Міфи про сім’ю та сімейні ролі

Сімейна історія як несуча емоційне навантаження інформація про сім'ю, яка визначає спосіб організації життєвих подій і зовні виявляється в стереотипах поведінки, які відтворюються з покоління в покоління. Передумови її формування та боротьба з міфами.

Рубрика Психология
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 30.10.2016
Размер файла 25,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Міфи про сім'ю та сімейні ролі

Вступ

сім'я покоління стереотип

Кожна людина отримує в спадок вантаж сімейної історії у вигляді маси поведінкових патернів і незавершених емоційних відносин, які продовжують жити в «сімейному несвідомому» і детермінують поведінку людини, його мотивацію, вибори і реакції. Сімейна історія - це специфічна, несуча емоційне навантаження інформація про сім'ю, яка визначає спосіб організації життєвих подій і зовні виявляється в стереотипах поведінки, які відтворюються з покоління в покоління. Незнищенний зв'язок з родиною, що зберігає історію багатьох поколінь з їх таємницями, проблемами і незавершеними ситуаціями, породжує почуття підконтрольності, безпорадності і нерозуміння своєї поведінки, детермінує уявлення людей про себе і відображається в їх взаємодії один з одним.

Термін, «сімейний міф» запропонований Феррейрой означає певні захисні механізми, використовувані для підтримки єдності в дисфункціональних сім'ях. Синонімами сімейних міфів є поняття «вірування», «переконання», «сімейне кредо», «рольові експектаціі», «узгоджена захист», «образ сім'ї, або образ «Ми»», «наївна сімейна психологія» та ін.

Однією з найбільш важливих функцій сімейної самосвідомості є цілісна регуляція поведінки сім'ї, узгодження позицій окремих її членів. Адекватний образ «Ми» визначає стиль життя сім'ї, зокрема подружні стосунки, характер і правила індивідуальної і групової поведінки. Неадекватний образ «Ми» - це узгоджені селективні уявлення про характер взаємин в дисфункціональних сім'ях, створюють для кожного члена сім'ї і родини в цілому спостерігається публічний образ - сімейний міф. Мета такого міфу - закамуфлювати ті незадоволені потреби, конфлікти, які є у членів сім'ї, та узгодити певні ідеалізовані уявлення один про одного. Для гармонійних сімей характерний узгоджений образ «Ми», для дисфункціональних - сімейні міфи.

1. Сучасні уявлення про сімейний міф

Сімейні міфи - це сукупність інтегрованих переконань, які поділяються всіма членами сімьї, поєднують їх і відповідають на запитання «Хто ми?». Ці переконання стосуються взаємостосунків і не піддаються сумнівам з боку тих, хто залучений до сімьї, незважаючи на наявність викривлень, які вони можуть містить. Згідно системного підходу, міфи або легенди - це гомеостатичний механізм, що має на меті піддтримку «стійкого стану».

Сімейна легенда існує для обгрунтування стійкості взаємостосунків і захищає індивідуума від критичної оцінки реальності. Інтерпретації окремих подій, що викривляють реальні факти сімейної історії, дозволяють підтримувати міф про сімейне благополуччя. На відміну від сімейного міфу сімейна легенда усвідомлюється як неправда, викривлення інформації (наприклад, легенда про подружню вірність при наявності зради, легенда про природю смерть суїциданта тощо), але з часом сімейна легенда може стати частиною сімейного міфу. Згідно В. Сатір, сімейні порушення - це наслідок існючих міфів, що утримують життя сімьї у визначених межах. Міфи нерідко мають чіткий звьязок з культуральними міфами, наприклад, як уявлення про шлюб і сімейне життя, що відображаються по телебаченню, у фільмах, літературі тощо.

Найбільш розповсюдженими є міфи:

* Щасливе подружжя не сперечається, більшість людей знаходять задоволення своїх потреб в системі своєї сімьї;

* Просторова близькість необдхідна для згуртованності сімьї. Цей міф утворює проблеми у тих випадках, коли відсутність якого-небудь члена сімьї є неминучою, наприклад, у випадку укладання шлюбу, смерті, вступу дітей в навчальні заклади тощо;

* В благополучних сімьях подружжя завжди все розповідає один одному;

* Люди, що по-справжьому кохають один одного, повинні знати про всі бажання і потреби партнера

* Поява дитини, любовного звьязку або розлучення вирішить усі проблеми.

Більш тісний звьязок з сімейними дисфункціями мають «родові» легенди. Наприклад: Всі наші діти отримують гарні оцінки у школі Жінки в нашій родині трошки несповна розуму Наша родина завжди багато працює, а інші, скоріш за все, завжди отримують грошову допомогу Іншими прикладами сімейних міфів можуть бути: «Мати - хвора людина», «Я зичу вам лише добра», «Петро - просто дитина» тощо. Кратохвіл відносить до міфів подружнього життя уявлення про те, що коли щось не в порядку, то в цьому винний один із подружжя: 121 «Це твоя помилка» або «Як би ти змінився, все було б впорядку»

Міф містить в собі знання про те, що прийнято в сімьї, про що можна розмірковувати, про що розмовляти, що обговорювати, цінити. Формула міфа «ми - це…». Міф існує в кожній сімьї, але в звичайному житті, це знання неконкретне, розмите, неструктуроване і дуже рідко використовується. Міф стає необхідним, коли межі сімьї знаходяться під загрозою. Це трапляється в тих випадках, коли стороння людина входить в сімью, сімья змінює соціальне оточення або в моменти якихось серьйозних змін.

Сімейний міф, також, проявляється у випадках сімейної дисфункції. Жорстка сімейна ідентичність, що виражена в міфі, поряд з симптоматичною поведінкою ідентифікованого пацієнта, це самий потужний засіб підтримання патологічного гомеостазу сімейної системи. Під час психологічної роботи з сімью, консультації або психокорекційної роботи, психотерапії психолог повинен визначити сімейний міф, тому що саме він відповідає за сімейну дисфункцію. Для змін в сімейній сисстемі його необхідно виявити й представити сімьї.

2. Найпоширеніші міфи в сучасних сімях. Робота з сімейними міфами

Перші сімейні міфи були описані «міланською групою» італійських системних психотерапевтів Мара Сельвіні Палаццолі, Джуліана Пратта, Джанфранко Чеккін І Луїджі Босколо - у книзі «Парадокс й контрпарадокс».

Ми зупинимося на деяких найбільш поширених сімейних міфах:

1. Ми - дружня сімья («Один за всіх та всі за одного»). В дружній сімьї не може існувати відкритих конфліктів, особливо в присутності дітей. Сварки за межі сімьї не виносяться ніколи. Стосунки не зьясовуються, всі конфлікти залагоджуються. Прийнято відчувати любов, ніжність, жалість й вдячність. Інші почуття - образа, гнів, розчарування, тощо - витясняються або ігноруються. Проблеми починаються в той момент, коли хто-небудь виявляється незтатним ігнорувати свої нормальні й неминучі негативні почуття до родичів. В системній психотерапії він стає ідентифікованим пацієнтом. Тривожно-деприсивні розлади, агресивна поведінка, анорексія - типові проблеми «дружньої родини». «Дружня сімья» - миф, характерний для сімей, що пережили багато втрат, для сімей, які мешкають у діаспорі. Для «дружньої родини» характерни труднощі сепарації підлітків від батьків. Діти в таких сімьях часто включені до обслуговування психологічних потреб своїх батьків й тому не можуть розпочати жити своїм власним життям. Стратегія роботи з міфом «Ми - дружня сімья» часто полягає у зміні меж підсистем у сімьї. Також, необхідно використання спеціальних технік і процедур, щоб негативні почуття для яких не має місця в «дружній сімьї» були проговорені й прийняті. В «дружній сімьї» зазвичай не виокремлюдється подружня підсистема. Діти, батьки - всі разом, підсистеми не визнавчені. Подружжю рекомендують один раз на тиждень проводити одну добу поза домом і без дітей

2. «Ми - герої». Зазвичай, в таких сімьях зберігають розповіді про героїчні вчинки пращурів: там зустрічаються більшовики, партизани, люди, що пережили голод, репресії, виростили дітей у важких умовах, тобто подолали серьйозні перешкоди й добилися високипх результатів. Цей міф закликає до визначених стандартів відчуття й світорозуміння. Там, де є герой, там не має радощів - є щастя, не має любові - є безмежна пристрасть, не має життя - є доля, не має печалі - є трагедія. В сімьї «героїв» часто можна зустріти хронічні захворювання, вони ніколи не звертаються до лікарів.В їх житті і так багато проблем. У «героїв» завжди високий стандарт досягнень, вони принципові люди. Міф цієї сімьї - «Ми - сімья героїв». «Героїчний» міф висуває суворі вимоги до світосприйняття й почуттів людей. Герої існують за високими жанрами трагедії або епосу. В комедії вони не зустрічаються. Героям притаманне випробовувати дуже сильні почуття. Для людей, які існують в «героїчному» міфі необхідні труднощі, подоланя, вони всього повинні домагти. «Герої» часто говорять, що їм в житті легко нічого не дається. Вони мадють спеціальне переживання подолання. «Герої» відрязняються ригідністю афекта - можуть роками не прощати образи, не спілкуватися. Така поведінка здається їм правильним проявом принциповості і стійкості. Дитину в сімьї героїв виховують суворо, в якості покарання позбавляють задоволень, навіть карають фізично. Сімейні конфлікти, які виникають, невзмозі змінити міф, а лише укріплюють його, додаючи ще випробувані і труднощів «виживальщику». Для «виживальщиків» найчастіще підходять парадоксальні ритуали роботи, які повертають їх у бідність, якої вони так прагнули уникнути. А. Варга вважає, що існує відносна закономірність зміни міфу. Наприкла, міф про «героїв» у наступних поколінь перетворюється у міф «про рятівників».

3. «Щоб ми робили без…» В родині обовьязково має бути людина, яка тримає всю сімью на витягнутих руках. Зрозуміло, щоб всім допомогати, необхідно, щоб всі були трохи інвалідами, щоб вони нуждались у «рятівнику». «Рятівник» може бути в моральній формі, а може і у фізичній. Моральний «рятівник» нуждается у грішниках. Його сімья повинна складатися із людей, які часто роблять щось погане: пьють, гуляють, потрапляють у погані історії. «Рятівник» завжди рятує і тількі в цих випадках він може існувати. Грішники вдячні рятівнику, обіцяють виправитися… і знову грішать. Фізичний «рятівник» лікує, годує піклується, тому ця сімья складається із хворих, немічних тощо, інакше кого потрібно рятувати? Отже, з кожного міфу что из каждого міфу випливають свої правила. Якщо рятуєшь, обовьязково повинні бути ті, кого необхідно рятувати. Сімья з алкогольною залежністю є яскравим прикладом міфу про «Рятівника». Жінка, що виходить заміж за алкоголіка і має впевненість, що вилкікує її своєю любовью - це «рятівник», який відбувся і знайшов свій обьєкт. Шлюб таких двох забезпечує функціонування сімейного міфу. Повідомлення про те, що потрібний алкоголік, зьявляється у взаємостосунках непомітно. Жінка-рятівник найчастіше серед оточуючих чоловіків обирає чоловіка схильного до алкогголізму. Це важко контролювати, тому що вибір здійснюється несвідомо.

Сьогодні набув розвитку міф про те, що «моя дитина - індіго». Багато батьків вважають, що у них видатна дитина, і зовсім її не виховують. Вона неслухняна, має свою думку, не слухає батьків. І мати й тато, щоб уникнути відповідальності, говорять, що їх дитина індиго, і з нею нічого не можливо зробити, вона все сама знає - так пишуть у книжках. Наслідок такого виховання жахливі - такі діти взагалі не можуть не з ким взаємодіяти, знаходити спільну мову тощо. Від них відмовляються дитячі садки та школи. З часом, сімейний міф може принести людині багато проблем. Завжди необхідно враховувати, що з часом змінюються всі сімьї, змінюється кожна людина внутрі сімьї. Тому, якщо переконання передається з покоління в покоління, воно може дуже обмежувати людину. Описані вище міфи найчастіше зустрічаються у психологічній практиці консультування.

Робота з сімейними міфами і проста і складна одночасно. Технічно, ритуали, що підтримують міф, підміняються ритуалами, що не підтримують цей міф. Інша справа тактика, вона є унікальною для кожної сімї. Необхідно вирахувати, в яких поведінкових ритуалах проявляє себе міф у данній сімьї. За допомогою якої взаємодії і серед кого він здійснюється. Важливо зрозуміти, що є «пусковим механізмом». Зрозуміло, що ці взаємодії є унікальними для кожної сімьї. Після цього необхідно винайти інший ритуал, іншу поведінкову послідовність, яка повинна здійснюватися в той момент, коли здійснювався ритуал, який підтримував міф. Наприклад, в одній алкогольній сімьї, де рятівником була дружина, ритуал рятування полягав у тому, що душевні розмови відбувалися в той час, коли чоловік був у стані спьяніння. Дружина відовлікала його, сподіваючись, що чоловік менше випьє, якщо буде розмовляти з нею або займатися коханнням, наскільки він був взмозі на той момент. Коли він був тверезий, були сварки і конфлікти. Дружина сподівалася, що в тверезому стані він краще її зрозуміє, як вона страждає від його пиятства, якщо вона буде сваритися й ображатися на нього. Психолог запропонував інший ритуал - доброзичливо ігнорувати спьянілого чоловіка, а в період творезості не зьясовувати стосунки, а навпаки, робити все, що можливо для зближення. Поряд з медикаментозним лікуванням алкоголізму це дозволило зломати динаміку гіпо- і гіперфункціональності, дружини припинила рятувати чоловіка - пьяницю. Робота з сімейними міфами є складною. Ефект в сімейній системі наступає повільніше, ніж у випадках індивідуальної роботи. Але результат завжди вражає учасників процесу своєю масштабністю.

3. Сімейні ролі

Природою і суспільством кожен чоловік готується до того, щоб стати чоловіком і батьком, а жінка - дружиною і матір'ю. На кожному новому етапі розвитку суспільства, коли відбувається переоцінка цінностей, зростає інтерес до проблем створення та функціонування сім'ї. Сучасна сім'я є об'єктом пильної уваги з боку різних галузей науки. Багато проблем лежать на стику соціально-психологічного та соціологічного аспектів вивчення сім'ї. Однією з таких сторін сімейного життя є сімейні ролі.

Поняття сімейної ролі у вітчизняній науці спирається на уявлення вітчизняних авторів про соціальну роль. Соціальна роль розуміється, насамперед, як функція соціальної системи, «модель поведінки, об'єктивно задана соціальною позицією особистості в системі об'єктивних чи міжособистісних відносин»

Трансформація рольових відносин у родині є найважливішою стороною сучасної перебудови шлюбно-сімейних відносин. Невизначеність норм, регулюючих нині шлюбно-сімейні, в тому числі рольові, відносини, ставить перед сучасною родиною ряд соціально-психологічних проблем.

Найважливішими з них є проблеми «вибору» кожною сім'єю способу ролевої взаємодії і формування ставлення членів сім'ї до різних сторін рольової поведінки в сім'ї.

Процес виникнення рольової структури сім'ї є однією з головних сторін її становлення як соціальної та психологічної спільності, адаптації подружжя один до одного і вироблення стилю сімейного життя. В умовах існування різних норм і зразків рольової поведінки цей процес тісно пов'язаний з міжособистісними відносинами подружжя і їх установками. В даний час якість міжособистісних відносин подружжя визначається, насамперед, тим, як сприймають їх саме подружжя, наскільки благополучними і успішними вони їх вважають. Однак до теперішнього часу залишається мало вивченим питання, як сприймають молоді люди свій шлюб, і яке місце займають в цьому їх рольові відносини.

Можна сказати, що можливість включення членів пари у спільну діяльність постає у вигляді такого поєднання особистісних і поведінкових характеристик, яке Б. Мурстейн, автор, який отримав широке поширення в області дослідження розвитку емоційних відносин теорії «стимул - цінність-роль», назвав рольовим відповідністю. Т. е. відповідність один одним взятих на себе членами пари міжособистісних ролей і наявність бази для спільної взаємодії з іншими людьми, соціальними системами або предметним світом. База ця бачиться автором в певному поєднанні особистісних характеристик членів пари, наприклад, потреба в домінуванні у одного з партнерів, що поєднується з потребою в підпорядкуванні в іншого.

У зарубіжній психології розгляд сімейних ролей складають поняття статевих ролей, поло-рольової системи, статеворольової диференціації. Під статевими ролями більшість авторів розуміє систему культурних норм, що визначають допустимі способи поведінки та особистісні якості на основі статевої приналежності. Іноді цю систему називають статеворольової системою.

Статево-рольові системи - це культурні очікування щодо соціальних ролей, соціальних діяльностей, відповідних для чоловіків і жінок. Основною лінією диференціації ролей чоловіків і жінок у західній культурі є лінія «дім - робота». Від чоловіка традиційно потрібна, в першу чергу, щоб він став професіоналом, зайнятим на постійній, добре оплачуваній роботі. Сім'я повинна розглядатися ним як щось підпорядковане, другорядне по відношенню до роботи. На жінку покладається відповідальність за будинок, сім'ю, дітей, професійна діяльність допускається, але як щось другорядне по відношенню до сім'ї в тій мірі, в якій вона не заважає основному призначенню жінки.

Така диференціація ролей чоловіків і жінок часто називається статеворольової диференціацією. З розподілу соціальних ролей чоловіків і жінок безпосередньо випливає і зразок розподілу сімейних ролей. На чоловіка лягає відповідальність за матеріальне забезпечення сім'ї, на жінку - відповідальність за виховання дітей і ведення господарства. Такий рольової моделі дотримуються більшість зарубіжних дослідників.

Такі автори, як Най Ф.І., Плек Дж., сканци-ні Дж. та ін, розглядають розподіл ролей як ядро?? статеворольової диференціації в сім'ї. Ці поняття представляються дуже важливими для розуміння, зокрема, сімейних ролей і недостатньо вивченими у вітчизняній науці.

У сучасній сім'ї батько все більше виступає як партнер матері по вихованню дітей, беручи на себе зростаючу частку турботи про них. Незжиті ще уявлення про роль батьківства нерідко зводяться до уявлення про суворий і жорсткому голові родини, що розподіляє нагороди і покарання; на практиці батькові відводиться роль «ката», що приводить у виконання вирок матері («Ось почекай - прийде батько…»). Прогресивна тенденція полягає в тому, що роль батька як голови сім'ї змінюється роллю більш врівноваженого, стабільного, сильного друга дружини і дітей: від нього очікуються стриманість у прояві почуттів, при безумовному наявності цих почуттів.

Тим часом, змінюється і роль матері в сім'ї - на спілкуванні з дітьми позначається «емансипаційні маскулінізація» жіночої поведінки, завдяки якій жінка нерідко прагне домінувати і над чоловіком, і над дітьми. Споконвічно значущим внеском материнства у виховання дітей є - догляд за дітьми, турбота про них і своєчасна і повноцінна емоційна підтримка.

Як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники вказують, що правила рольової поведінки та рольового стосунки в сім'ї встановлюються в процесі життєдіяльності сім'ї, в тісному взаємозв'язку з міжособистісними відносинами і спілкуванням членів сім'ї.

Наведемо класифікацію Алешиной Ю.Є. основних ролей у сім'ї:

1. Відповідальний за матеріальне забезпечення сім'ї.

2. Господар - господиня.

3. Роль відповідального по догляду за немовлям.

4. Роль вихователя.

5. Роль сексуального партнера.

6. Роль організатора розваг.

7. Організатор сімейної субкультури.

8. Роль відповідального за підтримку родинних зв'язків.

9. Роль «психотерапевта»

Таким чином, істотне значення надає функціонально-рольова структура сімейних відносин для успішного розвитку шлюбу.

Висновок

В основі багатьох проблематичних поведінкових патернів лежить комплекс ірраціональних, часто неусвідомлюваних сімейних суджень, що розділяються більшістю членів сім'ї («ми - сім'я героїв», «в нашій сім'ї нікому нічого легко не давалося», «ми - дружна сім'я»,» жінки в нашій родині страждають»,» батьки повинні жертвувати своїм життям заради дітей» і т.д.). Подібні сімейні уявлення, що формуються на рівні приблизно трьох поколінь родини, виконують захисну функцію і сприяють підтримці цілісності сімейної системи, однак перешкоджають сприйняттю актуальної інформації про сім'ю в цілому і про її окремих членах.

К. Юнг розширив уявлення про сімейний міфі, ввівши поняття колективного несвідомого, переданого в суспільстві від покоління до покоління, даного від природи і існуючого крім особистого досвіду. Він також ввів концепцію сінхронічності, застосовувану до подій, які мають подібний сенс, відбуваються одночасно, але не пов'язані причинно-наслідковим зв'язком.

За даними ряду дослідників, сімейний міф формується на грунті якоїсь недозволеної кризи: розлучення, смерті, сімейної таємниці. На думку А.Я. Варги, сімейний міф - це форма опису сімейної ідентичності, яка об'єднує всіх членів родини: ідея, образ, історія, ідеологія.

В основі міфів лежать неусвідомлювані емоції, які певним чином з'єднують членів родини: вина, емоційне відкидання, страх перед відповідальністю певної сімейної ролі. Таким чином, сімейний міф (сімейне несвідоме) можна визначити як соціально-психологічний феномен (цілісне, інтегроване утворення), що базується на механізмах психологічних захистів, які використовуються для підтримки єдності в сім'ї протягом багатьох поколінь. Сімейний міф має наступні ознаки: 1) виступає в якості механізму групового психологічного захисту єдиного образу і системи сім'ї, роду, клану; 2) зазвичай функціонує в рамках правил сімейної системи, головним чином - на несвідомому рівні; 3) зазвичай виникає на грунті недозволеного конфлікту, таємниці, несправедливого ставлення до сім'ї; 3) передається всередині роду від покоління до покоління.

Сімейні міфи по-різному впливають на життя окремих членів сім'ї - залежно від того, яке місце вони займають в сімейній ієрархії, але людина тут завжди потрапляє в пастку неусвідомлених сімейних сценаріїв, реалізація яких забезпечує процес самовідтворення сімей. Представники трансгенераційної і міжгенераційної сімейної терапії інтерпретують виникнення деструктивних сімейних уявлень як еволюцію поточних патернів взаємодії в ряді поколінь і виділяють два типи їх передачі. Це: 1) різні види міжгенераційної передачі (сімейні звички, стиль життя, ритуали), 2) трансгенераційна передача (таємниця, про яку не говорять). Таким чином, те, що відбувається в одному поколінні, часто повторюється в наступному, так що одні й ті ж теми програються з покоління в покоління, хоча актуальна поведінка може мати різні форми. М. Боуен називав це «багатопоколінними переходами сімейних патернів», в результаті узагальнення спостережень він створив концепцію трансмісії. А.А. Шутценбергер пояснювала дану особливість сімей дією механізму трансгенераціонной передачі інформації. Таким чином, патерни взаємин попередніх поколінь можуть поставляти зразки (моделі, схеми, програми) для функціонування наступних поколінь.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Методологічні підходи дослідження проблем девіантної поведінки. Основні причини, що приводять підлітків до девіантної поведінки. Девіація як процес. Основні вияви девіантної поведінки. Передумови формування девіантної поведінки у родині та у школі.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.10.2012

  • Історія дослідження, причини виникнення та аспекти емоційного вигорання. Симптоми професійного вигорання організацій. Вигорання працівників психологічних служб. Правила для зниження ризику розвитку профдеформацій. Профілактика та подолання стресу.

    реферат [45,6 K], добавлен 21.12.2011

  • Норми та психічне здоров'я. Образ штучного миру. Історія виникнення віртуальної реальності. Розгляд й тестування шолома віртуальної реальності останнього покоління. Відеоокуляри типу 3D і 2D зі стерео звуком, їх функції та технічні характеристики.

    реферат [1,4 M], добавлен 25.02.2011

  • Сукупність соціальних модельно-сценарних конструктів. Структура формування соціальних моделей поведінки особистості. Кореляційні зв'язки між проявами поведінки дитини та сімейною атмосферою. Соціальні передумови розвитку гомосексуальності у особистості.

    презентация [3,1 M], добавлен 23.08.2017

  • Теоретичний аналіз проблеми впливу стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів. Організація експериментального дослідження впливу сім’ї на формування психології та поведінки дітей молодшого шкільного віку.

    дипломная работа [161,2 K], добавлен 16.05.2014

  • Становлення наукових поглядів на підлітковий вік. Підлітковий вік як складний і кризовий в житті людини. Аналіз соціальних факторів, що впливають на формування девіантної поведінки. Аналіз біологічних факторів, що впливають на формування поведінки.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 19.02.2014

  • Теоретичні підходи науковців до поняття і визначення адикції і адиктивної поведінки. Види, механізм розвитку і деструктивна сутність адиктивної поведінки. Аналліз впливу соціальних і психологічних чинників на формування адиктивної поведінки підлітків.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 22.03.2009

  • Дослідження суїцидальної поведінки як соціально-психологічного явища. Умови формування і вікові особливості суїцидальної поведінки. Аналіз взаємозв'язку сімейного виховання та суїцидальної поведінки підлітків. Профілактична робота з дітьми групи ризику.

    курсовая работа [82,5 K], добавлен 14.06.2015

  • Теоретичні аспекти проблеми формування життєвої перспективи в юнацькому віці. Характеристика юнацького віку в контексті формування життєвих перспектив. Формування світогляду в ранній юності. Підприємницькі цінності з точки зору старшокласника.

    курсовая работа [46,4 K], добавлен 29.11.2009

  • Проблема схильності дітей до девіантної поведінки. Засоби роботи з дітьми для профілактики і запобігання проявів у них девіантної поведінки. Вплив біологічних та соціально-психологічних факторів на формування неадекватної поведінки дітей дошкільного віку.

    статья [18,6 K], добавлен 22.04.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.