Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя

Ю.М. Александров

У статті проведено дослідження взаємозв'язків саморегуляції і психологічного благополуччя як певних систем з низкою складових. Вивчення структури змінних дослідження, порівняння груп з різним профілем саморегуляції та різною виразністю ключових якостей психологічного благополуччя дозволяють уточнити структуру і критерії психологічного благополуччя, а також розглядати саморегуляцію у цілому та її складові як важливі чинники психологічного благополуччя.

Ключові слова: система саморегуляції, психологічне благополуччя, задоволеність життям, особистісний потенціал, особистісна зрілість.

В статье изучаются взаимосвязи саморегуляции и психологического благополучия как определенных систем с рядом компонентов. Изучение структуры переменных исследования, сравнение групп с разным профилем саморегуляции и разной выраженностью ключевых качеств психологического благополучия позволяет уточнить структуру и критерии психологического благополучия, а также рассматривать саморегуляцию в целом и ее составляющие как важные факторы психологического благополучия.

Ключевые слова: система саморегуляции, психологическое благополучие, удовлетворенность жизнью, личностный потенциал, личностная зрелость.

Correlations between self-regulation and psychological well-being as certain systems with a set of components are studied in the article. Study of the research variables structure and comparison of groups with different self-regulation profiles gives us a possibility to specify the structure and criteria of psychological well-being and also to consider self-regulation in whole and its components as important factors of psychological well-being.

Key words: self-regulation system, psychological well-being, satisfaction with life, personal potential, personal maturity.

На межі тисячоліть у психології виник новий напрямок - позитивна психологія. Завданням позитивної психології є вивчення сутності, механізмів та детермінант сильних сторін людини та її благополуччя [1; 10].

Важливими, якщо не найважливішими, темами позитивної психології є happiness (щастя) та/або well-being (благополуччя). При цьому, зважаючи на те, що благополуччя може бути й соціальним і матеріальним тощо, цей термін зазвичай уточнюється як психологічне або суб'єктивне, гедоністичне або евдемоністичне [1; 4-7; 9]. П.П. Фесенко [3] відзначає, що існують різноманітні підходи спрямовані на різні складові й параметри позитивного функціонування особистості, тому стає актуальним введення поняття, що могло б їх узагальнити. Щоб охопити всі аспекти благополуччя у психологічному сенсі, ми звернулися до поняття психологічне благополуччя (ПБ). Треба зазначити, що цей термін використовувався для позначення достатньо різних сфер позитивного функціонування особистості (див., наприклад, [1; 4; 5; 7; 9]). Ми будемо використовувати поняття ПБ як узагальнюючий конструкт, який дозволяє всебічно розглядати позитивне функціонування людини у психологічній царині та залучає напрацювання різних теорій, які звертаються до повноцінного й щасливого буття людини. Бажаючи уникнути термінологічної плутанини нашого використання терміну ПБ та концепції ПБ К. Ріфф, яка значною мірою подана у дослідженні, останнє буде позначатися як психологічне благополуччя особистості (ПБО) враховуючи міркування Т.Д. Шевеленкової і П.П. Фесенка [4] щодо змісту цього поняття у розумінні К. Ріфф.

Незважаючи на зростаючий інтерес до позитивної психології та позитивних сторін функціонування людини, ця проблематика залишається ще недостатньо розробленою, особливо у порівнянні з цариною вивчення негативних аспектів людського буття. У той же час відзначається, що позитивні сторони буття, благополуччя, щастя не зводяться до відсутності негативних сторін, депресії, негативних емоцій, хвороб, неблагополуччя в цілому тощо, а мають власну природу й специфіку, що потребує свого вивчення.

Співвіднесення низки понять позитивної та «вершинної» психології дозволило нам сформулювати визначення ПБ як «оптимальне психологічне функціонування та досвід» [5, с. 142], як системну єдність оптимальних психологічних якостей і станів людини: ПБО і суб'єктивного благополуччя, особистісної зрілості, гармонії особистості, самоактуалізації тощо. Тобто ПБ можна розглядати як складну сукупність її процесуального компоненту - самоактуалізації, ресурсного аспекту - насамперед, особистісної зрілості, результативного компоненту - переважно ПБО, структурного аспекту - гармонії особистості як внутрішньої, так і між нею та її оточенням, оціночного аспекту - задоволеності власним життям та позитивних емоцій.

Відзначимо, що залишається недостатньо проробленою проблема кількості та змісту найважливіших чинників ПБ: у різних дослідженнях виокремлюють різну кількість чинників та різні чинники за змістовним наповненням. Відповідно, важливим є вивчення структури певної сукупності якостей, які розглядаються як складові або умови чи прояви ПБ на вітчизняній виборці. Це дозволить, з одного боку, більш економно описувати ПБ, а з іншого - краще розуміти його структуру, що, в свою чергу, дозволить більш предметно говорити про критерії ПБ і засоби його підвищення.

Враховуючи те, що ПБ тісно пов'язане з успішним досягненням особистих цілей і реалізацією себе у різних сферах, плідним є вивчення компонентів і якостей системи саморегуляції[1] (СР) як можливих детермінант і механізмів ПБ. Нам невідомі роботи, де були б емпірично та комплексно розглянуті взаємозв'язки різних рівнів (мотиваційного, емоційно-вольового, інструментально-технічного) та якостей СР як певної системи з різними складовими ПБ.

Мета статті: виявити характер взаємозв'язків СР і ПБ, вивчаючи обидва феномена як певні системи.

Процедура дослідження. Психодіагностичний комплекс склали як традиційні, стандартизовані психодіагностичні методики, так і спеціально розроблені автором: методика «Всесвіт мого Я», опитувальник «Діагностика особливостей самоорганізації-39» (ДОС-39) О.Д. Ішкова, методика А.А. Файзуллаєва «Мотиваційна саморегуляція» (з введенням нами нових шкал-чинників, що поєднують початкові пункти методики), тест-опитувальник Звєркова та Ейдмана «Вольова саморегуляція», шкали психологічного благополуччя К. Ріфф в адаптації Шевеленковой і Фесенка, методика «Оцінка потреби в схваленні» Марлоу й Крауна, оригінальні методики «10 цінностей», «Ситуації», «Окремі показники ПБ і СР», опитувальник «Особистісний потенціал і задоволеність життям» (який включає як адаптовані нами шкали, так і оригінальні), методика експрес-діагностики загальної самооцінки та рівня домагань (модифікація методики Дембо-Рубінштейн із урахуванням модифікації Прихожан).

Статистична обробка проводилася за допомогою SPSS 17. Вибірку склали студенти харківських ВНЗ.

Результати. Для прояснення співвідношень, взаємозв'язків та, у цілому, структури шкал, що вивчалися, було вирішено провести кластерний аналіз за змінними. Кількість досліджуваних склала 139 осіб. Кількість змінних - 121. Метод - внутрішньогрупове зв'язування, міра близькості - абсолютне значення коефіцієнту кореляції Пірсона.

У результаті кластерного аналізу було отримано дванадцять кластерів: 1) особистісний потенціал та усвідомленість; 2) особистісна зрілість; 3) ПБО; 4) оптимістичний та позитивний погляд на світ; 5) самоорганізація; 6) мотиваційно-вольові аспекти СР; 7) вміння долати та виносити користь із складних та психологічно важких ситуацій; 8) важкість-легкість реалізації та дотримання власних цінностей та смислів; 9) позитивне сприйняття ситуацій самовизначення; 10) оптимальність динамічних характеристик ціннісно-смислової сфери; 11) вміння цінувати доступне та робити доступним те, що цінується; 12) вміння співвідносити важливість, відповідність справжньому Я, зусилля, задоволеність та радість у ціннісно-смисловій сфері.

При цьому, три пари кластерів поєднуються у три більш потужні кластери: 1) кластери особистісний потенціал та особистісна зрілість поєднуються у єдиний надкластер, який можна назвати особистісна зрілість як єдність і взаємообумовлення особистісних ресурсів та можливостей з певними рисами зрілої особистості; 2) групи шкал самоорганізація та мотиваційно-вольові аспекти СР складають єдиний кластер когнітивно-інструментальних, мотиваційних і емоціонально-вольових аспектів СР або тактичний рівень СР; 3) кластери вміння цінувати доступне і робити доступним те, що цінується, та вміння співвідносити важливість, відповідність справжньому Я, зусилля, задоволеність та радість у ціннісно-смисловій сфері можна поєднати у єдиний надкластер вміння оптимально співвідносити динамічні характеристики індивідуальної ціннісно-смислової сфери.

Якщо керуватися логікою певного рівня зв'язків між кластерами та їх шкалами, то навіть виокремлення трьох-чотирьох кластерів зберігає рівень коефіцієнту кореляції при поєднанні більше 0,2. Хоча й зрозуміло, що при такому поєднанні далеко не всі конструкти будуть достатньо сильно корелювати з сумою інших шкал. Тим не менш, можна говорити про поєднання перших семи з дванадцяти вказаних вище кластерів у єдину систему СР та ПБ, елементами якої є наступні складові: 1) особистісний потенціал, який, на наш погляд, можна віднести до стратегічного та інтегрального рівня СР - рівня вибору головних цілей, прийняття рішення, розуміння і усвідомлення ситуації у широкому контексті, впевненості у собі та готовності долати труднощі і йти на них заради своїх цілей. Цей рівень СР, на наш погляд, відповідає на питання що робити, куди прямувати, як розуміти ситуацію; 2) тактичний рівень СР, який відповідає на питання як, яким чином, завдяки чому зробити те та досягти того, що заплановано і вирішено на стратегічному рівні - це сукупність когнітивно-інструментальних, мотиваційних та емоціонально-вольових аспектів СР. Цікаво, що мотиваційні аспекти СР виявилися ближчими до тактичного, більш інструментального рівня, ніж до більш стратегічного особистісного рівня СР. Можливо, це пояснюється тим, що мотиваційні аспекти СР також значною мірою складаються з певних вмінь та навичок оперування своєю мотиваційною сферою і втілення мотивів у життя, сприяння адекватності та стабільності мотивів тощо; 3) сформованість певних рис зрілої особистості: мудрості, соціального та емоційного інтелекту, спонтанності тощо; 4) ПБО як позитивний наслідок відповідей на екзистенціальні виклики життя і досягнення у певних загальних для усіх людей сферах стосунків з іншими, самоприйняття, керування довкіллям тощо; 5) позитивні установки до життя, позитивне сприйняття себе, своїх можливостей та обставин свого життя; 6) вміння долати і проходити складні ситуації; 7) суб'єктивне благополуччя: задоволеність життям, переважання позитивного афекту над негативним.

При цьому у цій системній єдності якостей ПБ, ПБО можна вважати більш результативним аспектом ПБ, суб'єктивне благополуччя - оціночним, тоді як зрілість особистості можна розуміти і як результативний, і як ресурсний аспект ПБ, тобто як сукупність якостей та властивостей, що, насамперед, сприяють високому рівню ПБО і суб'єктивного благополуччя. При цьому ми притримуємося думки, що одним з важливих компонентів особистісної зрілості є розвиток системи СР. Також сприяють ПБО та суб'єктивному благополуччю позитивні установки стосовно себе та життя. Вміння проходити складні ситуації виступає і як наслідок розвитку системи СР та ПБ, так і передумовою підвищення їх рівня.

Для виявлення зв'язків конструктів ПБ як один з одним, так і з аспектами СР було вирішено провести одномірний однофакторний дисперсійний аналіз. Як ключові показники ПБ за результатами теоретичних міркувань та кластерного аналізу були взяті шкали ПБО у цілому, особистісний потенціал і задоволеність життям. При цьому загальна вибірка розбивалася на три групи відповідно до виразності показників за кожною з цих шкал. Тобто виокремлювалися групи з низькими, середніми та високими показниками за відповідною шкалою. При цьому, групи розбивалися за наступним принципом: приблизно 25% найбільш низьких та найбільш високих значень складали, відповідно, першу та третю групу, тоді як приблизно 50% - середню, другу групу. Для порівняння груп за показниками інших шкал крім власне дисперсійного аналізу (або критерію Краскела-Уолеса при нерівності дисперсій груп) використовувався апостеріорний тест множинних порівнянь Т'юкі. Також для уточнення зв'язків ПБ та системи СР було проведено дисперсійний аналіз між групами, які були виокремленні за певними профілями якостей СР.

Кількість досліджуваних у першій групі склала за різними шкалам від 39 до 73 осіб, у другій групі - від 90 до 146 респондентів, у третій групі - від 31 до 74 досліджуваних. Порівняння груп показало, що розбіжності у рівні ПБО взаємопов'язані насамперед[2] з відчуттям контролю над власним життям, впевненістю у власних силах та можливостях проходити складні ситуації, готовністю ставити перед собою та виконувати складні і нові завдання, певною інтегральною сукупністю якостей, які притаманні зрілій людині (насамперед, творчість, вміння довіряти собі та керувати собою, життєва мудрість і соціальна компетентність), вмінням так керувати власною мотиваційною сферою, щоб не допускати несталості, неусвідомленості, дезінтегрованності, нереалістичності мотиваційних тенденцій, депривованості потреб тощо. На наш погляд, усі ці якості можна поєднати у поняття особистісно зрілої людини: творчої, активної, мудрої, впевненої в собі та такої, що вміє саморегулюватися і йде на труднощі заради власних принципів та свого розвитку.

Також звертає на себе увагу наступна тенденція. За низкою шкал суттєво більші розбіжності спостерігаються між середньою групою та третьою групою, тобто між респондентами з середнім та високим ПБО, тоді як різниця груп з середніми та низькими показниками ПБО є у рази меншою. Відзначимо ці шкали. Мірою виокремлення таких конструктів візьмемо втричі більший розмір різниці середніх значень третьої та другої групи у порівнянні з різницею значень другої та першої груп, або абсолютний розмір перевищення першої різниці над другою біля 0,4. Тобто якщо, наприклад, середня група в цілому перевищує за якимось показником першу групу на 0,2, а третя група перевищує середню - на 0,6. При цьому, наявність більшої виразності цих показників характеризує не стільки розбіжності між низьким та середнім рівнем ПБО, скільки особливості осіб з високим ПБО. Тобто такі якості та характеристики, як вміння залучатися до інтенсивного до самозабуття виконання осмисленої та цікавої діяльності (що припускає наявність цілей і вміння бачити можливості для їх виконання, вміння підбирати для себе такі справи, які відповідають власним справжнім інтересам та потребам); старанність і ретельність у справах; вміння глибоко розуміти як наявну ситуацію, так і можливості її подальшого розвитку, розуміти потрібне, необхідне та можливе, а також вибирати кращий варіант поведінки і докладання власних зусиль; впевненість у собі та власних силах; більш висока самооцінка; більш сформована система самоорганізації (насамперед, планування і самоконтроль); вміння розв'язувати та виносити користь з ситуацій невизначеності; здатність отримувати задоволення тут і зараз; вміння розуміти та регулювати власні емоції і функціональні стани; переконання у наявності певних цінностей та смислів, що є більшими за власне Я, яким варто присвятити своє життя; позитивні і оптимістичні установки відносно життя; особистісна зрілість - усі ці якості та характеристики важливі не стільки для досягнення середнього рівня ПБО або ж, з іншого боку, не стільки проявом цього середнього рівня, скільки є необхідними атрибутами, детермінантами та проявами високого рівня ПБО.

Перейдемо до опису результатів дисперсійного аналізу за шкалою задоволеність життям. Кількість досліджуваних у першій групі склала за різними шкалами від 43 до 83 осіб, у другій групі - від 82 до 156 респондентів, у третій групі - від 34 до 82 досліджуваних. Проведемо такий самий аналіз, як і у попередньому випадку. Виявлено, що ключовими чинниками або проявами розбіжностей у рівні задоволеності життям є самоприйняття, вміння приймати себе з усіма власними гарними і поганими сторонами та особистісний потенціал, який інтегрує можливості досягати складні цілі, активну позицію у житті, потяг до нового, відповідальність і глибоке розуміння ситуації, необхідного, потрібного тощо. Дуже важливими, крім того, є загальна позитивна емоційна оцінка себе і свого оточення, здатності побудови задовільного довкілля для себе, вміння так керувати власною мотиваційною сферою, щоб не допускати несталості, неусвідомленості, дезінтегрованності, нереалістичності мотиваційних тенденцій, депривованості потреб тощо, а також окремі складові особистісного потенціалу, насамперед вміння глибоко розуміти наявну ситуації і можливості її розвитку, вміння бачити і приймати нове та цікаве для себе в цій ситуації, почуття контролю над власним життям, впевненість у власних здатностях долати складні ситуації і готовність йти на труднощі заради власного розвитку та власних принципів.

Таким чином, якщо для ПБО найбільш важливим чинником (не враховуючи власні складові) можна вважати особистісну зрілість людини та відповідні її якості (творчість, розвинута система СР, мудрість, впевненість у собі, активність, готовність йти на труднощі тощо), тобто більш евдемоністичні аспекти буття людини, то для задоволеності життям це більш гедоністичні чинники самоприйняття, задовільного довкілля і цікавого життя, вміння робити правильний вибір та досягати власних цілей, що як сприяє досягненню тих стандартів, відповідно яких оцінюється життя, так і може безпосередньо стосуватися досить суттєвих критеріїв оцінки життя (тобто, наприклад, наявність певних особистісних якостей як певний стандарт оцінки свого життя). психологічний благополуччя саморегуляція

Цікаво, що якщо у випадку вивчення розбіжностей за ПБО переважно третя група більшою мірою відрізнялася від інших, ніж перша, то при розгляді задоволеності життям, навпаки, у більшості шкал розбіжності між першою та другою групою вище за розбіжності другої та третьої групи. На наш погляд, це говорить про наступне. Якщо у випадку ПБО, якості та характеристики, за якими виявлені розбіжності між групами, є чинниками та проявами, насамперед, високого рівня ПБО, сприяючи йому чи будучи його наслідком, то при переході до задоволеності життям скоріше недостатня виразність цих якостей і характеристик є чинниками та проявами незадоволеності життям, тоді як різницю між середньою та високою ступеню задоволеності життям вони пояснюють у меншій мірі.

Відзначимо шкали, де ця тенденція найбільш виразна. Формальні показники виокремлення таких конструктів візьмемо такі ж, як при розгляді ПБО. Виявлено, що для уникнення незадоволеності життям важливі або проявами задоволеності життя є багата сфера спілкування, наявність ПБО в цілому, загальної позитивної оцінки себе і свого оточення, вміння глибоко розуміти ситуацію, робити правильний вибір, розв'язуючи складні життєві ситуації, виходити за наперед поставлені межі, позитивні установки стосовно життя, розвиненість мотиваційної сфери і мотиваційної СР.

Якщо порівнювати ПБО та задоволеність життям в аспекті таких відмін між групами, то можна відзначити наступне. Для високого ПБО, крім високої виразності власних компонент, більш відмітним є розуміння ситуації, потяг до нового та вміння його використовувати, відповідальність, особистісна зрілість, розвинена система СР, а для уникнення незадоволеності життям - вміння проходити складні життєві ситуації, роблячи вибір та самовизначаючись, позитивні установки стосовно життя та розвиненість як мотиваційної сфери в цілому, так і її СР зокрема.

Перейдемо до розбіжностей між групами з різним рівнем особистісного потенціалу. Кількість досліджуваних у першій групі склала за різними шкалами від 37 до 81 особи, у другій групі - від 89 до 158 респондентів, у третій групі - від 31 до 80 досліджуваних. Виявлено, що групи розрізняються, якщо не брати до уваги власні субшкали, насамперед за розвиненістю системи СР в єдності її різних аспектів (інструментально-технічного, емоціонально-вольового та мотиваційного), певною інтегральною сукупністю якостей, які притаманні зрілій та благополучній людині (насамперед, творчою позицією у житті та вмінням створювати задовільне для себе довкілля), наявністю життєвих цілей та смислів. Ці дані підтверджують наші думки щодо того, що особистісний потенціал можна розглядати і як складову системи СР, і як важливий компонент ПБ, насамперед, прояв її особистісної зрілості.

При цьому, якщо у випадку ПБО та задоволеності життям за низкою шкал суттєво відрізнялася одна з крайніх груп, то при розгляді особистісного потенціалу такого яскравого та однозначного виокремлення однієї з груп не спостерігається. У той же час, розбіжності між середньою та крайніми групами не є однаковими. На підставі тих з них, які за модулем перевищують одна одну більш ніж на 0,3 або втричі можна говорити про наступне.

Високий рівень домагань, вміння бачити користь для себе в ситуаціях невизначеності, комунікативна толерантність, вміння гнучко перебудовувати мотиваційну сферу відповідно до обставин і власного стану більше характеризують високий рівень особистісного потенціалу, ніж недостатня виразність цих якостей служить чинником або проявом низького рівня особистісного потенціалу. Тоді як нестача і недостатній розвиток вольової СР, невміння бачити вибір та нові можливості дії в житті, інтегрувати власні цінності, бути задоволеним тим, що доступне, більше характеризує низький рівень особистісного потенціалу, ніж розбіжності між його середнім та високим рівнем.

Для виявлення характерних сполучень показників СР, розгляду взаємозв'язків ПБ та системи СР, крім вказаних вище процедур, було виконане наступне. Завдяки кластерному аналіз за випадками за шкалами особистісний потенціал, вольова СР, самоорганізація, обережність та критичність, неуспішність і сформованість мотиваційної СР було виокремлено п'ять характерних типа профілю якостей СР: 1) помірно успішний; 2) оптимальний; 3) амотивований і некритичний; 4) знижений; 5) тип з несформованою системою СР. Кількість досліджуваних у першій групі склала за різними шкалами від 50 до 52 осіб (26,53% вибірки за шкалами на підставі яких виокремлювалися типи СР), у другій - від 36 до 38 (19,39%), у третій-29 - 30 (15,31%), у четвертій - 41 - 45 (22,96%), у п'ятій - 25 - 31 респондент (15,82%). Для аналізу того, у чому ці групи відрізняються одна від одної як за СР, так і за показниками ПБ, було використано дисперсійний аналіз і критерій Краскела-Уолеса.

Було виявлено, що розвиненість особистісного потенціалу, вольової СР та самоорганізації змінюються досить узгоджено при переході від групи до групи, тоді як мотиваційна СР є дещо відокремленою від цих шкал. Два типи, складаючи біля 46% вибірки, мають позитивну та сформовану систему СР, при цьому перший тип більш обережний та продуманий у діях, але менш вдалий в мотиваційній СР, а другий, маючи найбільш розвинену та гармонійну систему СР, є найбільш критичним до власних помилок та ризикованим. Три інші типи, складаючи біля 54% вибірки, мають вади системи СР. Третій тип має найбільші проблеми, як це зрозуміло з його характеристики, в мотиваційній сфері та загальному контролі за власною діяльністю. Четвертий тип, який є як би проміжним між позитивними та двома найбільш негативними групами, можна охарактеризувати як знижений у саморегулюванні; найбільшими його недоліками є нерозвинений інструментально-технічний аспект СР, недостатнє вміння сумлінно та зацікавлено виконувати власну діяльність при відносно більших сформованості мотиваційної СР, впевненості у собі та відчутті контролю над власним життям. П'ятому типу притаманна найменш розвинена система СР в цілому, хоча й за деякими показниками (в мотиваційній СР, критичності і обережності) він виглядає краще, ніж третій тип.

Доведено, що кожний тип СР характеризується власними особливостями ПБ. При цьому типи з більш сформованою системою СР значно переважають інші типи за розвитком та виразністю різних аспектів ПБ (задоволеність життям, ПБО, особистісна зрілість тощо). Отримані дані свідчать, що провали у мотиваційній СР, нерозвиненість особистісного потенціалу, вольової СР та самоорганізації у сукупності чи окремо є вагомими чинниками зниження ПБ та здатності проходити складні життєві ситуації. Тоді як розвинена система СР у єдності її інструментально-технічних, особистісних, мотиваційних, емоціонально-вольових сторін, критичності до власних справ і вчинків, здатності рішуче та без зайвих вагань діяти є суттєвим чинником і проявом ПБ у єдності його компонентів, а також позитивного проходження складних життєвих ситуацій.

Висновки

Отримані дані дозволяють говорити про єдину систему СР і ПБ, яка поєднує ПБО та суб'єктивне благополуччя, особистісну зрілість, систему СР у єдності її особистісних, інструментально-технічних, мотиваційних, емоційно-вольових аспектів тощо.

Результати дослідження свідчать на користь гіпотези щодо ПБ як системної єдність оптимальних якостей і станів особистості. При цьому у нашій роботі ключовими складовими цієї єдності виявилися особистісна зрілість (яка включає і розвиток особистісного потенціалу, а також пов'язана з задоволеністю власним життям), ПБО, оптимальність характеристик ціннісно-смислової сфери. Відповідно до отриманих даних та теоретичних міркувань критеріями ПБ можна вважати наступні якості та характеристики: особистісна зрілість та розвиток особистісного потенціалу, задоволеність власним життям, ПБО, оптимістичне та позитивне ставлення до життя та світу, вміння проходити складні життєві ситуації, легкість реалізації та дотримання власних цінностей та смислів, оптимальність характеристик ціннісно-смислової сфери.

Була продемонстрована можливість виокремлення п'яти типів профілю якостей СР: 1) помірно успішний; 2) оптимальний; 3) амотивований і некритичний; 4) знижений; 5) тип з несформованою системою СР. Доведено, що кожний тип характеризується власними особливостями ПБ.

Проведений аналіз структури змінних, що вивчалися, порівняння груп з різним профілем СР, різною виразністю ключових аспектів ПБ дозволяє зробити висновок, що розвинена система СР є суттєвим чинником та проявом ПБ у єдності його компонентів.

Таким чином, розвиток різних аспектів СР, використання конструктів можливості, цілі, смисли, інтерес, цінності, впевненість, контроль, вибір, осмисленість, розуміння, позитивні установки, реалістичність, зрілість, гармонія тощо надає великі можливості для розуміння і підвищення рівня ПБ. Також усі ці якості та характеристики важливі і для оптимальної структури і роботи системи СР. Можна зробити висновок, що вміння бачити можливості, робити осмислений вибір, розуміти як наявну ситуації, так і можливості її розвитку, впевненість у власних силах, схильність залучатися до постановки перед собою і виконання все більш складних завдань, вміння жити і діяти насичено та цікаво, відчуття контролю над власним життям, цікавість до нового, розвинена ціннісно-смислова сфера, духовність, риси особистісної зрілості, вміння реалізовувати власні цінності у житті і відповідати на екзистенціальні виклики життя тощо є дуже важливими якостями та характеристиками системи СР і ПБ через величезний вплив на якість життя, досягнення особистості, її надбання та розвиток власне особистості у процесі насиченого, багатого можливостями, осмисленого життя, у якому людина докладає значні зусилля, зростає над собою ставлячи все більш цікаві та складні завдання перед собою, зазнає необхідності контролювати та планувати власне життя і діяльність тощо.

Перспективами наступних досліджень є вивчення взаємозв'язків ПБ та СР у інших вікових та професіональних груп (крім студентської молоді), а також у динаміці, тобто у процесі становлення та розвитку цих феноменів. Крім того важливим є емпіричне дослідження можливості підвищення рівня різних аспектів ПБ шляхом розвитку системи СР, а також ступеню такого впливу.

Список літератури

1. Леонтьев Д.А. Психология - наука о нарушениях? [Електронный ресурс]/ http://positivepsychology.ru/ history/leontiev_article.htm#more.

2. Олександров Ю.М. Інтегративно-особистісна модель саморегуляції // Вісник Харківського национального ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія Психологія. - Харків, 2008. - № 793, вип. 39. - С. 329-336.

3. Фесенко П.П. Осмысленность жизни и психологическое благополучие личности: дис. ... кандидата психол. наук: 19.00.01. - М., 2005. - 206 с.

4. Шевеленкова Т.Д., Фесенко П.П. Психологическое благополучие личности (обзор основных концепций и методика исследования) // Психологическая диагностика. - 2005. - №3. - С. 95-129.

5. Bradburn N.M. The Structure of Psychological Well-Being/ Norman M. Bradburn. - Chicago: Aldine Pub. Co., 1969.

6. Diener E., Oishi S., Lucas R.E. Personality, culture, and subjective well-being: Emotional and cognitive evaluations of life // Annual Review of Psychology. - 2003. - Vol. 54. - pp. 403-425.

7. Keyes C.L.M., Shmotkin D., Ryff C.D. Optimizing well-being: The empirical encounter of two traditions // Journal of Personality and Social Psychology. - 2002. - V.82, №6. - pp. 1007-1022.

8. Ryan R.M., Deci R.M. On happiness and human potentials: a review of research on hedonic and eudaimonic well-being // Annual Review of Psychology. - 2001. - Vol. 52. - pp. 141-166.

9. Ryff C.D., Singer B. Know thyself and become what you are: A eudaimonic approach to psychological well-being // Journal of Happiness Studies. - 2008. - V.9, issue 1. - pp. 13-39.

10. Seligman M.E.P., Csikszentmihalyi M. Positive Psychology: An Introduction // American Psychologist. - 2000. - V.55, №1. - pp. 5-14.

[1] Під саморегуляцією ми розуміємо системний процес інтеграції мотиваційної сфери особистості відповідно до цілісного «Я» та наявних можливостей, а також сукупність засобів ініціації, побудови програми та контролю дій по втіленню цих продуктів мотиваційної інтеграції у життя (докладніше про СР та нашу інтегративно-особистісну модель СР див. у [2]).

[2] Модуль різниці середніх значень між групами за цими показниками становить у стандартизованих показниках не менше 1,2.

Размещено на Allbest.ru