Психологічні особливості комунікативної компетентності медичних працівників

Методика складається із 40 запитань на кожне з яких досліджуваний повинен дати відповідь «так» або «ні». Час виконання методики ? 10-15хв. При цьому окремо визначається рівень комунікативних і організаторських здібностей. комунікативний компетентність психологічний спілкування

До початку експерименту досліджуваним була зачитана інструкція: «Запропонований вам тест містить 40 запитань. Прочитайте їх та дайте відповіді на всі питання. Якщо ваша відповідь на питання позитивна, тобто ви погоджуєтесь з тим, про що запитують у питанні, то відповідний номер обведіть кружечком. Якщо ваша відповідь негативна, тобто ви не погоджуєтесь, то відповідний номер закресліть. Майте на увазі, що питання носять загальний характер і не можуть містити всіх необхідних подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не задумуйтесь над деталями. Не слід витрачати багато часу на роздуми, відповідайте швидко. Можливо, на деякі питання вам буде важко відповісти. Тоді намагайтесь дати ту відповідь, якій ви надаєте перевагу. Відповідаючи на питання, не прагніть створити заздалегідь приємне враження. Важлива ваша відвертість при відповіді».

При обробці результатів, отриманих за допомогою методики версії КОЗ-1, відповіді респондента зіставляються з дешифратором. Підраховується кількість збігів окремо за критеріями комунікативних та організаторських здібностей. Далі на цій підставі обчислюються оціночні коефіцієнти комунікативних та організаторських здібностей як відношення кількості співпадаючих з дешифратором відповідей до максимально можливого числа збігів (окремо по кожному з двох критеріїв).

З метою якісної оцінки отриманих результатів обчислені коефіцієнти зіставляються зі шкальними оцінками. Шкали оцінок містять 5 шкальних рівнів в залежності від величини коефіцієнтів. Для комунікативних та організаторських здібностей шкальні рівні не збігаються. Для обох шкал характерна наступна закономірність: чим менший коефіцієнт, тим нижчий рівень прояву комунікативних та організаторських здібностей. Тобто респонденти, які отримали коефіцієнти першої шкальної групи (шкальна оцінка 1) володіють найбільш низьким рівнем розвитку комунікативних та організаторських здібностей. Ті, які отримали шкальну оцінку 5 ? найбільш високим. Тобто: оцінка 1 - низький рівень; оцінка 2 - рівень нижче середнього; оцінка 3 - середній рівень; оцінка 4 - високий рівень; оцінка 5 - дуже високий рівень.

Комунікативні та організаторські здібності являють собою важливий компонент та передумови розвитку здібностей у тих видах діяльності, які пов'язані зі спілкуванням з людьми, з організацією колективної роботи.

Бажання займатись організаційною діяльністю та спілкуватись з людьми залежить і від змісту відповідних форм активності, і від типологічних особливостей самої особистості. В основному вони визначаються суб'єктивною цінністю та значущістю для людини майбутніх результатів її активності та ставлення і відношення до осіб, з якими вона взаємодіє. Це слід врахувати, складаючи рекомендації для осіб з низьким рівнем розвитку досліджуваних схильностей. Достатньо часто схильності з'являються у ході таких видів діяльності і спілкування, які спочатку людині байдужі, але по мірі включення в них стають значущими. Тут важливі власні зусилля та подолання комунікативних бар'єрів, які можливі, якщо людина ставить собі свідому мету саморозвитку.

При інтерпретації отриманих даних слід пам'ятати, що вони лише констатують наявний рівень комунікативних та організаторських схильностей в даний період розвитку особистості. Якщо результати тестування виявляться невисокими, то це зовсім не означає, що цих схильностей потенційно у досліджуваного немає. Просто не були створені умови, для їх виявлення і розвитку або не було нагальної потреби отримати необхідні вміння.

Друга методика «Тест на вивчення здатності до самоврядування у спілкуванні» призначена для визначення мобільності, адаптивності в різних ситуаціях спілкування.

Методика містить 25 запитань, по кожному з яких досліджуваний повинен оцінити, в якій мірі він погоджується або не погоджується, використовуючи два варіанти відповідей «вірно» та «не вірно». Досліджуваним була зачитана наступна інструкція: «Нижче наведені висловлювання, що стосуються різних ситуацій у спілкуванні. Всі висловлювання різні, за змістом не збігаються, тому уважно вчитайтеся в кожне з них, перш ніж відповісти. Якщо вислів «вірний» або «скоріше вірний» по відношенню до вас, поставте букву «В» поруч з відповідним номером висловлювання, якщо вислів не відповідає ? букву «Н» Важливо, щоб ви відповідали щиро і чесно».

Ця методика була обрана нами тому, що вона дає нам уявлення про рівень взаємовідносин фахівців в їх роботі з людьми та схильність бути лояльними по відношенню до інших. Якщо результат діагностування має високі показники, то це свідчить про те, що фахівець досягає мети в своїй професійній діяльності. Вміння підлаштовуватись до поведінки партнера, готовність до діалогу, здібність змінювати стиль спілкування в залежності від ситуацій ? це і є мета досягнення самоуправління в спілкуванні. А це вміння для діяльності в сфері медицини є дуже важливим.

Після підрахунку балів здійснюється аналіз за наступною схемою: чим більше балів, тим вищим є рівень здібності до самоуправління в спілкуванні.

Менше 8 балів ? стабільна модель спілкування, деяка ригідність.

8 - 17 балів ? потреба бути в спілкуванні з самим собою, проявляти залежно від ситуації спрямованість на партнера, схильність до партнерства у спілкуванні.

18-25 балів ? мобільність у спілкуванні, вміння підлаштовуватися до поведінки партнера, готовність до діалогу, здатність змінювати стиль спілкування в залежності від ситуації.

Третя методика «Тест комунікативних умінь Л. Міхельсона» дає змогу визначити рівень комунікативної компетентності і якості сформованості основних комунікативних умінь.

Комунікативна компетентність ? це вміння вийти з будь-якої ситуації, не втративши ні грама власної внутрішньої свободи і в той же час, не давши втратити її партнерові по спілкуванню. Виходячи з цього визначення, можна говорити про три позиції в спілкуванні: залежну, компетентну і агресивну.

У першому випадку (залежна позиція) спостерігається невпевнена поведінка, при якій людина втрачає внутрішню свободу. У випадку з агресивною позицією людина «пригнічує» партнера по спілкуванню, при цьому партнер втрачає внутрішню свободу. Компетентна позиція ? найоптимальніша, це спілкування на рівних, що і визначається як комунікативна компетентність.

Даний тест являє собою різновид тесту досягнень, тобто побудований за типом завдання, у якому є правильна відповідь. У тесті передбачається деякий еталонний варіант поведінки, який відповідає компетентному, впевненому, партнерського стилю. Ступінь наближення до еталону можна визначити за кількістю правильних відповідей. Неправильні відповіді підрозділяються на неправильні «знизу» (залежні) і неправильні «зверху» (агресивні). Опитувальник містить опис 27 комунікативних ситуацій. До кожної ситуації пропонується 5 можливих варіантів поведінки. Потрібно вибрати лише один спосіб поведінки в даній ситуації. Не можна вибирати два або більше варіантів або приписувати варіант, не зазначений в опитувальнику.

Інструкція випробуваним виглядала наступним чином: «Ми просимо Вас уважно прочитати кожну з описаних ситуацій і вибрати один варіант поведінки в ній. Це має бути найбільш характерна для Вас поведінка, те, що Ви дійсно робите в таких випадках, а не те, що, по-вашому, слід було б робити».

Авторами пропонувався ключ, за допомогою якого можна визначити, до якого типу реагування відноситься обраний варіант відповіді: впевненому, залежному або агресивному. В результаті необхідно було підрахувати число правильних і неправильних відповідей у ??відсотковому відношенні до загального числа обраних відповідей. Всі питання розділені авторами на 5 типів комунікативних ситуацій:

- ситуації, в яких потрібна реакція на позитивні висловлювання партнера (питання 1, 2, 11, 12);

- ситуації, в яких людина змушена реагувати на негативні висловлювання (питання 3, 4, 5, 15, 23, 24);

- ситуації, в яких до людини звертаються з проханням (питання 6, 10, 14, 16, 17, 25);

- ситуації бесіди (13, 18, 19, 26, 27);

- ситуації, в яких потрібно проявляти емпатію (розуміння почуттів і станів іншої людини (питання 7, 8, 9, 20, 21, 22).

Обробка та аналіз результатів здійснювався визначаючи, який спосіб реагування у даній ситуації (агресивний, компетентний, залежний) обирав досліджуваний.

Залежний стиль спілкування характеризується тенденцією до уникнення, ігнорування ситуацій спілкування.

Компетентний, впевнений, партнерський стиль спілкування проявляється тенденцією до адекватного реагування на поведінку оточуючих в залежності від ситуації. Уміння в більшості випадків вступати в контакт з іншими людьми, виражати позитивні емоції та оцінки по відношенню до них, звертатися за допомогою і підтримкою і самому її надавати, говорити «Ні!» у разі необхідності, контролювати себе в конфліктних ситуаціях.

Агресивний стиль спілкування виявляється у тенденції проявляти різкість, роздратування, гнів, категоричність суджень, негативних оцінок людей і подій, які можуть зачіпати інших людей.

Таким чином ми аналізували які вміння сформовані у кожного з випробуваних та який тип поведінки переважає.

Блоки умінь виглядають наступним чином:

1. Уміння надавати і приймати знаки уваги (компліменти) від когось ? питання 1, 2, 11, 12.

2. Реагування на справедливу критику ? питання 4, 13.

3. Реагування на несправедливу критику ? питання 3, 9.

4. Реагування на зачіпає, провокує поведінку з боку співрозмовника ? питання 5, 14, 15, 23, 24.

5. Уміння звернутися до когось з проханням ? питання 6, 16.

6. Уміння відповісти відмовою на чуже прохання, сказати «ні» ? питання 10, 17, 25.

7. Уміння надати співчуття, підтримку ? питання 7, 20.

8. Уміння самому приймати співчуття і підтримку з боку інших ? питання 8, 21.

9. Уміння вступити в контакт з іншою людиною, контактність ? питання 18, 26.

10. Реагування на спробу вступити в контакт ? питання 19, 27.

2.2 Результати дослідження психологічних особливостей комунікативної компетентності медичних працівників

Процедура дослідження складалася з проведення трьох методик. Різними видами роботи було охоплено 40 медичних працівників, у відсотковому відношенні це 25% чоловіків та 75% жінок Володимирецької центральної районної лікарні.

Метою першої методики було виявлення комунікативних та організаторських здібностей (КОЗ - 1).

У результаті аналізу отриманих даних виявлено, зокрема, що 17 досліджуваних (42,5%) мають низький рівень комунікативних здібностей. Вони замкнуті, небалакучі, віддають перевагу самотності. Нова робота та необхідність нових контактів якщо і не доводить їх до паніки, то надовго виводить із рівноваги. Вони часто невдоволені собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не обстоюють свою думку, важко переживають образи.

Рівень комунікативних здібностей нижче середнього притаманний 7 досліджуваним (17,5%). Такі люди не проявляють ініціативи у спілкуванні, до нових знайомств не прагнуть, у новому колективі почувають себе ніяково.

Середній рівень комунікативних здібностей виявлено у 8 досліджуваних (20%). Це свідчить про те, що дані люди відчувають потребу в комунікативній діяльності, обстоюють свою думку, планують свою роботу, вміють підтримувати розмову, але «потенціал» цих схильностей не відрізняється високою стійкістю. У своїх емоціях вони щирі, але стримані.

Четверо досліджуваних (10%) мають високий рівень комунікативних здібностей. Вони виявляють прагнення до розширення кола знайомих, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу у спілкуванні, здатні приймати самостійні рішення у важкій ситуації. Такі люди легко можуть внести пожвавлення в незнайому компанію. На зміну ситуації реагують гнучко, здатні передбачити враження, яке справляють на оточуючих.

Дуже високий рівень комунікативних здібностей спостерігається також у 4 досліджуваних (10%). Для них характерні швидка орієнтація у важких ситуаціях, невимушеність поведінки в новому колективі. Досліджувані цієї групи ініціативні, вважають за краще у важливій справі або складній ситуації, що створилася, приймати самостійні рішення. Вони прекрасні комунікатори, мають багато друзів, доброзичливі, привітні, здатні допомогти у важкій ситуації та підтримати. Часто самі шукають такі справи, які б задовольняли їх потребу в комунікативній діяльності.

Організаторські здібності медичних працівників наочно зобразимо у вигляді діаграми.

Отож, аналізуючи організаторські здібності медичних працівників за методикою КОЗ-1, можна сказати, що у 20 досліджуваних (50%) виявлено низький рівень організаторських здібностей. У новому колективі вони почувають себе ніяково. Прояв ініціативи в громадській діяльності украй занижений. В багатьох справах вони вважають за краще уникати ухвалення самостійних рішень. У них відсутня чітка система самоорганізації.

Рівень організаторських здібностей нижче середнього спостерігається у 11 досліджуваних (27,5%). Організаційні здібності в таких людей мало розвинені. Недостатня енергійність та активність таких людей спричиняє труднощі у встановленні контактів з іншими та пристосуванні до нових умов. Погано орієнтуються в ситуації, важко ідуть на контакт. У ситуаціях, що потребують негайного рішення віддають перевагу уникненню та перекладають відповідальність на інших. Не вміють планувати свій час та свою роботу.

Середній рівень організаторських здібностей спостерігається у 4 досліджуваних (10%). Вони характеризуються критичністю до себе та до оточуючих, категоричністю вимог, потреби в здійсненні організаторської діяльності не достатньо сильні.

Високий рівень організаторських здібностей має лише 1 медичний працівник (2,5%). Організація для нього є невід'ємною частиною роботи. Така людина зібрана і дисциплінована, емоційно врівноважена, комунікабельна, стресостійка, завзята до роботи, легко пристосовується до змін, що відбуваються.

Четверо досліджуваних характеризуються дуже високим рівнем організаторських здібностей (10%). Вони відповідальні, надійні, пунктуальні, вирізняються внутрішньою потребою до самоорганізації та саморозвитку, умінням передбачати результат. Здатні діяти самостійно, працювати в колективі і з колективом, готові до змін, мають нестандартне мислення, широкий кругозір, віддані справі, новатори, прагнуть до співпраці, можуть легко залучати (запалювати) і активізувати інших до діяльності.

На основі проведеної вище інтерпретації можна сказати, що результати виміру рівня комунікативних та організаторських здібностей представлені у найрізноманітніших варіаціях. Це говорить про широкий спектр поєднання у досліджуваних вміння спілкуватися та проявляти організаторські здібності. Найбільше відсоткове відношення складають саме досліджувані, що мають низький рівень як комунікативних (42,5%), так і організаторських (50%) здібностей, що є наслідком малорозвинених навичок спілкування і, у свою чергу, призводить до втрати таких рис, як відвертість, доброзичливість, комунікабельність, схильність до компромісів. Це означає, що дана група досліджуваних потребує подальшої серйозної і планомірної виховної роботи з ними по формуванню і розвитку їх комунікативних і організаторських здібностей, адже за їх відсутності ефективна професійна діяльність просто неможлива. Тому при наявності цілеспрямованості і належних умов діяльності дані здібності можуть розвиватися.

Адаптивність та мобільність в різних ситуаціях спілкування ми визначали за допомогою методики «Тест на вивчення здатності до самоврядування у спілкуванні».

Виходячи з даної діаграми, можна сказати, що більшість опитаних, а саме 35людей (87,5%) мають потребу бути в спілкуванні з самим собою, проявляти залежно від ситуації спрямованість на партнера, схильність до партнерства у спілкуванні.

Четверо досліджуваних (10%) мають стабільну модель спілкування та деяку ригідність. Вони мають труднощі у встановленні контактів з людьми. Віддають перевагу відокремлено займатися конкретною справою, а не роботі з людьми. Вони прихильники точних формулювань і раціональних рішень. Цікаво відмітити, що серед опитуваних зі стабільною моделлю спілкування переважають люди віком старші 40 років.

І лише 1 людина (2,5%) характеризується мобільністю у спілкуванні, готовністю до діалогу, здатністю змінювати стиль спілкування в залежності від ситуації.

Результати дослідження за даною методикою представлені в таблиці 2.1 (див. Додаток Г).

Спираючись на результати проведеного нами дослідження, можна зробити висновок, що група в цілому показала середній результат для більшості людей, але для фахівців, чия професія пов'язана зі спілкуванням з хворими людьми, які мають потребу в більшій комунікативності, розуміння їх проблем зі здоров'ям, проявів чуйності, цей показник потребує більш високого рівня.

За методикою «Тест комунікативних умінь (Л. Міхельсона)» ми мали змогу визначити рівень комунікативної компетентності і якості сформованості основних комунікативних умінь. У тесті передбачається деякий еталонний варіант поведінки, який відповідає компетентному, впевненому, партнерському стилю. Ступінь наближення до еталону ми визначали за кількістю правильних відповідей, неправильні відповіді поділяються на залежні та агресивні.

Аналізуючи емпіричні дані досліджуваних, нами було виявлено, зокрема, що переважаючим стилем спілкування є компетентний стиль, хоча залежний та агресивний також наявні (див. Додаток Д).

Отож, дана методика дозволяє констатувати наступне:

- у 22 досліджуваних (55%) характерний компетентний стиль спілкування, що передбачає високий рівень орієнтації в ситуації спілкування, адекватну оцінку інших, розуміння підтексту спілкування та емоційного стану співбесідника;

- у 10 досліджуваних (25%) домінуючий стиль спілкування - агресивний, тобто у даних людей відсутній достатній аналіз своєї і чужої поведінки, неадекватна оцінка інших, погане володіння собою, часті емоційні спалахи, відсутність вміння знаходити доцільну форму спілкування для здійснення ефективного впливу на співрозмовника;

- у 8 досліджуваних (20%) переважаючий залежний стиль спілкування, що характеризується виявом певною мірою як одних, так і інших тенденцій, тобто розуміння людей і ситуацій неповне, вплив на інших не завжди ефективний і відповідний ситуації.

Висновок до другого розділу:

1. Комунікативна компетентність медичних працівників є однією з важливих складових їх професійної компетентності. Від уміння спілкуватися, встановлювати і розвивати взаємини з людьми багато в чому залежить професійна успішність лікаря взагалі.

2. На основі емпіричного дослідження нами були виявлені комунікативні та організаторські здібності медичних працівників, здатність до самоврядування у спілкуванні та комунікативні уміння медичних працівників.

3. Аналіз методики КОЗ-1 свідчить про те, що більшість досліджуваних мають низький рівень як комунікативних (42,5%), так і організаторських (45%) здібностей. Рівень нижче середнього комунікативних здібностей складає 17,5% а організаторських - 32,5%. Середній рівень комунікативних здібностей мають 20% досліджуваних та організаторських здібностей - 10%. Високий рівень комунікативних здібностей представлений у 10% людей та організаторських у 2,5%. Натомість дуже високий рівень як комунікативних так і організаторських здібностей мають також 10% людей.

4. Відповідно до методики «Тест на визначення здатності до самоврядування у спілкуванні» 35людей (87,5%) мають потребу бути в спілкуванні з самим собою, проявляти залежно від ситуації спрямованість на партнера, схильність до партнерства у спілкуванні; 4 досліджуваних (10%) мають труднощі у встановленні контактів з людьми та лише 1 людина (2,5%) характеризується високою мобільністю та готовністю до спілкування.

5. У результаті проведеної методики «Тест комунікативних умінь (Л. Міхельсона)» ми з'ясували, що домінуючим стилем у спілкуванні є компетентний - у 22 досліджуваних (55%). Дещо менші показники має агресивний стиль спілкування - у 10 досліджуваних (25%) І найрідше зустрічається залежний стиль спілкування, що використовується медичними працівниками - 8 досліджуваних (20%).

6. Спираючись на результати емпіричного дослідження, можна зробити висновок, що в цілому група медичних працівників показала середні результати за проведеними дослідженнями, що говорить про достатність їх розвитку для повсякденного побутового спілкування, але враховуючи, що дослідження проводилось з фахівцями, які перебувають у постійному контакті з людьми (хворими), які потребують більш емпатійного спілкування, таким фахівцям потрібно далі розвивати свою комунікативну компетентність.



ВИСНОВКИ

1. Комунікативна компетентність - це здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певна сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективність спілкування. До комунікативної компетентності входять складові цінності та якості особистості, мотиви, установки, особливості пізнавальних процесів й емоційної сфери особистості. Професійна комунікативна компетентність є інтегративним утворенням, яка включає в три компоненти: мотиваційний (професійна спрямованість, прагнення до саморозвитку, здатність до професійної комунікативної діяльності), когнітивний (теоретичні знання з психології спілкування, орієнтація у ситуаціях професійного спілкування, уміння і навички професійного спілкування) та особистісно-комунікативний (перцептивні уміння, професійні комунікативні якості, інтелектуальна лабільність).

2. У професійній діяльності медичних працівників важливим є такі якості особистості як: особиста привабливість, ввічливість, повага до оточуючих, готовність допомогти, авторитет, тактовність, уважність, спостережливість, комунікабельність, доступність контактів, довіра до оточуючих.

3. В процесі проведеного експериментально-діагностичного дослідження психологічних особливостей комунікативної компетентності медичних працівників було зроблено такі висновки: більшість досліджуваних мають низький рівень як комунікативних (42,5%), так і організаторських (50%) здібностей. Натомість дуже високий рівень комунікативних здібностей мають 10% досліджуваних і організаторських здібностей також 10% досліджуваних. Аналіз здатності до самоврядування у спілкуванні свідчить про те, що 35 досліджуваних (87,5%) мають потребу бути в спілкуванні з самим собою, проявляти залежно від ситуації спрямованість на партнера, схильність до партнерства у спілкуванні; 4 досліджуваних (10%) мають труднощі у встановленні контактів з людьми та лише 1 особа (2,5%) характеризується високою мобільністю та готовністю до спілкування.

4. Домінуючим стилем у спілкуванні для медичних працівників виявився компетентний стиль - у 22 досліджуваних (55%). Дещо менші показники має агресивний стиль спілкування - у 10 досліджуваних (25%) І найрідше зустрічається залежний стиль спілкування, що використовується медичними працівниками - 8 досліджуваних (20%).

5. Спираючись на результати емпіричного дослідження, можна зробити висновок, що в цілому група медичних працівників показала середні результати за проведеними дослідженнями. Це говорить про достатність їх розвитку для повсякденного побутового спілкування, але враховуючи, що дослідження проводилось з фахівцями, які перебувають у постійному контакті з людьми (хворими), які потребують більш емпатійного спілкування, таким фахівцям потрібно далі розвивати свою комунікативну компетентність.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів даної проблеми. Перспективою нашого дослідження є розробка та впровадження практичних рекомендацій медичним працівникам для оволодіння ними навичками спілкування у різних комунікативних ситуаціях.



ДОДАТКИ

Додаток А

Методика виявлення комунікативних та організаторських здібностей (КОЗ-1)

Методика складається із 40 запитань на кожне з яких досліджуваний повинен дати відповідь «так» або «ні». Час виконання методики - 10-15 хв. При цьому окремо визначається рівень комунікативних і організаторських здібностей.

Інструкція: «Запропонований вам тест містить 40 запитань. Прочитайте їх та дайте відповіді на всі питання. Якщо ваша відповідь на питання позитивна, тобто ви погоджуєтесь з тим, про що запитують у питанні, то відповідний номер обведіть кружечком. Якщо ваша відповідь негативна, тобто ви не погоджуєтесь, то відповідний номер закресліть. Майте на увазі, що питання носять загальний характер і не можуть містити всіх необхідних подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не задумуйтесь над деталями. Не слід витрачати багато часу на роздуми, відповідайте швидко. Можливо, на деякі питання вам буде важко відповісти. Тоді намагайтесь дати ту відповідь, якій ви надаєте перевагу. Відповідаючи на питання, не прагніть створити заздалегідь приємне враження. Важлива ваша відвертість при відповіді».

Тестовий матеріал:

1. Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?

2. Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними Вашої думки?

3. Чи довго Вас турбує почуття образи, заподіяне Вам кимось з Ваших товаришів?

4. Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації, що виникла?

5. Чи є у Вас прагнення до встановлення нових знайомств з різними людьми?

6. Чи подобається Вам займатися громадською роботою?

7. Чи Вірно, що Вам приємніше і простіше проводити час з книгами або за якими-небудь іншими заняттями, ніж з людьми?

8. Якщо виникли які-небудь перешкоди в здійсненні Ваших намірів, то чи легко Ви відступаєте від них?

9. Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші за Вас за віком?

10. Чи любите Ви придумувати і організовувати зі своїми товаришами різні ігри і розваги?

11. Чи важко Ви включаєтеся в нову для Вас компанію?

12. Чи часто Ви відкладаєте на інші дні ті справи, які треба було б виконати сьогодні?

13. Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?

14. Чи прагнете Ви домагатися, щоб Ваші товариші діяли відповідно до Вашої думки?

15. Чи важко Ви освоюєтеся в новому колективі?

16. Чи Вірно, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов'язків, зобов'язань?

17. Чи прагнете Ви при слушній нагоді познайомитися і поговорити з новою людиною?

18. Чи часто в рішенні важливих справ Ви переймаєте ініціативу на себе?

19. Чи дратують Вас навколишні люди і чи хочеться Вам побути одному?

20. Чи правда, що Ви зазвичай погано орієнтуєтеся в незнайомій для Вас ситуації?

21. Чи подобається Вам постійно знаходитися серед людей?

22. Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити почату справу?

23. Чи переживаєте Ви почуття утруднення, незручності або ніяковості, якщо доводиться виявити ініціативу, щоб познайомитися з новою людиною?

24. Чи правда, що Ви стомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?

25. Чи любите Ви брати участь в колективних іграх?

26. Чи часто Ви проявляєте ініціативу при вирішенні питань, що зачіпають інтереси Ваших товаришів?

27. Чи правда, що Ви почуваєте себе невпевнено серед малознайомих Вам людей?

28. Чи Вірно, що Ви рідко прагнете до доказу своєї правоти?

29. Чи вважаєте Ви, що Вам не доставляє особливої праці внести пожвавлення в малознайому Вам компанію?

30. Чи берете Ви участь в громадській роботі?

31. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих не великою кількістю людей?

32. Чи Вірно, що Ви не прагнете обстоювати свою думку або рішення, якщо воно не було відразу прийняте Вашими товаришами(колегами)?

33. Чи відчуваєте Ви себе невимушено, потрапивши в незнайому Вам компанію?

34. Чи охоче Ви приступаєте до організації різних заходів для своїх колег?

35. Чи правда, що Ви не почуваєте себе досить упевненим і спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі людей?

36. Чи часто Ви спізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

37. Чи Вірно, що у Вас багато друзів?

38. Чи часто Ви опиняєтеся в центрі уваги своїх товаришів?

39. Чи часто Ви бентежитеся, відчуваєте незручність при спілкуванні з малознайомими людьми?

40. Чи правда, що Ви не дуже упевнено почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?

Обробка результатів:

Комунікативні здібності (+) так 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37.

(-) ні 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39.

Організаторські здібності (+) так 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38

(-) ні 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40.

Далі підраховується кількість співпадаючих з ключем відповідей по кожному розділу методики. Оцінюючий коефіцієнт (К) комунікативних

або організаторських здібностей виражений через відношення кількості співпадаючих відповідей по кожному розділу до максимально можливої кількості відповідей, що співпали:

Kо = n/20

де Ко - величина оцінного коефіцієнта;

n - кількість співпадаючих з дешифратором відповідей.

Оціночний коефіцієнт (К) - це первинна кількісна характеристика матеріалів випробовування. Для якісної стандартизації результатів дослідження використовуються шкали оцінок, у яких тому чи іншому діапазону кількісних показників К відповідає визначена оцінка. Наприклад, у Вас кількість відповідей, що співпали, виявилась 19 за шкалою комунікативних здібностей і 16 за шкалою організаторських здібностей.

Показники, отримані за цією методикою, можуть варіювати від 0 до 1.

Показники, близькі до 1, свідчать про високий рівень прояви комунікативних і організаторських схильностей, близькі ж до 0, - про низький рівень.

Записуємо отримані результати в бланк відповідей і порівнюємо їх зі шкалами оцінок комунікативних та організаторських здібностей.

Шкала оцінок комунікативних здібностей

К Оцінка 1(0,36 - 0,45); 2(0,46 - 0,55); 3(0,56 - 0,65); 4(0,66 - 0,75); 5(0,76 - 1,00).

Рівень виявлення комунікативних здібностей:

оцінка 1 - низький

оцінка 2 - нижче середнього

оцінка 3 - середній

оцінка 4 - високий

оцінка 5 - дуже високий

Шкала оцінок організаторських здібностей:

К Оцінка 1(0,20 - 0,55); 2(0,56 - 0,65); 3(0,66 - 0,70); 4(0,71 - 0,80); 5(0,81 -1,00).

Рівень виявлення організаторських здібностей:

оцінка 1 - низький

оцінка 2 - нижче середнього

оцінка 3 - середній

оцінка 4 - високий

оцінка 5 - дуже високий

Випробовувані, такі, що отримали оцінку «1», характеризуються украй низьким рівнем прояву схильностей до комунікативно-організаторської діяльності.

У випробовуваних, таких, що отримали оцінку «2», розвиток комунікативних і організаторських схильностей знаходиться на рівні нижче за середнє. Вони не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не обстоюють свою думку, важко переживають образи. Прояв ініціативи в громадській діяльності украй занижений, в багатьох справах вони вважають за краще уникати ухвалення самостійних рішень.

Для випробовуваних, таких, що отримали оцінку «3», характерний середній рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Мають в цілому середні показники, вони прагнуть до контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомих, обстоюють свою думку, планують свою роботу. Проте "потенціал" цих схильностей не відрізняється високою стійкістю. Ця група випробовуваних потребує подальшої серйозної і планомірної виховної роботи з ними по формуванню і розвитку їх комунікативних і організаторських здібностей.

Випробовувані, такі, що отримали оцінку «4», віднесені до групи з високим рівнем прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони не втрачаються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні прийняти самостійне рішення у важкій ситуації. Усе це вони роблять не з примусу, а згідно з внутрішніми спрямуваннями.

І, нарешті, та група випробовуваних, яка отримала оцінку «5», має дуже високий рівень прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони відчувають потребу в комунікативній і організаторській діяльності і активно прагнуть до неї. Для них характерні швидка орієнтація у важких ситуаціях, невимушеність поведінки в новому колективі. Випробовувані цієї групи ініціативні, вважають за краще у важливій справі або складній ситуації, що створилася, приймати самостійні рішення, обстоювати свою думку і домагаються, щоб воно було прийняте товаришами. Вони можуть внести пожвавлення в незнайому компанію, люблять організовувати різні ігри, заходи, наполегливі в діяльності, яка їх притягає. Вони самі шукають такі справи, які б задовольняли їх потребу в комунікативній і організаторській діяльності.



Додаток Б

Тест на вивчення здатності до самоврядування у спілкуванні

Шкали: самоврядування в спілкуванні

Призначення тесту: методика призначена для визначення мобільності, адаптивності в різних ситуаціях спілкування.

Інструкція до тесту

Нижче наведені висловлювання, що стосуються різних ситуацій у спілкуванні. Всі висловлювання різні, за змістом не збігаються, тому уважно вчитайтеся в кожне з них, перш ніж відповісти. Якщо вислів «вірний» або «скоріше вірний» по відношенню до вас, поставте букву «В» поруч з відповідним номером висловлювання, якщо вислів не відповідає, букву «Н» Важливо, щоб ви відповідали щиро і чесно.

1. Я вважаю, що імітувати поведінку інших людей важко.

2. У моїй поведінці найчастіше відбивається все те, що я думаю і в чому я переконаний насправді.

3. На вечірках, в різних компаніях я не намагаюся робити або говорити те, що приємно іншим.

4. Я можу захищати тільки ті ідеї, в які сам вірю.

5. Я можу виголошувати промови експромтом навіть на ті теми, на рахунок яких не маю майже ніякої інформації.

6. Я вважаю, що вмію проявляти себе так, щоб справити враження на людей або розважити їх.

7. Якщо я не впевнений, як слід поводитися в певній ситуації, починаю орієнтуватися на поведінку інших людей.

8. Можливо, з мене вийшов би непоганий актор.

9. Я рідко потребую поради друзів при виборі книг, музики або фільмів.

10. Іншим людям часом здається, що я переживаю більш глибокі емоції, ніж це є насправді.

11. Я сміюся над комедією більше, коли дивлюся її разом з іншими, ніж коли дивлюся її один.

12. У групі людей я рідко являюсь центром уваги.

13. У різних ситуаціях з різними людьми я поводжуся абсолютно по-різному.

14. Мені не дуже легко домогтися того, щоб інші відчули до мене симпатію.

15. Навіть якщо я не в дусі, часто роблю вигляд, що приємно проводжу час.

16. Я не завжди такий насправді, яким здаюся.

17. Я не стану навмисне висловлювати думку або змінювати поведінку, коли мені хочеться комусь сподобатися.

18. Я людина, яка здатна розважити.

19. Щоб сподобатися, налагодити відносини з людьми, я намагаюся насамперед робити саме те, що від мене очікують.

20. Я ніколи не виявляв себе особливо успішно, якщо грав з іншими в ігри, що вимагають кмітливості або імпровізованих дій.

21. Я відчуваю труднощі, коли намагаюся мзмінювати свою поведінку так, щоб вона відповідало поглядам різних людей і ситуацій.

22. Під час вечірок я надаю іншим можливість жартувати і розповідати історії.

23. У компаніях я відчуваю себе трохи ніяково і не проявляю себе остаточно добре.

24. Якщо це буде необхідно, я можу будь-кому, дивлячись прямо в очі, сказати неправду і при цьому зберігати безпристрасний вираз обличчя.

25. Я можу зробити так, щоб оточуючі були зі мною доброзичливі, навіть якщо ці люди мені не подобаються.

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Ключ до тесту

Підраховуються всі відповіді, що збігаються зі словами «вірно» і «невірно».

* Вірно: - 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 16, 18, 19, 24, 25.

* Невірно: - 1, 2, 3, 4, 9, 12, 14, 17, 20, 21, 22, 23.

Всі бали сумуються.

Менше 8 балів - стабільна модель спілкування, деяка ригідність.

8 - 17 балів - потреба бути в спілкуванні з самим собою, проявляти залежно від ситуації спрямованість на партнера, схильність до партнерства у спілкуванні.

18-25 балів - мобільність у спілкуванні, вміння підлаштовуватися до поведінки партнера, готовність до діалогу, здатність змінювати стиль спілкування в залежності від ситуації.

Додаток В

Тест комунікативних умінь Міхельсона

Автор: Л. Міхельсон. Переклад і адаптація Ю. З. Гільбуха

Даний тест являє собою різновид тесту досягнень, тобто побудований за типом завдання, у якому є правильна відповідь. У тесті передбачається деякий еталонний варіант поведінки, який відповідає компетентному, впевненому, партнерського стилю. Ступінь наближення до еталону можна визначити за кількістю правильних відповідей. Неправильні відповіді підрозділяються на неправильні "знизу" (залежні) і неправильні "зверху" (агресивні). Опитувальник містить опис 27 комунікативних ситуацій. До кожної ситуації пропонується 5 можливих варіантів поведінки. Треба вибрати один, властивий саме йому спосіб поведінки в даній ситуації. Не можна вибирати два або більше варіантів або приписувати варіант, не зазначений в опитувальнику.

Мета: Визначення рівня комунікативної компетентності і якості сформованості основних комунікативних умінь.

Інструкція: Ми просимо Вас уважно прочитати кожну з описаних ситуацій і вибрати один варіант поведінки в ній. Це має бути найбільш характерна для Вас поведінка, те, що Ви дійсно робите в таких випадках, а не те, що, по-вашому, слід було б робити.

Тестовий матеріал:

1. Хто-небудь говорить Вам: "Мені здається, що Ви чудова людина". Ви зазвичай в подібних ситуаціях:

а) Говорите: "Ні, що Ви! Я не такий(така)".

б) Говорите з посмішкою: "Спасибі, я дійсно людина видатна".

в) Говорите: "Спасибі".

г) Нічого не говорите і при цьому червонієте.

д) Говорите: "Так, я думаю, що відрізняюся від інших і в кращу сторону".

2. Хто-небудь здійснює дію або вчинок, які, на Вашу думку, є чудовими. У таких випадках Ви зазвичай:

а) Чините так, як ця дія дійсно не була би настільки чудовою, і при цьому говорите: "Нормально!"

б) Говорите: "Це було чудово, але я бачив результати трохи краще".

в) Нічого не говорите.

г) Говорите: "Я можу зробити набагато краще".

д) Говорите: "Це дійсно чудово!"

3. Ви займаєтеся справою, яка Вам подобається, і думаєте, що вона у Вас виходить дуже добре. Хто-небудь говорить: "Мені це не подобається!" Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Говорите: "Ви - бовдур!"

б) Говорите: "Я все ж думаю, що це заслуговує гарної оцінки".

в) Говорите: "Ви праві", хоча насправді не згодні з цим.

г) Говорите: "Я думаю, що це видатний рівень. Що Ви в цьому розумієте".

д) Відчуваєте себе скривдженим і нічого не говорите у відповідь.

4. Ви забули взяти з собою якийсь предмет, а думали, що принесли його, і хтось говорить Вам: "Ви такий тюхтій! Ви забули б і свою голову, якби вона не була прикріплена до плечей". Зазвичай Ви у відповідь:

а) Говорите: "У будь-якому випадку, я розумніший за Вас. Крім того, що Ви в цьому розумієте!"

б) Говорите: "Так, Ви маєте рацію. Іноді я веду себе як тюхтій".

в) Говорите: "Якщо хто-небудь тюхтій, то це Ви".

г) Говорите: "У всіх людей є недоліки. Я не заслуговую такої оцінки тільки за те, що забув щось".

д) Нічого не говорите або взагалі ігноруєте цю заяву.

5. Хто-небудь, з ким Ви домовилися зустрітися, запізнився на 30 хвилин, і це Вас засмутило, причому людина ця не дає жодних пояснень своєму запізненню. У відповідь Ви зазвичай:

а) Говорите: "Я засмучений тим, що Ви змусили мене стільки чекати".

б) Говорите: "Я все думав(ла), коли ж Ви прийдете".

в) Говорите: "Це був останній раз, коли я змусив(ла) себе чекати Вас".

г) Нічого не говорите цій людині.

д) Говорите: "Ви ж обіцяли! Як Ви сміли так спізнюватися!"

6. Вам потрібно, щоб будь-хто зробив для Вас одну річ. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Нікого ні про що не просите.

б) Говорите: "Ви повинні зробити це для мене".

в) Говорите: "Не могли б Ви зробити для мене одну річ?", після цього пояснюєте суть справи.

г) Злегка натякаєте, що Вам потрібна послуга цієї людини.

д) Говорите: "Я дуже хочу, щоб Ви зробили це для мене".

7. Ви знаєте, що хтось відчуває себе засмученим. Зазвичай в таких ситуаціях Ви:

а) Говорите: "Ви виглядаєте засмученим. Я можу чимось допомогти?"

б) Перебуваючи поруч з цією людиною, не заводите розмови про її стан.

в) Говорите: "У Вас якась неприємність?"

г) Нічого не говорите і залишаєте цю людину наодинці з собою.

д) Сміючись говорите: "Ви просто як велика дитина!"

8. Ви відчуваєте себе засмученим, а хто-небудь говорить: "Ви виглядаєте засмученими". Зазвичай в таких ситуаціях Ви:

а) Негативно качаєте головою або неможливо реагуєте.

б) Говорите: "Це не Ваша справа!"

в) Говорите: "Так, я трохи засмучений. Дякую за участь".

г) Говорите: "Дурниці".

д) Говорите: "Я засмучений, залиште мене одного".

9. Хто-небудь засуджує Вас за помилку, здійснену іншими. У таких випадках Ви зазвичай:

а) Говорите: "Ви збожеволіли!"

б) Говорите: "Це не моя вина. Цю помилку зробив хтось інший".

в) Говорите: "Я не думаю, що це моя вина".

г) Говорите: "Залиште мене у спокої, Ви не знаєте, що Ви говорите".

д) Приймаєте свою провину або не говорите нічого.

10. Хто-небудь просить Вас зробити що-небудь, але Ви не знаєте, чому це повинно бути зроблено. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Говорите: "Це не має ніякого сенсу, я не хочу це робити".

б) Чи виконуєте прохання і нічого не говорите.

в) Говорите: "Це дурість, бо я не збираюся цього робити".

г) Перш ніж виконати прохання, говорите: "Поясніть, будь ласка, чому це повинно бути зроблено".

д) Говорите: "Якщо Ви цього хочете ...", після чого виконуєте прохання.

11. Хтось говорить Вам, що на його думку, те, що Ви зробили, прекрасно. У таких випадках Ви зазвичай:

а) Говорите: "Так, я звичайно це роблю краще, ніж більшість інших людей".

б) Говорите: "Ні, це не було настільки здорово".

в) Говорите: "Правильно, я дійсно це роблю краще за всіх".

г) Говорите: "Спасибі".

д) Ігноруєте почуте і нічого не відповідаєте.

12. Хто-небудь був дуже люб'язний з Вами. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Говорите: "Ви дійсно були дуже люб'язні по відношенню до мене".

б) Дієте так, ніби ця людина не була настільки люб'язний до Вас, і говорите: "Так, дякую".

в) Говорите: "Ви поводилися відносно мене цілком нормально, але я заслуговую більшого.

г) Ігноруєте цей факт і нічого не говорите.

д) Говорите: "Ви поводилися відносно мене недостатньо добре".

13. Ви розмовляєте з приятелем дуже голосно, і хто-небудь говорить Вам: "Вибачте, але Ви ведете себе занадто шумно". У таких випадках Ви зазвичай:

а) Негайно припиняєте бесіду.

б) Говорите: "Якщо Вам це не подобається, провалюйте звідси".

в) Говорите: "Вибачте, я буду говорити тихіше", після чого ведеться бесіда приглушеним голосом.

г) Говорите: "Вибачте" і припиняєте бесіду.

д) Говорите: "Все в порядку" і продовжуєте голосно розмовляти.

14. Ви стоїте в черзі, і хто-небудь стає попереду Вас. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Неголосно коментуєте це, ні до кого не звертаючись, наприклад: "Деякі люди поводяться дуже нервово".

б) Говорите: "Ставайте в хвіст черги!"

в) Нічого не говорите цьому типу.

г) Говорите голосно: "Вийди з черги, ти, нахаба!"

д) Говорите: "Я зайняв чергу раніше Вас. Будь ласка, станьте в кінець черги".

15. Хто-небудь робить що-небудь таке, що Вам не подобається і викликає у Вас сильне роздратування. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) вигукуєте: "Ви бовдур, я ненавиджу Вас!"

б) Говорите: "Я сердитий на Вас. Мені не подобається те, що Ви робите".

в) Дієте так, щоб пошкодити цій справі, але нічого цьому типу не говорите.

г) Говорите: "Я розсерджений. Ви мені не подобаєтеся".

д) Ігноруєте цю подію і нічого не говорите цьому типу.

16. Хто-небудь має що-небудь таке, чим Ви хотіли б користуватися. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Говорите цій людині, щоб він дав Вам цю річ.

б) Утримуєтеся від всяких прохань.

в) Відбирати цю річ.

г) Говорите цій людині, що Ви хотіли б користуватися даним предметом, і потім просите його у нього.

д) міркуєте про цей предмет, але не просите його для користування.

17. Хто-небудь запитує, чи може він отримати у Вас певний предмет для тимчасового користування, але так як це новий предмет, Вам не хочеться його позичати. У таких випадках Ви зазвичай:

а) Говорите: "Ні, я тільки що дістав його і не хочу з ним розлучатися; можливо коли-небудь потім".

б) Говорите: "Взагалі-то я не хотів би його давати, але Ви можете покористуватися ним".

в) Говорите: "Ні, придбайте свій!"

г) позичаєте цей предмет всупереч своєму небажанню.

д) Говорите: "Ви збожеволіли!"

18. Якісь люди ведуть бесіду про хобі, яке подобається і Вам, і Ви хотіли б приєднатися до розмови. У таких випадках Ви зазвичай:

а) Не говорите нічого.

б) Перериваєте бесіду і відразу ж починаєте розповідати про свої успіхи в цьому хобі.

в) Підходите ближче до групи і при слушній нагоді вступаєте в розмову.

г) Підходьте ближче і чекаєте, коли співрозмовники звернуть на Вас увагу.

д) Перериваєте бесіду і негайно починаєте говорити про те, як сильно Вам подобається це хобі.

19. Ви займаєтеся своїм хобі, а хто-небудь запитує: "Що Ви робите?" Зазвичай Ви:

а) Говорите: "О, це дрібниця". Або: "Та нічого особливого".

б) Говорите: "Не заважайте, хіба Ви не бачите, що я зайнятий(та)?"

в) продовжуєте мовчки працювати.

г) Говорите: "Це зовсім Вас не стосується".

д) Припиняєте роботу і пояснюєте, що саме Ви робите.

20. Ви бачите,що людина спіткнулась і впала. У таких випадках Ви:

а) Розсміявшись, говорите: "Чому Ви не дивитеся під ноги?"

б) Говорите: "У Вас все в порядку? Може я що-небудь можу для Вас зробити?"

в) Питаєте: "Що сталося?"

г) Говорите: "Це все вибоїни в тротуарі".

д) Ніяк не реагуєте на цю подію.

21. Ви стукнулися головою об полицю і набили шишку. Хто-небудь говорить: "З Вами все гаразд?" Зазвичай Ви:

а) Говорите: "Я прекрасно себе почуваю. Залиште мене у спокої!"

б) Нічого не говорите, ігноруючи цю людину.

в) Говорите: "Чому Ви не займаєтеся своєю справою?"

г) Говорите: "Це моя провина, спасибі за увагу до мене".

д) Говорите: "Дурниці, у мене все буде о'кей".

22. Ви допустили помилки, але вина за неї покладена на кого-небудь іншого. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Не кажіть нічого.

б) Говорите: "Це їх помилка!"

в) Говорите: "Цю помилку допустив(ла) Я".

г) Говорите: "Я не думаю, що це зробила ця людина".

д) Говорите: "Це їх гірка доля".

23. Ви відчуваєте себе ображеним словами, сказаними ким-небудь на Вашу адресу. У таких випадках Ви зазвичай:

а) Ідете геть від цієї людини, не сказавши йому,що він засмутив Вас.

б) Заявляєте цій людині, щоб він не смів більше цього робити.

в) Нічого не говорите цій людині, хоча відчуваєте себе скривдженим.

г) У свою чергу ображаєте цю людину, називаючи його по імені.

д) Заявляєте цій людині, що Вам не подобається те, що він сказав, і що він не повинен цього робити знову.

24. Хто-небудь часто Вас перебиває, коли Ви говорите. Зазвичай в таких випадках Ви:

а) Говорите: "Вибачте, але я хотів би закінчити те, про що розповідав(ла)".

б) Говорите: "Так не роблять. Можу я продовжити свою розповідь?"

в) Перериваєте цю людини, відновлюючи свою розповідь.

г) Нічого не говорите, дозволяючи іншій людині продовжувати свою промову.

д) Говорите: "Замовкніть! Ви мене перебили!"

25. Хто-небудь просить Вас зробити що-небудь, що завадило б Вам здійснити свої плани. У цих умовах Ви зазвичай:

а) Говорите: "Я дійсно мав інші плани, але я зроблю те, що Ви хочете.

б) Говорите: "Ні в якому разі! Пошукайте кого-небудь ще".

в) Говорите: "Добре, я зроблю те, що Ви хочете".

г) Говорите: "Відійдіть, залиште мене в спокої".

д) Говорите: "Я вже приступив до здійснення інших планів. Можливо, коли-небудь потім".

26. Ви бачите когось, з ким хотіли б зустрітися і познайомитися. У цій ситуації Ви зазвичай:

а) Радісно гукає цю людину і йдете йому(їй) назустріч.

б) Підходите до цієї людини, представляєтеся і починаєте з ним(нею) розмову.

в) Підходите до цієї людини і чекаєте, коли він(вона) заговорить з Вами.

г) Підходите до цієї людини і починаєте розповідати про великі справи, зроблені Вами.

д) Нічого не говорите цій людині.

27. Хто-небудь, кого Ви раніше не зустрічали, зупиняється і гукає Вас вигуком "Привіт!" У таких випадках Ви зазвичай:

а) Говорите: "Що Вам потрібно? "

б) Не говорите нічого

в) Говорите: "Залиште мене у спокої".

г) Вимовляєте у відповідь "Привіт!", представляєтеся і просите цю людину представитися у свою чергу.

д) киваєте головою, вимовляєте "Привіт!" і проходите повз неї.

Авторами пропонується ключ, за допомогою якого можна визначити, до якого типу реагування відноситься обраний варіант відповіді: впевненому, залежному або агресивному. В результаті пропонується підрахувати число правильних і неправильних відповідей у ??відсотковому відношенні до загального числа обраних відповідей. Всі питання розділені авторами на 5 типів комунікативних ситуацій:

- Ситуації, в яких потрібна реакція на позитивні висловлювання партнера (питання 1, 2, 11, 12)

- Ситуації, в яких людина повинна реагувати на негативні висловлювання (питання 3, 4, 5, 15, 23, 24)

- Ситуації, в яких до людини звертаються з проханням (питання 6, 10, 14, 16, 17, 25)

- Ситуації бесіди (13, 18, 19, 26, 27)

- Ситуації, в яких потрібно проявляти емпатію (розуміння почуттів і станів іншої людини (питання 7, 8, 9, 20, 21, 22).

Обробка та аналіз результатів:

Відзначте, який спосіб спілкування Ви вибрали (залежний, компетентний, агресивний) в кожній запропонованій ситуації відповідно до ключа. Проаналізуйте результати: які вміння у Вас сформовані, який тип поведінки переважає?

Блоки умінь:

1. Уміння надавати і приймати знаки уваги (компліменти) від когось - питання 1, 2, 11, 12.

2. Реагування на справедливу критику - питання 4, 13.

3. Реагування на несправедливу критику - питання 3, 9.

4. Реагування на зачіпає, провокує поведінку з боку співрозмовника - питання 5, 14, 15, 23, 24.

5. Уміння звернутися до когось з проханням - питання 6, 16.

6. Уміння відповісти відмовою на чуже прохання, сказати "ні" - питання 10, 17, 25.

7. Уміння самому надати співчуття, підтримку - питання 7, 20.

8. Уміння самому приймати співчуття і підтримку з боку інших - питання 8, 21.

9. Уміння вступити в контакт з іншою людиною, контактність - питання 18, 26.

10. Реагування на спробу вступити з тобою в контакт - питання 19, 27.