Особливості переживання самотності особами зрілого віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості переживання самотності особами зрілого віку

І.І. Сергієнко, Т.В. Кубриченко

Анотація

У статті представлено результати теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження вікових і статевих особливостей переживання самотності особами зрілого віку.

Представлено визначення змісту поняття самотності, види, типи, стани самотності, рівні та причини виникнення.

У результаті емпіричного дослідження показано, що самотні жінки другого періоду зрілості більш глибоко переживають самотність, ніж молоді самотні жінки.

Відзначено, що самотні чоловіки віком 35-60 років характеризуються вищими показниками неглибокого переживання актуальної самотності, ніж самотні чоловіки першого періоду зрілості. Самотні жінки другого періоду зрілості мають вищі показники глибокого переживання актуальної самотності, надмірно глибокого переживання самотності порівняно із самотніми чоловіками такого віку. У самотніх жінок другого періоду зрілості вище показники за відчужуючим видом самотності, ніж у самотніх жінок першого періоду зрілості, водночас самотні чоловіки 35-60 років переважають молодших за віком чоловіків першого періоду зрілості за дисоційованою самотністю. Показано, що у самотніх жінок другого періоду зрілості значно вищими є показники дифузної і відчужуючої самотності, ніж у групі самотніх чоловіків цього віку.

Результати дослідження можуть бути застосовані у практичній діяльності працівників соціально-психологічних служб при проведенні психологічного консультування, психологічної профілактики у роботі з особами зрілого віку.

Ключові слова: самотність, емоційна самотність, соціальна самотність, суб'єктивна самотність, екзистенційна самотність, зрілий вік, ізольованість, усамітнення.

Аннотация

В статье представлены результаты теоретического обоснования и эмпирического исследования возрастных и половых особенностей переживания одиночества лицами зрелого возраста.

Представлено определения содержания одиночества, типы, виды, состояния одиночества, уровни и причины возникновения.

В результате эмпирического исследования показано, что одинокие женщины второго периода зрелости более глубоко переживают одиночество, чем молодые одинокие женщины. Отмечено, что одинокие мужчины в возрасте 35-60 лет характеризуются более высокими показателями неглубокого переживание актуального одиночества, чем одинокие мужчины первого периода зрелости. Одинокие женщины второго периода зрелости имеют высокие показатели глубокого переживания актуального одиночества, чрезмерно глубокого переживания одиночества по сравнению с одинокими мужчинами этого возраста. У одиноких женщин второго периода зрелости выше показатели по отчуждающему виду одиночества, чем у одиноких женщин первого периода зрелости, в то же время одинокие мужчины 35-60 лет превышают младших по возрасту мужчин первого периода зрелости за диссоцированным видом одиночества. Показано, что у одиноких женщин второго периода зрелости значительно выше показатели диффузного и отчуждающего одиночества, чем в группе одиноких мужчин этого возраста.

Результаты исследования могут быть применены в практической деятельности работников социально-психологических служб при проведении психологического консультирования, психологической профилактики в работе с лицами зрелого возраста.

Ключевые слова: одиночество, эмоциональное одиночество, социальное одиночество, субъективное одиночество, экзистенциальное одиночество, зрелый возраст, изолированность, уединение.

Annotation

The article dwells upon the results of theoretical grounds and empirical study of age and sex differences of loneliness by persons of mature age.

The determination of the content of loneliness, kinds, and types of loneliness, levels and causes are named.

As a result of empirical study it's been shown that single women of the second period of maturity of more deeply experiencing loneliness than young single women. It is noted that single men aged 35-60 years are characterized by higher shallow experience actual loneliness than single men of the first period of maturity. Single women the second period has high current deep feelings of loneliness, excessive deep feelings of loneliness compared to single men of this age. Among single women the second period of maturity of above indicators in mind alienating loneliness than single women of the first mature age, at the same time, single men 35-60 years exceed the younger men of the first period of maturity for disallowance kind of loneliness. It is shown that the single women of the second mature age in the significantly higher diffuse and alienating loneliness, than in the group of single men of this age.

The results of the study can be applied in practical activities of employees of social and psychological services in the conduct of psychological counseling, psychological prevention in work with persons of mature age.

Keywords: loneliness, emotional loneliness, social loneliness, subjective loneliness, existential loneliness, middle age, isolation, solitude.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями. Сучасний суспільний простір відзначається тенденцією до певного зростання кількості самотніх осіб, а переживання самотності все частіше визнається дослідниками невід'ємною складовою життя людини і соціально значущою проблемою. На тлі зростання наукового інтересу до проблеми самотності, здійснення нових спроб розробки моделей, концепцій самотності, що переважно пов'язані з клінічною практикою чи витікають з уже існуючих теорій, авторами відзначається важливість комплексного вивчення цього феномену. Дослідниками визнається особлива гострота переживання самотності в кризові періоди життя зрілої людини. З огляду на зазначене нагальним уявляється вивчення статевих і вікових особливостей переживання самотності особистістю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми. Феномен самотності наразі є об'єктом досліджень багатьох наукових дисциплін, а сам термін дослідники називають одним із досить популярних у вітчизняній і зарубіжній психологічній, соціально-політичній, філософській літературі. Звертає на себе увагу численна кількість представлених авторами визначень змісту поняття самотності. При цьому більшість науковців розглядають самотність як соціальну норму життя, принцип людських взаємин, поведінки та якість особистості, визначаючи самотність як нездоланне постійне відчуття одинокості (Г. Зілбург), фізичну ізоляцію людини (С. Вело); як відмову від моменту сьогодення, від його можливостей і вимог (К. Голдберг); як тип взаємовідносин людей, які діють разом, але таким способом, який виключає їх людське, етнічне начало, їх сутність (С. Л. Рубінштейн); як відображення характерних рис особистості (нарцисизму, егоцентризму, ворожості) (С. Г. Корчагіна); як екстремальний стан (Е. Фромм, Б. Рейхман); як продукт комбінованого (інтерактивного) впливу фактору особистості і фактору ситуації (Е. Вейс); як фактор невідповідності між двома чинниками - бажаним і досягнутим рівнем власних соціальних контактів (Е. Попелу); як відсутність потреби в міжособистісних стосунках (А. Маслоу); необхідну умову для визначення можливостей свого «Я» (В. А. Андрусенко); важке емоційне переживання, пов'язане з руйнуванням глибинних очікувань особистості (В. І. Сіляєва); переживання стану відчуженості людини від суспільства (І. В. Бабанов, Н. Є. Харламенкова); а також - як суб'єктивну ізоляцію переживання на тлі об'єктивної включеності особистості в міжособистісні стосунки (Н. В. Хамітов); та результат розвитку та протікання суспільних процесів (О. В. Данчева, Ю. М. Швалб).

Деякі автори звертають увагу на те, що самотність є обов'язковим і не завжди усвідомленим симптомом неврозу [1; 4], та навіть трактують її як психічний розлад, що спричиняється незавершеністю однієї з найважливіших стадій розвитку раннього дитинства (М. Малер), й наголошують на тому, що самотність є проявом слабкої пристосованості особистості (К. Роджерс); системою захисних механізмів, що віддаляє людину від рішення істотних життєвих питань (К. Мустакас). Узагальнено тлумачить зміст цього поняття Ю. В. Железнякова, відзначаючи, що самотність - це складний і багатогранний стан або ж відчуття людини, яка знаходиться в умовах реальної або уявної комунікативної депривації [6].

Дослідниками названо численну кількість типів, видів, станів самотності. З огляду на визначення самотності як ізольованості від себе та інших людей названо міжособистісний, внутрішньоособистісний, екзистенційний типи самотності (І. Ялом). Досить різноманітно і глибоко в літературі представлені й інші типи самотності. До основних відносять такі: 1) емоційна самотність; 2) соціальна самотність; 3) самотність як відсутність типу відносин, що побудований на взаємності і включає переживання іншого; 4) самотність, побудована на двох видах любові - побутовій і дефіцитарній; 5) екзистенційна самотність; 6) самотність як локалізація людини від соціального оточення, що визначається в більшій мірі зовнішньою ситуацією, аніж внутрішнім переживанням; 7) суб'єктивна самотність (К. Мустакас, Р. Вейс). Крім того, схарактеризовано й інші типи самотності: ситуативну і хронічну (М. О. Кандиба). Також названо види самотності з огляду на стан, в якому знаходиться людина: 1) стан відчужуючої самотності - домінування в особистості тенденції до відособлення; 2) стан самовідчужуючої самотності; 3) усамітнення; 4) просторово-часова самотність; 5) самотність з позиції глибини переживання можливої або актуальної ізоляції від суспільства; 6) дифузна самотність; 7) відчужуюча самотність; 8) позитивна самотність (С. Г. Корчагіна).

Залежно від інтернальної чи екстернальної направленості особистості називають чотири види самотності: інтернальна негативна самотність, екстремальна негативна самотність, інтернальна позитивна та екстернальна позитивна самотність (О. В. Неумоєва). Діагностування видів самотності як суб'єктивного переживання пропонують проводити за такими критеріями: суб'єктивна оцінка сили прояву самотності, ступінь визнання самотності (рівень і характер психологічного захисту) і емоційне забарвлення (характер емоційного забарвлення) самотності [2; 6; 7]. Також підставами для типології самотності є особливості сприйняття самотності і свого ставлення до себе (негативне і позитивне) та причини самотності (зовнішні фактори та обставини, особистий вибір) (О. В. Неумоєва).

З огляду на описані в літературі можливі моделі самотності (самотність як байдужість; як неможливість взаєморозуміння; як суб'єктивність переживання), важливим уявляється зауваження про те, що самотність виступає як ресурс для аутокомунікації і особистісного росту, водночас ключовими у переживанні самотності особистості вважають ізоляцію (відсутність близьких контактів), відчуження (відсутність значущих контактів з оточуючими), дисфорію самотності (негативні почуття, пов'язані з відчуттям самотності), потребу в компанії (нагальна потреба в спілкуванні), радість усамітнення (прийняття людиною самотності та усамітнення), ресурс усамітнення (продуктивні аспекти усамітнення) (Д. О. Леонтьєв).

Зважаючи на глибину переживання стану самотності (С. Г. Корчагіна), визначено варіанти відсутності переживання стану самотності, неглибокого переживання можливої самотності, глибокого переживання актуального стану самотності та надмірно глибокого переживання самотності, занурення в цей стан [4; 5]. Названо рівні самотності як суб'єктивного переживання: негативна самотність (низький рівень); комфортна самотність (середній рівень); деструктивна самотність (високий рівень) [4]. Самотність розглядають у трьох вимірах (відчуття, процес, ставлення) [1].

Описано причини самотності: послаблення зв'язків у первинній групі, збільшення сімейної і соціальної мобільності, відособлення від свого дійсного «Я», своїх почуттів і своїх очікувань, усвідомлення індивідом невідповідності між бажаним і досягнутим рівнями наявних соціальних контактів, особисті обставини (зміна місця проживання і т.д.), зосередженість на своєму внутрішньому світі, сором'язливість, низька самооцінка (К. Боумен, Р. Вейс, Е. Пепло, Д. Рісмен, Ф. Слейтер).

У зрілому віці найбільш поширеними причинами самотності називають розлучення, втрату дружини або ж чоловіка, розрив значущих особистісних стосунків, що призводять до емоційно-психологічної ізоляції від суспільства [4]. Наголошено, що переживання самотності у зрілому віці пов'язане з патернами поведінки зрілої особи і особливостями її особистісного стану. З огляду на таке положення виокремлено як деструктивний (неприйняття свого стану), так і конструктивний (позитивне відношення до життя, до себе тощо) характер переживання самотності (С. Г. Корчагіна, Д. О. Леонтьєв). За зауваженням авторів, образ самотньої особи зрілого віку визначається в патернах закритості, пасивності та слабкості, що забезпечує вибір стратегії поведінки щодо трансформації негативного переживання в позитивне або ж наступне його подолання [3; 6].

Встановлено, що якщо самотність жінок зрілого віку пов'язана з тугою по конкретній людині, відсутністю коханої людини, то самотність чоловіків - з відчуттям власної непотрібності, хоча для них стан самотності є можливістю поміркувати над собою, своїм життям, стосунками з іншими людьми (С. Г. Корчагіна). Виявлено, що жінки і чоловіки зрілого віку відчувають різну палітру почуттів, адже жінкам у стані самотності властива вразливість, відчуття власної непривабливості, почуття незахищеності, а самотні чоловіки переживають смуток, перебувають у стані депресії, більш нетерпимі до себе, гостріше переживають безпорадність і співчуття собі (М. О. Кандиба). статевий самотність психологічний консультування

Отже, авторами вивчено структуру і сутність самотності, типи і рівні, причини її виникнення. Проте, незважаючи на популярність досліджень самотності в різних науках, вікові і статеві особливості переживання самотності особами зрілого віку потребують подальшого комплексного вивчення, що й обумовило наш науковий інтерес.

Метою статті стало емпіричне дослідження психологічних особливостей переживання самотності особистістю зрілого віку. Ми припустили, що існують відмінності за глибиною переживання самотності і за видами самотності між особами першого і другого періоду зрілості у межах кожної статевої групи, а також - статеві відмінності між представниками одного й того ж періоду зрілості (першого чи другого).

Виклад основного матеріалу дослідження. Спираючись на положення про те, що зрілий вік відповідно до сучасної вікової періодизації В. Квіна охоплює період 20-60 років та включає перший і другий періоди зрілості, до емпіричного дослідження загалом було залучено 120 осіб, серед яких 60 осіб жіночої статі (30 самотніх жінок віком 20-23 роки і 30 самотніх жінок віком 35-45 років) та 60 осіб чоловічої статі (30 самотніх чоловіків віком 23-25 років і 30 самотніх чоловіків віком 35-55 років), які наразі не мають ні чоловіка, ні дитини й живуть окремо від батьків. Для перевірки висунутих гіпотез було використано діагностичний опитувальник виявлення глибини переживання самотності (С. Г. Корчагіна) та діагностичний опитувальник для виявлення виду самотності (С. Г. Корчагіна).

Дослідження дозволило виявити статистично значущі відмінності за показниками глибини переживання самотності між групами самотніх жінок (табл. 1).

Як видно з табл. 1, за більшістю показників глибини переживання самотності - неглибоке переживання можливої самотності, глибоке переживання актуальної самотності, надмірноглибоке переживання самотності - переважає група самотніх жінок віком 35-55 років. Виключення становить показник відсутності переживання самотності, за яким не встановлено статистично значущих розбіжностей. Напевне, самотні жінки другого періоду зрілості на відміну від самотніх жінок 20-35 років, більш гостро відчувають внутрішню напругу через усвідомлення власної неспроможності створити родини, втрату життєвих орієнтирів, розуміння дефіциту часу для створення сім'ї, що супроводжується глибоким переживанням можливої або ж актуальної самотності.

Таблиця 1. Усереднені показники глибини переживання самотності самотніми жінками віком 20-35 років та самотніми жінками віком 35-55 років за діагностичним опитувальником С.Г. Корчагіної та значення t-критерію Стьюдента

Таблиця 2. Усереднені показники глибини переживання самотності самотніми чоловіками віком 21-35 років та самотніми чоловіками віком 35-60 років за діагностичним опитувальником С. Г. Корчагіної та значення t-критерію Стьюдента

Отже, у групі самотніх чоловіків віком 35-60 років значно вищими є показники неглибокого переживання самотності, ніж у чоловіків першого періоду зрілості.

Крім того було перевірено можливу наявність статевих відмінностей переживання глибини самотності між групами самотніх жінок та самотніх чоловіків першого періоду зрілості (табл. 3).

Таблиця 3. Усереднені показники глибини переживання самотності самотніми жінками та самотніми чоловіками першого періоду зрілості за діагностичним опитувальником С.Г. Корчагіної та значення t-критерію Стьюдента