Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Соціально-психологічний факультет

Курсовая робота

Порівняльний аналіз рефлексії особистісної якості «розумний» молодших школярів та підлітків

студентки 61 групи

соціально-психологічного факультету

Черкавської Маргарити Анатоліївни

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Н. О. Никончук

Житомир - 2016

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми розвитку рефлексії молодших школярів та підлітків

1.1 Визначення поняття «рефлексія» в психологічній літературі

1.2 Психологічні особливості розвитку рефлексії у молодших школярів

1.3 Психологічні особливості розвитку рефлексії у підлітків

Вступ

рефлексія школяр підліток психологічний

Актуальність дослідження. Проблема розвитку рефлексії особистісної якості є однією з вирішальних у дослідженнях науковців.

Вона широко обговорюється у межах вітчизняних і зарубіжних психологічних досліджень. Вивчення структури рефлексії, динаміки його розвитку представляє великий інтерес, як у теоретичному, і у практичному плані, оскільки це дозволяє наблизитися до розуміння механізмів формування особистості.

На даному етапі наукового розвитку в психології існують різні підходи щодо характеристики особливостей, типології, функцій та розуміння феномена рефлексії в цілому. Дослідження рефлексії у межах психології зводиться до виокремлення чотирьох важливих аспектів: коперативного, комунікативного, інтелектуального та особистісного. На основі даної класифікації визначені її типи. Так, психологічні знання про кооперативний аспект рефлексії забезпечують проектування спільної діяльності індивідів з урахуванням координації їх професійних позицій і групових ролей (Н.Г.Алексєєв, В.В.Рубцов, А.Т.Тюков, Г.П.Щедровицький).

Соціально-психологічні дослідження специфіки комунікативного аспекту рефлексії визначають її як складову розвинутого спілкування та міжособистісного сприймання (Г.М.Андреєва, Я.Л.Коломінський, Л.А.Петровська, В.А.Петровський ін.).

У дослідженнях, спрямованих на визначення особистісного аспекту рефлексії, робиться акцент на активізацію принципу саморозвитку особистості. Згідно з ним культивується рефлексія, що забезпечує самоорганізацію і самомобілізацію особистості в різних умовах її існування. Рефлексія виступає як процес осмислення особистісних змістів (образів особистості, з якими ототожнює себе «Я»), який приводить до їх поступальних змін і породжує новоутворення особистості. Поняття 5 «особистісна рефлексія» у цих дослідженнях розглядається в одному синонімічному ряду з поняттям «саморефлексія». (Н.І.Гуткіна, І.Д.Бех, В.К.Зарецький, О.Р.Новікова, С.Ю.Степанов та ін.).

Питанням розвитку рефлексії у молодшому шкільному віці вивчали В.В. Давидов, І.М. Семенов, В.І.Слободчиков, С.Ю. Степанов, Г.А. Цукерман. Вчені розглядали рефлексію як: усвідомлення молодшими школярами власних мисленнєвих дій під час вирішення завдань. Також автори стверджують, що рефлексія - це механізм, який допомагає навчитись самостійно.

У наукових дослідженнях О. Л. Музики, Н.О. Никончук, І. С. Загурської окреслено особливості рефлексії учнів початкових класів. Проте, на даному етапі розвитку суспільства недостатньо вивченим залишається питання розвитку рефлексії особистісних якостей у молодшому шкільному віці, серед учнів підліткового віку зокрема, не досліджено динаміку рефлексії особистісної якості «розумний» . Тому, важливим завданням нашої роботи є вивчення феномену рефлексії особистісної якості «розумний» серед учнів початкових класів та підлітків.

Об'єкт дослідження: рефлексії особистісної якості “розумний” молодших школярів та підлітків.

Предмет дослідження: аналіз рефлексії особистісної якості “розумний” у порівнянні між молодшими школярами та підлітками.

Мета дослідження - вивчення рефлексії особистісної якості «розумний» у молодшому та підлітковому шкільному віці.

Гіпотеза дослідження: у молодшому та підлітковому шкільному віці у рефлексії особистісної якості «розумний» відбудеться ряд позитивних змін:

1) З 1 по 8 клас збільшується кількість учнів, які виокремлюють якість «розумний» як власну характеристику;

2) Збільшується кількість дітей, які описують якість «розумний» у загальноприйнятому розумінні;

3) Збільшується кількість якостей, у яких діти виокремлюють задану характеристику;

4) Стає ширшим коло референтних осіб.

Відповідно до поставленої мети виділимо основні завданнями дослідження:

1) Вивчити поняття рефлексії як психологічного феномену.

2) Обгрунтувати теоретичні і методичні підходи до розвитку особистості у молодшому та підлітковому шкільному віці.

3) Вивчити особливості оцінювання молодшими школярами та підлітками рівня розвитку якості «розумний».

4) Виявити основні тенденції у рефлексії особистісної якості «розумний» учнів молодшого та підліткового шкільного віку.

Методологічну і теоретичну основи дослідження склали головні положення суб`єктивно-цілісного підходу (О.Л. Музики), результати дослідження розвитку рефлексії та самооцінки в молодшому шкільному віці (І. С. Загурська, М. Г. Іванчук, Н. О. Никончук, Н. М. Пенковська).

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали принципи детермінізму та єдності свідомості і діяльності, системний підхід до аналізу психічних явищ (Б.Ф.Ломов), положення про опосередкування зовнішніх дій «внутрішніми» умовами (С.Л.Рубінштейн), закономірності психічного розвитку (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк) та формування свідомості і самосвідомості людини на різних вікових етапах онтогенезу (О.Г.Спіркін, П.Р.Чамата, М.Й.Бори- шевський), особливості розвитку мисленнєвої діяльності (А.В.Брушлінський, О.І.Раєв, О.В.Скрипченко), концепція рефлексивної організації мислення (І.М.Семенов, С.Ю.Степанов), вихідні положення концепції культурного розвитку особистості в процесі сприйняття музики (О.П.Рудницька), положення про психологічні особливості розвитку особистісної рефлексії у віковому аспекті (І.Д.Бех, Н.І.Гуткіна, Ю.І.Машбиць).

Методи та організація дослідження. Для дослідження динаміки рефлексії особистісної якості «розумний» учнів 1 - 8 класів розроблений власний опитувальник на основі МВДЗ О.Л. Музики.

Вибірка досліджуваних. Організація і база дослідження. Дослідження буде здійснюватися з учнями 1-8 класів на базі ЗОШ № м. Житомир.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження роботи полягає у розширенні науково-теоретичних і методичних уявлень про вікову специфіку, особливості розвитку рефлексії у молодших школярів та підлітків та її співвідношення з особистісною якістю «розумний».

Практичне значення. Вчителі початкових та середніх класів можуть враховувати вікові відмінності проводити розвивальну роботу з дітьми та інформаційно-просвітницьку роботу з батьками. Виявлену рефлексію особистісної якості «розумний» учнів молодших класів та підлітків використовувати її у навчально-виховному процесі.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми розвитку рефлексії молодших школярів та підлітків

1.1 Визначення поняття «рефлексія» в психологічній літературі

У навчальній літературі існує досить багато підходів до розуміння феномену рефлексії та наведено безліч точок зору на проблему рефлексії особистості. Проте, поняття рефлексії прийшло у психологію з філософії і означало процес міркування індивіда про те, що відбувається в його власній свідомості. Р. Декарт ототожнював рефлексію зі здатністю індивіда зосередитися на утриманні своїх думок, абстрагувавшись від усього зовнішнього, тілесного. Дж. Локк трактував рефлексію як особливе джерело знання, тобто внутрішній досвід на відміну від зовнішнього, заснованого на свідченнях органів почуттів. Це трактування рефлексії стала головною аксіомою інтроспективної психології.

Одним з феноменів психології є рефлексія, яку визначають як процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. Рефлексія передбачає особливе спрямування уваги на діяльність власної душі, а також достатню зрілість суб'єкта та розвиток схильності до роздумування над самим собою, над своїми внутрішніми процесами.

Радянський психолог і філософ С. Л. Рубінштейн писав що рефлексія обумовлює рівень розвитку людської самосвідомості і виводить людину подумки на межі ситуації, даючи можливість оцінити цю ситуацію як таку, що відбувається начебто поза нею [9]. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. - СПб.: Питер, 2000. - 712 с.

У сучасних енциклопедіях рефлексія визначається як форма теоретичної діяльності суспільно-розвиненої людини, спрямована на осмислення всіх своїх власних дій і їхніх законів, діяльність самопізнання, яка розкриває специфіку духовного світу людини, або як осмислення чого-небудь за допомогою вивчення і порівняння.

У короткому психологічному словнику поняття рефлексії дається так: рефлексія (від лат. Reflexio - звернення назад) - процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів.

Рефлексія в соціальній психології виступає у формі усвідомлення діючим суб'єктом - особою або спільністю - того, як вони насправді сприймаються і оцінюються іншими індивідами чи спільнотами. Рефлексія - це не просто знання або розуміння суб'єктом самого себе, а й з'ясування того, як інші знають і розуміють «рефлексуючого», його особистісні особливості, емоційні реакції і когнітивні (пов'язані з пізнанням) уявлення. Коли змістом цих уявлень виступає предмет спільної діяльності, розвивається особлива форма рефлексії - предметно-рефлексивні відносини.

У складному процесі рефлексії дані, як мінімум, шість позицій, що характеризують взаємне відображення суб'єктів:

- сам суб'єкт, яким він є насправді;

- суб'єкт, яким він бачить самого себе;

- суб'єкт, яким він бачиться іншому, і ті ж самі три позиції, але із боку іншого суб'єкта.

Таким чином, рефлексія, таким - це процес подвоєного, дзеркального взаємовідображення суб'єктами один одного, змістом якого виступає відтворення, відтворення особливостей один одного.

Традиція досліджень рефлексії в західній соціальній психології сходить до робіт Д. Холмса, Т. Ньюкома і Ч. Кулі і пов'язана з експериментальним вивченням діадему - пар суб'єктів, включених в процес взаємодії в штучних, лабораторних ситуаціях. Вітчизняні дослідники (Г. М. Андрєєва тощо) відзначають, що для більш глибокого розуміння рефлексії, її необхідно розглядати не на діаді, а на більш складних організованих реальних соціальних групах, об'єднаних значущою спільною діяльністю. [4]. Локк.Дж Досвід про людський разуме. Ізбр. філос. твору. М., 1960.

Л. Д. Дьоміна дає свою інтерпретацію рефлексії - це властивість психіки відбивати свої власні статки, відносини, переживання, управляти особистісними цінностями. Рефлексія "повертає" свідомість людини на свій внутрішній світ. Це допомагає не тільки усвідомити свої вчинки, відносини, конструкти, цінності, але при необхідності, їх перебудувати, знайти нові для цього підстави.

У психології рефлексію можна розглядати як механізм взаєморозуміння - осмислення суб'єктом того, якими засобами і чому він склав те чи інше враження на співбесідника по спілкуванню. Рефлексію можна вважати одним із системних механізмів розвитку особистості, який передбачає звернення назад, тобто здатність людини неодноразово звертатися до початку своїх дій, думок, міркувати над тим, що ти робиш, як пізнаєш, в тому числі і самого себе [7, с.201]. Маралів В.Г. Досвід самопізнання. - М., 1987. - 365 с.Міріманова М.С. Рефлексія як системний механізм розвитку. М.: ВЛАДОС, 1997.-316 с.

Розглянемо рефлексію як механізм самопізнання. Необхідно зауважити, що рефлексія як механізм формується набагато пізніше, ніж ідентифікація. Якщо до ідентифікації дитина проявляє здатність з раннього віку, то зачатки рефлексії виникають тільки у дошкільника, а як новоутворення особистості вона розвивається у молодших школярів. Та й у дорослих людей нерідко здатність до рефлексії продовжує залишатися на досить низькому рівні. Цим і пояснюються деякі складності пізнання навколишнього світу, в тому числі і самопізнання.

Традиційно в психології розрізняють кілька видів рефлексії:

- комунікативна - її об'єктом є уявлення про внутрішній світ іншої людини і причини його вчинків. Тут рефлексія виступає механізмом пізнання іншої людини;

- особистісна - об'єктом пізнання є сама пізнали особу, її властивості та якості, поведінкові характеристики, система відносин до інших;

- інтелектуальна - виявляється в ході вирішення різного роду завдань, у здатності аналізувати різні способи рішення, знаходити більш раціональні, неодноразово повертатися до умов задачі.

Також рефлексію розглядають як здатність усвідомлювати свої особливості, усвідомлювати, як ці особливості сприймаються іншими, і будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій [12, с.152]. Попова М.В. Психологія як навчальний предмет у школі. - М.: Гуманітарний видавничий центр ВЛАДОС, 2000. - 288 с.

Зрозуміло, що рефлексія - це складна робота, що вимагає часу, зусиль, визначених здібностей. У той же час саме рефлексія дозволяє подолати недоліки, якими володіє ідентифікація, зробити процес самопізнання більш цілеспрямованим і усвідомленим. Справедливості заради слід зауважити, що в ряді випадків виражена здатність до рефлексії може і заважати, тому що людина починає займатися самопізнанням, нескінченним аналізом, який не допомагає, а заважає створенню образу Я, породжує пасивну орієнтацію в процесі взаємодії із зовнішнім світом [10]. Степанова. Психологія. - М.: Просвещение, 1981. - 383 с.

Сьогодні рівні рефлексії в роботах вітчизняних авторів розглядаються по-різному і виділяються принципово різні підходи до їх розуміння. Розглядаючи системну організацію рефлексії, Г. П. Щедровицький виділяє:

1. Макрорівень - рівень самої системи, в якому вона розглядається як єдине ціле;

2. Мікрорівень - це рівень підсистем даної системи;

3. Мегауровень - це рівень деякої системи, в яку дана система входить як підсистема.

Говорячи про зв'язок рефлексії з розвитком, слід ще раз підкреслити важливість переходу від систем одного рівня до систем іншого (вищого) рівня. Сьогодні можна стверджувати, що рефлексія, що є виходом не просто за межі даної системи, а переходом до системи іншого більш високого рівня, є свідченням розвитку. Спрямованість рефлексії дозволяє дивитися не стільки на себе, скільки в себе, отримуючи відображення підсистем, причому з різною глибиною. Ієрархія рівнів рефлексії та перехід від одного рівня до іншого, - чим це обумовлено і як ці переходи пов'язані з процесом розвитку.

1.2 Психологічні особливості розвитку рефлексії у молодших школярів

Молодший шкільний вік є надзвичайно важливим для психологічного та соціального розвитку дитини. Цей період пов'язаний з переходом дитини до систематичного шкільного навчання. Початок навчання в школі веде до корінної зміни соціальної ситуації розвитку дитини. Вона отримує кардинально новий соціальний статус - стає школярем, що призводить до перебудови всієї системи життєвих відносин дитини. У неї з'являються обов'язки, яких раніше не було, і виконання яких отримує суспільну оцінку. Вся система життєвих відносин дитини перебудовується і багато в чому визначається тим, наскільки успішно він справляється з новими вимогами. Провідною в молодшому шкільному віці стає навчальна діяльність. Вона визначає найважливіші зміни, що відбуваються в розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. У рамках навчальної діяльності складаються психологічні новоутворення, які характеризують найбільш значущі досягнення в розвитку молодшого школяра і є фундаментом, які забезпечують розвиток на наступному віковому етапі.

Молодший шкільний вік є періодом інтенсивного розвитку та якісного перетворення пізнавальних процесів: вони починають набувати опосередкований характер і стають усвідомленими і довільними. Дитина поступово опановує своїми психологічними процесами, вчиться керувати сприйняттям, увагою, пам'яттю [5]. Дубровіна І.В., Прихожан A. M., Зацепін О.В. Вікова та педагогічна психологія. - М.: Академія, 1999. - 320 с.

Навчальна діяльність і формуються в ній основні психічні новоутворення стають провідними факторами не тільки для інтелектуальної сфери, але і для всієї особистості дитини, визначаючи шляхи та специфіку їх розвитку. Необхідною умовою формування особистості дитини є засвоєння ним моральних знань у процесі аналізу і оцінки вчинків, відносин і якостей оточуючих його людей і самого себе [1]. Аверін А.В. Психологія дітей і підлітків. - СПб, 1998. - 373 с.

Знання про самого себе є важливим чинником становлення особистості. Знання себе, усвідомленість своїх взаємин з оточуючими припускають аналіз, внутрішнє обговорення на підставі своїх дій, вчинків, тобто визначають рівень розвитку рефлексії, яка і є одним з найважливіших психічних новоутворень, які формуються у молодших школярів у процесі навчальної діяльності . У зв'язку з цим особливо важливо з'ясувати, в чому проявляється і як функціонує рефлексія в особистісній сфері молодшого школяра, яка роль рефлексії у становленні самої його особистості. Проблема розвитку рефлексії є однією з ключових в психології. Вивчення структури рефлексії, динаміки її розвитку представляє великий інтерес як в теоретичному, так і в практичному плані, оскільки дозволяє наблизитися до розуміння механізмів формування особистості [6]. Кашапов P. P. Курс практичної психології, або як навчитися працювати і добиватися успіху. - К.: Вид-во Удмуртського університету, 1999. - 448 с.

У віці семи-одинадцяти років дитина починає розуміти, що він представляє собою якусь індивідуальність, яка, безумовно, піддається соціальним впливам. Він знає, що він зобов'язаний вчитися і в процесі навчання змінювати себе, привласнюючи колективні знаки (мова, цифри, ноти та ін), колективні поняття, знання та ідеї, які існують в суспільстві, систему соціальних очікувань щодо поведінки та ціннісних орієнтацій. У той же час він знає, що відрізняється від інших і переживає свою унікальність, прагнучи утвердити себе серед дорослих і однолітків. Вступ до школи - переломний момент у житті дитини. Відмітна особливість положення учня, школяра полягає в тому, що його навчання є обов'язковою, суспільно значимою діяльністю. За неї він несе відповідальність перед вчителем, школою, сім'єю. Життя учня підпорядкована системі суворих, однакових для всіх школярів правил. Її основним змістом стає засвоєння знань, спільних для всіх дітей.Засвоєння знань і перебудова, зміна самого себе стають єдиною навчальною метою. Учень повинен відповідально ставитися до навчання, усвідомлювати її суспільну значимість, підкорятися вимогам і правилам шкільного життя. Для успішного навчання йому необхідно мати розвинені пізнавальні інтереси, досить широкий розумовий кругозір [6].

Головна особливість цього періоду це те, що розумові операції, що здійснюються дитиною, стають тепер оборотними. Між 7 і 12 роками діти освоюють різні поняття збереження і починають виконувати інші логічні маніпуляції. Наприклад, вони можуть розподіляти об'єкти по одному їх ознакою, наприклад за висотою або вагою. Отже, вік 7-11 років по-своєму психологічному змісту є переломним в інтелектуальному розвитку дитини. Згідно Л.С. Виготському, з початком шкільного навчання мислення висувається в центр свідомої діяльності дитини, стає домінуючою функцією. Мислення - процес пізнавальної діяльності індивіда, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Його мислення все більше стає схожим на мислення дорослого. Засвоєння в ході навчальної діяльності основ теоретичного свідомості і мислення веде до виникнення і розвитку таких нових якісних утворень, як рефлексія, аналіз, внутрішній план дій [5, с.357]. На думку А.В. Запорожця, пік розвитку сприйняття у дитини припадає на період від раннього до дошкільного віку [15, с.180]. Рогов Є.І. Емоції і воля. - М.: Гуманітарний видавничий центр ВЛАДОС, 1999.-240 с.

Сприйняття - цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що виникає при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецепторні поверхні. Дитина у стані, сприймаючи абстрактні образи, якими є письмові знаки (літери), об'єднувати їх у більш складне абстрактне утворення, яким є слово, і надавати цьому слову конкретне смислове значення.

У період молодшого шкільного віку відбувається суттєвий розвиток пам'яті. Пам'ять - процес зйомки, збереження, подальшого пізнавання і відтворення слідів минулого досвіду. На відміну від дошкільника, школяр змушений запам'ятовувати і відтворювати не тоді, коли захоче, і не те, що йому цікаво, а те, що дає і вимагає від нього шкільна програма. У молодшому шкільному віці особливо активно розвивається механічна пам'ять на незв'язані логічно одиниці інформації. Молодшому школяреві легше запам'ятовувати відносно нескладний осмислений матеріал. Тому при навчанні дітей цього віку вчителю слід приділяти особливу увагу докладному роз'яснення навчального матеріалу [11]. Пальзіна Н.Ф. Педагогічна психологія. - М.: Академія, 1999. - 288 с.

З розвитком пам'яті пов'язаний розвиток уявлень. Уявлення-це відображення предметів і явищ, які в даний момент не сприймаються, але відтворюються на основі нашого попереднього досвіду. Цей період вікового розвитку дитини цікавий ще й тим, що в цей час у дітей відбувається формування індивідуальних відмінностей в уявленнях [9]. Навчання життєво важливих навичок / Под ред. М. П. Майорової. - Санкт-Петербург: Изд-во "Освіта-культура", 2002. - 288 с.

Істотні зміни спостерігаються в якісних характеристиках уваги. Увага - спрямованість і зосередженість психологічної діяльності на чому-небудь певному. У молодшому шкільному віці увага дитини стає довільним, однак це відбувається не відразу. Досить довго, особливо в початкових класах, сильним і конкуруючим з довільним залишається мимовільна увага дітей. Разом з цим відбувається розвиток і певних властивостей уваги дитини, таких як обсяг і стійкість, переключення і концентрація, а також довільну увагу. Особливу роль у розвитку довільної уваги у дитини відіграє школа і навчальний процес. У процесі шкільних занять дитина дисциплінується, у нього формується посидючість, здатність контролювати свою поведінку. У перших класах дитина не може ще повністю контролювати свою поведінку на уроках. Тому досвідчені вчителі прагнуть зробити свої заняття яскравими, захоплюючими увагу дитини з періодичною зміною методів подачі навчального матеріалу. Поступово, в процесі цілеспрямованої діяльності, увагу у дітей молодшого шкільного віку досягає досить високого рівня розвитку. Бурхливий розвиток характеристик пам'яті дитини, що відбувається в шкільні роки, пов'язано, перш за все, з процесом навчання [15]. Рогов Є.І. Настільна книга практичного психолога. Книга 1. - М.: Гуманітарний видавничий центр ВЛАДОС, 1998, - 384 с.

Навчання дитини в школі є одним з найважливіших факторів розвитку у нього когнітивних процесів. Головною особливістю розвитку когнітивної сфери дітей молодшого шкільного віку є перехід пізнавальних процесів дитини на більш високий рівень. Це, насамперед, виражається в більш довільному характері протікання більшості психологічних процесів (сприйняття, увага, пам'ять, уявлення), а також у формуванні в дитини абстрактно-логічних форм мислення й навчання його писемного мовлення. У психології поняття особистості є одним з основоположних [17] Семенов І.М., Степанов СЮ. Особистісно-рефлексивний аспект формування рішення творчих завдань / / Питання психології. Вид-во "Освіта - культура", 1983. - 254 с.

Усі психічні процеси становлять психічний зміст життя особистості. Психологія вивчає не тільки окремі психічні процеси, які спостерігаються у складній діяльності людини, а й психічні властивості, що характеризують кожну людську особистість: її інтереси і схильності, її здібності, її темперамент і характер. Особистість - людина, взятий у системі таких її психологічних характеристик, що соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв'язках і відносинах є стійкими, визначають моральні вчинки людини, мають важливе значення для нього самого і оточуючих [16]. Кожна людина відрізняється від інших людей поруч особливостей, сукупність яких утворює його індивідуальність. Індивідуальність людини - її характер, її інтереси і здібності - завжди в тій чи іншій мірі відображає його біографію, той життєвий шлях, який він пройшов [21]. Фрумкін А.А. Психологічний відбір у професійній та освітньої діяльності (практикум з психодіагностики). Вид-во Мова, 2004.-210 с.

Таким чином, глибокі зміни, що відбуваються в психологічному вигляді молодшого школяра, свідчать про широкі можливості розвитку дитини як активного суб'єкта, що пізнає навколишній світ і самого себе, що здобуває власний досвід дій в цьому світі. Найважливіші новоутворення виникають у всіх сферах психічного розвитку: перетворюються інтелект, особистість, соціальні відносини. До найважливіших новоутворенням відносяться:

· розвиток мислення, довільності поведінки;

· пізнавальний інтерес;

· орієнтація на групу однолітків;

· рефлексія.

Переломним моментом у житті дитини в цей віці є вступ до школи. Основним змістом навчання стає засвоєння знань, спільних для всіх дітей. Засвоєння знань і перебудова, зміна самого себе стають єдиною навчальною метою.

1.3 Психологічні особливості розвитку рефлексії у підлітків

Сучасні підходи вивчення психічних особливостей підліткового віку, дають можливість з упевненістю стверджувати, що одним з вікових новоутворень підліткового віку є рефлексія.

Так у культурно-психологічній концепції німецького психолога Е. Шпрангера безпосередньо виділено єдине з новоутворень підліткового віку - рефлексія. В культурно-історичної концепції Л.С. Виготського те ж одним з новоутворень цього віку описана рефлексія. При цьому розвиток рефлексії у підлітка, не обмежується тільки внутрішніми особистісними змінами, а також, у зв'язку з переродженням самосвідомості підлітка, стає можливим набагато більше й широке розуміння інших людей.

Концепція підліткового віку Д.І. Фельдштейна виділяє, що одним з важливих механізмів самосвідомості виступає рефлексія, що представляє собою форму усвідомлення підлітком, як свого внутрішнього світу, так і розуміння внутрішнього світу інших людей. Специфіка підліткового віку, описана В.І. Слободчиковим і Г.А. Цукерман з позицій інтегральної періодизації загального психічного розвитку, позначена формуванням нового типу пізнавальних інтересів, які приводять до виникнення внутрішньої рефлексії. Рефлексивність описується як деяка спрямованість на внутрішні підстави своїх дій і вчинків, що створює передумову для зміни відносин підлітка з навколишньою дійсністю.

Як ми бачимо, у цих підходах проглядаються, з одного боку, достатня необхідність появи рефлексії, як психічної даності, у вікових характеристиках підлітків, а з іншого боку, спостерігається слабка розробленість специфічності цього феномена для даного віку. Так у концепціях Е. Шпрангера, Л.С. Виготського рефлексія відноситься до особистісних якостей; поняття рефлексії віднесене Л.І. Божович до потреб підлітка; в інтегральній періодизації В.І. Слободчикова й Г.А. Цукерман специфічність рефлексії, особливо внутрішньої, віднесена до мисленнєвих дій. А концепція підліткового віку Д.І. Фельдштейна відносить рефлексію до механізму роботи самосвідомості, де вказується на те, що рефлексія це форма роботи самосвідомості, такий же аналогічний підхід до розуміння рефлексії знаходимо у висловленнях B.C. Мухіній і К. А. Хвостова.

Однак є ще й третя сторона, Л.С. Виготський стверджує, що “У підлітка виникає рефлексія, у дитини вона неможлива” [6]. 6. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.4. Детская психология. - М.: Педагогика, 1984. - 432 с. Хоча сучасні вікові дослідження рефлексивних процесів легко спростовують це твердження.

Підлітковий вік - це період онтогенезу, відповідний початку переходу від дитинства до юності. У підлітковому віці відбуваються зміни, пов'язані з кардинальними перетвореннями в сфері свідомості, діяльності і системи взаємовідносин індивіда. Цей етап характеризується бурхливим зростанням людини, формуванням організму в процесі статевого дозрівання, що справляє помітний вплив на психофізіологічні особливості підлітка. [20] Мудрик А.В. Психологія і виховання. - М., 2006.

На думку Л.І. Божович в цей період виникає новий рівень самосвідомості, характерною рисою якого є поява у підлітка здатності і потреби пізнати самого себе як особистість, що володіє саме їй, на відміну від всіх інших людей, притаманними якостями. Це вражає у підлітків прагнення до самоствердження, самовираження (тобто прагнення проявляти себе в тих якостях особистості, які він вважає цінними) і самовиховання. [6] Божович Л.І. Етапи формування особистості в онтогенезі. + / / Питання психології, 1979, № 4.

Л.І. Божович вважає, що саме розвиток рефлексії в підлітковому віці призводить до становлення нового рівня самосвідомості. Можна сказати, що в підлітковому віці рефлексія розвивається особливо бурхливо, що дозволяє підлітку дослідити як свої психічні процеси (мислення, пам'ять, увагу і т.д.) так і свої особистісні особливості, які у спілкуванні і поведінці з людьми.

А. Буземан встановлює, на думку Л.С. Виготського, три істотні моменти, що характеризують рефлексію в підлітковому віці. Перший: рефлексія і засноване на ній самопізнання підлітка представлені в розвитку. Самосвідомість береться не тільки як феномен у життя свідомості, але і як більш широкий біологічно і соціально обумовлений момент. А. Буземан з повною підставою каже, що коріння рефлексії потрібно шукати дуже глибоко в тваринному світі і що її біологічні основи є скрізь там, де є відображення не тільки зовнішнього світу, а й самовідображення організму з самим собою.

Другий: виявлення Буземаном зв'язку між розвитком самосвідомості і соціальним розвитком підлітка. За його словами, розвиток самосвідомості залежить від культурного змісту середовища в такій мірі, як може бути, ніяка сторона душевного життя.

Третій: полягає в тому, що самосвідомість не береться як якась метафізична сутність, що не піддається аналізу. Він закликає звернути увагу на те, що рефлексія, зі свого боку, може впливати перебудовувати спосіб на суб'єкт. [38] Шаров А.С. О-граніченний людина: значимість, активність рефлексія: монографія. - Омськ: Видавництво ОмГПУ, 2000.

З допомогою рефлексії людина набуває внутрішній досвід як базу для ефективного регулювання своєї поведінки і життя. Це стосується зміни ціннісно-смислової сфери, переживань, почуттів і думок з приводу чогось. А також вона допомагає адаптуватися до зовнішніх умов, якимось чином налаштуватися на виконання саме цієї діяльності, залучити до виконання додаткові резерви психіки. У підлітковому віці людині приносить особливе задоволення занурюватися в себе, досліджувати свої думки, почуття, вчинки.

Все, що школяр дізнається про себе в процесі спілкування і взаємодії з різними людьми, іноді в більшій мірі, а іноді мінімально опосередковується рефлексією, тобто внутрішнім діалогом, в якому він розглядає, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності, властиві різним групам , родині, суспільству однолітків, значущим особам. [19] Мудрик А.В. Час пошуків і рішень, або старшокласникам про них самих. - М., 1989

Вона дозволяє підлітку зробити процес самопізнання більш цілеспрямованим і усвідомленим.

Формування самосвідомості підлітка полягає в тому, що він починає поступово виділяти якості з окремих видів діяльності і вчинків, узагальнювати і осмислювати їх як особливості своєї поведінки, а потім і якості своєї особистості. Предметом оцінки та самооцінки, самосвідомості і свідомості є якості особистості, пов'язані насамперед з навчальною діяльністю і взаєминами з оточуючими. Це центральна точка всього перехідного віку. Самосвідомість є остання і сама верхня з усіх перебудов, яким піддається психологія підлітка (Л. С. Виготський). Активне формування самосвідомості та рефлексії народжує масу питань про життя і про себе. Постійне занепокоєння «Який я?» Змушує підлітка шукати резерви своїх можливостей. Психологи пов'язують це зі становленням «Я» -ідентичності. У цей період «... як би відновлюються всі дитячі ідентифікації, включаючись в нову структуру ідентичності, що дозволяє вирішувати дорослі завдання.

«Я» - ідентичність забезпечує цілісність поведінки, підтримує внутрішню єдність особистості, забезпечує зв'язок зовнішніх і внутрішніх подій і дозволяє солідаризуватися з соціальними ідеалами і груповими прагненнями » [19. С. 345]

Аналіз літератури з окресленої проблеми дає можливість виділити залежність збалансованості рівня саморефлексії від такого психологічного феномену, як довіра особистості до себе. Проблема довіри до себе відноситься до числа екзистенціальних проблем людини, тому що саме вона, її рівень пов'язані з незліченними виборами, які особистість повинна зробити сама:" Екзистенція - це те, що ти повинен зробити тепер і тут. Вона виключає відкладання на завтра чи перекладання на плечі іншого - на плечі ближнього, на плечі нації, держави, суспільства. Ти повинен сам...".

Довіра до себе є відносно самостійним феноменом суб'єктності, який властивий внутрішньому світу людської особистості. Більше того, він відноситься до числа феноменів, пов'язаних з активністю людини, здатної діяти як життєдайний, суверенний суб'єкт творчої активності. Отже, довіру до себе можна вважати умовою існування особистості як суверенного суб'єкта активності, здатного до самостійного вибору цілей.

Прогнозуючи майбутню активність у кожен момент часу, людина прагне відповідати не тільки собі, але і світові, тому довіра до себе існує в єдності з довірою до світу. Проблема полягає в рівні їхнього співвідношення. Іншими словами, прогнозуючи свою поведінку, людина завжди займає одночасно особистісну і соціальну позицію, тому що вона одночасно звернена і у світ, і в себе (М. К. Мамардашвілі).

На феноменологічному рівні це можна уявити так: регулюючи свою поведінку, прогнозуючи її, людина завжди певним чином співвідносить свої можливості (у тій мірі, у якій вона їх усвідомлює, тобто рефлексує) з тим, наскільки важливі, значущі для неї вимоги й умови, що виходять із зовнішньої дійсності. Тому зрозуміти сутність довіри до себе можна, лише спираючись на єдину онтологію "людина і світ".

Без довіри людини до себе неможливий творчий, тобто життєдайний характер діяльності, неможливе само-проектування майбутнього, тому що довіра до себе передбачає насамперед ставлення до себе як до цінності. Довіра до себе - це складне утворення, що не є величиною постійною, адже цей рівень визначається постійним співвіднесенням людиною себе зі світом, а з іншого боку - із самим собою.

Іншими словами, прогнозуючи свою діяльність, свої вчинки, вибираючи мету, людина, з одного боку," виходить за межі" себе, тобто вже накопиченого досвіду, а з іншого - звертається до змістів, сформованих у минулому досвіді, і спирається саме на них, тобто на їхній зміст. Саме в цьому змісті довіру до себе можна визначити як здатність людини" виходити за межі" себе, не вступаючи у суперечності із собою. Інакше немає цілісності, немає стійкості особистості, з одного боку, але немає зміни, немає розвитку - з іншого.

Отже, довіра до себе сприяє злиттю минулого і майбутнього в єдиний цілісний акт життєдіяльності, і в цьому її найважливіша функція. У результаті саме довіра до себе є одним із механізмів, що моделює ефект збалансованості рівня саморефлексії.

У своєму дослідження ми спираємося ще на один феномен, який зумовлює розвиток особистісної рефлексії особистості - визначення себе у світі (самовизначення). М. М. Бахтін вказує на одну надзвичайно важливу характеристику самовизначення - його орієнтованість у майбутнє:" усвідомити самого себе активно - означає висвітлювати себе майбутнім змістом; поза ним мене немає для себе самого".

На основі аналізу робіт Л. І. Божович, А. В. Петровського, І. С. Кона й ін. було показано, що особистісне самовизначення як психологічне явище виникає на межі підліткового та старшого підліткового віку.

Основні характеристики особистісного самовизначення полягають у тому, що:

· потреба в особистісному самовизначенні є потребою у формуванні змістовної системи життєдіяльності, у якій злиті уявлення про себе і про світ;

· особистісне самовизначення орієнтоване на майбутнє.

Формування особистісного самовизначення є психологічним завданням підліткового віку; самовизначення підліткового віку, що формується, інтегрує всі попередні дитячі самовизначення.

Багато дослідників зазначають, що характерною рисою підліткового та старшого підліткового віку є зацікавленість глобальними проблемами сенсу життя загалом і власного існування зокрема - зацікавленість" останніми питаннями" (Ф. М. Достоєвський). Міркування про сенс життя є істотною характеристикою самовизначення, що формується.

Размещено на Allbest.ru