Психодіагностика мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Психодіагностика мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій

План

Вступ

Розділ 1. Методичні засади вивчення мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ

1.1 Проблема методів дослідження мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності у психології

1.2 Проблема дослідження мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників з різним стажем роботи

1.3 Змістові групи мотивів професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ

Розділ 2. Психологічні особливості мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи

2.1 Розробка процедури дослідження

2.2 Структура мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи

Заключення

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Процес трансформації українського суспільства в якісно новий стан підкріплюється реформуванням усіх соціальних інститутів. Удосконалення діяльності всіх органів самостійної Української держави, у тому числі системи органів внутрішніх справ, є основою його успішного функціонування. [8, с. 36]

Органам внутрішніх справ відводиться одна з головних ролей у внутрішній політиці нашої держави по боротьбі зі злочинністю, захисту особистої безпеки, прав і свобод його громадян, гарантованих Конституцією України. Особливу значимість реалізація цієї ролі одержує в даний час, коли рівень злочинності стає небезпечно високим. [10, с. 73]

У зв'язку з цим усе більш гострою стає проблема підвищення рівня професіоналізму кадрового складу органів внутрішніх справ. Причому останнє припускає не тільки урахування відповідності працівників деяким психофізіологічним параметрам, володіння певним набором знань і умінь, але й наявність у структурі особистості диспозиційних утворень, що відповідають специфіці роботи, наявність необхідних ділових та особистісних якостей.

Формування працівника відповідно до цих вимог здійснюється в процесі соціалізації людини в рамках оперативно-службової діяльності. Від успішного розвитку цього процесу залежить якість виконання службових обов'язків, кінцевий результат роботи. [8, с. 35]

В сучасних умовах все більшої уваги потребують проблеми якісного відбору та підготовки персоналу правоохоронних органів. Через випадковість вибору професії витрати стають великими не тільки для окремої людини, а й для суспільства цілому. Передусім це пов'язано з плинністю кадрів, що підтверджується статистичними даними про звільнення працівників органів внутрішніх справ за стажем служби в ОВС до 3 років. [10, с. 73]

Вивчення мотиваційної сфери співробітників правоохоронних органів представляє не тільки теоретичний, але практичний інтерес. Правоохоронна діяльність є специфічним і дуже важливим видом людської діяльності. Вона почесна, соціально значуща і вимагає від співробітників правоохоронних органів високого професіоналізму, ідейної та соціальної спрямованості, розвинених пізнавальних здібностей та емоційно-вольових якостей. [8, с. 35]

Об'єкт дослідження -- мотиваційно-вольова сфери і ціннісні орієнтації професійної діяльності особистості.

Предмет дослідження -- мотиваційно-вольова сфери і ціннісні орієнтації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи.

Мета -- вивчити особливості мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності співробітників ОВС з різним стажем роботи.

Гіпотеза дослідження. Структура мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників ОВС зазнає змін, в більшості негативних, у відповідності до стажу їх професійної діяльності.

Для досягнення зазначеної мети, нами були поставлені такі завдання:

1) здійснити теоретичний аналіз проблеми мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ;

2) спланувати та провести психосемантичне дослідження мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи;

3) на підставі кількісного та якісного аналізу встановити особливості мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи.

Методологічною основою дослідження стали такі основні положення:

1. Процес становлення професіонала-правоохоронця має позитивні і негативні наслідки.

2. Проявом позитивних результатів професіоналізації працівників органів внутрішніх справ є формування адекватних професійних кар'єрних орієнтацій. На думку багатьох авторів, таких як О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, В.Л. Васильєв, Е.Ф. Зеєр, О.В. Землянська, Є.О. Клімов, Г.В. Попова, провідною ознакою ефективності розвитку професійної кар'єри слідчих є відповідність його реальних якостей функціональним компонентам професійної діяльності.

3. Негативними наслідками виконання професійної діяльності достатньо тривалий час вважається розвиток професійної деформації (Д.О. Александров, В.А. Лазарева, B.C. Медведев).

Методи та організація дослідження. Аналіз та узагальнення наукових літературних джерел. Семантичний матеріал збирався за допомогою опитування, числові показники визначалися на основі частоти попарного об'єднання мотивів у класи (метод класифікації). Для обробки результатів застосовано методи математичної статистики, а також якісний аналіз.

Дослідження проводилося на базі відділу кримінальної міліції у справах дітей протягом березня 2015 року. Вибірка складала 12 осіб.

Наукова новизна та практичне значення. Вперше на матеріалі власного опитувальника, розробленого відділу кримінальної міліції УМВС у справах дітей було вивчено особливості мотивації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується репрезентативністю вибірки, застосуванням методів, адекватних його, меті та завданням.

Практичне значення дослідження полягає у можливості ефективно діагностувати особливості мотиваційно-вольової сфери і ціннісніх орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи, виявляти основні зміни, що відбуваються у їх мотиваційній сфері.

Розділ 1. Методичні засади вивчення мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ

1.1 Проблема методів дослідження мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності у психології

Багато робіт у вітчизняній і зарубіжній психології присвячено питанням професійного становлення та самовдосконалення особистості, співвідношенню психологічного розвитку особистості та професіоналізації, емпіричним підходам до вивчення психологічного змісту передумов успішності професійної діяльності, професійній соціалізації, активізації професійного самовдосконалення особистості тощо. Тому у своєму дослідженні ми звернули увагу на необхідність прагнення до розвитку кар'єри працівником ОВС як необхідного складника особистісного та професійного самовдосконалення правоохоронця. Вивчення ставлення до кар'єри є одним з етапів цього дослідження. [6, с. 92-98]

Проблема розробки психодіагностичної моделі працівника міліції стала особливо актуальною в останні роки. Це пов'язано з тим, що протягом останніх десятиліть у більшості високо розвинутих країн світу управління персоналом поліції і міліції зазнало значних змін. В першу чергу це стосується нового погляду на персонал міліції як ключовий ресурс сервісу, розуміння підвищення ролі людського фактору в усіх сферах соціальної діяльності, посилення залежності результату від якості, характеру, мотивації використання робочої сили в цілому і кожного працівника окремо. [8, с. 35]

Впродовж останнього десятиліття змінився і зміст трудової діяльності майже в усіх сферах суспільства. Зменшилась роль навичок фізичного маніпулювання засобами виробництва, особливого значення набули уміння працювати з комп'ютером, розуміння змісту статистичних величин, такі якості, як уважність і відповідальність, навички спілкування, усної і письмової комунікації. Сучасне інформаційне суспільство потребує від працівників правоохоронних органів високого професіоналізму, здатності приймати самостійні рішення, навичок колективної взаємодії, відповідальності за якість роботи, творчості. Вимоги до працівників ОВС є високими незалежно від кількості персоналу. В сьогоднішніх умовах виняткове значення належить особистісним якостям та професійній компетентності при вирішенні завдань охорони правопорядку та боротьбі зі злочинністю, розумінню суті поставлених завдань. [8, с. 35]

Проблеми психосемантики або психологічних закономірностей організації категоріального знання досліджуються в межах психології сприйняття, пам'яті, психолінгвістики і психології читання. [1, с. 47-57]

Коли йдеться про семантичну обробку, то мають на увазі процеси виявлення змісту або розкриття плану змісту інформації (за визначенням Ф. де Соссюра). При цьому головну увагу дослідників приділено неусвідомленим процесам, які відбуваються на ранніх етапах сприйняття. План змісту слів, текстів, образів об'єктів та явищ, дій і подій прийнято описувати за допомогою поняття значення. Значення - міждисциплінарний теоретичний конструкт. Разом із психологами його досліджують представники інших гуманітарних наук. Психосемантика поєднує психологічні дослідження значення, яке розуміють у психології як найважливішу одиницю психічного відображення. Психосемантика - це галузь психології, яка вивчає генезу, будову і функціонування індивідуальних систем значень, за допомогою котрих інтерпретують і розуміють процеси сприйняття, факти, слова, міміку, пантоміміку, вчинки, події, ситуації та інших людей, а також відбуваються процеси пам'яті, мислення, розуміння, прийняття рішень тощо. [1, с. 47-57] Завдання психосемантики полягає:

1) у дослідженні різних форм існування значень в індивідуальній свідомості людини (образи, символи, символічні дії, а також знакові та вербальні форми);

2) в аналізі впливу мотиваційних (мотивації) чинників та емоційних станів людини на формування в неї системи значень, семантичної організації знань;

3) у розкритті психічних механізмів інтерпретації й розуміння процесів сприйняття, фактів, слів, міміки, пантоміміки, вчинків, подій, ситуацій та інших людей залежно від сформованих індивідуальних значень;

4) у розвитку процесів пам'яті, мислення, розуміння, прийняття рішень під впливом індивідуальних значень;

5) у виявленні механізмів значення і категоризації;

6) у виявленні структури множини значень і способів їх організації тощо.

Поняття значення та категорії. Традиційно розрізняють кілька видів значення, однак розуміння того, що під цим мають на увазі, може бути досить різним у різних авторів. Референтне значення - це той об'єкт, подія або ситуація, що стоять за «знаком» (символом). У вітчизняній психології в цьому разі прийнято говорити про предметне значення «знаку». Як синонім референтного значення часто вживається денотативне значення. Дж. Брунер ставить знак рівності між денотативним і функціональним значеннями (або категоріями), підкреслюючи не тільки предметну віднесеність денотата, а й підпорядкування його вимогам використання у певних контекстах та в процесі розуміння іншими людьми. [1, с. 47-57]

У сучасних когнітивних і психолінгвістичних підходах значення визначають насамперед через систему логічних звґязків, в які воно включене. Звідси його розуміють, радше, як операцію логічного висновку чи речення. У цьому разі йдеться про категоріальне значення. Традиційно у вітчизняній психології прийнято підкреслювати узагальнюючий і суспільний характер категоріального, або понятійного значення. З одного боку, значення розуміють як функцію виділення окремих ознак у предметі, узагальнення їх й введення предмета у відому систему категорій. За С Рубінштейном, «узагальнене відображення предметного змісту становить значення слова». З іншого боку, під значенням розуміють об'єктивно сформовану в процесі історії систему зв'язків, які стоять за знаком (О.Р. Лурія). [1, с. 47-57]

Поняття конотативного значення також неоднозначне. О.Р. Лурія мав на увазі знак рівності між конотативним і асоціативним значеннями. Слово (знак, символ) не лише вказує на певний предмет або явище, а й неминуче зумовлює встановлення низки додаткових зв'язків і є центральним вузлом цілої мережі образів, зумовлених ним або «конотативно» повґязаних із ним слів. Комплекси асоціативних значень, які мимоволі виявляються при сприйнятті даного слова, називають семантичним полем і визначають його конотативне значення.

Ч. Осгуд - один із засновників психосемантики - розумів під конотативним значенням «...ті стани, що виникають за сприйняттям слова-подразника і необхідно передують осмисленим операціям із символами. Ці значення виявляються у формі «афективно-чуттєвих тонів». Афективно-чуттєве забарвлення конотата виходить на перший план для більшості дослідників, які розглядають його як афективне значення. [1, с. 47-57]

Другий важливий напрям досліджень - виявлення структури множини значень і способів їхньої організації. Після того, як на початку 1970-х pp. E. Тульвінг увів поділ пам'яті на епізодичну і семантичну, звичайно говорять про структури семантичної памґяті. Характер категоріальних структур визначає можливості пошуку і вибору потрібного значення з багатьох ймовірностей. Це є ключовим моментом для процесів розпізнавання (ідентифікації) образів, розуміння слів і різноманітних символів, а також для аналізу й синтезу інформації, оскільки за допомогою обґєднання значень у групи за однією або декількома ознаками та атрибутами відбувається їхнє узагальнення. [1, с. 47-57]

Разом із проблемою категоріальних структур обговорюють форму представленості значення. У дослідженнях значення найбільш вивчені форми його фіксації в мові (значення слів, речень тощо). Невербальні форми значення (значення зображень, плакатів, емблем, мімічних і виразних рухів) менш вивчені. Була навіть поширена думка, що значення пов'язане лише з вербальними стимулами. Однак образи і символи можуть бути організовані в стійку систему відношень, яка функціонує як категоріальна система. Це було показано, наприклад, у дослідженні В. Ф. Петренка (1983), який застосував метод невербального семантичного диференціалу. [1, с. 47-57]

Третій важливий напрям досліджень пов'язаний з поняттям конотативного значення. Його часто описують як вплив мотивів та емоцій на семантичну організацію значень. У низці експериментів було продемонстровано, що поряд із частотою слова велике значення має його емоційний індекс. Справді, різні слова мають різне емоційне навантаження. Вплив мотиваційних й особистісних факторів на формування системи значень також становить великий інтерес. Хоча ця проблема традиційно досліджується в межах психології особистості, вона торкається і механізмів перебігу когнітивних процесів. Дж. Келлі запропонував поняття «особистісні конструкти» для позначення системи установок і ставлення людини до світу, сприйняття й оцінку різного роду об'єктів та явищ навколишнього світу.

У книзі Дж. Келлі «Психологія особистісних конструктів», яка вийшла у 1955 р., було описано новий метод - техніка репертуарних решіток. Цю методику було розроблено для виявлення «особистісних конструктів» - «особливого суб'єктивного засобу», створеного (сконструйованого) самою людиною, перевіреного (валідизованого) нею на практиці, що допомагає їй сприймати і розуміти (конструювати) навколишню дійсність, прогнозувати й оцінювати події. [1, с. 47-57]

1.2 Проблема дослідження мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників з різним стажем роботи

Кар'єра - один з феноменів, що заслуговує пильної уваги як в контексті наукового знання, так і з боку суспільства. Причиною цього є той факт, що в різні історичні періоди в це поняття люди вкладали різне значення, та і ставлення до тих, хто прагне побудувати свою кар'єру, також змінилося. Психологічні дослідження у цій сфері достатньо різноманітні. Так, вивчається мотивація кар'єри (D. McClelland, 1975; D.G. Winter, 1988), постановка кар'єрних цілей (А.Д. Кібанов, 1998; А.С. Гусєва, 1998), механізми кар'єрного процесу (С. Осіпов, 1968; D.T. Hall, 1968; А.С. Гусєва, 1998), можливості управління кар'єрою персоналу в організації (D.T. Hall, 1976; Е. Шейн, 1990; А.Д. Кібанов, 1995; І.Д. Ладанов, 1997 і ін.), чинники, що сприяють успішному розвитку індивідуальної кар'єри (P. Lambing, 1994; J.A. Clauzen, 1981; J. Hunt, 1997; А.А. Деркач, 1996; E.A. Могільовкін, 1998; M.B. Сафонова, 1999 і ін.), становлення і розвиток особистості під час кар'єрного просування (А.К. Маркова, 1996; Е.Г. Молл, 2000; А.А. Деркач, 1996; Д.Е. Сьюпер, 1971), а так само створення дослідницького інструментарію (J.L. Holland, 1983; Е. Шейн, 1990; С.К. Tittle, 1983 і ін.) та багато інших напрямів. [6, с. 92-98]

Будь-яке дослідження мотивації починається зі збору даних про досліджувану роботу й опису її організаційних принципів і матеріальної бази. Всі ці відомості групуються відповідно до чотирьох груп питань. [51, с. 365]

1. Яка робота (спеціальність, професія, посада) аналізується й описується? Що є предметом і метою даної роботи? Які види діяльності вона включає, і як вони взаємозалежні між собою?

2. Які умови й можливості надає робота для повного використання продуктивності праці нормальної людини? Що стримує нормальний розвиток психічних процесів або обмежує застосування здібностей? Чим обумовлюється ефективність праці? Які основні об'єктивні передумови високих результатів роботи?

3. Які зовнішні фактори позитивного або негативного характеру впливають на психіку людини на даному робочому місці? Що може ефективно вплинути на психічну працездатність і продуктивність? Що поліпшує й розвиває або, навпаки, порушує психічні функції й стримує розвиток здібностей, негативно впливає на них?

4. Які особливі або виняткові вимоги до психіки людини пред'являються даною роботою? Які здібності й особливості є передумовою успішного виконання роботи і які якості не знаходять застосування в даній праці, а в деяких випадках просто не потрібні? Які з найбільш важливих суб'єктивних детермінант є показниками високої продуктивності? [51, с. 365]

Професія (від лат. professio) - це вид трудової діяльності, занять, що вимагають від людини певної підготовки й відповідних знань, умінь і навичок, придбаних у результаті спеціальної підготовки. У свою чергу багато професій діляться на ряд спеціальностей. Так професія юриста включає спеціальності прокурора, слідчого, судді, оперативного працівника й ін.; лікаря -- хірурга, терапевта, окуліста й т.д. [49, с. 35]

Таким чином, зовнішня структура професійної діяльності співробітника аналізується в системі «людина - людина», виявляється її функціональна структура. Внутрішня психологічна структура професійної діяльності, «людський фактор», виявляє вимоги професії до особистісних особливостей і здібностей. [51, с. 365]

1.3 Змістові групи мотивів професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ

Підвищення вимог до рівня професійної придатності працівників МВС обумовлює необхідність поглибленого і всебічного вивчення індивідуальних якостей як кандидатів на службу, так й абітурієнтів до навчальних закладів МВС України за рахунок науково-обгрунтованого використання сучасних методів юридичної психології і психофізіології. Базовим чинником успішної діяльності працівників органів внутрішніх справ в умовах значних психологічних та фізичних перевантажень є брак у них психологічних протипоказань. Тому для вирішення завдань із забезпечення охорони правопорядку повинні добиратися особи, які обов'язково пройшли попереднє психодіагностичне обстеження (виявляє індивідуальні особливості психодинаміки, рівень фрустраційної толерантності, схильність до ризику, стратегії мотивації тощо). На основі такого відбору в процесі подальшої професійної підготовки необхідно сформувати стійкі навички підтримання психологічної готовності до дій у психологічно напружених умовах службової діяльності. [49, с.1-44]

Когнітивний блок:

· здатність до тривалої концентрації уваги на об'єкті(ах) професійного інтересу в умовах шумових завад;

· уміння розподіляти увагу при виконанні кількох дій, функцій, завдань;

· швидке переключення уваги з одного виду діяльності на інший;

· здатність вести спостереження за кількома характеристиками об'єкта, а також за численними об'єктами водночас;

· уміння адекватно діагностувати часові інтервали, просторову метрику;

· довільне запам'ятовування наочно-образної та вербально-логічної інформації;

· мимовільне запам'ятовування значного обсягу інформації;

· повне відтворення інформації у потрібний момент;

· вибіркове відтворення необхідної в даний момент інформації;

· уміння створювати зоровий образ за вербальним описом;

· уміння розглядати завдання (проблему) з різних точок зору;

· уміння визначати обсяг і характер інформації, необхідної для вирішення проблеми;

· уміння фіксувати суть основних взаємозв'язків і взаємозалежностей, притаманних проблемі;

· уміння робити висновки із суперечливої інформації;

· уміння прогнозувати розвиток ситуації;

· уміння швидко знаходити кілька варіантів вирішення проблеми і визначати найефективніший з них;

· здатність висувати нові, нестандартні рішення проблеми. [49, с.1-44]

Блок саморегуляції:

· здатність до самоспостереження, сприймання та усвідомлення особливостей перебігу власних психічних процесів і станів;

· здатність об'єктивно оцінювати свої досягнення, сили, можливості;

· здатність до самоконтролю та самовладання (управління увагою, регуляція ритму дихання, тонусу скелетної мускулатури, релаксація, включення уявлень і чуттєвих образів, вербальне самонавіювання);

· впевненість у собі, своїх силах, можливостях;

· уміння зберігати емоційну витривалість у психологічно складних ситуаціях;

· здатність до тривалого збереження високої активності; усвідомлена готовність до виправданого професійного ризику. [49, с.1-44]

Комунікативний блок:

· здатність розуміти й адекватно оцінювати особисті якості й актуальний стан партнера, стосунки між людьми: фіксація і запам'ятовування широкого спектру сигналів, що надходять від інших людей в актуальній ситуації спілкування; сензитивна спостережливість стосовно невербальних, проксемічних проявів поведінки людини або групи; фіксація вербальних аспектів поведінки (встановлення „авторства” думок, ідей, індивідуальної своєрідності композиції висловлювання, аргументації);

· уміння швидко та ефективно встановлювати психологічний контакт з людиною або групою в актуальній ситуації спілкування: уміння з'ясовувати і враховувати потреби, інтереси і мотиви співрозмовника або групи; викликати до себе симпатію і довіру; швидко знаходити доцільну форму спілкування в залежності від стану та індивідуальних особливостей співрозмовника; дохідливо донести свої думки, наміри;

· реалізація посередницьких дій для локалізації, вирішення актуальної конфліктної ситуації: візуальна діагностика агресивного стану, намірів співрозмовника або групи за зовнішніми проявами їх поведінки; опитування, аналіз і узагальнення інформації стосовно предмета конфлікту, його ініціатора, позицій сторін, наявності/ненаявності «прихованих» мотивів його учасників; вибір і реалізація конструктивної реакції на індивідуальну або групову агресію;

· вміння вести переговорну діяльність: уміння чітко, однозначно і лаконічно формулювати думки; здатність до логічного викладу думок у розгорнутому зверненні; уміння чітко викладати й аргументувати свою точку зору; уміння прогнозувати стан і наміри співрозмовника; спрямований вплив на співрозмовника або групу (за допомогою як вербальних, так і невербальних засобів) для зміни його (їх) точки зору, намірів, ставлення;

· використання узгоджених засобів і прийомів спілкування в умовах взаємодії з іншими особами. [49, с.1-44]

Операціональний блок:

· уміння здійснювати збір, узгоджений аналіз психологічної інформації в конкретній ситуації формування і розвитку натовпу (компетентна діагностика соціально-психологічних індикаторів поведінки його учасників);

· вибір адекватного способу дій: прогностична оцінка тієї чи іншої ймовірності розвитку ситуації (динаміки стану натовпу, певних дій його учасників); здатність приймати рішення в умовах дефіциту часу та інформації (з урахуванням психологічних показників ситуації та індивідуальних особливостей стилю прийняття рішень); уміння розробляти узгоджені рішення службового завдання в умовах взаємодії з іншими особами;

· реалізація обраного способу дій: здатність до швидкодії в умовах дефіциту часу; уміння точно виконувати накази; вміння узгоджено реалізовувати дії; уміння чітко, логічно і доступно викласти інформацію в ситуації звернення до учасників натовпу; уміння адекватно співвідносити вербальні і невербальні компоненти власної поведінки при реалізації звернення.

Формування комплексу означених психологічних якостей дає особовому складу органів внутрішніх справ можливість ефективно діяти в умовах прояву криміногенних форм поведінки. [49, с.1-44]

Зрозуміло, що психологічна готовність працівників міліції до охорони громадського порядку визначається наявними професійно важливими психологічними особистісними якостями та відповідною професійно-психологічною підготовкою, яка має на меті розвинути наявний психологічний потенціал у цілий спектр професійно значущих знань, умінь та навичок.

Для екстремальних ситуацій, що справляють на міліціонера несприятливий психологічний вплив та погіршують ефективність вирішення службових завдань, характерна поява гострого внутрішнього конфлікту між вимогами, що висуває до нього службова діяльність, і його можливостями в даний момент. Саме тому одні й ті ж ситуації для різних працівників можуть мати різний ступінь екстремальності. Більше того, одні й ті ж ситуації для одного й того ж працівника можуть змінювати ступінь екстремальності при змінах його психологічної усталеності. [49, с.1-44]

Отже, як бачимо, виняткового значення набуває психологічна підготовленість працівника органів внутрішніх справ до охорони громадського порядку як головна умова формування психологічної готовності. При цьому психологічна підготовленість розуміється як сукупність сформованих і розвинених професійних і психологічних характеристик, що відповідають особливостям службової діяльності і є необхідною внутрішньою умовою її успішного здійснення, а саме: загальна психологічна культура; професійно розвинені психологічні якості, уміння та навички; професійно-психологічна стійкість. [49, с.1-44]

Постійне вдосконалення професійної майстерності здійснюється в процесі службової та бойової підготовки, однак при цьому з поля зору часто випадає такий важливий елемент, як психологічна готовність. Тому при розгляді психологічної готовності працівника органів внутрішніх справ до професійної діяльності необхідно враховувати два аспекти: по-перше, знання власних психологічних особливостей, уміння використовувати власні резерви; по-друге, знання психології різних категорій людей. [49, с.1-44]

Розділ 2. Психологічні особливості мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи

2.1 Розробка процедури дослідження

Дослідження особливостей мотивації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи проводилося на базі відділу кримінальної міліції УМВС України у справах дітей протягом березня місяця 2015 року. В опитуванні прийняло участь 12 чоловік - співробітників відділів. Для цього було розроблено опитувальник, в основу якого було покладено методології психосемантичних досліджень Дж. Келлі та Ч. Осгуд, та з використанням принципу ранжування. Опитувальник складається з 10 питань, які були спрямовані на визначення мотивації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи.

Перше питання: «Ви прийшли до правоохоронних органів тому що мріяли про це з дитинства». Цим питанням визначаємо чи дійсно служба в правоохоронних органах була покликанням респондента.

Другим питанням «Ви прийшли до правоохоронних органів тимчасово, просто не було іншого варіанту» ставилася мета визначити випадково чи ні респондент потрапив на службу до правоохоронних органів.

Третє питання звучить наступним чином: «З дитинства у Вас підвищене відчуття справедливості». Завдяки цьому питанню визначали чи було в респондента загострене почуття, бажання та тяга до справедливості, зокрема до підтримання порядку та дисципліни.

«Раніше Ви часто порушували правила дисципліни та порядку». Так звучить 4 питання опитувальника. Цим питанням визначаємо чи мав респондент схильність до порушення дисципліни та порядку.

П'яте запитання - «Ви вмієте навести порядок не застосовуючи силові методи». За допомогою його визначаємо наявність в респондента добре розвинених комунікативних якостей.

Шостим западанням «Ви любите підтримувати порядок та дисципліну жорстокими та суворими методами» визначаємо схильність респондента до жорстокості та агресії, не вміння вирішувати питання мирним шляхом.

Сьоме запитання, яке звучить наступним чином «Вас влаштовує Ваше нинішнє положення», визначає чи задоволений респондент своїм нинішнім положенням в правоохоронних органах.

Восьме запитання «Ви бажаєте і далі працювати в правоохоронних органах» визначало в респондента наявність бажання продовжувати службу.

Дев'яте питання, що звучало «Ви хочете змінити професію після закінчення контракту або певного періоду часу», мало мету визначити наявність подальшого бажання служити в правоохоронних органах.

Останнім десятим питанням «На Вашу думку, люди з повагою ставляють до правоохоронних органів» визначаємо як респондент відчуває відношення до нього з боку інших людей. Опитування за бажанням респондентів проводилося анонімно, вказувався лише стаж роботи в правоохоронних органах, що і дало можливість відверто відповідати на поставлені питання.

Респондент відповідає на питання за методом ранжування, тобто оцінювання судження. Оцінка йшла за шкалою градуювання від «-3» до «+3», включаючи «0». Оцінки були наступними: -3 - категорично «ні», -2 - «ні» у більшості випадків, -1 - «ні» у меншій кількості випадків, 0 - нейтральне відношення, +1 - «да» у меншій кількості випадків, +2 - «да» у більшості випадків, +3 - категорично «да»

Респонденту було запропоновано поставити будь-яку позначку: «+» або «V». Зразок бланку опитувальника наводимо в додатку 1.

2.2 Структура мотиваційно-вольової сфери і ціннісніх орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи

В дослідженні, яке проводилося на базі відділу кримінальної міліції УМВС України у справах дітей, було вивчено особливості мотиваційно-вольової сфери і ціннісних орієнтацій професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи.

В опитуванні прийняло 12 чоловік. Стаж роботи - від 7 до 1 року:

· 1 рік - 3 респондентів,

· 2 роки - 4 респондентів,

· 3 роки - 2 респондентів,

· по 1 респонденту - 4, 5 та 7 років.

Можна зробити висновок про швидкоплинність кадрів в органах внутрішніх справ, яка буде заважати професійному зростанню та наносить шкоду професійній діяльності. Опитування проводилося анонімно, тому можна зробити висновок про відвертість та достовірність дослідження. Обробка опитування проводилася вручну.

Нейтральне відношення у респондентів зі стажем роботи в правоохоронних органах:

· 3 роки

· 2 - 2 роки

· 2 - 1 рік

«Да» у меншій кількості випадків - 3 респонденти по 1 з 2, 4, та 5 роками стажу роботи.

«Да» у більшості випадків - 1 респондент 7 років стажу у правоохоронних органах.

Категорично «да» - відповіді відсутні

Висновок:

1. Більша частина респондентів не мала на мірів працювати в правоохоронних органах.

2. Частина респондентів, які цілеспрямовано прийшли працювати в правоохоронні органи, продовжують працювати

3. Робота в органах ВС потребує великої кількості навичок, зокрема комунікативних.

«Ні» у більшості кількості випадків - 1 респондент з 5 роками стажу в правоохороних органах.

«Ні» у меншій кількості випадків - 2 респонденти по 4 та 7 років стажу.

Нейтральне відношення у респондентів відсутнє.

«Да» у меншій кількості випадків - 4 респонденти всі з 2 роками стажу роботи.

«Да» у більшості випадків - 3 респондент 2 по 1 року та 1 з 3 роками стажу у правоохороних органах.

Категорично «да» - 2 респонденти по 1 та 3 роки стажу.

Висновок:

1. Більшість респондентів прийшло на службу до правоохоронних органів з невеликим бажанням, розцінюючи її як тимчасовий варіант.

2. Враховуючи велику швидкоплиність кадрів, можна зробити висновок, що на службі в правоохоронних органах залишаються ті, хто має більше необхідних для роботи навичок, таких як комунікативні, операціональні, когнітивні та навички саморегуляції.

Нейтральне відношення - 5 респондентів відповідно з стажем роботи у правоохоронних органах:

· 1 рік - 2

· 2 роки - 2

· 3 роки - 1

«Да» у меншій кількості випадків - 1 респондент з 2 роками стажу роботи.

«Да» у більшості випадків - 3 респонденти по 1 з роками 4, 5 та 7 роками стажу у правоохоронних органах.

Категорично «да» випадків - відповіді відсутні.

Висновок:

1. У більшої частини (8) підвищена потреба у справедливості не розвинена.

2. Підвищене відчуття справедливості та обов'язку сприяє продовженню роботи у правоохоронних органах. Воно присутнє, в основному у тих, хто має великий стаж роботи (4, 5 та 7 років ).

3. Потребу в справедливості можна вважати одним з ключових рис характеру, які сприяють успішній та тривалій роботі в правоохоронних органах.

Нейтральне відношення у респондентів з стажем роботи:

· 1 рік - 1

· 2 роки - 2

· 3 роки - 1.

«Да» у меншій кількості випадків - 2 респонденти з 1 та 3 роками стажу роботи в правоохоронних органах.

«Да» у більшості випадків та Категорично «да» - відповіді відсутні.

Висновок:

1. Більшість респондентів (10) раніше не були порушниками порядку, тобто самі в більшості випадків дотримувалися правил розпорядку в навчальних закладах, гуртожитку, не спричиняли адміністративних порушень, не порушували закон.

2. В народі кажуть, що про людину більше говорять її вчинки, ніж вона сама. Тому поведінка працівників правоохоронних органів сильно впливає на загальний імідж міліції в суспільстві.

«Ні» у більшості кількості випадків - 2 респонденти з 2 та 1 роками стажу в правоохоронних органах.

«Ні» у меншій кількості випадків - 1 респондент з 3 роками стажу.

Нейтральне відношення у респондентів з 1 та 2 роками стажу у правоохоронних органах.

«Да» у меншій кількості випадків - 4 респонденти 2 з них з 2 роками стажу роботи та по 1 - з 3 та 4 роками стажу.

«Да» у більшості випадків - 2 респонденти 2 по 5 та 7 років стажу у правоохоронних органах.

Категорично «да» 1 респондент з 1 роком стажу.

Висновок:

1. Більша половина респондентів (7) вміє працювати без застосування фізичних методів впливу, що говорить про добре розвинені, так необхідні для працівників правоохоронних органів, комунікативні здібності.

2. Навичка не застосовувати фізичний вплив в роботі працівника правоохоронних органів зростає у відповідності до стажу роботи.

3. У відповідності до стажу роботи зростають і комунікативні здібності, які є одними з головних навичок працівника правоохоронних органів.

4. При низькому рівні комунікативних навичок, відповідно зростає схильність до агресивних дій та наведення порядку із застосування сили.

«Ні» у більшості кількості випадків - 1 респондент з 5 роками стажу.

«Ні» у меншій кількості випадків - 5 респондентів відповідно зі стажем роботи:

· 2 роки - 2

· 3 роки - 1

· 4 роки - 1

· 7 років - 1

Нейтральне відношення у респондентів з 1 та 2 роками стажу.

«Да» у меншій кількості випадків - 2 респонденти з 1 та 3 роками стажу роботи.

«Да» у більшості випадків - 1 респондент з 4 роками стажу у правоохоронних органах.

Категорично «да» - відповіді відсутні.

Висновок:

1. Більшість респондентів намагається не застосовувати фізичну силу під час виконання службових обов'язків, хоча інколи її приходиться.

2. Схильність до агресивних методів впливу характерна для невеликої кількості респондентів, зокрема 3.

«Ні» у більшості кількості випадків - 1 респондент з 2 роками стажу.

«Ні» у меншій кількості випадків - 2 респонденти по 4 та 7 років стажу.

Нейтральне відношення у респондентів з стажем:

· 2 роки - 3

· 3 роки - 1

· 4 роки - 1

«Да» у меншій кількості випадків - 1 респондент з 1 роком стажу.

«Да» у більшості випадків - 1 респондент 7 роками стажу у правоохоронних органах.

Категорично «да» - 1 респондент 5 роками стажу у правоохоронних органах.

Висновок:

1. Більшу частину респондентів (9) невлаштоває їх нинішнє положення.

2. З усного спілкування під час проведення опитування було з'ясовано, що основними причинами не задоволення є низька заробітна платня, скасування пільг для оплати комунальних платежів, проблеми з проїздом в громадському транспорті, відсутність забезпечення одягом, який приходиться шити або купувати.

Категорично «ні» - 3 респонденти 1 з 3 роками та 2 по 1 року стажу стажу в правоохоронних органах.

«Ні» у більшості кількості випадків - 2 респонденти з 2 роками стажу відповідно.

«Ні» у меншій кількості випадків - 3 респонденти 2 з 2 роками та 1 з 4 роками стажу.

Нейтральне відношення - 1 респондент з 1 роком стажу роботи.

«Да» у меншій кількості випадків - 3 респонденти відповідно з 3, 5 та 7 роками стажу у правоохоронних органах.

«Да» у більшості випадків та Категорично «да» у респондентів відсутнє.

Висновок:

1. Більшість респондентів (9) не має бажання працювати в правоохоронних органах.

2. Більшість з тих респондентів, що не мають бажання працювати в правоохоронних органах - це молоді кадри. Відповідно на їх місця прийдуть нові людини, яким потрібно буде адаптуватися до не простих умов роботи в правоохоронних органах та колективу відділів.

3. Швидкоплиність кадрів сильно впливає на якість роботи правоохоронних органів, що в свою чергу відображується на загальному іміджі міліції, як державної інституції.

Категорично «ні» - 2 респонденти по 1 року та 1 з 3 роками стажу в правоохоронних органах.

«Ні» у більшості кількості випадків - 3 респонденти всі з 2 роками стажу.

«Ні» у меншій кількості випадків - 2 респонденти по 2 та 4 роки стажу.

Нейтральне відношення у респондентів з 1 та 5 роками стажу.

«Да» у меншій кількості випадків - 4 респонденти всі з 2 роками стажу роботи.

«Да» у більшості випадків - 2 респонденти з 3 та 7 роками стажу у правоохоронних органах.

Категорично «да» у респондентів відсутнє.

Висновок:

1. Більша частина респондентів (10 чоловік) планує в найближчому змінити професію працівника правоохоронних органів на іншу.

2. Більшість з респондентів в усній розмові говорила про те, що добуде на службі до кінця контракту, тобто відповідно від 1 до 4 років (оскільки в більшості контракт розраховано на 5 років).

3. Така швидкоплинність кадрів нажаль не приводить до покращення ситуації. Приходять нові, в більшості випадків, не досвідчені людини, яких потрібно навчити всьому, яким потрібно адаптуватися на новому місці, а, враховуючи специфіку праці, це в більшості випадків відображається на якості роботи правоохоронних органів.

Категорично «ні» відповіді респондентів з стажем роботи в правоохоронних органах:

· 1 рік - 2

· 2 роки - 2

· 3 роки - 2

«Ні» у більшості кількості випадків відповіді респондентів з стажем роботи в правоохоронних органах:

· 1 рік - 1

· 2 роки -1

· 5 років -1

· 7 років - 1

«Ні» у меншій кількості випадків - 2 респонденти по 4 та 2 роки стажу.

Нейтральне відношення, «Да» у меншій кількості випадків «Да» у більшості випадків та Категорично «да» у респондентів відсутнє.

Висновок:

1. Співробітники правоохоронних органів не відчувають поваги у суспільства до їх досить не простої праці.

2. З усної розмови з'ясувалося, що повага полягає не тільки в відповідній оплаті праці, а й у інших речах. Зокрема в таких, як відношення до міліції як до органу який наводить порядок та розпорядження якого, відповідно, потрібно слухатися.

Висновок з проведеного опитування:

1. Структура мотивації співробітників правоохоронних органів з різним стажем роботи має прямий зв'язок з стажем роботи в правоохоронних органах

2. Структура мотивації співробітників правоохоронних органів з різним стажем роботи зазнає певних змін та деформацій.

2. Структура мотивації співробітників правоохоронних органів з різним стажем роботи не завжди зазнає негативних змін та деформацій.

3. Структура мотивації співробітників правоохоронних органів з різним стажем роботи не зазнає змін та деформацій у випадках, коли людина приходить на службу до органів ВС за покликанням або має добре розвинені комунікативні, операціональні, когнітивні навички та навички саморегуляції.

4. Структура мотивації співробітників правоохоронних органів з різним стажем роботи зазнає певних змін тільки у випадку зміни відношення суспільства та держави до них.

В ході даного дослідження було з'ясовано та підсумовано основні причини незадоволення своїм нинішнім становищем. Серед них:

1. Нав'язаний в суспільстві сучасний імідж «мента», як людини не дуже досвідченої та інтелектуальної розвиненої, в більшості випадків без відповідної освіти, якій не має куди більше піти працювати, жорстокої, злої на всіх, метою якої є приниження інших.

2. Негативна реклама через ЗМІ про міліцію, як головний оплот бюрократії та корупції.

3. Низька заробітна платня. Відсутність матеріального заохочення та скасування багатьох додаткових виплат, зокрема коштів на бензин, проїзду в громадському транспорті, забезпечення одягом та пільг на комунальні платежі.

Заключення

психологічний професійний міліція

На сучасному етапі державного будівництва необхідні принципово нові підходи до усвідомлення моральних засад діяльності правоохоронних органів. Це обумовлюється гуманізацією чинного законодавства, підвищенням інтересу до людської особистості тощо.

Нині вимоги суспільства до діяльності правоохоронних органів значною мірою пов'язані з перебудовою психології осіб, які від імені держави реалізують на практиці владні повноваження, а також з підвищенням престижу служби в органах міліції та рівнем майстерності особового складу, що має запобігати злочинам, припиняти їх та розслідувати, забезпечувати законність, громадський порядок. Під час виконання службових обов'язків співробітники міліції мають бути уважними, витриманими та неупередженими у своїх діях. Але ці важливі якості лише тоді набувають реального змісту, коли поєднуються з моральною зрілістю та належною культурою поведінки. Тому не викликає сумніву необхідність виваженого підходу до науково обґрунтованого відбору, фахового посадового призначення та професійно-психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ.

Вирішення службових завдань працівниками міліції в більшості випадків пов'язане з людським фактором, тобто з потребами, прагненнями, бажаннями, відчуттями, індивідуальними особливостями громадян - усім, що перебуває у сфері взаємовідносин «людина - людина». Багато в чому психологічна специфіка пов'язана також з дією таких екстремальних чинників, як небезпека і надзвичайний динамізм розвитку подій; дефіцит часу та інформації; невизначеність можливих варіантів зміни обстановки; необхідність у безперервному аналізі потоку неструктурованої чи малоструктурованої інформації; необхідність негайного вирішення завдань, що вимагають нестандартного, творчого підходу; висока відповідальність за наслідки прийнятих рішень.

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Було здійснено теоретичний аналіз проблеми мотивації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ.

2. Було спланувано та проведено психосемантичне дослідження мотивації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи на базі відділів кримінальної міліції у справах дітей.

3. На підставі кількісного та якісного аналізу було встановлено особливості мотивації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ з різним стажем роботи.

4. Гіпотеза дослідження, про те що структура мотивації професійної діяльності працівників ОВС зазнає негативних змін у відповідності до стажу роботи було підтверджено частково.

На основі проведеного дослідження дано наступні рекомендації:

1. Робота в правоохоронних органах вимагає наявності певних якостей, тому потребує більш ретельного відбору претендентів, який дуже обмежений в сучасних умовах.

2. Робота правоохоронних органів потребує певних заходів з боку держави, направлених на підняття іміджу міліції, як державної інституції:

· Підняття рівня заробітної плати,

· Часткове повернення пільг, таких як проїзд в громадському транспорті та коштів на бензин

· Забезпечення одягом, канцтоварами тощо

3. Робота в правоохоронних органах потребує зміни відношення до неї з боку суспільства, зокрема поваги до співробітників як представників державного інституції.

Список використаної літератури

1. Александрова Ю.В. Методики диагностики отношений взрослого человека: роли, позиции, нравственная сущность: метод, пособие /Ю. В. Александрова. - Воронеж: МОДЭК, 2009. - 96 с.

2. Алдашева А.А. Особенности личной адаптации в малых изолированных коллективах: Автореф. канд. дис. -Л., 1984.

3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания - Л.,1968. -.148.

4. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Медведєв В.С. Професійна психологія в ОВС. Загальна частина: Курс лекцій. - К., 1995.

5. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія: Підручник для вузів. - М.: Аспект Прес, 2002. - 364 с.

6. Богатырева О.О. Психологические предпосылки карьерного роста/ О.О Богатырева // Вопросы психологи. - 2008. - № 3. - С. 92-98.

7. Борисова Е.М. О применении социально психологических методов в изучении становленияпрофессионала//Психологическая диагностика ее проблемы и методы (Под ред. К.М. Гуревича). -М.,1975. -142-16ІС.

8. Бушурова В.Г. Психологическая адаптация курсантов к условиям вуза// Вестник ЛГУ. Серия 6. - 1985. № 27.

9. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов.- М., Юрид. лит, 1991

10. Волковицкий Г.А. Мотивация военно-профессионального самосовершенствования. -М, 1994. -73 с.

11. Верещагин В.Ю. Философские проблемы теории адаптации человека. Владивосток:изд. Дальневосточного университета.-1988.

12. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. -М.: МГУ, 1982. -463с.

13. Грановская P.M. Элементы практической психологии, -Л.: Изд. ЛГУ, 1988.-231с

14. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі.-Київ: Лібра, 1998.-270с.

15. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. М.: Российская академия управления, 1993.-23с.

16. Думко Ф.К., Запорожце-ва Г.Є. Професійно-психологічна підготовка співробітників ОВС /За ред. Ф.К. Думко. - Одеса: НДРВВ Олвс, 2000. - С. 25-40.

17. Елканов СБ. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя: Учеб. пособие для студентов пед. Ин-тов. -М: Просвещение, 1989.- 198с.

18. Жданович А.А. Карьерные ориентации в структуре профессиональной Я-концепции студентов: Автореф. дис... канд. психол. наук- М., 2008. -20 с.

19. Жданова І. В. Мотиваційна складова професіоналізму працівників органів внутрішніх справ / І. В. Жданова // Вісник національного університету внутрішніх справ. № 28. - 2004. - С. 456 462.

20. Запорожцева Г.Є. Психологічний аналіз професійної діяльності дільничного інспектора міліції та визначальні умови її удосконалення: дис. канд. психол. наук: 19.00.06 / Г.Є. Запорожцева ; Нац. Академія внутрішніх справ України. - К., 2002. - 235 с.

21. Зеер Э. Ф. Психология профессий: учеб, пособие для студентоввузов / Э. Ф. Зеер. - М.: Академ, проект ; Екатеринбург: Деловая книга,2003.-336 с.

22. Карвасарский Б.Д. Психотерапевтическая энциклопедия. -СПб.: Питер. Ком, 1999,- 301-305, 593-594с.

23. Колосович О. С. Дослідження мотиваційних тенденцій працівників ОВС / О. С. Колосович // Психологічні аспекти національної безпеки. - Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. - С. 110 112.

24. Кретчак О.М. Психологічний аналіз професійної діяльності міліціонера ДСО при МВС України та визначальні умови її удосконалення: дис. … канд. психол. наук: 19.00.06 / О.М. Кретчак; Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2003. - 160 с.

25. Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения // Вопросы психологии, 1983, №2, с.51-59.

26. Кудрявцев Т. В. Психолого-педагогические проблемы высшей школы. / / Вопросы психологии, 1981, №2, стр.20-30.

27. Кудрявцев Т.В., Сухарев А.В. Влияние характерологических особенностей личности на динамику профессионального самоопределения / / Вопросы психологии, 1985, №1, стр. 88-93.

28. Лефтеров В.О. Професійна кар'єра та психосоціальний розвиток працівників ОВС / В.О. Лефтеров // Вісник національної академії оборони України. - 2010. - №1(14). - С. 136 -140.

29. Маслоу А. Мотівация і особа. - СПб.: Пітер, 2005.-284 с.

30. Медведев В. С. Проблеми професійної деформації співробітників ОВС (теоретичний та прикладний аспект) / В. С. Медведев. - К.:НАВСУ, 1999.-310 с.

31. Москаленко А. П. Мотиваційна сфера особистості як показник професійної придатності до служби в ОВС / А. П. Москаленко // Актуальні проблеми соціальної, психологічної та виховної роботи в ОВС: матеріали наук.-практ. конф. - Х., 2008. - С. 63 67.

32. Некоторые проблемы подготовки кадров в высших учебных заведениях системы МВД Украины/ А.М. Бандурка, П.И. Орлов // Человеческий фактор в повышении эфективности деятельности правоохранительных органов: Матер. Междунар. науч.- практ. конф. - Луганск, 1995. С. 26-31.

33. Общая психодиагностика (Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина).- М.: МГУ.1987-304с.

34. Осьодло В.І., Татарінов Є.В. Кар'єрні атрибути, як орієнтир при висуванні власних кар'єрних домагань та планування свого шляху / В.І. Осьодло, Є.В. Татарінов // Вісник національної академії оборони України. - 2009. - №1(9). - С. 133-138.

35. Основные виды деятельности и психологическая пригодность к службе в системе органов внутренних дел: справоч. пособ. / [под ред. Б.Г. Бовина, Н.И. Мягких, А.Д. Сафронова]. - М.: Моспечать, 1997. - 167 с.

36. Пономарев Р.А. Социально-психологичесике проблемы профессионального становления личности.- К., 1983.

37. Психология. Словарь (под общ. ред.А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского). -2-е изд., испр. И доп. -М.: Политиздат, 1990. 494с

38. Профессиональная адаптация молодежи/ В.С Немченко, Г.И. Шинакова, Л.С. Белкин и др. - М., 1969.

39. Почебут Л.Г., Чи-кер В.А. Организационная социальная психология / Л.Г. Почебут, В.А. Чикер. - СПб.: Питер, 2000. - 298 с.