Сімейні конфлікти та стабільність сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

шлюб партнер сімейний

Вступ

1. Особливості шлюбно-сімейних і родинних відносин

2. Види сімейних конфліктів та причини їх виникнення

3. Умови стабільності подружніх відносин

Список використаних джерел та літератури

1. Особливості шлюбно-сімейних і родинних відносин

В основі відносин у сім'ї - це почуття любові як вищий рівень емоційно позитивного ставлення людини до людини. Відносини, побудовані на основі почуття любові, характеризує висока вибірковість, глибока зануреність їх суб'єктів, контакт між ними на всіх рівнях (психофізіологічному, психологічному, фізичному).

Проміжні форми почуття любові - закоханість, любовні відносини - нетривалі, легко трансформуються у інші типи відносин. Відносини любові наближуються до дружніх, часто поєднується з ними.

Найбільш загрожує сімейній гармонії перехід від любові до утилітарно-ділових відносин, обмежених виконанням подружніх ролей, яке не приносить задоволення.

Подружні взаємини - сукупність соціально регламентованих відносин між шлюб ними партнерами. Вони є частиною сімейних і водночас значно розрізняються за змістом, функціями, структурою від відносин любові. Зміст подружніх взаємовідносин обумовлений значенням шлюбу, який організовує, стабілізує, соціально санкціонує задоволення господарсько-побутових, емоційно-сексуальних, психологічних і батьківських потреб чоловіка і жінки.

У шлюбі партнер має два суперечливих прагнення: до спілкування з іншими і до відсторонення від них. Спілкування тільки один з одним у шлюбі швидко виснажується, набридає, потребує розширення свого кола. Проникнення у внутрішній світ, у його таємниці може відштовхнути, створити бар'єр у взаємо порозумінні, якщо повною мірою виявиться глибина розходжень у поглядах життя, в особистісних цінностях.

Родинні відносини побудовані на спільності походження, зв'язку за народженням.

Число учасників родинних відносин залежить від їх фактичної кількості, близькості проживання, культур, традицій. Наприклад, міській житель підтримує зв'язки із 5 - 10 родичами. Родинні відносини функціонують у різних формах приятелювання, товаришування, дружби. Вони виконують функції піклування про фізичний і соціальний добробут членів родини, захист їх здоров'я, честі, гідності. Проявами родинних відносин є турбота, співучасть, допомога у вирішенні проблем (батьківський, сімейний, синівський обов'язок). Родинні відносини регулюються нормами моралі, релігії, традицій, цивільного і сімейного права.

Специфіка сімейних конфліктів

Сімейні конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками фахівців, у 80 - 85% сімей відбуваються конфлікти, а в інших 15 - 20% виникають сварки з різних приводів.

Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно направлених мотивів і поглядів.

Сімейні конфлікти мають свої особливості, врахування яких необхідне при попередженні і подоланні таких конфліктів

Перш за все, сімейні конфлікти відрізняються особливим предметом, специфіка якого обумовлена унікальністю сімейних відносин. Найважливішою особливістю сімейних відносин є те, що їх основний зміст складають як міжособистісні стосунки (любов, кровна спорідненість), так і правові й етичні зобов'язання, обумовлені реалізацією функції сім'ї: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, організація дозвілля і відпочинку), комунікативної і регулятивної.

Сімейні конфлікти відрізняються своїми причинами. Найважливішими з них є:

· обмеження свободи активності, дій, самовираження членів сім'ї;

· ненормативна поведінка одного або декількох членів сім'ї (алкоголізм, наркоманія і т. д.);

· наявність протилежних інтересів, прагнень, обмеженість можливостей для задоволення потреби одного з членів сім'ї (з його точки зору);

· авторитарний, жорсткий тип взаємостосунків, що склалися в сім'ї;

· наявність важко вирішувальних матеріальних проблем;

· авторитарне втручання родичів у подружні відносини;

· сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі й ін.

2. Види сімейних конфліктів та причини їх виникнення

Психологи виділяють різні види сімейних конфліктів:

1. Власне конфлікти. Навіть в щасливою і здоровою, нормально функціонуючої сім'ї час від часу трапляються сварки. Протистояння можуть бути викликані невідповідністю поглядів і цілей у різних членів сім'ї. Конфлікти можуть бути вирішені, і тоді вони не загрожує стабільності сімейних уз. Протиріччя в сім'ї можуть виникати на всіх рівнях, тобто сваритися між собою можуть брати і сестри, дружини, а також батьки і діти.

2. Напруженість. Психологи напруженістю називають давні, неврегульовані конфлікти. Вони можуть бути очевидними і відкритими, але можуть бути і просто тимчасово пригніченими. У будь-якому випадку вони накопичуються і викликають негативні емоції, приводячи до постійної дратівливості, агресивності і ворожості, що в підсумку викликає втрату контакту між членами сім'ї.

3. Криза. Про нього можна говорити тоді, коли конфлікт і напруженість дійшли до такої стадії, в якій всі діючі досі моделі переговорів починають терпіти фіаско, і, отже, реальні потреби окремих осіб чи цілої групи домочадців хронічно залишаються незадоволеними. Кризи часто призводять до дезорганізації сім'ї, то є певні зобов'язання подружжя один перед одним або ж обов'язки батьків по відношенню до дітей перестають виконуватися належним чином. А дезорганізація сім'ї, в свою чергу, часто закінчується її розпадом.

В.П. Ратніков вважає, що в період притирання подружжя найбільш типовими причинами конфліктів можуть стати такі:

· міжособистісна несумісність;

· претензії на лідерство;

· претензії на перевагу;

· розподіл домашніх справ;

· претензії на управління бюджетом;

· використання порад членів родини чи друзів;

· інтимно-особистісна адаптація.

Причини конфліктів у молодих сім'ях.

Міжособистісна сумісність - це взаємо сприйняття один одного на основі подібності ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб, характерів, темпераментів, рівнів розвитку. Міжособистісна несумісність виникає у разі, коли по цим характеристикам партнери мають протилежні показники.

Лідерство в сім'ях. Дружина чи чоловік (або навіть обидва) можуть сформуватися лідерами до шлюбу. Лідер може вести сім'ю за собою вдало, або ж придушувати ініціативу іншого, формуючи в його душі внутрішній протест, який рано чи пізно виллється у конфлікт.

Домашні справи. Деякі сімейні пари ділять домашню роботу на жіночу і чоловічу - це вічна проблема і причина багатьох конфліктів. Необхідно взяти собі за правило, що в домі всі справи спільні і всі є досить серйозними і вагомими. Сварка через те, кому що робити, може призводити до конфліктних ситуацій.

Сімейний бюджет. Проблеми з цього приводу можуть виникати у тому разі, коли дружина заробляє значно більше і при цьому йому постійно нагадує про цей факт, принижуючи, або тоді, коли одному із подружжя здається, що інший член сім'ї необдумано витрачає сімейні кошти, купляючи речі без яких можна обійтися. Конфліктів буде менше, тоді коли витрати будуть узгоджені між подружжям.

Родичі і друзі. У важких життєвих ситуаціях подружжя користується порадами родичів чи друзів. Якщо друзі чи родичі розумні і розважливі особи, то вони порадять разом з іншою стороною обговорити проблему.

При аналізі конфліктів в сім'ї, вчені виділяють декілька кризових періоди в розвитку її:

Перший кризовий період спостерігається в перший рік спільного життя. В цей період відбувається адаптація один до одного ( вже розглянуті в основні причини виникнення конфліктів в цей період).

Другий кризовий період пов'язаний із народженням дітей. Народження дитини є серйозним випробуванням для сім'ї. В подружжя з'являються нові обов'язки по догляді за дитиною і його виховання. У зв'язку з цим в них суттєво зменшуються можливості для професійного росту і для реалізації своїх інтересів. В цей період можливі зіткнення поглядів подружжя і їх батьків по питаннях виховання дитини.

Третя криза співпадає із середнім віком спільного життя подружжя (10 - 15 років спільного життя), який можна охарактеризувати як взаємне насичення один одним і поява дефіциту почуттів.

Четвертий період наступає після 18 - 24 років спільного життя. Основна причина сімейної кризи і конфліктів в цей період пов'язана із підсиленою емоційною залежністю дружини, її переживаннями з приводу можливих зрад чоловіка.

3. Умови стабільності подружніх відносин

Частота сімейних конфліктів є важливим показником стабільності шлюбу. У нестабільних подружніх відносинах виявляються систематичні зіткнення, сварки, емоційна напруга - явища, що є основою несприятливого прогнозу перспектив збереження і розвитку сім'ї. важливим є з'ясування питання про умови стабільності подружніх відносин, забезпечення яких дозволяє водночас попереджувати сімейні конфлікти.

Умови стабільності подружніх відносин:

Взаєморозуміння. Навички взаєморозуміння виробляються, наприклад, за допомогою ігрових методів активного спілкування для молодят. Предметом спілкування може бути питання: "На що і чому ти витратив (ла) таку суму грошей?";

Сумісність різних рівнів - фізіологічна; ділова (спрацьованість); психоемоційна (зацікавленість один одним, співпереживання); ціннісно-орієнтаційна; функціонально-рольова;

Зацікавленість один одним; привабливість (симпатія), впливає на сприймання партнера у напрямку перебільшеної оцінки позитивних і недооцінки негативних його рис.

Свобода - обов'язок щодо сім'ї як чинник запобігання конфліктам, проте свобода повинна бути усвідомленою необхідністю, якщо особистість обирає для себе сім'ю.

У сім'ї має бути особиста свобода, яка може й повинна поширюватися на кожного члена сім'ї:

· кожен член сім'ї повинен мати свій життєвий простір;

· кожен член сім'ї мусить пам'ятати про необхідність поважати іншого;

· кожен член сім'ї впливає на оточуючих і сам перебуває під їхнім впливом;

· кожен член сім'ї повинен не ухилятися від сімейного впливу, а навчатися керувати ним;

· кожен член сім'ї має виконувати певну роль у сім'ї, інакше - сім'я розпадається.

Характеристики партнерів у шлюбі залежать від його успішності. У щасливих шлюбах формуються такі риси характеру партнерів, як емоційна стабільність, згода з оточуючими (низька конфліктність), комунікабельність, достатня довірливість, щирість, вільність вираження почуттів.

У нещасливих шлюбах у подружжя виникають емоційна неврівноваженість, надмірна критичність до інших, прагнення до лідерства, домінування, відчуженість, підозрілість, недовірливість, скупість у вираженні почуттів, думок, планів.

Закономірності шлюбно-сімейних відносин дозволяють прогнозувати перспективу їх розвитку. Позитивні прогнози для перспективи шлюбних відносин мають місце при подібності таких якостей у характері обох партнерів, як комунікабельність, довірливість, самостійність. Негативні прогнози висуваються при подібності таких якостей у характері обох партнерів, як домінантність, емоційна скупість, критичність, замкненість, неврівноваженість.

Поява дитини впливає на відносини чоловіка і жінки, перетворює їх у батька і матір, змінюється режим життя, з'являються нові переживання, перебудовуються ціннісні орієнтації, погляди на життя.

Об'єктивними причинами подружньої дисгармонії виступають кризи розвитку сім'ї. Вирізняють кризи закономірні - залежні від тривалості існування сім'ї, які виявляються з більшою чи меншою гостротою у всіх сім'ях. Інший різновид сімейних криз має необов'язковий характер і залежить від індивідуальної історії існування сім'ї. причини таких криз: вікові особливості партнерів, різкі зміни обставин життя, потрясіння (переїзд, хвороба, зменшення бюджету, смерть, народження дитини).

При аналізі сімейних конфліктів, особливо подружніх, важливо враховувати закономірні кризові періоди в розвитку сім'ї. їх періодизація має наступний вигляд.

Перший кризовий період у розвитку сім'ї спостерігається на першому році подружнього життя. В цей період відбувається адаптація подружжя один до одного. Вірогідність розлучень у цей період складає до 30% від загального числа шлюбів.

Другий кризовий період пов'язаний з появою дитини. Народження дитини для багатьох сімей є серйозним випробовуванням. У подружжя з'являються нові нелегкі обов'язки по догляду дитини, її вихованню. У зв'язку з цим у них істотно обмежуються можливості для професійного зростання, для реалізації своїх інтересів. Можливі зіткнення поглядів подружжя і їх батьків з питань виховання дитини. У цей період втома дружини, пов'язана з доглядом за дитиною, може привести до тимчасової дисгармонії сексуальних відносин.

Третій період кризи сім'ї збігається з середнім подружнім віком (10 - 15 років спільного життя), який характеризується насиченістю один одним, появою дефіциту почуттів. Четвертий період кризи сім'ї настає після 18 - 24 років подружнього життя. Основна причина сімейної кризи в цей період пов'язана з емоційною залежністю дружини, що посилюється переживанням з приводу можливих зрад чоловіка

Список використаних джерел та літератури

1. Дуткевич Т. В. Конфліктологія з основами психології управління: навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - стор. 105 - 113.

2. http://osvita.ua/vnz/reports/psychology/27743/

3. Стаття спеціаліста 1 категорії Миколаївського РУЮ Дмитречко В.М.

4. http://mukolaivjst.at.ua/news/vidi_simejnikh_konfliktiv_ta_prichini_jikh_viniknennja/2014-01-20-359

5. Пірен М. І. конфліктологія: підручник. - К.: МАУП, 2007 - стор. 99 - 100.

6. http://www.studfiles.ru/preview/5744175/

Размещено на Allbest.ru