Психологічні аспекти використання методів психологічного впливу у спілкуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.9:316.776.33

Психологічні аспекти використання методів психологічного впливу у спілкуванні

Іванова Наталя Георгіївна

Аннотация

В статье охарактеризованы основные методы психологического воздействия. Раскрыты психологические аспекты применения приемов психологического воздействия, в том числе коммуникативных, приемов-апелляций, приемов-демонстраций. Описаны основные психологические барьеры, которые могут возникать в процессе межличностного взаимодействия, правила эффективного применения методов и приемов психологического воздействия.

Ключевые слова: психологическое воздействие, убеждение, внушение, подражание, манипулирования, методы и приемы воздействия.

психологічний комунікативний бар'єр демонстрація

Abstract

The article reveals the characteristics of the main methods of the psychological influence. The psychological aspects of psychological influence usage, such as, communicative method, method of appeal, method of demonstration are given. The main psychological barriers that may occur in the process of interpersonal interaction, the rules of efficient usage of psychological influence methods and techniques are described.

Key words: psychological influence, persuasion, inducement, imitation, manipulation, influence methods and techniques.

Постановка проблеми. Маніпулювання людьми з використанням різних методів психологічного впливу стало досить звичайним явищем у нашому житті. Людина, проти власної волі, може потрапляти у різні складні ситуації, в яких має триматися гідно й діяти конструктивно. Психологічний вплив на особистість здійснюється у процесі спілкування і застосовується переважно при: корекції мотиваційної сфери об'єкта впливу (далі об'єкта), його соціальної позиції та матеріальних потреб; необхідності змінити характеристики мислення об'єкта; подоланні комунікативної протидії у процесі спілкування; створенні необхідного уявлення про певну ситуацію; необхідності переорієнтувати ставлення об'єкта впливу до власної поведінки, певних подій, фактів, осіб чи соціальних груп тощо.

Для досягнення запланованих результатів спілкування людині слід знати основні методи психологічного впливу, щоб вміти протистояти їм чи, за необхідності, їх використовувати. Також потрібно враховувати як властивості об'єкта, характеристики його психічного стану, так і власні індивідуально-психологічні особливості й можливості щодо успішності реалізації різноманітних прийомів впливу. Знання методів психологічного впливу та основних правил їх застосування у міжособистісній взаємодії сприятиме успішному спілкуванню та досягненню цілей комунікації, що видається актуальним за будь-яких обставин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найбільш наближеним до зазначеної проблематики є праці Г. Балла, Є. Даценка, О. Михайлюк, О. Сидоренко, В. Шейнова та ін. Науковці переважно акцентують увагу на змісті та понятті психологічного впливу, психологічних засобах та механізмі його реалізації, захисті від маніпулювання та антиманіпулятивній поведінці, видах маніпулятивної поведінки тощо. Поза увагою залишається проблема конструктивної реалізації методів і прийомів психологічного впливу в процесі міжособистісної взаємодії.

Мета статті визначити та охарактеризувати психологічні аспекти використання у спілкуванні методів психологічного впливу.

Виклад основного матеріалу. Загалом психологічний вплив визначають як активну цілеспрямовану комунікативну діяльність людини (джерела впливу), метою якої є зміна емоційного стану, мотивів, поведінки чи внутрішніх установок об'єкта впливу (конкретної людини).

У процесі спілкування особа може здійснювати психологічний вплив на психічний стан, почуття, думки і дії інших людей за допомогою виключно психологічних засобів (вербальних, паралінгвістичних і невербальних) та методів.

Кожен метод психологічного впливу представляє собою сукупність прийомів, що реалізують вплив на так звані «мішені» у структурі регуляторів активності суб'єкта, а саме [5]:

1) на потреби, інтереси, бажання, переконання, прагнення передумови мотивації до активності й відповідної поведінки людини;

2) на установки, групові норми, самооцінку людей тобто на ті фактори, які регулюють активність;

3) на емоційні стани, в яких людина перебуває і які змінюють її поведінку в конкретних ситуаціях.

Зазначені «мішені» представляють собою найбільш вразливі особистісні характеристики, актуалізація яких за допомогою методів і прийомів психологічного впливу сприятиме формуванню мотивів до певної активності, необхідної для зміни емоцій, почуттів, бачень та поведінки, вигідних тому, хто впливає.

Найбільш поширеними методами психологічного впливу вважаються переконання, навіювання, наслідування та маніпулювання.

Переконання здійснюється з метою усвідомлення особистістю необхідності реалізації певних дій, поведінки. Основними компонентами переконання є інформування, роз'яснення, спростування у процесі комунікативної взаємодії. Стимулюючими засобами у переконанні можуть бути такі, як: виклад певних доказів та фактів; вислуховування сумнівів і заперечень об'єкта та використання додаткових аргументів.

Переконання здійснюється в словесній формі та ґрунтується на логіці, а вплив на відчуття та емоції мають при цьому другорядне значення. Загалом переконання представляє собою дискусію, метою якої є досягнення єдності поглядів співрозмовників. Тому найбільш ефективним у процесі переконання слід вважати звернення типу: «Мені хотілося б з вами обговорити питання..., оптимальне вирішення яких можливо шляхом...». Якщо викладаються декілька варіантів вирішення проблеми, то найбільш ефективний із них слід озвучити останнім. Крім того, переконання має здійснюватися таким чином, що людина ніби сама доходить до необхідного висновку та формулює його як власну думку.

Ефективним засобом переконання також є процес послідовного відтворення подій. Це дозволяє викликати асоціативні зв'язки, а також певний емоційний стан в особи, на яку впливають, що полегшує процес сприйняття нею тих чи інших фактів і доводів.

Отже, переконання апелює до свідомості об'єкта, застосовується для того, щоб він у процесі спілкування можливо усвідомив важливість певних дій. Застосовувати вказаний метод потрібно, враховуючи індивідуальні особливості особистості, на яку впливають, та обставини, що склалися. Загалом переконання має базуватись на логічних прийомах, до яких може додаватися вплив авторитетності джерела інформації чи самого співрозмовника.

На відміну від переконання при навіюванні більш активним має бути один зі співрозмовників. У процесі навіювання психологічний вплив на поведінку об'єкта відбувається непомітно для нього. Навіювання може здійснюватися в категоричній словесній формі. Велике значення при цьому має дефіцит часу та психічний стан об'єкта впливу. Так, якщо він стурбований чи збуджений і терміново намагається знайти вихід із важкого становища, а часу в нього обмаль, то у цю мить він легко піддається навіюванню й готовий хапатися за першу-ліпшу пораду.

Таким чином, метод навіювання пов'язаний зі зниженням рівня усвідомлюваності й адаптивності людини, критичності її мислення та з відсутністю логічного взаємозв'язку певних подій. У цьому методі не використовується доказовість та аргументованість, але велике значення має як особистість того, хто впливає (його авторитет, соціальний статус, вік), так і його здатність бути лідером у спілкуванні.

Наслідування представляє собою механізм свідомого або несвідомого відтворення дій і вчинків іншої людини (суб'єкта психологічного впливу), зокрема його рухів, манер, поведінки й т. ін. Цей процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, особливостей поведінки, жестів, манер, мовних інтонацій іншої людини, копіювання рис її характеру та стилю життя й т. ін.

Приклад, який унаслідується, сприяє формуванню певного образу у свідомості особистості, який є взірцем для наслідування, продукує можливі алгоритми дій, підкріплює позитивні емоції, тим самим активізує діяльність. Як правило, людина намагається враховувати фактори соціальної бажаності та відповідати певним очікуванням інших осіб.

Маніпулювання. Природа маніпулювання полягає в наявності подвійного впливу поряд із відкритим повідомленням маніпулятор посилає об'єкту впливу «закодований» сигнал, сподіваючись на те, що цей сигнал створить у його свідомості ті образи, які потрібні маніпулятору. Характерною ознакою маніпулятивного впливу є те, що через використання певних технологій створюється лише ілюзія незалежності, об'єктивності, можливості вибору певного виду інформації [2, с. 81]. Науковці виокремлюють три основні родові ознаки маніпуляції [3, с. 12-13]:

- по-перше, це вид психологічного впливу (а не фізичне насильство чи загроза насильства), об'єктом дій маніпулятора є психічні структури особистості (мотивація, ціннісні орієнтації, пізнавальні процеси тощо);

- по-друге, маніпулювання це прихований вплив, факт якого не повинен бути помічений об'єктом маніпуляції;

- по-третє, маніпулювання це вплив, який вимагає значної майстерності та знань.

До того ж, маніпулятивні впливи переважно здійснюються задля вигідних маніпулятору цілей та спрямовані на певні особистісні вади.

Так, серед них виділяють наступні [1, с. 147]:

1 Людьми керують їхні потреби.

2 Кожна людина має якісь слабкості.

3 Кожен характеризується певними пристрастями.

4 Усі люди звикли діяти за певними правилами, дотримуватись

ритуалів.

Загалом маніпулятивний влив є прихованим, спрямований на підсвідомість особистості та спирається на здатність маніпулятора впливати на почуття, думки й поведінку особистості, враховуючи її слабкості.

Кожен із охарактеризованих вище методів психологічного впливу передбачає застосування сукупності прийомів, доцільність яких визначається їх здатністю спричиняти зміни у структурі психіки об'єкта впливу. Але перш ніж реалізовувати зазначені методи, людині слід подолати можливі психологічні бар'єри, що можуть виникати у процесі міжособистісної взаємодії. Найбільш поширеними з них є такі:

- мотиваційний відсутність спільних інтересів, небажання у об'єкта впливу спілкуватися з тим, хто планує здійснити на нього вплив, наявність прагнення уникнути взагалі такого спілкування;

- інтелектуальний неможливість об'єктивного сприймання особи (її соціального статусу, освіченості, індивідуально-психологічних особливостей тощо) через брак певного комплексу необхідних знань та досвіду, відсутність взаєморозуміння та наявність розбіжностей у певних позиціях, поглядах;

- емоційний негативне ставлення об'єкта впливу до співрозмовника, недовіра, агресивність, сформованість негативної установки та переважаючі негативні емоції у спілкуванні;

- вольовий неможливість чи небажання партнерів по спілкуванню долати свої поведінкові стереотипи й установки, дотримуватись культури спілкування та утримуватись від конфліктної взаємодії.

Лише після подолання зазначених бар'єрів психологічний вплив стає принципово можливим, а вибір методу в подальшому залежить від позиції особи, що стала об'єктом запланованого впливу.

Здійснити психологічний вплив можна використовуючи різноманітні комунікативні прийоми, які є складовими зазначених вище методів впливу. Так, у процесі здійснення переконання доцільно використовувати низку прийомів-апеляцій до:

традицій робиться акцент на традиціях, що існують у певному соціальному середовищі та знайомі об'єкту впливу. Наприклад: «Як Вам відомо, у нас є традиція на завершення...», «Ми шануємо традицію.»;

- суспільної більшості базується на викладенні тверджень, пропозицій, що сформовані на основі думки більшості: «Увесь колектив вважає, що...», «Фахівці в галузі. переконують, що. »;

- авторитетної особи згадується людина чи група людей, котрі є авторитетом для об'єкта, наприклад, «На думку вашого керівника (друга, родича)...», «Відомі науковці (провідні фахівці в галузі.) вважають, що.»;

- свідомості особи, яку переконують підкреслюють її позитивні сторони та можливості, демонструють повагу до неї: «Ви маєте у цьому питанні великий досвід. Як ви оцінюєте такий варіант..?», «Ви, як досвідчена (обізнана) людина, розумієте.», «Ви, як ніхто інший, усвідомлюєте необхідність.»;

- власного авторитету (того, хто впливає) менш ефективний прийом ніж попередній, але інколи досить дієвий: «У мене вже є певний досвід вирішення подібних питань, тому я пропоную...», «Оскільки я вже стикався з подібною проблемою, то.».

Також слід враховувати, що безпосереднє спілкування вибудовується із використанням певних комунікативних прийомів впливу таких, як:

1 «Плавний перехід» мова має бути плавною, спокійною, без запинок, нібито логічною й не переривалась. У такий спосіб об'єкт поступово переводиться з його наявного стану до стану підвищеної сугестивності (навіюваності). Цей процес здійснюється за допомогою перехідних слів: «якщо», «коли», «можливо», «якщо... то», «ми ж з Вами розуміємо, що...» тощо. Для прикладу наведемо два варіанти подачі одного й того ж матеріалу. Проводиться ділова розмова, співробітник-керівник:

Варіант 1. «Ми тут зібралися для вирішення важливої проблеми й повинні проявити максимальну активність і увагу. Налаштуйтеся на діловий лад. Нам необхідно інтенсивно опрацювати зміст нашого завдання».

Варіант 2. «Отже, ми тут зібралися для вирішення важливої проблеми, що дозволить кожному з нас проявити максимальну активність і увагу. Якщо ми відразу налаштуємося на діловий лад, то, думаю, нам вдасться успішно вирішити завдання».

2 «Актуалізація критичного мислення» застосовується для зняття психічної напруженості співрозмовника та спрямований на усвідомлення об'єктом необхідності й важливості певних дій. Наприклад: «Я дуже добре розумію Вашу стурбованість й певні сумніви щодо... Це цілком нормальна реакція адекватної й розумної особистості. Але давайте разом з Вами проаналізуємо проблему (ситуацію) й переконаємось у правильності (конструктивності) визначених підходів (дій)», «Як Ви вважаєте? Хіба це не результат», «Ось послухайте:...», «Чи не так?».

3 «Банальність» цей прийом використовується, аби підкреслити, що не відбувається нічого незвичайного, а певні дії є загальноприйнятними й досить банальними. Наприклад, використовуються такі фрази: «Всі так роблять...», «Це нормальна реакція, ми ж з Вами живі люди...», «Всім відомо, що.», «Кожнарозумна людина знає, що.», «Вам же це добре відомо», «Ви ж самі прекрасно знаєте, що.».

4 «Підлаштування під співрозмовника» якщо не вдається досягти поставленої мети в спілкування й об'єкт починає говорити, що його не так розуміють, чи що у нього зовсім інше бачення ситуації, то слід сказати: «Так, так, я цілком з Вами згоден, але.», «Я те ж саме хотів сказати (далі слід перефразувати своїми словами зазначену проблему)», «Ви ж мудра людина, тому досить детально аналізуєте проблему. Правильно, давайте разом визначимо оптимальні способи її розв 'язання».