Психологічні особливості прояву почуття гумору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості прояву почуття гумору в міжособистісному спілкуванні підлітків

Захаревич Н. В.

Актуальність дослідження. Почуття гумору науковцями розглядається як багатоаспектний, притаманний лише людині, психологічний феномен, за допомогою якого вона здатна створювати і розуміти смисл комічного. В цілому почуття гумору - це ресурс стресоподолання, завдяки якому здійснюється забезпечення збереження психологічного здоров'я особистості.

Проблема почуття гумору у філософській та психолого - педагогічній науці досліджувалась у різних аспектах, зокрема щодо природи і сутності почуття гумору, його зв'язку зі світоглядними уявленнями присвячені роботи Арістотеля, Р. Декарта, Ж. Поля, щодо ролі у самовихованні почуттів ідеї - І. Канта, зв'язок почуття гумору і інтелектуальної діяльності вивчали К. Ізард, Л. Фейєрбах, П. Якобсон, із здатністю помітити алогічність самої ситуації, що викликає негативні переживання - Н. Казинс, Г. Шварц і у контексті досліджень, що присвячені вивченню природи сміху М. Бахтін, А. Бергсон, В. Пропп, Р. Садикова, Г. Спенсер та ін.

Однак, практично поза увагою дослідників залишилося вивчення почуття гумору, його стану у сучасних дітей, психологічні особливості прояву цього почуття в різні вікові періоди, зокрема у міжособистісному спілкуванні підлітків. підліток гумор психологічний світоглядний

Метою дослідження є вивчення психологічних особливостей прояву почуття гумору в міжособистісному спілкуванні підлітків.

Аналіз наукової літератури показав, що почуття гумору - багатогранне і проявляється у вмінні особистості виявляти суперечності в навколишньому світі та бачити у них смішне, а також у здатності особистості пожартувати, смішно прокоментувати, викликати сміх оточуючих своєю поведінкою.

Багато хто помічав, що жарт, який здається смішним одній людині, іншій може бути зовсім незрозумілим, і це може відбуватися навіть серед людей одного кола спілкування, не кажучи вже про явні міжкультурні та вікові відмінності в гуморі. Так, серед підлітків популярні більш грубі жарти, а серед старшого покоління - сатира або анекдоти [2].

Експериментальне дослідження проводилося на базі Стадницької ЗОШ І-ІІ ступенів та Якушинецької СЗШ І-ІІІ ступенів Вінницького району. Взяло участь 50 учнів підліткового віку (12-15 років). Респондентам були запропоновані творчі завдання, анкета та опитувальник стилів гумору Р. Мартіна, опитувальник «Рівень та тип почуття гумору».

За результатами опитування встановлено, що підлітки доволі високо оцінюють власне почуття гумору за 10-тибальною шкалою. Про це свідчать наступні дані: 84 % респондентів розмістили оцінку почуття гумору на континумі від 5 до 10 і лише 14 % оцінили власне почуття гумору на позначці нижче 4. Проведене анкетування показало, що 64 % з усієї кількості опитаних вміють створювати жарти з поданих слів (з них 44 % були доволі вдалими), проте 36 % учнів не виконали дане завдання. Продовжити анекдот зуміло 35 підлітків, тобто 70 % опитаних, з них 26, що складає 52 % відповідей були доволі смішними. Таким чином близько третини підлітків не володіють розвиненими навичками гумористичного мислення, а четверта частина опитаних демонструють кмітливість і вправність.

На жарти підлітки реагують по-різному: в залежності від того, над ким жартують і як жартують. Більшість опитаних неоднаково реагують, коли жартують над ними та їх знайомими. Дві найпоширеніші відповіді: сміюся разом з іншими (56 %) та мій сміх залежить від того, над ким жартують (28 %). Два учні (4 %) вказали, що не розуміють жартів, а один з них (2 %), навіть, злиться на тих, хто жартує. Отже, можна припустити, що для підлітків суттєве значення має те, над чим сміються та про що жартують однолітки.

Майже всі опитані (92 %) люблять жартувати і роблять це часто із задоволенням і лише четверо з них (8 %) відповіли, що не вміють, тому і не жартують. Таким чином, в основному підліткам подобаються люди, які жартують - вони викликають у них гарні відчуття. Проте 5 учнів, що складає 10 %, почуваються нейтрально, а для шести з них (12м%) важливо як і про кого людина жартує.

На думку опитаних підлітків почуття гумору потрібне людям для підвищення настрою, щоб довго прожити, для різноманітності, для вираження емоцій, щоб необразливо сказати правду, щоб хоч якось виживати у цьому світі, щоб життя не було сірим, одноманітним, для виходу із незручних ситуацій, щоб легше знайомитися та спілкуватися з незнайомими людьми та для саморозуміння. Підсумовуючи, можна зауважити, що переважна більшість учнів підліткового віку доволі високо оцінюють власне почуття гумору та із задоволенням ним користуються.

Почуття гумору проявляється у стилях гумористичної поведінки, серед яких виокремлюються потенційно корисні (афіліативний та самопідтримувальний) і шкідливі (агресивний і самопринизливий) для психічного здоров'я суб'єкта стилі гумору [3]. За результатами опитувальника стилів гумору Р. Мартіна переважна більшість підлітків виявляє середній рівень прояву усіх стилів гумору. Проте третина респондентів, що складає 32 % опитаних, показали високий рівень агресивного стилю, що вказує на схильність кепкувати над ровесниками та схильність до агресивно-захисної стратегії поведінки.

За опитувальником «Рівень та тип почуття гумору» встановлено, що третина підлітків (28 %) схвально ставляться до гумору та із задоволенням жартують (32 %). Превалює також самокритичний гумор у підлітків (10 %), ніж спрямований на інших (6 %).

На нашу думку, третина респондентів, які показали високий рівень агресивного стилю почуття гумору, не маючи змоги самоствердитись по-іншому, кепкують над ровесниками та спрямовують гумор на себе, як агресивно-захисну поведінку.

Відтак подальшого вивчення потребує вплив самоставлення підлітка, оптимістичного погляду на власне життя, на прояви почуття гумору.

Список використаної літератури

1. Дмитриев А. В. Социология юмора: Очерки. / А. В. Дмитриев. - М.: Институт философии РАН, 1996. - 214 с.

2. Лук А. Н. Юмор, остроумие, творчество. / А. Н. Лук. - М.: Искусство, 1977. - 185 с.

3. Мартин Р. Психология юмора / Р. Мартин. - СПб.: Питер, 2009. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru