Загальне поняття "спосіб життя". Формування способу життя

Размещено на http://allbest.ru

Загальне поняття «спосіб життя». Формування способу життя

Вступ

Під способом життя більшістю розуміється стійкий, що склався в певних суспільно-екологічних умовах спосіб життєдіяльності людини, що виявляється в нормах спілкування, поведінки, складі мислення. Філософи трактують спосіб життя через категорію, що охоплює сукупність типових видів життєдіяльності індивіда, соціальної групи і суспільства в цілому, які розглядаються в єдності з умовами життя. На індивідуальному рівні життєдіяльність людини виражається поняттям «індивідуальний спосіб життя», всередині якого виділяють трудову діяльність, громадську сферу, сферу сімейно-побутових відносин і дозвілля (Філософський енциклопедичний словник, 1983). Отже, спосіб життя втілює в собі діалектику взаємин соціального та індивідуального. На цій основі відбувається і внутрішнє «ціннісне самовизначення» особистості.

1.Загальне поняття «спосіб життя»

Соціологи розширюють поняття індивідуального способу життя за рахунок ціннісно-смислового компонента діяльності, життєвого досвіду особистості, поведінкових стереотипів. В уявленнях російського психолога К.А. Альбуханова-Славської індивідуальний спосіб життя включає підсистему стійких компонентів діяльності - організація особистого часу, улюблені заняття, звички, стереотипи поведінки. У цілісному явищі «спосіб життя» автор виділяє суб'єктивно, особистісно обумовлений (ідеальний) і об'єктивно виявляється (діяльнісний) компоненти. На думку валеолога Е.Н. Вайнера, поняття способу життя слід було б визначити як спосіб життєдіяльності людини, якого він дотримується в повсякденному житті в силу соціальних, культурних, матеріальних та професійних обставин. У такому визначенні особливо слід виділити культурологічний аспект, який підкреслює, що спосіб життя не тотожний умов життя, які лише опосередковують і обумовлюють спосіб життя матеріальними і нематеріальними факторами. Культура ж в контексті розглянутого питання означає, що людина в силу освоєних ним знань і життєвих установок сам вибирає собі спосіб життя з урахуванням її умов.

Найважливіше значення в забезпеченні способу життя набуває особистісний компонент, який передбачає встановлення способу життя в залежності від спадкових типологічних особливостей людини, спадково обумовлених або набутих захворювань або порушень стану його регуляторно-адаптивних систем або імунітету, рівня валеологічного виховання життєвих цільових установок, наявних доступних соціально-економічних умов. Закономірною слід вважати індивідуальну адресність способу життя, яка повинна в якості вихідних посилок включати вищевказані фактори, а також екологічні, регіональні та т.п. Отже, спосіб життя - це біосоціальна категорія, інтегруюча уявлення про певний тип життєдіяльності людини і характеризується його трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуальної і суспільної поведінки. Ю.П. Лисицин включає в спосіб життя чотири категорії: економічну - рівень життя, соціологічну - якість життя, соціально-психологічну - стиль життя і соціально-економічну - уклад життя. При рівних перших двох категоріях здоров'я людей насамперед залежить від стилю й укладу життя, які у великій мірі обумовлені історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей. Двадцяте століття дало людям електрику, радіо, телебачення, сучасний транспорт і багато інших благ. Медицина позбавила людину від ряду інфекційних захворювань, дала йому різні способи і засоби лікування хвороб. Однак цей століття принесло зменшення обсягу рухової активності людини, збільшення нервово-психічних та інших видів стресу, хімічного забруднення зовнішнього і внутрішнього середовища та інші негативні явища, пов'язані з науково-технічним прогресом. Рідше звертають увагу на суттєві зміни в стилі і укладі самого життя. Тисячі поколінь наших предків жили і працювали в тісному спілкуванні з природою, синхронно природним ритмам. Вставали з ранкової і засипали з вечірньою зорею. Кожна пора року мало свій трудовий настрій, свій режим життя. Тепер же люди живуть у ритмі виробничого циклу, однаково в будь-який час року.

Спосіб життя сучасної людини характеризується гипокинезией і гіподинамією, переїданням, інформаційної нагруженностью, психоемоційним перенапруженням, зловживанням лікарськими препаратами і т.д., що приводить в кінцевому рахунку до розвитку так званих хвороб цивілізації. Хвороби сучасної людини обумовлені насамперед його способом життя і повсякденною поведінкою.

Збільшення очікуваної середньої тривалості життя на 85% пов'язують не з успіхами медицини, а з поліпшенням умов життя і праці, раціоналізацією способу життя населення.

Спосіб життя окремої людини являє собою сукупність елементів соціально типового й індивідуально неповторного в поведінці, спілкуванні та складі мислення. Градації способу життя: перетворювальна діяльність, спрямована на зміну природи, суспільства і самої людини; способи задоволення матеріальних і духовних потреб; форми участі людей у суспільно-політичній діяльності; пізнавальна діяльність на рівні теоретичного, емпіричного та ціннісно-орієнтованого знання; комунікативна діяльність, включаючи спілкування між людьми в суспільстві і його підсистемах; медико-педагогічна діяльність, спрямована на фізичний і духовний розвиток людини.

2.Визначення способу життя

Спосіб життя - поняття, застосовуване в соціології й в інших соціальних науках для характеристики умов і особливостей повсякденного життя людей у тому чи іншому суспільстві, прошарку, групі і т. п. Спосіб життя визначається багатьма істотними рисами й особливостями. Всі існуючі в суспільстві соціальні розходження - соціальні розшаровування між містом і селом, між людьми розумової і фізичної праці, між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками - знаходять своє відображення у способі життя. Це дає підставу говорити про різні види (чи підвиди) способу життя усередині кожного суспільства. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.

Здебільшого - це визначений спосіб діяльності даних індивідів, визначений вид їхньої життєдіяльності, їхній визначений спосіб життя. Яка життєдіяльність індивідів - такі і вони самі. Те, що вони собою представляють, збігається, отже, з їх способом досягнення блага (господарською діяльністю). Спосіб життя охоплює всі істотні сфери діяльності людей: праця, форми її соціальної організації, побут, форми використання людьми свого вільного часу, їхня участь у політичному і громадському житті, форми задоволення їх матеріальних і духовних потреб, що увійшли в повсякденну практику, норми і правила поведінки. Тому на способі життя позначаються не тільки економічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах суспільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-економічними умовами її діяльності.

Спосіб життя - це не дзеркальне, а узагальнене типологізоване відображення фактичної поведінки людей, тобто реальність, яка склалася під впливом об'єктивних умов, суб'єктивних прагнень. Відповідно до цього спосіб життя розглядається не тільки як сукупність діяльності людей, а і яким чином вони це здійснюють. Це не тільки приватна поведінка, приватна діяльність або набір їх, а цілісна єдність зі своєю новою якістю.

Методики,підходи до визначення способу життя

Існує декілька методик, підходів до розгляду способу життя:

¦ поелементний (основні види діяльності людини);

¦ класовий підхід;

¦ соціально-територіальний.

Соціологи пропонують брати до уваги і такі фактори та критерії, як ставлення до процесів, соціально-психологічні особливості індивіда.

Особливості функціонування поняття способу життя у соціології полягають у тому, що воно дає змогу охарактеризувати життєдіяльність соціальних об'єктів з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.

Спосіб життя індивідів і соціальних груп визначається як загальними, так і конкретними обставинами їх соціально-економічного буття, але тільки в кінцевому підсумку. За одних і тих же загальних і конкретних умов праці, за одного і того ж рівня доходу, освіти тощо індивіди та їх групи можуть реконструювати різні види життєдіяльності, вести різний спосіб життя.

Головною особливістю способу життя є його системність, яка виявляється в тому, що основні види діяльності, які становлять його зміст, зумовлюють зміни всіх інших форм життєдіяльності соціального суб'єкта. Цим визначаються і методологічні, і методичні особливості соціологічного вивчення способу життя. Вони не зводяться до дослідження його складових - трудової, суспільно-політичної, навчальної, побутової, споживацької, дозвільних форм діяльності, які самі по собі не дають повного уявлення про спосіб життя в цілому. За цих обставин пропонується систематизована модель-схема для виведення і опису способу життя індивіда чи спільності:

Базовими елементами даного підходу (систематизованої моделі-схеми) є:

¦ основні стратифікаційні виміри, або статусні ознаки (дохід, влада, престиж, освіта, національність);

¦ діяльнісні ознаки (трудова, дозвільна, споживацька, навчальна, побутова та інші форми);

¦ особистісні або психологічні ознаки-характеристики (рід, вік, інтелектуальні здібності, характер, інтереси, цінності, потреби) та інші ситуативні фактори, що досить часто спостерігаються в життєдіяльності індивіда і впливають на його поведінку.

Висновок

життєдіяльність поведінка особистісний

Соціологи розширюють поняття індивідуального способу життя за рахунок ціннісно-смислового компонента діяльності, життєвого досвіду особистості, поведінкових стереотипів. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.

На способі життя позначаються не тільки економічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах суспільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-економічними умовами її діяльності.

Размещено на Allbest.ru