З англійської мови поняття «арт-терапія» можна перекласти як «лікування, яке засноване на заняттях художньою творчістю».

Хоча лікувальні завдання, поза сумнівом, їй властиві, існує багато прикладів застосування арт-терапії скоріше як засобу психічної гармонізації і розвитку людини, як шляху до вирішення соціальних конфліктів або з іншою метою.

Сучасне розуміння арт-терапії припускає, по-перше, використання мови образотворчої експресії, а по-друге, безпосередню участь людини в образотворчій діяльності. У багатьох випадках в арт-терапевтичній роботі можуть використовуватися музика, драматичне мистецтво, рух, танок та інші форми творчої активності людини [ 2, c. 4].

Музикотерапія (музична терапія) - це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу - фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну - з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта.

За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає клієнтові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо.

Музикотерапія сприяє розвитку потенційних якостей індивіда, чи відновлення функцій організму шляхом досягнення вищої ступені внутрішньої, чи міжособистісної інтеграції й, відповідно, вищої якості життя.

Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи лікування. Теоретичною базою музикотерапії як науки є такі дисципліни, як:

· клінічна терапія,

· біомузикологія,

· музична акустика,

· теорія музики,

· психоакустика,

· прикладне музикознавство,

· музична естетика,

· порівняльне музикознавство

Сучасні досягнення вітчизняних вчених у галузі музикотерапії довели, що музичне мистецтво впливає на інтелектуальний, психологічний і фізіологічний стан людини, а також сприяє розвитку педагогічних здібностей у вихователів (комунікативності, перцептивності, креативності, сугестивності, емоційної стабільності), вмінь керувати власним емоційно-психічним станом, здатності бачити внутрішній стан своїх вихованців і адекватно на них впливати.

Переключаючись у сферу мистецтва, вихователь одержував позитивні емоції, дія яких гальмувала негативні, призводила до врівноваження емоційного стану дитини. [ 5; 11]

Слід зазначити, що у наш час музикотерапію застосовують практично в усіх країнах Західної Європи. За В. Петрушиним сьогодні існує три музико терапевтичні школи:

· Шведська ( основне завдання вбачається у виявленні негативних переживань через музичний психорезонанс);

· Американська ( ідея психоаналізу: пригадування під час сеансу пацієнтом ситуації, які травмували його, та доведення стану до катарсичного розрядження);

· Німецька ( основний тезис - психофізична єдність людини, на цій основі проводять лікування у комплексі, враховують фізичний, емоційний, комунікативний та органічно регулятивний аспекти).

Певний інтерес викликає ідея музично-раціональної терапії (В.І. Петрушин).

Ефективність усіх шкіл та напрямів розвитку виправдовується такими естетотерапевтичними цілями:

1. естетизація та гармонізація педагогічно - корекційного середовища;

2. сприяння розвитку комунікативності;

3. розвиток творчої уяви та фантазії;

4. релаксація психологічного тонусу;

5. розвиток емоційної сфери;

6. розвиток почуття колективізму;

7. розвиток естетичних потреб.

Особливу ефективність цей вид естетотерапії отримує при його комплексному застосуванні з іншими видами терапії. Наприклад, у поєднанні з арт-терапією [ 10, с. 81-82].

Виокремлюють чотири основні напрями лікувального впливу музики:

v емоційна активізація у ході вербальної психотерапії;

v розвиток міжособистісного спілкування;

v регулюючий вплив на психовегетативні процеси;

v підвищення естетичних потреб.

Серед психологічних механізмів лікувального впливу музики виділяють такі (за Завяловою В.Ю.):

v катарсис (емоційне очищення, емоційна розрядка);

v засвоєння нових засобів емоційної експресії;

v підвищення соціальної активності [ 24, с. 83].

У класифікації сучасних методів музикотерапії за критерієм переважної лікувальної дії зазначається [5]:

v методи, спрямовані на відреагування, а також емоційну активацію;

v тренінгові методи, які застосовуються у контексті поведінкової терапії;

v релаксаційні і регулятивні методи;

v комунікативні методи;

v творчі методи у формі інструментальної, вокальної, рухової імпровізації;

За представленою класифікацією можна зробити висновок, що ці методи можуть стати важливими орієнтирами психолого-педагогічного впливу на розвиток індивіда.

Формами застосування музикотерапії можуть бути (див. табл. 1):

Активна музикотерапія -- досягається через власну музичну діяльність вихователя та дітей, через відтворення музичного художнього образу, фантазування дошкільників після його сприйняття, спільну імпровізацію мелодії голосом і музичними інструментами (для цього підійдуть шумові інструменти, за допомогою яких діти можуть виразити свої почуття, які викликані музикою, а також мовою інструментальних звуків відтворити діалогове спілкування); одним із варіантів може бути хорове виконання твору, що створить атмосферу довіри між вихованцями.

Рецептивна музикотерапія -- припускає процес сприйняття музики з терапевтичним ефектом, існує в трьох формах:

Комунікативна ? спільне прослуховування музики, що спрямовано на підтримку взаємоконтактів, взаєморозуміння;

Реактивна -- спрямоване на досягнення дітьми катарсису;

Регулятивна -- сприяє зниженню нервово-психологічної напруги.

Право вибору активної або рецептивної музикотерапії залежить від вихователя, якому треба враховувати дві умови:

Зовнішню -- час проведення заняття;

Внутрішню -- емоційний настрій групи. Від вихователя вимагається тонке психологічне відчуття групи, характер якого можна фіксувати за допомогою двох карток -- червоного та зеленого кольорів.

Червона ? стомлення, роздратування;

Зелена ? позитивній настрій, поновлення сил.

Картки пропонуються вихованцям на початку уроку і за їх допомогою перевіряється емоційний стан групи у процесі проведення занять, відповідно до якого вихователем застосовується музичний матеріал [11, с. 6].

Таблиця 1.

Основні форми музикотерапії (МТ)

Василь Сухомлинський казав, що хвилини спілкування з музикою повинні даватися дітям як радість і як насолода: «Слухаючи музику, людина пізнає себе, і пізнає перш за все, що вона, людина, прекрасна, народжена для того, щоб бути прекрасним і якщо в неї є щось погане, то це погане треба подолати, відчути погане в собі самому і допомагає музика.» [ 8, с. 6] Також він вважав, що «музичне виховання -- це не виховання музиканта, а перш за все виховання Людини» [7, с. 52?53]. Таким чином, підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що музикотерапія є позитивним чинником становлення й розвитку гармонійної особистості через вплив на: емоційно-почуттєву сферу; інтелектуальні здібності; психотерапевтичний і фізіологічний стан тощо. Підсилити ефект музикотерапії можна за допомогою ароматерапії, дихальних і рухових вправ, залучення живопису, поезії, танцю, кольоротерапії. Вільне малювання під певну музику допомагає виразити почуття через малюнок, танець -- рухами, аромати трав допоможуть оздоровитись, а поетичне і колірне сприйняття набагато підсилить вплив музики на психофізіологічний стан дитини.

Дуже важливо, щоб музичний твір подобався учням, сприймався ними, тільки в цьому випадку музикотерапія «запрацює» і принесе позитивні результати [ 11, с. 7].

Висновок до першого розділу

Агресивна поведінка - будь-яка форма поведінки яка націлена на те щоб нанести фізичні чи психологічні ушкодження. Одною з головних проблем у визначенні агресії полягає в тому, що цей термін має на увазі велику різноманітність дій. Багато вчених розуміли це поняття по різному, вони мале своє уявлення про даний феномен. Розділяють два основні типи агресивних проявів:

? Інструментальна агресія;

? Цільова агресія

Тривожність вивчали такі зарубіжні дослідники, як З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, С. Саллівен, Е. Фромм та такі вітчизняні вчені, як А.С. Співаковська, Л.М. Костіна, А.М. Прихожан, О.А. Коробанова, Р.С. Немов, Л.А. Китаєв-Смик та інші.

Розуміння тривожності було внесено в психологію психоаналітиками і психіатрами. Багато представників психоаналізу розглядали тривожність як уроджена властивість особистості, як споконвічно властивій людині стан.

Слово тривожний наголошується в словниках з 1771 року. Існує багато версій, що пояснюють походження цього терміна. Автор однієї з них вважає, що слово тривога означає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку супротивника.

Музикотерапія (музична терапія) - це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу - фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну - з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта.

За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає клієнтові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ВПЛИВУ МУЗИКОТЕРАПІЇ НА АГРЕСИВНІСТЬ ТА ТРИВОЖНІСТЬ ПІДЛІТКІВ

2.1 Вибірка та методи дослідження

У дослідженні взяли участь дві групи студентів Української інженерно-педагогічної академії «УІПА» що навчаються на: 2-му курсі гуманітарного факультету за спеціальністю «Практична психологія» (15 студентів) та технологічного «Поліграфічне виробництво» (15 студентів) заочного відділення. Загальний обсяг вибірки становить 30 осіб віком від 19 до 21 року. В групах проводився тренінг з використанням музикотерапії, тренером якого виступав куратор групи психологів.

1. Шкала самооцінки рівня тривожності (Ч. Д. Спілберга, Ю. Л. Ханіна).

Пропонований тест є надійним та інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент (реактивної тривоги як стану) і особистісної тривожності (як стійкої характеристики людини).

Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагуючи станом тривоги. Реактивна тривожність характеризується напругою, неспокоєм, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, іноді -- тонкої координації. Дуже висока особистісна тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, емоційними, невротичними зривами і психосоматичними захворюваннями.

Однак тривожність не є початково негативним феноменом. Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова особливість активної особистості. При цьому існує оптимальний індивідуальний рівень «корисної тривоги».

Шкала самооцінки складається з двох частин, що роздільно оцінюють реактивну (РТ, вислови № 1-20) і особистісну (ЛТ, вислови № 21-40) тривожність.

Особистісна тривожність відносно стабільна і не пов'язана з ситуацією, оскільки є властивістю особистості. Реактивна тривожність, навпаки, буває викликана якою-небудь конкретною ситуацією.

Показники РТ і ЛТ підраховуються за формулами:

PT=у1 - у2 + 50,

де у1 - сума закреслених цифр на бланку по пунктах 3, 4, 6, 7 9, 13, 14, 17, 18; ?2 -- сума інших закреслених цифр (пункти 1, 2, 5, 8, 10, І, 15, 19, 20);

ЛТ = у1 - у2 + 35,

де у1 - сума закреслених цифр на бланку по пунктах 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40; ?2 - сума інших закреслених цифр (пункти 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39).

При інтерпретації результат можна оцінювати таким чином: до 30 - низька тривожність; 31-45 - помірна тривожність; 46 і більше -- висока тривожність.

Значні відхилення від рівня помірної тривожності вимагають особливої уваги, висока тривожність припускає схильність до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки його компетентності. В цьому випадку слід понизити суб'єктивну значущість ситуації і завдань і перенести акцент на осмислення діяльності і формування відчуття упевненості в успіху.

Низька тривожність, навпаки, вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення почуття відповідальності. Але іноді дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе в «кращому світлі».

Для виявлення рівня агресивності був взятий Тест агресивності (Опитувальник Л. Р. Почебут)

Шкали: вербальна агресія, фізична агресія, предметна агресія, емоційна агресія, самоагресія.

Призначення тесту: Діагностика агресивної поведінки.

Опис тесту

У етнопсихологічних дослідженнях особливе місце займає проблема вивчення агресивної поведінки. Визначення рівня агресивності може допомогти в профілактиці міжетнічних конфліктів і стабілізації соціальної і економічної ситуації в країні. Агресивна поведінка - це специфічна форма дій людини, що характеризується демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили по відношенню до іншого або групи осіб, яким суб'єкт прагне завдати шкоди.

Агресивна поведінка доцільно розглядати як протилежне адаптивного поведінки.

Адаптивне поведінка передбачає взаємодію людини з іншими людьми, узгодження інтересів, вимог і очікувань його учасників. Психологи Б. Басс і Р. Дарки розробили тест, що оцінює рівень агресивної поведінки людини.

Інструкція до тесту

«Передбачуваний опитувальник виявляє ваш звичайний стиль поведінки в стресових ситуаціях та особливості пристосування до соціального середовища. Вам необхідно однозначно ( «так» або «ні» ) оцінити 40 наведених нижче тверджень».

Агресивна поведінка за формою прояву поділяється на 5 шкал.

· Вербальна агресія (ВА) - людина вербально висловлює своє агресивне ставлення до іншої людини, використовує словесні образи.

· Фізична агресія (ФА) - людина виражає свою агресію по відношенню до іншої людини, з застосуванням фізичної сили.

· Предметна агресія (ПА) - людина зриває свою агресію на оточуючих його предметах.

· Емоційна агресія (ЕА) - у людини виникає емоційне відчуження при спілкуванні з іншою людиною, супроводжуване підозрілістю, ворожістю, ворожістю або недоброзичливістю по відношенню до нього.

· Самоагресія (СА) - людина не перебуває в мирі і злагоді з собою; у нього відсутні або ослаблені механізми психологічного захисту; він виявляється беззахисним в агресивному середовищі.

Ключ для обробки теста:

Математична обробка. Спочатку підсумовуються бали по кожній з п'яти шкал.

Якщо сума балів вище 5, це означає високий ступінь агресивності і низьку ступінь адаптивності за шкалою.

Сума балів від 3 до 4 відповідає середнього ступеня агресії та адаптованості.

Сума балів від 0 до 2 означає низьку ступінь агресивності і високий ступінь адаптованості за даним типом поведінки. Потім підсумовуються бали по всім шкалам.

Якщо сума перевищує 25 балів, це означає високий ступінь агресивності людини, його низькі адаптаційні можливості.

Сума балів від 11 до 24 відповідає середньому рівню агресивності та адаптованості.

Сума балів від 0 до 10 означає низьку ступінь агресивності і високу ступінь адаптованого поведінки.

Методами математичної обробки отриманих результатів послужив кореляційний аналіз. агресія тривожність музикотерапія підліток

Кореляційний аналіз застосовується для перевірки гіпотези про статистичні залежності значень двох або кількох змінних в тому випадку, якщо дослідник може їх реєструвати (вимірювати), але не може контролювати (змінювати).

Коефіцієнт кореляції лежить в межах від -1 до +1, де знак означає напрямок зв'язку (позитивне чи негативне), а числовий показник - висловлює силу зв'язку між факторами.

Якщо числовий показник лежить в межах від 0,7 і вище - це свідчить про сильній зв'язок;

Від 0,4 до 0,7 - зв'язок середньої сили;

Від 0,3 і менше - слабка.

Під час аналізу та інтерпретації даних важливо звертати увагу на рівень значущості p-value, яка може лежати на 3 рівнях:

1) p-value = 0,005 - найвищий рівень значущості результатів;

2) p-value = 0,01 - високий рівень значущості;

3) p-value = 0,05 - низький рівень значущості.

Дослідження складалося з таких етапів:

1. Етап аналітико-теоретичний. На даному етапі дослідження проводилося теоретичне вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури з даної проблематики, формулювалися об'єкт, предмет, цілі, відповідно до яких були розроблені завдання дослідження і висунута робоча гіпотеза.

2. Етап емпірико-експериментальний. На цьому етапі дослідження проводилися діагностичні методики. Після дослідження проводилася математична обробка результатів за кореляційним аналізом (Microsoft Excel).

3. Етап інтерпретаційний. На цьому етапі проводився:
аналіз отриманих результатів, інтерпретування, узагальнення, систематизація та оформлення роботи.

2.2 Аналіз результатів за методикою шкала самооцінки рівня тривожності Ч.Д. Спілберга

Зважаючи на отримані результати за вищевказаною методикою було виявлено що студенти психологи та поліграфісти мали відмінні показники за шкалами реактивної та особистісної тривожності. Після проведення методики першого разу було виявлено більший рівень тривожності у студентів психологів, та після проведення музикотерапії і повторного опитування цей рівень зменшився набагато більше ніж у поліграфістів.

Результати вказані в табл. 2.1

Таблиця 2.1

Виходячи з результатів підсумовування балів першого вибору психологів та поліграфістів по окремих шкалах, можна зазначити що 50% респондентів мають високий рівень агресивності та низьку ступінь адаптивності по шкалі, а інші 50% - середній рівень агресивності та середню ступінь адаптивності, та в студентів психологів ці показники значно вищі.

Сума балів всіх шкал у поліграфістів відповідає середньому рівню агресивності та адаптивності.

У психологів цей рівень високий, це означає високу агресивність та низьку ступінь адаптивності.

Після проведення музикотерапії і повторного опитування цей рівень зменшився набагато більше ніж у поліграфістів

Результати вказані в табл. 2.2

Таблиця 2.2

Поліграфісти (середній показник)

Після проведення методики на виявлення форм агресії та агресивної поведінки Л.Г.Почебут. та методики Ч.Д.Спілберга - Шкала самооцінки рівня тривожності було проведено кореляційний аналіз. Результати кореляційного аналізу за отриманими показниками наведені у таблиці 2.3 - кореляційний аналіз взаємозв'язку між факторами, які впливають на тривожність та агресивність у студентів поліграфістів і психологів за методикою Спілберга та таблиця 2.4 - кореляційний аналіз взаємозв'язку між факторами які впливають на тривожність та агресивність у студентів психологів та поліграфістів за методикою Почебут.

Таблиця 2.3

«Кореляційний аналіз взаємозв'язку між факторами, які впливають на тривожність та агресивність у студентів поліграфістів і психологів за методикою Спілберга»

Реактивна тривожність

Особистісна тривожність

Таблиця 2.4

«Кореляційний аналіз взаємозв'язку між факторами які впливають на тривожність та агресивність у студентів психологів та поліграфістів за методикою Почебут»

Сума типів агресивності

Роблячи висновок можна сказати що всі показники позитивно корелюють між собою.

2.5 Рекомендації по використанню музичного репертуару

v Бах « Хроматична фантазія і фуга».

v Стравінський «Весна священна».

v Римський - Корсаков «Увертюра до опери «Псковітянка».

v Мусоргський «Ніч на Лисій горі».

v Прокоф'єв «Танець лицарів з балету «Ромео і Джульєтта».

v Прокоф'єв - оркестрова картина «Льодове побоїще» з кантати «Олександр Невський» .

v Прокоф'єв «Скіфська сюїта».

v Чайковський - увертюри «Буря», «Манфред», «Ромео і Джульєтта», «1812

v рік», Шоста симфонія, перша частина, розробка.

v Бетховен - фінали сонат «Місячна», «Апассионата».

v Бела Барток - фрагменти балетів «Дерев'яний принц», «Зачарований Мандарин».

v Ріхард Штраус «Приватна битва».

Для подолання депресії, відчуття самоти і втоми: