Методи психологічної підготовки військовослужбовців до дій в екстремальних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації «Київський політехнічний інститут» імені Ігоря Сікорського

Управління інформаційною безпекою

Спеціальна кафедра №2

РЕФЕРАТ

На тему:

«Методи психологічної підготовки військовослужбовців до дій в екстимальних умовах»

Курсанта С-47 групи:

сол. Середи В.О.

Викладач:

Професор Ананїн Валерій Опанасович

Київ 2017



Зміст

Вступ

1. Поняття психологічної підготовки та її організація

2. Методи психологічної підготовки військовослужбовців

3. Методи психологічної підготовки військовослужбовців

Висновки



Вступ

психологічний підготовка екстремальний військовослужбовець

Актуальність теми. Система психологічної підготовки має спрямовуватися на надання допомоги командирам усіх рівнів у формуванні, перш за все, соціально-психологічних аспектів особистості військовослужбовців. Основна мета - вплинути на свідомість і поведінку особового складу так, щоб у результаті формувалися політично благонадійні люди, морально і психологічно готові до виконання поставлених їм завдань. При цьому пріоритетними стають такі напрямки психологічної підготовки, як забезпечення рівних прав і можливостей військових, боротьба із вживанням наркотиків та алкоголю, дотримання юридичних прав військовослужбовців, їх відповідальність.

Основними засобами впливу вважаються навіювання і тренінги, використання певних політичних настанов.

Для формуванняі підтримки необхідного психологічного стану застосовується розгалужена мережа радіо і телевізійних станцій та інші сучасні засоби комунікації.

Командування збройних сил готує військовослужбовців до дій в реальних бойових умовах. При цьому головними завданнями психологічної підготовки є: формування психологічної стійкості до впливу психотравмуючих чинників бойової обстановки; формування психологічної згуртованості бойових підрозділів; забезпечення необхідного психічного стану під час ведення бойових дій; зниження психогенних втрат та надання психологічної допомоги військовим, що отримали бойову психічну травму.

До основних напрямків і способів психологічної підготовки зарубіжні експерти відносять:

-моделювання реалістичного образу, тактики дій,бойових можливостей ймовірного противника;

-підготовка особового складу до дій у складних природно-кліматичних умовах;

-створення в процесі бойового навчання фізичних і психічних навантажень (і перевантажень), характерних для реального сучасного бою;

-розширення індивідуальних можливостей у подоланні стрес-чинників завдяки прийомам психічної саморегуляції.

Мета роботи: проаналізувати методи психологічної підготовки військовослужбовців до дій в екстримальних умовах.

Завдання реферату:

· розглянути поняття психологічної підготовки;

· визначити методи психологічної підготовки військовослужбовців в екстимальних умовах;

· дослідити зміст психологічної роботи в екстремальних умовах.

Об'єкт: психологічна підготовка військовослужбовців

Предмет роботи: методи психологічної підготовки в екстримальних умовах.



1. Поняття психологічної підготовки та її організація

Під психологічною підготовкою розуміють процес прищеплення особовому складу здатності ефективно виконувати бойові завдання в умовах сучасної війни, витримувати будь-які фізичні та психічні навантаження. Найточніше окреслив мету психологічної підготовки військовий соціолог Рігг у книзі «Бойова підготовка військ»: «Привчати солдатів до диявольської атмосфери вогню і смерті, домогтися, щоб вони почувалися серед вогню, диму як у звичайній обстановці і просто воювали».

Визначення психологічної підготовки, її сутність, фактор новизни і його роль у формуванні та прояві психологічних якостей, психологічний механізм, організація і проведення психологічної підготовки в ході навчання, виховання і власне психологічної підготовки.

Психологічна підготовка військовослужбовців - це система цілеспрямованих дій, що має на меті формування та закріплення у воїнів психологічної готовності і стійкості, переважно на основі самовдосконалення особистісних та розвитку професійно важливих якостей, набуття досвіду успішних дій у модельованих екстремальних умовах бойової обстановки.

В ході навчання і виховання будь-якого фахівця-військовослужбовця передбачено формування широкого спектру необхідних для виконання професійної діяльності якостей. І в цілому завдання вирішується успішно. Проте досвід бойових дій показує, що не кожна якість раніше сформований може проявитися у військовослужбовця при зміні умов діяльності (погоди, рельєфу місцевості, видимості, вогневого впливу тощо), особливо при переході до ведення реального бою. Є дуже багато прикладів, коли воїн успішно вражає мішень на навчальних заняттях і далеко не кращим чином веде стрілянину при зміні умов бою, коли пасивно-оборонні рефлекси фактично сприяють неадекватного обстановці поведінці воїна і знижує результативність бойової діяльності.

Тобто, фактор новизни часом відіграє вирішальну роль у прояві у людини раніше сформованих якостей, а значить у виконанні вправи. І завдання полягає в тому, щоб ще в мирний час, в ході навчання і виховання, передбачити і поставити вихованця в такі умови, в яких будуть вироблені необхідні для виконання бойового завдання психологічні якості. Іншими словами, в ході повсякденної навчально-бойової підготовки до мінімуму скоротити все те нове, невідоме, з чим людина може зустрітися в бою.

Механізм психологічної підготовки - це цілеспрямоване формування і закріплення у військовослужбовців психічних образів моделі їх майбутні або майбутніх дій. І логіка тут має бути така чим більша кількість майбутніх психічних образів максимально відповідних бойовій обстановці ми сформуємо у військовослужбовця, тим менше ймовірність його попадання в ситуацію невизначеності, невідомості, яка як правило тягне за собою спрацювання у людини пасивно-оборонного рефлексу, а отже неадекватні дії.

Розглянемо, що по суті являє собою психічний образ дії. Психічний образ, або іншими словами, що людина побачила, почула, пережила і т.д. являє собою не що інше як психологічну модель дії (бою) у свідомості воїна. Це не знімок на якому відображена яка або ситуація, а значно більше. Це досить складний у часі процес відображення не тільки об'єктивної дійсності, а й відтворення раніше пережитих, побачених і т.д. образів, з метою побудови майбутньої діяльності воїна, адекватної реально сформованої ситуації. Регулятором такої діяльності виступають мотиви і потреби військовослужбовця, його установка, а операційною структурою - професійні дії, тобто, методологічно буде вірним, якщо ми в ході всієї повсякденної діяльності з організації психологічної підготовки свої умови будемо направляти на формування як понятійної, так і образної основ моделі майбутніх дій.

При цьому дуже важливо враховувати, що образ виконання тієї чи іншої дії визначається як його предметним змістом (куди, як, з ким іти, що взяти з собою), так і його значущістю для військовослужбовця (а чи треба туди йти). Можна чудово бути підготовленим у професійному відношенні з точки зору вміння водити, літати, здійснювати походи і т. д., мати достатньо розвинені професійні якості, але якщо не будуть розвинена понятійна основа моделі майбутніх дій, що є першоосновою смислової установки на поведінку в бою, з великою вірогідністю можна стверджувати, що з належною ефективністю завдання виконано не буде.

У зв'язку з цим при організації психологічної підготовки важливо виходити з принципу випереджаючого формування понятійної основи моделі бойових дій по відношенню до образної. Це означає, що будь-який задум у реалізації психологічної підготовки повинен отримувати свій початок за допомогою активізації переконань в необхідності і важливості поставлених завдань, закріпленні мотиваційних установок, накопичення уявлень про умови бою і т.д. У цих цілях може широко застосовуватися виправдали себе методи психологічної підготовки пов'язані в основному зі словесним, усним впливом командирів, інших фахівців на психіку особового складу - переконання, навіювання і т.д.

Проте однієї тільки установки для вирішення завдань психологічної підготовки вкрай недостатньо. Успішність дій воїна в чому залежить від того, наскільки сформовані у нього психічні образи відповідають реальній дійсності. Для цього воїн повинен чуттєво наповнити психічний образ моделі бойової роботи: виконувати практично дії в ході тренувань, навчань, стрільб, пусків ракет вдень і вночі. У цих умовах можна широко використовувати методи,що дозволяють закріпити образну основу моделі бою за допомогою гарту необхідних професійно важливих якостей. Вони можуть включати в себе: вправи та тренування на спеціальних тренажерах, імітаторах, навчальних полях, на аеродромах, фізичні та спортивні вправи з подолання спеціальних смуг перешкод, загороджень, завалів, водних рубежів, спеціальні спортивні ігри та змагання, психологічні вправи для цілеспрямованого розвитку пізнавальних , емоційних і вольових якостей; психологічний тренінг в колективі, формуванню сумісності, колективізму, взаємозамінності та ін.

У науці сформувалося значне число різних підходів до розуміння організації та проведення психологічної підготовки. Не ставлячи завдання їх аналізу, ми виходили з того, що психологічна підготовка здійснюється в ході виховання (виховними структурами), навчання (органами бойової підготовки) і при проведенні заходів власне психологічної підготовки. Враховуючи ту обставину, що навчання, виховання і власне психологічна підготовка тісно між собою взаємопов'язані і взаємозумовлені, дуже важливо розглянути, які ж якості, властивості, психічні процеси і стани формуються в кожній з перерахованих областей.

Здійснюючи самий загальний аналіз, ми можемо констатувати, що в процесі виховання у військовослужбовців виробляються навички і звички поведінки в різних умовах, а отже розвиваються вольові якості; здійснюється розвиток емоційно-вольової сфери особистості та її адаптації до нових умов; військовослужбовці цілеспрямовано орієнтуються на подолання можливих труднощів у бойових умовах, їм прищеплюється стійкість, відвага, хоробрість, мужність, переконаність у правоті своїх дій і ін.

У процесі навчання формуються і загартовуються необхідні для успішного захисту Вітчизни морально-бойові якості та почуття (той же мужність, стійкість, сміливість, рішучість, ініціативність, готовність до бою, почуття колективізму), активізуються мотиваційні установки; за допомогою накопичення відповідних знань, формуються уявлення про сучасному бою, а закріплення навичок і умінь сприяє розвитку психологічної готовності, стійкості та ін.

Проте зводити психологічну підготовку тільки до навчання і виховання було б невірним. навчання і виховання набагато ширше по важливість справ, ніж психологічна підготовка. Існує цілий ряд таких завдань, особливо щодо формування, розвитку і загартування необхідних для виконання бою психологічних і спеціальних якостей, які можуть бути вирішені тільки в процесі психологічної підготовки. Наприклад, закріплення і розвиток навичок і умінь, необхідних для виконання конкретного завдання; активізація рис пізнавальних процесів, мотивів, здібностей, характерних для того чи іншого військового фахівця, або таких спеціальних якостей бійця як обачність, окомір, мислення, координація рухів, стійкість до перевантаження та ін.

Тобто, поряд з навчанням і вихованням, в процесі яких частково здійснюється психологічна підготовка, вирішується ряд завдань, що дозволяють нам зробити висновок, що вона є самостійною, має свої шляхи, засоби, форми і методи (аутотренінг, накопичення уявлень про ситуації бою і адаптація до них, психокорекція, психореабілітації та ін.) Саме ця обставина найчастіше вносить деяку невизначеність в питання, що стосуються організації психологічної підготовки.

У цьому зв'язку дуже чітко важливо розрізняти зміст загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки. Так, в ході загальної психологічної підготовки, яка здійснюється в процесі навчання і виховання, формуються необхідні для бою професійно важливі якості (мужність, героїзм, хоробрість тощо), які повинні відповідати загальним цільовим настановам і вимогам, що пред'являються до особового складу.

Спеціальна психологічна підготовка менш пов'язана з навчанням і вихованням і більше наближена до самостійної психологічної підготовки до виконання поставленого завдання. Їй більшою мірою притаманні специфічні методи (тренажі, ідеомоторні тренування, вивчення основних ознак цілей та ін.) У ході спеціальної психологічної підготовки вирішуються питання з усвідомлення бойового завдання, переконання воїнів у необхідності беззаперечного її виконання, активізації з цією метою готовності та інших специфічних професійно важливих якостей. Саме в ході спеціальної психологічної підготовки в найбільшій мірі вирішуються питання щодо зниження елементів невідомості в загальній системі майбутніх дій, формуються та активізуються специфічні якості необхідні саме для виконання даного завдання.

Цільова психологічна підготовка проводиться до конкретного бою, до конкретного польоту, походу, пуску і т. д. Вона найменш пов'язана з навчанням і спрямована на підйом активності особового складу, мобілізацію його психіки на виконання поставленого завдання.

Основними напрямками психологічної підготовки військовослужбовців є: формування у воїнів науково-обґрунтованих знань про бойові дії, уявлень про майбутню війну, переконань, готовності до подвигу, вчинення самовідданих вчинків в ім'я перемоги над ворогом; підвищення рівня психологічної стійкості та витривалості військовослужбовців, вироблення невибагливості, невибагливості , помірності в бажаннях і потребах; прищеплення довіри до командирів і начальників, установки на беззаперечна покора і слухняність, благонадійності і лояльності до політики держави; зниження психічних травм, підвищення рівня професійних і бойових навичок і вмінь, фізіологічної та психологічної витривалості військовослужбовців.

Ефективність проведеної роботи багато в чому залежатиме від того, наскільки пунктуально будуть дотримуватися принципи психологічного моделювання протиборства з супротивником; професійно-тактичної обумовленості змісту психологічної підготовки важливість справ у різних видах Збройних Сил та родах військ, забезпечення безпеки дій в ході виконання вправ та тренувань. Крім того дуже важливо дотримуватися психологічне відповідність навчальних і бойових завдань, проблемність створюваних навчально-бойових ситуацій; психологічне протиборство моделює адекватність психічних станів і дій умовам бою.

Накопичений досвід роботи показує, що результативність діяльності офіцерів-психологів органів бойової підготовки вище там, де основна їх увага зосереджується на здійсненні психологічного аналізу видів бойової діяльності; виробленні рекомендацій щодо формування необхідних професійно-важливих якостей в процесі бойового навчання; розробці психологічних моделей занять, навчань , маневрів та вироблення пропозицій командирам по створенню оптимальних рівнів психічної напруженості особового складу засобами імітації психологічних факторів бою, створенню в частинах навчально-матеріальної бази психологічної підготовки тренажерів, навчальних місць, полігонів, стрільбищ тощо. Викладений досвід роботи дозволяє цілеспрямовано і ефективно вирішувати завдання психологічної підготовки.

Використання різних засобів імітації (навчальні ВВ, імітатори ядерного вибуху, навчальні рецептури ОВ, імітаційні гранати та фугаси, вибухові пакети, димові шашки, ракети (сигнальні), вогневі суміші, холості патрони і т. д.).

Трансляції записів шумових ефектів бою (постріли танків, гармат, розриви снарядів, мін, звукових низько літаючих літаків і т. д.).

Створення пожеж, макетів пошкодженої техніки, всіляких інженерних загороджень і перешкод, що застосовуються раптово (імітаційні мінні поля, дротяні і мало помітні огорожі, рови, пастки, завали, барикади, зруйновані ділянки доріг та мостів).

Організація реальної протидії супротивника (підготовлена група особового складу, двостороння гра силами двох взводів та ін.)

Здійснюючи різні композиції вище перелічених засобів, залежно від вирішуваних завдань, виду озброєння і роду військ, психолог, спільно з офіцерами органів бойової підготовки, командирами і штабами може усвідомлено вводити в процес навчально-бойової діяльності різні психологічні чинники, здатні викликати як позитивну активність воїна, так і негативні психічні явища. Так створення загрози для життя особового складу супроводжується дією чинника небезпеки, реально вогневий вплив раптовості, дефіцит інформації невизначеності, здійснення незапланованих дій - новизною обстановки та ін. Уміле продумане введення в навчальний процес зазначених факторів дозволяє реально змоделювати окремі елементи сучасного бою, а отже вирішувати завдання психологічної підготовки.

Таким чином, бойовий дух воїна формується під впливом кількох факторів: загальнокультурного, до якого відносять етнопсихологічні особливості військовослужбовця, рівень освіти, наявність бойового досвіду і рівень підготовки; психологічних особливостей особистості (фізичний стан, переконаність у своїй правоті, довіра до командування, товаришів по службі, озброєння і військової техніки); особливостей військової ситуації - наступ чи оборона, інтенсивність і тривалість бойових дій, якість тилового забезпечення, кількість втрат.

2. Методи психологічної підготовки військовослужбовців

У процесі учбово-бойової діяльності необхідно формувати надійність функціонування психічних процесів. Фактори бою можуть виявляти такий вплив, що людина втрачає здатність адекватно сприймати дійсність: порушуються процеси мислення, уваги, мови. Тому в процесі учбово-бойової підготовки доцільно проводити заходи, спрямовані на підвищення функціонування психіки військовослужбовців.

Функціональна надійність психіки підвищується за рахунок:

* вироблення високої чутливості органів чуття і їх стійкості;

* розвитку здатності правильно оцінювати в бою відстань, час, швидкість;

* вироблення здатності зберегти великий обсяг уваги, його стійкість, концентрацію;

* створення й закріплення всебічних уявлень, що охоплюють область бою;

* підвищення здатності зберігати в бою продуктивність пам'яті, гнучкість, мобільність, швидкість мислення.

Надійність функціонування психічних процесів може бути сформована шляхом розв'язання стандартних навчальних завдань в умовах перешкод. Дане явище прийнято називати стійкістю до перешкод.

Розглянемо конкретні методи підготовки військовослужбовців до діяльності в бойових умовах і в інших екстремальних ситуаціях.

Для відтворення психологічних факторів бою використовуються різні прийоми моделювання бойової обстановки. Їхній прийнято класифікувати за наступними ознаками: за засобами моделювання бою; за модальністю впливу (на зорове, слухове, тактильне або інше сприйняття); за механізмами впливу на військовослужбовців.

За засобами моделювання факторів бою виділяють наступні прийоми психологічної підготовки:

* словесно-знакові: при словесно-знаковім моделюванні вплив на військовослужбовців здійснюється через другу сигнальну систему за допомогою слів, знаків, інформативних жестів. Це може бути розповідь про майбутній бій, можливість одержати травму й ін.;

* наочні: при наочнім моделюванні вплив здійснюється шляхом показу різних предметів, наприклад, після впливу на них стрілецького й інших видів зброї. Сильний вплив виявляє вид убитого військовослужбовця або труп людини. Очевидці свідчать, що при показі особам, що не приймали участь у бойових діях, двох трупів розстріляних в Афганістані душманів у багатьох виявилися різного роду психічні відхилення (з 64 чоловік в 17 спостерігався розлад, їх трясло, відчувалася пригніченість, деяких нудило);

* комп'ютерні: вплив на військовослужбовців здійснюється шляхом моделювання факторів бою в ході виконання завдань і ігор при роботі на ЕОМ;

* тренажерні: вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням технічних засобів, що сприяють виробленню тих або інших навичок і вмінь;

* імітаційні: вплив на військовослужбовців здійснюється з використанням засобів імітації зовнішніх ознак бойової обстановки;

* бойові: вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням бойової техніки, озброєння й підручних засобів, застосовуваних для організації й ведення бойових дій.

За модальністю впливу - наступні прийоми псих. підготовки: вплив на психіку через слух:

* лементи (крик) й стогони. Такий вплив застосовується в найбільш напружені моменти навчань: заздалегідь підготовлені військовослужбовці зненацька для інших імітують поранених, що видають стогони й лементи. Підвищити напруженість можна за допомогою провокаційних вигуків, наприклад «Це гази!», «Танк задавив Петрова» і т.п.;

* гонги, дзвінки, сирени, дзвони. Цей вплив краще застосовувати в невеликому просторі - у приміщеннях, укриттях, що підвищує напруженість;

* звукозаписні й радіотрансляційні засоби. У цьому випадку прослуховуються звуки бою й різні незвичайні звуки (шум, гуркіт, свист);

* вибухові речовини. Тут ефективність досягається тривалістю впливу, а не його силою;

Вплив на психіку через зір:

* світлові ефекти (спалахи вибухів, ламп, прожекторів). Осліплення, відволікання уваги за допомогою світлових ефектів у поєднанні з необхідністю виконання поставленого завдання приводить до підвищення психологічної напруженості;

* руйнування, руїни, опудала. Викликаючи з їхньою допомогою почуття відрази, страху, пригніченості й вимагаючи при цьому виконання завдання, можна навчити військовослужбовців долати негативні емоції;

* демонстрація впливу зброї й техніки на предмети. Безпосередньо спостерігаючи вплив зброї й техніки на предмети, військовослужбовці виробляють у себе стійкість до психологічних факторів бойової обстановки;

Вплив на психіку військовослужбовців через нюх: створюючи ділянки імітації зараження місцевості навчальними рецептурами отруйних речовин (наприклад, аміачною водою), інші ділянки з перевагою різких, нудотних запахів, гари, на яких військовослужбовці в засобах захисту й без них будуть відпрацьовувати питання бойової підготовки, можна наблизити умови їх діяльності до реальних, що виникають у бойовій обстановці.

Вплив на психіку військовослужбовців через тактильні відчуття. Крім того що воїн чує, бачить, для формування в нього нових психічних образів велике значення мають тактильні відчуття. Коли воїн має можливість потримати в руках кулю, осколки снарядів, відчути вплив ударної хвилі, діяти у вогнищах пожеж, зараження, у нього формується більш повне уявлення про реальну картину бою.

Вплив на психіку через вестибулярний апарат: численні швидкі переміщення, високий ступінь напруженості, дії у нічних умовах, невеликі, закриті простори бойових машин, труднощі орієнтації, характерні для бойової обстановки, висувають підвищені вимоги до вестибулярного апарата. Різні фізичні вправи (перекиди, вправи на брусах, поперечині, дії на обмежених площах, розташованих на висоті, пересування в темряві) зміцнюють вестибулярний апарат, а також формують упевненість у власних силах.

За механізмами впливу на військовослужбовців методи психологічної підготовки підрозділяються на:

Методи переконання. Це методи переважно інтелектуального впливу за допомогою логічних обґрунтувань.

Методи примусу. Вплив спрямовується на мотиваційну сферу людини крім його бажання й волі.

Методи впливу. Здійснюється переважно емоційно-вольовий вплив, розрахований на некритичне сприйняття готових висновків.

Методи наслідування. Ці методи являють собою прийняття й відтворення поведінки й стану іншої людину. Вони можуть носити мотиваційний характер або ж характер сліпого копіювання.

Методи зараження. Це несвідома, мимовільна схильність особистості певним психічним станам.

Методи звикання. Такі методи спрямовані на формування стійкості до різних впливам шляхом їхнього багаторазового повторення.

Методи самонавіяння. Ці методи припускають навчання військовослужбовців навичкам довільного цілеспрямованого самонавіяння за допомогою вербальних (словесних) або уявного відтворення певних зразків і ситуацій, пов'язаних із зміною психічного або фізичного стану, що необхідний.

Крім цього, з метою психологічної підготовки до дій у бойовій й інших екстремальних умовах можуть використовуватися психофармакологічні й деякі інші методи впливу на людську психіку. Так, існують соціальні методи психологічної підготовки, засновані на техніці самонавіяння.

Воля (сила волі) - свідомі зусилля, що спрямовані на подолання перешкод на шляху до певної мети. Воля завжди проявляється в подоланні «не можу» і «не хочу» через «треба».

Бути вольовим - означає повсякденна праця в подоланні самого себе. Неможливо волю вселити самому собі або кому-небудь. Вона не навіюється, її треба постійно тренувати.

Рішучість - ця вольова якість, яка виражається в здатності людини вчасно й без зайвих коливань приймати досить обґрунтовані рішення, свідомо проводити їх у життя.

Самовладання - це вміння стримувати негативні прояви й переживання: роздратування, страх, паніку, гнів, лють і т.д. (гнів і лють, звичайно, поза боєм).

Воля є останнім чинником, який забезпечує остаточне придушення страху й проведення атаки. Для того, щоб тренувати волю, необхідно робити вольові дії, які нецікаві, але корисні й необхідні, нелегкі, але здійсненні.

Великі резерви має військова діяльність для розвитку волі військовослужбовців, яка допомагає йому керувати своєю поведінкою, мобілізувати сили на подолання труднощів військової служби. Тому офіцер у процесі навчання і виховання військовослужбовців має прагнути формувати й розвивати у них такі вольові риси, як цілеспрямованість, сміливість, ініціативність. Ці риси забезпечують успішну діяльність військовослужбовців за тяжких обставин сучасної війни. Завдяки їм він здатен самостійно організувати свою діяльність, успішно керувати своєю поведінкою під час виконання бойових завдань.

Основними напрямами розвитку вольових рис особистості воїна є:

- формування мотиваційної сфери військової діяльності;

- організація інтенсивної бойової підготовки;

- спеціальне тренування зі зміною обставин, умов та засобів досягнення мети;

- заохочення до самовиховання;

- систематичне закріплення досвіду вольових дій на всіх етапах досягнення результатів.

Слід зазначити, що для успішного розв'язку завдань психологічної підготовки недостатньо лише знання методів моделювання психологічних факторів бою й впливу на військовослужбовців. Необхідна вміла організаторська робота командирів, штабів і органів виховної роботи, які повинні активно впроваджувати обґрунтовані й перевірені на практиці приймання психологічної підготовки, допомагати офіцерському складу в розробці нових методів впливу на підлеглих, піклуватися про вдосконалювання матеріальної бази з урахуванням вимог психологічної підготовки. При цьому обов'язково повинна враховуватися специфіка бойової діяльності різних фахівців.

Психологічне забезпечення боєздатності військ включає кваліфіковану протидію бойовим стресам, що розвиваються внаслідок відчуття погрози нормальному життю, фізичному й психічному здоров'ю. Боротьба з бойовими стресами повинна бути організована як у ході бойових дій, так і безпосередньо після них. Якщо особам, що зазнали бойовий стрес (по даним військових психіатрів, це майже 100% учасників бойових дій), не надається своєчасна допомога, у них розвиваються різні психічні порушення, можливе зловживання психологічно активними речовинами (алкоголем, наркотиками). Найбільш характерними психологічними наслідками стресових ситуацій є реактивні психози, які виникають не на піку екстремальної ситуації, а на її спаді. Тому відразу після закінчення бойових дій військовослужбовцям повинна надаватися кваліфікована допомога, яку здійснюють спеціально підготовлені лікарі, психологи, священнослужителі.

Виокремлюємо два рівні психологічної підготовки: базовий і оперативний.

Базовий рівень спрямований на формування психологічної готовності до широкого спектра стресових ситуацій діяльності. Базова психологічна підготовка здійснюється одноразово.

Оперативний рівень підготовки має забезпечити формування готовності до дій в конкретних стресових ситуаціях діяльності. Здійснюється щоразу перед виконанням професійного завдання в екстремальній ситуації.

Психологічна підготовка військовослужбовців проводиться під час різних видів учбово-бойової діяльності:

* проведення стрільб зі штатної зброї;

* занять на бойовій техніці (полігони, марші);

* спеціальна підготовка (інженерна, підготовка розвідників та інші);

* заняття по захисту від зброї масового знищення та високоточної зброї;

* на заняття по фізичній підготовці.

Таким чином, психологічна підготовка має вирішальне значення для успішної діяльності військовослужбовців як у бойових умовах, так і в інших екстремальних ситуаціях. Для її ефективності необхідно враховувати специфіку бойової обстановки й інших екстремальних умов, у яких має бути діяти. При цьому методи моделювання психологічних факторів бою в ході навчальної діяльності різноманітні, і чому більший арсенал засобів і приймань психологічної підготовки використовує офіцерський склад, тем вище її ефективність. Крім того, велике значення має досвід організації психологічної підготовки, уміння командирів проводити заняття, а також матеріальне забезпечення психологічної підготовки.

3. Методи психологічної підготовки військовослужбовців

У процесі учбово-бойової діяльності необхідно формувати надійність функціонування психічних процесів. Фактори бою можуть виявляти такий вплив, що людина втрачає здатність адекватно сприймати дійсність: порушуються процеси мислення, уваги, мови. Тому в процесі учбово-бойової підготовки доцільно проводити заходи, спрямовані на підвищення функціонування психіки військовослужбовців.

Функціональна надійність психіки підвищується за рахунок:

* вироблення високої чутливості органів чуття і їх стійкості;

* розвитку здатності правильно оцінювати в бою відстань, час, швидкість;

* вироблення здатності зберегти великий обсяг уваги, його стійкість, концентрацію;

* створення й закріплення всебічних уявлень, що охоплюють область бою;

* підвищення здатності зберігати в бою продуктивність пам'яті, гнучкість, мобільність, швидкість мислення.

Надійність функціонування психічних процесів може бути сформована шляхом розв'язання стандартних навчальних завдань в умовах перешкод. Дане явище прийнято називати стійкістю до перешкод.

Розглянемо конкретні методи підготовки військовослужбовців до діяльності в бойових умовах і в інших екстремальних ситуаціях.

Для відтворення психологічних факторів бою використовуються різні прийоми моделювання бойової обстановки. Їхній прийнято класифікувати за наступними ознаками: за засобами моделювання бою; за модальністю впливу (на зорове, слухове, тактильне або інше сприйняття); за механізмами впливу на військовослужбовців.

За засобами моделювання факторів бою виділяють наступні прийоми психологічної підготовки:

* словесно-знакові: при словесно-знаковім моделюванні вплив на військовослужбовців здійснюється через другу сигнальну систему за допомогою слів, знаків, інформативних жестів. Це може бути розповідь про майбутній бій, можливість одержати травму й ін.;

* наочні: при наочнім моделюванні вплив здійснюється шляхом показу різних предметів, наприклад, після впливу на них стрілецького й інших видів зброї. Сильний вплив виявляє вид убитого військовослужбовця або труп людини. Очевидці свідчать, що при показі особам, що не приймали участь у бойових діях, двох трупів розстріляних в Афганістані душманів у багатьох виявилися різного роду психічні відхилення (з 64 чоловік в 17 спостерігався розлад, їх трясло, відчувалася пригніченість, деяких нудило);

* комп'ютерні: вплив на військовослужбовців здійснюється шляхом моделювання факторів бою в ході виконання завдань і ігор при роботі на ЕОМ;

* тренажерні: вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням технічних засобів, що сприяють виробленню тих або інших навичок і вмінь;

* імітаційні: вплив на військовослужбовців здійснюється з використанням засобів імітації зовнішніх ознак бойової обстановки;

* бойові: вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням бойової техніки, озброєння й підручних засобів, застосовуваних для організації й ведення бойових дій.

За модальністю впливу - наступні прийоми псих. підготовки: вплив на психіку через слух:

* лементи (крик) й стогони. Такий вплив застосовується в найбільш напружені моменти навчань: заздалегідь підготовлені військовослужбовці зненацька для інших імітують поранених, що видають стогони й лементи. Підвищити напруженість можна за допомогою провокаційних вигуків, наприклад «Це гази!», «Танк задавив Петрова» і т.п.;

* гонги, дзвінки, сирени, дзвони. Цей вплив краще застосовувати в невеликому просторі - у приміщеннях, укриттях, що підвищує напруженість;

* звукозаписні й радіотрансляційні засоби. У цьому випадку прослуховуються звуки бою й різні незвичайні звуки (шум, гуркіт, свист);

* вибухові речовини. Тут ефективність досягається тривалістю впливу, а не його силою;

Вплив на психіку через зір:

* світлові ефекти (спалахи вибухів, ламп, прожекторів). Осліплення, відволікання уваги за допомогою світлових ефектів у поєднанні з необхідністю виконання поставленого завдання приводить до підвищення психологічної напруженості;

* руйнування, руїни, опудала. Викликаючи з їхньою допомогою почуття відрази, страху, пригніченості й вимагаючи при цьому виконання завдання, можна навчити військовослужбовців долати негативні емоції;

* демонстрація впливу зброї й техніки на предмети. Безпосередньо спостерігаючи вплив зброї й техніки на предмети, військовослужбовці виробляють у себе стійкість до психологічних факторів бойової обстановки;

Вплив на психіку військовослужбовців через нюх: створюючи ділянки імітації зараження місцевості навчальними рецептурами отруйних речовин (наприклад, аміачною водою), інші ділянки з перевагою різких, нудотних запахів, гари, на яких військовослужбовці в засобах захисту й без них будуть відпрацьовувати питання бойової підготовки, можна наблизити умови їх діяльності до реальних, що виникають у бойовій обстановці.

Вплив на психіку військовослужбовців через тактильні відчуття. Крім того що воїн чує, бачить, для формування в нього нових психічних образів велике значення мають тактильні відчуття. Коли воїн має можливість потримати в руках кулю, осколки снарядів, відчути вплив ударної хвилі, діяти у вогнищах пожеж, зараження, у нього формується більш повне уявлення про реальну картину бою.

Вплив на психіку через вестибулярний апарат: численні швидкі переміщення, високий ступінь напруженості, дії у нічних умовах, невеликі, закриті простори бойових машин, труднощі орієнтації, характерні для бойової обстановки, висувають підвищені вимоги до вестибулярного апарата. Різні фізичні вправи (перекиди, вправи на брусах, поперечині, дії на обмежених площах, розташованих на висоті, пересування в темряві) зміцнюють вестибулярний апарат, а також формують упевненість у власних силах.

За механізмами впливу на військовослужбовців методи психологічної підготовки підрозділяються на:

1. Методи переконання. Це методи переважно інтелектуального впливу за допомогою логічних обґрунтувань.

2. Методи примусу. Вплив спрямовується на мотиваційну сферу людини крім його бажання й волі.

3. Методи впливу. Здійснюється переважно емоційно-вольовий вплив, розрахований на некритичне сприйняття готових висновків.

4. Методи наслідування. Ці методи являють собою прийняття й відтворення поведінки й стану іншої людину. Вони можуть носити мотиваційний характер або ж характер сліпого копіювання.

5. Методи зараження. Це несвідома, мимовільна схильність особистості певним психічним станам.

6. Методи звикання. Такі методи спрямовані на формування стійкості до різних впливам шляхом їхнього багаторазового повторення.

7. Методи самонавіяння. Ці методи припускають навчання військовослужбовців навичкам довільного цілеспрямованого самонавіяння за допомогою вербальних (словесних) або уявного відтворення певних зразків і ситуацій, пов'язаних із зміною психічного або фізичного стану, що необхідний.

Крім цього, з метою психологічної підготовки до дій у бойовій й інших екстремальних умовах можуть використовуватися психофармакологічні й деякі інші методи впливу на людську психіку. Так, існують соціальні методи психологічної підготовки, засновані на техніці самонавіяння.

Воля (сила волі) - свідомі зусилля, що спрямовані на подолання перешкод на шляху до певної мети. Воля завжди проявляється в подоланні «не можу» і «не хочу» через «треба».

Бути вольовим - означає повсякденна праця в подоланні самого себе. Неможливо волю вселити самому собі або кому-небудь. Вона не навіюється, її треба постійно тренувати.

Рішучість - ця вольова якість, яка виражається в здатності людини вчасно й без зайвих коливань приймати досить обґрунтовані рішення, свідомо проводити їх у життя.

Самовладання - це вміння стримувати негативні прояви й переживання: роздратування, страх, паніку, гнів, лють і т.д. (гнів і лють, звичайно, поза боєм).

Воля є останнім чинником, який забезпечує остаточне придушення страху й проведення атаки. Для того, щоб тренувати волю, необхідно робити вольові дії, які нецікаві, але корисні й необхідні, нелегкі, але здійсненні.

Великі резерви має військова діяльність для розвитку волі військовослужбовців, яка допомагає йому керувати своєю поведінкою, мобілізувати сили на подолання труднощів військової служби. Тому офіцер у процесі навчання і виховання військовослужбовців має прагнути формувати й розвивати у них такі вольові риси, як цілеспрямованість, сміливість, ініціативність. Ці риси забезпечують успішну діяльність військовослужбовців за тяжких обставин сучасної війни. Завдяки їм він здатен самостійно організувати свою діяльність, успішно керувати своєю поведінкою під час виконання бойових завдань.

Основними напрямами розвитку вольових рис особистості воїна є:

- формування мотиваційної сфери військової діяльності;

- організація інтенсивної бойової підготовки;

- спеціальне тренування зі зміною обставин, умов та засобів досягнення мети;

- заохочення до самовиховання;

- систематичне закріплення досвіду вольових дій на всіх етапах досягнення результатів.

Слід зазначити, що для успішного розв'язку завдань психологічної підготовки недостатньо лише знання методів моделювання психологічних факторів бою й впливу на військовослужбовців. Необхідна вміла організаторська робота командирів, штабів і органів виховної роботи, які повинні активно впроваджувати обґрунтовані й перевірені на практиці приймання психологічної підготовки, допомагати офіцерському складу в розробці нових методів впливу на підлеглих, піклуватися про вдосконалювання матеріальної бази з урахуванням вимог психологічної підготовки. При цьому обов'язково повинна враховуватися специфіка бойової діяльності різних фахівців.

Психологічне забезпечення боєздатності військ включає кваліфіковану протидію бойовим стресам, що розвиваються внаслідок відчуття погрози нормальному життю, фізичному й психічному здоров'ю. Боротьба з бойовими стресами повинна бути організована як у ході бойових дій, так і безпосередньо після них. Якщо особам, що зазнали бойовий стрес (по даним військових психіатрів, це майже 100% учасників бойових дій), не надається своєчасна допомога, у них розвиваються різні психічні порушення, можливе зловживання психологічно активними речовинами (алкоголем, наркотиками). Найбільш характерними психологічними наслідками стресових ситуацій є реактивні психози, які виникають не на піку екстремальної ситуації, а на її спаді. Тому відразу після закінчення бойових дій військовослужбовцям повинна надаватися кваліфікована допомога, яку здійснюють спеціально підготовлені лікарі, психологи, священнослужителі.

Виокремлюємо два рівні психологічної підготовки: базовий і оперативний.

Базовий рівень спрямований на формування психологічної готовності до широкого спектра стресових ситуацій діяльності. Базова психологічна підготовка здійснюється одноразово.

Оперативний рівень підготовки має забезпечити формування готовності до дій в конкретних стресових ситуаціях діяльності. Здійснюється щоразу перед виконанням професійного завдання в екстремальній ситуації.

Психологічна підготовка військовослужбовців проводиться під час різних видів учбово-бойової діяльності:

* проведення стрільб зі штатної зброї;

* занять на бойовій техніці (полігони, марші);

* спеціальна підготовка (інженерна, підготовка розвідників та інші);

* заняття по захисту від зброї масового знищення та високоточної зброї;

* на заняття по фізичній підготовці.

Таким чином, психологічна підготовка має вирішальне значення для успішної діяльності військовослужбовців як у бойових умовах, так і в інших екстремальних ситуаціях. Для її ефективності необхідно враховувати специфіку бойової обстановки й інших екстремальних умов, у яких має бути діяти. При цьому методи моделювання психологічних факторів бою в ході навчальної діяльності різноманітні, і чому більший арсенал засобів і приймань психологічної підготовки використовує офіцерський склад, тем вище її ефективність. Крім того, велике значення має досвід організації психологічної підготовки, уміння командирів проводити заняття, а також матеріальне забезпечення психологічної підготовки.



Висновки

Виходячи з мети даної роботи, можливо зробити наступні висновки:

По-перше, психологічна підготовка військовослужбовців - це система цілеспрямованих дій, що має на меті формування та закріплення у воїнів психологічної готовності і стійкості, переважно на основі самовдосконалення особистісних та розвитку професійно важливих якостей, набуття досвіду успішних дій у модельованих екстремальних умовах бойової обстановки.

Психологічна підготовка здійснюється в ході виховання (виховними структурами), навчання (органами бойової підготовки) і при проведенні заходів власне психологічної підготовки.

По-друге, за засобами моделювання факторів бою виділяють наступні прийоми психологічної підготовки: словесно-знакові, наочні, комп'ютерні, тренажерні, імітаційні, бойові.

За модальністю впливу на психіку військовослужбовця через: слух, нюх, зір.

За механізмами впливу методи психологічної підготовки підрозділяються на: методи переконання, примусу, впливу, наслідування, зараження, звикання, самонавіювання.

По-третє, психологічна робота виступає як складова частина МПЗ екстремальних умов і наповнює його конкретним змістом. Вона спрямована на формування, підтримання і відновлення моральних, психічних, психофізіологічних, фізичних якостей і станів військовослужбовців, які необхідні для ефективного вирішення ними бойових завдань. А головна задача психологічної роботи тут полягає в: отриманні об'єктивної зворотної інформації про ефективність заходів МПЗ екстремальних умов, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний морально-психологічний стан у військових підрозділах і частинах; упровадженні відповідного даній бойовій ситуації комплексу морально-психологічних заходів щодо підтримки високого морально-психічного стану особового складу, збереженню психофізіологічного здоров'я військовослужбовців, наданню оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.

Отже, виходячи з поставлених завдань, ми розглянули процес психологічної підготовки та її організацію, визначили методи психологічної підготовки військовослужбовців, а також дослідили зміст психологічної роботи в екстремальних умовах.

Размещено на Allbest.ru