Структурні компоненти особистості, включеної до волонтерської діяльності

Постановка проблеми. Формування ціннісних орієнтацій особистості відбувається під впливом конкретних соціально-історичних умов та відображує цінності, які є актуальними для суспільства та пов'язані з економічним і культурним рівнем розвитку даного соціального середовища. Залученість особистості до важливої соціально-значущої діяльності, в якій поєднуються цінності, мотивація та спрямованість особистості є надзвичайно важливим фактором у формуванні та якісній зміні ціннісних орієнтацій особистості. Волонтерська діяльність передбачає в особистості волонтера низку ціннісних орієнтацій, що мають альтруїстичну спрямованість. В якості подібних цінностей виділяють: милосердя, доброту, толерантність, емпатію, гідність.

Мета дослідження: з'ясування тенденцій розвитку та закономірностей зміни ціннісних орієнтацій молодих людей, що займаються волонтерською діяльністю.

Завдання дослідження: дослідити основні компоненти, критерії і показники, що визначають ціннісні орієнтації двох груп молодих людей, які займаються волонтерською діяльністю та не зайнятих нею. Проаналізувати системи смисложиттєвих орієнтацій волонтерів та осіб, що не займалися такою діяльністю.

Виклад основного матеріалу. Дослідженням різних характеристик особистості, що включена до волонтерської діяльності, займалися багато вчених таких як: Л.Є. Балашов, З.П. Бондаренко, А.Й. Капська, Т.Л.Лях, Л.Є. Сикорська, О.А. Трубнікова, М.С. Яницький. Автори зазначають, що включеність особистості в загальне поле добровольчої волонтерської діяльності призводить до позитивних змін у світогляді, призводить до підвищеної соціальної та інтелектуальної активності, соціальної компетентності та вміння діяти в нестандартних життєвих ситуаціях. О.А. Трубнікова в своєму дослідженні визначила компоненти соціально-психологічної моделі готовності до волонтерства. Авторка виділяє наступні компоненти: компонент соціальних цінностей, когнітивний, емотивний та комунікативний. Треба відзначити, що ці компоненти та їх складові виявляються як необхідними якостями для успішного волонтерства, так, на думку інших дослідників, особистість набуває цих якостей внаслідок волонтерської діяльності.

На нашу думку, в ході волонтерської діяльності в структурі ціннісної спрямованості особистості на перший план виходять такі компоненти:

Соціально-поведінковий головними критеріями якого є про- соціальна спрямованість особистості, альтруїзм, громадянська активність. Його показники: любов до людей; піклування про ближнього, повага, милосердя, здатність до самопожертви, безкорисливість, громадянська відповідальність.

Мотиваційний компонент, головними критеріями якого є духовні потреби, екзистенційні та соціальні потреби. Його показники: морально-духовний обов'язок(духовні переконання), відчуття боргу(морального чи духовного), потреба сенсу життя, потреба у подоланні перепон, потреба у творчості та бажання допомагати іншим; потреба у самореалізації; потреба у відчутті потрібності, причетності, значущості, спілкуванні; бажання просувати певні цінності; прагнення отримати знання, навички.

Когнітивний компонент, головними критеріями якого є соціальний інтелект та рівень самопізнання. Показники наявності: здатність до розуміння соціальних відносин та соціальних цінностей, розуміння складного внутрішнього світу людини, адекватність образу «Я»; впевненість у собі; усвідомлення своєї професійної ролі та професійних обов'язків; усвідомлення своєї ролі в суспільстві; оптимізм.

Емотивний компонент, головними критеріями якого є ем- патія, толерантність і терпимість. Показники його наявності: небайдуже ставлення до проблем іншої людини; чуйність, співчуття, терпіння, фрустраційна толерантність.

Комунікативний компонент, головними критеріями якого є володіння вербальними та невербальними засобами спілкування, здатність до кооперації, комунікація як засіб інтеріоризації. Показники наявності: тактовність, ввічливість, доброзичливість, порядність, щирість, чесність, активне слухання, вміння керувати комунікативним процесом, уміння встановлювати контакт, відкритість до спілкування, рефлексія.

Духовний компонент, головними критеріями якого є духовне здоров'я, гармонійність, цілісність та зрілість особистості. Показники наявності: внутрішня свобода, відповідальність за своє життя та вчинки; самостійність, свідомість, здатність до вольових зусиль; надійність, вірність, відданість; відсутність внутрішніх протиріч, послідовність; переважання вищих цінностей; здатність до самопізнання та саморозвитку.

Екзистенційний компонент, головними критеріями якого є наявність або відсутність екзистенційного вакууму; наявність знайденого сенсу життя; особистісна ідентичність. Показники наявності: усвідомленість сенсу життя, наявність цілей життя, задоволеність життям, контрольованість життя (можливість впливати на власне життя).

Звичайно, виділення зазначених компонентів є досить умовним, потребує емпіричного підтвердження, з можливим подальшим коригуванням. Для поглибленого вивчення системи цінностей особистості в процесі волонтерської діяльності ми вирішили побудувати дослідження наступним чином.

Проведене нами емпіричне дослідження відбувалось у декілька етапів. На першому етапі було виділено мету, об'єкт, предмет, цілі та завдання дослідження.

Аналіз наукової літератури з даної проблематики дозволив нам припустити, що волонтерська діяльність впливає на формування ціннісних орієнтацій особистості, призводить до самоактуалізації, проявлення життєвих цілей, формування та структурування цінностей, посилення стабільності ціннісних орієнтирів особистості, до появи цілеспрямованості, якісної зміни спрямованості особистості.

Другим етапом стало проведення власне емпіричного дослідження та аналіз отриманих результатів.

В якості методів дослідження ми застосували низку психодіагностичних методик: тест СЖО Д.Леонтьєва; методику «Діагностика рівня емпатії» І.М. Юсупова; методику діагностики рівня емпатичних здібностей В.В. Бойко; тест Т.Лірі «Виявлення організаторських і комунікативних якостей у міжособистісних відносинах»; методику діагностики показника актуалізації та розвитку духовного потенціалу особистості - «Духовний потенціал особистості» Е.О. Помиткіна.

Дослідження відбувалося на базі вищих навчальних закладів Києва, Херсона та Всеукраїнської благодійної організації «Молодість не байдужа». Вибірку склали 209 молодих людей віком 18-23 років, яких умовно було віднесено до 3-х груп:

1. Першу групу склали молоді люди, які ніколи не займалися волонтерською діяльністю.

2. Другу групу слали люди, що мали поодинокі випадки волонтерської діяльності(наприклад, участь у передвиборчих кампаніях).

3. Третю групу склали молоді люди, які регулярно займаються волонтерством.

Додатково було виділено й проаналізовано такі якості: вік та ставлення до релігійності (атеїст/релігійний). Зазначимо, що питання ставлення до віри, на нашу думку, є досить важливим у роботі волонтера.

Для зручності ми будемо наводити отримані дані у відсотковому відношенні. Серед всієї вибірки респондентів (209 - загальна кількість) 44% мали вік до 21 року, а 56% респондентів - 22 роки (див. табл.1). По відношенню до віри 47% респондентів визначили себе як атеїсти, а 53% вважають себе релігійними людьми (Табл.2).

Згдіно періоду, впродовж якого люди займаються волонтерською діяльністю, додатково викоремлено три умовні групи респондентів: першу групу склали люди без досвіду волонтерської діяльності - 34%; ті, що мають поодинокі випадки - 36%, і ті, що регулярно працюють волонтерами - 30% (Табл.3).

Таблиця 1. Кількісний розподіл вибірки за віковим принципом