Симптоми патології мислення

Размещено на http://www.allbest.ru/

СИМПТОМИ ПАТОЛОГІЇ МИСЛЕННЯ

Розлади змісту мислення (продуктивні) характеризуються неадекватним відображенням істотних якостей, сторін, відносин і закономірностей об'єктивної реальності внаслідок хворобливого стану головного мозку. Вони поділяються на нав'язливі, занадто цінні та маячні думки. Порушення форми асоціативного процесу.

Розлади форми асоціативного процесу представлені порушенням темпу, цілеспрямованості мислення і граматичної будови мови.

Варіанти патології мислення

I. Розлад змісту думок

1. Нав'язливі думки

2. Занадто цінні думки

3. Маячні думки

II. Розлад форми

/. Порушення темпу мислення

2. Порушення рухливості мислення

3. Порушення цілеспрямованості мислення

4. Порушення граматичної будови мислення

Варіанти нав'язливих думок

I. За механізмом виникнення

1. Ситуаційні

2. Автохтонні

3. Маячні

II. За змістом

1. Ідеаторні

- нав'язливі сумніви

- контрастні думки

- нав'язливі спогади

2. Фобічні

- нозофобії

- страх простору та процесів і явищ, які виникають у ньому

- соціофобії

- інші нав'язливі думки

3. Вольові

- інші нав'язливі думки

- нав'язливі потяги

- нав'язливі дії

Варіанти занадто цінних думок

І. Переоцінювання біологічних якостей своєї особистості

1. Дисморфофобічні занадто цінні думки

2. Іпохондричні занадто цінні думки

3. Занадто цінні думки сексуальної неспроможності

4. Занадто цінні думки самовдосконалення

II. Переоцінювання психологічних якостей своєї особистості або її творчості

1. Занадто цінні думки винахідливості

2. Занадто цінні думки реформаторства

3. Занадто цінні думки талановитості

III. Переоцінювання соціальних факторів

1. Занадто цінні думки провини

2. Еротичні занадто цінні думки

3. Занадто цінні думки кверулянство

Нав'язливі ідеї (окремий варіант нав'язливостей).

Думки, що несвідомо виникають, зміст яких не несе адекватної інформації, правильно розуміється і критично оцінюється пацієнтом, який контролює свою поведінку. Виникнення їх не залежить від бажання хворого і виникають проти його волі. Ці думки носять невідступний характер, їх неможливо позбутися самому. Нав'язливості супроводжуються негативними емоційними переживаннями, душевним дискомфортом. Нав'язливості відрізняються за механізмом виникнення.

Ситуаційні нав'язливості - виникають в результаті психогенній, їх зміст психологічно зрозумілий, конкретний, відображає ситуацію, що травмує психіку. Наприклад: канцерофобія, яка виникає за механізмом ятрогенії.

Аутохтонні нав'язливості - з'являються без зовнішньої причини, їх зміст нерідко психологічно малозрозумілий, відірваний від реальності, абстрактний. Іноді вони виникають в ситуації, що травмує психіку, але зміст психогеннії звичайно не відображають чи швидко від неї відриваються.

Ситуаційні і аутохтонні нав'язливості належать до первинних нав'язливостей.

Ритуальні нав'язливості з'являються слідом за первинними і мають захисний характер, знімаючи душевний дискомфорт, який викликається останніми. Ритуал, який виникає як захист від первинної нав'язливості, називається ритуалом першого порядку. Його зміст пов'язаний зі змістом первинної нав'язливості. Наприклад: абсолютоманія - нав'язливе миття рук при мізофобії - нав'язливому страху зараження. Нерідко виникають ритуальні нав'язливості на ритуали, що вже існують. Це ритуали другого, третього та ін. порядків. Ритуальні нав'язливості належать до вторинних нав'язливостей. Частіше всього вони є руховими актами - нав'язливими діями.

Нав'язливості відрізняються за сполученням з патологією психічних процесів.

Ідеаторні нав'язливості виникають тільки в сфері мислення. Вони поділяються на 4 категорії.

1) Абстрактні нав'язливі думки - форма нав'язливих ідей, зміст яких носить відволікаючий характер. Зазвичай мають два варіанти: аріфмоманія -нав'язливе розумове маніпулювання цифрами і "розумова жуйка" - безплідне виснажливе мудрування на відсторонені теми.

2) Нав'язливі сумніви - нав'язливі думки з нестерпною невпевненістю в правильності і завершеності своїх дій. Хворі постійно хочуть себе перевірити, але мало заспокоюються після цього. Варіантом є амбліногія -патологічна важкість прийняття рішення.

3) Контрастні думки - афективно насичені думки, зміст яких суперечить світогляду і морально-етичним принципам особистості. При цьому хворий страждає не тільки від самої нав'язливості, але і від її змісту. Контрастні думки зустрічаються у формі ганебних і святотатських, зміст яких відображає не справжнє ставлення хворого, а діаметрально протилежне (Наприклад: побажання смерті коханій людині).

4) Нав'язливі спогади - нездоланні, непотрібні і неактуальні на цей час спогади про нейтральну чи ганебну подію зі свого життя. Вони супроводжуються відчуттям сорому і каяття.

Нав'язливості, сполучені з афективними розладами (фобії) . Це нав'язливі думки, які сполучаються з первинним страхом. Незважаючи на велику перевагу в структурі цього симптому емоційних розладів, фобії традиційно розглядаються при вивченні патології раціонального пізнання. За змістом фобії поділяються на 4 категорії. Нозофобії -- нав'язливий страх захворіти з тяжкими наслідками. В клінічній практиці частіше всього зустрічаються: кардіофобія - страх перед хворобою серця, канцерофобія - страх онкозахворювань, алієнофобія - страх втратити глузд, мізофобія - страх забруднення і, як наслідок, інфекційного захворювання, ліссофобія - страх захворіти сказом, сіфілофобія - страх захворіти венеричними захворюваннями, фтізіофобія -- страх захворіти туберкульозом, гематофобія - страх виникнення кровотечі, онанофобія -страх перед наслідками мастурбації, вертігофобія - страх втратити свідомість, акарофобія - страх захворіти коростою, ангінофобія страх перед нападом стенокардії, гельмінтофобія - страх захворіти глистами. Страх простору, а також процесів і явищ, які в ньому відбуваються. Найбільш розповсюдженими фобіями в цій підгрупі є: агарофобія - страх відкритих просторів, майданів, широких вулиць; клаустрофобія - страх закритих приміщень, кенофобія - страх порожніх приміщень; астропофобія -- страх блискавок; гіпсофобія - страх підняття і перебування на висоті, гемофобія - страх сонячних променів; пірофобія - страх полум'я, займання; акрофонія - страх висоти, перебування на балконі, даху, яка супроводжується запамороченням; амаксофобія - страх колесового транспорту; анемофобія - страх потрапити в бурю; базофобія - страх ходити; батофобія - страх глибини; бронтофобія - страх перед громом; гефірофобія -страх ходити мостом.

Соціофобії - страхи, змістом яких є різноманітні аспекти міжособистісних взаємин: лалофобія - страх виступати в аудиторіях; вомітофобія - страх блювотних рухів у присутності інших людей; антропофобія - страх спілкування з людьми, особливо з сторонніми; монофобія (аутофобія) - страх самотності; міфофобія - страх збрехати, мимоволі сказати неправду; сітофобія - страх поперхнутися при прийомі їжі в присутності сторонніх; гідрозофобія - страх спітніти чи бути джерелом неприємного запаху; ерейтофобія - страх почервоніти, зніяковіти; гінекофобія - страх спілкуватися з жінками; андрофобія - страх у жінок перед статевим актом; міксефобія - страх бути неспроможним у інтимній близькості; коітофобія -страх перед статевим актом; урофобія - страх нездоланного потягу до сечопускання в умовах, які є перешкодами в його реалізації; акнефобія -страх появи на шкірі вугрів, які привертають увагу оточуючих; аушомізофобія - страх стати джерелом неприємного запаху (поту, калу, кишкових газів), що може стати на перешкоді до спілкування з іншими людьми; гамартофобія - страх здійснення непристойного вчинку; гаптофобія - страх доторкання до оточуючих; петтофобія - страх суспільства; гарпаксофобія - страх бути пограбованим; гедонофобія - страх насолоди; геронтофобія - страх зустрітися з чоловіком похилого віку, старим; некрофобія - страх трупів; бромідрофобія - страх, що оточуючі почують запах тіла хворого. Інші мав язливі страхи.

Фобофобія -- страх перед поверненням страхів, які раніше мали місце; трискайдекафобія - страх перед числом "13"; паралінофобія - побоювання неможливості виконати ритуальну дію, нав'язливий ритуал; пантофобія -численні нав'язливі страхи різнопланового змісту; оксифобія - острах гострих предметів, які можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень собі чи оточуючим; зоофобія - страх перед тваринами; арахнофобія - страх павуків; атаксіофобія - побоювання порушення координації автоматизованих рухів, які супроводжуються їх свідомим контролем; айлорофобія - побоювання кішок; айхмофобія - страх дотику до тіла загостреного предмета чи пальця; гематофобія - побоювання вигляду крові; тафофобія ~ страх бути похованим живцем. мислення мова нав'язливість маячня

Нав 'язливі вольові розлади -- поділяються на дві категорії: Нав'язливі потяги - бажання чинити непотрібні, інколи небезпечні дії, яке супроводжується внутрішнім дискомфортом. Зазвичай вони не реалізуються в рухові дії, акти. До них належать: суїцидоманія - нав'язливі потяги до самогубства; гоміцидоманія - нав'язливі потяги до вбивства, часто близької людини, дитини.

Нав'язливі дії - зреалізовані нав'язливі потяги. Часто носять характер ритуальних. Серед них абсолютоманія - нав'язливе миття рук при мізофобії, бациіяофобїі. Зустрічаються також самостійні (первинні) нав'язливі дії: аутодепіляція - виривання свого волосся; трихотіломанія і трихотілофагія -вищипування свого волосся і його поїдання; оніхофагія -- згризання нігтів; бруксоманія - скреготання зубами; геофагія - поїдання землі; нав'язливі тики - елементарні рухи в вигляді моргання, зморщування лоба, посмикування плечима, респіраторних тиків (шморгання носом, хмикання, покашлювання та ін.). Для відмежування цих тиків від схожих з ними неврозоподібних станів соматичного, резидуально-органічного І нерідко процесуального походження у дітей молодшого віку, пропонується звертати увагу на такі ознаки:

* нав'язливі тики не мають постійної локалізації, яка нерідко спостерігається при неврозоподібних тиках резидуально-органічного походження;

* нав'язливі тики значно посилюються при хвилюванні і в психотравмуючій ситуації в той час, як при соматичних захворюваннях вони не міняються чи послаблюються;

* тики нав'язливого характеру, як правило, сполучаються з різноманітними невротичними розладами (нав'язливі страхи, побоювання та ін.);

* застосування психотерапевтичних заходів при нав'язливих тиках часто дає терапевтичний ефект, тоді коли при неврозоподібних тиках будь-якого походження більшість видів психотерапії (включно з аутогенним тренуванням) малоефективне.

Нав'язливості зустрічаються в межах обсесивних і фобічних синдромів, а також при синдромі ларвірованої депресії.

Занадто цінні ідеї - продуктивні розлади мислення, при яких виникає логічно обґрунтована впевненість, яка тісно пов'язана з особистісними особливостями, базуються на реальній ситуації і мають великий емоційний заряд. В силу цього вони набувають не відповідного за значністю домінуючого становища у всьому духовному житті людини, визначаючи її діяльність і приводять до дезадаптації в соціальному середовищі.

На відміну від нав'язливих думок, занадто цінні є складовим елементом світогляду особистості. Критика при занадто цінних думках відсутня чи носить формальний характер. Занадто цінна думка є побудником вузько спрямованої діяльності у відповідності зі своїм змістом, тоді як нав'язливості є побудниками в боротьбі з ними.

На відміну від систематизованої маячні, занадто цінна думка не має хибного змісту, в її основі лежать реальні події і факти. Вона кататимно змінює спостережливість, пам'ять, дещо звужує коло інтересів, призводить до вибіркового підбору вражень і фактів, що не супроводжується зміною ядра особистості, його грубою дисгармонією. Систематизована маячня сполучується зі зміною ядра особистості і має тенденцію подальшого розвитку. При занадто цінній ідеї, на відміну від маячні, можлива тимчасова корекція поведінки зовні, з перебігом часу занадто цінні думки втрачають свою актуальність.

Виділяють три варіанти занадто цінних думок:

1. Занадто цінні думки, пов'язанні з переоцінкою біологічних якостей своєї особистості:

дисморфобічні занадто цінні думки - впевненість хворого в тому, що незначний косметичний чи фізіологічний дефект у нього настільки виражений, що робить його відразливим для оточуючих. На подолання цього недоліку і спрямованні всі життєві інтереси і вольові зусилля хворого.

- іпохондричні занадто цінні думки характеризуються перебільшенням тяжкості соматичного захворювання, яке має хворий. На відміну від хворих з іпохондричною систематизованою маячнею, такі хворі не встановлюють свого діагнозу, не розроблюють своїх теорій етіопатогенезу страждання та ін.

- занадто цінні думки сексуальної неповноцінності виявляються у впевненості в тяжких медичних і соціальних наслідках незначних тимчасових чи епізодичних невдач в сексуальній сфері (підліткова мастурбація, випадковий зрив при інтимній близькості).

- занадто цінні думки самовдосконалення виявляються у перебільшенні ролі і значності загальновідомих і суперечливих поглядів та ролі фізичних вправ і психологічного тренування для здоров'я, формування особистості, її гармонії, світогляду, життєвих установок. Ця впевненість стає самометою. Для її реалізації використовуються відомі системи (культуризм, йога та ін.) чи утворюються нові.

2. Занадто цінні думки, пов'язані з переоцінкою психологічних якостей особистості чи її творчості, поділяються на:

- занадто цінні думки винахідливості характеризуються перебільшенням хворим значності зроблених ним винаходів, рацпропозицій, які сполучаються з прагненням до їх всенародного визнання.

- занадто цінні ідеї реформаторства виникають на основі упередженої, частіше дилетантської ревізії існуючих наукових, соціальних, економічних, культурних та інших концепцій і систем, з хворобливою впевненістю в необхідності докорінних їх змін. Зазвичай хворі в обмін на ревізовані концепції пропонують свої концепції і реформи, здійснення яких стає метою їх життя . - занадто цінні ідеї талановитості характеризуються впевненістю хворого в тому, що він особливо обдарована особистість. Внаслідок цього досягнення загального визнання стає метою його життя. 3. Занадто цінні ідеї, пов'язані з переоцінкою соціальних факторів:

- занадто цінні ідеї провини виявляються у перебільшенні соціальної значності реальних вчинків хворого.

- еротичні занадто цінні ідеї виявляються у тому, що звичайні знаки уваги протилежної статі розцінюються хворими, як ознаки палкої любові до них, і викликають у них відповідні поведінкові реакції. Сюди ж належать занадто цінні ідеї ревнощів - впевненість в зраді сексуального партнера, які грунтуються на реальних фактах, що не мають характеру достовірних доказів.

- занадто цінні ідеї сутяжництва (кверулянства) визначаються тим, що при них виникає впевненість в необхідності боротися з реальними загальновідомими чи незначними недоліками, які хворий ставить в ранг соціальної несправедливості. Ця робота стає метою життя хворого. Внаслідок своєї патологічної активності пацієнти часом дезорганізують діяльність різних установ, завантажують їх листами, заявами, скаргами...

Занадто цінні ідеї можуть зустрічатися як самостійний психопатологічний розлад в формі реакції акцентованих і психопатологічних особистостей, а також на початкових стадіях формування хронічних маячних синдромів.

Маячні думки - продуктивні розлади, при яких виникають хибні, непохитні судження й розуміння, які не відповідають об'єктивній реальності, не піддаються корекції і порушують адаптацію хворого в біологічному й соціальному середовищі.

Маячня є формальною ознакою психозу і є ще однією ознакою психічних захворювань.

Входить у структуру багатьох психічних синдромів. Класифікація маячні проводиться за двома основними параметрами: структурою й змістом.

За структурою маячня поділяється на систематизовану й несистематизовану,

Систематизована - характеризується наявністю логічної структури й систем доказів.

Вона має. внутрішню суб'єктивну логіку, у відповідності з якою факти пояснюються хворими, однобоко і викривлено. Таку маячню називають інтерпретативною первинною маячнею. Розвиток її повільний, хронічний. Входить у структуру маячних синдромів.

Несистематизована маячня характеризується безпідставними твердженнями і відсутністю достатньо розроблених логічних побудов, її відрізняє збільш тісний зв'язок з одномоментною ситуацією. Джерелом інформації є все те, що знаходиться в межах сприйняття хворого. Формування цієї маячні зазвичай гостре, фабула виникає раптово, вона нестійка й поліморфна. Промови хворого часто подвійні, суперечливі і доволі мінливі. Розвиток несистематизованої маячні сполучається з іншими, зазвичай доволі психопатологічними феноменами - галюцинаціями, емоційною патологією, моторними розладами, порушенням свідомості. Входить у структуру багатьох складних психотичних станів - затьмарення свідомості, гострих галюцинозів, галюцинаторно-маячних, параноїдних, афективно-параноїдних, афективно-кататонічних, кататано-параноїдних, парафренних синдромів.

Варіанти маячних думок

I. За структурою

1. Систематизована 2. Несистематизована

II. За змістом

1. Зі зниженою самооцінкою

2. З підвищеною самооцінкою

3. Персекуторні

4. Змішані та інші форми

III.

IV. За зв'язком з іншими психічними процесами

1. Сенсорна

2. Конфабуляторна

3. Афективна (голотимічна, кататимічна)

4. Резидуальна

Варіанти розладів форми асоціативного порушення: І. Темпу мислення

/. Прискорення 2. Уповільнення

II. Рухливості мислення

1. Деталізація

2. Ґрунтовність

3. В'язкість

III. Цілеспрямованості мислення

1. Витіюватість

2. Зісковзування

3. Резонерство

4. Різнопяаповість

5. Аморфність

6. Розірваність логічна

IV. Граматичної будови мислення

1. Розірваність граматична

2. Незв'язність

3. Мовні стереотипії

Порушення цілеспрямованості мислення

1. Витіюватість - постійні судження з використанням метафор, порівнянь, літературних цитат, наукових термінів, формул та ін., що непотрібні для доказу думки і ускладнюють її розуміння.

2. Зісковзування - епізодичне перестрибування з однієї асоціації на іншу, неістотну для кінцевої мети асоціативного процесу. Після зісковзування хворі здатні до подальшого послідовного міркування, не повторюючи, але й не виправляючи допущеної помилки. При зісковзуванні немає прискорення темпу мислення, а окремі відрізки думок між зісковзуваннями зберігають головні якості нормального мислення, але продуктивність його знижується.

3. Резонерство -"безплідне мудрування". Зазвичай його зміст - банальне повчання, моралізовані істини, відомі висловлювання, софізми та ін.. Мова граматично побудована правильно, але багатослівна, переповнена прикметниками, дієприкметниками, зворотами, вставними словами та ін.

4. Різноплановість - постійна необгрунтована, немотивована зміна основи для побудови асоціацій, зісковзування, внаслідок чого думка втрачає основний стрижень, в ній іноді об'єднуються несполучувані поняття.

5. Аморфність - нечітке використання понять, при якому граматично правильно побудована мова набуває розпливчатого характеру, внаслідок чого думка залишається незрозумілою оточуючим.

6. Розірваність - відсутність зв'язку між окремими судженнями, поняттями. Внаслідок цього зловити сенс мови хворого не вдається. Буває логічною і граматичною. Логічна - відсутність логічного зв'язку між окремими компонентами думки. Граматична - (словесна окрошка, шизофазія) втрата граматичної будови мови Ці всі симптоми нерідко змінюють один одного в міру поглиблення порушення мислення.

Зустрічаються при шизофренічному дефекті, витіюватість і резонерство при акцентуаціях, психопатичних синдромах; резонерство при епілептичній деменції.

Размещено на Allbest.ru