоустойчивость, жизнестойкость, действенность стрессоустойчивости.

This article has results of theoretical and empirical study of efficiency of system of stress resistant of servicemen of the National Guard units of escorting, extradition and protection of people under the jurisdiction (EEPJ). The study conducted in the context of identification psychological resources of improvement of stress resistant as the most important quality of the servicemen.

Based on the analysis of modern psychological sources it was established that stress resistant means the special case of mental stability which occur as a result of stress factors, and its specificity is determined by the specific activity. The efficiency of system of stress resistant consists in so far as it is able to preserve the adaptability of behavior and a sense of inner well-being of the personality in the normal and extreme conditions.

It was established that for the evaluation of the acquired efficiency of system of stress resistant of the servicemen of the units of EEPJ is needed to identify the indicators of mental stress, social and psychological adaptability of investigated and to establish the relationship between viability of vitality, mental stress and psychosocial adaptability.

The results of the psychodiagnostic procedures indicate that the vast majority of the servicemen of the units of EEPJ has high rates of stress resistance. However, the officers' stress resistance is higher than that the military personnel's under the contract. This is reflected primarily in terms of their overall viability. The officers' stress resistance system is more effective than military personnel's under contract, is manifested both in terms of lower indicators of mental stress, and higher in terms of social and psychological adaptability.

It was determined that the results of research allow by the level of efficiency of the system to conduct the stress resistance typing of servicemen of the units of EEPJ, according to which it is possible to differentiate optimally the psychological and pedagogical influence in the implementation of these psychological professional training of law enforcement officers.

Keywords: stress resistant, vitality, effectiveness of stress resistant.

Постановка проблеми у загальному вигляді

На сьогодні проблема стресостійкості набуває все більшої наукової і практичної актуальності у зв'язку з постійним зростанням соціальної, економічної, екологічної, техногенної, особистішої екстремальності життя людей, а також через істотні зміни змісту й умов праці у представників багатьох професій. Зростає кількість можливих екстремальних ситуацій, підвищується професійна й особиста відповідальність фахівців ри- зиконебезпечних професій за результати діяльності та її наслідки. У першу чергу це стосується професійної діяльності правоохоронців, у тому числі і військовослужбовців підрозділів Національної гвардії України з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних (КЕОП). Кількість постійно виникаючих стрес-факторів у ході виконання зазначеними військовослужбовцями службово-бойових завдань (СБЗ) значна. Це, перш за все: складні умови реалізації СБЗ (низький рівень побутового комфорту, тривалість часу виконання типових завдань конвоювання, порушення звичного фізіологічного ритму, постійна присутність поруч контингенту підсудних або засуджених та ін.); постійна загроза психологічної та фізичної агресії з боку конвойованих; негативний морально-психологічний вплив на особовий склад варти з боку осіб, які перебувають під охороною; контингент конвойованих і охоронюваних, який є джерелом підвищеної небезпеки; високий рівень відповідальності, який не тільки максимально виражений, але і стає багатовимірним, містить у собі різноманітні вияви та ін.

Такі типові складні умови службово-бойової діяльності (СБД) військовослужбовців підрозділів з КЕОП ставлять комплекс вимог щодо їх особливої психолого-професійної підготовленості. Тобто складний характер СБД та наявність притаманних їй екстремальних чинників повинні бути обов'язково врахованими у процесі професіоналізації військовослужбовців підрозділів з КЕОП, а їх професіоналізм має визначатися досягненням високого рівня стресостійкості, здатності за цих умов забезпечувати продуктивність діяльності. Отже, визначення оптимальних шляхів підвищення стресостійкості вказаних військовослужбовців та виявлення потенційних ресурсів удосконалення зазначеної професійно важливої якості є актуальним науково-прикладним завданням психологічного забезпечення їх професіоналізації. При цьому науковий пошук шляхів активізації психологічних ресурсів стресостійкості військовослужбовців підрозділів з КЕОП має розпочинатись з оцінки дієвості (ефективності) набутої ними системи стресостійкості. Тому саме на дослідження дієвості системи стресо- стійкості було спрямоване наше теоретичне й емпіричне дослідження, результати якого наводяться у цій статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор

Проблема стресостійкості традиційно викликає неабиякий інтерес вчених і практиків, пов'язує між собою багато фундаментальних і прикладних досліджень.

У загальнопсихологічному плані проблема стресостійкості представлена у рамках теорій особистості (G. Allport, H. Eysench, R. Cattell, C. Rogers та ін.), теорії мотивації досягнення (D. McClelland та ін.), теорії гомеостазу (W.B. Cannon) і стресу (H. Selye), теорії адаптаційно-трофічного значення симпатичної нервової системи (Л.А. Орбелі), теорії темпераменту і властивостей нервової системи (І.П. Павлов, В.Д. Небиліцин та ін.), теорії надійності діяльності (Б.Ф. Ломов та ін.), теорії інтегральної індивідуальності (В.С. Мерліна), концепції професійної самосвідомості (Л.М. Митіна).

Зазначена різноманітність теорій, які пояснюють феноменологію та семантику стресостійкості особистості, спричинила значну розбіжність поглядів науковців щодо розуміння цього поняття. Як зазначає В.О. Бодров, наразі бракує ясності та чіткості в розумінні сутності стресостійкості, ролі психіки в її забезпеченні, особливостей вияву в різних умовах, і більшість авторів як синонім вживають термін “емоційна стійкість”, механізми та сутність якого вивчено краще. Але, як і у понятті “стресостійкість”, у визначенні емоційної стійкості також існує неоднозначність формулювань [1].

Проведений аналіз розуміння представниками сучасної психологічної науки поняття “стресостійкість” дозволяє виділити такі його основні тлумачення:

емоційна стійкість (В.Л. Марищук, О.О. Чернікова);

якість, риса, властивість, що впливає на характер діяльності (С.М. Оя, Є.О. Мілерян, В.М. Писаренко, К.К. Платонов, О.О. Сиротін та ін.);

інтегральна, комплексна характеристика, що включає різні психологічні, фізіологічні і поведінкові компоненти (Б.Х. Варданян, В.С. Суботін, Л.М. Аболін, В.М. Корольчук);

здатність керувати своїми емоціями, зберігати високу працездатність, здійснювати складну або небезпечну діяльність без напруженості, незважаючи на емоціогенні впливи (К.К. Платонов, В.Л. Маріщук).

Узагальнено можна стверджувати, що сутність поняття “стресо- стійкість” базується на двох положеннях: 1) це здатність підтримувати оптимальну працездатність і ефективність діяльності в напружених ситуаціях; 2) це здатність особистості зберігати оптимальний психічний стан під час впливу негативних чинників. Виходячи з цього, під стресостійкістю розумітимемо окремий випадок психічної стійкості, що виявляється в наслідок дії стрес-факторів, і її специфічність буде визначатися конкретним видом діяльності.

Сальваторе Мадді, розглядаючи стресостійкість як здатність до адаптації і вміння керувати власними ресурсами для збереження ефективності діяльності, застосовував термін “життєстійкість” [4]. Життєстійкість є ключовою особистісною змінною, яка опосередковує вплив стресогенних факторів на соматичне і душевне здоров'я, а також на успішність діяльності. С. Мадді підкреслює, що для збереження здоров'я і оптимального рівня працездатності й активності особистості у стресогенних умовах важливою є наявність трьох порівняно автономних компонентів “життєстійкості”: залученості, контролю і прийняття ризику [2]. Виразність цих компонентів і життєстійкість у цілому перешкоджає виникненню внутрішньої напруги у стресових ситуаціях за рахунок стійкої здатності справлятися зі стресами і сприймати їх як менш значущі.

Для реалізації практично спрямованих досліджень особливостей стресостійкості фахівців ризиконебезпечних професій досить важливим є визначення її дієвості. Дієвість системи стресостійкості полягає у тому наскільки вона здатна забезпечити збереження адаптивності поведінки та відчуття внутрішнього благополуччя особистості у звичайних та екстремальних умовах [5]. До такого висновку приходить більшість дослідників, які фокусують увагу на результаті реалізації стресостійкості. Так, О.Б. Рогозян, розглядаючи продуктивність стилів стресостійкості, указує, що її індикатором є рівень нервово-психічної напруженості [6].

У соціально-психологічному дослідженні із формування стресостійкості Лі Канг Хі визначає стресостійкість як психофізіологічний стан людини, який забезпечує оптимальну адаптацію до екстремальних умов, дозволяє вирішувати покладені на неї службові і побутові завдання, знаходячись у стані психофізичної рівноваги [3].

Виходячи з наведених положень, стає зрозумілим, що для оцінки дієвості набутої системи стресостійкості військовослужбовців підрозділів з КЕОП необхідно визначити показники нервово-психічного напруження і соціально-психологічної адаптивності досліджуваних, а також установити взаємозв'язок життєстійкості з нервово-психічним напруженням і соціально-психологічною адаптивністю.

Метою статті є розкриття результатів емпіричного дослідження дієвості набутої системи стресостійкості військовослужбовців підрозділів з КЕОП як основи для виявлення психологічних ресурсів її вдосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження

У контексті реалізації наведеної вище мети нами було проведено емпіричне дослідження із залученням 145 військовослужбовців підрозділів з КЕОП 6 військових частин Національної гвардії України. До першої входили офіцери зі строком служби на посадах у цих підрозділах від 3 до 15 років у кількості 74 осіб, а до другої - військовослужбовці військової служби за контрактом з таким самим строком служби у кількості 71 особи.

Для проведення дослідження використовувався такий психодіа- гностичний інструментарій: для визначення здатності військовослужбовців протистояти стресам було використано методику “Життєстійкість” (С. Мадді); як загальна характеристика дієвості набутої системи стресостій- кості було використано показники за “Опитувальником нервово-психічної напруженості” Т.А. Нємчіна та “Методикою діагностики соціально-психологічної адаптації” К. Роджерса та Р. Даймонда (також визначались показники кореляції між шкалами цих методик та методики “Життєстійкість”);

Результати дослідження життєстійкості військовослужбовців підрозділів з КЕОП наведено у табл. 1.

Як видно із наведених у табл. 1 даних, у військовослужбовців обох досліджуваних груп діагностовано високі показники життєстійкості, що характеризує 'їх як активних, упевнених у своїх силах людей, здатних справлятися зі стресом, продовжуючи ефективно працювати і не втрачаючи душевної рівноваги.

Проте, загальний показник життєстійкості у групі офіцерів є значно вищим, що свідчить про більшу їх здатність до самомотивації, осмисленості діяльності, уміння бачити у будь-яких професійних діях відлуння покладеної на них професійної місії і тим самим наділяти 'їх сенсом, що й забезпечує більшу здатність опиратися стресовим впливам.

Таблиця 1 Показники життєстійкості у досліджуваних військовослужбовців (в умовних балах)