Дослідження особливостей виправданої міжособистісної довіри у студентів юнацького віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Дослідження особливостей виправданої міжособистісної довіри у студентів юнацького віку

Виконала:

Наталія Єрмакова

У статті висвітлено результати проведеного експериментального вивчення особливостей міжособистісної довіри студентів юнацького віку до такої категорії особистостей, як «людина, що виправдала довіру». Особливу увагу приділено гендерним особливостям виправданої довіри молодих людей за критеріями «єдність», «знання», «розрахунок».

Ключові слова: довіра, міжособистісна довіра, виправдана довіра, критерії довіри, типи міжособистісної довіри, гендерні особливості довіри.

Keywords: trust, interpersonal trust, justified confidence, trust criteria, types of interpersonal trust, trust in gender peculiarities.

Актуальність

Сучасні процеси суспільного розвитку України, які супроводжуються нестабільністю, різким руйнуванням стійких соціальних норм, зумовлюють необхідність пошуку шляхів та засобів забезпечення не тільки адаптації до нових умов життя, а й формування почуття особистішої цінності, відчуття себе суб'єктом своїх учинків. Дефіцит довіри, що склався в сучасному українському суспільстві, підсилює проблему здатності молодої людини довіряти собі та іншим. Проблема дослідження довіри як важливої умови активності молодої людини є недостатньо розробленою й надзвичайно актуальною в контексті сучасної психологічної науки.

Мета статті - аналіз результатів проведеного експериментального дослідження особливостей прояву міжособистісної довіри в студентів юнацького віку за типами й критеріями «єдність», «знання», «розрахунок» до такої категорії людей, як «людина, що виправдала довіру».

Виклад основного матеріалу

Довіра як самостійне психологічне явище виконує фундаментальні функції в житті людини: вона є умовою цілісної взаємодії людини зі світом та сприяє злиттю в сприйнятті людини минулого, сьогодення й майбутнього в цілісний акт; за допомогою довіри встановлюється міра відповідності своєї поведінки, прийнятого рішення, цілей, поставлених завдань як світові, так і самому собі [1; 3; 4; 9]. Незважаючи на численні наукові дослідження, сьогодні не існує значимої її концепції [2; 3; 4; 5; 6; 7; 8]. Деякі вчені розглядають проблему довіри як соціальне явище та досліджують її роль у суспільстві (Н. Луман, Е. Гідденс, Ф. Фукуяма, А. Селігман, В.Є. Клочко та ін.); інші вивчають її як психічне явище й акцентують увагу на її значенні в розвитку особистості, у міжособистісних стосунках (Е. Еріксон, К. Роджерс, Т.П. Скрипкіна, Б.Ф. Поршнєв, Р.Х. Шакуров, І.О. Ільїн, В.П. Зінченко, А.Б. Купрейченко, Н.О. Ермакова, М.М. Обозов, Н.І.Сарджвеладзе, Б.С.Волков та ін.); деякі дослідники також розглядають зазначене явище як основу саморозкриття свого внутрішнього «Я» (Н.В. Амяга, Д.Джонсон, С. Джурард, А. Маслоу, В.С. Сафонов та ін.).

Експериментальне вивчення особливостей міжособистісної довіри було проведене за методикою Р. Левицькі, М. Стівенсона та Б. Банкера серед студентів другого й третього курсів Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка та Сумського державного університету, у якому взяло участь 60 респондентів віком 18-20 років (26 юнаків і 34 дівчини).

Методика міжособистісної довіри Р.Левицькі, М.Стівенсона, Б.Банкера призначена для діагностики особливостей довіри та недовіри особистості іншим людям [4]. Зазначена методика дозволяє виявити: 1) основні критерії довіри/недовіри іншим людям: єдність чи знання; 2) схильність до заміни довіри вірою або розрахунком; 3) належність до певного типу довіри/не довіри іншим людям.

Структура методики включає в себе три «симетричні» шкали довіри та недовіри: єдність, знання, розрахунок.

1. Єдність - уявлення суб'єкта щодо наявності в нього з іншою людиною спільних цілей, принципів і поглядів.

2. Знання - уявлення суб'єкта про те, наскільки він добре знає людину, стосовно якої оцінюється рівень довіри й наскільки вона здатна передбачити свою поведінку в ситуації невизначеності.

3. Розрахунок - уявлення суб'єкта про людину, стосовно якої оцінюється рівень довіри.

Процедура методики передбачає оцінку ступеня узгодженості з кожним із запропонованих п'ятнадцяти тверджень відносно двох категорій людей - «людина, яка виправдала мою довіру», «людина, яка не виправдала моєї довіри». Таким чином, порівнюються показники за кожною шкалою стосовно цих двох категорій людей. Різниця показників дозволяє визначити значущість кожного із трьох факторів.

Рис. 1. Порівняння кількісних показників критеріїв довіри до людини, яка виправдала довіру, у студентів юнацького віку

Для виявлення особливостей виправданої міжособистісної довіри ми дослідили рівні прояву основних критеріїв довіри (єдність, знання, розрахунок) такої категорії особистостей, як «людина, яка виправдала довіру» за методикою Р. Левицькі, М. Стівенсона та Б. Банкера [4]. Кількісні показники загального розподілу студентів юнацького віку за категорією «людина, яка виправдала довіру» подані на рис. 1.

Згідно з результатами дослідження, виявилося, що в цілому 48% опитуваних мають високий рівень єдності з людиною, якій довіряють, 50% - середній і 2% - низький рівень; 62% мають високий рівень знань про людину, якій довіряють, 35% - середній і 3% - низький; за критерієм розрахунку з людиною, якій довіряють, 58% досліджуваних мають середні показники, 15% - високі та 27% - низькі.

Ми здійснили спробу дослідити тендерні особливості прояву досліджуваного феномену за цьою методикою. Кількісні результати тендерних особливостей довіри залежно від того, чи виправдана вона, представлені в табл. 1 та на рис. 2 і 3.

Таблиця 1 Особливості виправданої міжособистісної довіри у студентів юнацького віку, N = 60