Позитивно на життя людини впливає тільки активна, творча мрія, яка збагачує життя людини, робить його яскравим і цікавим.

Серед форм уяви варто назвати емпатію (гр. empatheia - співпереживання) - здатність людини емоційно відгукуватися на переживання інших людей. Емпатичне розуміння іншої людини об'єднує здатність слухати й передавати почуття іншому. Точне емпатичне розуміння включає процеси адекватного представлення (тобто сприйняття того, що і як людина переживає) і комунікації (переконання інших у своєму розумінні інших почуттів, поведінки й досвіду). Вони є важливим для будь-якої спільної діяльності.

Прикладом мимовільного виникнення образів уяви є сновидіння. У стані сну, коли свідомий контроль за психічною діяльністю відсутній, сліди від різноманітних вражень, що зберігаються в мозку, легко розгальмовуються й утворюють поєднання, що характеризуються неприродністю та невизначеністю.

Індивідуальні властивості (особливості) уяви: широта, змістовність, яскравість, дієвість, динамічність, сила, перевага певних видів уявлень.

Увага. Щоб людина могла жити у цьому світі, вона повинна адекватно його сприймати. Тому її психіка має бути спрямована на цей світ, що забезпечує увага.

Увага - це психічний стан, який характеризує інтенсивність психічної активності, насамперед, пізнавальної і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці (дії, предметі, явищі, процесі, внутрішньому стані), який концентрує у собі психологічні та фізичні зусилля людини протягом певного періоду.

Увага сама по собі не є пізнавальним процесом, вона забезпечує умови його протікання (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення), переживання тощо. Увага - форма організації психічної діяльності людини, яка полягає у спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечують їх виразне відображення.

Функції уваги:

1. Вибір значущих предметів, які відповідають потребам або діям індивіда.

2. Ігнорування (гальмування) впливів інших предметів, явищ, подій.

3. Збереження у свідомості образів, певного предметного змісту до того часу, доки не завершиться акт поведінки, пізнавальна, доки не буде досягнута мета.

4. Регулювання і контроль протікання діяльності.

Види уваги.

1. Залежно від умов виникнення (мимовільна, довільна, післядовільна);

2. Залежно від зосередження уваги або тривалості (стійка, нестійка);

3. Залежно від спрямованості (зовнішня, внутрішня).

Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор організму (властива людині і тварині).

Довільна увага - свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основним компонентом довільної уваги є воля.

Післядовільна увага (або вторинна мимовільна увага) настає у результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги.

Зовнішня увага (або сенсорна, рухова (моторна) спрямована на зовнішні безпосередньо дані предмети, явища та рухи власного тіла, які є об'єктом відчуттів і сприймань (виявляється у своєрідних рухах очей, голови, виразах обличчя, міміці).

Внутрішня увага або інтелектуальна спрямовується на внутрішню психічну діяльність (виявляється у розв'язуванні завдань подумки, у пригадуванні).

Індивідуальні якості уваги. Люди відрізняються один від одного залежно від здібності зосередження на об'єкті. На це впливають особисті якості людини: психофізіологічні властивості (будова головного мозку, темперамент), виховання, самовиховання, діяльність.

Уважна людина спроможна зосередитися на певній справі, що апливає на якість засвоєння інформації.

Неуважна людина - це людина, що часто відвертається від основної діяльності. Основна причина в зовнішніх чинниках.

Розсіяна людина - людина, яка мало зосереджена на зовнішніх об'єктах. Основна причина - внутрішня зосередженість, що гальмує зовнішню увагу.

Основні особливості (властивості) уваги. В увазі виокремлюють такі її характерні властивості: зосередженість, або концентрацію, стійкість, переключення, розподіл та обсяг Ці властивості є основною передумовою продуктивності праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості. У різних видах діяльності ці властивості виявляються по-різному.

Концентрація (зосередження) - міра заглиблення людини у певний вид діяльності. Це центральна її особливість. Вона виявляється у ступені інтенсивності зосередження на об'єктах, що є предметом розумової або фізичної діяльності. Заглибившись, людина не помічає дії на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, зацікавленістю нею та від індивідуальних особливостей людини - її вміння, навички зосереджуватися, підґрунтям чого є активність і стійкість збуджень у діючих ділянках кори великих півкуль головного мозку.

Стійкість - часова характеристика уваги, що визначається тривалістю збереження цілеспрямованої уваги на певному об'єкті чи виді діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою дії об'єктів діяльності, й індивідуальними можливостями особистості - важливістю діяльності, інтересом до неї. Сила уваги зменшується за несприятливих умов діяльності (галас, несприятлива температура, несвіже повітря) та залежно від рівня втоми, стану здоров'я. Стійкість уваги буває тривалішою за сприятливих умов діяльності, при усвідомленні важливості завдання, що виконується.

За ширшої концентрації уваги відбувається її розподіл. Розподіл - здатність людини одночасно виконувати два або більше видів діяльності. Здатність розподіляти увагу властива всім людям, але вона має індивідуальні особливості. Деяким людям важко зосереджуватися на двох різновидах діяльності, а дехто здатен одночасно виконувати кілька різновидів діяльності. Юлій Цезар і Наполеон були здатні одночасно писати одне, читати друге, слухати третє, говорити про четверте. Мабуть, вони володіли вмінням дуже швидко переключати увагу з одного об'єкта на інший, а також великою автоматизованістю, звичністю окремих компонентів тих чи інших виконуваних ними дій. Саме це могло справляти враження одночасності їх виконання.

Переключення - перенесення людиною уваги з одного об'єкта або виду діяльності на інший.

Увага людини різна за обсягом. Обсяг - кількість об'єктів, які людина може одночасно сприйняти за короткий проміжок часу. За цією ознакою вона може бути вузькою та широкою. Широта обсягу уваги залежить від спорідненості матеріалу, що сприймається, а також від вікових особливостей людини.

Особливості виявлення властивостей уваги залежать від стану, інтенсивності, спрямованості та мотивації як пізнавальної, так і емоційно-вольової діяльності.

пам'ять пізнавальний уява мислення

Використана та рекомендована література

2. Волошина В.В., Волинська Л.В., Савицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч.посібн. 2-е вид. - К.: Каравела, 2008.

3. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2001.

4. Ждан А.А. Історія психології. Від античності до наших днів. - К., 1990.

5. Жуков С.М., Жукова Т.В. Історія психології: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

6. Лозниця В.С. Основи психології та педагогіки: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.

7. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2001.

8. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид., допов. - К.: Вища шк., 2001.

9. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів /А.І.Веракіс, Ю.І.Завалевський, К.М.Левківський. - Х. - К., 2005.

10. Основи психології: Підручник /За заг. Ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - К.: Либідь, 1995.

11. Палеха Ю.І., Герасимчук В.І., Шиян О.М. Основи психології та педагогіки: Навч.-метод.посібник. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002.

12. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов. В.В., Рибалка П.А., Герасимчук; за ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2001.

13. Психологічна енциклопедія /Автор-упорядник О.М.Степанов. - К.: «Академвидав», 2006.

14. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К., 1982.

15. Роменець В. А., Маноха І. П. Історія психології XX сторіччя.- К.: Либідь, 1999.- 988 с.

16. Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии. - СПб.: Питер, 2000.

17. Сердюк Л.З. Психологія: Навч. посіб. Для дистанційного навчання /Сердюк Л.З., Кочубейник О.М./ За наук. ред. В.Т.Циби. К.: Університет «Україна», 2005.

18. Степанов О.М, Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. - К.: Академвидав, 2003.

19. Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2004.

20. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. - К.: ВД «Професіонал», 2004.

21. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Харків: Прапор, 2005.

22. Ярошевский М. Г. Психология в XX столетии.-- М.: Политиздат, 1974.

Размещено на Allbest.ru