Методологія і методи етнічної психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практичне заняття

Методологія і методи етнічної психології

Методологічні принципи етнопсихології

Методологія етнічної психології - це найбільш загальні уявлення про ідейні позиціях цієї науки, основні закономірності пізнання й осмислення нею національно-психологічних особливостей представників конкретних етнічних спільнот. Методологія етнічної психології визначається, з одного боку, своєрідністю її предмета: щоб успішно досліджувати національно-психологічні особливості людей, потрібно чітко уявити собі їх зміст, закономірності формування та функціонування, співвідношення з іншими елементами суспільної свідомості. З іншого боку, лише пізнання реальної специфіки і закономірностей розвитку національної психіки допомагає визначити ті методи і використовувати ті методики, за допомогою яких вона може ефективно вивчатися.

Зазвичай розрізняють три рівні методології етнічної психології .

Загальна методологія забезпечує найбільш правильні і точні уявлення про найбільш загальні закони розвитку об'єктивного світу, його своєрідності і складових компонентах, а також місце і роль у ньому тих явищ, які вивчає етнічна психологія. Загальна методологія вітчизняної психологічної науки виходить з того, що:

- оточуючий нас світ матеріальний (складається з матерії);

- матерія первинна, а свідомість і психіка вторинна;

- різні види матерії знаходяться в безперервному русі, розвитку і взаємодії;

- рух і взаємодія матерії визначають собою якісні особливості всіх суспільно-психологічних явищ (у тому числі і національно-психологічних феноменів) і соціальної (національної) активності людей;

- взаємодія - це об'єктивна, універсальна форма руху і розвитку, що визначає існування і структурну організацію будь матеріальної системи, в тому числі і соціальних (етнічних) груп;

- в історії людства взаємодія була початковою формою зародження і подальшого розвитку всього існування, усього життя людей як високоорганізованих живих істот з розгалуженою системою різних форм зв'язків між ними і навколишньою дійсністю;

- тільки в ході філогенетичної еволюції самої людини взаємодія його з іншими індивідами перетворилося на повноцінну, різнорівневу і багатофункціональну спільну діяльність людей;

- в результаті взаємодії людей народжується і всі " соціальне", тобто суспільні (в тому числі і національні) відносини;

- характер і зміст численних громадських відносин багато в чому обумовлені специфікою і обставинами самого взаємодії, цілями, переслідуваними конкретними людьми в його процесі, а також місцем, яке вони займають у суспільстві; - всі види суспільних відносин пронизують, в свою чергу, психологічні відносини людей, тобто суб'єктивні зв'язки, що виникають в результаті їх фактичної взаємодії і супроводжувані вже різними емоційними і іншими переживаннями (симпатіями і антипатіями) індивідів, в них беруть участь;

- як результат матеріального і духовного життя індивідів, їх історичного розвитку формується громадська (у тому числі і національне) свідомість людей, що представляє собою відображення їх соціального буття, суспільних і психологічних відносин;

- суспільну свідомість, соціальні та психологічні відносини людей піддаються всебічному вивченню та осмисленню за допомогою спеціальних методів і методик дослідження, розроблених психологічною наукою.

Спеціальна методологія, або методологія самої етнічної психології, дозволяє останньої формулювати свої власні закони та закономірності, що відносяться до своєрідності формування, розвитку та функціонування тих феноменів, які вона досліджує. Спеціальної методологією етнічної психології виступають методологічні принципи психологічної науки в цілому, якими вона повинна керуватися при аналізі національно-психологічних феноменів.

Принцип детермінізму показує причинний обумовленість національно-психологічних особливостей соціальними та іншими, в тому числі факторами, що впливали на процес формування тієї чи іншої етнічної спільності, які й визначають специфіку функціонування та прояву цих обов'язків.

Ось чому для того, щоб правильно осмислити конкретний етнопсихологічний феномен, необхідно зрозуміти специфічні причини і умови, що його породили.

Методологічний принцип єдності свідомості і діяльності озброює етнопсихологію правильним розумінням сутності прояви етнопсихологічних феноменів залежно від закономірностей того чи іншого виду діяльності, до якої залучений представник національної спільноти. З одного боку, очевидно, що загальні закономірності конкретної діяльності народжують схожість у прояві психології її суб'єктів, з іншого - національна самосвідомість, будучи за своїм походженням своєрідним у кожного народу, вносить таку ж відмінність і в елементи, форми і результати самої діяльності.

Принцип особистісного підходу вимагає при вивченні будь-яких національно-психологічних особливостей враховувати, що їх носієм завжди виступає, по-перше, конкретна особистість і, по-друге, представник певної етнічної спільності, з характерними для нього почуттями, думками, переживаннями і т.д. Отже, потрібно постійно пам'ятати: в психології кожної людини присутній і особистісно, і національно особливе, які проявляються в єдності і суперечливості свого поєднання.

Методологічні принципи етнопсихології. Етнічна психологія, як й інші психологічні галузі, дотримується методологічних принципів, прийняті у загальній психології:

* єдності психіки та діяльності;

* детермінізму;

* відображення;

* конкретно-історичного;

* системного;

* особистісного підходу.

Але в етнопсихології як окремій науковій галузі існують і власні методологічні принципи. Зокрема, В. Хрущ пропонує принципи, яких потрібно дотримуватися при зіставленні різних націй.

1. Принцип обґрунтованості та достовірності. Національно-психологічні особливості повинні порівнюватись на основі чітко обґрунтованих показників у рамках своєрідності того класу психологічних феноменів, які становлять зміст і структуру певної діяльності. Тобто критерії дослідження повинні бути чітко обґрунтованими.

2. Принцип порівняння та зіставлення значимих величин. Порівнюватись і зіставлятись повинні істотні, значимі величини національної психології, які визначають специфіку функціонування останньої.

3. Принцип історично-гносеологічного підходу. Порівняння та зіставлення мають вестися на основі врахування умов, у яких, з одного боку, формувались національно-психологічні феномени, а з іншого - проводились дослідження. національний психологічний етнічний

4. Принцип соціального підходу. Сутність національно-психологічних особливостей певної групи потрібно аналізувати також з урахуванням її соціального статусу. Адже вивчення цих особливостей не є самоціллю. Воно необхідне для аналізу діяльності представників конкретних спільностей, виховної роботи з ними, оптимізації їхніх стосунків з іншими етнічними групами.

Можна говорити і про наявність у етнічної психології своїх власних методологічних принципів, яким, наприклад, виступає принцип гносеологічного підходу до аналізу національно-психологічних особливостей людей, який орієнтує на ретельне вивчення і зіставлення соціально-історичної своєрідності процесів розвитку однієї нації чи народу з іншими, вчить бачити прояв специфічного в психології людей як результат закономірного поєднання впливу відомих економічних, політичних, соціальних, культурних і психологічних факторів.

Крім того, необхідно брати до уваги і принцип обліку етнологічних факторів. Останні є похідними від матеріального життя і матеріального буття людей. При їх осмисленні важливо керуватися демографічними та статистичними закономірностями, яким вони підкоряються у своєму розвитку, впливаючи тим самим і на психологію людини.

Слід пам'ятати і про принцип відносності всіх психологічних характеристик націй, рівноправності та взаємоповаги їх представників в питаннях духовного розвитку кожного етносу, який орієнтує вчених на досить обережне поводження з результатами своїх досліджень, передбачає відмову від протиставлення і абсолютизації конкретних рис етнічної психіки конкретних народів.

Нарешті, приватна методологія етнічної психології представляє собою сукупність методів, способів, прийомів, методик і технік дослідження конкретної наукою різних явищ, які становлять предмет і об'єкт її аналізу. Під методом звичайно розуміється основний шлях пізнання того чи іншого явища, а під методикою - сукупність методичних, технічних прийомів, які своєю своєрідністю, послідовністю і взаємозв'язком модифікують даний метод. Методики на відміну від методу, що має більш універсальний характер, завжди прив'язані до вивчення якого-небудь конкретного феномена. Під технікою ж дослідження того чи іншого явища зазвичай мається на увазі сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання тієї чи іншої методики (прийоми статистичного аналізу, прийоми контролю надійності інформації, прийоми вимірювання кількісних характеристик і т.д.).

Вивчаючи психічні процеси у представників етнічних груп, етнопсихологія застосовує певні методи (способи і прийоми) дослідження. Вибір методів, послідовність і техніка їх застосування - все це визначається обсягом, характером фактичного матеріалу та умовами проведення дослідження.

У етнопсихології широко використовується метод порівняння і зіставлення, особливо коли мова йде про історичні спільнотах. При цьому будуються аналітичні порівняльні моделі, класифікуються і групуються етнічні групи, етнічні процеси за певними принципами, критеріями і ознаками. Порівняльний аналіз орієнтує дослідника на розкриття загальних характеристик етносів різних країн, а також їх історичних епох в процесі розвитку. Як один з методів вивчення етнопсихології школою Л.С. Виготського застосовувався метод порівняльного аналізу психічної діяльності "культурного " людини і " примітиву "; це дозволяло робити висновки, наприклад, про те, що для останнього характерна закомплексованість мислення, якої позбавлений більш цивілізована людина.

Бихевиористський метод полягає в спостереженні за поведінкою окремого індивіда і етнічних груп. Вихідними для цього методу є дії людей, а також дослідження емпіричних фактів.

Існують також прийоми, що дозволяють членувати складений об'єкт на частини за допомогою аналізу, вивчаючи зв'язки між ними і роль цих частин в процесі функціонування об'єкта як єдиного цілого. Даний метод реалізує структурно-функціональний підхід.

Методи етнопсихології мають бути безпосередньо пов'язані з людською практикою, тобто сприяти і сприяти вирішенню завдань в умовах реальної дійсності конкретного суспільства.

Порівняльно-культурний підхід до вивчення етнічних явищ і процесів.

Загальна характеристика двох основних стратегій етнопсихологічних досліджень В етнопсихології умовно виділяють два основних типи досліджень. Кроскультурні дослідження, котрі полягають у тому, що підбирається будь-яка психологічна методика, адекватна поставленим завданням, і за її допомогою проводяться дослідження двох або кількох груп, утворених представниками певних етнічних спільнот. Отже, специфіка кроскультурного етнопсихологічного дослідження полягає в тому, що дослідження проводяться паралельно в кількох групах піддослідних, що належать до різних культур. Результати, отримані в різних групах, порівнюються та аналізуються. Акцент, залежно від орієнтації дослідника, ставиться або на пошуку відмінностей у результатах вибірки, або на підкресленні схожості якихось суттєвих моментів.

Останнім часом стає очевиднішою недоцільність жорсткого протиставлення двох орієнтацій - або на пошуки відмінностей, або на пошуки схожості. Стає актуальною необхідність комплементарних досліджень і цілісного аналізу як загальних моментів, так і відмінних. Слід зазначити, що у кроскультурних дослідженнях, попри їх простоту, доступність і легкість застосування, існує цілий ряд серйозних проблем. Наприклад, перед дослідниками постійно постає питання про валідність методик. Справа в тому, що кожна конкретна методика створюється в певній країні та спрямовується на піддослідних даної культури. Отже, постає запитання: наскільки можливе її використання в інших країнах? Ця проблема знайшла, зокрема, одне зі своїх розв'язань у створенні так званих "вільних від культури тестів", що мало особливе значення для дослідження інтелектуальних здібностей. Але ця задача виявилась складнішою, ніж уявлялося спочатку. Так, дослідники зіткнулись з тим, що навіть ставлення до процедури експерименту в різних етнічних групах не однакове. Наприклад, В. Портеус, який створив тест-лабіринт для вивчення інтелектуальних здібностей, був впевнений, що його невербальний (тобто неопосередкований мовною діяльністю експериментатора) тест може вважатися вільним від впливу культури. Цей тест було запропоновано австралійським аборигенам, і тут з'ясувалося, що вони просто не взаємодіють Валідність (від англ. valid - придатний) - один з основних критеріїв якості тесту. Чим вища валідність тесту, тим краще відображається в ньому та якість, заради виміру якої він власне створювався, і навпаки. зі виконати інструкцію.

Адже вони звикли, що рішення приймається тільки після колективного обговорення, тому вони, по-перше, відмовились приступати до виконання завдань без попереднього з'ясування думки старійшин племені. По-друге, вони не могли погодитися з тим, що сам експериментатор, якого вони урочисто проголосили почесним членом їхньої общини, відмовляється брати участь в обговоренні завдань тесту та допомагати їм. Очевидно, що такі казуси і дали підставу Ф. Гудинафу, автору відомого тесту "Намалюй людину" (що також належав до розряду "вільних від культури") у 1950 р. стверджувати, що спроби створення "вільних від культури" методів приречені на невдачу. Ця позиція, котру підтримало багато дослідників, привела до того, що в останнє десятиріччя акцент у кроскультурних дослідженнях переміщується з кількісних показників на глибинний та різнобічний аналіз результатів. Окрім зазначеної проблеми, перед психологами, які займались порівняльними міжетнічними дослідженнями, постають й інші питання. Наприклад, чи зможе дослідник об'єктивно та неупереджено порівнювати особливості своєї культури та "чужої", чи він має право вивчати тільки ті етнічні групи, до яких сам не належить.

Перед ученими також завжди постає проблема комунікації. Наприклад, якщо дослідник приїхав вивчати чужу для нього культуру, то чи можна стверджувати, що він та його піддослідні будуть правильно розуміти одне одного і що зроблені ним висновки не будуть результатом помилок, які виникають при спілкуванні представників різних культур. Ці та інші проблеми постають щораз перед психологами, що займаються кроскультурними дослідженнями. Дослідження етнопсихології певних груп Отже, другий напрям, що може бути виділений в етнопсихології, не планує проведення міжкультурних досліджень. Об'єктом дослідження він вважає етнічну свідомість і самосвідомість, ставлення певного етносу до інших етнічних груп, специфіку автостереотипів і гетеростереотипів, етнічних установок тощо. Реалізація цього напряму вимагає або створення спеціальних оригінальних методів дослідження, або модифікації вже існуючих у психології методів дослідження свідомості та поведінки, які можна було б застосувати до вивчення специфічного об'єкта.

Найопрацьованішою сферою досліджень етнічної свідомості в цьому напряму є сфера етнічних стереотипів, що досить широко представлена як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі.

Спостереження у етнопсихологічних дослідженнях: його переваги і недоліки. Приклади етнопсихологічних спостережень.

Спостереження як метод вивчення особливостей етнічних груп широко застосовується в етнопсихології. Метод спостереження характеризується тим, що вивчення зовнішніх проявів психіки представників етнічних груп відбувається в природних життєвих умовах. Дослідник за результатами спостереження за діями і вчинками представників етнічних груп судить про особливості психічного життя всієї етнічної групи. Етнопсихологічних спостереження має бути цілеспрямованим. Дослідник повинен чітко уявляти і розуміти, що спостерігати і для чого спостерігати, інакше спостереження перетвориться в збирання випадкових фактів. Спостереження повинно проводитися за певним планом або програмою. Програма спостереження забезпечує досліднику вивчення тих питань і фактів, які він заздалегідь намітив. Без певного плану або програми втрачається основна лінія спостереження.

Спостереження повинно проводитися систематично, а не час від часу.

Систематичність спостереження дозволяє зберегти постійні умови спостереження і тим самим дає можливість встановити тісні зв'язки між що спостерігаються проявами психіки представників певних етнічних груп і, скажімо, історичними процесами, навколишнім середовищем і т.д. Дослідження, що проводиться методом спостереження, вимагає тривалого часу: адже чим триваліший спостереження, тим більше фактів може накопичити спостерігач, тим глибше і надійніше будуть його висновки щодо особливостей етнічних груп.

У природних умовах спостереження є найпростішим методом. Спостерігач повинен триматися осторонь, щоб залишатися непоміченим, або ж так добре змішатися, щоб не привертати до себе увагу. При цьому він повинен помічати і оцінювати всі події, що мають відношення до явища, що підлягає опису. Важливою характеристикою цього методу є невтручання спостерігача в відбуваються явища в процесі спостереження, що визначає достоїнства і недоліки цього методу. При спостереженні неминучі деякі труднощі, які полягають у неможливості контролювати зміну ситуації в етнічному середовищі, в якій відбувається спостереження, а також у впливі неконтрольованих чинників, здатних істотно змінити загальну картину - аж до втрати гіпотетичної зв'язку між явищами, виявлення якої є частиною дослідження. Крім того, ще раз підкреслимо, що спостереження не вільне від суб'єктивності спостерігача, де він, будучи не в змозі зафіксувати всі зміни ситуації, мимоволі виділяє в ній найважливіші для себе елементи, несвідомо ігноруючи інші - найчастіше ті, що суперечать його гіпотезі.

Експеримент як метод етнопсихологічного дослідження: його переваги і недоліки в порівнянні зі спостереженням. Приклади експериментів в етнопсихологічних дослідженнях.

Експеримент як метод етнопсихологічних дослідження на відміну від спостереження є активним методом збору даних. Експериментатор створює необхідні умови для активізації цікавлять його процесів. Повторюючи дослідження при однакових умовах з випробуваними, що належать до різних етнічних груп, експериментатор може встановити психічні особливості певних досліджуваних етнічних груп. Як відомо, експеримент може бути лабораторним або природним. У етнопсихології доцільніше використовувати природний експеримент.

По-перше, в лабораторних умовах будь-який індивід поводиться інакше, ніж у природній обстановці.

По-друге. Природний експеримент поєднує в собі позитивні сторони методу спостереження і лабораторного експерименту. Тут зберігається природність умов спостереження і вводиться точність експерименту. У відповідності із завданням дослідження експериментатор спочатку підбирає умови, які забезпечують найбільш яскравий прояв тих чи інших психологічних особливостей етнічних груп.

Коли існують дві конкуруючі гіпотези й експеримент дозволяє вибрати одну з них, застосовується вирішальний експеримент (experimentum crucis) .

Застосування експерименту стикається з проблемою принципового обмеження, пов'язаного з неможливістю в ряді випадків довільно застосовувати змінні. Так, в етнічній психології емпіричні залежності здебільшого мають статус кореляцій і часто не дозволяють зробити висновок про причинно-наслідкового зв'язку того чи іншого явища. Одна з труднощів проведення експерименту полягає в тому, що дослідник звичайно включений у ситуацію спілкування з досліджуваним об'єктом і може мимоволі впливати на його поведінку.

Проводячи експеримент, необхідно пам'ятати про те, щоб він не був провокацією і не порушував норми законодавства, що регулює питання національних меншин, а також права та свободи громадян, залежно від національності та расової приналежності.

Природний експеримент в етнопсихології . Природний експеримент в етнопсихології вперше був запропонований американським психологом Р. Лап'єром. У 1934 р. він подорожував Америкою з молодим подружжям китайців. (Нагадаємо, що на той час до китайців у США було негативне ставлення). За час подорожі вони зупинились у 67 готелях і пообідали в 184 ресторанах. Їм лише один раз відмовили у прийомі. Через шість місяців, що минули з часу їхньої подорожі, Р. Лап'єр розіслав 250 листів власникам тих самих готелів і ресторанів з єдиним питанням: як вони поставляться до того, що представники китайського етносу будуть їхніми відвідувачами? Р. Лап'єр отримав 92 % негативних відповідей.

Таким чином, було зафіксовано невідповідність реальних дій та словесних (вербальних) відповідей. Цей результат у подальшому отримав назву "Парадокс Лап'єра" і започаткував широку дискусію про співвідношення поведінки та вербальних установок. Природний експеримент Р. Лап'єра став прототипом цілої серії схожих досліджень.

Причому, якщо в експерименті Р. Лап'єра негативне вербальне ставлення вступало в суперечність з позитивними щодо представників іншої етнічної групи, то в інших дослідженнях спостерігалося зворотне співвідношення. Але важливим у цих дослідженнях був сам факт того, що невідповідність існувала, і з цього було зроблено певний висновок: якщо метою дослідження є прогнозування будь-яких особистісних дій або вчинків, то ці дії та вчинки потрібно вивчати безпосередньо, а не покладатись на словесні заяви про наміри. Таким чином, було створено основу для впровадження природного експерименту в практику.

У подальшому було розроблено кілька основних методик дослідження ставлення до певної етнічної групи. Так, для вивчення ставлення до тієї чи іншої групи використовують техніку, запропоновану Р. Бохнером. В один і той самий день у "Рекламі" з'являються дві аналогічні об'яви: "Молода сім'я без дітей зніме невеличку квартиру..." Об'яви відрізняються тільки вказаною у них національністю подружжя. Даються два номери телефону, за яким помічники експериментатора фіксують кількість дзвінків за цими об'явами. Чим більше буде дзвінків на якусь конкретну об'яву, тим, як вважає автор, краще буде ставлення до зазначеної в об'яві етнічної групи. За рубежем досить поширений "Метод загублених речей". У її первинному вигляді методика полягала в розкиданні в публічних місцях великої кількості начебто загублених листів - заклеєних конвертів із написаною адресою та вказаним адресатом. Перехожий постає перед вибором: або відправити листа, або проігнорувати його існування, або знищити. Той вибір, який зробить перехожий, що знайшов листа, є індикатором того, як він ставиться до персони, котрій адресовано листа.

Зрозуміло, що відправка листа свідчить про позитивне ставлення. І відповідно, чим більше листів буде отримано за вказаною адресою, тим позитивнішим буде ставлення до певного етносу. Зазначимо, що листи підписувалися таким чином, щоб відразу, дивлячись на ім'я та прізвище адресата, можна було здогадатися про його етнічну належність

Лабораторний експеримент в етнопсихології . Дослідження етнічних стереотипів методом "підбору рис" і "вільного описування" Майже одночасно з аналізом етнічних взаємовідносин за допомогою природного експерименту почалось лабораторне вивчення етнічних стереотипів. Першим таким дослідженням вважається експеримент, проведений у США в 1933 р. В. Катцем і Д. Брейлі. Попередньо дослідниками було складено список характеристик особистості. Піддослідним (студентам Прінстонського університету) пропонувалося вибрати з 84 рис особистості, що зафіксовані в списку, такі, які, з їхньої точки зору, найхарактерніші для кожної з десяти національних груп: американців, англійців, китайців, німців, євреїв, італійців та ін.

Сукупність рис, що вибиралась піддослідними для характеристики того або іншого етносу і становила, з точки зору авторів методики, існуючий в американському суспільстві стереотипний образ певної національної групи. Варіант методики, що запропонували В. Катц і Д. Брейлі, у своїй первинній формі вже майже не застосовується. Він трансформувався у створення "вільних портретів", тобто в самостійне довільне формулювання респондентами набору типових характеристик будь-якої етнічної групи. Кількість якостей, що повинен назвати піддослідний, залежно від мети експерименту, може бути або обмеженим (наприклад, трьома чи десятьма), або довільним і необмеженим.

Існує також варіант методики, коли експериментатор в інструкції підкреслює можливість вживання у вільному описуванні не тільки рис характеру та ознак, характерних, з точки зору респондента, для певної етнічної групи особливостей поведінки, мови, зовнішнього вигляду, одягу, кухні тощо. Інформація, отримана за допомогою такої техніки, дає можливість скласти цілісний та різнобічний образ (стереотип) будь-якого етносу, що існує в будь-якого народу. Використання асоціативного експерименту в етнопсихології Асоціативний експеримент порівняно з методикою "вільного описування" та "підбору рис" - це ще один, вищий, щабель у наданні свободи реакцій піддослідному. Виділяють такі основні різновиди асоціативного експерименту:

1) спрямований асоціативний - обмежено кількість реакцій на слово-стимул, а також визначено клас реакцій (наприклад, на стимул- іменник повинна бути і реакція, що виражена іменником);

2) вільний асоціативний (найрозповсюдженіший) - обмежена кількість реакцій, але у виборі власне самих реакцій піддослідні вільні;

3) вільний асоціативний з безліччю реакцій - у цьому випадку піддослідний не обмежений ні у кількості реакцій, ні у їхній спрямованості, більш того, експериментатор стимулює максимальну різноманітність і чисельність реакцій. В етнопсихології існують два основні напрями використання асоціативного експерименту. Кроскультурний порівняльний аналіз асоціацій, які викликає певний стимул Прикладом цього типу дослідження може бути вивчення етнічної специфіки асоціацій, де стимулами використовувались назви кольорів.

У результаті дослідження з'ясувалось, наприклад, що стимул "жовтий" у росіян асоціюється із кульбабою, в українців - із соняшником, у французів - із золотом і яєчним жовтком, в американців, казахів і киргизів - з маслом, а в узбеків - з просом. На стимул "червоний" росіяни дають такі етноспецифічні реакції, як "жовтень", "партизан"; американці - "колір шкіри", поляки - "шапочка". Білий колір в американців викликає асоціацію "дім". Зелений колір в узбеків - "чай" тощо. Вивчення етнічної свідомості та етнічних стереотипів Схема проведення такого дослідження дуже проста: піддослідному називаються слова-стимули, серед яких є назви етнічних груп (бажано, у множині) - "росіяни", "українці", "роми" та інше, залежно від мети досліджень. Асоціативний експеримент проводиться, як правило, на великій вибірці, і на основі отриманих даних будується таблиця частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул. Найбільша кількість однакових реакцій на один і той самий стимул-назву етнічної групи і буде визначати етнічний стереотип.

Тести у етнопсихології, їх види, переваги та недоліки.

У сучасній психології знайшли широке застосування різні тести. Використання тестів стосовно до представників етнічної групи має бути пов'язано з наступними вимогами:

* тест повинен бути справжнім показником досліджуваного явища або процесу;

* тест повинен давати можливість вивчити саме те, що досліджують, а не близьке або схоже явище;

* при тестуванні необхідно звертати увагу не тільки на результат рішення, але й на сам процес вирішення, так як один і той же результат може бути досягнутий різними психологічними шляхами;

* неприйнятною є спроба за допомогою тестів встановити межу, "стеля" можливостей представників етнічних груп.

Негативною стороною використання тестів є мимовільне прояв суб'єктивізму з боку особи, що проводить тестування.

Оскільки властивості національної культури і властивості складових етнос (етнічну спільність) індивідів не тотожні, між культурологічними і етнопсихологічних дослідженнями завжди є певні розбіжності. Абстрактні, необгрунтовані висновки про психологічні особливості народів здатні образити національні почуття. Тут криється гостра проблема - надійність тестів і експериментальних процедур, застосовуваних для дослідження етнічних спільнот.

Кольоровий тест стосунків. Цікаві можливості в плані вивчення етнічної свідомості відкриває "Кольоровий тест стосунків" А. Еткінда. Для запровадження тесту з метою вивчення етнічних стосунків респонденту видають набір кольорових карток тесту М. Люшера (вісім карток) та список (у найпростішому варіанті з восьми найменувань) тих етнічних груп, ставлення до яких потрібно з'ясувати.

В інших варіантах методики замість карток тесту М. Люшера використовувались картки з геометричними фігурами або іншим стимульним матеріалом, оскільки головною метою в цьому дослідженні є не асоціативний експеримент, а зіставлення стосунків, що декларуються з реально діючими. Тестування проводиться індивідуально і без обмеження часу. Експеримент проводиться у три етапи.

1. На першому етапі піддослідному пред'являють набір карток і список етнічних груп. Пропонується розглянути їх і до кожної етнічної групи підібрати відповідний колір. Даючи інструкцію, експериментатор повинен наголосити, що при добиранні кольору респондент не повинен орієнтуватись на будь-які чисто зовнішні ознаки (колір національного одягу або колір національного прапору).

2. Після виконання попереднього завдання піддослідному показують набір карток тесту М. Люшера і пропонують розкласти їх за рівнем привабності.

3. Коли піддослідний закінчує розкладку кольорів, йому пропонують список етнічних груп (бажано, щоб він також був у формі набору карток), який показували на першому етапі і пропонується розкласти їх за вподобанням (що і буде декларованою системою етнічних уподобань). Результати всіх трьох етапів фіксуються в протоколі. Інтерпретація отриманих даних базується на ідеї, згідно з якою в людини існує декларативна система етнічних уподобань і реальна, що визначає її поведінку в цій сфері. Вони можуть збігатися, у випадку чіткого усвідомлення респондентом істинної ієрархії його етнічних уподобань, але й можуть значно відрізнятись.

Послідовність операцій з обробки результатів така: дані третього етапу інтерпретуються як декларативна система етнічних уподобань. У результатах розкладки першого етапу беруть етнічну групу, що має найвищий ранг у декларованій системі (3 етап) і встановлюють, з яким кольором вона асоціюється. Потім з'ясовують, яке місце цей колір посідає в системі уподобань кольорів (2 етап) - воно буде відповідати рангу даного етносу в реальній ієрархії етнічних уподобань. Аналогічна процедура проводиться для етнічної групи, що посідає друге місце в декларативній системі, потім - третє і далі, до восьмого місця. Таким чином буде встановлена реальна система етнічних уподобань. Цю систему необхідно порівняти з декларованою ієрархією. Порівняльний аналіз проводиться у кожній етнічній групі.

Порівнюється різниця рангів декларативної та реальної ієрархії. Тут також можна обчислити різницю рангів, що займає кожна етнічна група як у одній, так і у другій системах (декларованій та реальній), визначивши показник адекватності усвідомлення ставлення до етносів. Інструкція: потрібно відзначити всі соціальні ролі, що респондент згоден надати типовим представникам певної етнічної групи.

Обробка результатів проводиться таким чином: обчислюється сума плюсів окремо в кожній колонці. Цей показник характеризує ступінь прийняття респондентом різних етнічних груп. Величина його знаходиться в інтервалі від 0 (при найменшому доброзичливому ставленні й, відповідно, найбільшій соціальній дистанції) до 7 (що свідчить про виражене доброзичливе ставлення до представників даного етносу).

Відповідно всі етнічні групи можуть бути проранговані за допомогою показ¬ника за ступенями їхньої прийнятності для респондента. Якісний аналіз бланку дає інформацію - представники яких національних груп є найбажанішими в певній ролі, а представники яких - навпаки - неприйнятні (порядковий аналіз). Аналіз за колонками показує, які ролі досліджуваний вважає можливим запропонувати представникам певної етнічної групи, а які - ні. Шкала Е. Богардуса та її чисельні модифікації рідко застосовуються для аналізу етнічних установок окремо взятого досліджуваного. Як правило, вона використовується для вивчення різних аспектів етнічної свідомості на репрезентативній вибірці1 певної етнічної групи.

У зв'язку з цим усі описані показники обчислюються за допомогою методів математичної статистики, а в найпростішому випадку - за допомогою находження міри центральної тенденції (середнього арифметичного) та ступеню стандартного відхилення.

6. Інші методи етнопсихологічних досліджень: інтерв'ю, біографічний метод, дослідження письмових джерел і т. д.

Метод інтерв'ю як засіб побудови моделі етнічних ситуацій Метод інтерв'ю рідко використовується у психологічній практиці. Вільний характер подачі матеріалу, складність його подальшої обробки та інтерпретації викликають недовірливе, обережне ставлення до цього методу. Цікавий підхід до методу інтерв'ю в етнопсихології був здійснений голландським ученим Томасом Ван Дейком. Згодом його апробував та адаптував вітчизняний психолог В. Петренко. В. Петренко після апробації цього методу зазначив, що аналіз розповідей, зібраних під час інтерв'ю, дає досить багату інформацію про характеристики етнічної свідомості, особливо якщо в процедуру його проведення внести ряд змін, які дають можливість повніше використовувати цей метод.

По-перше, інтерв'ю має бути формалізованим (мати чітку схему), щоб розповіді респондентів можна було порівнювати.

По-друге, інтерв'ю має бути не про якийсь етнос взагалі, а про ситуації взаємодії з представниками конкретних етнічних груп. Причому аналіз буде значно багатший, якщо побудувати його на порівняльному принципі, тобто не обмежуватись вивченням одного стереотипу. А дослідити ситуації взаємодії з представниками кількох етнічних груп, у тому числі з тою, до якої належать ті, у кого беруть інтерв'ю. І нарешті, оскільки цей метод є специфічним, краще застосовувати його не ізольовано, а в комплексі із звичнішими психологічними методами дослідження.

Існує також метод бесіди, заснований на вербальної комунікації і має приватний характер. Він застосовується головним чином при вивченні етнічної картини світу. * Бесіда передбачає виявлення цікавлять дослідника зв'язків на основі емпіричних даних, отриманих на живому двосторонньому спілкуванні з об'єктом. Як правило, бесіда є допоміжним методом, так як при аналізі її ходу і результатів встає ряд важких проблем, що стосуються відвертості випробуваного і його відносини до дослідника, заснованого на симпатії чи неприязні.* Етнічна картина світу - єдина когнітивна орієнтація, фактично - невербалізованим, імпліцитне вираження розуміння членами кожного суспільства, в тому числі і етнічної спільності, "правил життя", що диктуються соціальними, природними та "надприродними" силами. Являє собою зведення основних припущень і припущень, зазвичай не обговорюваних, але напрямних і структурирующих поведінку представників даної спільності. Вважається, що всі нормативне поведінка групи або спільності - функція особливої етнічної картини світу.

Бесіда дасть позитивні результати в тому випадку, якщо вона буде відповідати наступним вимогам:

* намічені питання повинні всебічно охоплювати проблему дослідження;

* питання повинні бути заздалегідь продуманими, короткими, зрозумілими випробуваному і не наштовхувати його на будь-які однозначні відповіді;

* між дослідником і випробуваним повинні бути встановлені довірчі взаємини, при яких випробуваний дасть щирі і правдиві відповіді на поставлені запитання;

* результати бесіди точно записуються і потім аналізуються та узагальнюються.

В історії розвитку етнопсихології як один з підходів застосовувався метод вивчення психології народу по продуктах його духовної діяльності: фольклору і різних вірувань. К.Д. Кавелін писав, що, порівнюючи однорідні явища і продукти духовного життя у різних народів або у того ж народу, але в різні історичні епохи його історичного життя, можна визначити, як ці явища змінювалися. У той же час тут помітний і процес таких змін, які, в свою чергу, служать матеріалом для дослідження законів психологічного життя.

Однак даний підхід не завжди сприймався у зв'язку з тим, що відновити процес діяльності за допомогою аналізу її продуктів можна лише умовно. Таким чином, про психічні особливості етнічних груп можна судити також з дослідження продуктів діяльності, тобто за такими матеріалами, як малюнки, письмові твори. Одним з основних продуктів діяльності будь-якої етнічної групи є фольклор. Це можна простежити на прикладах середньовічної скандинавської літератури (зокрема, на таких пам'ятках, як " Старша Едда", "Сага про Ньялі" (Njals saga), а також на ірландському і ісландському епос), де відображені побут і особливості моралі скандинавів. Іншим прикладом можуть стати твори давньоримських авторів, які розкривають не тільки етнопсихологічні особливості римлян, але і розуміння специфіки інших народів жителями Римської імперії.

Размещено на Allbest.ru