Психосоціальні особливості та родинне функціонування дружин чоловіків із алкогольною залежністю

Копінг-дії при цьому втрачали цілеспрямованість і ставали результатом розрядки емоційної напруги. Умовно позитивною рисою при застосуванні зазначеної стратегії у жінок є можливість активного протистояння труднощам і стресогенному впливу. З іншого боку, умовно негативною рисою були недостатня цілеспрямованість і раціональна обґрунтованість поведінки в проблемній ситуації.

1. Стратегію дистанціювання жінки використовували як спробу подолання негативних переживань у зв'язку з проблемою за рахунок суб'єктивного зниження її значущості та ступеня емоційної залученості в неї. Характерним є використання інтелектуальних прийомів раціоналізації, перемикання уваги, відсторонення, гумору, знецінення тощо. Умовно позитивною рисою при застосуванні зазначеної стратегії у жінок є зниження суб'єктивної значущості важких ситуацій та запобігання інтенсивним емоційним реакціям на фрустрацію. З іншого боку, умовно негативною рисою була ймовірність знецінення власних переживань, недооцінка значущості та можливостей дієвого подолання проблемних ситуацій.

2. Стратегію самоконтролю жінки використовували як спробу подолання негативних переживань у зв'язку з проблемою за рахунок цілеспрямованого стримування емоцій, мінімізації їх впливу на оцінку ситуації і вибір стратегії поведінки, високий контроль поведінки, прагнення до самовладання. При вираженій формі застосування цієї стратегії у жінок спостерігалося прагнення приховувати від оточуючих власні переживання у зв'язку з проблемною ситуацією. Така поведінка свідчила про страх саморозкриття, надмірну вимогливість до себе та контроль поведінки. Умовно позитивною рисою при застосуванні зазначеної стратегії у жінок було уникнення емоціогенних імпульсивних вчинків, переважання раціонального підходу до проблемних ситуацій. Умовно негативною рисою є труднощі вираження переживань, потреб і спонукань у зв'язку з проблемною ситуацією, контролем поведінки.

3. Стратегію пошуку соціальної підтримки жінки використовували як спробу вирішення проблеми за рахунок залучення зовнішніх (соціальних) ресурсів, пошуку інформаційної, емоційної і дієвої підтримки. Характерними були орієнтованість на взаємодію з іншими людьми, очікування уваги, поради, співчуття. Пошук переважно інформаційної підтримки передбачав звернення до знайомих. Потреба емоційної підтримки виявлялася прагненням бути вислуханим, отримати емпатичну відповідь та розділити власні переживання. Умовна позитивна риса при застосуванні цієї стратегії у жінок -- використання зовнішніх ресурсів для вирішення проблемної ситуації, умовно негативна -- формування залежної позиції та/або надмірних очікувань по відношенню до оточуючих.

4. Стратегію прийняття відповідальності жінки використовували як визнання власної ролі у подоланні проблеми та відповідальності за їх вирішення (зі збереженням самокритики). При помірному використанні ця стратегія відображала прагнення жінок до розуміння залежності між власними діями та їхніми наслідками, готовність аналізувати свою поведінку, шукати причини актуальних труднощів в особистих недоліках і помилках. Разом із тим вираженість зазначеної стратегії в поведінці призводила до невиправданої самокритики, переживання почуття провини і незадоволеності собою. Вказані особливості іноді ставали підґрунтям розвитку депресивних станів. Умовно позитивною рисою при застосуванні цієї стратегії у жінок є розуміння особистої ролі у виникненні актуальних труднощів. З іншого боку, умовно негативною рисою були необґрунтована самокритика і прийняття надмірної відповідальності.

5. Стратегію втечі-уникання жінки використовували як спробу подолання негативних переживань у зв'язку з труднощами за рахунок реагування за типом ухилення: заперечення проблеми, фантазування, невиправданих очікувань, відволікання тощо. При переважному застосуванні цієї стратегії спостерігалися неконструктивні форми поведінки в стресових ситуаціях: заперечення чи повне ігнорування проблеми, ухилення від відповідальності і дій щодо вирішення наявних труднощів, пасивність, нетерпіння, спалахи роздратування, занурення у фантазії, переїдання, вживання алкоголю тощо з метою зниження болісної емоційної напруги. Умовно позитивною рисою при застосуванні цієї стратегії у жінок є швидке зниження емоційної напруги в ситуації стресу. З іншого боку, умовно негативною рисою були неможливість розв'язання проблеми, ймовірність накопичення труднощів, короткостроковий ефект дій зі зниження емоційного дискомфорту.

6. Стратегію планування вирішення проблеми жінки використовували як спробу подолання проблеми за рахунок цілеспрямованого аналізу ситуації і можливих варіантів поведінки, планування власних дій з урахуванням об'єктивних умов, минулого досвіду і наявних ресурсів. Стратегія розглядається як адаптивна, що сприяє конструктивному вирішенню проблем. Умовно позитивною рисою при застосуванні цієї стратегії у жінок є цілеспрямоване і планомірне вирішення проблемної ситуації, умовно негативними -- ймовірність надмірної раціональності, недостатня емоційність, інтуїтивність і спонтанність у поведінці.

7. Стратегію позитивної переоцінки жінки використовували як спробу подолання негативних переживань у зв'язку з проблемою за рахунок її позитивного переосмислення, розгляду її як стимулу для особистісного зростання. Характерними є орієнтованість на особистісне, філософське осмислення проблемної ситуації, включення її в більш широкий контекст роботи особистості над саморозвитком. Умовно позитивною рисою при застосуванні зазначеної стратегії у жінок є можливість позитивного переосмислення проблемної ситуації, умовно негативною -- ймовірність недооцінки особистістю можливостей дієвого вирішення проблемної ситуації.

Для оцінки ступеня розуміння, емоційної привабливості та поваги між членами сім'ї, а також установлення загального тла хвилювань жінок, пов'язаних з їхніми позиціями у родині, та визначення наявності і вираженості емоційних переживань сімейної провини, тривожності та напруги, використано опитувальник «АСТ». У подальшому результати дослідження сімейної тривоги лягли в основу системи комплексної допомоги співзалежній родині, у якій хворий страждає на АЗ, де відокремлені показники стали родинними мішенями впливу. Аналіз взаємовідносин у родині дав змогу отримати інформацію про особливості спілкування, якість особистісного життя, засоби проведення відпочинку, спільність інтересів та цінностей, дослідити морально-психологічні основи родинних стосунків.

У досліджені ми спиралися на загальноприйняте твердження, що спілкування і добрі взаємовідносини у подружжі лежать в основі сімейного благополуччя й включають важливу функцію -- бажання особи щодо забезпечення особистого комфорту собі й близьким [9]. Спілкування і взаємини подружжя у благополучних сім'ях характеризують відкритість, інтимність, довіра одне до одного, високий рівень взаємної симпатії, конструктивність, рефлексивність, гнучкий, демократичний характер розподілу ролей у сім'ї, моральна й емоційна підтримка. Спілкування дає можливість виявитися одній із найважливіших подружніх ролей -- психотерапевтичній. Особистісна сумісність (психологічний рівень подружньої сумісності) -- це автоматичний розподіл психологічного навантаження, вироблення оптимальних способів спілкування, розуміння спонтанних проявів партнера та адекватне реагування на них. Духовна взаємодія партнерів, їхня духовна сумісність виявляються на соціокультурному рівні подружніх стосунків (спільність ціннісних орієнтації, життєвих цілей, мотивації, соціальної поведінки, інтересів, потреб, а також спільність поглядів на проведення сімейного дозвілля). Відомо, що схожість інтересів, потреб, цінностей тощо є одним із факторів подружньої сумісності і стабільності шлюбу [9].

Під «сімейною тривогою» [7] нами розумівся стан тривоги в одного або кількох членів сім'ї, який тяжко усвідомлювався й локалізувався, його характерними ознаками були сумніви, жахи, побоювання, що стосуються перш за все сім'ї -- здоров'я її членів, їх пізніх повернень, сутичок і конфліктів. Тривога зазвичай не поширювалася на несімейні сфери -- виробничу діяльність, родинні, сусідські стосунки тощо. В основі сімейної тривоги, як правило, була погано усвідомлювана невпевненість жінки в якомусь дуже важливому аспекті сімейного життя (наприклад, невпевненість у почуттях іншого чоловіка, в собі). Нерідко подібні хвилювання, які суперечать уявленням про себе, витіснялися, що призводило до виникнення тривоги у сімейних стосунках. психотерапевтичний лікування алкогольний

Важливими складовими «родинної тривоги» є відчуття безпорадності і нездатності втручатися у перебіг подій у родині, щоб спрямувати їх у бажане русло. Жінки із сімейно обумовленою тривогою не відчували себе значущими дієвими особами в родині (незважаючи на свою реальну активну роль у родині).

Таблиця 3 Матриця сімейної тривоги у досліджуваних групах (опитувальник «АСТ»)

Результати дослідження сімейної тривоги показали наявність такого феномену в обох групах, але він має різну структуру (табл. 3). Так, у ГРБ як провідне виявлено переважання у структурі тривоги показників за субшкалою сімейної вини «В -- вина»: ГРБ -- 68 (85,0±3,6 %) випадків, у ГРА цей показник дорівнював 24 (30,0±4,6 %). У цілому всі показники у ГРБ були більш вираженими. Так, у ГРБ установлено переважання за субшкалою сімейної напруги «Н -- напруга»: ГРБ -- 72 (90,0±3,0 %) випадків та ГРА -- 56 (70,0±4,6 %); за субшкалою тривожності «Т -- тривожність»: ГРБ -- 68 (85,0±3,6 %) та ГРА -- 55 (68,8±4,6 %) випадків. У ГП досліджувані показники сімейної тривоги перебували у межах норми.

Показники у жінок основних груп (ГРА, ГРБ) класифіковані нами як сформовані психопатологічні симптоми (показник вище 14 балів). Ураховуючи розподіл показників за структурою, ми установили також рівень загальної сімейної тривожності у групах обстежених (рисунок).

Середній бал вини у ГРА -- 6, у ГРБ -- 7, у ГП -- 3; тривожності -- відповідно 6, 7, 2; напруги -- 5, 7, 2; загальної сімейної тривоги -- 17, 21, 7. Можна зазначити, що жінкам ГРА та ГРБ із завищеним середнім балом (14 та більше) за субшкалою «В -- вина» було властиве неадекватне відчуття відповідальності за все негативне, що відбувається в родині (ГРА -- 6 балів, ГРБ -- 7 балів); за субшкалою «Н -- напруга» було притаманне відчуття, що виконання сімейних обов'язків є непосильним для них завданням (ГРА -- 6 балів, ГРБ -- 7 балів); за субшкалою «Т -- тривожність» було властиве відчуття, що ситуація в родині не залежить від їхніх власних зусиль (ГРА -- 5 балів, ГРБ -- 7 балів).

Розподіл показників тривоги у групах обстежених (опитувальник «АСТ»): Ц -- вина; Q -- тривожність; ? -- напруга; Ц -- загальний рівень сімейної тривоги

Таблиця 4 Тип родини у досліджуваних групах (за шкалою структурованого інтерв'ю ідентифікації типу родини)