Особистісно орієнтований підхід у практичній психології

Т.С. Яценко зауважує, що «психодинамічна теорія уточнює розуміння функціональних особливостей психологічних захистів саме введенням двох різновидів захистів: базових та ситуативних, які вказують на взаємозв'язок між соціальною адаптивністю та глибинно-психологічною (інфантильною) зорієнтованістю (внутрішньою активністю психіки)».

Семантичну суть захистів можна встановити шляхом визначення логіки несвідомої сфери суб'єкта, яка є «іншою логікою» порівняно з логікою свідомого. Тому умовно можна сказати, що за логікою свідомого стоять ситуативні захисти, а за логікою несвідомого - базові. Суперечність цих двох логік обумовлює слабкість «Я» суб'єкта (стрілка 3). У випадку вираженої особистої проблеми стрілка 3 (див. рис. 1) стає суцільною, що означає її домінування над стрілкою 4 (пунктир пропадає, внутрішнє протиріччя «Я» загострюється) [8].

Таким чином, обидва види захистів намагаються інтегрувати психіку (за участю соціально-перцептивних спотворень) в одному напрямі - «до сили». Проте ситуативні захисти, спираючись на логіку свідомості і на реальну ситуацію, підкоряються принципу реальності, а базові покликані завершити «справи дитинства» (інфантильні цінності «Я»), тому пов' язані з принципом задоволення.

Позиції, окреслені у психодинамічній теорії, розробленій Т.С. Яценко, допомагають зрозуміти, що захисна система підпорядкована єдиному генеральному механізму - «від слабкості до сили» (незалежно від різновидів самих захистів), що обумовлює характер інтегративних функцій захистів на засадах ілюзорності, відступу від реальності в унісон з інтересами ідеалізованого «Я». Тенденція «до сили» є просоціально зорієнтованою. Водночас захисти через відступи від реальності продукують тенденцію «до слабкості», яка пов'язана з «незавершеними справами дитинства», що суперечать просоціальним цілям суб'єкта, ослаблюючи його активність [7].

Отже, позитивне відчуття у процесі захисної реакції є ілюзорним, завдяки взаємозв'язку психологічних захистів із ідеалізованим «Я» суб'єкта. За наявності невдачі зберігається енергетичний заряд для подальшої захисної дії через не бачення об'єктивного змісту своїх дій та розвинуту тенденцію дискредитації гідності інших людей. При цьому в суб'єкта зберігається стійке сподівання на успіх, яке зумовлюється потребами ідеалізованого «Я».

Варто підкреслити, що зазначені у психодинамічному підході характеристики системи захистів, не враховуються у традиційних (академічних) дослідженнях.

Методами пізнання психологічних захистів у теорії та практиці психоаналітиків і представників гуманістичної психології та гештальтпсихології виступали: аналіз переносу, сновидінь, опорів, вільних асоціацій та інтерпретація у процесі психоаналітичної взаємодії (З. Фрейд); аналіз актуальних переживань, мрій, сновидінь, малюнків, гри, переносу (А. Фрейд); аналіз ранніх спогадів індивіда (А. Адлер); аналіз «Я»: реального (або можливого), ідеального (або неможливого) та актуального (К. Хорні); аналіз неконгруентності між Я- концепцією індивіда та його досвідом (К. Роджерс); аналіз дефіциту навичок мислення, неточності сприйняття, негативного перебігу думок суб'єкта (Г. Салліван); техніки усвідомлення, виявлення фантазій, метод моделювання драми (Ф. Перлз) та ін. [1, 2, 4, 5, 6].

На основі вищезгаданих теорій у психологічній практиці були розроблені різноманітні методи дослідження захисної активності суб'єкта, які умовно можна поділити на тестові та проективні.

Необхідно зазначити, що одержувані за тестового підходу психодіагностичні результати сприяють об'єктивації лише дискретних психологічних характеристик суб'єкта, що не дають уявлення про глибинно-психологічні передумови тих чи інших особистісних характеристик, оскільки тестові інтерпретації відсторонені від індивідуальної неповторності суб'єкта.

Проективні методики, на відміну від тестових «недостатньо стандартизовані». Вчені й досі не мають спільної думки стосовно цього виду діагностики, проте це не зменшує його дієвості та результативності. Проективні методики ґрунтуються на тому, що недостатньо структурований стимульний матеріал породжує процеси фантазування та уяви, в яких розкриваються несвідомі аспекти психіки суб'єкта.

На думку А. Конера, «проективні методики сприяють об'єктивації матеріалу, який суб'єкт не може або не хоче представити за інших обставин» [3, с.76]. М. Ліндсей висловлює аналогічну думку про те, що проективний метод - «інструмент, який вбачається більш чутливим до виявлення прихованих чи несвідомих аспектів поведінки» [3, с.231].

Проте, у застосуванні проективних методик також помітна певна заданість, оскільки наявне розшифрування наближає інтерпретацію до тестової. Суттєвим у дослідженні психологічних захистів є те, що проективні методики не дають уявлення про системні характеристики психіки у єдності свідомих і несвідомих аспектів, оскільки у такій роботі психолог не торкається базових форм захисту, а значить, нівелюється основний критерій глибинно-психологічного аналізу. Дослідження системності психологічних захистів є важливим для практичної психології у контексті цілісного їх вивчення, а не «ранжування окремих приватних захисних установок» [8, с. 18].

Психодинамічна теорія ставить акцент на необхідності пошуку адекватних методів вивчення психологічних захистів, ґрунтуючись на глибинно-психологічних передумовах їх формування. В об'єктивуванні цих питань може допомогти лише процесуальна психодіагностика, яка істотно відрізняється від академічної діагностики не лише методичною своєрідністю, а й специфікою проведення. Процесуальна діагностика передбачає постійне єднання діагностики з психокорекцією, хоч взаємозв'язок між цими процесами відрізняється в різні періоди групового розвитку, що не здійснюється при традиційному підході до пізнання.

Чим більш інваріантно діє людина у процесі групової взаємодії, тим більшою мірою є можливість пізнати глибинні детермінанти захистів. Ефект стороннього спостерігача сприяє об'єктивації захисних форм поведінки того чи іншого учасника. Індикатором захисної поведінки виступає розбіжність намірів суб'єкта та його вчинків, яка характеризує наявність особистісної проблеми.

Уведення спеціальних принципів організації групової взаємодії регулює поведінку учасників діагностико-корекційного процесу на емотивно-чуттєвому, безоцінному рівні поза просоціальними орієнтирами. Неприпустимими при цьому також є критика, оцінні судження у чорно-білих категоріях, неприйняття особистості іншого, поради тощо.

Увага респондента переводиться на емоційне самовідчуття у ситуації «тут і тепер», спонтанність та невимушеність поведінки активізує механізми заміщення, перенесення, ідентифікації, компенсації, які причетні до формування базально-глибинних цінностей. За таких передумов в АСПП нівелюються ситуативні захисти та відкриваються перспективи пізнання базальних захистів. психологічний діагностичний корекційний

Як бачимо, переваги психокорекційної роботи за методом активного соціально-психологічного пізнання (АСПП), створеного дослідницею Т.С. Яценко, полягають у можливості виявляти системність психологічних захистів, а не лише функціонування окремих і часткових захисних механізмів.

Для більшої прозорості факту програмованості внутрішнього світу попереднім досвідом передбачено використання респондентом у процесі самопрезентації символічно-предметних, метафорично-архетипних засобів (малюнків, просторових моделей, каменів тощо). Особливу значущість має розроблена Тамарою Семенівною Яценко методика психоаналізу комплексу тематичних (авторських) малюнків, що сприяє різнобічній візуалізації рефлексії, яка стимулюється численністю тем. Емпіричний матеріал у цьому випадку завдяки процесу предметного вираження мимовільної активності суб'єкта наближає глибинне пізнання до специфіки образності мови несвідомого [7].

Психоаналітична робота з предметними моделями (іграшками) сприяє об'єктивації глибинного змісту через механізми проекції: одні й ті самі предмети набувають різного змісту в руках різних людей, завдяки перенесенню об'єктних відношень. За таких обставин особа може переконатись, що психологічні захисти лише ілюзорно «працюють» на самозбереження: викривлюючи соціально-перцептивну реальність, вони закривають можливість сприйняття нового досвіду, особливо того, що не відповідає вимогам ідеалізованого «Я» [8].

Діагностико-корекційний діалог сприяє наближенню пізнання до індивідуальної неповторності феномену психіки особи. Поєднання психоаналізу комплексу тематичних малюнків з іншими прийомами (рольова гра, побудова топологічних моделей, психодрама та ін.) призводить до психокорекційного ефекту, нівелювання захисних тенденцій, які деструктують психіку суб'єкта. У нього відбувається цілісне внутрішнє переструктурування.

Повернемося до «Моделі внутрішньої динаміки психіки», на якій представлений лише структурний аспект, функціональний відчувається в процесі глибинно-психологічної роботи, з якою пов'язаний енергетичний аспект. Модель внутрішньої динаміки психіки відображає той факт, що зарезервована з інфантильного періоду життя енергія дає рецидиви у поведінці шляхом дії захисних механізмів заміщення, компенсації, сублімації упродовж усього життя (лінійна динаміка) [8]. На ці явища треба звертати увагу на рівні розуміння функціональних характеристик захисних механізмів, які руйнують просоціальний напрям поведінки суб'єкта на шляху прагнення «до сили», дією тенденції «назад, в дитинство».

Із зазначеного вище випливає, що сформовані захисні механізми живляться енергією, напрям якої заданий фіксаціями інфантильного періоду розвитку суб'єкта. Усе це визначає характер його емоційної сфери, а спонтанні прояви емоцій - перші і надійні вісники змісту несвідомого, тому психолог-практик має бути спостережливим до них.

За базовими, особовими захистами, як ми зазначали раніше, стоїть «логіка несвідомого», яка формується на латентному рівні, поза досвідом. Такій логіці неможливо раціонально навчити - це процес синтезу індивідуального досвіду суб'єкта (соціалізації) з тенденціями до завершення його інфантильних потреб, який здійснюється за межами свідомості. Проте свідоме і несвідоме не розділені жорстко - вони тісно взаємозв'язані і діють синергічно. Тож пізнання несвідомого неможливе без встановлення зв'язків між свідомим і несвідомим [7].

Висновки та перспективи дослідження. Пізнання психологічних захистів у форматі АСПП, відповідно до концептуальних засад психодинамічного підходу, передбачає урахування структурних, енергетичних, процесуально-функціональних особливостей свідомого і несвідомого у їхніх взаємозв'язках та узгодженості з принципами системного пізнання цілісної психіки, що надає переваги процесуальній діагностиці.

Ми солідаризуємося з академіком Т.С. Яценко в тому, що розуміння зв'язку автоматизованих форм психологічного захисту (на когнітивному рівні) зі сферою свідомості надає підстав сформулювати важливу тезу: пізнання несвідомого незмінно стосується базального захисту, який використовує найменші можливості для замаскованої реалізації у поведінці. Вивчення базальних форм захисту передбачає розуміння їх функціональних взаємозв'язків із ситуативними захистами. З огляду на сказане, зауважуємо, що організаційні передумови глибинної психокорекції зорієнтовані на послаблення (нівелювання) останніх задля актуалізації та об'єктивації в поведінці особи їх особистіших форм.

Зазначені у статті аспекти методологічного обґрунтування засобів пізнання структурно-функціональних і змістовних аспектів системи психологічного захисту особистості залишаються у психології недостатньо вивченими й очікують свого висвітлення як у теоретичному, так і в прикладному аспектах.

Література

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Адлер; [пер. с нем.]. - СПб.: Питер, 2003. - 256с.

2. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия / К. Роджерс; [пер. с англ.]. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. - 320с.

3. Романова Е.С. Механизмы психологической защиты / Е.С. Романова, Л.Р. Гребенникова. - Мытищи: Талант, 1996. - 139 с.

4. Шавровська Н.В. Особливості пізнання психологічних захистів суб'єкта засобами психоаналізу малюнків / Н.В. Шавровська // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія: зб. статей. - Ялта: РВВ КГУ, 2009. - Вип.21. - Ч.2. - С. 207-218.

5. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / А. Фрейд ; [пер. с англ.]. - М.: Педагогика, 1983. - 144с.

6. Фрейд З. Толкование сновидений / З. Фрейд. - К.: Здоровье, 1991. - 382с.

7. Яценко Т.С. Методологія професійної підготовки практичного психолога / Т.С. Яценко, О.В. Глузман, О.М. Усатенко. - Ялта: Республіканський вищий навчальний заклад «КГУ», 2014. - 148с.

8. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. Посібник / Т.С. Яценко - К.: Либідь, 1996. - 264с.

Размещено на Allbest.ru