Таблиця № 1. Розподіл респонденітв за показниками якості шлюбу та характеру сексуальних стосунків (в %).

Сексуальна гармонія в шлюбі корелює з такими позитивними показниками взаємин як: задоволеність шлюбом, співпадання поглядів і установок, щирістю і довір'ям у взаєминах, стійким почуттям любові і симпатії до партнера.

Обстеження подружніх пар, які характеризуються психологічним благополуччям, але сексуально дисгармонійні, слід зазначити, що їм притаманні неузгодженість сексуальних установок, темпераментів і інших параметрів. Оцінюючи якість шлюбу в виділених групах і будуючи прогноз взаємин ми рахуємо, що більшої уваги заслуговують пари з несприятливим психологічним кліматом і дисгармонійними взаєминами, так як це часто приводить до розлучень. А також потребують уваги пари, яким притаманні сексуальна дисгармонія і психологічне благополуччя. Як бачимо, дослідження підтвердило взаємообумовленість і взаємопов'язаність психологічних і сексуальних взаємин в сім'ї, і дана проблема потребує подальшого вивчення і аналізу для покращення взаємин в шлюбі на різних вікових етапах його функціонування.

Висновки

На основі дослідженого можна зробити наступні висновки:

Шлюб, з погляду соціального відтворення суспільства і його моральної чистоти, це самий геніальний винахід людства. За християнської моралі справжня любов починається тільки в шлюбі, де індивід повністю розкутий і довірився іншому.

Сім'я - невід'ємний осередок суспільства, і неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходилося без сім'ї. Недалеке майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини сім'я - початок початку. Поняття щастя майже кожна людина пов'язує, насамперед, із сім'єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Сім'я - це й результат, і ще більшою мірою - творець цивілізації.

Сім'я - найважливіше джерело соціального та економічного розвитку суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство людини.

Для забезпечення якісного зростання працівника і підростаючого покоління повинні бути створені відповідні життєві умови та матеріальні кошти, включаючи в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість харчування, охорони здоров'я, сфери послуг, можливості відпочинку охорони здоров'я, сфери послуг, можливості відпочинку, зняття нервової напруги. Одним слово, зростає потреба в якості життя.

Дослідження проблем, пов'язаних з сім'єю, стає дедалі важливішим як у теоретичному, так і в практичному, життєвому плані. Відомо, що нестабільність шлюбу та сім'ї, яка виявляється в зростанні кількості розлучень, характерна практично для всіх розвинених країн світу. Це пояснюється впливом урбанізації і викликаної нею інтенсивної міграції населення, емансипацією жінок, науково-технічною революцією, причинами соціально-економічного, культурного, етнічного, релігійного характеру.

Сучасні тенденції в розвитку сім'ї характеризуються такими соціальними особливостями:

Шлюб, який є основною сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб, союзом жінки і чоловіка.

Додержання принципу егалітарності на противагу патріархальності, чоловічої авторитарності, які не обмежують права і гідність чоловіка та жінки, забезпечують кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання.

Сьогодні створюються реальні передумови для подолання суперечностей між коханням і обов'язком, індивідуальним та суспільним інтересом в інтимному житті людини.

Суспільна цінність сім'ї все більше визнається її роллю в примноженні, передаванні в спадковість приватної власності, організації виробництва (фермерів і ремісників), організації споживання і побуту тощо.

У теперішній час інститут сім'ї переживає скрутні часи. Відпало багато чинників, стабілізуючих сім'ю ззовні: економічна залежність жінки від чоловіка, юридична, релігійна, моральна заборона або осуд розлучень. У цих умовах визначальне значення для стабільності шлюбу набувають внутрішні чинники, властиві сім'ї. Численні соціологічні дослідження показують: в основі розлучення в переважній більшості випадків лежить конфлікт між подружжям, який досягнув такого степеня, що розв'язати його можна лише шляхом розірвання шлюбу.

Виділяють кілька рівнів подружніх взаємин, на яких можуть відбуватися конфлікти.

Психофізіологічний - дисгармонія з'являється в порушеннях сексуального життя. У цілому явище це зустрічається досить часто, проте як основну причину рішення про розлучення його відзначають лише окремі.

Психологічний - в сім'ї створюється нездоровий клімат, який виявляється в постійних сварках, взаємних причіпках, дратівливості, яка найчастіше виміщується на дітях.

Соціально-рольовий - симптоми порушення стабільності цього рівня - неправильне, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження, хаотичність сімейного укладу.

Соціокультурний (духовний) - конфлікти набувають форму нерозуміння подружжям одне одного, неповаги, відсутності інтересу чи незадоволення спілкуванням з партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів.

Проте більша частина розлучень відбувається, зрозуміло, через причин, які виникають безпосередньо у результаті спільного життя. Найбільша кількість розірваних шлюбів припадає на вік 25-30 років, коли подружжя стає досить самостійним в матеріальному плані, встигли непогано дізнатися недоліки одне одного і переконатися в неможливості жити разом.

Тим часом вони досить молоді, щоб створити нову повноцінну сім'ю і мати дітей. Також велика кількість розлучень припадає на вік близько 40 років. Це пов'язано з тим, що діти виросли та немає потреби зберігати сім'ю заради них, а в одного з подружжя фактично є інша сім'я.

Максимальна частка розлучень падає на перші п'ять років подружнього життя. Наявність в сім'ї дітей безпосередньо впливає на міцність шлюбу. У багатодітних сім'ях, де кількість дітей понад три, відсоток розлучень набагато нижчий середнього рівня.

При розлученнях як провідні вказуються три групи причин.

Побутові (житлові умови, невміння чи небажання одного з подружжя вести домашнє господарство, матеріальна незабезпеченість, вимушене роздільне проживання).

Міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові та прихильності, грубість, різні погляди на життя, хвороба одного з подружжя, ревнощі, помисливість). У цьому блоці головним чинником є грубість і неповага одне до одного. Для жінок - ініціаторів розлучення ці причини частіше виявляються пов'язаними з алкоголізмом чоловіка, звідки і виникають грубість, побої, образи, загрози тощо. Для чоловіків, як правило, грубість дружини має принципово інший зміст. Це насамперед неповага до чоловіка, невіра в його здібності, небажання рахуватися з його інтересами, нехтування до виробничих (професійних) успіхів і невдач, докори, дріб'язкова опіка, нелюбов до друзів чоловіка та ін. З цим тісно оповиває такий чинник, як різниця поглядів на життя - так звана несхожість характерів. Вона має більше значення для чоловіків, ніж для жінок.

Зовнішні чинники (зрада, поява нової сім'ї чи нового почуття у ініціатора розлучення, втручання батьків й інших осіб).

Звісно, усі три групи чинників тісно переплітаються. Так, зрада може бути наслідком неуваги, грубості, а грубість - результатом господарських негараздів тощо.

Різні люди по-різному переживають розпад своєї сім'ї. За оцінками багатьох російських та зарубіжних соціологів, дуже поширеними наслідками розлучень є зниження трудової активності, висока ймовірність нервових стресів, психічних розладів. Для суспільства особливо обтяжливо, що послаблюється вплив батьків на виховання дітей і діти стають предметом серйозних конфліктів між подружжям, яке розлучається, причому найчастіше такі конфлікти виходять далеко за рамки передрозлучної і розлучної стадій і мають продовження протягом багатьох років.

Отже, нестабільність шлюбу створює гострі проблеми як для тих, хто хоче створити сім'ю, так і для тих, чия сім'я виявилася зруйнованою. Водночас розлучення не можна розглядати як цілком негативне явище, оскільки свобода розірвання шлюбу - одне з засобів гарантування соціальної справедливості в сімейно-шлюбних відносинах засіб збереження їх моральних підвалин. Принципово неправильні як зловживання свободою розлучення, так і огульно негативний підхід до розлучень незалежно від індивідуальної ситуації.

Разом з тим важливу роль в профілактиці розлучень можуть зіграти служби сім'ї, поліпшення організації побутового обслуговування, розв'язання житлової проблеми.

Отже, можна виділити три основні “гарячі точки” в сімейно-шлюбних відносинах: 1) проблема стабільності сім'ї, 2) проблема народжуваності і 3) проблема напруженості в сфері побуту. Але навіть високий рівень розлучень не означає розпаду шлюбу як інституту і кризи сім'ї взагалі. Навпаки, сім'я визнається безумовною цінністю всіма віковими категоріями. Йдеться тільки про якість сімейних відносин, до яких люди пред'являють все вищі вимоги.

Перебуваючи у тісному взаємозв'язку із соціальним організмом, будучи його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні розвитку сім'ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім'ї, збагачення її соціальних функцій.

Водночас розвиток сім'ї, зміцнення її і стабілізація - справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

Загальновідомо, що відчуття повноти життя створюють людині улюблена робота і благополучна родина. Вони піднімають і окриляють людину, роблять її життя осмисленим і цікавим.

Сім'я - це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі здорові сім'ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі суспільство відчувало родинне тепло і затишок.

Список використаної літератури

1. Алёшина Ю.С., Гозман Л.Я. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. - М., 1987.

2. Андрійченко К.В. Психологія сім'ї. - Харків, 1999.

3. Антонов А. И. і Борисов А. А. Кризис семьи и пути его преодоления. - М., 2000.

4. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д., 1996.

5. Бодалёв А.А., Столин В.В. Семья в психологической консультации. М., 1989.

6. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детскогопсихиатра.-М.: Просвещение, 1998.

7. Васильченко Г.С., Решетняк Ю.Н. Любовь, брак, сексуальное партнёрство. - М., 1990.

8. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальные исследования. - 1995. - №10.

9. Дементьева Й. Первые годы брака. Проблемы становлення молодой семьи. - М.: Наука, 1991.

10. Дорно П. В. Современный брак: проблемы и гармонии. - М., 2000.

11. Зайцева З. Г. Неблагополучна сім'я та її вплив на формування особистості дитини // Соціальна підтримка молодої сім'ї. - К.:Академпрес, 1994.

12. Карел Вiтек. Проблеми подружнього благополуччя. - М.,1988.

13. Кратохвил С. Психотерапия семейно-социальных дисгармоний. М., 1991.

14. Мацковский М. С. Современная семья. - М., 2001.

15. Мишин Т.М. Семейная пситерапия при неврозах и психозах. - Л.,1998.

16. Нефьодов В.І, Щербань Ю.Ю. Мистецтво виховання в родині. - Мінськ, 1991.

17. Піча В. М. Соціологія сім'ї. Матеріали до лекції з курсу “Соціологія”. -Львів, 1999.

18. Проблеми і перспективи української сім'ї // Галицькі контракти. - 2001. - №11.

19. Соціальні та психологічні особливості сучасної сім'ї. - К., 2000.

20. Сухомлинський В. О. Мікроклімат вашого дому // Твори. В 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1987.

21. Сысенко В.А. Отцы и дети // Социологические исследования. - 1996. - №2.

22. Харчев А.Г. Брак и семья. - М., 1999.

23. Харчев А.Г., Голод С.И. Профессиональная работа женщин и семья. - С.-Пб., 1994.

24. Хромишенко Г.С. Сім'я - держава в державі. - К., 1996.

Размещено на Allbest.ru