Насильство в гендерній культурі: проблема побудови типології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

І.О. Святненко

magellan4x4@ukr.net

Статтю присвячено проблемі співвідношення між культурними, соціальними, психологічними та тілесними типами гендерного насильства та кастраційних практик. Автором зроблено висновок про те, що кастрація є процесом придушення статусно-домінантними групами спроможності представників низькостатусних груп до виявлення власного потенціалу в різних сферах культурного, соціального, психічного та біологічного життя. Кастрація чоловіків у гендерній культурі має наслідком сукупність патологічних комплексів, які закладаються в гендерній соціалізації і зумовлюють загальмовування продуктивної агресії чоловіцтва в праці, спілкуванні, статевій активності, творчості. Соматична кастрація розглядається як сукупність «підсумкових» тілесних наслідків культурних, соціальних та психічних травм, які наносяться хлопчикові, молодій людині, чоловікові соціальним оточенням. Ефекти кастраційних практик виявляються в тому, що чоловік починає сумніватися в своїй повноцінності і перестає бути суб'єктом соціального життя, що уможливлює його всебічне узалежнення і надексплуатацію.

Культурне насильство і кастраційні практики випливають із позбавлення чоловіцтва його самореферентності, морально-етичного та правового авторитету в суспільстві. Соціальне насильство і кастраційні практики стосуються інституційних (соціально-просторових та соціально-часових) обмежень для чоловіків у різних сферах самореалізації чоловіцтва як соціогендерної групи. Психічне насильство і кастраційні практики уможливлюють щеплення різноманітних комплексів задля зниження рівня суб'єктності чоловіків. Йдеться, зокрема, про комплекси провини і неповноцінності, комплекси сумнівів щодо рольової відповідності тощо. Соматичне насильство і кастраційні практики стають низовим рівнем гендерного насильства, уможливлюючи виникнення негативних соматичних ефектів у вигляді хвороб, девіантних звичок, передчасної смерті.

Ключові слова: гендерне насильство; гендерна культура; гендерна кастрація; культурна кастрація; соціальна кастрація; психічна кастрація; соматична кастрація

Цитування даної статті: Святненко І.О. Насильство в гендерній культурі: проблема побудови типології (частина 1) / І.О. Святненко // Науково-теоретичний альманах «Грані». - 2017. - Т 20. - № 3(143). - С. 22-26.

Abstract

I.O. Svyatnenko. The violence in the gender culture: problems of the typology's formation.

magellan4x4@ukr.net

Классический приватный университет, 69000, Запорожье, ул. Жуковского, 70Б.

Статья посвящена проблеме соотношения между культурными, социальными, психическими и телесными типами гендерного насилия и кастрационных практик. Автором сделан вывод о том, что кастрация является процессом подавления статусно-доминантными группами способности представителей низкостатусных групп к проявлению собственного потенциала в различных сферах культурной, социальной, психической и биологической жизни. Кастрация мужчин в гендерной культуре имеет в качестве последствий совокупность патологических комплексов, закладываемых в гендерной социализации и обусловливающих торможения продуктивной агрессии мужчин в труде, общении, половой активности, творчестве. Соматическая кастрация рассматривается как совокупность «итоговых» телесных последствий культурных, социальных и психических травм, которые наносятся мальчику, молодому человеку, мужчине социальным окружением. Эффекты кастрационных практик проявляются в том, что мужчина начинает сомневаться в своей полноценности и перестает быть субъектом социальной жизни, что делает его всесторонне зависимым и сверхэксплуатируемым. Культурное насилие и кастрационные практики проистекают из лишения мужчин их самореферентности, морально-этического и правового авторитета в обществе. Социальное насилие и кастрационные практики касаются институциональных (социально-пространственных и социально-временных) ограничений для мужчин в различных сферах самореализации мужчин как социогендернои группы. Психическое насилие и кастрационные практики позволяют прививать различные комплексы для снижения уровня субъектности мужчин. Речь идет о комплексах вины и неполноценности, комплексе сомнений в ролевом соответствии и т.п. Соматическое насилие и кастрационные практики становятся низовым уровнем гендерного насилия, делая возникновения негативных соматических эффектов в виде болезней, девиантных привычек, преждевременной смерти.

Ключевые слова: гендерное насилие; гендерная культура; гендерная кастрация; культурная кастрация; социальная кастрация; психическая кастрация; соматическая кастрация

Постановка проблеми

Гендерне насильство, що здійснюється соціальним світом по відношенню до кожного зі своїх суб'єктів, полягає в тому, щоб відобразити в кожному тілі (метафора букви тут отримує свій повний сенс) справжню програму сприйняття, оцінювання та дії. Ця програма, коли мова йде про її здатності надавати тілу статеві характеристики і, як наслідок, - здатності цього тіла виробляти статеві характеристики інших тіл, функціонує як друга (окультурена) природа, себто, як неминуча і сліпа сила соціально сконструйованих технологій гендерної інкультурації / соціалізації. Оскільки ці технології застосовуються щодо всіх об'єктів світу, починаючи з біологічної природи тіла, ця натуралізована соціальна програма конструює або конституює відмінність між біологічними статями відповідно до принципів поділу, властивих відповідній гендерній культурі.

Мета дослідження. Метою статті є формулювання типологічної схеми гендерного насильства і кастраційних практик. Завданнями статті є: а) встановлення зв'язку між гендерним насильством та кастраційними практиками в умовах матріархату; б) побудова типології практик гендерного насильства (кастраційних практик) з урахуванням соціологічно-ресемантизованого поняття кастрації.

Статтю присвячено проблемі співвідношення між культурними, соціальними, психологічними та тілесними типами гендерного насильства та кастраційних практик.

Аналіз досліджень і публікацій. Зазвичай у науці термін «кастрація» використовується у медичному вжитку і позначає процедуру видалення (повне або часткове) статевих органів або статевих залоз, які відповідають за підтримання статевої потенції та виконання особиною репродуктивних функцій (функцій відтворення роду).

У стародавні часи кастраційні практики використовувалися щонайменше із трьома цілями: а) для реалізації кримінальних покарань щодо злочинців, які скоїли статеві злочини (як, правило, - згвалтування); б як практики убезпечення закритих гаремів (жіночих гетто) від статевої агресії з боку наглядачів, призначенням яких було стеження за жінками, що перебували в розпорядженні монархів-можновладців або прирівняних до них осіб; в) в релігійних ритуалах - як частина жертвоприношення, яка була здійсненням акту дарування власного потенціалу на користь богині. Кастраційні ритуали мали місце в єгипетській, вавілонській, шумерській релігійних традиціях.

Одним із перших про комплекс кастрації у жінок як виявлення їхньої «заздрості до пенісу» почав вести мову З. Фройд в своїх засадничих працях. Автор вказував також на кастраційні страхи, які виникають у чоловіків у зв'язку із едиповим комплексом та материнською гіперпротекцією [9-10].

Т. Бендас, Ш. Берн, О. Новосьолов, О. Доббінс зауважують щодо неоднозначності такого тлумачення і, відстоюючи позицію феміністичної соціології, наполягають на егалітарній моделі гендерних відносин, вважаючи, що нежіноче начало ніяк не може бути пов'язаним із гендерним насильством та андроцидар- ними практиками. Адже жертвами насильства, на їх думку, частіше стають саме жінки, а не чоловіки, з чим доволі важко погодитись [1-2; 5].

У нашому дослідженні мова піде про соціокультурну та психосоматичну кастрацію, яка відбувається на мікрорівні, себто рівні сімейних відносин. Частина дослідників, які давали оцінку організації сімейних відносин в Україні, схиляються до думки переважання в них елементів матріархату, біархату або ж квазіпатріархату, із чим можна повністю погодитись. Таку точку зору щодо андроцидарності українського менталітету та гендерної культури, поширеності в ній прихованого соціопсихічного, культурного та соматичного насильства, принаймні в імпліцитному варіанті, можна простежити в працях Ю. Розі, В. Крячка, Г Бондар, Ю. Романенка та публікаціях автора даної статті [3-4; 6-8; 12].

При збереженні егалітарного фасаду в сімейних відносинах, за переконанням Ю. Романенка, сімейне закулісся стає простором здичавілого геноцидарного матріархату, який дозволяє здійснювати антиселекцію щодо чоловіків [11, с.254; 7, c. 111].

Загалом кастраційні практики щодо елітних та пасонарних елементів в Україні майже постійно зреалізовувалися окупаційними режимами (а інших режимів в історії України - поки ще не було). Вони набували вигляду звичних для більшості розстрілів, голодоморів, катувань, тюремно-табірних ув'язнень, депортацій і т. п. Проте, із часом режими ставали винахідливішими і шукали економічно- і політично-дешевші способи утримання протестних контингентів в покорі та ізоляції.

Українська культура, в якій здавна був поширений культ жінки та жіночого начала, сама подала такі механізми та інституції. І цими механізмами стали різні за змістом (проте, однорідні за призначенням) практики соціокультурної кастрації, а їхнім інститу- ційним підгрунтям - українська сім'я. З іншого боку, вже на етапі досімейних відносин між чоловіком і жінкою відбувається щеплення відповідних підготовчих програм, які в сімейному статусі уможливлюють розгортання цього процесу.

Кастраційні практики соціокультурного ґатунку були б самі по собі недієвими, якби вони не мали психосоматичних наслідків для чоловіків у вигляді першопочаткової депресії, підвищення рівня захворюваності та передчасної смертності. Саме психосоматична кастрація є фінальним пунктом гендерної кастрації (тому соціокультурну кастрацію можна розглядати як її першу фазу). Ми здійснимо спробу розглянути як першу, так і другу, проаналізувавши форми гендерної кастрації на мікрорівні сімейних відносин.

гендерний кастрація насильство матріархат

Виклад основного матеріалу

Типи гендерної кастрації. В нашій першій статті, присвяченій цій тематиці, ми розглянемо чотири типи гендерної кастрації: культурну, соціальну, психічну та соматичну (тілесну). Всі вони є взаємопов'язаним ланцюжком кастраційних практик, між якими, на думку Ю. Романенка, формується субординаційна залежність: кастраційні практики нижчого рівня не можуть бути реалізованими без кастраційних практик вищого рівня.

Перш за все, сформулюємо робочу дефініцію кастрації як спрямованого процесу обмеження суб'єктності чоловіків, а саме: їх ініціативності, самостійності, конструктивної агресивності, самореалізації в усіх сферах життя: трудовій діяльності, відпочинку, побуті, вихованні дітей та ін. Таке визначення буде істотно різнитись від усталених дефініцій суто ветеринарного та хірургічного змісту, в яких кастрація редукується до суто хірургічного усічення статевих органів особини, що має відповідні фізіологічні наслідки. Автор цієї статті дозволить собі розширене тлумачення цього поняття, а саме: в контексті зв'язку його змісту із будь-якими формами депотенціювання особи у вигляді блокування її недевіантного ціледосягнення, що може стосуватись будь-якої сфери діяльності.

Типи гендерної кастрації чоловіків у гендерній культурі можна представити у вигляді таблиці.

Таблиця 1. Типи та механізми гендерної кастрації

Висновки

Кастрація є процесом придушення статусно-домінантними групами спроможності представників низькостатусних груп до виявлення власного потенціалу в різних сферах культурного, соціального, психічного та біологічного життя. Кастрація чоловіків у гендерній культурі є сукупністю патологічних комплексів, які закладаються в гендерній соціалізації і зумовлюють загальмовування продуктивної агресії чоловіцтва в праці, спілкуванні, статевій активності.

Соматична кастрація розглядається як сукупність «підсумкових» тілесних наслідків культурних, соціальних та психологічних травм, які наносяться хлопчикові, молодій людині, чоловікові соціальним оточенням. Ефекти кастраційних практик виявляються в тому, що чоловік починає сумніватися в своїй повноцінності і перестає бути суб'єктом соціального життя, що уможливлює його всебічне узалежнення і надексплуатацію.

Культурне насильство і кастраційні практики випливають із позбавлення чоловіцтва його самореферентності, морально-етичного та правового авторитету в суспільстві.

Соціальне насильство і кастраційні практики стосуються інституційних (соціально-просторових та соціально-часових) обмежень для чоловіків у різних сферах самореалізації чоловіцтва як соціогендерної групи.

Психічне насильство і кастраційні практики уможливлюють щеплення різноманітних комплексів задля зниження рівня суб'єктності чоловіків. Йдеться, зокрема, про комплекси провини і неповноцінності, комплекси сумнівів щодо рольової відповідності тощо.

Соматичне насильство і кастраційні практики стають низовим рівнем гендерного насильства, уможливлюючи виникнення негативних соматичних ефектів у вигляді хвороб, девіантних звичок, передчасної смерті.

Бібліографічні посилання

References

1. Bendas, T.V., 2006. Gendernaya psihologiya [Gender psychology]. SPb.: Piter, 431 ( in Russian).

2. Bern, SH., 2002. Gendernaya psihologiya [Gender psychology]. SPb.: PRAJM-EVROZNAK, 320 ( in Russian).

3. Bondar, H.H., 2012. Sotsiokulturni zasady kontseptualizatsii hendernoi nerivnosti v ukrainskomu suspilstvi [Social and cultural principles conceptualization of gender inequality in Ukrainian society]. Zaporizhzhia: Klasychnyi pryvatnyi universytet, 266 (in Ukrainian)

4. Kriachko, V.I., 2010. Ukrainska mentalnist: sotsiodiahnostychnyi aspekt [Ukrainian mentality: sotsiodiahnostychnyy aspect]. Zaporizhzhia: Klasychnyi pryvatnyi universytet, 216 (in Ukrainian)

5. Novoselov, O. ZHenshchina. Uchebnik dlya muzhchin [Female. Textbook for men]. Access mode: http://humans-ethology.com/#reader1 ( in Russian).

6. Rozia, Yu.Iu., 2013. Smertnist v Ukraini: teoretyko-sotsiolohichnyi aspekt [Mortality in Ukraine: theoretical and sociological aspect]. Zaporizhzhia: Klasychnyi pryvatnyi universytet, 218 (in Ukrainian)

7. Romanenko, Yu.V, 2014. Vizualizatsii v mediino-komunikatsiinomu prostori: sotsiosystemolohichnyi pidkhid [Imaging Display and communication space, Socio systemology approach]. K.: Vyd-vo IMV, 436 (in Ukrainian)

8. Romanenko, Yu.V., 2015. Etnichni identychnosti v dzerkali tilesnosti ta praktyk kharchuvannia [Ethnic identity physicality in the mirror and practice feeding]. K.: Vyd-vo DUT, 437 (in Ukrainian)

9. Frejd, Z. Vvedenie v psihoanaliz: Lekcii [Introduction to psychoanalysis]. Access mode: http://osp.kgsu.ru/library/PDF/315.pdf ( in Russian).

10. Frejd, Z., 1923. Totem i tabu: Psihologiya kul'tury i religii [Totem and Taboo: The Psychology of Culture and Religion]. M.: Izd. dom Vul'fa, 172 ( in Russian).

11. Romanenko, YU.V., 2016. EHtnicheskaya identichnost': sociosistemologicheskoe izmerenie geopolitiki. K.: Merk'yuri-Podol'e, 368 ( in Russian).

12. Dobbins, M.-P., 1980. Black Matriarchy: Transforming a Myth of Racism into a Class Model [Ethnic identity: the socio-systemological dimension of geopolitics]. Journal of Comparative Family Studies 11, 2 (SPRING), 195-217 (in English)

Размещено на Allbest.ru