Психологічні особливості особистісного та сімейного функціонування учасників АТО

В семейной ситуации характеризуются состоянием безразличия, проблемами в выполнении домашних обязанностей, избеганием решения конфликтных ситуаций, гиперактивностью и т. д. Отмечено, что выделенные признаки личностного семейного функционирования помогут в будущем выделить ту категорию лиц, которые нуждаются в отсроченном психологическом сопровождении, а также помогут подобрать эффективные способы и средства дальнейшей эффективной психологической консультативной и терапевтической помощи.

Постановка проблеми. У нашій країні відбуваються глибокі зміни, які стосуються усіх сфер життя громадян та суспільства в цілому. Це пов'язано не лише з політичними та економічними нововведеннями, а й з ситуаціями збройного конфлікту, що склалася на Сході України. Разом з бойовим досвідом, учасники конфлікту отримують фізичні та психологічні травми, а їхня психіка зазнає певних змін, які згодом можуть перешкоджати нормальному функціонуванні у мікро- та макросоціумі та призводять до травматичного стресу. Наслідки такого стресу у своєму крайньому прояві детермінуються як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який виникає як затяжна або відстрочена реакція на ситуацію і є загрозою для життя чи здоров'я людини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про феномен постравматичного стресового синдрому було відомо ще за часів Громадянської війни у США. Я. Да Коста у 1871 році вжив еквівалентний термін «солдатське серце», у зв'язку із наявністю у солдат кардіальних вегетативних порушень. У роки Першої Світової війни такий синдром мав назву «снарядного шоку», так як були припущення, що він є результатом мозкової травми, отриманої внаслідок вибухів снарядів. У часи Другої Світової війни симптоми ПТСР спостерігалися у осіб, що пережили атомні бомбардування у Японії [3]. Такі дослідники, як Р. Гринкер та Д. Шпігель є одними з перших, які почали розглядати відтерміновані психічні стани ветаранів війни як реакції на бойовий стрес. В своїй праці «Люди під дією стрессу» (1945 р.), виділено найбільш характерні відстрочені реакції на бойовий стрес: дратівливість, агресивність, висока стомлюваність, апатичність, складнощі з засинанням, тривожність, підвищена реактивність, напруженість, втома, депресивність, порушення пам'яті, погіршення концетрації уваги, нічні кошмари, фобічні реакції, часті спогади про війну, погіршення аппетиту, алкогольна залежність, інші психосоматичні симптоми [4]. Проте, як самостійну нозологічну форму, посттравматичний стресовий розлад почали виділяти по закінченню війн у Кореї та В'єтнамі. У 1960-1970 роках утворився такий термін, як «посттравматичний стресовий розлад», який у 1980 році був введений у DSM ІІІ до групи тривожних розладів [5], і лише у 1995 році ПТСР і його діагностичні критерії включили до редакції МКХ - 10 [3].

У подальшому до вивчення впливу травмуючої події на психіку людини зверталися зарубіжні та вітчизняні вчені, такі як Р. Волошин, В. Є. Галенко, Е. М. Залкінд, А. Кардинер [2], Л. Китаєв-Смик, Е. Крапелін, Р. Лазурис, Д. Майерс, І. Малкіна-Пих, А. Л. Пушкарьов, Г. Сельє [4], М. В. Соловйова. Вчені класифікують реакцію на психотравмуючу подію за тривалістю її переживання: 1. Травматичний стрес - нормальна реакція на ненормальні обставини; стан, що виникає у людини, яка пережила щось, що виходить за рамки звичайного людського досвіду. Час переживання події під час інциденту і одразу після нього - до 2 діб.

Виклад основного матеріалу дослідження. Психологічне дослідження особливостей особистісного та сімейного функціонування учасників АТО проводилося під час реалізації проекту «Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім'ям» протягом 2014-2016 рр. До проекту були залучені учасники АТО з таких бригад та батальйонів, як: 128 ОМБР, 14 (51) ОМБР, 30 ОМБР, 28 ОМБР, 90 ОМБР, 25 ОМБР, 20 ОМБР, 24 ОМБР, 18 ОМБР, 53 ОМБР, 54 ОМБР, 81 ОДШ, ОБПК-2, 25 дисантна бригада, авіаційна бригада, спецпідрозділ «Айдар», Добровольчий український корпус, Територіальний батальйон «Волинь», Луцький прикордонний загін, Територіальний батальйон «Донбас», авіаційна бригада, батальйон «Світязь», окремі військові частини ВДВ та УСБУ, батальйон особливого призначення «Азов», Національна гвардія.

Найчастіше проявлялися такі ознаки ПТСР, як порушення сну та прояви депресії - 46 %. Друге місце за результатами займає загальна тривожність - 42 %. Слід відмітити наявність високого рівня агресії та невмотивованої пильності - 37,5 %. Зловживання наркотичними речовинами та лікарськими препаратами, невимушені (непрошені) спогади, почуття провини характерні для 33,3 %. 29,2 % опитуваних властиві такі ознаки ПТСР, як «вибухова» реакція, порушення памОяті, концентрації уваги та притупленість емоцій. Галюцинаторні переживання проявляються у 25 % досліджуваних. Останній показник за цим опитувальником - напади люті. До нападів люті схильні лише 17 %. Тобто, учасники бойових дій характеризуються такими особливостями переживання ПТСР, як: порушення сну та прояви депресії, загальна тривожність, агресія, невмотивована пильність, зловживання алкогольними напоями, невимушені спогади, почуття провини, вибухова реакція, порушення пам'яті та уваги, притупленість емоцій, галюцинаторні переживання та напади люті. За «Шкалою оцінки впливу травматичної події» виявлено три переважаючих типи реагування на травматичну подію: уникання, фізіологічна збудливість та вторгнення. Результати дослідження показали, що домінуючим типом реагування на травматичну подію є захисний механізм «уникання», який склав 41,6 % досліджуваних від загальної вибірки. Бійці із таким захисним механізмом мають виражене зниження інтересу до того, що раніше цікавило. У них виникає сильна апатія, втрата сенсу буття, а як наслідок - небажання планувати своє майбутнє. Подальша бесіда допомогла нам виявити такі особливості захисного механізму «уникання», як: почуття відстороненості та відчуженості від інших, відчуття самотності, власної нікчемності та відкинутості, невпевненості у собі, а також загальна депресія. 35,3 % досліджуваних характеризувалися таким типом реагування на травматичну подію, як «вторгнення». Такий захисний механізм проявлявся обмеженою емоційною включеністю в поточну ситуацію, зниженням інтересів, відсутністю перспектив на майбутнє. Досліджувані, в яких переважав цей захисний механізм, часто страждали від нічних жахіть, навОязливих станів, образів і думок, які певним чином повОязані з травматичною подією. «Вторгнення» для досліджуваних було тією межею, де захисні механізми вже не можна використати. Звідси у досліджуваних виникали флешбеки, що є особливим симптомом повторного переживання стресора. Бійці, без видимих причин, з патологічною достовірністю і повнотою почуттів травматичної ситуації (почуття, начебто травматична подія відбувається заново), повторно переживали ті ж емоції, що в період травматичних подій. Для них цей стан супроводжувався у поєднанні з гострими спалахами страху, паніки або агресії.

За допомогою методики «Особистісний профіль кризи» ми мали можливість визначити основні психосоматичні порушення, що проявлялися на функціональному, емоційному та поведінковому рівнях, а також у пізнавально-аналітичній сфері. Ми визначили, що серед усіх представлених груп найвищі показники мала група функціональних проблем - 94,7 % , а найнижчі показники - порушення емоційної сфери (21,1 %) та загальний стан (15,8 %). Порушення депресивного стану, окрім зниження настрою не виявлено взагалі. Серед представлених сфер психосоматичних порушень проявились такі: функціональні проблеми; ускладнення у пізнавально-аналітичній діяльності; зміни в поведінці і діяльності; порушення емоційного реагування та загальний стан. Виявлено, що бійці загалом оцінюють свій загальний фізіологічний стан як: добрий - 57,9 %; задовільний - 26,3 %; почувають себе незадовільно та мають значні проблеми зі здоров'ям - 15,8 % опитуваних. У групі функціональних показників найбільший відсоток порушень складають проблеми зі сном - 36,8 %. Значними є порушення у роботі серцево-судинної системи - 26,3 %. У 15,8 % респондентів є порушення вегетативної системи. Нижчими є показники порушень шлунково-кишкового тракту - 10 %. Найменше функціональних порушень виявилось у бійців із дихальною системою - 5,3 %.

У групі «Ускладнення у роботі пізнавально-аналітичної системи» найбільше порушень зазнала увага. 21% досліджуваних вказали на порушення концентрації, переключення та розподілу уваги. Порушення функціонування мислення виявили в себе 15,8 % досліджуваних, 10,5 % - порушення функціонування пам'яті. Найменший відсоток склали порушення у функціонуванні сприймання - 5,3 %.

До групи генералізованих емоційних реакцій належали такі емоції, як: почуття провини, гніву та сорому. Значних порушень у цій сфері не виявлено у 15 %, проте є певні скарги та симптоми, які спостерігались у 15 % опитуваних. Вони проявляються у тому, що досліджувані часто думають і згадують про те, що вони не зробили всього можливого для того, щоб уникнути розвитку пережитих подій.

За блоком «Зміни в поведінці та діяльності» було продіагностовано симптоми за трьома показниками: спроба піти від проблем, поглинання проблемою та проблема у виконанні службових чи домашніх обов'язків. Найвищий рівень змін спостерігався у проблемі виконання службових чи домашніх обов'язків - 15,8 %, дещо нижчий - у спробі піти від проблем - 5,3 %, і найменший відсоток займає поглинання проблемою - 2,6 %. Аналіз шкали дозволив зробити висновки, що спроба піти від проблем має найбільший показник за мінімальним рівнем (42,1 %), нижчий - за середнім (36,8 %), і найнижчий - за максимальним (5,3 %). Це свідчить про те, що досліджуваним не цілком притаманне уникнення думок і ситуацій, які б нагадували про проблему, лише частина з них прагне інколи відволіктися від проблеми і втекти від них, не вирішуючи. Окремі досліджувані говорили про те, що часто робота є тим виходом із проблемної ситуації, де можна забутись і ні про що не думати. Показник «поглинання проблемою» за максимальним показником спостерігався у 26,3 %, що за даною шкалою є найвищим. Це означає, що ці бійці часто страждають від думок, які змушують пригадувати стресові ситуації, а також від яких наступає безсоння. Досліджувані, час від часу, на підсвідомому рівні, пригадують найбільше травматичні для них події і починають аналізувати їх, самі того не бажаючи. Середні (10,5 %) і низькі (21 %) показники за даною шкалою свідчать про те, що у цих досліджуваних вищезгадані симптоми проявляються нечасто, або не проявляються взагалі.

І останній показник - проблема у виконанні службових чи домашніх обов'язків - найбільш гостро проявився у 15,8 % досліджуваних. Ці дані засвідчують те, що багато досліджуваних скаржиться на труднощі і небажання виконувати обов'язки на роботі, вдома, які до цього часу не викликали проблем. Бійці зазначали те, що при виконанні поставлених для них завдань, вони відчували втому, важкість у тілі, тому часто уникали будь-якої роботи, навіть думок про неї. Слід зазначити, що 31,6 % бійців за цією шкалою отримали середні результати, які свідчать про вищевказані симптоми, але які проявляються час від часу. І мінімальні дані за поданим показником, отримали 21 % бійців, які не скаржилися на проблему у виконанні службових чи домашніх обов'язків.

Методика «Міссісіпська шкала посттравматичних стресових реакцій» дозволила продіагностувати ступінь впливу перенесеного бійцем травматичного досвіду, що включала в себе симптоми вторгнення, уникання, фізіологічної збудливості, суїцидальності та почуття провини. Отримані результати засвідчують, що 39,2 % респондентів мають високий рівень реакції на стрес, 13 % - середній і 47,8 % - мінімальний показник. Відтак, 39,2 % бійців антитерористичної операції мають загострену реакцію на посттравматичний стресовий розлад. Вона проявляється у звуженні свідомості і уваги бійців, дезорієнтованості та неможливості повністю усвідомити стресові фактори. Цей стан характеризується «виходом» досліджуваних з оточуючої їх ситуації (аж до стану дисоціативного ступору) або гіперактивністю. Досліджуваним були притаманні і риси панічних розладів (тахікардія, надлишкове потовиділення, почервоніння), а також часткова амнезія. Середній рівень реакції на стрес (13 %) характеризувався у досліджуваних нав'язливими спогадами, думками, нічними жахіттями, які з ? являлися на стійкому фоні відчуття заціпеніння, емоційної притупленості, відчуженості від інших людей, безвідповідальності та уникнення дій і ситуацій, що могли б нагадувати про травму. Притаманним для бійців є висока збудливість, підвищена увага на стресові фактори. Середній рівень реакції проявився у бійців тривожністю, депресією, безсонням. Мінімальний, найнижчий рівень впливу посттравматичного стресу (47,8 %) представлений у найбільшої кількості досліджуваних. Цей рівень характеризувався станом суб'єктивного дистресу. У них не виникало думок про суїцидальні наміри; провина за те, що залишились живі, лише інколи проявлялась.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Отже, емпіричне дослідження психологічних особливостей особистісного та сімейного функціонування учасників АТО дозволило нам зробити наступні висновки: при дослідженні виявлено, що більшість учасників зони АТО потребують додаткового медико-психологічного обстеження та супроводу; основними ознаками переживання ПТСР є: порушення сну та прояви депресії, загальна тривожність, агресія, невмотивована пильність, зловживання алкогольними напоями та лікарськими препаратами, невимушені (непрошені) спогади, почуття провини, «вибухова» реакція, порушення пам'яті, концентрації уваги та притупленість емоцій. У бійців наявна дисоціація, яка проявляється із відчуттями себе в іншому місці, в іншій обстановці; появі певних ілюзій: зорових і слухових, коли звуки, звичайні фрази сприймалися як загрозливі; відчуття втрати реальності, «випадіння з реальності»: дії стають автоматичними, неусвідомленими, такими, ніби вони на «автопілоті»; відчуття чужої травми, як своєї, перенесення болю; перекручування часу; відчуття того, «що події, які відбуваються нереальні, ілюзорні, як у сні чи в кіно»; нездатність згадати найважливіші моменти, пов'язані із травмою, наявність часткової психогенної амнезії, яка стосується найважливішого елементу травми; основні психосоматичні порушення у бійців АТО проявлялись на функціональному, емоційному та поведінковому рівнях, а також у пізнавально-аналітичній сфері; бійців охоплює стан повної нечутливості, так, ніби нічого не сталось; часто починає охоплювати стан байдужості до оточуючих, коли нічого не хвилює і не цікавить; виявлено найвищий рівень змін у проблемі виконання службових чи домашніх обов'язків та у спробі піти від проблем; показник «проблема у виконанні службових чи домашніх обов'язків» засвідчує, що досліджувані скаржилися на складність і небажання виконувати обов'язки на роботі, вдома, які до цього часу не викликали труднощів; бійці відчувають втому, важкість у тілі, тому часто уникають будь-якої роботи, навіть думок про неї; проявляється звуження свідомості і уваги бійців, дезорієнтованості та неможливості повністю усвідомити стресові фактори або гіперактивності; були притаманні і риси панічних розладів (тахікардія, надлишкове потовиділення, почервоніння), а також часткова амнезія.

Усі ці психологічні особливості дають психотерапевтам, психоконсультантам та практичним психологам уявлення про те, на що звертати увагу у роботі із цією категорією осіб і допомагають підібрати ефективні способи консультування та терапію з метою подолання кризових станів, які завдали психологічної травми та у формуванні і підтримці нових, більш ефективних патернів поведінки.

Список використаних джерел

1. Караяні А. Г., Сиромятников І. В. Прикладна військова психологія. - СПб : Питер, 2006 - С. 286-293.

2. Малкіна-Пих І. Г. Психологічна допомога в кризових ситуаціях/ І. Г. Малкіна-Пих. - М. : Ескімо, 2005 - 960 с.

3. Мещенина Т. Особенности психологической реабилитации участников вооруженных конфликтов / Т. Мещенина, О. Пашилова // Приклад. психология и психоанализ. - 2003. - № 4. - С. 27-38.

4. Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім'ям : кол. монографія / М. Мушкевич, Р. Федоренко, А. Мельник [та ін.] ; за заг. ред. М. Мушкевич. - Луцьк : Вежа-Друк, 2015. - 260 с.

5. Психологический словарь / [ под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова]. - М. : Радуга, 2000. - 134 с.

6. Пушкарев А. Л. Особенности коррекции посттравматического стрессового расстройства (ПТСР) у участников военных действий : метод. рекомендации А. Л. Пушкарев В. А. Доморацкий, Н. Е. Крылова и др. - Минск: ТравелМост, 2000. - 45 с.