Характеристика дизонтогенезу при різних порушеннях мовленнєвого розвитку

Однак, Ю.Ф. Гаркуша і В.В. Коржавіна вказують на достатньо високу вцілому самооцінку дітей дошкільного віку із ЗНМ. Автори відмічають, що дітям важливо, як до них відносяться дорослі. У частини дітей самооцінка співпадає з оцінкою відношення до них дорослих (діти із високою самооцінкою), у частини дітей - не співпадає (переважно діти із низькою самооцінкою)[18].

Тобто, при ЗНМ особистість дітей порушується залежно від стану мовленнєвого розвитку, можуть спостерігатись як незначні, так і доволі грубі прояви особистісних порушень.

3.4 Особистість заїкуватих та дітей з порушеннями темпу мовлення

Заїкання - це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумов-лене судомним станом м'язів артикуляційного апарату (Л.Білякова)[11].

В усьому світі визнано, що заїкання - важка проблема як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Проблема заїкання залишається ще остаточно не вивченою через широкий спектр причин його виникнення, різноманітність клінічних проявів, варіантів перебігу, патологічних реакцій логопата на свою ваду[11].

Особливості особистості заїкуватих багато в чому визначаються феноменом фіксованості на своєму дефекті і ступенем фіксації, який може бути нульовим, помірним, вираженим[14]. Діти з нульовим ступенем фіксації не відчувають тиску від усвідомлення свого неповноцінного мовлення або навіть не помі-чають його. Вони охоче вступають в контакт із однолітками, знайомими і незнайомими[12].

Діти із помірним ступенем фіксації відчувають у зв'язку із заїканням неприємні переживання, приховують його. Але усвідомлення ними свого недоліку і переживання не виливаються у відчуття власної неповноцінності, а намагання приховати недолік є лише бажанням не викликати увагу оточуючих[14].

При вираженому ступені відмічається постійна нав'язлива фіксація на своєму мовленнєвому дефекті. Ці діти постійно концентрують увагу на власних мовленнєвих невдачах, глибоко та протягом довгого часу переживають їх, ставлячи свою діяльність в залежність від них. Характерні нав'язливі думки, виражений страх перед мовленням[14] .

Особливості особистості при заїканні також залежать від його клінічної форми. До появи заїкання по невротичному типу у багатьох дітей спостеріг-гаються такі характерні особливості, як підвищена вразливість, тривожність, перепади настрою, дратівливість, плаксивість, різноманітні фобії. Відмічаються труднощі адаптації до нового оточення. При особливо неблагополучному протіканні заїкання формується дисгармонічний розвиток особистості, який проявляється у відчутті соціальної неповноцінності, постійно зниженому фоні настрою, ситуативній логофобії[8].

При неврозоподібному заїканні особистісні особливості залежать від поєдна-ння заїкання із церебрастенічним чи гіпердинамічним синдромами. При жереб-растенії можливі різні варіанти рис особистості: від заторможеності, апатич-ності до дратівливості, плаксивості. В основі вказаних порушень лежить стій-кий патологічний стан, обумовлений дезорганізацією мовлення - як на психомоторному, так і на психолінгвістичному рівнях[14].

Є.Ю. Рау та Є.Н. Садовнікова вказують, що, в залежності від соціометрич-ного статусу можна виділити і особливості фрустраційної поведінки ( за мето-дикою С. Розенцвейга ). В групі лідерівє характерним високий відсоток зовніш-ніх подразників[16]. Особливості особистості при порушеннях темпу мовлення (брадилалії і тахілалії) в основному пов'язані із характерологічними особи-востями дітей, а також із усвідомленням ними свого дефекту. При брадилалії усвідомлення дефекту відмічається, як правило, в більш тяжких випадках. При тахілалії відношення до порушення мовлення неоднозначне: від нейтрального до вираженого негативного[18].

Тобто, при порушеннях темпу та ритму мовлення у дітей спостерігаються не грубі порушення особистості, які в основному проявляються в усвідомленні дитиною свого дефекту, фіксацією на ньому та небажанням вступати в контакт.

Висновки

Вітчизняна психологія говорить про те, що психіка людини має соціальну природу і розвивається під впливом соціального оточення. На певному етапі соціального і психічного розвитку людина стає особистістю. Тобто особистість розглядається не як духовна сутність, а як продукт суспільно-історичного розвитку.

Яке б не було велике значення окремих психічних функцій, що їх вивчає психологія, її основне завдання - розкривати закони, які визначають психічний склад цілісної особистості і процес її формування. Адже пам'ятає не пам'ять, мислить не мислення, а особистість, яка думає, переживає. Від того, які погляди, інтереси, здібності є в людини, від того, що спонукає її запам'ято-вувати і мріяти, спостерігати і діяти, залежать не тільки результати її фізичної діяльності, а й протікання всіх психічних процесів.

Вивчаючи особистість Г.С. Костюк дав характеристику її психічного розвит-ку, розробивши принцип розвитку у психології, що є центральним у розумінні психічного розвитку особистості.За положенням цього принципу, розвиток людської особистості - це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти.

Розвиток дитини як особистості залежить від основних факторів формування дитини, бо вона в процесі своєї діяльності й спілкування стає учасником різно-манітних соціальних зв'язків і взаємин. Вона вчиться бути особистістю, розви-вається як особистість і утверджується як особистість.

Особистість починає формуватися ще в з малечку. Так,протягом перших трьох років відбувається ряд якісних змін, які забезпечують поступове перет-ворення дитини з безпомічної істоти на активного діяча в найближчому сус-пільному середовищі. У дошкільному дитинстві також відбуваються значні зрушення у формуванні особистості дитини. Змінюються її спосіб життя, зміст і форми спілкування з іншими людьми, різко зростають можливості фізичного і психічно розвитку, породжуючи нові потреби, інтереси, а отже, й нові спону-кання до дедалі більш різноманітних видів діяльності.

На формування особистості впливають не лише середовище і генотип, але й такі психічні процеси як: відчуття, сприймання, пам'ять, уява, увага, мислення та мовлення. Але, варто зазначити, що саме мовлення посідає одне з центра-льних місць у процесі психічного розвитку дитини і формування її особистості. Дітям з мовленнєвими порушеннями ще більше, чим іншим, потрібна під-тримка дорослих, їх старанність у виправленні недоліків потребує заохочення и підсиленої допомоги батьків або осіб, які їх заміняють.

Так, у дітей з ФФНМ не спостерігається грубих порушень особистості, але потрібно зважати на вік, стан мовлення та психічні особливості дитини. Окрім того слід забезпечити позитивну атмосферу виховання та навчання, чергувати різні види діяльності дитини, а також велику увагу звертати на мотиваційну сферу. Дітям із ЗНМ важливо, як до них відносяться дорослі, вони прагнуть позитивної оцінки, заохочення. Особливості особистості при заїканні залежать від його клінічної форми. Але, дитині потрібна похвала, позитивне ставлення до себе, а також розуміння того, що оточуючі не зациклюються на їх дефекті.

Тобто, розвиток особистості дітей із порушенням мовлення має низку особли-востей, які в основному проявляються в заниженій самооцінці, негативізмі, мовленнєвій замкнутості, не рідко в агресивності і дратівливості.

Список використаної літератури

1. Андрусишина Л.Е. Диагностика умственной готовности к обучению аномальных детей, поступающих в общеобразовательные школы // Матеріали міжгалузевої науково-практичної конференції “Актуальні питання практичної психології та логопедії в закладах освіти та охорони здоров'я України” / Під редакцією Б.О.Базими. -Харків, 1998. -С.101-105.

2. Андрусишина Л.Є. Особливості довільної пам'яті у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення // Дефектологія-1999. -№4.

3. Андрусишина Л. Є. Психологічні характеристики сформованості операції класифікації у дітей із загальним недорозвитком мовлення // Дефектологія. - 2003. - №4. - С. 37-41.

4. Бабкина, Н.В. Оценка психологической готовности детей к школе : пособие для психологов и специалистов коррекционно-развивающего обучения / Н.В. Бабкина. - 2-е издание. - Москва : Айрис Пресс, 2006. - С. 144.

5. Бреслав М.Г. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве. Норма и отклонения. - М., Просвещение, 1968 - С.464.

6. Венгер Л. Психологическая характеристика ребенка / Л. Венгер // Дошкольное воспитание. - 1977. - №5. - С. 12-28.

7. Выготский Л.С. Мышление и речь. Собр. соч. / Л.С. Выготский - М., 1982. - С. 5-362.

8. Власенко, И.Т. Особенности словесного мышления взрослых и детей с нарушениями речи : монография / И.Т. Власенко. - Москва : Педагогика, 1990. - С.184.

9. Волковская Т.Н., Юсупова Г.Х. Психологическая помощь дошкольникам с общим недоразвитием речи. - М.: Книголюб, 2004 - С.18-56.

10. Давидова О. Вплив психофізичних відхилень на стан мовленнєвого розвитку дитини //Дефектологія. - 2007. - №11. - С. 49-51.

11. Корнев А.Н. . Ранние проявления речевого дизонтогенеза у детей. //Новости оторинолярингологии и логопатологии (приложение № 2, 2000) Расстройства речи. Мультидисциплинарный подход к изучению, диагностике и коррекции. Материалы конф. «Реабилитация пациентов с расстройствами речи», СПб, 2000, с.191-197.

12. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей. -К.: 1963 - С.23.

13. Леонтьев А.А Слово в речевой деятельности. 2006 - С.78.

14. Логопедия: учебник для студентов дефектол. фак. пед. Высших учеб. Заведений / Под ред. Л. С. Волковой. - М.: Гуманитар изд. центр ВЛАДОС, 2007. - С.572-595.

15. Лурия А.Р. Язык и сознание. - М.: 1985 - С.3-110.

16. . Маралов В.Г. Развитие речи детей и проблема формирования социально активной личности / В.Г. Маралов, В.А. Ситаров. - М. : МГПИ им. В.И. Ленина, 1987. - С.93.

17. Пахомова Н. Г. Діагностика мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку з дизартрією до навчання в школі. Навчально-методичний посібник. - Полтава: АСМІ, 2008. - С.84.

18. Піроженко Т. Мовлення дитини: Психологія мовленнєвих досягнень дитини. - К. : Главник, 2005 - С.112.

19. Савченко М. А. Методика виправлення вад вимови у дітей. К.: Рад. Школа, 1983. - С.165.

20. Справочник практического врача / Сост. И. Бородулин; Под. ред. А. И Воробьева. - 9 - е изд., перераб. И доп. - М.: ОООИздательство “Оникс”: Изд. “Мир и Образование”, 2005. - С.861.

21. Тарасун В.В. Превентивне навчання дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку. - К.: 1998 - С.46-58.

22. Тищенко В., Рібцун Ю. Як навчити дитину правильно розмовляти: від народження до 5 років: Поради батькам / В. Тищенко, Ю. Рібцун - К.: Літера ЛТД, 2006. - С.128.

23. Тищенко В. В. Зміст інтелектуального компонента мовленнєвої діяльності. Науковий Часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - №3. - С.129-141.

24. Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Т. В. Основы логопедии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. “Педагогика и психология (дошк.)”. - М.: Просвещение.

25. Цветкова Л.С. Восстановительное обучение при афазии. - М.: 1987 - С. 5-43.

Размещено на Allbest.ru