Психолого-педагогічні особливості подолання стресу, психічної травми та посттравматичного синдрому в постраждалих від військових дій

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Психолого-педагогічні особливості подолання стресу, психічної травми та посттравматичного синдрому в постраждалих від військових дій

О.Ф. Грицюта

Резюме

Ключові слова: стрес, травма, посттравматичний стресовий розлад.

О.Ф. Грицюта. Психолого-педагогические особенности преодоления стресса, психической травмы и посттравматического синдрома у пострадавших от военных действий

Резюме. В статье рассматривается понятие и психологические последствия травматического стресса, причины развития ПТСР и важность помощи пострадавшим от военных действий.

Ключевые слова: стресс, травма, посттравматическое стрессовое расстройство.

O.F. Grytsyuta. Psychological consequences of traumatic stress, post- traumatic stress disorder causes and assistance to victims of hostilities

The summary. The article deals with the concept and psychological consequences of traumatic stress, PTSD causes of and assistance to victims of hostilities.

Key words: stress, trauma, post-traumatic stress disorder.

Постановка проблеми

Усі прагнемо жити в спокійному, стабільному суспільстві та бути щасливими. Але події, що відбуваються випробовують нас на міцність. Неоголошена війна, яка сьогодні є в Україні, тією чи іншою мірою впливає на кожного з нас. І гама можливих наслідків та реакцій досить різнобарвна.

Люди перебувають під постійним психологічним тиском, а тому відчувають себе враженими, вибитими з колії. Постійними їхніми супутниками стали страх і тривога, а подекуди й заціпеніння або апатія. А для тих, хто безпосередньо побував у зоні бойових дій, психологічні наслідки можуть бути надто серйозними. Перебування у зоні бойових дій, а тим паче в полоні - вже є психічною травмою для будь-якої людини. Сила ж цієї травми залежить від тих внутрішніх сил особистості, які дадуть їй можливість з цією ситуацією справитися. Досвід свідчить, що 1/3 людей зможуть впоратися з травмами самостійно. Їм вистачить їхніх внутрішніх ресурсів, а от 2/3 - не впораються. Саме ця категорія і потребує допомоги, задля того, щоб їхні травми не мали хронічних наслідків.

Статистичні дані свідчать, що під час війни у В'єтнамі загинуло 58226 американських громадян. Після повернення з війни закінчили життя самогубством в три рази більше ветеранів, ніж загинуло; третина ув'язнених в американських в'язницях була учасниками воєнних дій у В'єтнамі [6]. На території СНД вибіркові клінічні роботи визначають показник ПТСР серед ветеранів афганської війни у 30%, і до 55% у комбатантів (учасників бойових дій), які періодично брали участь у війнах останніх десятиліть [11, 10-12]. За даними американського національного дослідження серед воїнів в'єтнамської війни (1988 р.) у 30,6% спостерігався ПТСР. З них, у 55,8% осіб, були виявлені пограничні нервово-психічні розлади. Пристосування до мирного життя ускладнене, серед ветеранів війни ймовірність бути безробітним у 5 разів вища в порівнянні з іншими, розірвання шлюбів мало місце у 70%, складнощі з вихованням дітей у 35%, ізоляція від спільноти у 47,3%, високий ступінь ворожості у 40% [9, 257]. Можна припустити, що теперішня ситуація істотно не відрізнятиметься, а можливо, ще й погіршиться, враховуючи супутні підсилюючі фактори економічної та політичної криз. Таким чином, актуальність порушеної теми визначається соціальною ситуацією, що складається в суспільстві і гострою потребою серед постраждалих від бойових дій у соціальному захисті, соціально-психологічній реабілітації та підтримці.

Мета статті розглянути поняття стресу, психічної травми, посттравматичного синдрому та можливості допомоги постраждалим від військових дій. Згідно з метою статті ставимо такі задачі:

• розкрити поняття стресу та показати формування посттравматичного синдрому;

• ознайомити з методами допомоги постраждалим.

Аналіз досліджень і публікацій. Цю тему досліджували у своїх публікаціях С.В. Литвинцев, В.Г. Василевський, О.М. Харитонов Г.О. Растовцев, Т.Б. Дмитрієва, Г.А. Фастовцев, Е.М. Єпачинцева, А.Б. Довгополюк, Є.В. Снєдков, Г.М. Тимченко та ін. Вони показали, що ПТСР різноманітні і часто бувають досить тривалими з тяжкими наслідками.

Серед постійних стресів та серйозних проблем так легко зневіритися, піддатися високій тривожності, повністю втратити спокій та майбуття.

Як говорив директор Львівського інституту психічного здоров'я О. Романчук: «Тривога і страх, депресія і невроз, соціальний стрес і війна - жахливі ознаки нашого часу. Сьогодні і сильні, і мужні не захищені від руйнівної дії життєвих обставин. Зберегти спокій, ясний розум, психологічне і фізичне здоров'я - ціль, що у важкі часи здається недосяжною. Але це не так. Саме зараз життєво необхідно дбати про власне здоров'я, про сильну і міцну психіку, боротися і перемагати страх, тривогу, депресію, апатію. Маленька перемога над власним страхом, тривогою, депресією - вагомий вклад у нашу спільну велику перемогу».

Виклад основного матеріалу

Наразі важко сказати, як люди переживуть цю війну і які наслідки вона матиме на їхнє життя. Невідомо, на якому відрізку життя може позначитися стрес, отриманий внаслідок війни. Проте, не кожна стресова ситуація і далеко не для кожної людини стає травмою. Є достатньо багато людей, які пережили складні життєві ситуації, але зберегли цілісність власної особистості і повернулися до звичного мирного життя.

На реакцію людини на ті чи інші травмуючі події впливає безліч факторів: культурні корені і традиції, фізичне здоров'я, вік, характер та ступінь тяжкості пережитої події, наявність травмуючих подій в минулому та розладів психічного здоров'я у родині, можливість сторонньої підтримки в житті. У кожного є свої внутрішні резерви, сили й можливості, які допомагають справитися з життєвими стресами та травмами. Разом з тим, постраждалі потребують якісної соціальної та психологічної допомоги. Людям варто більше знати про психічну травму, формування посттравматичного синдрому і шляхи подолання його наслідків, бо травма на сьогодні є частиною нашого життя.

Стрес - це стан напруження, що виникає в людини у результаті потужних впливів. Стрес, що перевищує психологічні, фізіологічні, адаптаційні можливості людини і руйнує психологічний захист, стає травматичним. Це нормальна реакція на ненормальні обставини. Це стан, що виникає у людини, яка пережила певні події, які виходять за рамки звичайного людського розуміння та досвіду. Головним є те, що ці події носять екстремальний характер, виходять за межі звичайних людських переживань і викликають інтенсивний страх за своє життя, жах і відчуття безпорадності. Головний зміст психічної травми є втрата віри в організованість життя відповідно до визначеного порядку і можливості його контролю. Травма руйнує сприйняття часу, при цьому змінюється бачення минулого, сьогодення і майбутнього.

Важливими характеристиками важкого психотравмуючого фактора є несподіванка, стрімкий темп розвитку події і тривалість впливу.

І. Малкіна-Пих [2] зазначає, що «...психологічна реакція на травму включає в себе три відносно самостійні фази, що дозволяє охарактеризувати її як розгорнутий у часі процес. І пояснює, що перша фаза - фаза психологічного шоку - містить два основні компоненти:

1. Пригнічення активності, порушення орієнтування в навколишньому середовищі, дезорганізація діяльності;

2. Заперечення того, що сталося (своєрідна охоронна реакція психіки).

Гострі реакції на травматичний стрес як реакції на екстремальну ситуацію, зазвичай зникають через кілька годин або днів.

Друга фаза характеризується вираженими емоційними реакціями на подію і його наслідки. Це можуть бути сильний страх, жах, тривога, гнів, плач, звинувачення - емоції, що відрізняються безпосередністю прояву і крайньою інтенсивністю. Інтенсивні емоційні переживання можуть ускладнювати адекватне сприйняття дійсності, правильну оцінку ситуації, заважаючи прийняттю рішень і пошуку адекватного виходу зі стресової ситуації. Фаза є критичною, тому після неї починається або процес прийняття реальності, адаптації до обставин, тобто третя фаза вирішення, коли поступово стабілізується настрій і самопочуття, або відбувається фіксація на травмі і подальший перехід постстресового стану в хронічну форму. На третьому етапі у людини, що пережила екстремальний стрес, відбувається складна емоційна і когнітивна переробка ситуації» [2, 243].

Психологічні наслідки травматичного стресу відтоді проявляються в посттравматичному стресовому розладі (ПТСР). ПТСР виникає як затяжна або відстрочена реакція на ситуації, що були пов'язані із загрозою життю або здоров'ю. Ступінь і характер психічних порушень залежать не тільки від самої нестандартної травмуючої ситуації (її інтенсивності, раптовості та тривалості), але і від особливостей особистості постраждалих. Порушення, що формуються після пережитої травми, впливають всі рівні людського функціонування (особистісний, міжособистісний, фізіологічний) і призводять до стійких особистісних змін. Ці порушення розвиваються не тільки у людей, що безпосередньо пережили стрес, але й у членів їхніх сімей.

Психологам, психотерапевтам, соціальним працівникам доводиться мати справу з людьми, що перенесли психічну травму. До цієї категорії відносяться: вимушені переселенці та біженці; люди, які пережили бомбардування, обстріли; ті, у кого загинули родичі, хто побував у полоні, учасники бойових дій.

У рамках ПТСР звертають увагу на такі основні групи симптомів:

• надмірне збудження (тривога, вегетативна лабільність, уникнення ситуацій, що асоціюються з травматичною подією, порушення сну, нав'язливі спогади);

• періодичні напади депресивного настрою (відчай, притупленість почуттів, усвідомлення безвиході, заціпенілість);

• істеричне реагування (тремтіння, сліпота, паралічі, глухота).

Серед синдромів ПТСР виділяють такі характерні стани:

• «солдатське серце», що характеризується біллю за грудиною, підвищеним серцебиттям, підвищеною пітливістю, уривчастістю дихання);

• синдром «вижив» («почуття провини за те, що залишився в живих»);

• флешбеки (неконтрольовані спогади про «нестерпні» події);

• агресивна й імпульсивна поведінка зі спалахами насильства;

• зловживання алкоголем і наркотиками, безладність сексуальних зв'язків при особистій замкнутості і підозрілості;

• синдром прогресуючої астенії у вигляді швидкого старіння, психічної млявості і прагнення до спокою після повернення до нормального життя;

• посттравматичні рентні стани, тобто нажита інвалідність з чітко усвідомленою вигодою від тих пільг і привілеїв, які належать та перехід до пасивної життєвої позиції. Ці стани наділені певною динамікою, тобто посттравматична симптоматика може не тільки не слабшати, а з віком ставати все більш вираженою.

Щонайменше у 30% людей, із тих, котрі пережили психотравмуючу подію, розвинеться посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Щонайменше 7% осіб матимуть його протягом усього життя. З них, у третини осіб перебіг матиме хронічний характер, з можливою персистенцією симптомів протягом 10 років і більше.

Більшість людей із ПТСР не звернуться за психологічною допомогою - сама природа розладу така, що людина хоче забути, позбутися страшних болючих раптово виникаючих спогадів. Тож ідея піти до психотерапевта і «ворушити минуле» для більшості неприйнятна. Тому не дивно, що у великої частини постраждалих з часом розвиваються коморбідні вторинні розлади - зловживання алкоголем - алкогольна залежність (28% жінок, 52% чоловіків), депресія (48%) тощо (Friedman, 2006). З іншого боку, проблемою є й те, що, тоді, коли людина звернулася за допомогою, цей розлад часто неправильно діагностується і лікується, зокрема нерідко пропонується лише медикаментозна терапія. Можливості медичної допомоги при ПТСР досить обмежені - лікарські засоби лише можуть знизити виразність окремих симптомів розладу. Як свідчать дослідження Оксфордського центру когнітивної терапії, що проводилися на базі Ворнфордської лікарні, на сьогодні найбільш ефективними методами допомоги при ПТСР є два травмофокусовані психотерапевтичні підходи: травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія (ТФ-КПТ) і метод десенсибілізації та репроцесуалізації травми з допомогою руху очей (EMDR). Саме вони рекомендовані сучасними протоколами допомоги при ПТСР як метод допомоги першого вибору: «Усім людям, які страждають від посттравматичного стресового розладу, рекомендована травмофокусована психотерапія (ТФ-КПТ або EMDR)» (Протокол Національного інституту клінічної майстерності Великобританії [NICE], 2004, с. 4) [1].

На нашу думку, ефективність індивідуальної роботи та групової істотно залежить від позиції, яку займає психолог, його ставлення до постраждалого. Мова йде не про погане або гарне ставлення, а про звернення до внутрішніх ресурсів особистості, про глибоке розуміння іншої особистості, здатної до саморозвитку, до зміни самосвідомості, до самореалізації й інтеграції власного досвіду. Найбільші результати з'являються в роботі тоді, коли психолог бачить в ПТСР не стільки проблему і біду, скільки можливість для людини перерости себе, стати сильнішою, переоцінити свої пріоритети, цінності, знайти нові цілі. Розуміння того, що ПТСР виникає нестачі особистісних ресурсів, відкриває хорошу перспективу та можливості для подолання ПТСР.

психологічний посттравматичний постраждалий військовий

Висновки

У цій статті було розглянуто поняття стресу та ПТСР, механізми формування симптомів ПТСР та сучасні терапевтичні підходи щодо подолання наслідків.

Із викладеного вище випливає, що одним із негативних наслідків участі особистості у військових діях є посттравматичний стресовий синдром, що відзначається особливою підступністю, яка полягає в тому, що з роками у значної частини психотравмованих воїнів ПТСР не зникає, а навпаки, посилюється, виливаючись у асоціальну поведінку, соматичні захворювання, неврозоподібні реакції.

Очевидною є необхідність психологічної допомоги постраждалим від військових дій, подальшого опрацювання і терапії, психовиховання.

Ми повинні більше знати про наслідки стресу, травми, ПТСР і шляхи зцілення, адже, як було зазначено вище, травма є частиною нашого життя. Крім негативних наслідків, ці сумні життєві події можуть мати і позитивний момент. Саме вони здатні пробудити найкращі людські ресурси - як внутрішні, так і зовнішні - ресурси любові, віри, надії, взаємодопомоги - і відкривати шляхи зцілення і для окремих людей і для нашого зраненого суспільства.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні особливостей подолання ПТСР у військових, які брали участь у бойових діях.

Література

1. Колодзин Б. Как жить после психологической травмы / Б. Колодзин. - М.: Шанс, 1992. - 276 с.

2. Малкина-Пых И.Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И.Г. Малкина-Пых. - М.: Эксмо, 2005. - 960 с.

3. Ушаков И.Б. Боевой стресс: психофизиологические маркеры устойчивости / И.Б. Ушаков, Ю.А. Бубеев // Сб. научных трудов симпозиума, посвященного 75-летию ГНИИИ. - М.: Истоки, 2005. - С. 10-12.

4. Мартіна Мюллер. Якщо ви пережили психотравмуючу подію / Мартіна Мюллер. - Львів: УКУ, 2014. - 119 с.

Размещено на Allbest.ru