Дослідження національних особивостей статевої соціалізації

Размещено на http://allbest.ru

2

Зміст

1. Визначте сутність статево рольової ідентичності в українській ментальності

2. Охарактеризуйте методи контрацепції подружньої пари як засіб збереження сексуального здоров'я жінки

3. Розкрийте історичний досвід дослідження сексуальності людини

Список літератури

1. Визначте сутність статево рольової ідентичності в українській ментальності

З активним включенням України в глобальні процеси стає дуже актуальним вивчення ролі національної ментальності у формуванні статево-рольової ідентичності.

Одним з найважливіших напрямків сучасної психологічної науки є вивчення взаємодії особистості і суспільства. На жаль, багато «комплексів спільності» належать до явищ ірраціональних і погано піддаються класифікації та аналізу. Але процес розвитку науки супроводжується постійними спробами заново класифікувати та осягнути те, що часто з'являється ірраціональним. За всіх часів і у всіх культурах одним з природних способів класифікації людей є розподіл на чоловіків і жінок.

У статті 24 Конституції України проголошується гендерна рівність. У ній говориться, що жінка і чоловік мають право на рівність як самостійне право людини.

Багато вітчизняних та зарубіжних психологів (Б. Г. Ананьєв, К. Джеклін, Я. Л. Коломинський, И. С. Кон, Е. Маккобі, М. X. Мелтсас, А. Мішель, М. Мід, Д. Парсон, Т. А. Репіна та ін.) займались проблемами міжстатевих відмінностей. Гендер -- одне з основних понять сучасної соціальної психології, яке позначає рольові соціальні очікування представників різної статі одна від одної. Гендер, на відміну від поняття статі, стосується не суто фізіологічних властивостей, а соціально-сформованих рис, притаманних «жіночості» (feminity) та «мужності» (masculinity) [1].

Гендерна рівність передбачає наявність рівного ступеня безпеки для чоловіків і жінок. Але в різних культурах вирішується це питання по різному. Є ряд країн в яких гендерна нерівність затверджена на законодавчому рівні. Найбільш органічним способом єдність складових антропогенезу виявляється в різноманітті етнічних стереотипів поведінки. Акт народження вводить людину безпосередньо в сферу дії соціогенних факторів, що, зокрема, викристалізовуються та формуються у неї в стереотипах поведінки. позаетнічних людей немає. Але виявлення стереотипу, що сформувався, для самого носія чи для зовнішнього стосовно нього спостерігача виявляється можливим лише тоді, коли виявляються розходження моделей поведінки, що демонструються представниками одного етносу в порівнянні з представниками іншого етносу в подібних життєвих обставинах.

За думкою Л. Б. Шнейдер, статева роль є певною системою правил, моделей поведінки, котрі індивід повинен засвоїти, щоб його визнали чоловіком або жінкою. Статева соціалізація завжди залежить від норм і звичаїв відповідного суспільства, культури. До неї входять: система диференціації статевих ролей, тобто статевий поділ праці, специфічні статево-рольові правила, права й обов'язки чоловіків і жінок; система стереотипів маскулінності і фемінності, тобто уявлення про те, якими є чи повинні бути чоловіки і жінки [1].

У результаті недавніх наукових дискусій було проведено чітке розмежування понять «стать» і «тендер». Стать вказує на біологічний статус людини, говорячи про те, ким є дана людина -- чоловіком чи жінкою. Тендер, зі свого боку, вказує на соціально-психологічний статус людини з погляду маскулінності чи фемінності. Тому культурні очікування і стереотипи, що відносяться до маскулінної і фемінної поведінки, називають гендерними (а не статевими) ролями [2].

У деяких суспільствах -- зокрема Індії, наприклад, -- дівчинки в бідних родинах розглядаються як економічний тягар, тому що у випадку шлюбу за них потрібно давати посаг сім'ям майбутніх чоловіків, а їхні рідні сім'ї втрачають робочу силу. У таких крайніх умовах бідності і при традиційній перевазі хлопчиків і владі чоловіків з більшою імовірністю робляться аборти, якщо повинна народитися дівчинка, або ж немовлят - дівчинок залишають умирати при народженні [2].

В Ізраїлі, навпаки, зовсім недавно заборонили програмування статі, тому що більшість батьків хотіли дівчинку. У зв'язку з цим можуть виникнути демографічні проблеми, аналогічні до наших, коли після війни було на «десять дівчаток за статистикою дев'ять хлопчиків».

Однієї із соціальних теорій, що пояснюють формування соціальної поведінки, є теорія навчання А. Бандури і Ричарда Уолтерса. Вчені розглядали сімейні відносини як процес, відповідальний за соціалізацію за допомогою ідентифікації. За визначенням Сірса, ідентифікація -- це надбане прагнення бути як інший. Цей процес називається моделюванням. Процес статеворольової ідентифікації починається з моменту народження. Як тільки батьки довідаються, хто народився син чи дочка, вони починають ставитися до дитини певним чином. В міру того як дитина зростає, її оточення, керуючись традиційними статево-рольовими очікуваннями, пред'являє до дитини певні вимоги і заохочує саме до такої поведінки, яка відповідає її статі. Шляхом наслідування своїй статі відбувається засвоєння статево-рольових моделей поведінки. Такий тип навчання психологи називають імітаційним навчанням, чи моделюванням. Лебедева Н. М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию: Учебное пособие. -- М., «Ключ-С», 1999.- С. 115. На нормальне формування статевої ідентичності дитини впливає диференційованість за статевою ознакою позиції і поведінки батьків (чи людей, що їх заміняють), коли мати поводиться як жінка, а батько як чоловік. Однак розглядати прояви індивідуальних властивостей особи можливо тільки в єдності індивідуальних властивостей і її соціальних ролей, а також як сукупність інтегрованих в індивіді соціальнозначущих рис, що утворилися в прямій і непрямій взаємодії даної особи з іншими людьми, що одночасно є часткою своїх етнічних спільнот.

Ментальність -- це не набір характеристик, а система взаємозалежних уявлень, що регулюють поведінки членів соціальної групи, у тому числі і гендерну поведінку теж.

Будучи стійкою основою існування людини, менталітет являє собою активний фактор людської життєдіяльності. По-перше, він сприяє ініціюванню певних дій, дотриманню певних цінностей, перевазі певної культури, напряму думок і почуттів. По-друге, виступає бар'єром, що відштовхує все те, що людині чуже (стандарти поведінки, ідеї), що викликає її несприймання. Таким чином, менталітет виступає вектором життєвої поведінки людини.

Однак у перехідні історичні періоди відбувається своєрідний розрив між динамічними шарами масової свідомості і стійкими шарами менталітету, унаслідок чого зростає суперечливість, напруженість людей, що сприяє кількісному зростанню психологічних, соціальних, політичних протиріч і конфліктів, збільшенню числа соматичних захворювань і нервово-психічних порушень, девіантних форм поведінки. Один з таких перехідних періодів, від розпаду радянської системи до створення нової державної формації -- незалежної України, пережив український етнос.

Складний період пошуку етнічної ідентичності проходить на тлі інтенсивного розвитку процесу глобалізації, що робить відносними будь-які національні кордони. Постійно відбувається модернізація більшості локальних співтовариств, етнологічна інтеграція, глобальне поширення найманої праці і монетарної економіки, зростаючий вплив масової культури і різноманітні переміщення людей по земній кулі у певному сенсі роблять людей схожими. Багато в чому цьому сприяють новітні комунікативні системи, що створюють ефект «одночасності» у глобальному масштабі: через системи супутникового зв'язку можна стати свідком будь-якої події незалежно від того, де вона відбулася. У цьому зв'язку необхідно відзначити як позитивну, так і негативну роль мас-медіа. На екранах телевізора й на Інтернет-сайтах найчастіше зображується насильство, суспільство споживання. У контексті цих нових умов особливу актуальність набуває проблема ідентичності.

Гендерний підхід у соціально-психологічних дослідженнях нашого часу здебільшого пов'язаний з описом статевих розходжень і вивченням особливостей формування гендера в різних соціокультурних контекстах. У дослідженнях закордонних і вітчизняних вчених розуміння і використання терміна «гендер», відзначають Е. Здравомислова й А. Темкіна, можна виділити наступні характеристики: біологічна стать, статево-рольові (чи тендерні) стереотипи і норми, гендерну ідентичність.

Розходження менталітетів різних народів виявляється в тому, як вони сприймають і усвідомлюють наступні явища: образ соціального цілого й оцінка соціальної структури; уявлення про право і звичай; ставлення до свободи і розуміння свободи і несвободи, ставлення до праці, власності, багатства, бідності; розуміння місця людини в структурі світобудови; трактування простору і часу; образ природи і способи впливу на неї; уявлення про світ земний і трансцендентний, їхній зв'язок. На мій погляд, гендерні взаємини нерозривно зв'язані й обумовлені менталітетом

2. Охарактеризуйте методи контрацепції подружньої пари як засіб збереження сексуального здоров'я жінки

ментальність етнічний гендерний сексуальний

Сучасні засоби контрацепції піддалися широкому і глибоку вивченню впродовж багатьох років, їх ефективність і безпечність давно доведені. Кінець XX ст. особливо означився розробленням і поширенням сучасних контрацептивних технологій. Доведено що ці засоби є надійними і безпечними у застосуванні для більшості жінок, але їх використання передбачає необхідність медичного контролю та індивідуального підбору Кожна людина має право на доступ, вибір та користування досягненнями наукового прогресу у галузі планування сім'ї.

Дослідженням питань контрацепції займались такі діячі у сфері акушерства та гінекології України, як Коломейчук В.М., Камінський В.В., Татарчук Т.Ф., Думчева А.Ю., Гойда Н.Г., Сало Н.Й., Вовк І.Б., Ошовська Т.Т., Дудіна О.О.

Консультативні послуги з питань контрацепції, що будуються на основі принципу поваги прав людини, передбачають проведення комплексної оцінки життєвих обставин і стану здоров'я пацієнта з урахуванням його конкретних потреб у послугах з охорони репродуктивного здоров'я. При виборі контрацептивного засобу фахівець і пацієнт виходять з того, що метод повинен бути ефективним і зручним у застосуванні, можливий ризик ускладнень має бути зведений до мінімуму. Протизаплідний ефект має бути тимчасовим, щоб репродуктивна функція могла відновлюватись за бажанням користувача. Однією з важливих умов надійної контрацепції та її тривалого використання має бути доступність методу (помірна ціна, наявність у продажу).

В Україні, з огляду на несприятливу демографічну ситуацію, постійне зниження загального рівня здоров'я населення, виконувалась низка Національних програм з питань репродуктивного здоров'я та планування сім'ї. Завдяки цим програмам вдалося досягти значного рівня обізнаності населення щодо методів контрацепції та планування бажаної вагітності.

Національна програма щодо репродуктивного здоров'я, розрахована до 2015 року, ставить на меті поліпшення системи планування сім'ї і забезпечує виділення 95.6 мільйонів гривень впродовж 10-річного періоду на покращення законодавчо-регуляторного підгрунття для планування сім'ї, забезпечення контрацептивами деяких верств малозабезпеченого населення, створення Національного центру планування сім'ї /репродуктивного здоров'я, запровадження післядипломного навчання із планування сім'ї для працівників галузі охорони здоров'я, проведення громадських освітніх кампаній і здійснення досліджень. (Постанова Кабінету міністрів України № 1849, від 27 грудня 2006 року, репродуктивне здоров'я в розрізі національної програми до 2015 року) [4].

В Україні протягом останніх п'ятнадцяти років здійснено цілу низку заходів щодо профілактики абортів, зокрема, формування необхідних організаційних структур та призупинення негативних процесів у сфері репродуктивного здоров'я і планування сім'ї: створено службу планування сім'ї, удосконалено нормативно-правову базу, забезпечено ефективне поєднання зусиль державних, громадських структур та міжнародних організацій. Це безумовно сприяло позитивним зрушенням у сфері репродуктивного здоров'я, проте не стало дієвою альтернативою аборту.

Не дивлячись на те, що рівень абортів за останнє десятиліття в Україні знизився і така тенденція зберігається за результатами 2012 року, він залишається ще високим. У 2012 р. зареєстровано 141 396 абортів по Україні що становить 12,36 на 1000 жінок дітородного віку та 27,6 на 100 пологів.

Аналіз ставлення до методів контрацепції свідчить , що в даний час в Україні відношення до сучасних методів контрацепції, особливо гормональної, залишається упередженим, внаслідок чого більш, ніж половина жінок використовують традиційні, бар'єрні методи контрацепції з недостатньою ефективністю. Клинические рекомендации. Акушерство и гинекология. - 3 изд., испр. и доп. / под ред. Г.М.Савельевой, В.Н.Серова, Г.Т.Сухих. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009 - C.- 456.

Вибір контрацептивів жінками найімовірніше буде змінюватися у різні періоди її життя через те, що вона буде надавати різної ваги окремим характеристикам методів, а саме ефективності щодо попередження вагітності, зворотності методу та легкості у використанні.

Виділяють такі періоди життя із ризиком непланованої вагітності:

- від початку сексуального життя до першої вагітності;

- післяпологовий період;

- перерва між пологами (від перших пологів до других, і т.д.);

- період закінчення бажаної фертильності (більше не хочуть мати дітей).

Фахівці, які надають послуги з планування сім'ї повинні знати і рекомендувати методи, які найбільше підходять жінці в залежності від періоду її життя.

Для кожного з цих періодів є рекомендовані і нерекомендовані методи. Рекомендований - це такий метод, який краще за все відповідає потребам пацієнтки для попередження небажаної вагітності у різні періоди її життя.

Медичні критерії прийнятності використання методів контрацепції є [7]:

* важливим кроком у процесі розширення доступу населення до якісних послуг з планування сім'ї ;

* практичним інструментом для підняття на новий якісний рівень системи надання консультативно-медичних послуг у галузі ПС.

* розроблені на основі останніх доказових даних (4 видання Медичних критеріїв прийнятності використання методів контрацепції, 2009 рік).

* дозволяють визначити хто може використовувати методи контрацепції без шкоди для здоров'я.

* реалізують право пацієнтів на здійснення усвідомленого, добровільного вибору методу контрацепції.

Таким чином, можна сказати, що впровадження концепції охорони репродуктивного здоров'я є пріоритетною у всьому світі, суттєво впливає на демографічну ситуацію в країні, зниження рівня материнської та дитячої смертності, ускладнень вагітності та пологів. У 2000 році Україна приєдналась до глобально визнаних Цілей Розвитку Тисячоліття разом з іншими 189 країнами світу і взяла на себе політичні зобов'язання щодо їх досягнення до 2015 року. Індикаторами цілей є зменшення материнської смертності та дитячої смертності, рівня абортів, темпів поширення ВІЛ-інфекції, які напряму пов'язані з питаннями планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я.

3. Розкрийте історичний досвід дослідження сексуальності людини

Нагромаджений досвід, теоретична база, розроблені методи дослідження сексуальності уможливили виокремлення сексології як самостійної науки. її становлення відбулося завдяки старанням багатьох учених.

На початку XX ст. клінічна сексологія вже орієнтувалася на норму як еталон, але її показники більше відповідали вимогам тогочасної офіційної моралі, особливостям суспільства, у яких жили і працювали вчені. Розвиток будь-якої науки супроводжується недовірою до нового (адже воно часто заперечує визнані канони), та у вивченні сексуального життя людини ця недовіра була особливо сильною. Дані сексології спростовували більшість укорінених у свідомості уявлень, а тому провокували критику та протест. Для отримання інформації про поведінку людей поза клінікою, вчені розгорнули масові опитування, публікуючи здобуті відомості і коментарі до них у наукових виданнях. Це сприяло забезпеченню системного підходу в організації досліджень, який тісно пов'язує фізіологічні, клінічні, соціально-психологічні методи та прийоми.

На початку XX ст. завдяки старанням англійського публіциста, видавця, лікаря Генрі-Хевлока Елліса (1859 - 1939) було видано шеститомну енциклопедію "Дослідження з психології статі", яка містила все, що було відомо на той час із психології сексуальності. Принциповою її відмінністю від наявних праць про сексуальність було прагнення зрозуміти різноманіття виявів людської сексуальності замість беззаперечного осуджування всього того, що не відповідає прийнятим нормам чи особистим уявленням автора. Г.-Х. Елліс описав концепцію індивідуальної відмінності в сексології, визнав правомірність використання мастурбації представниками обох статей у будь-якому віці, виступав за подолання пов'язаних із нею хибних уявлень і страхів, звернув увагу на психологічні, а не фізіологічні причини багатьох сексуальних проблем, стверджував, що сексуальні відхилення не е патологією. [6]

Засновником сучасної сексопатології вважають невропатолога і психіатра-криміналіста, професора психіатрії Віденського університету Ріхарда фон Крафта-Ебінга (1840-1902). Його праця "Сексуальні психопатії", в якій запропоновано класифікацію статевих розладів, стала основою розвитку сучасної медичної сексології. За твердженням ученого, певні перверсії (порушення спрямованості і способів задоволення статевого потягу) та схильності, які можуть проявлятися у сексуальному житті, "дрімають" у кожній людині. Значну увагу він приділяв аномальним аспектам сексуальності: садомазохізму, гомосексуалізму, фетишизму, зоофілії, статевим збоченням.

Німецький дерматолог і венеролог Іван Блох (1872- 1922) у науковій роботі "Сексуальне життя нашого часу та його зв'язок із сучасною культурою" у 1906 р. проголосив створення нової науки про стать, закцентувавши, що вона має синтезувати дані всіх наук про людину - загальної біології, антропології, етнології, філософії, медицини, історії, літератури та культури.

Голландський гінеколог Теодор-Хендрік ван де Велде (1873-1937) в практичному посібнику із сексології, фізіології і техніки статевого акту "Ідеальний шлюб" доводив, що жінка є не об'єктом сексуальної активності чоловіка, а його рівноправним партнером у сексі.

Соціальний напрям у сексології розвивав німецький психіатр Магнус Хіршфельд (1868-1935). Основне значення він надавав розв'язанню етичних та юридичних проблем, вирішенню питань проституції, контролю за дітонародженням. Під його керівництвом у 1908 р. було засновано перший у світі сексологічний журнал, у 1918 р. в Берліні відкрито перший у світі інститут із проблем сексології, у 1921 р. - організовано перший Міжнародний конгрес сексуальних реформ.

Найвпливовішою теорією початку XX ст. став психоаналіз австрійського психолога, психіатра, невропатолога Зігмунда Фройда (1856-1939). Він першим звернув увагу на роль, яку відіграє сексуальна поведінка в житті кожної людини, розвитку її особистості, стосунках з іншими людьми. За Фройдом, статевий потяг (ерос) та енергія (лібідо) є джерелами усієї психічної енергії індивіда, а сексуальність - основою і стрижнем людського життя. Мета сексуальності - задоволення, а репродукції вона слугує лише опосередковано.

Кохання - це статеве кохання, метою якого є сексуальна близькість, асексуальні переживання пов'язані не лише з геніталіями. Фройд стверджував, що у людини існує не одна ерогенна зона (геніталії), а декілька, значення яких з віком змінюється. Відповідно до цього він виокремив фази психосексуального розвитку.

При виникненні перешкоди на шляху задоволення лібідо виникає повернення до попередніх фаз. У цьому 3. Фройд вбачав причину виникнення девіантних форм (відхилень) сексуальності. Використовуючи метод психоаналізу, можна виявити психічну травму, яка затримує або викривлює нормальний психосексуальний розвиток індивіда, і шляхом усвідомлення причин травми перебороти її психологічні наслідки.

Суттєвий внесок у дослідженні сексуального життя людини зробив американський біолог А.-Ч. Кінзі. Почавши влітку 1938 р. читати лекції для студентів-старшокурсників, які готувалися до вступу в шлюб, він був вражений відсутністю наукових даних про сексуальну поведінку людини. Зацікавившись цими проблемами, він розпочав опитування за допомогою анкет, надавши невдовзі перевагу методу інтерв'ю, маючи на меті дізнатися більше подробиць.

Спершу А.-Ч. Кінзі організовував довірливі бесіди зі своїми студентами, узагальнюючи їхні думки та описи. Поступово було розширено і вдосконалено вибірку, розроблено методику опитування, результатом чого стало створення цілісної методики стандартизованого інтерв'ю, яке охоплювало всю історію сексуального життя особистості.

Донедавна психологія сексуальності розвивалася у межах дисциплін, що вивчали інтимне життя та сексуальні стосунки людини в психологічному, соціальному, педагогічному, етично-моральному, правовому, етнографічному, медичному, релігійному та інших виявах.

На початку 60-х років XX ст. у США почалася "сексуальна революція". Причинами її вважають: створення протизаплідних пігулок; протест молоді проти святенництва; відродження фемінізму в сучасній формі; більшу відкритість у суспільстві. Реакція суспільства на це була неоднозначною. Одні її гаряче підтримували, інші - не приймали, вважаючи чинником, що руйнує основи американського суспільства. Однак про сексуальність почали більше говорити, її почали демонструвати та вивчати.

Вивченням людської сексуальності з використанням нових методичних підходів займалися гінеколог В.-Х. Мастерс і психолог В. Джонсон. На їх думку, для розуміння всіх складностей сексуальної функції, слід знати анатомію, фізіологію репродуктивної системи, психологію та соціологію. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Сексуальность Человека. -- М., 1998.С.- 98. Значну увагу вони зосередили на фізіології сексуальності та фізичних особливостях статевого збудження, записавши на кіноплівку 10 000 циклів сексуальних реакцій.

Докладні дані вони представляли в графіках, що відображали кількісні параметри та показували, що, як та в якій послідовності відбувається при статевому акті. Результати цього дослідження було оприлюднено у книзі "Статеві реакції людини" (1966). У другій книзі - "Статева неадекватність людини" (1970) - висвітлено погляди авторів щодо сексуальних відхилень, запропоновано відповідні терапевтичні заходи. Завдяки цьому дослідники і лікарі-практики вперше здобули дані про реальну тривалість зносин, збудливі пози та критерії їх вибору, найпоширеніші види сексуальних слабкостей і недуг.

Упродовж 70-х років XX ст. у США було надруковано десятки спеціальних книг про секс. Помітну роль у "сексуальній революції" відіграли ЗМІ. Відповідально поставилися американці до заклику "займатися коханням, а не війною". Без державного фінансування, на ентузіазмі, виникло кілька шкіл кохання. Це була одна з небагатьох галузей, у якій дослідження відбувалися без урядової підтримки.

Наприклад, школа "соціології секундоміра", мала своїм гаслом "24-40 і ні секунди менше", що означало: двадцять чотири хвилини сорок секунд - на оргазм. її послідовники визнавали можливі варіації, але тих, хто припускався значних відхилень, вважали або невдахою, або помішеним, або комуністом, або і першим, і другим, і третім. Школа "Бюро стандартів" охороняла інтереси "Інтернаціональних стандартів статевого життя". її прихильники домоглися внесення в Бюро стандартів США стандарту оргазму поряд з такими стандартами, як стандартний метр, стандартний кілограм.

В останні десятиліття XX ст. було знято табу з деяких заборонених тем, зроблено принципово важливий поворот до концептуальної оцінки причин різних сексуальних дис-функцій.

Група американських дослідників у 1994 р. представила дані спеціального опитування 1794 жінок та 1410 чоловіків віком від 18 до 59 років, представників різних рас та соціумів, які засвідчили поширеність сексуальних проблем у різних суспільствах, вплив на частоту і ступінь їх прояву фізичного здоров'я і психосоціальних чинників. [6]

Сучасна зарубіжна сексологія продовжує широко використовувати у своїх дослідженнях міждисциплінарний підхід, переймаючись проблемами перенаселення на земній кулі, захворювань, що передаються статевим шляхом, різноманітними аспектами людської сексуальності. Постійно продукуються теоретичні моделі, які синтезують наявні дані для більш глибокого розуміння і передбачення сексуальної поведінки людини.

Наукове вивчення сексуальності виходить за межі клініки, концентрується на вивченні поведінки, фізіології та мотивації нормальних людей у природних умовах їх життя. При цьому переважає підхід, у межах якого сексуальність розглядають як акт насолоди і засіб збереження психічного здоров'я. Це виявляється в намаганні досягнути оргазму та розрядити сексуальну напругу, відчутті сексуального переживання та зміцненні зв'язків з іншою людиною.

Останніми роками сексологія, що була наукою про фізіологію та патологію сексуальних функцій, стала наукою про міжособистісні стосунки. Однак сексологічними дослідженнями продовжують займатися переважно медичні працівники, які часто нехтують іншими, крім медичних, проявами сексуальності людини, забуваючи, що порушення сексуальних стосунків або сексуального здоров'я можуть виникати у зв'язку із психологічними або соціально-культурними відмінностями партнерів, різними досвідом і умовами виховання тощо. Тому актуальними стають саме психологічні дослідження сексуальності людини.

Список літератури

1. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. -- СПб.: Питер, 2004. -- 351 с.

2. Гошовський Я. Крос-культурне дослідження депривованої особистості // Наука і Освіта, 2004. -- № 6--7. -- С. 65--67.

3. Кукушин В. С., Столяренко Л. Д. Этнопедагогика и этнопсихология. -- Ростов н/Д.: Феникс, 2000. -- 448 с.

4. Клинические рекомендации. Акушерство и гинекология. - 3 изд., испр. и доп. / под ред. Г.М. Савельевой, В.Н. Серова, Г.Т. Сухих. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009 - 880 с.

5. Лебедева Н. М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию: Учебное пособие. -- М., «Ключ-С», 1999. -- 224 с.

6. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Сексуальность человека. -- М., 1998.

7. Основы репродуктивной медицины: Практическое руководство/Под ред. профессора В.К. Чайки. - Донецк: ООО "Альматео", 2001. - С. 620.

Размещено на Allbest.ru