Психологічні особливості особистості юнаків-каратистів високого рівня кваліфікації

Аналізуючи рангові місця спортивної кваліфікації каратистів, спостерігаємо, що перші п'ять рангових місць здебільшого займають представники середнього рівня кваліфікації, лише п'яте місце в групі спортсменів 17 - 18 років та четверте місце в групі каратистів 19 - 20 років займають представники високого рівня (4 кю). Каратисти високого кваліфікаційного рівня та юданша (майстерності) - 1 кю, 2 кю, 1 дан в обох вікових групах займають останні рангові місця.

Домінування представників середнього рівня майстерності на високих сходинках рангової таблиці свідчить про те, що в даний період відбувається становлення мотиваційно-потребової сфери каратистів.

Проаналізуємо традиційну японську символіку зеленого та коричневого кольорів. Зелений пояс (4 - 3 кю) - рівень емоцій, чутливості. Даний рівень майстерності є основою і символом зеленого поясу. Рівень зеленого поясу - це перший рівень високих поясів, елементом якого є Повітря [2]. Володар зеленого поясу добре розуміє, що сила без мудрості і милосердя стає руйнівною, небезпечною та жорстокою. Справжній філософ карате Масутацу Ояма слушно зауважував [5; 6], що сила без справедливості - це насильство, справедливість без сили - безсилля та беззахисність. Спортсмен на цьому рівні майстерності осягає глибокий смисл того, що значить любити інших, турбуватися їхньою долею, не бути осторонь їхньої біди та горя. М.Ояма казав [5], що чемність повинна проявлятися у всіх наших діях і словах, в усіх аспектах нашого щоденного життя. Але під чемністю він розумів не жорстоку, холодну формальність. В істинному сенсі чемність - це самовіддана турбота щодо благополуччя, фізичного і розумового спокою іншої людини. Історія карате, його філософія, потужний тактико-технічний потенціал серйозно вивчаються тими спортсменами, котрі домагаються зеленого поясу. Йде напружений пошук резервів організму, особлива увага при цьому приділяється життєво важливим нервовим центрам. В Доджо (тренувальній залі) каратист із зеленим поясом концентрується передусім на правильних методах дихання, вдосконаленні техніки й стилю боротьби, закріплюючи надбання і вимоги помаранчевого, блакитного та жовтого поясів. Необхідно на високому рівні засвоїти всі рухи, прийоми, ката (формальні вправи), щоб домагатися зеленого поясу. Майбутній володар зеленого поясу вчиться комбінувати свою техніку, тактику, швидкість, котрі добре вдосконалюються під час напружених тренувань. Але при цьому він натхненно працює над силовими вправами. Бо кіокушинкай карате - це силове карате [3]. І представник зеленого поясу повинен демонструвати та вправно використовувати свою належну силову підготовку на татамі. Більш витончені сфери даного рівня - сприйнятливість і чуття часу - також глибоко вивчаються спортсменами-каратистами. Необхідно наполегливо вчитися відчувати наміри, тактико-технічний арсенал та баланс силового потенціалу супротивника. У той же час слід вправно використовувати свої власні техніки, добре орієнтуватися в просторі і часі, щоб мати з цього максимальний ефект на татамі. Спортсмен ретельно розглядає досконалі методи, прийоми, тактико-технічні поняття й використовує їх згідно з власним вподобанням, фізичними та духовними можливостями, рівня майстерності в тренувальному та змагальному процесах. Техніка виконується природно, без будь-якого обдумування та вагань [3; 4; 6]. У представника зеленого поясу тренування стають більш серйозними, ніж раніше. Володар зеленого поясу намагається розвинути в собі зрілий та безстрашний стан у жорстких спарингах, вправно оволодіваючи спокоєм і невибагливим підходом до самозахисту, що вводять в оману суперника. Це і є елементи нового стилю життєдіяльності каратиста. І перший крок у мистецтві вправного маскування своїх здібностей та емоцій, активного й ефективного використання цього методу в змагальному процесі. Справжній каратист добре володіє ним, а терпіння та витримка допомагають йому [3; 7].

Зелений пояс - це рівень зрілості, мудрості та любові. Цього можна домогтися, якщо відкинути бажання байдуже спостерігати за плином життя, багато філософствувати, при цьому не помічаючи сутності правди та істини, котрі лежать в серці справжнього бійця. У тренувальному процесі спостерігається об'єднання фізичної та розумової сфер спортивної діяльності каратиста в єдину цілісну структуру. При цьому світогляд спортсмена стає більш стабільним і гармонійним. Надзвичайно важливим для зеленого поясу є вміння контролювати свою поведінку, намагатися здійснити якомога більше моральних учинків [2]. Бойовий шлях каратиста - це боротьба добра та зла в його серці, де все добре неодмінно починається з самоконтролю. Розгляд зеленого поясу вказує на те, що даний рівень майстерності є першим з високих ступенів майстерності (першим, котрий торкається природи п'ятого хребтового центру, всеохоплюючої Порожнечі), повинен зробити серйозну оцінку ролі, яку розум відіграє в його спортивній діяльності та житті. Практикуючи бойове мистецтво, М. Ояма говорив [5], що для нього спокійне занурення думки, котру монах Дзен знаходить в сидячій медитації, заміщена абсолютним зануренням, котре він випробовує у виснажливих тренуваннях карате. Вкритий потом, повністю поглинутий тим, що він робить, на тренуваннях він переборює і життя, і смерть. Нелегко заспокоїти розум, необхідні велике терпіння та зусилля, щоб спортсмен навчився все це робити з власної волі. Метою даного складного процесу є встановлення балансу між фізичною і розумовою сферами спортивної діяльності каратиста. «Одягнення» мантії відповідальності першого високого ступеня майстерності дуже необхідно, бо означає «зняття» незрілості. Поки цього не відбувається, розвиток мотивації досягнення у спортивній діяльності каратиста буде суттєво гальмуватися.

Коричневий пояс (2 - 1 кю) - практичний, творчий рівень. Коричневий пояс - це дуже важливий рівень, і до тренувань щодо здобуття цього поясу необхідно підходити серйозно, відповідально, зріло. В цей час спортсмен повинен бути фізично сильним, зосередженим, спокійним при виконанні різноманітних технік, при цьому намагаючись досягти більш високих рівнів майстерності. У куміте (спарингу) необхідно постійно розвивати вміння контролювати супротивника завдяки відчуттю часу, простору, відстані [4]. Домагаючись чорного поясу, володар коричневого поясу бере на себе багато відповідальних обов'язків в Доджо (тренувальній залі) [2; 7]. Спортсмен з коричневим поясом авторитетно інструктує групу каратистів, котрі займаються в Доджо, майстерно використовуючи багатющі традиції кіокушинкай карате та власний досвід боротьби на татамі. При цьому, звертає увагу учнів на засвоєння складних понять і прийомів карате в Доджо. На цьому рівні спостерігається значний прогрес щодо розумового процесу каратистів, і навіть спортсмени, котрі раніше мали середні здібності, зараз стають зовсім іншими, досягши даного рівня майстерності: сміливими, вольовими, справжніми бійцями на татамі. Вони стійко вмотивовані щодо досягнення успіхів в спортивній діяльності [4; 7].

Творчість стає найбільш продуктивною, яскраво відбиваючись в тому, що представник коричневого поясу наполегливо розвиває свої власні тактико-технічні характеристики, вправно спираючись на психофізичні основи кіокушинкай карате. Перебуваючи в стані пошуку, спортсмен добре розуміє, що створення власного ката (формальної вправи) й активні експерименти щодо стандартного ката є двома найбільш важливими, з методичної точки зору, напрямками сучасного тренувального процесу. У ході даного дослідження представник коричневого поясу знаходить один або два традиційні ката, котрі вивчає з особливою увагою, і вони стають його власними ката, ключовими у тренувальному та змагальному процесах. Можливо, каратист багато років виступатиме на татамі, вдосконалюючи свою майстерність, свої ката (формальні вправи), котрі будуть мати його стиль, обличчя і долю. Молоді колеги повинні твердо знати, що можуть у всьому довіряти представнику коричневого поясу, а він повинен поважати таку довіру з їхнього боку і бути чесним, порядним, добрим, відданим справі. На цьому рівні майстерності спортсмен повинен навчитися добре контролювати деякі негативні розумові процеси, що намагаються зненацька захопити свідомість особистості каратиста. Але вони відступають, якщо спортсмен налаштований на стійку й запеклу боротьбу з ними. При цьому каратист повинен побороти: злість, жалість до себе, ревнощі, гордість, занепад духу, зневіру, неосвіченість, мстивість, скупість, обман, зраду, нещирість, упередженість, неввічливість [2; 3; 7]. В своєму житті і спортивній діяльності справжній каратист інколи робить крок назад, щоб подивитися на себе і свої вчинки зі сторони, очима інших. Щоб остаточно пересвідчитися, що він надійно контролює себе. Тоді буде прогрес в спортивній діяльності, впевнене сходження на вищі щаблі майстерності та успіху. Важливо постійно об'єктивно аналізувати власний стан справ на татамі, стан своїх друзів, одноклубників та суперників. Найпрагматичнішим способом об'єктивного порівняння себе з іншими з метою вдосконалення власної тактико-технічної майстерності є змагання на татамі, активна участь у турнірах. Представник коричневого поясу приймає до своєї свідомості всі можливості вдосконалення й майстерності та постійно вчиться поважати силу волі колег і суперників, відверто підтримуючи вчинки добра, мудрості, честі [7]. Володар коричневого поясу добре відчуває силу й можливості своєї бойової зброї, і поважає її у своїх суперників, знає якою високою ціною досягають вони свого сучасного фізичного та розумового стану. Представник коричневого поясу розуміє, що він уособлює Доджо (тренувальну залу, клуб), обраний ним шлях боротьби, мету інструктора та свою власну мету, втілену в конкретних діях та вчинках, словах, намірах, мріях. Тому володар коричневого поясу поважає відповідальність, котру несе сам, при цьому обдумуючи кожне своє слово, дію, вчинок. Він розуміє важливість і продуктивність доброзичливих відносин між тренером та спортсменом на шляху до чорного поясу [3]. Коричневий колір - це плідна й інтенсивна суміш трьох первісних кольорів: дві п'ятих помаранчового поясу (фізичного), дві п'ятих жовтого (інтелектуального), одна п'ята блакитного (духовного). Представник коричневого поясу повинен ближче підійти до досконалого балансу тіла, розуму та душі. Буває так, що каратист стає занадто самовпевненим на рівні чорного поясу, задоволеним, що ніби височить над учнівськими поясами. Відверто скажемо: такий спортсмен ще не готовий прийняти виклик юданша (майстра). Рух вперед стає міцним, постійним, коли енергія каратиста скерована в правильному напрямку, але треба бути постійно налаштованим на добрі вчинки [1].

На третьому рівні майстерності спостерігається постання системи вольових якостей особистості, де ключовими є наполегливість, сміливість, витримка. Спортсмени більш відповідально ставляться до тренувань, що породжує підвищення рівня засвоєння основних технік та зменшення порушень дисципліни й етикету, значно покращуються спортивні досягнення. Потужним стає творчий тип здібностей, але впливовим залишається й репродуктивний. Це добре простежується в тренувальному процесі, де відчутними є творчий підхід та індивідуальні особливості каратиста щодо ударів, блоків, прийомів [5; 6]. Каратисти налаштовані на досконалість фізичної підготовки (підвищення тонусу м'язів, сили, підтримка високого рівня спортивної форми), змагальність з однолітками та суперниками з інших команд, успіх та досягнення в тренувальному та змагальному процесах [3].

Висновки

Важливими психологічними особливостями особистості юнаків-каратистів, представників високого рівня кваліфікації, є становлення системи вольових якостей, творчий тип здібностей, вдосконалення фізичної підготовки, спрямованість на успіх й високі спортивні досягнення на тренуваннях та змаганнях.

Список використаних джерел

1. Боевые и спортивные единоборства. Справочник / Под общей ред. А.Е.Тараса. - Минск : Харвест, 2003. - 640 с.

2. Воронов И.А. Психотехника восточных единоборств (Восточно-азиатская классическая концепция психологической подготовки единоборцев) / И.А.Воронов. - Минск : Харвест, 2005. - 432 с.

3. Мисакян М.А. Каратэ киокушинкай: самоучитель /

M. А.Мисакян. - М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. - 400 с.

4. Озолин Н.Г. Настольная книга тренера: Наука побеждать / Н.Г.Озолин. - М.: ООО «Издательство Астрель» : ООО «Издательство АСТ», 2004. - 863 с.

5. Ояма М. Философия каратэ / М.Ояма. - Калиниград : Роза, 1993. - 82 с.

6. Ояма М. Это каратэ /Масутацу Ояма. - М. : ФАИР-ПРЕСС, 2001. - 320 с.

7. Ким Санг Х. Преподавание боевых искусств. Путь мастера / Санг Х. Ким. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2003. - 240 с.

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Boevye i sportivnye edinoborstva. Spravochnik / Pod obshhej red. A.E.Tarasa. - Minsk : Harvest, 2003. - 640 s.

2. Voronov I.A. Psihotehnika vostochnyh edinoborstv (Vostochno- aziatskaja klassicheskaja koncepcija psihologicheskoj pod- gotovki edinoborcev) / I.A.Voronov. - Minsk : Harvest, 2005. - 432 s.

3. Misakjan M.A. Karatje kiokushinkaj: samouchitel' / M.A.Mi- sakjan. - M. : FAIR-PRESS, 2004. - 400 s.

4. Ozolin N.G. Nastol'naja kniga trenera: Nauka pobezhdat' /

N. G.Ozolin. - M.: OOO «Izdatel'stvo Astrel'» : OOO «Izdatel'stvo AST», 2004. - 863 s.

5. Ojama M. Filosofija karatje / M.Ojama. - Kalinigrad : Roza, 1993. - 82 s.

6. Ojama M. Jeto karatje /Masutacu Ojama. - M. : FAIR-PRESS, 2001. - 320 s.

Размещено на Allbest.ru