Розвиток самосвідомості дітей старшого дошкільного віку

Діти, які гарно адаптовані в колективі становлять 80%, оскільки малюнок дуги в центрі квадрату доповнений плавними лініями. На ньому ми можемо побачити веселку, сонце, обличчя. 20% дітей проходять адаптацію з труднощами на рівні конфліктності про що свідчить доповнення дуги гострими лініями.

Коло спілкування дітей спрямоване на спілкування з родичами у 70%. Малюнки дітей розташовані в рамці, це переважно зображення килимків, доріжок, стежинок. Широке коло спілкування притаманне 30% дітей, адже їх малюнки знаходяться за заданими рамками. Малюнок розташований по всьому квадрату.

Цілеспрямованість притаманна 70% дітей, про це свідчить доповнення кола ще декількома колами. 30% дітей не мають певної цілі, оскільки вони малюнок доповнювали лініями, малювали сонечко, або заштриховували коло.

Інтереси, які не виходять за межі домівки, виявлені у 40% дітей. Про це свідчить те, що квадрат, який знаходиться внизу, доповнений малюнком будинку або іншими предметами домашнього вжитку. Інтереси поза будинком у 60%.

В коло захоплень дітей входить техніка, тварини та рослини. 40% дітей зобразили на малюнку машини, 20% дітей малювали курчат, зайців та інших тварин, 40% зображували квіти.

Отже, дітям властиві різні особистісні характеристики.

Методика «Вивчення сформованості образу «Я» та самооцінки було проведена в два етапи. На першому виявляли відношення дитини до привабливих та непривабливих індивідуально-психологічних якостей людини.

На перше запитання: «Уяви собі людину, яка б тобі подобалась, що ти хотів би бути схожий на цю людину. Яка це людина? Яким би ти хотів бути? На кого ти хотів бути схожий?» ми отримали такі відповіді: 70% дітей відповіли, що бажають бути схожими на батьків, тому що вони добрі, люблять їх та піклуються про них; 20% дітей відповіли, що бажають бути схожі на одного із дітей групи, тому що він веселий, розумний, з ним всі товаришують, лише 10% дітей відповіли, що хочуть бути собою.

На друге запитання: «Уяви собі людину, яка б тобі так не подобалася, що ти нізащо не хотів бути схожий на неї. Хто ця людина?» 30% дітей відповіли, що не хочуть бути схожі на представників іншої статі, 70% відповіли, що не бажають бути схожими на одного з дітей групи, мотивуючи це тим, що він маленький, або погано розмовляє, ображає дітей.

На третє запитання: «Що ти можеш розповісти про себе? Який ти?» відповіді дітей були спочатку змішані, діти описували зовнішність, потім улюблений вид діяльності, свій настрій.

Отже, у переважної більшості дітей, 90%, є певні ідеали. Привабливими для них є моральні якості їх батьків та ровесників. Їх задовольняє їх статева належність. Вони добре можуть описувати свій зовнішній вигляд, емоційний стан та улюблені види діяльності.

При виконанні другої частини вищеназваної методики, перед дитиною ми поклали три однакових будиночки (розмір, форма), які відрізняються лише кольором. Дитині повідомляли, що у першому будиночку живуть дуже гарні діти, у другому просто грані, а в третьому негарні. Потім запитали у дитини, в якому будиночку вона хоче жити. Далі ставили аналогічні запитання, але з різними прикметниками: добрі, розумні, сміливі, сильні.

За результатами бесіди ми виявили характер уявлень дітей про себе, їх цінності, судження, що дало нам можливість винести судження про рівень самооцінки дітей. Всі діти виявили бажання жити в будиночку, де живуть найкращі діти, те ж саме стосувалось й інших прикметників. Це свідчить про бажання дітей бути найкращими, що свідчить на користь завищеної самооцінки.

Аналізуючи результат з методик «Неіснуюча тварина» та «Три будиночки» ми встановили, що у дітей самооцінка не є стійкою, знаходиться в стадії формування.

Аналізуючи відповіді Варіанту А на запитання про бажання та вподобання дітей, ми систематизували їх згідно типу відповіді: відсутність відповіді, стереотипне повторення, перелічування режимних моментів, повідомлення своїх дій, розгорнута відповідь.

Так, на запитання: «Що ти любиш робити більше всього на світі?»

80% дітей назвали вид діяльності (гратись, допомагати батькам, малювати, дивитись мультфільми, вирізати), це свідчить про те, що діти свідомо відповіли на запитання, називаючи улюблену справу і це вказує на широкий діапазон діяльності дітей. Лише 10% у відповіді вказали на спілкування (спілкуватись з батьками, друзями), що свідчить про товариськість дитини. У однієї дитини, що становить 10%, відповідь була відсутня.

На запитання: «Розкажи, що ти не любиш більше за все?», відповіді дітей були різнотипними. У 20% дітей відповідь відсутня, 40% дали ситуативну відповідь, та у 40% було названо вид діяльності (спати, їсти, прибирати іграшки).

На пропозицію: «Уяви, що я чарівна фея, і можу виконати будь-яке твоє бажання, чого ти бажаєш?» отримали також різні відповіді:

30% не відповіли на запитання (не знаю),

10% складає ситуативна відповідь,

20% становлять відповіді типу назви предмету (лялька, конячку),

30% називають вид діяльності (дивитись мультфільми, щоб я не хворіла).

Аналізуючи ці запитання ми дізнались, що у дітей різні уподобання, в коло їх інтересів входять різні види діяльності (гра, перегляд телепередач, малювання, аплікація, допомога дорослим тощо.

Аналізуючи відповіді на запитання Варіант Б, про минулі та майбутні дії, ми класифікували їх та занесли в таблицю згідно до типу відповідей: відповідь відсутня, стереотипне повторення, перелічування режимних процесів, повідомлення своїх дій, розгорнута відповідь (див.додаток Г).

Так, на запитання: «Що ти робив перед тим, як я тебе покликала?» ми отримали такий результат:

відсутня відповідь («Я не знаю») ? 20%,

перелічування режимних моментів («Снідав») ? 10%,

повідомлення про свої дії (грався, малював, розмовляв з другом) ? 70%.

Серед всіх відповідей лише одна дитина дала повну розгорнуту відповідь («Перед тим як відповідати на запитання, я грався на килимку з Маргаритою).

На запитання: «Що цікавого трапилось з тобою вчора, позавчора?» діти відповідали наступним чином:

60 % дітей повідомляли про свої дії (відвідували бабусю, ходили в магазин), з них 40% дітей дали розгорнуту відповідь («Вчора в мене було день народження», «Позавчора я з мамою їздив до цирку» тощо);

40% дітей відповідь відсутня («Я не пам'ятаю»).

На запитання: «Що ти будеш робити сьогодні ввечері?» 70% дітей повідомили про свої дії (спати, дивитись мультфільми, приймати вітаміни) 30% дали повну розгорнуту відповідь («Ввечері, коли я буду вдома, я буду дивитись мультфільми. Потім покушаю і ляжу спати»; «Ввечері я буду допомагати татові, потім разом з мамою буду читати казки»).

Отже, у всіх дітей, що брали участь у дослідженні, сформовано уявлення про себе в часі, вони вирізняють минуле та майбутнє.

Отже, аналізуючи самосвідомість дітей старшого дошкільного віку ми можемо зробити висновки:

* Діти оперують займенником «Я», вирізняють себе з-поміж інших, усвідомлюють, що можуть обходитися своїми силами, вміють знайти спільне і відмінне між собою та іншими.

* Мають певну думку про себе, можуть сформулювати узагальнене судження про себе. Розуміють, що власне ім'я вказує на їх індивідуальність, статеву належність.

* Радіють своєму імені, усвідомлюють, що прізвище та ім'я по батькові вказують на їх належність до роду, своєї родини, її традицій і звичаїв.

* Вмієють порівняти себе (досягнення, якості, вчинки) з іншими.

* Усвідомлюють зв'язок своєї самооцінки з реальними досягненнями та оцінками авторитетних дорослих.

* Співвідносять свої домагання з можливостями, успіхами та невдачами.

* Орієнтуються у своїх чеснотах і вадах, виявляють самоповагу, елементарну гідність.

* Прагнуть утвердитись у своїх моральних якостях, виявляють впевненість у своїх можливостях.

* Розуміють, що самовихваляння є негативним проявом, який зачіпає гідність іншої людини.

* Усвідомлюють і переживають своє минуле і сьогодення, орієнтуються у майбутньому, пов'язують з ним свої елементарні плани.

* Пов'язують із сьогоденням і майбутнім здебільшого позитивні зміни і події.

* Орієнтуються у своїх основних правах і обов'язках, усвідомлюють їх значення та відмінності.

2.3 Аналіз результатів дослідження самосвідомості дітей старшого дошкільного віку

У процесі життя та діяльності дитина постійно пізнає себе та межі своїх можливостей, намагається зрозуміти себе, на що здатна, як її сприймають інші. Цей процес певною мірою відбувається стихійно і несвідомо завдяки з одного боку, постійно діючим внутрішнім спонукам пізнати себе і дістати підтвердження власної цінності, з другого - широким можливостям різних видів діяльності, до яких залучається дитина, «нести» ж їй різноманітну інформацію про неї: чи правильно обрала справу, чи впоралася з нею, результат кращий чи гірший, порівняно з іншими, чи оцінило її внесок оточення, хто її любить, хто зневажає, хто сильніший, хто слабкіший, що виходить краще, що гірше тощо.

Розглянувши детально теоретичні питання і механізми самопізнання, провівши констатувальний експеримент ми встановили, що у дошкільників рефлексія (здатність до споглядання і аналізу самого себе ніби збоку) лише починає функціонувати.

Отже, дитині цього віку важко роздвоюватися: сприймати світ і водночас сприймати себе. Тому судження дитини про себе ґрунтуються не на її власному баченні себе самої, а на оцінках і думках, які вона чує від дорослих. Щоб сприяти кращому пізнанню себе і виробленню самоставлення, дорослі мають допомогти дитині хоча б інколи зосереджувати увагу на собі самій, придивлятися до змін, аналізувати і порівнювати себе з дорослими і однолітками, намагатися щось поліпшити собі.

Намагаючись активізувати рефлексію дитини, ми звернутись до найбільш інформативних для неї царин її життя. Це були розмови про почуття до інших та самопочуття, зовнішній вигляд, звички, уподобання, про членів родини та місце дитини в родині, про ігрові інтереси, про друзів, про справи, в яких діти особливо компетентні.

Крім розмов на тлі щирого інтересу до кожної дитини, організовували вправи, заняття, ігри щоб допомогти дітям пізнати і зрозуміти себе.

Зокрема, організували написання разом з дитиною книги про неї, яка містила дитячі оповідки, які записували дорослі, малюнки, фотографії, матеріальні докази спроможності (оригамі, аплікації, розв'язані математичні приклади тощо). Використовували заготовки, які давали можливість дітям підкреслювати чи обводити піктограму. Матеріал увесь час доповнювали упродовж всього року.

Спеціально організовані заняття з розвитку рефлексії у дітей і сприяння їх процесам позитивного самосприйняття -- це особлива форма роботи. Їх специфіка в тому, що дошкільники лише починають вчитися звертати свій погляд на самих себе і оформлювати свої думки і враження в певних словесних конструкціях. Звідси труднощі у словесних формулюваннях, оцінках тощо. Зрозуміло, що основним засобом пізнання дошкільниками самих себе служить повсякденне життя -- ігри, спілкування, предметна діяльність. І все ж ми для активізації процесів самоспоглядання та самоаналізу провели окремі спеціальні заняття з підгрупою чи групою (не більше 10 осіб) і спробували поговорити з дітьми про них самих: їх самопочуття, оцінки власних можливостей тощо. Як правило, діти з готовністю включалися в різні ігри, вправи, залюбки говорили про себе, свої враження, думки.

Конспекти занять, спрямованих на оптимізацію самопізнання, з розвитку рефлексії та позитивного самосприйняття у дошкільників подаємо у додатку Д.

Вважаємо, що спеціальні форми роботи, які ми реалізовували протягом дня під час спостереження і пробної практики дали можливість дітям краще пізнати і зрозуміти себе, активізували їх рефлексію, сприяли розвитку дитячої самосвідомості та самоцінності, формуванню особистісно-оцінній компетентності.

ВИСНОВКИ

Самосвідомість - це прояв свідомості як відокремлення себе («Я») від об'єктивного світу, оцінка дитини себе, свого місця у світі, своїх інтересів, знань, переживань, поведінки тощо. Самосвідомість включає такі компоненти: самопізнання, самооцінка і самоставлення.

Зародження самосвідомості відбувається в ранньому віці. Самосвідомість розвивається у процесі діяльності та спілкування. Найважливішою умовою позитивного самовідчуття дитини виступає ставлення до неї дорослого, як до особистості. Дитина усвідомлює себе діячем - суб'єктом. Набуття досвіду спільного з дорослим виконання предметної діяльності приводить до появи прагнення дитини до відособлення та самостійності, про появу самосвідомості свідчить поява в мовленні займенника «Я»

Передумовою появи самооцінки є формування у дитини уявлень про себе на основі інформації отриманої під час спілкування. Самооцінка тісно пов'язана з оцінкою дитини дорослим, оцінки дитини щодо ровесників та ровесників щодо дитини. Змістом взаємооцінок та оцінок, виступають уміння, можливості, властивості дітей. Протягом дошкільного віку характерною є завищена самооцінка дітей, яка служить захисним фактором для незрілої особистості дитини.

В старшому дошкільному віці виникає образ «Я» який включає досить складну систему властивостей (зовнішніх, особистісних, статевих, з відображенням їх часової динаміки). У дітей виникає «особистісна свідомість», проявами якої є усвідомлення своїх вмінь і якостей, уявлення себе в часі. Відкриття для себе своїх переживань.

Враховуючи попередньо названі факти, вікові особливості дітей дошкільного віку, для розв'язання поставлених завдань були підібрані психодіагностичні методики: проективні методики «Неіснуюча тварина», «Малюнок у квадраті», «Три будиночки» та опитувальник: «Анкета ? опитування». Проаналізувавши розміщення малюнків на аркуші паперу ми встановили, що у 40% дітей сформована адекватна самооцінка, їх малюнки розташовані по центру або трішки вище середини аркуша паперу, у 60% занижена самооцінка, їх малюнки розташовані нижче середини або внизу аркуша. У 3 дітей, які виявляють здатність до рефлексії, занижена самооцінка.

Згідно малюнків «Неіснуюча тварина» можна припустити, що в підгрупі дітей переважає занижена самооцінка

Отже, дітям властиві різні особистісні характеристики.

У переважної більшості дітей, 90%, є певні ідеали. Привабливими для них є моральні якості їх батьків та ровесників. Їх задовольняє їх статева належність. Вони добре можуть описувати свій зовнішній вигляд, емоційний стан та улюблені види діяльності.

При виконанні другої частини вищеназваної методики, перед дитиною ми поклали три однакових будиночки (розмір, форма), які відрізняються лише кольором. Дитині повідомляли, що у першому будиночку живуть дуже гарні діти, у другому просто грані, а в третьому негарні. Потім запитали у дитини, в якому будиночку вона хоче жити. Далі ставили аналогічні запитання, але з різними прикметниками: добрі, розумні, сміливі, сильні.

За результатами бесіди ми виявили характер уявлень дітей про себе, їх цінності, судження, що дало нам можливість винести судження про рівень самооцінки дітей. Всі діти виявили бажання жити в будиночку, де живуть найкращі діти, те ж саме стосувалось й інших прикметників. Це свідчить про бажання дітей бути найкращими, що свідчить на користь завищеної самооцінки.

Аналізуючи результат з методик «Неіснуюча тварина» та «Три будиночки» ми встановили, що у дітей самооцінка не є стійкою, знаходиться в стадії формування.

Аналізуючи ці запитання ми дізнались, що у дітей різні уподобання, в коло їх інтересів входять різні види діяльності (гра, перегляд телепередач, малювання, аплікація, допомога дорослим тощо).

Отже, у всіх дітей, що брали участь у дослідженні, сформовано уявлення про себе в часі, вони вирізняють минуле та майбутнє.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бадалян М., Миронов А. Эмоции и характер детей / М. Бадалян, А. Миронов// Дошкольное воспитание. - 1996 - № 1 - 434с.

Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А.М. Богуш. - К.: Видавництво, 2012. - 26 с.

Бех І.Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади /І. Бех. - К.: Либідь, 2003. - 280 с.

Белобрикіна О.А. Психологічна діагностика самооцінки дітей старшого дошкільного віку / О.А. Белобрикіна. - К.: ГЦРО, 2000. - 228с.

Велиева С.В. Диагностика психических состояний детей дошкольного возраста: учебно-методическое пособие/С.В. Велиева. - СПб: Речь, 2005 -С.93-101.

Вікова і педагогічна психологія /О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін.. - К., 2007. - С.93-101.

Выготский Л.С. Детская психология: Собр. соч. в 6 т. Т.4. / Л.С. Виготский. - М.: Педагогика, 1984. - С.432 с.

Гуськова Т.В. Личностные новообразования у детей в период кризиса трех лет / Т.В. Гуськова, М.Г. // Вопросы психологии. - 1987. - № 5. - С.86.

Дуткевич Т.В. Дошкільна психологія: навч. пос./ Т.В. Дуткевич - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 392 с.

Дятленко Н. Самоповага дітей /Н. Дятленко. - К.: Шк. світ, 2007. - 120 с.

Елагина М. Роль оценки взрослого в развитии детей / М. Елагина // Дошкольное воспитание. - 1988. - №9. - С.71-76.

Эльконин Д. Б. Кризисы детства и основы проектирования форм детского развития / Д.Б. Эльконин // Вопросы психологии. - 1992, № 3-4.

Кононко О.Л. Чтобы личность состоялась /О.Л. Кононко. - К.: Рад. шк., 1991. - 221 с.

Кравцова Е.Е. Психологические новообразования дошкольного возраста / Е.Е. Кравцова // Вопросы психологии. - 1996. - № 6.

Крайг Г., Бокум Д. Психология развития / Г. Крайг, Д. Бокум. - СПб.:Питер,2006. - 412с.

Кузьменко В. Регулювання емоційних проявів у дітей / В. Кузьменко, // Палітра педагога. - 2005 - № 2. - с. 14-16

Кулагина И.Ю. Возрастная психология/ И.Ю. Кулагина, В.Н. Колюцкий. - М.: ТЦ Сфера, 2004. - С. 188-200.

Лисина М.И. Сильвестру А.И. Психология самопознания у дошкольников /М. И. Лисина, А.И. Сильвестру. - Кишинев, 1983

Непомнящая Н.И. Становление личности ребенка 6-7 лет / Н.И. Непомнящая. - М.: Педагогика, 1992. - 160 с.

Павелків Р.В. Цигипало О.П Дитяча психологія: навч. посіб. /Р.В. Павелків, О.П. Цигипало - К.: Академвидав, 2008. - С.214-245.

Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія:навч.-метод. посібник / В.М. Поліщук. - Суми: ВТД «Университетська книга», - 2007, - 330 с.

Репина Т. Воспитатели и дети, их общение / Т. Репина, Л. Башлакова // Дошкольное воспитание. - 1989. - № 10. - С.63-65

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. / С.Л. Рубинштейн. - СПб.: ПИТЕР, 1999. - 712 с.

Савчин М.В. Вікова психологія / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. - К.: «Академвидав», 2005. - С.141-164.

Сидельнікова О. Особистість дитини: самоставлення та самосвідомість / О. Сидельнікова // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2012. - №9 - С.18-25.

Уманец Л.И. Роль самооценки в игровых отношениях дошкольников / Л.И. Уманец // Вопросы психологии. - 1987. - № 4. - С.61-67.

Размещено на Allbest.ru