Копінг-ресурси сепараційної тривоги особистості: теоретична експлікація проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Копінг-ресурси сепараційної тривоги особистості: теоретична експлікація проблеми

Постановка проблеми та її актуальність. Останнім часом проблема копінгу посідає одне з перших місць в контексті актуальних питань психологічної адаптації особистості. Одним із потужних внутрішніх факторів, який визначає міру особистісного благополуччя, є тривожність, що не тільки відображає стабільність переживання особистістю відчуття безпеки, але й відповідає за психологічну стійкість щодо переживання стресових ситуацій. З огляду на необхідність вивчення сепараційних переживань людини у різноманітних сферах її соціального буття варто вдатися до теоретичного моделювання сепараційної тривоги як психологічного копінг-ресурсу людини, яка перебуває в ситуації розлуки (розриву).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У системі психологічного знання можна виокремити різновекторні дослідження феномену тривожності особистості. Зокрема, йдеться про особливості розвитку тривожності в межах різних вікових етапів від раннього дитинства до періодів зрілості (Я. Гошовський, Б. Кочубей, О. Новікова, O.Захаров, В. Кисловська, А. Прихожан та ін.); специфіку нейрофізіології тривожності й страху (П. Гальперин, К. Мей, С. Епстейн, P.Лазарус, М. Левітов, О. Ухтомський та ін.); діагностичні можливості експериментального вивчення тривожності (Г. Айзенк, Р. Кеттел, Ч. Спилбергер, Б. Філіпс, А. Прихожан та ін.). Перевагою вказаних психологічних доробок є загальна наукова позиція дослідників щодо розгляду особистісної тривожності як психодинамічного процесу емоційно-вольової регуляції діяльності людини.

З огляду на наявний теоретико-емпіричний арсенал дослідження тривожності як специфічного стану людини, що виникає в особливих (сепараційних) умовах, і як особистісної властивості, що проявляється в межах емоційного переживання негативної модальності, спільною ознакою тривожності є надмірна схильність до хвилювання, страху та стану тривоги в різноманітних фрустраційних ситуаціях, які загрожують фізичною небезпекою, неприємностями, невдачами тощо (В. Мясищев, Р. Немов, А. Свядощ, В. Суворова, П. Тіллих та ін.). Конструкт сепараційної тривоги традиційно розглядається як базовий афект, що продукує стан незахищеності та безпорадності, а прототипом цього виду тривоги є страх бути розлученим з тим, хто необхідний для виживання.

Метою запропонованої статті є теорети- ко-методологічне обґрунтування копінг-ресурсів сепараційної тривоги особистості таузагальнення центральних позицій її пропорційної варіабельності в емоційнона- пружених ситуаціях.

Виклад основного матеріалу

У психологічній літературі добре описані фактори нервово-психічного напруження, які детермінують виникнення численних стресових ситуацій. Емоційно-напруженим ситуаціям класично притаманні невизначеність характеру їх розвитку та наслідків, а також, як правило, зміни функціонального стану людини. Також, зазначають дослідники, емоційно-напруженим ситуаціям властиві такі емоційні стани, які характеризуються поєднанням тривоги й туги.

Рівень тривоги залежить від низки змінних (значущості ситуації та загальної схильності до страху, ситуативної невизначеності, внутрішньої невизначеності, пропорційної варіабельності ергічного напруження, детермінант), що зумовлюють резистентність або, навпаки, чутливість людини до стресу. До останніх відносять нейротизм, толерантність до ситуацій невизначеності, стрес-реактивність. Слід зазначити, що подібні результати можна зустріти в роботах з вивчення копінг-поведінки за прямими та побічними показниками змісту й ролі копінг-стратегій у структурно-функціональній динаміці адаптації [2--5].

Людська природа використовує свої механізми долаючої поведінки, яка гарантує емоційну стійкість і рівновагу. Актуалізація феномену копінгу як індивідуального способу взаємодії з ситуацією згідно з її власною логікою, значущістю в житті людини та психологічними можливостями, визначає рівень психологічної адаптації. Психологічне призначення копінгу полягає в тому, щоб якнайкраще адаптувати людину до вимог ситуації, даючи змогу володіти нею, послабити або пом'якшити ці вимоги, уникнути або звикнути до них і таким чином погасити стресову дію ситуації. Тому головна задача копінгу полягає в забезпеченні та підтриманні благополуччя людини, її фізичного та психічного здоров'я, задоволеності соціальними відносинами. Все це стосується і ситуацій сепараційних переживань людини.

Психологічна ситуація сепарації являє собою єдність зовнішніх умов та їх суб'єктивної інтерпретації, яка обмежує в часі та спонукає людину до вибіркової активності. Отже, ситуація розлуки (розриву) - це психологічні «межі» подій внутрішнього світу, які можуть мати різну значущість у масштабі життєвого шляху суб'єкта. Тому хотілося б ще раз підкреслити, що копінг є індивідуальним способом взаємодії з ситуацією згідно з власною логікою, значущістю в житті людини та її психологічними можливостями. Кожна форма психологічного подолання специфічна, вона визначається суб'єктивним значенням ситуації, яка переживається, і відповідає переважно одній із задач - рішенню реальної проблеми або її емоційному переживанню, коректуванню самооцінки або регулюванню взаємин із людьми.

Так, у разі прояву сепараційної тривоги важливим є набуття можливості відокремлення від іншої особистості, що передбачає здатність до переживання печалі у відносинах між двома людьми, один з яких бере сепарацію та диференціацію від іншого; здатність до опрацювання скорботи на рівні «Его», залученого у відносини емоційної прихильності з особою, від якої суб'єкт сепарується. Опрацювання скорботи вплітається в більшість психічних процесів, у яких вона виконує функцію вибудовування кордонів «Его» на різних етапах психічного розвитку від дитинства до старості. Різні стадії нормального розвитку можна розглядати як успішне подолання ситуацій скорботи, пов'язаних зі змінами протягом життя.

Якщо на психологічному рівні сепараційна тривога відчувається як напруга, стурбованість, нервозність, відчуття невизначеності, то на фізіологічному рівні така реакція виявляється як важке невизначене відчуття «занепокоєння», «тремтіння», «кипіння», «бурління» в різних частинах тіла, найчастіше в грудях, і нерідко супроводжується різними соматовегетативними розладами (тахікардією, пітливістю, частішанням сечовипускання, шкірною сверблячкою тощо).

Така симптоматика ще раз підкреслює, що в ході переживання сепараційної тривоги людина втрачає відчуття безпеки, яке характеризується станом спокою, рівноваги, комфорту, радості, щастя, захищеності. До умов, які б забезпечили безпеку, можна віднести різні види ресурсів суб'єкта: надійне оточення становить соціальний ресурс; розум, компетентність, знання - інтелектуальний; відповідальність і життєвий досвід - особистісний; сила, здоров'я і особистісна територія - фізичний ресурс особистості [11]. Контроль за ситуацією, дотримання правил і залучення зовнішніх засобів, включаючи звернення за допомогою, є основними способами досягнення безпеки. У своїй сукупності вони являють собою достатню систему заходів щодо запобігання та подолання небезпек і збереження суверенності особи.

Говорячи про активацію індивідуально-психологічних ресурсів подолання тиску погрози розлуки, використовують різноманітні релаксаційні техніки, техніки візуалі- зації та фокусування, основна мета яких - віднайти ресурс зміни та приєднати його до проблемного переживання. За допомогою цих технік стихійні навички саморегуляції удосконалюються, а особистість досягає доцільного контролю станів і дій.

У процесі саморегуляції здійснюється поетапне проживання таких фаз:

- ідентифікація тілесного психоемоційного стану та аналіз невербальних тілесних сигналів на основі тілесного самоспостереження;

- відтворення станів і образів комфорту, спокою, радості, умиротворення, підтримки на основі певних наборів тілесних відчуттів і психосоматичних патернів;

- усвідомлення відтворених станів і образів, емоційного відгуку на них за принципом зворотного зв'язку.

Загалом говорячи про психологічне подолання, варто скористатися класифікацією, запропонованою Р. Лазарусом:

1) рішення проблеми;

2) зміна власного ставлення та установок щодо ситуації [7].

Схожу класифікацію надає П. Віталіано, який поряд із проблемно-орієнтованим копінгом виділяє три способи емоційно-орі- єнтованого психологічного подолання:

- самозвинувачення, яке виражається у критиці, співчуванні, повчаннях і настановленнях самому собі;

- уникнення, коли людина продовжує себе вести, ніби нічого не сталося;

- бажане тлумачення - марні надії, коли людина сподівається на диво [12].

У дослідженні І. Сізової та С. Філіпчєнкової визначено базові та функціонально-ситуативні стратегії подолання, до яких належать:

- конструктивні змінювальні стратегії (когнітивна рецепція; корекція очікувань і надій; порівняння, які йдуть «вверх»; порівняння, які йдуть «вниз»; антициповане подолання, антиципована печаль);

- конструктивні пристосувальні стратегії подолання (позитивне тлумачення ситуації; надання нетривіального смислу ситуації; зміна особистісних властивостей; ідентифікація зі щасливцями);

- неконструктивні стратегії подолання (фіксування на емоціях; втеча від важкої ситуації; стратегія заперечення) [10].

С. Нартова-Бочавер пропонує як можливі основи для класифікації подолання такі ознаки:

1) орієнтованість або локус контролю (на проблему чи на себе);

2) область психічного, у якій розгортається подолання (зовнішня діяльність, уявлення або почуття);

3) ефективність (надає позитивний результат при вирішенні проблеми або ні);

4) часова протяжність отримання ефекту (ситуація вирішується радикально або потребує повернення до неї);

5) ситуації, які провокують поведінку з подолання (кризові або буденні) [8].

Л. Анциферова запропонувала авторську класифікацію стратегій подолання:

- змінювальні стратегії подолання (прийняття рішення про можливість позитивної зміни складної ситуації та формування її як проблеми);

- прийоми пристосування (зміна власних характеристик і ставлення до ситуації);

- допоміжні прийоми самозбереження в складних ситуаціях (техніки боротьби з емоційними порушеннями, викликані негативними подіями, які, з точки зору суб'єкта, не можна нейтралізувати) [1].

Узагальнюючи центральні позиції обґрунтування копінг-ресурсів сепараційної тривоги особистості та варіантів її пропорційної варіабельності в емоційно-напруже- них ситуаціях, можемо виокремити такі дві позиції:

1) позиція когнітивного вирішення сепараційної тривоги базується на когнітивних стратегіях психологічного подолання (оцінка ситуації, втручання в ситуацію та ігнорування ситуації); при цьому процес психологічного подолання перетворює активність суб'єкта в когнітивну діяльність;

2) позиція емоційного вирішення сепараційної тривоги базується на емоційних стратегіях психологічного подолання (самообман, самозвинувачення, зручне тлумачення, співчуття до самого себе, зниження самооцінки, емоційна експресія); потрібно обов'язково враховувати зміни форми презентації актуального внутрішнього досвіду свідомості суб'єкта, змін самосвідомості, рефлексії, а також виникнення інтенсивних емоційних переживань новизни та ірреальності тощо; процес психологічного подолання здійснюється за логікою неусвідом- люваних переживань, які є нічим іншим як захистом суб'єкта від конфліктної ситуації.

В емоційній сфері сепараційні переживання проявляються в різноманітних формах копінг-поведінки як варіанту динамічної рівноваги в системі «людина - середовище», що проявляється в різноманітних поведінкових формах. Саморегуляція є особливим випадком збереження психосоматичної рівноваги. Оскільки кожної миті на особистість діє безліч факторів, то ця рівновага порушується з боку зовнішнього оточення або внутрішніх потреб людини, що приводить до розвитку протилежної тенденції - до відновлення рівноваги. Процесом відновлення балансу між факторами, що порушують рівновагу, є саморегуляція, у процесі якої створюється образ задоволеної потреби або вона реально задовольняється. У результаті особистість формує свій світ із задоволеними потребами, які зменшують напругу та відновлюють рівновагу. Таким чином, саморегуляція є процесом, за допомогою якого особистість може задовольнити свою потребу в безпеці. За допомогою саморегуляції особистість здійснює самоконтроль своїх функцій на основі «мудрості організму», на відміну від «патології самоманіпуляції, контролю оточення тощо» [9].

На нашу думку, найоптимальнішим варіантом психотерапевтичного впливу на людину, що переживає сепараційну тривогу, є використання в практичній роботі з нею психоаналітичних інтерпретацій, які дають змогу отримати доступ до її внутрішнього світу і трансформувати усвідомлювані та неусвідомлювані психічні реакції на сепарацію та втрату близької особи незалежно від того, зумовлена ця тривога реальністю чи цілком базується на фантазіях, які є результатом придушених неусвідомлюваних бажань.

Висновки і перспективи дослідження

Таким чином, проведений теоретичний аналіз проблеми дає змогу зробити висновки про те, що копінг-ресурси людини спрямовані на забезпечення психологічного здоров'я особистості, а їх психологічний зміст складає плідну основу щодо розробки різноманітних програм, семінарів, тре- нінгів з управління стресом, пов'язаним із переживанням сепараційної тривоги.

У завершенні теоретичного огляду хотілося б зазначити, що проблематика вивчення копінг-ресурсів у переживанні сепараційної тривоги набуває свою популярність, тому перспективи її подальшого вивчення є досить широкими в різноманітних прикладних галузях психології.

Література

сепараційний тривога копінг

1. Анцыферова Л. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая ситуация / Л. Анцыферова. - Психол. журнал. - 1994. - Т. 15. - № 1. - С. 3-19.

2. Астапов В. Функциональный поход к изучению состояния тревоги / В. Астапов // Прикладная психология. - 1999. - № 1. - С. 41-45.

3. Ахмедов Т. Тревога и страх в структуре личности психосоматичного человека / Т. Ахмедов, Е. Сонник, О. Носкова // Архив психиатрии. - 2002. - № 4. - С. 151-157.

4. Бодров В. Психологический стресс: развитие и преодоление / В. Бодров. - М. : ПЕРСЭ, 2006. - 300 с.

5. Вірна Ж. Професійний копінг в умовах невизначеності / Ж. Вірна / Психологічні перспективи. - РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки. - 2008. - Вип. 11. - С. 25-32.

6. Водопьянова Н. Психодиагностика стресса / Н. Водопьянова. - СПб. : Питер, 2009. - 336 с.

7. Лазарус Р. Индивидуальная чувствительность и устойчивость к стрессу / лазарус р. // Психологические факторы на работе и охрана здоровья / под ред. Р. Калимо, М. Эль-Батави, К. Купера. - М. ; Женева, 1989. - С. 121-126.

8. Нартова-Бочавер С. «Coping behavior» в системе понятий психологии личности / С. Нартова-Бочавер // Психологический журнал. - 1997. - № 5. - С. 20-30.

9. Паттерсон С. Теории психотерапии / С. Паттерсон, Э. Уоткинс. - СПб. : Питер, 2003. - 544 с.

10. Сизова И. Методика диагностики когнитивноповеденческих стратегий преодоления / И. Сизова, С. Филипченкова // Современная психология: состояние и перспективы исследований : мат. юбил. науч. конф. Ин-та психологии РАН. - М. : ИП РАН, 2002. - С. 180-199.

11. Харламенкова Н. Представление о психологической безопасности: возрастной и личностный компоненты / Н. Харламенкова / Современная личность: Психологические исследования / Отв. ред. М. Воло- викова, Н. Харламенкова. - М. : Институт психологии РАН, 2012. - С. 141-160.

12. Vitalino P. Coping profiles associated with psychiatric, physical health, work and family problems / P. Vitalino, D. de Wolff, R. Maiuro, J. Russo, W. Katon // Health psychology. - 1990. - Vol. 9 (3). - P. 348-376.

Размещено на Allbest.ru