Урахування психічних процесів у мовленнєвій позакласній діяльності учнів профільних філологічних класів

Размещено на http://www.allbest.ru

УРАХУВАННЯ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У МОВЛЕННЄВІЙ ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПРОФІЛЬНИХ ФІЛОЛОГІЧНИХ КЛАСІВ

Наталія ДІДЕНКО,

аспірантка Київського університету

імені Бориса Грінченка

У статті розглянуто теоретичні підходи у контексті психічних пізнавальних процесів, визначено окремі аспекти задіяння процесів пам'яті, уяви, уваги в позакласній діяльності з української мови учнів старшої профільної школи. Репрезентовано класифікацію процесів пам'яті, уваги та уяви за різними критеріями. Проаналізовано підходи сучасних психологів і мовознавців щодо врахування психічних процесів у мовленнєвий позакласній діяльності учнів. Особливу увагу закцентовано на індивідуальних особливостях пізнавальних психічних процесів із метою продуктивного використання потенційних можливостей учнів у позакласній роботі з української мови. Виокремлено питання актуальності означеної проблеми у контексті модернізації сучасної мовної освіти і передбачення подальших наукових розвідок.

Ключові слова: психічні пізнавальні процеси, пам'ять, увага, уява, індивідуальні особливості старшокласників, психологічні основи позакласної мовленнєвої діяльності.

пам'ять уява увага учень позакласний мова

В статье рассмотрены теоретические подходы в контексте психических познавательных процессов, определены отдельные аспекты задействования процессов памяти, воображения, внимания во внеклассной деятельности по украинскому языку учащихся старших классов профильной школы. Представлена классификация процессов памяти, внимания и воображения по различным критериям. Проанализированы подходы современных психологов и лингвистов относительно психических процессов в речевой внеклассной деятельности учащихся. Особое внимание акцентировано на индивидуальных особенностях познавательных психических процессов с целью продуктивного использования потенциальных возможностей учащихся во внеклассной работе по украинскому языку. Выделены вопросы актуальности этой проблемы в контексте модернизации современного языкового образования и предположения дальнейших научных исследований.

Ключевые слова: психические познавательные процессы, память, внимание, воображение, индивидуальные особенности старшеклассников, психологические основы внеклассной деятельности.

The article deals with theoretical approaches to the nature of mental cognitive processes, some aspects of the processes of memory, imagination, attention in Ukrainian language extracurricular activities of senior students of profile school. Classification processes of memory, attention and imagination on different criteria are given. Approaches of modern psychologists and linguists to incorporate mental processes in linguistic extracurricular activities of students are analized. The attention to individual differences in cognitive mental processes to use efficiently the potential abilities of students in Ukrainian language extracurricular activities. Issue of relevance of the problem in the context of modernization of language education and predictions of further scientific studies are distinguished.

Key words: mental cognitive processes, memory, attention, imagination, individual characteristics of high school students, psychological foundations of extracurricular activities.

Вступ

Постановка проблеми

Актуальність обраної теми визначається підвищенням вимог до психолого-педагогічного й лінгвістичного забезпечення курсу української мови у зв'язку з переходом старшої школи на профільне навчання. Студіювання наукових джерел засвідчує, що до організації позакласної мовної діяльності слід підходити комплексно, зокрема з лінгвістичної, психологічної та психолінгвістичної точок зору

Позакласна діяльність у профільних філологічних класах характеризується психічними пізнавальними процесами, які мають самобутню структуру, що відрізняється від урочної. Учні вдосконалюють мовленнєві уміння і навички, розвивають інтелектуальну та емоційну сфери. Окрім цього, позакласна робота у профільних класах формує життєве призначення знань, оскільки дидактичний матеріал потребує практичного спрямування, адаптації до сучасного суспільного процесу. У цьому контексті аналізується питання задіяння психічних пізнавальних процесів, зокрема пам'яті, уваги, уяви, учнів профільної школи під час організації позакласної роботи з української мови.

Мета статті полягає у розкритті теоретичних підходів щодо утворення психічних пізнавальних процесів у мовленнєвій діяльності й інтерпретування у позакласній практичній діяльності учнів профільних філологічних класів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Задля здійснення теоретичного аналізу психічних пізнавальних процесів пам'яті, уваги, уяви, їх впливу на формування мовної особистості старшокласника у позакласній роботі звертаємося до наукових студій психологів, психолінгвістів, дидактів. Закономірності психічного розвитку й формування особистості на певних вікових періодах досліджували Л. Виготський, І. Зимня, І. Кон, С. Рубінштейн; фізіологічні механізми - І. Павлов, П. Анохін, 3. Фрейд, К. Ізард, Г. Сельє; психологічні властивості - І. Павлов, У. Шелдон, Е. Кречмер, Б. Теплов, О. Тимченко, В. Нєбиліцин; асоціативну пам'ять - І. Сеченов, І. Павлов

На початку XX ст. виникла смислова теорія пам'яті (А. Біне, К. Бюлер), на основі якої на перший план при запам'ятовуванні виступає зміст матеріалу. Пам'ять як систему дій, закони пам'яті, прийоми запам'ятовування розглядали Л. С. Виготський, Ж. Піаже. А. О. Смирнова, П. І. Зінченко; поняття емоційної пам'яті - П. П. Блонський, Л. С. Виготський; образну пам'ять - Р. М. Грановська. У працях В. Джемса, Т. Рібо, Е. Тітченера вперше було представлено визначення уваги та її властивостей.

У психології радянської доби проблеми уваги висвітлювали Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, М. Ф. Добринін, О. М. Леонтьев, С. А. Рубінштейн. Основну умову розвитку уваги відображено в наукових працях І. Мартинюк, О. Тимченко, Шапара, Є. Мілеряна.

Проблеми розвитку уяви досліджували у комплексі з розвитком пізнавальних творчих здібностей, емоційної сфери А. А. Венгер, І. Волощук, О. В. Костюк, В. В. Давидов.

У зарубіжній психології виокремлювалися різні підходи до розвитку уяви, зокрема М. Вульф, Ж. Піаже (проблеми детермінації); 3. Фрейд (інтелектуальні особистісні структури); А. Бен, Т. Рібо, Дж. Стеллі (залежність уяви від накопиченого досвіду).

Також варто зауважити, що дослідження сучасних наукових студій (О. М. Дяченко, Ю. Ф. Лаврентьев, А. С. Співаковська, О. В. Запорожець та ін.) тяжіють до виокремлення індивідуальних розбіжностей у розвитку уяви учнів.

Виклад основного матеріалу

Пам'ять є найважливішим інтелектуальним процесом, що характеризується можливістю накопичувати досвід і використовувати його в житті. У пізнавальній діяльності пам'ять виконує три основні функції: закріплення та відбір необхідної інформації; накопичення і збереження інформації; відтворення інформації у майбутній діяльності [9, с. 124-125].

Зважаючи на різноманітні психологічні джерела, пам'ять класифікують за такими критеріями:

за характером психічної активності - моторна (рухова), емоційна, словесно-логічна, образна, зорова, нюхова, смакова, тактильна (дотикові відчуття), ейдетична (високий рівень образної, характеризується здатністю запам'ятовувати яскраві образи);

за характером мети діяльності - мимовільна, довільна;

за тривалістю утримання інформації - довготривала, короткочасна, оперативна [6, с. 204- 207].

У старшокласників було досліджено індивідуальні особливості пам'яті, що знаходять вияв у швидкості, точності, міцності запам'ятовування, відтворенні мовного матеріалу (пригадування необхідних лінгвістичних відомостей). Індивідуальні особливості залежать від типів нервової діяльності, а також образного словесного запам'ятовування. Виходячи з цього, психологи розрізняють такі типи пам'яті: наочно-образна, словесно-абстрактна, змішана або проміжна [4, с. 206-207].

Задля продуктивного використання потенційних можливостей учнів у позакласній роботі з української мови важливо враховувати індивідуальні особливості пам'яті.

Учні в період ранньої юності мають належний рівень розуміння і запам'ятовування складного навчального матеріалу, а отже, і достатньо високі можливості для розвитку абстрактно-логічної пам'яті, використання різноманітних прийомів, методик щодо запам'ятовування складних лінгвістичних правил, термінів, понять, законів. Старшокласники здатні проявляти значну самостійність у навчальному процесі, особливо в позакласній діяльності (робота зі словниками та довідниками, розв'язування ребусів та лінгвістичних задач, складання кросвордів, написання конспектів та рефератів, написання творчих робіт та робіт МАН, укладання міні-словничків, робота з орфограмами та текстом тощо), що сприяє довільному запам'ятовуванню, покращенню абстрактно-логічної пам'яті.

Особливої уваги у дітей старшого шкільного віку потребує розвиток емоційної пам'яті, що сприяє створенню позитивного емоційного тла позакласних занять, формує стійкий інтерес до української мови, стимулює активну діяльність. Зважаючи на це, П. Сорокун характеризує емоційну пам'ять як таку, що заснована на здатності організму відтворювати той стан, емоції, почуття, які колись уже були пережиті, а також має вплив на моральне виховання учнів, зокрема у пам'яті лишаються почуття сорому, совісті, обов'язку, відповідальності [9, с. 131].

Учні здатні краще запам'ятовувати й відтворювати ту навчальну інформацію, що викликала певні емоції та враження. Матеріал, репрезентований на позакласних заняттях для повторення та засвоєння теоретичних відомостей з української мови, потребує ретельного відбору, способів викладу, здатності викликати позитивні думки і почуття.

Дослідники зазначають, що виробленню високого рівня пам'яті сприяє вміння керувати цим процесом, розвиток самої особистості, повноцінна продуктивна діяльність суб'єкта. Щодо зниження процесу запам'ятовування, то це відбувається у зв'язку з недостатнім задіянням пам'яті [1, с. 276-277 ]. Більш високий рівень запам'ятовування можливий за умови входження особистості в продуктивну навчальну діяльність, актуалізації самопізнання, досягнення нових результатів своєї діяльності, створення педагогом динаміки навчального процесу, спонукання учнів до самостійного запам'ятовування навчальної інформації, відповідальності, виховання позитивних мотивів навчання. Основними чинниками розвитку пам'яті є певні враження, інтерес, попередній досвід, зв'язок із майбутньою професійною діяльністю, постійні тренування з метою вироблення певної звички, впевненість, наполегливість, воля, сприятливий психологічний стан організму тощо.

У ході використання української мови у позакласній роботі М. Барій запропонувала важливі правила ефективного запам'ятовування, зокрема:

- застосовувати мнемотехнічні прийоми (аналіз, осмислення, порівняння);

- прагнути пов'язати матеріал за змістом, значенням;

- формувати вміння запам'ятовувати та відтворювати матеріал;

- не перевтомлюватися;

- ураховувати індивідуальні особливості учня (рівень продуктивності пам'яті, переважання тієї чи іншої модальності, рівень розвитку різних типів пам'яті);

- зацікавлювати учнів навчальним матеріалом;

- залучати школярів до процесу запам'ятовування;

активізувати пізнавальну діяльність [1, с. 277-278].

Процес розумової діяльності залежить також і від уваги - «психічного пізнавального процесу, який полягає у спрямованості та зосередженні свідомості на певному об'єкті» [6, с. 232]. Увага займає особливе місце серед психічних процесів, адже входить до різних видів діяльності (сенсорної, інтелектуальної, рухової), впливає на самовдосконалення, саморозвиток і пізнавальні інтереси особистості та є основним чинником засвоєння знань.

Важливою особливістю уваги С. Максименко називає вибірковість, що виявляється в зосередженні суб'єкта на чомусь конкретному. Уважність (здатність довільно спрямовувати увагу на об'єкти) є надзвичайно важливою у навчальній діяльності старшокласників, адже дає змогу своєчасно зосереджуватися, керувати процесами. Увага залежить від спрямованості діяльності та психічних процесів, при цьому значну роль відіграє значущість предметів. Інколи людина, зосередившись на об'єкті, не звертає уваги на подразнення [4, с. 125].

Учені І. Павлов та О. Ухтомський, досліджуючи фізіологічне підґрунтя уваги, стверджували про наявність збудження, що здатне виникати в ділянках кори великих півкуль головного мозку під дією як зовнішніх, так і внутрішніх подразнень, їх здатності поділятися на домінуючі та субдомінуючі (загальмовані). Сучасні дослідження виявляють зв'язок процесів уваги також із підкірковими утвореннями, що забезпечують вищий прояв довільної уваги. Мовна діяльність викликається активізацією саме участі лобових ділянок головного мозку. Рівень уважності учня можна виявити за зовнішніми ознаками, а саме: напруженням м'язів, зміною виразу обличчя, особливими рухами. Швидка зміна уваги залежить від нервової системи організму, зокрема в дітей зі збудливим типом вона пришвидшується, а з інертним - уповільнюється [4, с. 127-130].

Науковці класифікують увагу за такими критеріями:

за активністю - мимовільна (несвідома), довільна (свідома), післядовільна (докладання вольових зусиль надалі підтримується інтересом до об'єкта);

за спрямованістю - зовнішня (фізична діяльність), внутрішня (усвідомлення особистісної діяльності, самосвідомість);

за формою прояву - колективна, групова, індивідуальна.

Результати навчання значною мірою залежать від основних властивостей уваги: стійкості, нестійкості, концентрації, коливання, переключення, розподілу, обсягу [6, с. 232-234].

Усі представлені вище показники уваги важливі для сприймання мовного матеріалу як у ході уроку, так і під час позакласних занять, проте науковці одностайні в тому, що в організації активної навчальної діяльності необхідно надавати перевагу внутрішній (інтелектальній) увазі, яка: спрямована на аналіз діяльності психічних процесів, органів і переживань; має велике практичне значення; за такої уваги поліпшується процес запам'ятовування і відтворення інформації, виникає здатність подумки аналізувати, уявляти предмети та процеси.

Особливу роль відіграє внутрішнє мовлення, оскільки без зосередження на внутрішніх суб'єктних станах, індивідуальних особливостях психічної діяльності неможлива самосвідомість - основна ознака навчання. Представлені вище властивості уваги є «основною передумовою продуктивної праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості» [4, с. 133].

Концентрація уваги має динамічний характер, залежить від багатьох чинників і зазвичай проявляється у ході проведення цікавого заняття, коли особистість не лише спроможна виявити свої можливості й здібності, а й реалізувати себе. Щодо стійкості уваги, то вона буде тривалішою за умов усвідомлення учнем значущості виконуваних завдань, встановленням терміну виконання, а також за наявності в діяльності елементів активізації.

Старшокласники здатні володіти власною увагою, усвідомлювати послідовність своїх дій до предмета, хоча деяким учням притаманний низький рівень утримання уваги, а як наслідок - виникає потреба до підтримання розумової діяльності допоміжними засобами (унаочнення), активізації збудження інтересу до завдань, зміни різновидів сприймання (зорові, слухові) [4, с. 134 - 137].

Важливим аспектом навчальної позакласної діяльності є уява - психічний процес відтворення людиною нових предметів і явищ або таких, що вже сприймалися раніше.

Уяву характеризують за наступними ознаками :

за характером продуктивності - відтворювальна (репродуктивна), творча (продуктивна);

за мірою свободи, довільності - пасивна (без усвідомлення мети), активна;

за характером образів - конкретна, абстрактна;

за відношенням до актуальної ситуації - сприймаюча, творча.

Процес створення образів може бути мимовільним (не передбачає певної мети) або довільним (передбачає спеціальну мету) [1, с. 323-325].

Опанування навчальним матеріалом у старших класах вимагає активізації репродуктивної (відтворювальної) уяви, підґрунтям якої є образи предметів та явищ, що сприймалися. Учням доводиться уявляти незнайомі предмети і явища на основі їх опису. Читаючи навчальну та художню літературу, опрацьовуючи різноманітні матеріали та документи, учні відтворюють образи, які відображено в літературі. Під час спілкування послуговуються відтворювальною уявою.

Творча уява є провідною у позакласній роботі, оскільки будь-яка учнівська діяльність набуває творчого характеру, зокрема базується на відкритті нового, створенні оригінальних творів, матеріальних та духовних цінностей. С. Рубінштейн визначав силу творчої уяви та її рівень за такими показниками: об'єктивна значущість, новизна, оригінальність, а також наголошував на обов'язковій реалізації їх у творчому процесі, адже за інших умов уява буде творчо безплідною [8, с. 313].

Отже, уяву можна характеризувати в кількісному (продуктивність) та якісному (осмисленість, оригінальність) аспектах. Аналіз творчої уяви дає змогу визначити наступні фактори взаємодії цього явища: інтелектуальна, емоційна, несвідома, органічні умови, початок єдності (за Т. А. Рібо).

Дослідники виокремлюють різну кількість стадій творчого процесу. Так, автор теорії творчості П. К. Енгельмеєр називає три стадії творчого процесу: зародження задуму, дискурсивне мислення, підпорядкування матерії. Інші дослідники сюди також відносять: постановку завдання, аналіз, гіпотезу, обговорення, оцінку рішень (за теорією Дж. Дьюї) [1, с. 327-329].

У моделі творчого процесу, як правило, надають перевагу мисленню, однак на стадії гіпотез обов'язковим є наявність уяви та інтуїції. Творча і репродуктивна уява взаємопов'язані та мають здатність переходити одна в одну. Особливим видом уяви є мрія - бажання майбутнього, яка виступає рушійною силою у творчій діяльності старшокласників та пов'язана з їх потребами, почуттями, прагненнями [1, с. 326 - 327].

Висновки

Психологічні основи організації позакласної роботи з української мови у профільних філологічних класах не вичерпуються наведеними основними характеристиками, а знаходяться в русі, потребують оновлення, збагачення, розширення, творчого переосмислення та впровадження здобутків вітчизняної і зарубіжної педагогічної й психологічної наук.

Список використаної літератури

1. Варій М. Й. Загальна психологія : підр. [для студ. вищ. навч. закл.] / М. Й. Варій. -- Вид. 3-тє. - К. : Центр навч. л-ри, 2009. - 1007 с.

2. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте : психологический очерк / Л. С. Выготский. - М. : Просвещение, 1991. - 94 с.

3. Зимняя И. А. Педагогическая психология : учебн. для вузов / И. А. Зимняя. - Изд. 2-е, доп., испр. и перераб. - М. : Логос, 2000. - 384 с.

4. Максименко С. Д. Загальна психологія : навч. пос. - Вид. 3-тє, перероб. та доп. / С. Д. Максименко. - К. : Центр навч. л-ри, 2008. - 272 с.

5. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / авт. кол. : М. І. Пен- тилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошкіна та ін.; за ред. М. І. Пентилюк. - К. : Ленвіт, 2009. - 399 с.

6. Основи загальної психології : навч. пос. : у 2-х т. / укл.: О. В. Полозенко, Л. М. Омельченко, С. В. Яшник, В. І. Свистун та ін. - К. : НУБіП, 2009.-Т. 1. - 322 с.

7. Психологія / за ред. Г. С. Костюка. - К. : Рад. школа, 1968. - 568 с.

8. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи / С. Л. Рубинштейн. - СПб. Питер, 1999. - 720 с.

9. Сорокун П. А. Основы психологии : уч. пос. / П. О. Сорокун. - Псков : ПГПУ, 2005. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru