З результатів таблиці 2.3 видно, що більшості досліджуваних студентів притаманний середній рівень ситуативної та особистісної тривожності (по 50% осіб). Тобто, емоційний стан цих студентів характеризується відсутністю надмірної напруженості і занепокоєння під час обстеження. Для студентів з середнім рівнем особистісної тривожності також характерна відсутність великої напруженості і занепокоєння в більшості життєвих ситуацій та достатньо добре розвинене вміння передбачати власні помилки, складні ситуації та регулювати у них свій емоційний стан.

Значній частині досліджуваних студентів (по 35% осіб) притаманний низький рівень тривожності, як особистісної, так і ситуативної. Студенти з низьким рівнем ситуативної тривоги знаходились у спокійному, не напруженому емоційному стані під час обстеження, проте при дуже низькому її рівні вони можуть бути дуже розслаблені та недостатньо мотивовані на діяльність. А студенти з низьким рівнем особистісної тривожності як правило безпосередні, впевнені у собі, для них не властиве почуття занепокоєння, проте вони можуть дещо переоцінювати свої можливості, та недооцінювати можливі невдачі. На нашу думку, цим студентам необхідно навчатись більш адекватно оцінювати свої можливості, продумувати різні шляхи досягнення своїх цілей.

Проте, по 15 % осіб мали високий рівень обох видів тривожності. Студенти з підвищеною ситуативною тривогою, навіть у ситуації обстеження знаходились у дуже схвильованому, стурбованому стані, відчували страх перед можливою невдачею. А студенти з високим рівнем особистісної тривожності схильні до підвищеного занепокоєння, хвилювання у більшості ситуацій їх життєдіяльності, вони сприйнятливі до невдач, мають підвищену чутливість, недостатньо впевнені у своїх можливостях. У таких студентів імовірність порушення діяльності в умовах стресу більша. На нашу думку, студентам з високою ситуативною та особистісною тривожністю необхідно підвищувати впевненість у собі та освоювати різні способи саморегуляції свого емоційного стану.

Також ми проаналізували особливості прояву у досліджуваних студентів прояв тривожності, що стосується різних сфер студенського життя. За методикою "Діагностики рівня шкільної тривожності"Філліпса ми отримали такі результати (див. табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Особливості прояву шкільної тривожності у студентів стосовно різних сфер студенського життя

Як видно з таблиці 2.4, за результатами дослідження шкільної тривожності за допомогою тесту Філліпса, половина досліджуваних студентів (50% осіб) мали високий ступінь загальної тривожності у школі, що свідчить про те, що для таких студентів характерно часте переживання занепокоєння, боязкості, невпевненості у своїх силах щодо різних ситуацій студентського життя під час навчання та у відносинах з викладачами та одногрупниками.

Помітна частина студентів (20% осіб) мали підвищений ступінь загальної тривожності у вузі, для них деякі ситуації шкільного життя можуть викликати підвищене занепокоєння, боязкість, невпевненість у своїх силах.

Лише у 30% досліджуваних студентів загальна тривожність у вузі була в межах норми, тобто їх загальний емоційний стан, пов'язаний з різними формами включення в життя вузу загалом нормальний, а отже університет і студентські вимоги не викликають у них великих труднощів та хвилювання. На нашу думку, вони здатні адекватно реагувати на різні ситуації у студентському житті, регулювати свої емоційні переживання при виникненні труднощів, що створює умови для їх нормального функціонування у вузі, навчальної діяльності, встановлення дружніх контактів і нормальних взаємин з одногрупниками і викладачами..

Також ми проаналізували результати за окремими шкалами шкільної тривожності. Встановлено, що у половини досліджуваних студентів (50% осіб) показники переживання соціального стресу були в межах норми, що свідчить про те, що їх емоційний стан, на тлі якого розвиваються їх соціальні контакти, передусім з однолітками, загалом нормальний. На нашу думку, їх стосунки у студентському соціальному середовищі можна охарактеризувати як задовільні, не травмуючі, позитивно-забарвлені, а різні ситуації соціальних взаємин цих студентів з однолітками та викладачами у вузі не викликають у них емоційного дискомфорту та боязкості.

Проте, у іншої половини досліджуваних студентів встановлений високий (у 35% осіб) та підвищений (у 15% осіб) ступінь переживання соціального стресу. Тобто, емоційний стан цих студентів, на фоні якого розвиваються їх соціальні контакти з викладачами та однолітками є достатньо напруженим, негативно забарвленим. Їх соціальні стосунки з однолітками і викладачами супроводжуються, на нашу думку, підвищеним занепокоєнням, психічною напруженістю, що може провокувати їх міжособистісні конфлікти з оточенням.

У значної частини (у 40%) студентів за шкалою страх самовираження показники були в межах норми, а отже ці студенти достатньо спокійні та впевнені у ситуаціях, пов'язаних із потребою саморозкриття, подання себе іншим та демонстрації своїх можливостей. На нашу думку, вони здатні легко встановлювати контакти з оточуючими, швидко заводити нові знайомства, їхні стосунки емоційно насиченіші.

Проте більше половини досліджуваних студентів мали високий (35% осіб) та підвищений (25% осіб) ступінь за шкалою «страх самовираження», а отже вони схильні до негативних емоційних переживань, підвищеного занепокоєння, невпевненості в своїх можливостях при ситуаціях саморозкриття та презентації своїх можливостей. У таких студентів можуть виникати проблеми у різних ситуаціях навчальної діяльності, особливо при демонстрації своїх знань, а також при встановленні контактів з оточуючими.

На нашу думку, студенти з високим ступенем страху самовираження схильні надмірно критично оцінювати себе, але водночас, можуть вважати себе "центром всесвіту". З іншого боку, у студенський період людина часто відчуває почуття провини, сором'язливості, - звідси прагнення "закритися", приховати свій внутрішній світ від оточуючих.

З іншого боку, у переважної частини досліджуваних студентів виявлено високий (60% осіб) та підвищений (20% осіб) ступінь страху не відповідати очікуванням оточуючих, а отже вони часто відчувають занепокоєння стосовно того, як вони виглядають в очах навколишніх людей, вони схильні орієнтуватися на значущість інших в оцінюванні своїх результатів, учинків, думок, відчувати підвищену тривогу з приводу оцінок, які дають їм оточуючі, частіше очікують негативну оцінку з їх боку. На нашу думку, тут спостерігається деяке протиріччя - з одного боку, студентів хвилює думка про них і оцінки оточуючих, але з іншого - вони бояться цього, оскільки, може постраждати їх самооцінка, і навіть становище серед однолітків, що для студентів є дуже болючим. Виходячи з цього, можна припустити, що соціальні контакти цих студентів, передусім із однолітками, є дещо емоційно-напруженими.

Результати 20% студентів за шкалою страх не відповідати очікуванням оточуючих були у межах норми. Для цих студентів, на нашу думку, найбільше значення має власна оцінка себе, своїх результатів та вчинків, орієнтація на власні цінності та ідеали, вони не схильні дуже хвилюються з приводу оцінок оточуючих, достатньо впевнені в собі і незалежні в думках.

У переважної частини досліджуваних студентів були виявлені високий (25% осіб) та підвищений (50% осіб) ступінь фрустрації потреби у досягненні успіху. Це свідчить про те, що у більшості досліджуваних студентів достатньо часто спостерігається несприятливий психічний фон, що заважає їм розвинути власну потребу в успіху, досягненні високого результату тощо. А студенти з високим ступенем цього показника, на нашу думку, властива низька мотивація досягнення успіху, обумовлена підвищеним занепокоєнням, острахом невдачі та невпевненістю у своїх можливостях. Причин такого явища може бути кілька, наприклад, несприятливе ставлення однолітків і викладачів, що ніби програмують студента на невдачу, а успіхи його сприймають дуже умовно, або низька самооцінка студента, невіра у свої сили та здібності.

І лише у 25% студентів результати за шкалою «фрустрація потреби у досягненні успіху» були в межах норми. На нашу думку, такі студенти достатньо впевнені у собі та орієнтовані більше на успіх, ніж на уникнення невдачі.

Переважна частина студентів відчувають високий (25% осіб) та підвищений (50% осіб) страх у ситуації перевірки знань, тобто у них достатньо часто може проявлятися негативне ставлення і переживання тривоги у ситуаціях перевірки, особливо публічної, їх знань та можливостей. Найімовірніше, це пояснюється тим, що, на думку цих студентів, викладачів пред'являють до них завищені вимоги, унаслідок чого, можуть негативно оцінювати, а негативна оцінка болюча для студентів і загрожує їх самооцінці та становищу серед однолітків. Можливо також, що ці студенти недостатньо впевнені у собі, у власних знаннях і силах, тому очікування перевірки їх знань дуже хвилює їх.

І лише у 25% студентів показники за шкалою «страх у ситуації перевірки знань» були у межах норми, тобто вони не схильні занадто хвилюватися у таких ситуаціях, здатні регулювати свій емоційний стан при цьому.

Слід зазначити, що переважній частині студентів властиві виразні страхи і проблеми у відносинах з викладачами - у 65% осіб цей показник сягав високого ступіня, а у 25% осіб - підвищеного ступіня. Тобто, 90% студентів схильні відчувати загальний негативний емоційний фон взаємин з викладачами у вузі, який може супроводжуватися боязкістю, різними страхами та хвилюваннями при взаємодії з викладачем. Це може знизити успішність навчання дитини, провокувати міжособистісні конфлікти студентів з педагогами.

І лише 10% студентів не відчувають значних труднощів і страхів у відносинах з викладачами, а отже можуть з ними конструктивно взаємодіяти.

Отже, на нашу думку, загальна тривожність більшості студентів у вузі, достатньо сильно обумовлена їх негативними переживаннями, пов'язаними з можливістю негативної оцінки викладачів та проблем у відносинах з ними. Тому, керівнику цієї групи та педагогічному складу вузу необхідно звернути увагу на характер своїх міжособистісних стосунків з цими студентами, стиль викладання та підходи до контролю знань цих учнів.

У переважної частини досліджуваних студентів (у 75% осіб) показники низької фізіологічної опірності стресу були в межах норми, тобто у них достатньо добре розвинена здатність пристосовуватись до ситуацій стресового характеру. Проте у четвертої частини досліджуваних студентів були підвищені показники за цією шкалою (у 15% осіб - високий, у 10% осіб підвищений показник низької фізіологічної опірності стресу), а отже для них властиві такі особливості психофізіологічної організації, які знижують їх здатність пристосовуватись до ситуацій стресового характеру, що підвищує ймовірність неадекватного реагування на тривожні чинники середовища. Ці студенти, на нашу думку, потребують цілеспрямованого розвитку стресостійкості.

Також ми ще проаналізували особливості прояву у досліджуваних студентів прояв тривожності, що стосується різних сфер студентського життя. За методикою «Особистісна шкала прояву тривоги» Д. Тейлора ми отримали такі результати (див. табл. 2.5).

Табличка 2.5

Спираючись на ці результати та з урахуванням індивідуальних розмов, можна зробити висновки, що підвищений рівень тривожності більшості досліджуваних студентів обумовлений: 1) недостатньою впевненістю у собі, у своїх знаннях і можливостях, і можливо зниженою самооцінкою; 2) негативними переживаннями у зв'язку з острахом розкриття і демонстрації своїх можливостей (деякі студенти вважають, що вони оцінені нижче, ніж їхні однолітки, які показують високий рівень знань); 3) негативними переживаннями, пов'язаними з можливістю негативної оцінки викладачів та проблемами у відносинах з ними; 4) високими вимогами батьків, недостатньою увагою з їх боку та домашніми неприємностями.

2.3 Психологічні рекомендації студентам щодо подолання тривожності

Щоб істотно знизити тривожність, необхідно забезпечити реальний успіх у будь-якої діяльності. Менше критикувати і більше підбадьорювати, причому не порівнювати з іншими, а тільки з самим собою, оцінюючи поліпшення результатів.

Довірчий контакт і теплі емоційні стосунки теж можуть знизити загальну тривожність студентів перед здачею іспитів.
Необхідно вивчати систему особистих відносин студента в групі, для того щоб цілеспрямовано формувати ці відносини, для створення сприятливого емоційного комфорту у групі.

Для того, щоб тривожність не сильно проявлялась під час самого іспиту, потрібно бути цілком впевненим в тому, що ти обов'язково здасиш іспит на «добре» або ж « відмінно». Якщо ще з початку підготовки до здачі іспиту поставити собі установку на те, що все пройде так як хочеться, то вже буде якась певна впевненість у позитивному результаті.

Отже, для зниження тривожності потрібно знати даний предмет, вірити в свої сили, та не навіювати собі негативні емоції.

При написання другого розділу нами були визначені основні методичні засади для проведення емпіричного дослідження, спрямованого на встановлення особливостей тривожності в студентській групі. Виходячи з мети і завдань дослідження, в роботі був використаний ряд методик, спрямованих на визначення особистісної і ситуативної, а також шкільної тривожності у студентів та особливості прояву тривоги в студентів.

Емпіричним шляхом виявлено, що більшості студентів притаманний середній рівень ситуативної та особистісної тривожності. Тобто, емоційний стан цих студентів характеризується відсутністю надмірної напруженості і занепокоєння під час обстеження, а для студентів з середнім рівнем особистісної тривожності характерна відсутність великої напруженості і занепокоєння в більшості життєвих ситуацій та достатньо добре розвинене вміння передбачати власні помилки, складні ситуації та регулювати у них свій емоційний стан. Значній частині досліджуваних студентів притаманний низький рівень обох видів тривожності. Студенти з низьким рівнем ситуативної тривоги знаходились у спокійному, не напруженому емоційному стані під час обстеження, проте при дуже низькому її рівні вони можуть бути дуже розслаблені та недостатньо мотивовані на діяльність. А студенти з низьким рівнем особистісної тривожності безпосередні, впевнені у собі, для них не властиве почуття занепокоєння, проте вони можуть дещо переоцінювати свої можливості, та недооцінювати можливі невдачі. І тільки, по 15% осіб мали високий рівень обох видів тривожності. Особи з підвищеною ситуативною тривогою, навіть у ситуації обстеження знаходились у дуже схвильованому, стурбованому стані, відчували страх перед можливою невдачею. А студенти з високим рівнем особистісної тривожності схильні до підвищеного занепокоєння, хвилювання у більшості ситуацій їх життєдіяльності, вони сприйнятливі до невдач, мають підвищену чутливість, недостатньо впевнені у своїх можливостях.

Встановлено, що половина досліджуваних студентів мали високий ступінь загальної тривожності у школі, а отже вони часто переживають занепокоєння, боязкість, невпевненість у своїх силах щодо різних ситуацій шкільного життя під час навчання та у відносинах з вчителями та однокласниками. Помітна частина студентів мали підвищений ступінь загальної тривожності у вузі, для них деякі ситуації студентського життя можуть викликати підвищене занепокоєння, боязкість, невпевненість у своїх силах. І лише у третини студентів загальна тривожність у школі була в межах норми, тобто вищий навчальний заклад і вимоги не викликають у них великих труднощів та хвилювань.

Помітна частина студентів відчуває підвищену та високу тривожність щодо різних ситуацій студентського життя. Так, у значної частини досліджуваних студентів спостерігались підвищені та високі показники соціального стресу, фрустрації потреби у досягненні успіху, негативні переживання щодо проблем у відносинах з викладачами та пов'язані з різними страхами - не відповідати очікуванням оточуючих, ситуацій самовираження і публічної перевірки знань. Спираючись на ці результати та з урахуванням індивідуальних розмов, підвищений рівень студентської тривожності більшості досліджуваних студентів обумовлений: 1) недостатньою впевненістю у собі, у своїх знаннях і можливостях, і можливо зниженою самооцінкою; 2) негативними переживаннями у зв'язку з острахом розкриття і демонстрації своїх можливостей (деякі студенти вважають, що вони оцінені нижче, ніж їхні однолітки, які показують високий рівень знань); 3) негативними переживаннями, пов'язаними з можливістю негативної оцінки викладачів та проблемами у відносинах з ними; 4) високими вимогами батьків, недостатньою увагою з їх боку та домашніми неприємностями.

Проте, найбільше загальна тривожність у вузі більшості студентів достатньо сильно обумовлена їх негативними переживаннями, пов'язаними з можливістю негативної оцінки викладачів та проблем у відносинах з ними.

Висновки

студентський психологічний тривожний соціогенний

Проведене теоретичне та емпіричне дослідження особливостей тривожності групі студентів.

1. На основі теоретичного аналізу літературних джерел:

- З'ясовано, що тривожність - це психічне явище, що має три форми прояву: 1) короткочасна емоційна реакція слабко вираженого неадекватного страху, яка впливає на судження і рішення; 2) аналогічний психічний стан; 3) властивість особистості, що сприяє окремим виявам реакції і станів тривожності. Особистісна тривожність - це стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб'єкта до тривоги і припускає наявність у нього тенденції сприймати достатньо широкий спектр ситуацій як загрозливих, реагуючи на кожну з них відповідною реакцією. У кожної людини існує свій оптимальний рівень тривожності - так звана корисна тривожність. Проте, стійкий, високий рівень тривожності має негативний, дезорганізуючий вплив на діяльність і розвиток особистості.

- Встановлено, що тривожність багато в чому обумовлює поведінку студента. Існує певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість активної діяльності особистості. Рівень тривожності показує внутрішнє ставлення студента до певного типу ситуації і дає непряму інформацію про характер взаємин з однолітками і дорослими.

- Встановлено, що тривожні студенти, як правило, не користуються загальним визнанням у групі, але й не виявляються в ізоляції, вони частіше входять до числа найменш популярних, тому що дуже часто невпевнені в собі, замкнуті, нетовариські, або, ж навпаки, сверхобщітельние, настирливі, або озлоблені. Також причиною непопулярності є їх безініціативність з - за своєї невпевненості в собі, отже, ці студенти не завжди можуть бути лідерами в міжособистісних стосунки.

У соціальній сфері тривожність студентів впливає на ефективність спілкування, взаємини з товаришами, породжуючи конфлікти, а у психологічній сфері - на зміну рівня домагань особистості, зниження самооцінки, рішучості, впевненості в собі, мотивацію.

2. На основі емпіричного дослідження:

- Виявлено, що більшість студентів мають середній рівень ситуативної тривоги та особистісної тривожності. Тобто, емоційний стан цих студентів характеризується відсутністю надмірної напруженості і занепокоєння під час обстеження, а також в більшості життєвих ситуацій, вони здатні достатньо добре передбачати власні помилки, складні ситуації та регулювати у них свій емоційний стан. Значній частині досліджуваних студентів притаманний низький рівень обох видів тривожності. Студенти з низьким рівнем особистісної тривожності безпосередні, впевнені у собі, для них не властиве почуття занепокоєння, проте вони можуть дещо переоцінювати свої можливості, та недооцінювати можливі невдачі. І тільки, по 15% осіб мали високий рівень обох видів тривожності. Студенти з підвищеною ситуативною тривогою, навіть у ситуації обстеження знаходились у дуже схвильованому стані, відчували страх перед можливою невдачею. А студенти з високим рівнем особистісної тривожності схильні до підвищеного занепокоєння, хвилювання у більшості ситуацій їх життєдіяльності, вони сприйнятливі до невдач, мають підвищену чутливість, недостатньо впевнені у своїх можливостях.

- Встановлено, що половина досліджуваних студентів мали високий ступінь загальної тривожності у вузі, а отже вони часто переживають занепокоєння, боязкість, невпевненість у своїх силах щодо різних ситуацій студенського життя під час навчання та у відносинах з викладачами й одногрупниками. Помітна частина студентів мали підвищений ступінь загальної тривожності у вузі, і лише у третини студентів загальна тривожність у вузі була в межах норми, тобто вищий навчальний заклад і його вимоги не викликають у них великих труднощів та хвилювань. При цьому, у значної частини досліджуваних студентів спостерігались підвищені та високі показники соціального стресу, фрустрації потреби у досягненні успіху, негативні переживання щодо проблем у відносинах з викладачами та пов'язані з різними страхами - не відповідати очікуванням оточуючих, ситуацій самовираження і перевірки знань. З'ясовано, що підвищений рівень тривожності більшості досліджуваних студентів обумовлений: 1) недостатньою впевненістю у собі, у своїх знаннях і можливостях, і можливо зниженою самооцінкою; 2) негативними переживаннями у зв'язку з острахом розкриття і демонстрації своїх можливостей (деякі студенти вважають, що вони оцінені нижче, ніж їхні однолітки, які показують високий рівень знань); 3) негативними переживаннями, пов'язаними з можливістю негативної оцінки викладачів та проблемами у відносинах з ними; 4) високими вимогами батьків, недостатньою увагою з їх боку та домашніми неприємностями.

Проте, найбільше загальна тривожність у вузі більшості студентів достатньо сильно обумовлена їх негативними переживаннями, пов'язаними з можливістю негативної оцінки викладачів та проблем у відносинах з ними.

Таким чином, ми досягли поставленої мети, а саме дослідили особливості тривожності в групі студентів і виконали завдання, які ставили на початку дослідження.

Література

1. Бабик Г. Вправи з психокорекції // Психолог. - 2002. - № 16. - С. 5-9.

2. Бакеев В.А Экспериментальные исследования психологических механизмов внушаемости / В.А. Бакеев. - М.: Лениздат, 1970 - 17с.

3. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. - Л.: Наука, 1988. - 270с.

4. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. - М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. - 352с.

5. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. - Москва-Воронеж: МОДЭК, 1997. - 352с.

6. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справовчник по психодиагностике. - СПб., 1999. - 239с.

7. Вереніч Н. Особливості тривожності сучасних підлітків // Психолог. - 2004. - № 23-24 (119-120). - С. 41-45.

8. Виготский Л.С. Динамика и структура личности подростка. - В кн.: Виготский Л.С. Собрание сочинений. - М., 1984, т.4., - С. 220-243.

9. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий - СПб.: Питер, 2004 - 386с.

10. Имедадзе И.В. Тревожность как фактор учения в дошкольном возрасте / Психологические полследования - Тбилиси, изд-во: Мецнисреба, 1960 - 57с.