Динаміка професіоналізації свідомості на різних етапах підготовки у виші

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями. Наразі гостро стоїть проблема докорінних змін у системі професійної підготовки фахівців, які б позначалися передусім на процесі та результаті професійного становлення особистості. Саме орієнтація на особистісні параметри розвитку дозволить перейти на якісно новий рівень фахової підготовки у виші. Одним з центральних інтегральних особистісних утворень, що зазнають суттєвих змін в цей період розвитку особистості та водночас впливає на специфіку його протікання, є професійна свідомість. У ній зосереджені основні протиріччя між практикою і змістом підготовки фахівця та його конкретною професійною діяльністю; ефективність професійної діяльності фахівця залежить від змістових та динамічних характеристик його професійної свідомості. Становлення професійної свідомості, як засвідчують психолого-педагогічні дослідження, відбувається на всіх етапах професіогенезу, але ознак системності набуває процес формування професійної свідомості, на думку М. М. Нечаєва, у виші [7]. З'ясування специфіки професійної свідомості студентської молоді, яка навчається за різними формами навчання, допоможе у розв'язанні проблеми вдосконалення вищої професійної освіти та підвищення якості підготовки фахівця з вищою освітою, оскільки саме професійна свідомість, на думку Н. Ф. Шевченко, презентує характер та рівень професійного розвитку особистості [10].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання цієї проблеми. Як засвідчує аналіз психологічної наукової літератури, розв'язання проблеми професійної свідомості започатковано у низці досліджень, спрямованих або на вивчення психологічних детермінант процесу професіоналізації (О. О. Бодальов, Є. О. Клімов, О. О. Деркач, Ю. П. Поварьонкін, М. С. Пряжніков, Л. М. Мітіна, О. В. Москаленко, О. Р. Фонарьов та ін.), або на встановлення причин неефективності професійної діяльності фахівців та вирішення задач із удосконалення професійної підготовки (Г. В. Акопов, І. Я. Лернер, М. М. Нечаєв, О. Б. Орлов, Д. В. Ронзін та ін.).

Найактивніші дискусії у зв'язку з цим точилися навколо двох проблем: по-перше, якою є структура професійної свідомості; по-друге, виокремлення основних детермінант формування/ розвиток професійної свідомості.

Розв'язання кожної з них вимагає з'ясування сутності категорії «професійна свідомість». У наукових джерелах відстежується чотири основні підходи, в межах яких визначається професійна свідомість: системний, процесуально-динамічний, особистісно-діяльнісний та психосемантичний.

В межах системного підходу (Б. Г. Ананьєв, Б. Ф. Ломов, О. М. Леонтьєв, Б. М. Теплов, В. Д. Шадріков) професійна свідомість розглядається як багаторівневе, системнодетерміноване утворення, особливості функціонування якого зумовлені комплексом факторів та умов.

Процесуально-динамічний підхід (К. О. Абульханова, М. І. Воловікова, В. А. Елісеєв) під професійною свідомістю розуміє динамічну систему, компоненти структури якої зазнають якісних змін на послідовних етапах професійної підготовки, оптимізації становлення яких сприяють внутрішні детермінанти та психологічні механізми.

За особистісно-діяльнісним підходом (Е. Ф. Зеєр, І. О. Зімняя, С. Л. Рубінштейн, І. С. Якіманська) професійна свідомість особистості як суб'єкта діяльності тлумачиться як активність, яка зумовлена внутріособистісними детермінантами, діяльнісно організованими.

Семантична площина, в системах значень якої відображена суб'єктивна специфіка сприйняття, усвідомлення та практичної реалізації фахівцем норм, настановлень, мотивів, цінностей і смислів професійної діяльності, називається професійною свідомістю відповідно до психосемантичного підходу (О. Ю. Артем'єва, О. Ф. Бондаренко, В. Ф. Петренко, О. Г. Шмельов).

Визначаючи категорію «професійна свідомість», як бачимо, найчастіше вказується, що вона є особливою формою свідомості особистості та водночас підкреслюється її детермінація професійною діяльністю: а) професійна свідомість охоплює всі прояви свідомості особистості, які пов'язані з її професійною діяльністю (Г. В. Акопов) [1, с. 4]; б) професійна свідомість є формою відображення професійної реальності як інтегральне особистісне утворення суб'єкта діяльності (Н. І. Гуслякова) [3]; в) професійна свідомість як детермінована професійною належністю специфіка репрезентацій у свідомості світу взагалі і предмета праці, зокрема (Н. Ф. Шевченко) [10]. Ще однією особливістю усіх тлумачень професійної свідомості є підкреслювання полірівневості, системності та інтегрованості цього утворення (психічного або особистісного).

З-поміж досліджень проблем професійної свідомості найґрунтовніше вивченими є професійна свідомість вчителя (Г. В. Акопов, Н. І. Гуслякова, М. М. Нечаєв, І. В. Вачков, Є. І. Ісаєв, Є. І. Рогов, Ю. М. Швалб, С. Г. Косарецький та ін.), психолога (Н. Ф. Шевченко, Н. О. Кучеровська, О. Р. Фонарьов, А. І. Зеліченко, Г. І. Степанова та ін.), останнім часом почали вивчати професійну свідомість юриста (Н. Я. Соколов, С. П. Іванова, В. І. Тимченко, О. В. Кобець, Р. Р. Муслумов, Л. М. Гайсина та ін.) та лікаря (В. П. Андронов).

Варто зазначити, що сутність професійної свідомості трактується, якщо не зважати на деякі відмінності предмета, процесу та результату праці, в цілому однаково: як атрибут суб'єкта діяльності; як показник професійного самовизначення; як умова професійного розвитку та саморозвитку суб'єкта діяльності; як здатність суб'єкта до ціннісно-смислового саморегулювання; як сукупність професійних знань, поглядів, ідей, теорій, норм та правил, що виявляються в професійній діяльності; як поєднання професійної освіченості, культури діяльності та рефлексивності; як інтеграція професійних цінностей, науково-теоретичних знань, програми професійних дій і знань про себе як про представника певної професії [1;3;10]. Досить часто, як бачимо, визначення професійної свідомості дається через опис основних її структурних компонентів.

Спроби вибудовувати структуру професійної свідомості здійснювалися у психологічній науці з 70-х років ХХ століття.

В. В. Єрмолін запропонував структурну організацію професійної свідомості особистості, в якій виділив дві складові: внутрішню і зовнішню [5]. При цьому внутрішня структура професійної свідомості включає компоненти професійної раціональності, чутливості та волі, а зовнішня знання про професію, вимоги до особистості, яка здійснює професійну діяльність; оцінювання свого місця в системі виробничих відносин, оцінювання значущості професії, процесу та результату своєї роботи; результат перетворення самої професійної діяльності в ідеальне явище. Досить популярною є трискладова структура професійної свідомості вчителя, що включає когнітивну, афективну та поведінкову складові.

Як правило, описуючи структурну організацію професійної свідомості, більшість дослідників дотримувалися положення про те, що професійна свідомість є специфічною формою свідомості особистості, а це означатиме, що основні компоненти професійної свідомості визначатимуться структурною організацією свідомості. Свідченням реалізації цього є структура професійної свідомості практичного психолога Н. Ф. Шевченко, що, ґрунтуючись на трикомпонентній структурі свідомості особистості, включає значення (понятійно-категоріальний апарат психології), смисли (що виражаються у професійних мотивах, цілях та інтересах) і чуттєву тканину (особливості сприйняття реальності фахівцем, що виникає у професійній взаємодії) [10]. Як зазначає Г. В. Акопов, проблема структури професійної свідомості ставиться в двох планах: будова (компоненти) свідомості (професійна пам'ять, увага, афекти, перцепція, воля, мислення тощо) та функції свідомості (професійні цілі, професійні плани, програми, професійні ставлення, оцінки, самооцінки, професійна самосвідомість) [1]. До речі, поняття «професійна свідомість» та «професійна самосвідомість» чітко розмежовуються [6; 9]. Більше того, такі утворення в системі особистості як переконання, ідеали, ціннісні орієнтації, спрямованість, соціальні потреби, мотиви та інтереси, прагнення, соціально орієнтоване мислення, воля та почуття, на думку М.Й.Боришевського, складають підсистему як свідомості, так і самосвідомості [2].

Структурно-функціональна модель професійної свідомості Н. І. Гуслякової, яка включає ядро професійної свідомості (образ «Я») і дві підструктури: підструктуру характеристик і властивостей (установки, спрямованість, активність, емоційність, знаковість, вольові властивості) та підструктуру функцій (когнітивна, рефлексивна, породжувальна, регулятивно-оцінювальна, комунікативна, прогностична, відображувальна) [3] є спробою об'єднати як будову, так і функції професійної свідомості в єдиній моделі.

Формулювання мети статті. Метою статті є вивчення динаміки професіоналізації свідомості студентів різних напрямів підготовки та форм навчання на різних етапах професійного навчання у виші.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Коли ставиться питання про необхідність вдосконалення професійної підготовки у виші, зміни середовища та умов професійного становлення особистості майбутнього фахівця, взагалі, проблема підвищення якості освіти, передусім ми прагнемо вибудувати систему цілеспрямованих впливів на ті або інші особистісні утворення майбутнього фахівця. Але, як влучно відмітив Г. В. Акопов, не завжди професіоналізація свідомості через вплив на її компоненти буде оптимальною [1].

Для з'ясування специфіки професійної свідомості студентів денної та заочної форми навчання, молодших та старших курсів, різних напрямів підготовки доречним було б виявлення основних її змістових характеристик. З цією метою нами було сплановано та реалізовано експериментальне дослідження основних функцій-складових професійної свідомості.

При організації дослідження ми виходили з того, що, поперше, професійна свідомість зазнає якісних змін на послідовних етапах професійної підготовки в умовах вишу [3]; по-друге, професійна підготовка майбутнього фахівця (педагога, психолога) передбачає засвоєння норм, правил поведінки, стійкої системи цінностей, що відповідає професійному етикету; оволодіння системою теоретичних знань, технологіями та методикою професійної діяльності; а також формування професійно значущих якостей особистості, гуманістичної спрямованості, готовності до професійної діяльності та професійної ідентифікації [8]; по-третє, студент-заочник в більшості випадків чітко усвідомлює мету, завдання, зміст, особливості професійної діяльності педагога в сучасних умовах, знає у розв'язуванні яких професійно-педагогічних завдань він відчуває труднощі й яких знань йому бракує для їхнього подолання, тоді як студенти денної форми навчання тільки починають усвідомлювати роль педагогічної професії; у подальшому в процесі педагогічної практики пізнають специфіку вчительської професії, осмислюють необхідність теоретичних знань із психолого-педагогічних дисциплін та методики викладання предмета, переконуються в правильності вибору професії; студент-заочник і студент денної форми навчання частіше відрізняються віковими особливостями і набутим досвідом [4].

Обираючи метод дослідження, ми виходили з того, що, він повинен дозволяти отримати максимально повну інформацію про основні складові професійної свідомості, відповідати функціональній структурі професійної свідомості та задовольняти потреби масових досліджень та оперативної обробки.

В дослідженні використовувалася діагностична анкета професійної свідомості (Г. В. Акопов, Н. П. Красікова) (закритий варіант анкети). Пропонована ними анкета містить змістовні запитання, які діагностують функції професійного цілепокладання («Що є головним в підготовці інженера, вчителя, психолога?» тощо); ставлення («Як Ви оцінюєте підготовку до професійної діяльності, яку отримуєте у виші?», «Чи змінилася Ваша думка про професію за час навчання?»); знання і прогнози («Які труднощі майбутньої роботи?»); ідентифікації (якості особистості).

Вибірка складалася зі студентів 1-5 курсів напрямів підготовки «Психологія» (45 студентів), «Початкова освіта (23 студентів) та фізика» (38 студентів), з них 23 студента заочної форми навчання та 83 студенти денної форми навчання. Всі студенти заочної форми навчання працювали за фахом. Вік досліджуваних 17-35 років.

Отримані в ході анкетування дані аналізуватимуться, зважаючи на такі характеристики студентів: тривалість часу професійної підготовки у виші, напрям підготовки та форма навчання.

Варто одразу зазначити, що оскільки більшість запитань анкети передбачали дві та більше відповідей, то загальна сума їх виборів практично завжди перевищувала сто. В деяких випадках студенти уникали відповіді на окремі запитання, тоді загальна сума за групою була менша 100%.

Студенти всіх трьох напрямів підготовки виявили однакові тенденції у відповідях на всі запитання анкети. Найсуттєвіші відмінності у відповідях були помічені між студентів різних курсів навчання та форм навчання (денної та заочної).

Тому надалі ми не будемо вдаватися до аналізу відмінностей в особливостях професійної свідомості студентів різних напрямків підготовки.

Вивчення ставлення студентів до навчання у виші виявило, що суттєво зменшується від курсу до курсу кількість студентів, які дуже задоволені та задоволені підготовкою до професійної діяльності, яку отримують у виші (див. табл.1).

Таблиця 1. Оцінка професійної підготовки у виші