Смислодіяльнісна детермінація переживання кризи у безробітних

Постановка проблеми

Наукова рефлексія кризових процесів, які відбуваються у площині відношень зайнятості, вимагає ґрунтовного осмислення та концептуальної розробки шерегу найбільш актуальних проблемних аспектів, пов'язаних передусім з їх конструктивним подоланням.

Подолання кризових явищ, релевантних сфері трудової зайнятості, пов'язане з переживаннями. Переживання в такому випадку виступають найбільш змістовним операціональним еквівалентом для фіксації процесів, які розгортаються у площині суб'єктивно-смислової активності особистості, адже воно змістовно конкретизує її перетворюючу активність в умовах кризи, виводить її за межі простого відновлення рівноваги, забезпечуючи тим самим конструювання нової соціальної ситуації зайнятості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняному дослідницькому просторі предметне поле сучасної наукової дискусії з приводу найбільш актуальних аспектів зазначеної проблематики представлене потужним фактажем теоретичних та емпіричних узагальнень (Ф. Василюк, К. Ізард, С. Максименко, О. Саннікова та ін.). Зокрема, переживання як систему афективних, когнітивних і особистісних компонентів розглядали Б. Ананьєв, Б. Братусь, Ф. Василюк, Л. Виготський, О. Леонтьєв, А. Маслоу та ін. Уявлення про структурну організацію феномену переживання знайшли емпіричну розробку у дослідженнях І. Бринзи, Л. Вязнікової, О. Донченко, Т. Титаренко, М. Кліщевської, А. Лібіної, І. Пахно, Е. Рябової та ін.

Попри велику кількість досліджень природи та механізмів переживань сьогодні бракує наукових розвідок, присвячених проблемі переживання, як процесу активного діяльнісного подолання. Зокрема, в нашому дослідженні зроблено спробу емпіричної верифікації смислодіяльнісного характеру переживання, як процесу активного діяльнісного перетворення кризової життєвої ситуації.

Мета статті полягає в емпіричному дослідженні особливостей смислодіяльнісної детермінації переживання кризи у безробітних.

Виклад основного матеріалу дослідження

Об'єктом емпіричного дослідження стала безробітна молодь віком від 18 до 35 років з різним стажем безробіття. Якісна структура вибірки, яка налічувала 137 осіб, відповідала соціально-демографічним і професійним характеристикам безробітних, зареєстрованих Рівненським міським центром зайнятості, на базі якого і проводилася основна частина дослідження. Емпіричними корелятами особливостей смислодіяльнісної детермінації переживання кризи у безробітних є характеристики їх смисложиттєвих орієнтацій, особистісної самоактуалізації та особистісних атрибуцій. Дослідження смисложиттєвих орієнтацій безробітних було проведене за допомогою методик: «Тест смисложиттєвих орієнтацій» (Д. Леонтьєв) [2], «Хто Я?» (М. Кун, Т. Макпартленд) [4], «Тест визначення індивідуальної міри рефлексивності» (О. Карпов, В. Пономарьова) [1]. Характеристиками смисложиттєвих орієнтацій безробітних визначено: «цілі в житті», «процес життя», «результативність життя», «локус контролю-Я», «локус контролю-життя», «осмисленість життя», «рефлексивність», «професійну ідентичність». Дослідження особистісної самоактуалізації безробітних було проведене за допомогою модифікованої нами методики «Діагностика рівня саморозвитку» (Л. Бережнова) [6] і «Самоактуалізація особистості» (Е. Шостром) [5]. Характеристиками їх особистісної самоактуалізації визначено: «часову компетентність», «опору на себе», «сенситивність», «спонтанність», «самоповагу», «самоприйняття», «синергічність», «пізнавальні потреби», «креативність», «мотивацію саморозвитку». Дослідження особистісних атрибуцій безробітних було проведене за допомогою методики «Рівень суб'єктивного контролю» (Є. Бажин, О. Голинкіна, О. Еткінд) [5]. Характеристиками особистісних атрибуцій безробітних виступили: «інтернальність в області досягнень», «інтернальність в області невдач», «інтернальність в області виробничих відносин». Необхідність врахування специфіки емоційного сприйняття ситуації професійного виключення (безробіття) та інтенсивності емоційних переживань безробітних спонукали нас до створення формалізованої анкети. Досліджуваним було запропоновано проаналізувати індивідуальну ситуацію професійного виключення і дати кількісну оцінку своїм переживанням з цього приводу за сімома критеріями (емоційними станами), використовуючи заданий (фіксований) числовий континуум їх вираженості. Вираженість кожного стану оцінювалася безробітними за 6- бальною шкалою: 0 балів - відсутність емоційного стану; 5 балів - дуже виражений емоційний стан. Оцінка переживань у безробітних здійснювалася за такими змістовими показниками: 1) внутрішня напруга; 2) внутрішнє спустошення, відсутність інтересу до будь-чого; 3) внутрішня тривога; 4) внутрішня пригніченість; 5) апатія, нестача сил, щоб упоратись з труднощами; 6) внутрішній спокій; 7) внутрішній комфорт. переживання криза безробітний смислодіяльнісний

З метою визначення діапазонів низького, середнього і високого рівнів вираженості показників емоційних переживань безробітних були обчислені квартилі розподілу (Q₂₅, Qso, Q75). Верхньою межею низького рівня вираженості показників переживання було взято перший квартиль (Q₂₅), а нижньою межею високого рівня - третій квартиль (Q₇₅). Середній діапазон вираженості показників переживання відповідав значенням ознаки у проміжку між першим і третім квартилями [3]. У підсумку, співвідношення рівнів вираженості емоційних станів дозволило отримати інтегральний показник - інтенсивність переживання індивідуальної ситуації професійного виключення у безробітних.

В ході дослідження було виявлено зв'язок між рівнем інтенсивності переживання кризи у безробітних та характеристиками їх смисложиттєвих орієнтацій, особистісної самоактуалізації та особистісних атрибуцій. З цією метою були використані таблиці кросстабуляції номінативних ознак та метод V - Крамера [3]. Отож, проаналізуємо послідовно взаємозв'язок кожної із зазначених груп особистісних характеристик безробітних з інтенсивністю переживання кризи.

Аналіз даних на предмет виявлення взаємозв' язку між інтенсивністю переживання кризи та смисложиттєвими орієнтаціями безробітних дозволив зафіксувати статистично значимий зв'язок з усіма характеристиками. Найбільший за силою зв'язок виявлено з «рефлексивністю» (V=0,375; p<0,001), «осмисленістю життя» (V=0,353; p<0,001), «локусом контролю-життя» (V=0,335; p<0,001), «цілями в житті» (V=0,300; p<0,001), «локусом контролю-Я» (V=0,286; p<0,001) і «профідентичністю» (V=0,257; p<0,001). (табл. 1).

Таблиця 1 Взаємозв'язок між рівнем інтенсивності переживання у безробітних та рівнем прояву їх смисложиттєвих орієнтацій

Якщо проаналізувати дані, наведені в таблиці, то можна виокремити кілька важливих тенденцій, які визначають особливості особистісно-смислової детермінації щодо переживання кризи у безробітних. Так, молодь з сильною і амбітною особистісною позицією щодо життя (високий рівень у 33,8% і середній рівень - у 56,9% безробітних), з вираженими життєвими цілями (високий рівень у 39,5% і середній рівень - у 49,2% безробітних), пов'язаними з ідентифікацією і самореалізацією у професійній сфері (високий рівень у 52,3% і середній рівень - у 30,3% безробітних), переконаннями щодо можливості свідомого контролю над усіма аспектами власного життя, в тому числі професійно релевантними (високий рівень у 31,3% і середній рівень - у 50,3% безробітних), перебувають у стані інтенсивного пошуку смислової відповідності між ідеальним, бажаним сценарієм власного професійного розвитку і реальною ситуацією, що унеможливлює його реалізацію (безробіття). Про це свідчить виражений характер смислового (високий рівень у 59,0% і середній рівень - у 23,6% безробітних) і рефлексивного (високий рівень у 59,5% і середній рівень - у 31,8% безробітних) компонентів переживання у безробітних.

Спираючись на результати дослідження, ми припускаємо, що ситуація професійного виключення актуалізує процес самодетермінації особистісно-смислової сфери безробітних, який здійснюється шляхом смислодіяльнісного переживання кризи в їх індивідуальному досвіді. По суті, в процесі перетворення критичної ситуації на рівні особистості (її суб'єктно-середовищних відношень) безробітного актуалізуються процеси його смислодіяльнісної активності, і в тканину цих смислотрансформуючих відношень обов' язково вплетені переживання. Це опосередковано підтверджує гіпотезу про те, що завдяки переживанню, як процесу не лише пристрасного відображення образів явищ, смислів, цінностей, а ширше - як процесу реінтеграції (відновлення) суб'єктивно-смислового простору безробітних, відкриваються можливості їх професійного самовизначення на новому (продуктивному, творчому) рівні.

Аналіз взаємозв'язку між інтенсивністю переживань у безробітних та рівнем прояву їх особистісної самоактуалізації дозволяє виявити статистично значимий зв'язок з усіма, крім «спонтанності», характеристиками Найбільший за силою зв'язок виявлено із «самоповагою» (V=0,320; p<0,001), «пізнавальними потребами» (V=0,307; p<0,001), «синергічністю» (V=0,304; p<0,001), «креативністю» (V=0,282; p<0,001), «опорою на себе» (V=0,277; p<0,001), «сенситивністю» (V=0,257; p<0,001), «мотивацією саморозвитку» (V=0,254; p<0,001) і «самоприйняттям» (V=0,243; p<0,001) (табл. 2).

Таблиця 2 Взаємозв'язок між рівнем інтенсивності переживання у безробітних та рівнем прояву їх особистісної самоактуалізації

Представлений у таблиці відсотковий розподіл безробітних за характеристиками особистісної самоактуалізації дозволяє виявити деякі закономірності, важливі для розуміння специфічних особливостей детермінації переживання кризи у безробітних. Очевидно, що найбільш «чутливою» до особливостей ситуації професійної декваліфікації виявилася та частина безробітних, у яких виражені тенденції поважати і цінувати себе за свою силу (високий рівень у 41,0% і середній рівень - у 51,8% безробітних), пізнавати оточуючий світ (високий рівень у 51,8% і середній рівень - у 25,6% безробітних), розвивати, розширювати власний професійний простір (високий рівень у 23,1% і середній рівень - у 25,6% безробітних), цілісно і осмислено сприймати світ і людей (високий рівень у 35,9% і середній рівень - у 33,8% безробітних), діяти творчо і нестандартно в різноманітних життєвих ситуаціях (високий рівень у 22,6% і середній рівень - у 57,9% безробітних), керуватися власними принципами і мотивами, у своїх вчинках опиратися на власні почуття і думки (високий рівень у 30,3% і середній рівень - у 58,5% безробітних), глибоко і тонко відчувати власні потреби і переживання (високий рівень у 34,9% і середній рівень - у 44,1% безробітних), приймати себе всупереч своїй слабкості (високий рівень у 30,3% і середній рівень - у 52,3% безробітних).

Що стосується характеристики «спонтанність», то лише невелика частина безробітних з вираженою тенденцією відкрито виявляти свої почуття і емоції у поведінці (високий рівень у 14,9% і середній рівень - у 35,4% безробітних) демонструє високу інтенсивність переживання кризи. Оскільки «спонтанність» не увійшла до шерегу значимих самоактуалізаційних корелятів переживання кризи, то стає очевидним, що можливість і прагнення бути самим собою, спонтанно виражати свої почуття і емоції в поведінці не є для безробітних актуальними потребами в ситуації професійного виключення, що вимагають мобілізації особистісних ресурсів. Узагальнюючи емпіричні дані, можна говорити про те, що самоактуалізаційна феноменологія, як і смисложиттєва, визначає змістовий характер переживання кризи у безробітних. В контексті даного дослідження це може свідчити про те, що конструктивне перетворення критичної ситуації (безробіття), що передбачає актуалізацію процесів самодетермінації особистісно-смислової сфери безробітних, пов'язане з певними ознаками зрілої особистості, які вже неодноразово описувалися у науковій літературі. До них можна віднести самоповагу, прийняття себе та інших і, напевне, основну якість, яку А. Маслоу називає самореалізацією, а В. Франкл - осмисленістю життя. Такою важливою домінантою зрілої особистості, яка дозволяє успішно долати негативні наслідки будь-яких життєвих труднощів, Е. Шостром вважала самоактуалізацію. Це дає підстави частково підтвердити робоче припущення про те, що конструктивне переживання кризи у безробітних відбувається в процесі їх смислодіяльнісної активності у напрямку усунення смислового розходження між свідомістю і буттям, відновлення їх відповідності на основі нових життєвих відношень, і детермінується специфічною конфігурацією смисложиттєвих і самоактуалізаційних особистісних детермінант.

Аналіз взаємозв'язку між рівнем інтенсивності переживання у безробітних та їх особистісними атрибуціями дозволив зафіксувати статистично значимий зв'язок з усіма їх характеристиками. За силою зв'язку дані характеристики розподілилися наступним чином: «інтернальність в області невдач» (V=0,366; p<0,001), «інтернальність в області виробничих відносин» (V=0,282; p<0,001), «інтернальність в області досягнень» (V=0,173; p<0,01) (табл. 3).

Таблиця 3 Взаємозв'язок між рівнем інтенсивності переживання у безробітних та рівнем прояву їх особистісних атрибуцій

Відсотковий аналіз характеру взаємозалежності між рівнем інтенсивності переживання у безробітних та «інтернальністю в області невдач» (високий рівень у 42,1% і середній рівень - у 30,8% безробітних), «інтернальністю в області виробничих відносин» (високий рівень у 39,5% і середній рівень - у 40,5% безробітних) і «інтернальністю в області досягнень» (високий рівень у 38,5% і середній рівень - у 34,4% безробітних) дозволяє констатувати, що виражену інтенсивність переживання демонструє та частина безробітних, яка бере всю відповідальність за реальний стан речей (втрата роботи або неможливість її знайти) на себе, намагається локалізувати джерело причинності у собі, прагне розібратися у власних особистісно- професійних якостях, які опосередковано сприяли збільшенню ризику потрапляння до лав безробітних.

Якщо звернутися до результатів, отриманих вітчизняними і зарубіжними дослідниками в контексті вивчення поведінкових стратегій подолання безробіття (копінг-стратегій), то можна помітити закономірну тенденцію - конструктивний стиль поведінки, який приводить до відновлення зайнятості, достовірно частіше демонструють безробітні з вираженими інтернальними особистісними атрибуціями. Враховуючи це і виходячи з результатів дослідження, можна припустити, що у перетворенні (переживанні) кризових ситуацій, пов' язаних з втратою професійної і трудової зайнятості, важливу роль відіграє така особистісна характеристика як інтернальний локус контролю. Якщо екстраполювати ці сентенції у площину дослідження актуальної проблеми, то стає очевидним, що інтернальність як стійка особистісна диспозиція бере безпосередню участь у відновленні (реінтеграції) суб'єктивно-смислового простору безробітних, а детермінуючим процесом такої їх смислодіяльнісної активності виступає переживання.

Висновки даного дослідження і перспективи подальших розвідок

На основі визначеної мети, яка полягала у вивченні особливостей смислодіяльнісної детермінації переживання кризи у безробітних, було досліджено його емпіричні кореляти - смисложиттєві орієнтації, характеристики особистісної самоактуалізації та особистісних атрибуцій безробітних, а також виявлено взаємозв' язок рівня їх вираженості з інтенсивністю переживань.Узагальнення емпіричних даних дало підстави стверджувати, що смисложиттєва феноменологія, як і самоактуалізаційна, визначає змістовий характер переживання кризи у безробітних. Це може свідчити про те, що перетворення кризової ситуації безробіття передбачає актуалізацію процесів самодетермінації особистісно- смислової сфери безробітних. Аналіз результатів дослідження особистісних атрибуцій безробітних дозволив виявити, що у перетворенні (переживанні) кризових ситуацій, пов'язаних з втратою професійної і трудової зайнятості, важливу роль відіграє така особистісна характеристика як інтернальний локус контролю. Перспективи подальших розвідок вбачаємо у дослідженні типологічних і статевоспецифічних особливостей переживання кризи у безробітних.

Список використаних джерел

1. Карпов А.В. Психология рефлексивных механизмов деятельности / А. В. Карпов. - М. : Изд-во Ин-та психологии РАН, 2004. - 424 с.

2. Леонтьев Д.А. Тест смысложизненных ориентаций / Д. А. Леонтьев. - 2-е изд. - М. : Смысл, 2000. - 18 с.

3. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования: анализ и интерпретация данных / А. Д. Наследов. - СПб. : Речь, 2004. - 392 с.

4. Практикум по гендерной психологии / под ред. И. С. Клециной. - СПб., 2003. - 480 с.

5. Сыманюк Э.Э. Психология профессионально обусловленных кризисов / Э.Э. Сыманюк. - М. : Изд-во Моск. психол.-соц. ин-та, 2004. - 320 с.

6. Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. - М. : Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. - 488 с.

References

1. Karpov A.V. Psihologija refleksivnyh mehanizmov dejatel'nosti / A. V. Karpov. - M. : Izd-vo In-ta psihologii RAN, 2004. - 424 s.

2. Leont'ev D. A. Test smyslozhiznennyh orientacij / D. A. Leont'ev. - 2-e izd. - M. : Smysl, 2000. - 18 s.

3. Nasledov A.D. Matematicheskie metody psihologicheskogo issledovanija: analiz i interpretacija dannyh / A. D. Nasledov. - SPb. : Rech', 2004. - 392 s.

4. Praktikum po gendernoj psihologii / pod red. I. S. Klecinoj. - SPb., 2003. - 480 s.

5. Symanjuk Je. Je. Psihologija professional'no obuslovlennyh krizisov / Je.Je. Symanjuk. - M. : Izd-vo Mosk. psihol.-soc. in-ta, 2004. - 320 s.

6. Fetiskin N.P. Social'no-psihologicheskaja diagnostika razvitija lichnosti i malyh grupp / N. P. Fetiskin, V. V. Kozlov, G. M. Manujlov. - M. : Izd-vo In-ta psihoterapii, 2002. - 488 s.

Размещено на Allbest.ru