Адаптація студентів-першокурсників до навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота на тему:

Адаптація студентів-першокурсників до навчання

Львів 2015

Студентські роки - один із найцікавіших та одночасно найважчих періодів життя , він переповнений як веселощами і пригодами, так і труднощами пов язаними із процесом дорослішання та розумінням того що ми самі є творцями нашого майбутнього. Безперечно найбільш стресовим та фатальним для студентів завжди є перший семестр чи рік навчання , коли студент , що лише нещодавно був школярем тільки но починає відкривати для себе дорослий світ із всіма його проблемами та відповідальністю,займатися переорієнтацією зі шкільного життя на нові принципи, пов'язані зі зменшенням або відсутністю батьківського і вчительського контролю, необхідністю самостійного вирішення проблем побуту і самообслуговування (особливо при переході з домашніх умов до гуртожитку), життєдіяльності в нових соціальних умовах. Навчання у ВНЗ для молодої людини відкриває широкі перспективи для її розвитку як у науковій діяльності так і у пізнанні самого себе, проте суперечності студентського віку, величезна кількість нової інформації, жорсткий ліміт часу та нова обставновка змушують першокурсників неабияк хвилюватися , що у свою чергу спричиняє нервові зриви, стресові реакції , порівняно низької успішності, труднощів у спілкуванні , зниження працездатності, утому, сонливість, головний біль, домінування пригніченого настрою, вікові рівні тривожності, загальмованість або, навпаки, гіперактивність, яка супроводжується порушенням дисципліни, пропусками занять, відсутністю мотивації навчальної діяльності. Саме тому дуже важливим є у цей складний час пристосуватися до нових умов , що диктує нам соціальне середовище у котре ми потрапили ,тобто адаптуватися , тобто зуміти зібратися у відповідний момент , відповідати вимогам і нормам навчального закладу, а також в умінні розвиватися в новому для себе середовищі, реалізувати свої здібності та потреби, не вступаючи із цим середовищем у протиріччя.

Багато вчених-психологів займалися вивченням проблеми адаптації студентів до навчання у ВНЗ. Більшість науковців під процесом адаптації розуміє складну систему перетворень, що відбуваються з людиною відповідно до зміни в умовах її життя, внаслідок яких виникають певні якості: адаптація як безпосередній результат цих перетворень, тобто стан узгодження наявних якостей і вимог середовища, або адаптація як інтегрована особистісна якість, що забезпечує здатність людини до подальших перетворень. адаптація студент куратор навчальний

Отже, результатом процесу адаптації є адаптованість людини до певної системи. Каземирчинко визначає соціально-психологічну адаптацію студента, як процес побудови оптимальної відповідності особистості та професійного й навчального оточення у процесі здійснення обраної самостійної діяльності, що дає змогу людині задовольнити актуальні потреби, формувати особистісні та суспільно значущі наміри. Загальна мета адаптації студента до навчання у ВНЗ полягає у збережені психічного й фізичного здоров'я людини та забезпеченні відповідності психічної діяльності та активності її поведінки вимогам навчального оточення й інституціонального середовища ВНЗ. Вона конкретизована у окремих завданнях, які висуває перед студентом вищий навчальний заклад, як нове організаційне середовище життєдіяльності. Суть завдань полягає у "зануренні" особистості у чотири ортогональні сфери, що "мають свої інваріантні оформлення, свої закони і вимоги, правила гри, процесуальну і феноменологічну обумовленість впливу на неї. Відомий вітчизняний психолог Л.С. Виготський, аналізуючи процес входження дитини у нові соціальні ситуації та процес формування у неї певного ставлення до суспільного оточення, розглядав адаптацію як один із провідних чинників і як необхідну умову соціалізації. Вирішення питання адаптації студентів до навчання у ВНЗ хвилює цілу низку вітчизняних науковців. Зокрема, Т.В.Алексєєва, О.П.Венгер, В.Г.Гамов, О.Д.Гречишкіна, Г.П.Левківська, Є.О.Резнікова, О.Г.Солодухова, Ф.Г. Хайруллін, А.В.Фурман досліджували проблему адаптації студентів до навчання у ВНЗ; Н.М.Дятленко, Л.Гармаш, Н.Коцур, Л.В.Клочек, Л.В.Косарєва, Н.В.Любченко, О.В.Прудська, І.М.Шаповал вивчали адаптацію студентів-першокурсників до навчання у вищих навчальних закладах; І.Д.Бех займався проблемою соціально- психологічної адаптації підлітка до нових умов навчання; педагогічні аспекти адаптації студентів досліджуються в працях В.С.Штифурак, В.С.Сорочинської; труднощі початкового етапу навчання і чинники, що впливають на процес адаптації у своїх роботах виділяють А.Д.Андрєєва, Ю.О.Бохонкова, С.А.Гапонова, В.Д.Острова, О.В.Прудська; В.П.Каземіренко розробив програму дослідження соціально- психологічних чинників адаптації молоді до навчання у ВНЗ та майбутньої професії тощо. В основі запропонованої В.А. Семиченко концепції системного розгляду процесу адаптації покладено ідею про те, що це складне явище, яке має певну структуру, яка складається з підсистем .Підсистема середовища, яка відображає відносини людини та тих зовнішньо-предметних умов, що її оточують, підсистема енергетична, яка відображає ресурсні можливості організму, їх спроможність забезпечити функціонування основних систем організму в умовах підвищення енерговитрат , підсистема діяльнісна відображає здатність людини виконувати дії, що складають зміст відповідної діяльності, підсистема соціальна відображає входження людини в нове соціальне середовище, Підсистема особистісна відображає той загальний результат адаптації, коли людина відчуває психологічний комфорт від ситуації свого життя, приймає її як конструктивно значущу, що відкриває подальші перспективи розвитку. Отже, початок навчання в університеті - це досить складний і багатогранний процес в житті кожного студента, до якого входить активне пристосування до нових умов життя, включення в кардинально новий вид діяльності, пристосування до нового соціального середовища. Тому важливим аспектом адаптації вважається прийняття індивідом нової соціальної ролі а допомогти йому в цьому може колектив студентської академічно групи.

За час навчання в університеті в житті студентів відбуваються значні зміни як психологічного, так і соціального плану.  Зокрема, відбувається якісний стрибок від позиції школяра до соціально-психологічної позиції майбутнього спеціаліста, тобто від позиції учнівської молоді до позиції керівника, професіонала. Помилково вважати, що першокурсники є цілковито самостійними, морально та соціальне зрілими суб'єктами. Адаптація випускників середньої школи до системи навчання у вузах є багаторівневим і багатоплановим явищем, яке базується на багатьох механізмах: звикання, пристосування, відтворення, взаємодоповнення, творення, управління та самоуправління. Процес адаптації є інтеграцією впливів різноманітних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Дослідження показали, що більшість студентів І курсу (96,4%) перебувають у матеріальній залежності від батьків і родичів; 59,2% першокурсників підкреслюють і свою психологічну залежність від батьків, сім'ї; 89,5% відмічають психологічну залежність від друзів. Фактично всі іногородні студенти (98,7%) нудьгують за домом, родичами, друзями, у 71% -- проблеми і складнощі з новим режимом дня, організацією харчування, відпочинку, самостійною підготовкою тощо.

У результаті проведення численних діагностичних процедур (бесіда, анкетування, спостереження, експертне оцінювання) на сьогодні є можливість виокремити кілька груп труднощів у навчанні студентів-першокурсників.  Перша група має доволі опосередковане відношення до психології, але є суттєвою і стосується великого числа студентів. Мається на увазі відсутність у першокурсників багатьох спеціальних організаційно-навчальних навиків, необхідних у вузівському навчанні:  конспектування лекцій та першоджерел, користування бібліотекою тощо. Зазвичай, подібні вміння й навички дуже швидко набуваються, але зафіксовано негативний вплив їхньої відсутності на успішність навчання і на цілісні показники адаптації студентів. До цієї ж групи слід віднести відсутність адекватних комунікативних навичок.

Психологічна непідготовленість до нових соціальних умов негативно діє на загальний стан здоров'я студентів, послаблює увагу, пам'ять, мислення волю. Виникає стан емоційного напруження, яке, як відомо, може стати патогенною основою різних захворювань: руйнується гармонія та чіткість поведінки, що призводить до нервових розладів. В цьому випадку виникають протиріччя між внутрішніми можливостями студента та зовнішніми труднощами фактори, які сприяють виникненню емоційної напруги недостатня кількість інформації, її протиріччя, надмірна різноманітність чи монотонність; - недостатньо сформовані такі риси особистості, як готовність до навчання, здатність навчатись самостійно, володіти своїми індивідуальними особливостями пізнавальної діяльності, вміння раціонально планувати свій робочий час для самостійної підготовки; - оцінка роботи як такої, що перевищує можливості студента за об'ємом чи ступенем важкості, невизначені вимоги, критичні обставини чи ризик під час прийняття рішень. Довге емоційне напруження характеризується явищами загальної дезінтеграції, що проявляється в ослабленні регуляторних впливів на основні вегетативні функції. Також студентам, які мають низьку успішність в навчанні, характерні зневага інтересами оточуючих, специфічне відношення до загальноприйнятих норм суспільної поведінки, ригідність мислення тощо.  Аналізуючи труднощі навчання студентів-першокурсників. слід вказати також на труднощі соціально-психологічної адаптації. При вступі до вищого навчальною закладу студент як особистість продовжує формуватись і розвиватись відповідно до свого нового соціального становища, яке він займає у суспільстві, під впливом нового оточення, нового колективу, нових умов і вимог. Значно розширюється коло відносин першокурсника з представниками соціальних груп: у школі -- однокласники, вчителі, в університеті -- однокурсники, студенти інших вузів і факультетів, викладачі, методисти, співробітники вищого навчального закладу тощо. Для тих, хто живе в гуртожитку, на квартирі -- нове коло побутового спілкування, а отже, нові проблеми.

Важлива роль на першому етапі відводиться куратору, який допомагає студентам адаптуватися до нових для них спеціальних умов, закласти підвалини сприятливого клімату в групі. Із цією метою необхідно проводити адаптаційні тренінги, масові заходи (концерти, КВК, екскурсії). Така робота допомагає зменшити показники тривожності студентів-першокурсників. З'являються перші ознаки здорових, успішних колективних груп. Куратори разом з викладачами, що викладають дисципліни, повинні допомогти першокурсникам пристосуватися до умов студентського життя як психологічно, так і соціально. При цьому слід враховувати вікові особливості підліткового і юнацького віку.

Адаптація носить колективний характер, це безперервний процес, який не припиняється ні на день, також цей процес відбувається з коливаннями, навіть впродовж одного дня відбуваються перемикання в найрізноманітніші сфери ( діяльність, спілкування, самосвідомість).

Варто зауважити, що емоційний стан першокурсника на початку першого семестру є досить специфічним. Він не повторюється у процесі подальшого навчання; втім, його проходження визначає, до певної міри, успішність адаптації студента до умов навчання вищого закладу освіти. Цей емоційний стан виникає як результат несвідомого співвіднесення попередніх очікувань першокурсника від навчання у вузі та його перших вражень від цього процесу. Можна припустити, що його очікування від навчання породжують як піднесення, ейфорію, так і певну тривогу, пов'язану з побоюванням розчаруань як у навчальній, так і у міжособистісній сферах.

Отож, адаптація це не лише неминучий, а і необхідний процес, протягом якого відбувається  визнання тих необхідних змін, які відбуваються у самосвідомості особистості в процесі засвоєння нових видів діяльності і спілкування.

Для успішної адаптації студентів у перший період навчання необхідно звернути увагу на те, щоб у навчальному процесі ширше використовувалися проблемні методи навчання і виховання, прищеплювалися практичні навички та любов до майбутньої професії; бажано взяти під контроль випадки вибуття студентів з навчального закладу, аналізуючи при цьому причини відсіву; а також, вдосконалювати систему заохочень у навчанні.

Якщо студент ще до вступу у ВНЗ твердо вирішив питання про вибір професії, усвідомив її значення, позитивні та негативні фактори, то навчання у ВНЗ буде цілеспрямованим і продуктивним, і адаптація буде здійснюватися без особливих труднощів.

Таким чином, успішна адаптація першокурсників до життя та навчання у ВНЗ є підґрунтям подальшого розвитку кожного студента як особистості, майбутнього фахівця.

Адаптація студентів до навчальної діяльності обіймає вплив як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, до яких відносяться зміст та організація навчального процесу у ВНЗ . Особливої уваги тут потребують студенти-першокурсники, оскільки звична для них організаційна модель навчання  відрізняється від навчання у вищій школі. Зокрема, в останньому випадку характерні висока інтенсивність розумової праці, більший обсяг теоретичних знань, нерівномірність академічного навантаження, яка досягає свого апогею у період сесії. Розбіжності зумовлені й відмінностями щодо циклу навчальних дисциплін, що вивчаються у ВНЗ, появою профільних предметів, з якими студент пов'язує свою майбутню професійну діяльність . Студенту-першокурснику доводиться пристосовуватися до нових вимог, які ставить перед ним вища школа і водночас до нових соціальних обставин спілкування з ровесниками та педагогами, форм і методів навчання (самостійної роботи, групових форм взаємодії та ін.) та побуту (відсутність звичного родинного кола , матеріальні труднощі, складність проживання в гуртожитку тощо). Для навчального процесу першокурсників характерні інтенсивне розумове навантаження, сприйняття великого інформаційного потоку, високе емоційне напруження, чітка регламентація праці і відпочинку.

Размещено на Allbest.ru