Дослідження процесу соціально-психологічної адаптації школярів

Соціально-психологічна адаптація п'ятикласників може полягати в позбавленні від почуття страху, самотності або скорочення термінів навчання. адаптація психологічний пристосування школа

Процес соціально - психологічної адаптації молодших підлітків реалізується через систему соціальних інститутів, одним з яких є школа, де соціальні якості особистості коригуються і формуються відповідно до суспільно значущих цінностей.

1.3 Психологічні основи адаптації молодших підлітків до умов навчання

Для визначення можливих шляхів і засобів вирішення проблем «перехідного періоду» необхідно визначити, які психологічні новоутворення молодшого школяра - майбутнього п'ятикласника забезпечать успішну адаптацію до системи навчання в середній ланці, створюючи також і перспективи подальшого особистісного розвитку.

Всі періоди адаптації мають спільні та специфічні ознаки і залежать від наступних умов: тривалість адаптивного етапу, вік людини, мета адаптації та ін Найчастіше процес власної адаптації індивідом не усвідомлюється і проходить стихійно. Це призводить до збільшення тривалості періоду адаптації, до формування комплексів, до виникнення психічного дискомфорту, фрустрації та стресу, нервового виснаження.

Школярі змушені неодноразово переживати так званий адаптаційний синдром, в якому виділяються три характеристики:

- стан тривоги (йде мобілізація захисних сил організму);

- резистентності (необхідність пристосування до важкої ситуації);

- виснаження (при тривалому стресі можливі фундаментальні зміни в здоров'ї та поведінці людини).

Етапи проходження адаптації:

I - етап: орієнтовний, коли у відповідь на комплекс нових впливів, пов'язаних зі змінами умов, усі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значною напругою. Ця «фізіологічна буря» триває 2-3 тижні.

II - етап: нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні або близькі до оптимальних варіантів реакцій на вплив. «Буря» починається вщухати.

III - етап: період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, потребує меншої напруги всіх систем (до -10-15 жовтня)

Адаптивність- абсолютна й відносна гармонійність між суб'єктивними цілями і кінцевими результатами, супроводжується позитивним ставленням особистості до навколишнього світу і самої себе.

Неадаптивність -усвідомлена невідповідність між цілями й результатами діяльності, викликає амбівалентні почуття й оцінки, але не чинить психотравмуючого впливу на особистість.

Дезадаптивність -дисгармонія між цілями й результатами, яка є джерелом психічної напруги (стрес, шок, паніка, тощо), внутрішнього дискомфорту й нестабільного перебігу психічних процесів, психічних станів, негативного емоційного фону (стрес, депресія, фрустрація)

У психолого-педагогічній літературі часто школярам віку, перехідного з молодшої до середньої школи, приписують риси або десятирічних дітей (молодших школярів), або дванадцятирічних (підлітків). Як справедливо зазначає Г. А. Цукерман, вік 10-12 років виявився «нічиєї землею» у віковій психології.

Вік дітей п'ятого класу можна назвати перехідним від молодшого шкільного до молодшого підліткового. Психологічно цей вік пов'язаний з поступовим набуттям почуття дорослості - головного особистісного новоутворення молодшого підлітка. Шлях усвідомлення себе складний, прагнення знайти себе як особистість породжує потребу у відчуженні від усіх, хто до цього звично чинив на дитину вплив, і в першу чергу - від родини, від батьків.

Зовні це відчуження найчастіше виражається в негативізмі - прагненні протистояти будь-яким пропозиціям, судженням, почуттям дорослих. Звідси така кількість конфліктів з дорослими. При цьому негативізм - первинна форма механізму відчуження, вона ж є початком пошуку підлітком власної унікальності, пізнання власного Я. Цьому ж сприяє і орієнтованість підлітків на встановлення довірчо-дружніх відносин, засвоюються навички рефлексії наслідків свого або чийогось поведінки, соціальні норми взаємодії людей , моральні цінності. Пізнання іншого схожого на мене, дає можливість як в дзеркалі побачити і зрозуміти свої власні проблеми .

Саме в силу психологічної цінності відносин з однолітками відбувається заміна провідної навчальної діяльності (що було характерно для молодшого школяра) на провідну діяльність спілкування. Таким чином, поступово змінюються пріоритети і в стінах школи. Розумова активність підлітків висока, але здібності будуть розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції; успіх (чи неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання. Оцінки відіграють важливу роль в цьому: висока оцінка дає можливість підтвердити свої здібності. Збіг оцінки й самооцінки важливо для благополуччя підлітка. У протилежному випадку неминучий внутрішній дискомфорт і навіть конфлікт. Враховуючи при цьому фізіологічні особливості пубертатного віку (неузгодженість темпів росту і розвитку різних функціональних систем і т.п.), можна зрозуміти й крайню емоційну стабільність.

Дуже важливо в цей період життя не пред'являти по відношенню до підлітків завищених вимог, спокійно і шанобливо ставитися до того, що успіхів стало менше, ніж у 10 років.

У когнітивному розвитку в 10-12 років відзначається перехід від стадії конкретних операцій до стадії формальних операцій, появою здатності виробляти стратегії пошуку та організації інформації. Хоча мислення учнів цього віку ще не настільки абстрактно і системно, як у більш старших школярів, воно помітно відрізняється від мислення молодших школярів: воно рефлексивно, тобто учні здатні усвідомлювати процеси свого мислення, розумові, мовні і мнемонічні стратегії.

У підлітка 11-13 років знижується швидкість оперативного мислення, погіршується розумова працездатність. Але ці явища носять короткочасний характер і зовсім не означає, що дитина ледача, слабкий в інтелектуально або володіє поганим характером. Просто з об'єктивних причин він в даний час не може в належній мірі контролювати і управляти собою.

У зв'язку з початком етапу статевого дозрівання зміни відбуваються в навчальній діяльності молодшого підлітка:

1. Сповільнюється темп їх діяльності (на виконання певної роботи тепер школяреві потрібно більше часу, в тому числі і на виконання домашнього завдання).

2. Діти часто відволікаються, неадекватно реагують на зауваження.

3. Іноді ведуть себе зухвало, бувають роздратовані, примхливі, їх настрій часто змінюється

Розвиток рефлексії позначається і на особистісних перетвореннях школяра: у дитини складаються свої власні уявлення про академічні, атлетичних здібностях, а також про фізичних та особистісних характеристиках, що визначають популярність серед однолітків.

Переорієнтація багатьох аспектів ідентифікації з батьків на однолітків, зароджується почуття дорослості призводить до так званого соціально-психологічному експериментування з власною ідентичністю, що дозволяє припустити, що саме таке експериментування є провідною діяльністю в їхньому віці.

Соціальне та біологічне дозрівання у підлітка йде паралельно і взаємопов'язано, то встановилося в 8-9 років особистісна гармонія зазнає нищівних зміни. У цьому і полягає трудність перехідного віку як для самої особистості, так і для оточуючих людей.

У 11-13 років підліток намагається визначити свою роль і місце в соціумі. У спілкуванні на перше місце виходить налагодження контактів з однолітками. Самовідчуття в середовищі однокласників, товаришів по секції, кухоль, тусовці стає визначальним. Потреба у визнанні та самоствердженні теж реалізується в середовищі однолітків. Підліток намагається знайти поза школою нову сферу для реалізації своєї потреби.

Необхідність зміни навчальної діяльності дитини вдома, створення умов для рухової активності дітей між виконанням домашніх завдань. Спостереження батьків за правильною позою під час домашніх занять, правильності світлового режиму. Попередження короткозорості, викривлення хребта, тренування дрібних м'язів кистей рук.

Обов'язкове введення в раціон дитини вітамінних препаратів, фруктів і овочів. Організація правильного харчування. Турбота батьків про загартовування дитини, максимальний розвиток рухової активності, створення в будинку спортивного куточка, придбання спортивного інвентарю: скакалки, гантелі.

Активну участь членів сім'ї у розвитку рухової активності дитини. Виховання самостійності та відповідальності дитини як головних умов збереження здоров'я.

Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

Обов'язкове прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому навчається дитина, до кожному прожитому їм шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після минулого шкільного дня. Обов'язкове знайомство з його однокласниками і можливість спілкування хлопців після школи.

Неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків). Виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання.

Облік темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні і нетовариські діти набагато важче звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчувають з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість. Розвиток самоконтролю, самооцінки і самодостатності дитини.

Отже, з точки зору психофізичного розвитку вік 10-11 років називають препубертатном. Перехідний стан перед кризою характеризується і особливою емоційністю. У цьому віці переважають ситуативно обумовлені емоції, найбільш низька самооцінка. Однак, незважаючи на дещо негативний фон розвитку дитини, дослідження, аналізовані Г. А. Цукерман, показали, що явища дезадаптації при переході в середню школу пов'язані в учнів не з психофізіологічними факторами, а з соціально-психологічними.

Вікові особливості - можливості і обмеження - десятилітніх дітей, як правило, недостатньо добре знайомі вчителеві середньої школи і батькам. Особливо зацікавлені в одержанні психологічної інформації про дітей, як правило, батьки п'ятикласників, що очікують «підліткових метаморфоз».

Давати дорослим інформацію про вікові особливості дітей особливо корисно на адаптаційному етапі, оскільки зміни в цей час відбуваються досить швидко, і до кінця молодшого підліткового віку багато можливостей цього періоду можуть виявитися невикористаними.

Важливим напрямком роботи з педагогами під час адаптаційного періоду є обговорення з ними індивідуальних особливостей школярів. Для вирішення цієї проблеми корисна участь психолога при знайомстві вчителів середньої школи зі своїми майбутніми учнями. Для грамотного планування профілактичної роботи психолога необхідно спиратися на сильні сторони учня, представлені в основних психологічних новоутвореннях.

Такими новоутвореннями є:

1.Нова особистісна позиція по відношенню до навчальної діяльності. Передумовою успішної адаптації до навчання в середній школі є рішення головного завдання навчання школяра - стати суб'єктом власної навчальної діяльності: прийняти і зрозуміти сенс вчення для себе, навчитися усвідомлено здійснювати вольові навчальні зусилля, цілеспрямовано формувати і регулювати навчальні пріоритети, займатися самоосвітою. Провідним навчальним мотивом в цьому випадку стане для п'ятикласника мотив власне пізнавальний.

2.Нова особистісна позиція по відношенню до школи і педагогам - це перш за все відповідальна усвідомлена позиція школяра, позиція суб'єкта внутрішньо-шкільних відносин. Інше ставлення до педагогів полягає в переході від чисто рольових, конформних з боку дитини відносин до відносин міжособистісним. Школяреві доведеться зайняти самостійну, багато в чому рівноправну позицію і навчитися поєднувати її з повагою до думки старшого.

3.Нова особистісна позиція по відношенню до однолітків. Внутрішньо-групове життя класу починає формуватися і розвиватися автономно від впливу дорослих. Від дитини потрібно певна соціальна зрілість, конструктивність у взаєминах для того, налагодити стійкі емоційні зв'язки з однолітками.

Формуванню цих позицій учнів сприяє психологічна робота з розвитку навичок спілкування, підвищення рівня соціальної зрілості у спеціально організованих тренінгах.

У цілому передумови готовності дитини до переходу до навчання в середній школі можна представити у психолого-педагогічному статус п'ятикласника. Для своєчасного планування і здійснення профілактики дезадаптації до нових умов навчання в середній школі діагностику готовності школярів до переходу в середню ланку краще проводити завчасно - в середині 4 класу. Виявивши передумови готовності, здійснивши необхідну профілактичну роботу, педагогічний колектив спільно з психологом створюють продуктивну освітню ситуацію на найближчі роки навчання. Діагностика готовності школярів до переходу в середню ланку здійснюється як педагогами, так і психологами .

Мета роботи педагога-психолога може бути визначена як створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці. Вона спрямована насамперед - на інтереси дитини і лише в другу чергу - на завдання навчального процесу. Головне не в тому, щоб пристосувати дитину до ситуації навчання в середній школі, а в тому, щоб забезпечити його подальший поступальний розвиток, його психологічне благополуччя. При необхідності - і за рахунок зниження планки освітніх завдань.

У роботі виділяються два взаємозалежних етапи:

Перший етап - формування готовності до навчання в новій соціально-педагогічної ситуації - охоплює друге півріччя випускного класу.

Другий етап - створення умов для успішної соціально-психологічної адаптації до нової соціальної ситуації - це перше півріччя п'ятого класу.

Етап формування готовності, по своїм завданням і за формами роботи з дітьми, переважно - педагогічний. Звичайно, він припускає різноманітну і значиму роботу психолога. І все ж головне - у створенні педагогічної наступності програм та організації навчального процесу в початковій і середній школі.

Етап соціально - психологічної адаптації. Головне - у створенні в рамках освітнього середовища психологічних умов успішної адаптації.

Реалізація пропонованої системи роботи можлива при виконанні ряду управлінських умов.

Перш за все, вже в середині року адміністрація школи повинна мати чіткі уявлення про те, яка команда педагогів «візьме» випускні класи початкової школи і поведе їх далі.

Друга умова - має бути налагоджено серйозне методичне співробітництво між педагогами середньої та початкової ланки. В іншому випадку, ніяка коректування програм неможлива.

Третя умова - у шкільній адміністрації повинно бути виразне розуміння того, що серйозна робота по організації наступності необхідна кожній школі, яка бажає зберегти себе в якості життєздатної освітнього середовища. І в це треба вкладати час і сили педагогів.

Таким чином, перехід дітей з початкового в середню ланку школи психологи і педагоги, останніми роками впевнено називають кризою. Спостерігається погіршення стану дітей, успішність у багатьох з них падає, інтерес до навчання знижується, відносини між дітьми стають більш напруженими, конфліктними, а вони самі - тривожними. У цих умовах метою роботи педагога-психолога є створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці, щоб забезпечити його подальший поступальний розвиток і психологічне благополуччя.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО - ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ П'ЯТИКЛАСНИКІВ ДО УМОВ НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

2.1 Організація дослідження та обгрунтування методик

База нашого дослідження - ЗОШ № 6 міста Мукачево. У дослідженні брали участь 23 учнів 5 - тих класів. Були використані наступні методики:

1. Методика “Визначення мотивації школяра до навчання у школі ”( О. Ануфрієв, С. Костроміна)

2. Діагностика вад особистісного розвитку (двор) Опитування для дітей 9 - 11 років (автор З.Карпенко)

3. Методика “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (В. Чиркова, О.Соколова, О.Сорокіна)

На першому етапі дослідження ми провели методику "Визначення мотивації школяра до навчання у школі "( О. Ануфрієв, С. Костроміна. В ній приймали участь 23 учні 5 -- А класу. Дана методика для учнів середньої ланки, дає можливість визначити рівень шкільної мотивації дітей. Наявність у дитини прагнення виконувати всі пропоновані школою вимоги, показати себе із кращої сторони спонукає його проявити активність. При низькому рівні мотивації спостерігається зниження успішності.

Матеріали: текст анкети О. Ануфрієва та С. Костроміної.

Дітям пропонується відповісти на запитання анкети, використовуючи відповіді “так”, “ні”, “не знаю”.

Обробка та інтерпретація результатів. За кожну відповідь, що стоїть в анкеті на першому місці -- 0 балів. Максимальна оцінка -- 30 балів. Зі зростанням кількості балів підвищується рівень мотивації.

25 -30 балів -- сформоване ставлення до себе як до школяра, висока навчальна активність;

20 -- 24 бали -- ставлення до себе як до школяра практично сформовано;

15 -- 19 балів -- позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює позашкільними справами;

10 -- 14 балів -- ставлення до себе як до школяра не сформовано;

менше 10 балів -- ставлення до школи негативне.

( Додаток А)

Наступним кроком у психолого-педагогічному дослідженні є діагностика вад особистісного розвитку “ДВОР” Опитування для дітей 9 -11 років (З. Карпенко).

Участь приймали 23 учні 5 - А класу.

Учням пропонується відповісти на 90 запитань, що стосуються різних сторін їхньої особистості: поведінки, самопочуття, бажань, страхів, переконань тощо.

У спеціальному бланку для відповідей навпроти відповідного номера твердження треба поставити знак „+”, якщо ти згоден з твердженням, і знак „ - „, якщо ти з твердженням не згоден

Інтерпретація результатів

8 -10 балів - високий рівень вираженості вади;

4 - 7 балів - середній рівень вираженості вади;

1 - 3 бали - низький рівень вираженості вади.

( Додаток Б)

“Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (В. Чиркова, О.Соколова, О.Сорокіна).

Мета: визначення соціально психологічної адаптації до школи .

Методика складається з двох схем:

Схема 1 (для вчителів) включає 4 критерії адаптованості і 7 характеристик (шкал) для їхньої оцінки. Як критерії виступають наступні параметри:

- Ефективність навчальної діяльності.

- Засвоєння шкільних норм поведінки.

- Успішність соціальних контактів.

- Емоційне благополуччя.

- Характеристики ( шкали).

- Навчальна активність.

- Засвоєння знань (успішності)

- Поведінка на уроці.

- Поведінка на перерві.

- Взаємини з однокласниками

- Ставлення до вчителя.

- Емоційне благополуччя.

Схема 2(для батьків) включає наступних 6 характеристик (шкал ):

Успішність виконання шкільних завдань.

- Ступінь зусиль, необхідних дитині для виконання шкільних завдань.

- Самостійність дитини у виконанні шкільних завдань.

- Настрій, з яким дитина йде до школи.

- Взаємини з однокласниками.

- Загальна оцінка адаптованості.

Порядок використання схем.

Вчителя та батьків у кожнім критерії просять вибрати твердження, найбільш точне на даний момент. (Кожне твердження має свій бал.) Підсумовування отриманих балів за кожною схемою дає змогу одержати оцінки адаптованості дитини до школи.

На підставі цих даних одержують сумарний показник адаптованості дитини, а також складають графік динаміки процесу адаптації за визначений період.

22 - 35 балів -- зона адаптації;

15 - 21 бал -- зона неповної адаптації;

0 - 14 балів -- зона дезадаптації

2.2 Аналіз проведення досліджень

Методика “Визначення мотивації школяра до навчання у школі ”( О. Ануфрієв, С. Костроміна)

Дана методика для учнів середньої ланки, дає можливість визначити рівень шкільної мотивації дітей. Наявність у дитини прагнення виконувати всі пропоновані школою вимоги, показати себе із кращої сторони спонукає його проявити активність. При низькому рівні мотивації спостерігається зниження успішності.

Матеріали: текст анкети О. Ануфрієва та С. Костроміної.

Дітям пропонується відповісти на запитання анкети, використовуючи відповіді “так”, “ні”, “не знаю”.

На Рис 2.1 ми бачимо що у 13 % учнів сформоване ставлення до себе як до школяра, висока навчальна активність. Такі діти відрізняються наявністю високої пізнавальної мотивації прагненням найбільш успішно виконувати всі пред'явлені школою вимоги. Вони дуже чітко дотримуються всіх вказівок вчителя, сумлінні і відповідальні, сильно переживають, якщо отримують незадовільні оцінки або зауваження педагога

У 10 % ставлення до себе як до школяра практично сформовано, такі учні успішно справляються з навчальною активністю. Дотримуються завдань і правил.

У 55.4% позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює позашкільними справами. Такі діти досить благополучно відчувають себе у школі, одначе ходять частіше до школи, щоб спілкуватися з друзями, з вчителями. Їм подобається відчувати себе учнями, мати гарний портфель, ручки, зошити. Пізнавальні мотиви у таких дітей сформовані в меншій мірі і навчальний процес їх мало приваблює.

У 4.3 % ставлення до себе як до школяра не сформовано. Подібні школярі відвідують школу неохоче, вважають за краще пропускати заняття. На уроках часто займаються сторонніми справами, іграми, відволікають своїх однокласників. Відчувають серйозні труднощі у навчальній діяльності. Перебувають у стані нестійкої адаптації до школи.

У 17.3 % ставлення до школи негативне. Такі діти відчувають серйозні труднощі в школі: вони не справляються з навчальною діяльністю, відчувають проблеми у спілкуванні з однокласниками, у взаєминах з вчителями. Школа нерідко сприймається ними як вороже середовище, перебування в якій для них нестерпно. Можуть плакати, проситися до дому. В інших випадках учні можуть проявляти агресивні реакції, відмовлятися виконувати ті чи інші завдання, слідкувати нормам, правилам. Часто у таких школярів відзначаються порушення нервово -- психічного здоров'я.

Рисунок 2.1. Ставлення школяра до себе.

Діагностика вад особистісного розвитку (двор) Опитування для дітей 9 - 11 років (автор З.Карпенко)

Учням пропонується відповісти на 90 запитань, що стосуються різних сторін їхньої особистості: поведінки, самопочуття, бажань, страхів, переконань тощо.

У спеціальному бланку для відповідей навпроти відповідного номера твердження потрібно поставити знак „+”, якщо ти згоден з твердженням, і знак „ - „, якщо ти з твердженням не згоден.

Інтерпретація результатів.

8 -10 балів - високий рівень вираженості вади;

4 - 7 балів - середній рівень вираженості вади;

1 - 3 бали - низький рівень вираженості вади.

На Рис 2.2, ми бачимо, що висока тривожність проявляється у 22,7%, середня - 36,4%, низька - 40,9% учнів, пояснюється віковими особливостями дітей, коли спілкування для них є основним видом діяльності. Імпульсивність висока у 45,4%, середня - 36,5%,низька - 18,1%. Агресивність висока у 38,3%, середня - 48,1%, низька - 13,60%. Схильність до нечемної поведінки висока у 31,8%, середня - 18,1%, низька -- 50,1%. Асоціальність висока у 18,2%, середня - 40,9%, низька - 40,9%. Низький рівень асоціальності та нечесності говорить про те, що діти - хороші і добрі, а задача дорослих розвивати у них ці риси.

Замкнутість висока у 18,2%, середня - 27,3%, низька - 54,5%. Невпевненість висока у 22,7% , пояснюється віковими особливостями учнів середня - 36,4%,низька - 40,9%. Екстернальність висока у 22,7%, середня - 31,9%, низька - 45,4%. Естетична нечутливість у 27,4%, говорить про те, що діти недостатньо навчились сприймати мистецтво, можливо виявляється відсутність технічних засобів навчання на уроках музики та образотворчого мистецтва.

В п'ятикласників підвищення невпевненості може бути пов'язане зі зміною основного виду діяльності. Від ефективності спілкування з однолітками залежать інші сторони у поведінці та діяльності. Для них важливо не тільки спілкуватися з однолітками, але й займати в їх колі задовільне для нього становище. Але невміння зайняти таке становище частіше всього може бути причиною невпевненості як ми бачимо вона спостерігається у 22,7%. Як слідство такі дії учнів є причиною недисциплінованості, правопорушень, таким чином ми бачимо і причину підвищеного рівня імпульсивності 45,4% і агресивності 38,3% Вони можуть бути як явними, так і прихованими, коли зовнішньо спокійні діти при діагностиці показують високий рівень цих вад.



Рисунок 2.2 Рівень вираження вад школяра

Провівши дану методику можна виділити проблемою № 1 агресивність п'ятикласників. Це можна пов'язати з новими умовами навчання, зумовленими переходом молодших школярів до середньої ланки школи, неуспішним проходженням адаптації до цих умов, неготовністю їх прийняти. Якщо звернути увагу на проблеми конкретних учнів на Таблиці 2.1, то ми бачимо, наприклад, що в 10 учнів проявляється висока імпульсивність, а в 7 учнів значна схильність до нечесної поведінки, в 4 учнів низька імпульсивність.

Маючи це на увазі, класний керівник зможе більш ефективно будувати свою взаємодію з цими учнями, шкільний психолог та соціальний педагог зможуть, за необхідності, провести поглиблену психодіагностику та корекцію цих вад.

Таблиця 2.1Рівень вираження вад школяра.

	Високий	Середній	Низький
Тривожність	5	8	9
Імпульсивність	10	8	4
Агресивність	4	15	3
Схильність до нечем. поведінки	7	4	11
Асоціальність	4	9	9
Замкнутість	4	6	12
Невпевненість	5	8	9
Екстернальність	5	7	10
Естетична нечутливість	6	10	6

Методика “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (В. Чиркова, О.Соколова, О.Сорокіна)

Мета: визначення соціально психологічної адаптації до школи .

Приймали участь 22 батьки учнів 5- Б класу та класний керівник.

Теоретичний аналіз проблеми психологічних особливостей шкільної дезадаптації в такому віці дозволив припустити, що можна виділення різних взаємозв'язків, існуючих між шкільної дезадаптацією і психологічними особливостями залежно від спрямованості особистості. Для цього ми спробували провести методику і отримали такі результати.

Рисунок 2.3. Результати методики “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (Батьки)

На Рисунку 2. 3 ми бачимо, що 52% батьків відзначили у своїх дітей зону адаптації, це говорить про те, що діти чітко пристосувалися до шкільних умов, та завдань, які були пред'явлені вчителями, вони з задоволенням ідуть до школи, чітко дотримуються всіх вказівок, сумлінні і старанні у навчанні, мають багато друзів. Зона неповної адаптації батьки відзначили у 20,9% і у 27,1%, наявність шкільної дезадаптації у 27,1% дітей, це говорить про те, що такі діти відчувають серйозні труднощі в школі. Вони не справляються з навчальною діяльністю, спостерігається підвищена збудженість, тривожність, агресивна поведінка до вчителів та однокласників, надмірна активність і рухливість. Часто у таких учнів відзначаються порушення нервово -- психічного здоров'я. Отримані наші дані з проведеного експерементального дослідження, показують, що дезадаптація школяра коливається не більше від 20% до 27%.

Ми бачимо, що на Рисунку 2.4 відсоток шкільної адаптації, який відзначив вчитель 47,6% він трохи нижчий, ній який відзначили батьки. Зона неповної адаптації 23,8% і у 28,6% наявність шкільної дезадаптації. Слід зазначити, що в аналізі особистих якостей адаптованих і дезадаптованих учнів до уваги бралися тільки ті учні, яких було оцінено як класним керівником так і батьками. Отримані наші дані з проведеного дослідження показують. Що дезадаптація коливається не більше від 23,8% до 28,6%.

Рисунок 2.4. Результати методики “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (Вчитель)

ВИСНОВКИ

Процес соціально-психологічної адаптації п'ятикласників реалізується через систему соціальних інститутів, одним з яких є школа, де соціальні якостей особистості коригуються і формуються відповідно до суспільно значущими цінностями.

Соціально-психологічна адаптація п'ятикласників може полягати в позбавленні від почуття страху, самотності чи скороченні термінів соціального навчання, коли, спираючись на громадський або груповий досвід, учні позбувається необхідності проб і помилок, відразу вибираючи більш відповідну програмну поведінку.

Значення соціальної адаптації зростає в умовах кардинальної зміни діяльності і соціального оточення людини. У ситуації новизни у п'ятикласників виникає емоційний дискомфорт і збільшується ризик шкільної дезадаптації, коли внутрішні психологічні проблеми ускладнюють процес навчання. У цих умовах перехід з початкової школи в середню є складним, але при правильній організації він може сприяти психологічному, соціальному зростанню дитини, в іншому випадку - може стати болючим процесом пристосування, звикання.

Важлива роль в успішному проходженні періоду адаптації відводиться особистісним особливостям дітей, що сформувалися на попередніх етапах розвитку: вмінню контактувати з іншими людьми, володінню необхідними навичками спілкування, здатності визначити для себе оптимальну позицію у відносинах з оточуючими.

Тому сенс адаптаційного періоду в школі полягає в тому, щоб забезпечити його природне протікання і благополучні результати. У цих умовах метою роботи педагога-психолога є створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці, щоб забезпечити його подальший поступальний розвиток і психологічне благополуччя.

Ми припустили, що адаптація учнів при переході з початкової до основної школи буде ефективна за умови впровадження системи науково-методичних рекомендацій призначених вчителям і психологам з адаптації молодшого підлітка до навчально-виховному процесу в середній ланці загальноосвітньої школи.

Розроблена і реалізована на практиці корекційна програма була спрямована на створення умов для успішної адаптації п'ятикласників до навчальних і життєвих ситуацій.

Мета дослідження досягнута. Завдання, які стоять на початку роботи, виконані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Соціальна адаптація // Соціальний педагог. - 2011. - №3. - С.36.

2. Бабіч В. Соціально-побутова адаптація дітей із вадами зору / В. Бабіч // Дефектолог. - 2012. - №12. - С.33-36.

3.Борисова Л. Адаптація школяра // Борисова Л. Психолог. - 2002. - №13

4. Брежко З.О. Діагностика соціальної адаптованості вихованців і визначення рівнів мотивації спілкування. / З. О. Брежко // Дошкільний навчальний заклад. - 2009. - №5. - С.2-11.

5. Баранюк С. Особливості адаптації п'ятикласників до нових умов навчання та виховання // Баранюк С.: Психолог. - 2009. - № 3-4.

6. Булгару Л.В. Непроста це справа - робота з батьками / Л. В. Булгару // Дошкільний навчальний заклад. - 2010. - №4. - С.29-33.

7. Гаврись С. Соціальна адаптація школярів з особливими потребами / С. Гаврись, Н. Каптенко // Дефектолог. - 2010. - №9. - С.3-23.

8. Головіна Г. Соціально-побутове орієнтування: Програма / Г. Головіна // Дефектолог. - 2013. - №3. - Вкладка.

9. Голота Н. Психологічна готовність старших дошкільників до викликів початкової освіти / Н. Голота // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2012. - №5. - С.50-54.

10. Демчук Н. Соціальна адаптація дітей з особливими потребами: Програма комплексного підходу в умовах різновікової групи школи-інтернату / Н. Демчук // Дефектолог. - 2013. - №1. - С.5-8.

11. Добрянська І. Формування груп у молодшому шкільному віці / І. Добрянська // Початкова школа. - 2011. - №6. - С.32-34.

12. Коган І. Психологія морального виховання / І. Коган // Психолог дошкілля. - 2013. - №3. - С.11-14.

13. Котляр І. Соціальна адаптація дітей з обмежиними можливостями: Розвиток творчих здібностей в умовах освітнього округу / І. Котляр // Дефектолог. - 2011. - №11. - С.38-40.

14. Кон И.С. Ребенок и общество. М.: София,/ Кон И.С 2008-209с.

15. Ломакіна О. Профілактика шкільної дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку / О. Ломакіна // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2012. - №2. - С.34-42.

16. Микитюк Н.В. . Психологічні аспекти супроводу дітей раннього віку. / Н. В. Микитюк, І. С. Доренко, І. В. Щурук // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - №2. - С.37-42.

17. Моісеєнко К.М. Проектування й формування особистості, адаптованої до сучасних соціальних умов / К. М. Моісеєнко // Шкільному психологу. Усе для роботи. - 2013. - №1. - С.5-10.

18. Мурінушкіна О. Психологічні особливості учнів п'ятого класу // Мурінушкіна О .Психолог. - 2005.- №43.

19. Назаревич В. Психологічна корекція неадаптивної поведінки дітей у малих групах. / В. Назаревич // Психолог. - 2006. - №38. - С.27-32.

20.Нужная М. Соціальна адаптація інвалідів у громадському суспільстві / М. Нужная, Л. Казначєєва // Соціальний педагог. - 2012. - №11. - С.16-21.

21. Опанасюк Г. Перебіг адаптації дітей 5 класу/ Г. Опанасюк // Психолог. - 2009. - №3-4. - С.10-11.

22.Опанасюк Г. Соціальна адаптація дітей до навчання у школі: Інформаційний дайджест / Г. Опанасюк // Соціальний педагог. - 2010. - №11. - С.33-36.

23. Павленко Т. Проблеми соціалазації дітей енергодара / Т. Павленко // Соціальний педагог. - 2013. - №3. - С.44-52.

24. Психология развивающейся личности. / Под ред. Маркова А.Н. М.: Эйдос, 2004.-380с.

25. Піддубна Н. Корекція соціальної адаптації дитини в суспільстві: формування соціальної компетенції дитини. / Н. Піддубна // Психолог. - 2006. - №13. - С.18-19.

26. Проценко О. Профілактика соціальної дезадаптації дошкільнят / О. Проценко // Психолог. Бібліотека. - 2011. - №6.

27. Романовська Д. Психологічна картина причин та наслідків соціальної і шкільної неадаптованості / Д. Романовська, Л. Боярин // Соціальний педагог. - 2012. - №9. - С.15-22.

28. Стужук Т. Формування стуації успіху в умовах соціальної адаптації / Т. Стужук // Соціальний педагог. - 2012. - №3. - С.12-15.

29. Турчаненко Т. Соціальна невпевненість дітей: шляхи подолання / Т. Турчаненко // Дошкільне виховання. - 2011. - №6. - С.20-

30. Цукерман Г.И. Переход из начальной школы в среднюю, как психологическая проблема. // Цукерман Г.И . Вопросы психологии, 2001. - №5. С.19-35.

31. Эриксон Э. Детство и общество. / Эриксон Э СПб.: ЛЕНАТО АСТ; Фонд «Университетская книга»,-2006. -288с.

ДОДАТОК

Методика “Вивчення соціально-психологічної адаптації дітей до школи»

( В. Чиркова, О. Соколова, О. Сорокіна )

Схема 1(заповнює вчитель)

І критерій «Ефективність навчальної діяльності»,

1.шкала «Навчальна активність».

5. Активно працює на уроці, часто підносить руку і відповідає правильно.

4. На уроці працює, позитивні й негативні відповіді чергуються.

3. Рідко підносить руку, але відповідає правильно.

2. Навчальна активність на уроці носить короткочасний характер, часто відволікається, не чує запитання.

1. Пасивний на уроці, дає негативні відповіді або не відповідає зовсім, часто переписує готове з дошки.

0. Навчальна активність відсутня (дитина не включається в навчальний процес).

2.шкала «Засвоєння знань» (успішність).

5.Правильне, безпомилкове виконання шкільних завдань.

4.Невеликі поодинокі помилки.

3. Поодинокі помилки, пов'язані з пропуском букв і їхньою заміною.

2. Погане засвоєння матеріалу по одному з основних предметів, наявність достатньої кількості помилок.

1.Часті помилки, неакуратне виконання завдань: багато виправлень, закреслень.

0. Погане засвоєння програмного матеріалу з усіх предметів: грубі помилки, велика їх кількість.

II.критерій «Засвоєння шкільних норм поведінки»

3.шкала «Поведінка на уроці»

5. Сидить спокійно, сумлінно виконує всі вимоги вчителя.

4. Виконує вимоги вчителя, але іноді, на короткий час, відволікається від уроку.

3. Зрідка повертається, обмінюється короткими репліками з товаришами.

2. Часто простежується скутість у рухах, позі, напруженість у відповідях.

1. Виконує вимоги вчителя частково, відволікається на сторонні заняття, постійно розмовляє.

0. Не виконує вимоги вчителя: велику частину уроку займається сторонніми справами (переважають ігрові інтереси).

4.шкала «Поведінка на перерві».

5. Висока ігрова активність, охоче бере участь у рухливих колективних іграх.

4. Активність виражена мало: полюбляє заняття в класі з ким-небудь із дітей, читання книг, спокійні ігри.

3. Активність дитини обмежується заняттями, пов'язаними з підготовкою до на ступного уроку (готує підручники, зошити, миє дошку, прибирає клас).

2.Не може знайти собі заняття, переходить від однієї групи дітей до іншої.

1. Пасивна, рухи скуті, уникає інших.

0. Часто порушує норми поведінки: заважає іншим дітям грати, кричить, бігає, не змінює своєї поведінки, коли роблять зауваження (не володіє собою).

III. критерій «Успішність соціальних контактів»

5. шкала «Взаємини з однокласниками».

5.Товариська, легко контактує з дітьми.

4. Малоініціативна, але легко вступає в контакт, коли до неї звертаються діти.

3.Сфера спілкування обмежена: контактує тільки з деякими дітьми.

2. Воліє знаходитися поруч із дітьми, але не вступає з ними в контакт.

1. Замкнута, ізольована від інших дітей, воліє бути на самоті (інші діти байдужі до неї).

0. Виявляє негативізм стосовно дітей, постійно свариться і кривдить їх (інші діти її не люблять).

6.шкала «Ставлення до вчителя».

5. Виявляє товариськість стосовно вчителя, прагне сподобатися йому, після уроку часто підходить до вчителя, спілкується з ним.

4. Цінує гарну думку вчителя про себе, прагне виконувати всі його вимоги, у разі потреби сама звертається до нього за допомогою.

3. Старанно виконує вимоги вчителя, але за допомогою звертається частіше до однокласників.

2. Виконує вимоги учителя формально, не зацікавлена у спілкуванні з ним, намагається бути непомітною.

1.Уникає контакту з учителем, у спілкуванні з ним легко бентежиться, губиться, говорить тихо, затинається.

0. Спілкування з учителем призводить до негативних емоцій, ображається, плаче при найменшому зауваженні.

7.шкала «Емоційне благополуччя».

5. Гарний настрій, часто посміхається, сміється.

4. Спокійний емоційний стан.

3.Епізодично виявляється знижений настрій.

2.Негативні емоції:

а)тривожність, засмучення, іноді страх;

б)уразливість, запальність, дратівливість.

1. Окремі депресивні прояви, плач без усяких на те причин, агресивні реакції: часто свариться з дітьми, підвищує голос.

0. Перевага депресивного настрою.

б) Агресія (вибуху гніву, злості) виявляється у відносинах з дітьми (може вдарити, щось зламати, зчинити бійку) і у відносинах з учителем.

Схема 2(заповнюють батьки)

1 шкала «Успішність виконання шкільних завдань».

5. Правильне безпомилкове виконання шкільних завдань.

4. Одиничні помилки.

3. Поодинокі помилки, пов'язані з пропуском букв або їхньою заміною.

2. Погане засвоєння матеріалу з одного з основних предметів.

1. Погане засвоєння програмного матеріалу з усіх предметів.

2 шкала «Ступінь зусиль, необхідних дитині для виконання шкільних завдань».

5. Дитина працює легко, вільно, без напруження.

4. Виконання шкільних завдань не викликає в дитини особливих утруднень.

3. Іноді працює легко, іноді виявляє впертість, виконання завдань вимагає певного напруження для завершення.

2. Виконання шкільних завдань потребує від дитини визначеного ступеня напруги.

1. Дитина відмовляється працювати, може плакати, кричати, виявляти агресію.

3 шкала «Самостійність дитини у виконанні шкільних завдань».

5. Дитина сама справляється зі шкільними завданнями.

4. Працює самостійно, майже не звертаючись по допомогу до дорослого.

3. Іноді звертається по допомогу, але частіше виконує завдання сама.

2. Дитина могла б справлятися зі шкільними завданнями самостійно, але воліє робити їх за допомогою дорослого.

1. Для виконання дитиною шкільних завдань потрібна ініціатива, допомога і постійний контроль з боку дорослого.

4 шкала «Настрій, з яким дитина йде в школу».

5.Дитина посміхається, сміється, з гарним настроєм іде в школу.

4.Спокійна, діловита, немає проявів зниженого настрою.

3.Іноді бувають прояви зниженого настрою.

2.Трапляються прояви негативних емоцій:

а)тривожність, засмучення, іноді страх;

б)уразливість, запальність, дратівливість.

1.Перевага депресивного настрою або агресії (вибуху гніву, злості).

5 шкала «Взаємини з однокласниками»

5.Товариська, ініціативна, легко контактує з дітьми, у неї багато друзів, знайомих.

4.Малоініціативна, але легко вступає в контакт, коли до неї звертаються діти.

3.Сфера спілкування трохи обмежена: спілкується тільки з деякими дітьми.

2.Воліє знаходитися поруч з дітьми, але не вступати з ними в контакт.

1. Замкнута, ізольована від інших дітей, воліє знаходитися на самоті,

б)Ініціативна у спілкуванні, але часто виявляє негативізм стосовно дітей: свариться, дражниться, б'ється.

6 шкала «Загальна оцінка адаптованості дитини».

5.Високий рівень адаптованості.

4.Рівень адаптованості вище за середній.

3.Середній рівень адаптованості.

2.Рівень адаптованості нижче середнього.

1.Низький рівень адаптованості.

Діагностика вад особистого розвитку (ДВОР)

Опитування для дітей 9-11 років (автор З. Карпенко)

Прізвище, ім'я _________________________________________________

Клас____________ Дата_____________

Опитувальник ДВОР

1.Мені важко зосередитися на чомусь одному.

2.Я не можу довго працювати не втомлюючись.

3.Я переживаю з будь-якого приводу.

4.Під час виконання завдання я дуже напружений і скрутний.

5.Я часто думаю про можливі неприємності.

6.Я лякливий, багато що викликає в мене страх.

7.Я не люблю чекати.

8.Я не люблю починати нову справу.

9.Я неспокійно сплю, погано засинаю.

10.Я невпевнений у своїх силах, боюся труднощів.

11. Я завжди швидко знаходжу відповідь, коли про щось запитують (можливо і неправильно, але дуже швидко).

12.У мене часто змінюється настрій.

13.Мені часто все набридає.

14.Я швидко, не вагаючись, приймаю рішення .

15.Я часто відволікаюсь на уроках.

16.Коли хтось з дітей на мене кричить, я також кричу у відповідь.

17.Я впевнений, що впораюсь з будь-яким завданням.

18.Я люблю діяти, а не розмірковувати.

19.В іграх я не підкоряюсь правилам.

20.Я гарячкую під час розмови.

21.Коли хтось мене образить, я прагну поквитатись з ним.

22.Іноді мене тішить, коли я щось зламаю, розірву, розіб'ю.

23.Я дуже серджуся, коли хтось сміється з мене.

24.Мені здається, що інколи я хочу зробити якусь шкоду.

25.У відповідь на вказівки мені хочеться зробити все навпаки.

26.Я люблю бути першим, верховодити, підкоряти собі інших.

27.Я легко можу посваритися чи побитися.

28.Я не поступаюся іншим, не ділюся з ними нічим.

29.Я не можу змовчати, коли чимось незадоволений.

30.Часом я так наполягаю на своєму, що людям навколо уривається терпець.

31.Я люблю коли мене хвалять за те, що насправді зробила інша людина.

32.Мені подобається отримувати більше від того, що насправді належить.

33.Я часто звинувачую кого-небудь у тому, в чому насправді винний сам.

34. Трапляється, що я привласнюю речі, що належать іншій людині.

35.Мені подобається перебільшувати, хвалитися, вигадувати небилиці.

36.Я часто порушую свої обіцянки.

37.Я завжди знаходжу виправдання непорядному вчинку.

38.Я не визнаю своїх помилок.

39.Я роблю все заради своєї вигоди.

40.Я рідко зізнаюсь, що заподіяв комусь шкоду.

41.Я часто порушую правила поведінки, встановлені вчиите6лем.

42.Я люблю сміятися з інших.

43.Я кривджу своїх товаришів: б'ю їх, штовхаю, дражню.

44.Я часто говорю одне, а роблю протилежне.

45.Я розповідаю непристойні історії, вживаю лайливі слова.

46.Переконаний, що мої пустощі нікому не шкодять.

47.Для своєї вигоди я часто обдурюю інших.

48.Діти скаржаться на мене, не хочуть гратися зі мною.

49.Я люблю розповідати жахливі історії, про які дізнався з кінофільмів і розмов між дорослими.

50.Я знущаюся з тварин. нищу без потреби рослини.

51.Я цураюся своїх ровесників, тримаюся від них віддалік.

52.Я недовіряю людям, побоююся їх.

53.Я не люблю дивитися в очі людині, з якою розмовляю.

54.Я мовчазний, не підтримую розмову з чужими людьми.

55.Мене часто запитують, чим я незадоволений.

56.Мене часто підозрюють у негарних вчинках.

57.Люди часто навмисно ображають мене.

58.Я часто буваю засмученим.

59.Я люблю гратися сам.

60.Дитяча компанія швидко мені набридає.

61.Мені небайдуже, що про мене думають інші.

62.Я повинен завжди все знати.

63.Я не маю права помилятися.

64.Я намагаюся виправдати свої вчинки перед іншими людьми.

65.Спочатку я дбаю про інших, а потім вже про себе.

66. Коли я зроблю помилку, у мене з'являється почуття провини.

67.Усі люди, з якими я спілкуюся, повинні мене любити.

68.Інші люди мають право контролювати мою поведінку.

69.Я намагаюся допомогти людям навіть тоді, коли мене про це не просять.

70.Якщо я вже прийняв рішення, то не маю права передумати.

71.Мої успіхи залежать від удачі, таланту, щасливого випадку,

72.Я волію почекати, поки мої труднощі розв'яжуться самі собою.

73.Мої оцінки в школі не залежать від моїх здібностей.

74.Мої успіхи залежать від допомоги інших людей.

75.За мене вирішують інші, що і як робити.

76.Я не винен, що не можу домогтися кращих результатів.

77.Я не планую того, що зі мною трапляється.

78.Я сам нічого не можу змінити в своєму житті.

79.За моє здоров'я відповідають дорослі.

80.Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.

81.Я більше люблю слухати казки, ніж вірші.

82.Коли я їду з мамою в магазин, я більше хотів би, щоб мені купили цукерки, ніж книжку.

83.Я не мрію стати актором.

84.Мені не подобаються квіти.

85.Мені більше подобається звичайна їжа, яку мама готує щодня, ніж фрукти - ананаси, мандарини, ківі.

86.Я не радію, коли бачу щось красиве і незвичайне.

87.Мене цікавлять технічні іграшки, наприклад, автомобілі, літаки, мотоцикли...

88. Мені не подобається гратися з ляльками.

89.Я не люблю вигадувати різні небилиці.

90.Я не плачу, коли чую сумну історію.

Дешифратор (інформація для психолога). Бланк відповідей

1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	11	21	31	41	51	61	71	81
2	12	22	32	42	52	62	72	82
3	13	23	33	43	53	63	73	83
4	14	24	34	44	54	64	74	84
5	15	25	35	45	55	65	75	85
6	16	26	36	46	56	66	76	86
7	17	27	37	47	57	67	77	87
8	18	28	38	48	58	68	78	88
9	19	29	39	49	59	69	79	89
10	20	30	40	50	60	70	80	90

Діагностика шкільної мотивації

Анкета

1.Тобі подобається у школі?

а) так; б) не дуже; в) ні.

2. Уранці ти завжди охоче йдеш до школи, чи все ж часто залишаєшся вдома?

а) іду з радістю; б) буває по -- різному; в) краще залишуся удома.

3. Якщо б учитель сказав, що завтра не обов'язково іти до школи, ти пішов би?

а) пішов до школи; б) не знаю: в) залишився б удома.

4. Тобі подобається, коли відміняються які-небудь уроки?

а) не подобається; б) буває по -- різному; в) подобається.

5.Ти б хотів, щоб не задавали ніяких домашніх завдань?

а) не хотів би; б) не знаю; в) хотів би.

6.Ти хотів би, щоб у школі залишилися одні перерви?

а) ні; б) не знаю; в) хотів би.

7. Ти часто розповідаєш родичам і друзям по школу?

а) часто; б) інколи; в) не розповідаю.

8. Бажав би ти мати іншого вчителя, не такого сурового?

а) мені подобається наш учитель; б) точно не знаю; в) так хотів би.

9. У тебе у класі багато друзів?

а) багато; б) мало; в) немає друзів.

10. Тобі подобаються твої однокласники?

а) подобаються; б) не дуже; в) не подобається

Размещено на Allbest.ru