Дослідження копінг-стратегій у дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження копінг-стратегій у дітей старшого дошкільного віку

Вивчати копінг-стратегії у дітей ще не запропоновано чіткої схеми їх шкільного віку не просте завдання, оскільки на - дослідження. У фаховій літературі з дослідження психологічних особливостей переживання та подолання страхів у дітей дошкільного віку науковці зазначають, що страхи мають усі діти і це є абсолютно нормальним і природним явищем. Вченими досліджені функції, об'єкти, вікова динаміка, інтенсивність та інші аспекти дитячих страхів. Нас цікавлять особливості подолання страхів у дітей старшого дошкільного віку, зокрема стратегії копінгу, якими володіють самі діти, починаючи з дошкільного віку.

Проблемі копінг-стратегій у дітей дошкільного віку, зокрема для подолання страхів, присвячені роботи таких зарубіжних і вітчизняних науковців як Е. Аронен, Р. Грановська, А. Захаров, Т. Кірманен, П. Корхонен, Ф. Крамер, І. Краав, А. Лахікайнен, Х. Локстон, І. Нікольська, О. Петрунько, С. Салантере, М. Салмела, М. Таймалу та ін.

Мета статті: виявити та проаналізувати копінг-стратегії опрацювання страхів, характерні для дітей 5-6 років.

Програма, організація та методи дослідження копінг-стратегій. У своєму дослідженні ми опиралися на відомі наукові уявлення про те, що: 1) діти дошкільного віку, зокрема старшого, можуть справлятися зі своїми страхами через копінг-стратегії на поведінковому та когнітивному (рідше) рівнях; 2) 5-6-річні дошкільники можуть висловити свої емоції та переживання в усній формі (Салмела М., Салантере С., Аронен Е., 2010, Лахікайнен А., Кірманен T., Краав І., Таймалу М., 2003, Нікольська І., Грановська Р., 2001 та ін.).

Для того, щоб отримати більш цілісне уявлення про дитячі страхи, необхідно вивчати не лише страх (його зміст, інтенсивність, частоту), а також і інші аспекту страху, зокрема опрацювання та шляхи подолання страхів. Дослідження копінг-стратегій у дітей дошкільного віку дуже важливе, адже саме цей аспект мало описаний психологічною наукою.

Про копінг-стратегії дітей старшого дошкільного віку, які спрямовані на подолання страхів мало відомо. Частіше науковці звертаються до феномену психологічного захисту (Фрейд А., Фрейд З. та ін.). Ми ж вивчаємо, як дитина, намагається впоратися зі своїми страхами активним способом, задіюючи когнітивну або поведінкову сферу. Таке дослідження допоможе мати повнішу картину щодо дитячої безпеки.

Отже, копінг-стратегії можуть бути: 1) когнітивного рівня, коли дитина намагається позбутися страхів вирішити проблему, опрацьовує страхи, щоб досягти балансу; 2) поведінкового рівня, коли дитина «зустрічає» страх абстрагуванням, агресією, фізичною активністю, грою тощо; 3) уникна поведінка, яку ми виділили окремо, як непродуктивну стратегію. Відповідно стратегії когнітивного та поведінкового рівня ми відносимо до продуктивних копінг-стратегій (Лазарус Р., Фокман С., 1984; Нікольська І., Грановська Р, 2001).

Для того, щоб підтримати дитину, важливо знати не лише об'єкти (або ситуації), що активують у неї страх, а й ті стратегії, які вона застосовує, щоб його позбутися. Дорослий не повинен нав'язувати ті чи інші, на його думку ефективні стратегії, адже вони - індивідуальні.

Організація і терміни. Якісне, описове дослідження проводилося упродовж 2012-2014 рр. на базі дошкільних навчальних закладів №770 та №590 міста Києва.

Респонденти. Дані були зібрані з 5-6-річних дітей (N = 38), які проживають у місті Києві. З них 20 дівчаток і 18 хлопчиків. Критеріями відбору учасників для дослідження були: 1) вік дитини (5-6 років), 2) відповідність рівня розвитку віку (за оцінкою вихователів ДНЗ і медичних працівників). Згоду на участь у дослідженні дали батьки дітей та власне діти.

Методи збору даних. Ми орієнтувалися на методологію і методику дослідження дитячих страхів і стратегій опрацювання цих страхів (зокрема і копінг-стратегії), розроблену фінськими та естонськими дослідниками (Лахійкайнен А., Кірманен Т., Краав І., Таймалу М., 2003). На нашу думку, запропоновані цими авторами стратегія і тактика емпіричного дослідження цілком підходить для нашої дослідницької мети. Також ми спиралася на наукові та прикладні дослідження А. Захарова, Р Грановської, І. Нікольської. Таким чином для збору даних було використано індивідуальні бесіди та метод інтерв'ю за малюнками.

Індивідуальна бесіда. Запитання бесіди сформульовані на основі опитувальника А. Захарова «Страхи дітей». Бесіда розпочинається наступним чином: «Усі люди, навіть дорослі іноді чогось бояться, хоча вони можуть боятися інших речей аніж діти. А ти мені розкажеш чого боїшся ти?». Дітям пропонується пригадати та уявити те, чого вони найбільше бояться. Якщо у дитини виникають труднощі з цим, то їй пропонують вибрати з переліченого: коли залишаєшся сам, захворіти, померти, смерті батьків, незнайомих людей, мами / тата, покарання, чудовиськ, привидів, запізнитися у садок, перед тим як заснути, страшних снів (яких саме), темряви, вовка (ведмедя, павуків, собак тощо), машин (поїздів, літаків тощо), бурі (урагану, землетрусу тощо), коли дуже високо, коли дуже глибоко, в ліфті (туалеті, переповненому транспорті тощо), води, пожежі, війни, великих вулиць, крові, уколів, болю, несподіваних звуків, лікарів, включати телевізор, комп'ютер тощо. Дітям дозволяється говорити про їхні страхи до тих пір поки вони мають що сказати. У разі потреби ставляться додаткові уточнюючі питання. Далі бесіда продовжується запитаннями про те, що може допомогти впоратися зі страхом, що зазвичай дитина робить дитина, коли їй страшно. Бесіда триває 10-15 хвилин (інколи довше), відповіді дітей фіксуються у таблиці та записуються на диктофон з метою подальшої розшифровки.

Рис. 1. Зображення для інтерв'ю

Бесіда проводиться неквапливо та докладно. Запитання повторюються час від часу, щоб уникнути мимовільного навіювання страхів. У випадку, коли дитина стереотипно заперечує усі страхи, дорослий просить давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, що ставить запитання, сидить поруч, а не навпроти дитини, періодично підбадьорюючи її, хвалить за те, що вона говорить відверто. Основна увага приділялася тій частині бесіди, у якій мова йде про власне подолання страхів.

Інтерв'ю за малюнками (за матеріалами М. Тай - малу). Необхідність застосування даного методу обумовлена тим, що дошкільники (5-6 років) не в змозі висловити деякі види страхів (наприклад несвідомі страхи, соціальні страхи, страхи, пов'язані з поведінкою значущих людей, ситуативні страхи).

Дітям пропонується переглянути вісім малюнків (див. Рис. 1.), які супроводжуються короткою історією. Кожен із восьми малюнків, разом з історією до нього, ілюструє потенційно загрозливу ситуацію.

Після того як дитина уважно розглянула малюнок і прослухала короткий опис ситуації (наприклад: «Мама і тато Каті сваряться і зляться один на одного»), їй пропонується відповісти на кілька запитань («Як Катя почувається? Що відчуває? Що Катя робить? Чи вона боїться? Чи сильно?»). Для дівчаток головний персонаж історій - Катя, для хлопчиків - Петрик. У разі, якщо імена персонажів збігаються з реальними іменами дітей, їх можна замінити на будь-які інші.

Обробка даних. Після збору даних проводиться їх детальний аналіз, який здійснюється у таких аспектах: 1) виявлення типових копінг-стратегій, які використовує дитина для подолання страху; 2) класифікація виявлених копінг-стратегій.

Результати дослідження. Спочатку ми аналізували дані, які були отримані в процесі індивідуальних бесід. Під час бесіди діти говорили про те, чого саме вони бояться та про шляхи подолання страхів, які є ефективними на їхню думку. Усі експліковані дітьми копінг-стратегії були розподілені у дві категорії, в залежності від того, на якому рівні вони проходили - поведінковому або когнітивному. Наші зарубіжні колеги робили подібні дослідження (Таймалу М., 2007), власне ми і взяли за основу їхні доробки. Аналогічних вітчизняних досліджень не проводилося. У нашому дослідженні ми виділили 17 стратегій (див. Рис. 2.), які характерні для дітей старшого дошкільного віку.

Найчастіше діти вказували фізичну втечу як найефективніший спосіб подолання страху (наприклад, тікаю, ховаюся, закриваю очі тощо).

Дослідник: Що ти робиш, коли тобі страшно в темній кімнаті?

Дитина: Я швидко біжу звідти.

Дослідник: Куди?

Дитина: На кухню, там увімкнене світло.

(Дівчинка, 5 років, 2012).

Другим найбільш розповсюдженим способом копінгу виявилася прихильність і підтримка близьких людей. Далі йшла активна конструктивна поведінка.

Дослідник: Що ти робиш, коли тебе налякав персонаж з фільму?

Дитина: Виключаю телевізор.

(Дівчинка, 6 років, 2014).

Рис. 2. Категорії копінг-стратегій дітей старшого дошкільного віку

Узагальнений перелік копінг-стратегій, які використовують 5-6-річні діти у ситуаціях страху

Четвертою за частотою виявилася пасивна закрита позиція відносно подолання страху «нічого не роблю» / «не знаю, що робити».

Найрідше діти називали копінг-стратегії допомога незнайомих людей, об'єкт страхування та дослідження дійсності. Тільки 1 з 38 дітей вказали молитву, як копінг-стратегію.

Отже, на основі аналізу проведених бесід, ми з'ясували, що дітям старшого дошкільного віку властиві копінг-стратегії поведінкового рівня, за ними йде уникна поведінка - «нічого / не знаю, що робити», а копінг-стратегії когнітивного рівня посідають третє місце.

Цікаві дані були отримані в ході аналізу інтерв'ю за малюнками. Найчастіше діти вказували такі копінг-стратегії як активна конструктивна поведінка, допомога близьких дорослих, демонстрація почуттів (плач), фізична втеча, а також пасивна позиція - уникна поведінка (нічого не робить або не знає, що робити). Діти охоче розказували як варто вчинити героям з картинок, щоб позбутися того чи іншого страху.

Інколи називали відразу кілька копінг-стратегій.

Дослідник: Що Петрик робить коли він боїться засинати один в кімнаті?

Дитина: Ну, він може покликати маму.

Дослідник: Навіщо?

Дитина: Він попросить маму лягти спати поруч з ним.

Дослідник: Думаєш, це допоможе йому не боятися?

Дитина: Так! Або він може заховатися під ковдру і страшно не буде.

(Хлопчик, 6 років, «засинати», 2012).

У Таблиці 1. наведений узагальнений перелік копінг-стратегій, які пропонували діти у ході індивідуальних бесід та інтерв'ю за малюнками.

Результати попередніх досліджень демонстрували, що когнітивний копінг не характерний для дітей дошкільного віку. Проте деякі дослідження зокрема і наші показують, що частина дітей зазначає такі стратегії подолання страху.

Таким чином, ми можемо резюмувати, що 5-6-річні діти, як правило, надають перевагу поведінковим (тобто реальним діям, які зроблять ситуацію менш загрозливою), а не когнітивним копінг-стратегіям (тобто змінити думку про загрозливу ситуацію чи об'єкт страху). Важливим є і те, що уникна поведінка посідає третє і сьоме місця в переліку. Це говорить про те, що дошкільники тільки вчаться активно долати страх і дорослий має бути завжди поруч аби підтримати дитину у потрібний для неї момент.

Висновки та перспективи подальших досліджень:

1. 5-6-річні діти, як правило, надають перевагу поведінковим (тобто реальним діям, які зроблять ситуацію менш загрозливою), а не когнітивним ко - пінг-стратегіям (тобто змінити думку про загрозливу ситуацію чи об'єкт страху). Такі стратегії ми відносимо до продуктивних. Поряд з продуктивними стратегіями дошкільники активно застосовують уникну поведінку (3 місце в переліку), яку ми відносимо до непродуктивного копінгу.

2. Доцільним буде також проведення анкетування батьків із подальшим порівнянням копінг - стратегій, які описували самі діти зі стратегіями, які називали батьки. Таке дослідження надасть змогу об'єктивніше оцінити наявність тих чи інших стратегій подолання страху.

Література

1. Захаров А. Дневные и ночные страхи у детей. Серия «Психология ребенка», СПб.: «Издательство СОЮЗ», 2000. - 448 с.

2. Никольская И., Грановская Р. Психологическая защита у детей, СПб.: Речь, 2001. - 507 с.

3. Lahikainen, A.R., Kirmanen, T., Kraav, I., Taimalu, M. (2003). Studying fears in young children: two interview methods. Childhood: A global journal of child research, Vol 10, No 1, pp.83-104.

4. Lazarus, R.S., Folkman, S. (1984) Stress, appraisal and coping. New York, Springer, 456 p.

5. Salmela, M., Salanter, S., & Aronen, E.T. (2010). Coping with hospital-related fears: experiences of pre-school-aged children. Journal Of Advanced Nursing, 66 (6), 1222-1231, DOI:10.1111/j. 1365-2648.2010.05287.x

6. Taimalu, M. (2007) Children's Fears and Coping Strategies: a Comparative Perspective / Thesis from http://rahvatervis.ut.ee/handle/1/723.

Размещено на Allbest.ru