Особливості особистісного прояву готовності до професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Готовність до професійної діяльності як психологічний феномен

1.1 Огляд психолого-педагогічної літератури стосовно психологічної готовності

1.2 Формування психологічної готовності особистості до професійної діяльності

1.3 Особливості формування професійної спрямованості особистості в період юності

1.4 Професійно важливі якості психолога

2. Дослідження готовності студентів-психологів до професійної діяльності

2.1 Організація дослідження

2.2 Гендерна специфіка рівня розвитку психологічної готовності до професійної діяльності

2.3 Гендерні особливості прояву емпатії у студентів-психологів

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність дослідження обґрунтовується тим, що сучасна епоха характеризується високим ступенем динамізму та невизначеності, які обумовлюють всі сфери суспільного життя та проявляються на різних його рівнях. Ці принципово нові умови існування особистості висувають інші вимоги до фахової підготовки, та професійної освіти, готовності студентів до професійної діяльності, які покликані формувати освіченого, самокритичного, думаючого, ініціативного, практичного психолога, готового до виконання обраної професійної діяльності.

На сьогоднішньому етапі становлення різних сфер практичної психології виникають відповідні суперечності між вимогами, що ставляться до сучасного спеціаліста та рівнем готовності студентів до майбутньої діяльності, між потребою саморозвитку, самоактуалізації та можливостями освіти, які, у свою чергу, вимагають конструктивних взаємовідносин між суб'єктами навчального процесу та відповідних психологічних умов активізації цього процесу з метою його удосконалення.

Провідною складовою готовності до професійної діяльності є особистісна готовність, яка розуміється вченими як комплексне психологічне утворення, як сплав функціональних, операціональних та особистісних компонентів.

Проблема психологічної готовності до професійної діяльності привертала увагу багатьох вчених (Л.О.Гапоненко, М.І.Дяченко, Л.А.Кандибович, Г.С.Костюк М.Д.Левітов, Л.С.Нерсесян, О.В.Тімченко, М.І.Томчук, І.М.Чорна та ін.).

На основі аналізу теоретико-методологічної літератури можна зробити висновок, що одні науковці розглядають готовність як властивість, стійку характеристику особистості (В.О.Сластьонін), інші - як цілісний прояв особистості, що включає в себе теоретичну базу того чи іншого профілю, проектуючі, конструктивні, комунікативні уміння, загальні та спеціальні здібності (В.Н.Куніцина), треті - як інтегральне поняття, яке характеризується складною динамічною структурою взаємопов'язаних особистісних компонентів: професійна спрямованість, здатність до самооцінки, потреба у професійному самовихованні (Н.В.Кузьміна).

Проте незважаючи на безліч досліджень даного питання, проблема готовності до професійної діяльності не включає її гендерні особливості, що і обумовило вибір теми курсової роботи.

Об'єкт дослідження: особливості особистісного прояву готовності до професійної діяльності

Предмет: гендерна специфіка прояву особистісної готовності до професійної діяльності студентів-психологів

Мета: дослідити гендерні особливості прояву особистісної готовності до професійної діяльності студентів-психологів

Завдання:

1) провести теоретичне дослідження актуальної психолого-педагогічної літератури;

2) визначити ключові категорії, що включає в себе поняття "готовність до професійної діяльності";

3) визначити механізми формування професійної готовності;

4) провести аналіз методів та методик дослідження готовності до професійної діяльності;

5) дослідити гендерний аспект прояву готовості до професійної діяльності у студентів-психологів;

6) провести математичну обробку даних та зробити загальні висновки.

Теоретичну основу складають концептуальні ідеї сучасних психологів про феномен готовності людини до праці, до різних видів діяльності, сформований зміст, структура, основні параметри готовності та умови, що впливають на динаміку, тривалість та стійкість її прояву (Д.І. Водзинський, А.Д. Ганюшкін, М.І. Дяченко, Ф.І. Іващенко, Я.Л. Коломенський, В.С Мерлін, В.Н. Мясищев)

Методи дослідження: теоретичний аналіз актуальної літератури, комплекс психодіагностичних методик:

1) Комплексна методика структурно-типологічної діагностики рівня розвитку психологічної готовності до професійної діяльності психолога;

2) Опитувальник "Діагностика схильності до емпатії" А. Мехрабіана; та методи математичної статистики за допомогою яких підраховується: середнє арифметичне значення, величина середнього квадратичного відхилення, t-критерій Стьюдента.

Характеристика вибірки: для нашого дослідження було обрано вибірку, яка складається з 30 юнаків та 30 дівчат які навчаються в Українській інженерно-педагогічній академії на спеціальності "Практична психологія".

Теоретична значущість дослідження полягає у розширенні теоретичних аспектів проблеми особливостей формування психологічної готовності студентів до професійної діяльності.

Практичне значення роботи: отримані експериментальні дані можуть бути використані під час професійного навчання у Вузі для розвитку готовності студентів до професійної діяльності.



1. Готовність до професійної діяльності як психологічний феномен

1.1 Огляд психолого-педагогічної літератури стосовно проблеми професійної готовності

Для розуміння сутності поняття готовності інтерес становлять дослідження вітчизняних і зарубіжних учених про свідомість, самосвідомість та самопізнання людини (М.Бердяєв, І.Кон, Г.Костюк, О.Леонтьєв, А.Спіркін, С.Роджерс та інші).

Поняття психологічна готовність до діяльності було введено в психологічний обіг в 1976 році білоруськими дослідникам М. І. Дьяченко і Л. А. Кандибовичем. Психологічну готовність досліджують В. Дорохін, С.Равіков, В.Моляко, А.Проскура; мотиваційну - Е.Томас; морально-психологічну - Л.Кондрашова, С.Ніколенко, Г.Штельмах; професійну - Д.Мазоха; моральну - Є.Шевчук; професійно-педагогічну - С.Коришенко; і в цілому готовність - В.Бондар, А.Капська, І.Пастир, О.Ярошенко та інші.

Готовність як цілісне утворення розглядається в працях П.Атутова, А.Вайсбурга, Ю.Васильєва, А.Кочетова, як установка - в дослідженнях Д.Узнадзе, Ш.Надірашвілі, А.Прангішвілі.

Слід зазначити, що проблема готовності (соціальної, професійної, психологічної, життєвої, педагогічної, побутової) отримала широке висвітлення в теорії як психології, так і педагогіки. Семантичний аналіз готовності почнемо визначення з В.І.Даля: "готова (про людину), та що приготувалася, така, що зібралася зовсім, що пристосувалася до чогось; яка може та бажає виконувати. Готуватися, збиратися, знаряджатися, налаштовуватися на щось. Готовність же - стан чи властивість готового" [10,387-388].

С.Ожегов вважає, що термін "підготовка" походить від слова "підготувати", тобто "начать" (з російськ.), дати необхідні знання для чого-небудь, а "готовність" трактується як "стан", коли все зроблено, все готове до чогось.

У психолого-педагогічних працях готовність визначається як активнодіяльнісний стан особистості, установка на певну поведінку, мобілізація сил на виконання завдання. Ускладнюють формування готовності пасивне ставлення до завдання, відсутність плану дій та наміру максимально використати свої знання та досвід.

За В.Ананьєвим, готовність "починає формуватись ще до початку професійної трудової діяльності, а потім розвивається разом з професійною працездатністю, як потенціалом основної діяльності в сфері виробничого обслуговування ."

Поняття "готовності до дії" психологами трактується як "стан мобілізації всіх психофізичних систем людини, що забезпечують ефективне виконання визначених дій". Крім готовності як психологічного стану, обумовленого ще й як тимчасова готовність, дослідники виділяють готовність як стійку характеристику особистості. Цей вид готовності, будучи завчасно сформованим, є істотною передумовою успішної діяльност. Психологічна готовність до діяльності розглядається Д.Мехіладзе як особливий стан, що має складну динамічну структуру і є виявленням сукупності взаємопов'язаних мотиваційних і стійких вольових характеристик особистості, тому у структурі готовності потрібно розглядати моральну, психологічну та професійну сторони [9].

За Є.Павлютенковим, психологічна готовність до праці передбачає свідомий вибір професії у відповідності до здібностей і можливостей. Практична готовність до праці - це наявність загальних та політехнічних знань про професії, загальнотрудові знання та вміння [17].

В основі формування готовності студентів до професійної діяльності лежить становлення професійних умінь особистості, що формуються на основі її властивостей -- як вроджених, так і набутих під час навчання та самостійної діяльності. Як зазначав Г.С. Костюк, професійні вміння є результатом поєднання теорії та практики, поєднанням знань з діями і навичками, набутого зі спадковим. У процесі навчання завжди повинні враховуватися індивідуальні особливості студента, їх ігнорування в навчальному процесі може стати причиною неякісного оволодіння професією.

Психологічна готовність -- це вирішальна умова швидкої адаптації до умов праці і подальшого вдосконалення кваліфікації майбутнього спеціаліста. За своєю суттю, готовність -- це поєднання стійких і ситуативних установок на активні і цілеспрямовані дії (як під час навчання, так на старті професійної кар'єри).

Значною мірою стан психічної готовності зумовлений стійкими психологічними особливостями, властивими конкретній людині. На стан психологічної готовності мають значний вплив і ті конкретні умови, в яких відбувається діяльність. Слід зазначити, що до внутрішніх і зовнішніх умов, що зумовлюють психологічну готовність, поряд зі складністю завдань діяльності, її новизною, прикладом оточуючих, особливостями стимулювання дій і результатів, необхідно віднести і самооцінку власної підготовленості, нервово-психічний стан, стан фізичного і психічного здоров'я.

Визначення поняття готовності пов'язується з дослідженням феномену установки (О. Г. Асмолов, О. М. Леонтьєв , Д. О. Леонтьєв, Ш. А. Надірашвілі, О. С. Прангішвілі, Д. М. Узнадзе та ін.). Відомо, що активність особистості безпосередньо залежить від її установок, оскільки вони мають скеровуючий вплив на всю її життєдіяльність. Установка є джерелом активності суб'єкта в будь-який момент його діяльності [14].

Низка психологічних досліджень зробили вагомий внесок для ширшого розкриття змісту поняття готовності до професійної діяльності, велике значення серед яких мають професіограмні дослідження (І. Н. Шпільрейн, С. Г. Геллерштейн та ін.), дослідження профпридатності до діяльності (К. М. Гуревич, Г. М. Зараковський та ін.), а також дослідження професійного самовизначення (Є. А. Клімов, П. Р. Атутов, Є. А. Шумілін, М. І. Крилов, В. В. Чебишева та ін.).

На думку М.І. Дьяченко та Л.А. Кандибович, стан готовності має складну динамічну структуру і включає наступні компоненти: -мотиваційний (ставлення, інтерес до предмета, а також інші стійкі мотиви); - орієнтаційний (знання і уявлення про особливості майбутньої спеціальності); - операційний (знання, вміння, навички, володіння процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення); - вольовий (самоконтроль, уміння керувати власними діями); - оцінний (самооцінка своєї підготовленості) [11].

А. Ю. Попова виділила три компонента психологічної готовності студентів- психологів до професійної діяльності: - мотиваційний компонент - розвиток у студентів мотивації професійного учення, який визначається, в першу чергу, мотивами розвитку себе як майбутніх професіоналів. У центрі уваги учнів виявляються не психологічні знання самі по собі, а зміст і способи роботи психолога [18].

Підсумовуючи аналіз літератури з даної проблеми можна виокремити такі основні підходи у вивченні феномену готовності до професійної діяльності:

1. Функціональний підхід, який розглядає готовність як певний стан психічних функцій людини, в межах якого психологічна готовність характеризується як певний психічний стан, що є умовою високих результатів під час виконання того чи іншого виду діяльності. Даний підхід передбачає пояснення психологічної готовності як певного стану людини, як вибіркової активності, що спонукає її до діяльності; як стану, що передує усвідомленій поведінці; як установки, що функціонує на загальному фоні активності людини; як типову поведінку людини в соціальному житті (О. Г. Асмолов, А. Д. Ганушкін, Н. Л. Коломінський, Є. C. Кузьмін, М. Д. Левітов, Ш. А. Надірашвілі, К. К. Платонов, А. Ц. Пуні, С. Л. Равікович, Д. М. Узнадзе, В. Ядов та ін.).

2. Особистісний підхід, що розглядає готовність, як набір індивідуально-особистісних якостей, який включає в себе пізнавальний, мотиваційний і вольовий компоненти та зумовлений характером виконуваної діяльності. У межах особистісного підходу психологічна готовність розглядається як підготовка людини до певного виду діяльності. Відповідно до цього підходу, готовність є стійким, складним ієрархічним утворенням особистості. Окрім готовності, як психічного стану, існує і проявляється готовність як стійка характеристика особистості. Її називають по-різному: підготовленістю, довготривалою і стійкою готовністю [11].

У межах даного підходу готовність розглядається як прояв індивідуально-особистісних якостей, що зумовлені безпосередньо характером діяльності (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьев, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.С. Кон, Є.Г. Козлов, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, В.С. Мерлін, В.В. Столін, І.І. Чеснокова, Є.В. Шорохова та ін.).

Психологічна готовність є важливою складовою професіоналізму. Звичайно, готовність проявляється на всіх етапах професійного становлення, розвивається залежно від професійних досягнень, стає їх умовою і засобом організації резерву активності. Готовність можна розглядати не тільки як робочу мобілізацію професійних і психологічних можливостей, а й як високий професіоналізм, який ґрунтується на різноманітних, відібраних соціальним досвідом і професією резервах, породжений самовдосконаленням природних даних, особистісним досвідом і практикою, педагогічною школою і власною професійною орієнтацією.

1.2 Формування психологічної готовності особистості до професійної діяльності

Концепція формування готовності психолога до професійної діяльності являє собою сукупність основних положень методологічного, теоретичного та методичного характеру, які розкривають підходи, структуру й умови формування готовності на початкових (довузівської та вузівському) етапах професіоналізації.

Об'єктивну основу формування готовності психолога освіти до діяльності становить модель професійної діяльності та модель особистості фахівця (А.К. Маркова). Ефективність навчально-професійної діяльності майбутнього психолога визначається її релевантностью психологічної системі майбутньої діяльності (В.Д. Шадриков).

Професія психолога висуває особливі вимоги до особистості фахівця (І.В. Дубровіна, Е.А. Климов та ін.) Це викликає необхідність обліку на початкових етапах професіоналізації індивідуально-особистісних особливостей суб'єкта, відповідність яких вимогам професії є найважливішою умовою успішної навчально-професійної та самостійної професійної діяльності майбутнього психолога.

Багаторівнева структура готовності, що обмежує рішення завдань розвитку психолога як суб'єкта професійної діяльності за період вузівського навчання, становить підставу для доповнення актуальною ідеї безперервності професіоналізації за схемою "вуз + післявузівської форми підвищення кваліфікації" схемою "довузівська профільна підготовка + вуз", відповідної системним концепціям професійної придатності (В.А. Бодров, А.Т. Ростунов тощо) і дозволяє реалізувати ідею раннього занурення майбутнього психолога в професію (Д.І. Фельдштейн).

Процес формування психологічної готовності людини до діяльності протікає успішно при дотриманні наступних умов:

-діагностичних (вивчення та врахування стану компонентів готовності за допомогою початкового, проміжного, підсумкового "зрізів", вивчення індивідуально-типологічних особливостей суб'єктів діяльності);

-змістовних (оволодіння суб'єктом вміннями організації діяльності у відповідності з певним набором критеріїв: рівень і характер мотивації, адекватність змістом і структурою діяльності, орієнтовна, операціональна повнота та ін.);

-процесуальних (створення системи знань філософського, психологічного, культурологічного плану з урахуванням специфіки регіону та орієнтованою на загальнолюдські цінності).

Основні компоненти моделі готовності до професійної діяльності психологів представлені в чотирьох макромодулях:

1. Цільовий макромодуль є системоутворюючим блоком моделі, він включає компоненти мети, завдань, методологічних основ і принципів, сукупність яких визначають структуру, зміст і способи формування готовності майбутніх психологів освіти в рамках даної моделі, підкреслюючи їх підпорядкованість,ієрархічність,інтегративність. 2. Структурно-організаційний макромодуль включає компоненти етапів і установ, джерел і рушійних сил формування готовності. Виділяється два самостійних етапи реалізації моделі: довузівський етап, що полягає у свідомому виборі професії психолога і відповідному професійному самовизначенні в ході оптиці, на тлі яких відбувається формування готовності до навчально-професійної діяльності у ВНЗ; вузівський етап спрямований на послідовне оволодіння професією і розвиток в ході професійного навчання суб'єкта, готового до виконання діяльності.

Джерелами формування готовності на довузівську етапі є особистісно-орієнтована середу, на етапі професійного навчання - суб'єктно-орієнтована професійно-освітнє середовище. Рушійною силою формування готовності виступає власна активність суб'єкта освіти та його навчально-професійна діяльність. 3. Змістовно-технологічний макромодуль моделі включає компоненти напрямки, змісту, форм і технологій формування готовності.

Суб'єктно-діяльнісний принцип визначає два ключових напрямки формування готовності майбутнього психолога освіти до діяльності: особистісний розвиток та професійний розвиток фахівця. Відповідно до цього відбирається зміст освіти, що формує готовність майбутнього психолога. На довузівської етапі традиційний загальноосвітній характер змісту істотно змінюється у зв'язку з введенням профільної складової і вирішенням завдань спеціальної підготовки до навчальної діяльності у ВНЗ. На вузівському етапі формування готовності традиційний зміст освіти, яке визначається вимогами освітнього стандарту, що не зазнає значних змін, але доповнюється курсами відповідно до індивідуально-орієнтованої стратегією навчання. Досягненню мети формування готовності сприяє використання інноваційних технологій навчально-професійної діяльності суб'єкта.

4. Результативно-оцінний модуль включає опис найважливіших ознак, компонентів і критеріїв готовності психолога освіти до діяльності, оцінка яких дозволяє судити про результативність моделі.

Умовами формування обгрунтованого вибору професії психолога освіти виступають засвоєння комплексних знань про її особливості і їх переломлення через індивідуально-психологічні властивості особистості професійно визначається учня. Відповідність сформованих уявлень про професію особистісним властивостям оптанта породжує стан внутрішньої згоди і прийняття, коли відсутня конфлікт між альтернативними бажаннями і можливостями.

Таким чином, психологічний механізм формування готовності до усвідомленої професійної діяльності полягає в конгруентності адекватних образу професії психолога, образу себе і образу свого професійного майбутнього.

Формування здатності суб'єкта ефективно навчатися професійної діяльності, опановувати її узагальненими способами в ході вирішення навчальних та навчально-професійних завдань реалізується рефлексією уявлень про навчально-професійної діяльності, освоєння і відпрацювання навчально-пізнавальних дій, що забезпечують успішність навчально-професійної діяльності у ВНЗ.

Вузівський етап професіоналізації розглядається вченими як період цілеспрямованого екстенсивного освоєння діяльності (М.М. Нечаєв). Визначено три сектора професійно-освітнього середовища (просторово-предметний, організаційно-технологічний і соціальний), що утворюють зону розвиваючих можливостей, що забезпечують професійний та особистий розвиток студента як суб'єкта майбутньої діяльності.

У просторово-предметному компоненті професійно-освітнього середовища в якості механізму формування готовності до виконання діяльності відповідно до ідей випереджаючої освіти (Б.М. Бім-Бад, Б.С. Гершунский, А.М . Новиков) обгрунтовано самопроектування індивідуальної траєкторії професійно-особистісного розвитку майбутнього психолога, яке у суб'єктному регулюванні освітнього маршруту з поглибленим вивченням сучасного психолого-педагогічного знання і досвіду, відібраних на прогностичному рівні.

В організаційно-технологічному компоненті розглядається механізм трансформації знань студента в площину їх практичного використання, тобто формування професійних компетенцій.

1.3 Особливості формування професійної спрямованості особистості в період юності

В історії розвитку психології як галузі психологічної науки характеристики дорослих людей виконували функції еталонів по відношенню до різних періодів росту, розвитку і формування особистості в роки дитинства, підлітків і юності. А зрілість розглядалася як стабільний період.

Стадія ранньої зрілості охоплює період з 20 до 40 років. Вона відповідає вступу людини в інтенсивне особисте життя і професійну діяльність. Початок зрілості характеризується найвищим рівнем таких показників, як м'язова сила, швидкість реакції, спритність і витривалість. Всі ці показники будуть знижуватися, вважає Годфруа, аж до 60-річного віку, після якого це зниження стане більш помітним [19].

Ерік Еріксон [8], спираючись на подання Фрейда про психосексуальном розвитку людини, розробив теорію, в якій акцентуються соціальні аспекти цього розвитку. Воно розглядається як процес інтеграції індивідуальних біологічних чинників з чинниками сприйняття соціокультурного оточення.

У вітчизняній психології наукові дані про класифікаціях періоду зрілості узагальнив Б.Г. Ананьєв [3]. Він показав різноманітність підходів до періодизації розвитку дорослої людини. Вікові межі зрілості визначаються комплексом соціальних і біологічних причин і залежать від конкретних соціально-економічних умов індивідуального розвитку людини.

Період зрілості відрізняється від попереднього, періоду ранньої юності, тим, що в ньому домінує загальносоматичний розвиток, досягає свого оптимуму фізичне і статеве дозрівання. Цей період є роками інтелектуальних досягнень. В результаті проведених комплексних досліджень Б.Г. Ананьєв прийшов до наступного висновку: в ході розвитку дорослої людини має місце зростання ступеня навченості.

Однак не тільки психофізіологічні функції характеризуються оптимумом продуктивності в період зрілості. При різних формах творчої активності найбільш високого рівня досягає інтелектуальна діяльність.

Інтелектуальна діяльність, особливо її вищі творчі форми, глибоко пов'язана з особистістю людини. Як підкреслював Б.Г. Ананьєв [4], зв'язок інтелекту і особистості виявляються в мотивації розумової діяльності, яка залежить від установок, інтересів та ідеалів особистості, рівня її домагань, що багато в чому визначає активність інтелекту. У свою чергу, характерологічні властивості особистості і структура її мотивів залежать від ставлення цієї особистості до дійсності, досвіду пізнання світу, світогляду і загального розвитку інтелекту.

Період ранньої зрілості характеризується переходом до незалежності від батьків в економічному відношенні. У цей час набувається новий статус, який складається з різноманіття прав і обов'язків людини в різних сферах життя і діяльності, в суспільстві, на роботі, у власній родині. Становлення статусу окремої людини залежить від системи суспільних відносин і соціальних перетворень. У той же час статус особистості змінюється залежно від міри активності людини, яка може усвідомлювати своє становище в суспільстві і прагнути зміцнити свій статус або, навпаки, ставитися до нього пасивно, пристосовуючись до існуючого стану. Б.Г. Ананьєв каже, що "діяльна суб'єктивна сторона статусу виступає у вигляді позиції особистості, яку вона займає в умовах певного статусу" [2]. Розвиток особистості залежить від її статусу в тому сенсі, що задаються певні можливості власної діяльності людини. У комплексі ролей як суспільних функцій реалізуються характеристики суб'єкта суспільної поведінки, такі, як система відносин до суспільства, до праці, людей, до себе, установки, мотиви, цілі і ціннісні орієнтації. У період ранньої юності будується власний спосіб життя, відбувається засвоєння професійних ролей, включення в усі види соціальної активності. У період середньої зрілості настає консолідація соціальних і професійних ролей. У систему суб'єктивних властивостей особистості включаються життєві плани людини, його мотиви і цілі діяльності.

1.4 Професійно важливі якості психолога

Професійна діяльність людини полягає в тому, що вона передбачає обов'язкову рефлексію на утримання предмета професійної діяльності. Предметом професійної діяльності психолога є психічна реальність людини, яка породжується і існує тільки за властивими їй законами.

Національна асоціація професійної орієнтації США виділяє наступні властивості особистості консультанта: вияв глибокої зацікавленості до людей і терпіння в спілкуванні з ними; чутливість до установок і поведінки інших людей; емоційна стабільність і об'єктивність; здатність викликати довіру інших людей; повага прав інших людей [13].

Н.А.Амінов [1] та М.В. Молоканов [16] виявили, що для успіху практичного психолога найважливішими якостями особистості є: загальний інтелект і стресостійкість, підтримуючий стиль спілкування. За їх даними, психолог уміє підтримувати контакт і стійкий до стресу при спілкуванні, може контролювати свою поведінку, емпатичний, самовпевнений, розслаблений, енергійний і самодостатній. Тобто, психолог-практик - це особистість, яка здатна добре адаптуватися до соціального середовища .

Е. В. Сидоренко і Н. Ю. Хрящова виділяють і описують деякі загальні якості практичного психолога: психологічна спостережливість - це чутливість в сприйнятті психологічних явищ, інших людей; психологічне мислення - це особливий спосіб, стиль мислення, що припускає здатність відчувати психологічний зміст спостережуваних подій і уміння його аналізувати; самоконтроль - це здатність концентруватися на психологічному завданні, не дивлячись на негативні емоційні стани, що виникають під час роботи; уміння слухати; емпатія; креативність [20].

У дослідженні, проведеному Л. M. Бечтолдом, Е. Е. Вернером, Р. Б. Кеттеллом і Дж. Е. Древдалом, отриманий наступний психологічний портрет ефективного психолога: це особистість з творчим мисленням, що схильна до самоаналізу, любить працювати наодинці, незалежна і самовпевнена, але завжди готова скористатися новими можливостями для набуття нового досвіду, емоційно стійка, наділена розвиненим відчуттям самоконтролю, володіє гнучким мисленням і легко адаптується [7].

Важливою якістю практичного психолога А. Ф. Бондаренко вважає особливий - деонтологічний менталітет, основу якого складають особистісні смислові структури, що визначають етичні мотиви і способи діяльності безвідносно до інституційних стандартів [20].

Якщо продовжити розглядати численні літературні джерела присвячені вивченню якостей особистості, які можуть розглядатися як професійно - важливі якості психолога - консультанта, то з точки зору Р.Кочюнаса ми наблизимось до моделі особистості ефективного консультанта. В якості професійно - важливих якостей Р.Кочюнас називає: автентичність, як стрижневу якість і найважливішу екзистенцій ну цінність психолога- консультанта; відкритість власному досвіду, як щирість у сприйнятті власних почуттів; розвинуте самопізнання, яке дозволяю більш реалістично відноситись до себе; сила особистості та ідентичність, які дають можливість діяти керуючись власною внутрішньою позицією; толерантність до невизначеності, що дозволить переносити напругу, яка виникає при частій взаємодії з клієнтами; прийняття особистої відповідальності за свої дії в ситуації консультування [13].

В даний час психолог покликаний надавати професійну допомогу в життєвих проблемах людини. Використовуючи рекомендації фахівців - психологів, багато проблем людина може вирішувати самостійно, тобто здатна бути сама для себе інтуїтивним психологом, оцінювати свої психічні стани, особливості поведінки й прояв емоцій. Проте бувають такі ситуації, в яких самостійно впоратися зі складними проблемами людина не в силах і вона потребує психофізіологічної допомоги.

Таким чином, психолог - фахівець з базовою вищою психофізіологічних освітою, який володіє методами оцінки психічних явищ і вмінням їх коригувати.

Виражена орієнтація на цінність іншої людини у професійній діяльності психолога передбачає адекватне сприйняття ним своїх можливостей для впливу на цього іншої людини. Це робить професію психолога, на думку Г.М. Абрамова, одним з небагатьох видів соціальної активності, де узагальнені ідеї про цінність людини гранично конкретизуються і персоніфікуються в його словах і діях, спрямованих на іншу людину.

Отже, в першу чергу професії психолога пред'являються вимоги до інтелектуальних якостей, емоційно-вольових, психомоторних. Це такі вимоги, як швидкість розумових процесів, висока продуктивність розумової діяльності, емоційна стійкість, гарна вольова регуляція.

Вимоги до сприйняття: психолог повинен володіти активним сприйняттям для того, щоб сформувати адекватний образ предмета; на першому місці - зорове і слухове сприйняття, а також сприйняття часу, яке залежить від емоційного стану.

Важлива довільність уваги, великий обсяг, спрямованість розуміння на почуття, емоції суб'єкта, з яким взаємодіє психолог, хороша розподіляємість уваги.

Пам'ять повинна бути переважно довільна, довготривала, зорова, слухова.

Переважні способи переробки інформації: аналіз і синтез, узагальнення, характер мислення повинен бути цілеспрямованим для успішного вирішення професійних проблем і завдань. Має бути добре розвинуто словесно-логічне та образне мислення; важливі гнучкість, швидкість мислення; конкретність і абстрактність мислення, так як завдання перед психологом часто стоять складні і вимагають відповідальності при прийнятті рішення.

Навантаження на емоційно-вольову сферу йде велике, так як в роботі психолога більшість ситуацій, викликають емоційну напруженість та вимагають великих вольових зусиль.

Вимоги до особистості та рис характеру: емпатичні здібності, рефлексивність мислення, вміння ідентифікувати себе з суб'єктом взаємодії і його проблемами; доброзичливість, прагнення до самовиховання, самовдосконалення, тактовність і дипломатичність.

Отже, після проведення теоретичного аналізу існуючих досліджень стосовно категорії готовності до професійної діяльності можна зробити висновок, що розгляд особливостей розвитку та формування готовності майбутнього фахівця до професійної діяльності є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки в період професійної підготовки засвоюються основні ціннісні уявлення, що характеризують професійну спільноту, знання, вміння, навички, важливі для майбутньої професійної діяльності та для успішного "професійного старту". У період навчання у ВНЗ в людини формуються та розвиваються професійно важливі якості особистості, починає формуватися професійна самосвідомість, що досить часто виявляється і в успішності навчальної діяльності.

Виділяються такі загальні тенденції становлення готовності особистості студента як майбутнього фахівця в умовах його навчання у вищому навчальному закладі:

- Соціалізація особистості майбутнього фахівця є багатоаспектним явищем і детермінована низкою соціокультурних чинників: ментально-духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості довузівського освітньо-виховного простору; організація навчального процесу у вищому навчальному закладі.

- Упродовж навчання відбуваються суттєві зміни в структурі самосвідомості студента: завершується процес професійного самовизначення, що відображається в змісті та структурі його "Я-концепції". На основі усвідомленої професійної моделі формується "Я-ідеальне" майбутнього фахівця.

- Вдосконалюються, набувають "професійного характеру" психічні процеси і стани, збагачується життєвий і професійний досвід, розвиваються необхідні професійні здібності.

- Підвищуються почуття обов'язку й відповідальності, самостійність і самоконтроль, чіткіше дає знати про себе індивідуальний стиль і життєва позиція студента.

- Зростає рівень домагань студента в сфері майбутньої професії, формуються мотиви професійного самоствердження і самореалізації; підвищується роль самоосвіти й самовиховання в професійному становленні.

- Показником ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі педагогічного спрямування є соціальна, духовна й професійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його "Я", психологічна готовність випускника до реалізації професійних функцій.

На основі цього подальшим шляхом для нашого емпіричного дослідження є встановлення існування гендерних особливостей готовності до професійної діяльності студентів -психологів.



2. Дослідження готовності студентів-психологів до професійної діяльності

2.1 Організація дослідження

У першому розділі нашої курсової роботи нами було розглянуто теоретичний аспект дослідження феномену готовності до професійної діяльності.

В подальшому метою нашої роботи стає дослідження гендерних особливостей прояву готовності до професійної діяльності на базі сформованої вибірки студентів -психологів.

Для досягнення поставленої мети нами було використано наступні методики:

Комплексну методику структурно - типологічної діагностики рівня

розвитку психологічної готовності до професійної діяльності психолога.

Методика дозволяє отримати наступні показники:

ПГПД - рівень розвитку психологічної готовності до професійної діяльності психолога.

Складовими цього показника є показники ОГ, КОГ, ЕВГ, ІГ:

ОГ - рівень розвитку особистісного компоненту готовності до професійної діяльності психолога.

Складовими цього показника є показники за шкалами:

"автономність";

"інтернальність";

"адекватність самооцінки";

"інтегрованість ціннісно-мотиваційної сфери";

"гуманістична спрямованість особистості".

КОГ - рівень розвитку когнітивно-операціонального компоненту готовності до професійної діяльності психолога.

Складовими цього показника є показники за шкалами:

"загальні здібності";

"вербальна креативність";

"рефлективність";

"прагнення до пізнання та саморозвитку";

"успішність професійного навчання , навчуваність".

ЕВГ - рівень розвитку емоційно-вольового компоненту готовності до професійної діяльності психолога.

Складовими цього показника є показники за шкалами:

"емоційна стійкість";

"цілеспрямованість";

"здатність до саморегуляції";

"наполегливість";

"здатність до самоорганізації".

ІГ - рівень розвитку інтерактивного компоненту готовності до професійної діяльності психолога.

Складовими цього показника є показники за шкалами:

"соціальний інтелект";

"комунікативні здібності";

"прийняття інших";

"комунікативна толерантність";

"емпатійні здібності".

2) Тест-опитувальник для діагностики здібностей до емпатії А. Мехрабіана [15] виявляє самооцінку емпатійних здібностей в ряді життєвих ситуацій. Емпатія (як співпереживання і співчуття) є механізмом сприйняття і розуміння людьми один одного при спілкуванні.

Емпатія передбачає емоційні, безпосередні реакції на поведінку інших людей, співчуття їм, передбачення їх станів.

Емпатія сприяє ідентифікації себе з людиною, що знаходиться в скрутному становищі, уявної постановки себе на її місце та наданню на цій основі дієвої допомоги.

2.2 Гендерна специфіка рівня розвитку психологічної готовності д професійної діяльності

На першому етапі аналізу отриманих даних за методикою "Структурно-типологічної діагностики рівня розвитку психологічної готовності до професійної діяльності психолога" були отримані наступні результати, які представлені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Зведена таблиця прояву гендерних розбіжностей за основними показниками, що входять до складу готовності до професійної діяльності

Шкала-показник діагностичної методики	Середні показники отриманих результатів	Значення t-критерію Стьюдента	Рівень значущості (р)
	Дівчата	Юнаки
Автономність	5,3	4,9	1	*№
Інтернальність	5,4	4,9	1	*№
Адекватність самооцінки	4,9	5,7	2,7	р<0,01
Інтегрованість ціннісно-мотиваційної сфери	3,8	4,2	1,1	*№
Гуманістична спрямованість особистості	6,1	5,6	1,2	*№
Загальні здібності (інтелект)	5,3	5,4	0,3	*№
Вербальна креативність	6,1	4,9	3,7	р<0,01
Рефлексивність	3,9	4,2	0,8	*№
Прагнення до пізнання та саморозвитку	5,4	4,4	3	р<0,01
Успішність професійного навчання	6	4,8	3,7	р<0,01
Емоційна стійкість	3,6	4,5	2	p<0,05
Цілеспрямованість	3,9	4,2	1,1	*№
Здатність до саморегуляції	3,6	3,3	0,9	*№
Наполегливість	4,3	5,4	2,9	р<0,01
Здатність до самоорганізації	4,4	3,7	1,2	*№
Комунікативні здібності	4,5	4,4	0,1	*№
Прийняття інших	5,5	5,2	1,1	*№
Комунікативна толерантність	6,3	5,7	1,8	*№
Соціальний інтелект	5,1	5,3	0,5	*№
Емпатійні здібності	5,5	4,2	3,1	р<0,01

Примітки: *№ - статистично незначущі результати

Результати наведені в табл. 2.1 демонструють наступні статистично значущі розбіжності:

1) За показниками критерію Стьюдента по шкалі "адекватність самооцінки" виявлено, що юнаки правильно співвідносять свої можливості і досягнення, досить критично ставляться до себе, прагнуть реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагаються ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. До оцінки досягнутого вони підходять не тільки зі своїми мірками, але й намагаються передбачити, як до цього поставляться інші люди: товариші по навчанню і близькі. Дівчата ж в деяких випадках занадто критичні до себе, або цей показник занижений.

2) Показники по шкалі "вербальна креативність" у дівчат вище ніж у юнаків, це говорить про те, що кількість ідей, їх креативність, здатність робити "рідкісні ідеї" вища, вони більш чутливі до незвичних деталей, готові працювати фантастичному, "неможливому" контексті, більш схильні використовувати символічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок.

3) Показники по шкалі "прагнення до пізнання, саморозвитку" у дівчат вищі ніж у юнаків, що говорить про більшу зацікавленість до нового, питливість, схильність до знаходження нових, незнайомих аспектів події, предмету, явища та їх всебічного вивчення.

4) Показники по шкалі "емпатійні здібності" у дівчат вищі, ніж у юнаків, вони глибше розуміють думки, почуття і потреби людей, більш чутливо заглиблюються у суть події, явища, глибше відчувають стан іншої особи чи групи людей, сприймають і розуміють їх вчинки.

5) Показники по шкалі "успішність професійного навчання" у дівчат вищі ніж у юнаків, вони відповідальніше відносяться до вивчення матеріалу для подальшого професійного розвитку та становлення себе як фахівця.

6) Показники по шкалі "емоційна стійкість" у юнаків вищі ніж у дівчат, це говорить про те, що юнакам притаманні більш стійкі диспозиції до збереження гомеостазу у складних ситуаціях професійної діяльності та життєдіяльності у цілому.

7) Показники по шкалі "наполегливість" у юнаків вищі ніж у дівчат, вони проявляють мобілізаційні можливості відносно тривалої і складної боротьби з перешкодами і труднощами, що зустрічаються в їх діяльності на шляху досягнення досить віддалених цілей.

2.3 Гендерні особливості прояву емпатії у студентів-психологів

На другому етапі ми дослідили рівень розвитку емпатійних здібностей за допомогою тесту-опитувальник для діагностики здібностей до емпатії

А. Мехрабіана, отримані результати представлені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Гендерні розбіжності показнику емпатійних здібностей у студентів-психологів

Показник діагностичної методики	Групи (сер.знач)	Значення t-критерію Стьюдента	Рівень значущості (р)
	Дівчата	Юнаки
Емпатійні здібності	27	21,8	10,4	р<0,01

На основі отриманого t-критерію Стьюдента виявлено статистично значущі розбіжності, що говорять про наявність гендерних відмінностей в прояві емпатійних здібностей. Виявлено, що рівень емпатійних тенденцій у дівчат вища, ніж у юнаків, що ймовірно, пов'язано з впливом культурних особливостей, очікувань і стереотипів, що проявляються в заохоченні більшої чуйності у дівчат і більшої стриманості й не зворушливості у юнаків.

Підводячи підсумки емпіричного дослідження гендерних особливостей готовності до професійної діяльності студентів-психологів виявлено, що:

У юнаків найбільш вираженими показниками за блоками готовності до професійної діяльності є її особистісний компонент, котрий включає в себе шкалу "адекватність самооцінки" та емоційно-вольовий компонент зі шкалами "емоційна стійкість" та "наполегливість".

Отже, юнаки:

1) правильно співвідносять свої можливості і досягнення, досить критично ставляться до себе, прагнуть реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагаються ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. До оцінки досягнутого вони підходять не тільки зі своїми мірками, але й намагаються передбачити, як до цього поставляться інші люди: товариші по навчанню і близькі;

2) юнакам притаманні більш стійкі диспозиції до збереження гомеостазу у складних ситуаціях професійної діяльності та життєдіяльності у цілому;

3) проявляють мобілізаційні можливості відносно тривалої і складної боротьби з перешкодами і труднощами, що зустрічаються в їх діяльності на шляху досягнення досить віддалених цілей.

У дівчат найбільш вираженими показниками за блоками готовності до професійної діяльності є її когнітивно-операціональний компонент, котрий включає в себе такі шкали: "вербальна креативність", "прагнення до пізнання та саморозвитку" та "успішність у професійному навчанні" та інтерактивний компонент зі шкалою "емпатійні здібності".

Отже, дівчата:

1) мають більшу кількість ідей, їх креативність, здатність робити "рідкісні ідеї" вища, вони більш чутливі до незвичних деталей, готові працювати фантастичному, "неможливому" контексті, більш схильні використовувати символічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок.

2) мають більш виражені емпатійні здібності, вони глибше розуміють думки, почуття і потреби людей, більш чутливо заглиблюються у суть події, явища, глибше відчувають стан іншої особи чи групи людей, сприймають і розуміють їх вчинки.

3) більша зацікавленість до нового, питливість, схильність до знаходження нових, незнайомих аспектів події, предмету, явища та їх всебічного вивчення.

4) відповідальніше відносяться до вивчення матеріалу для подальшого професійного розвитку та становлення себе як фахівця.

Також було виявлено, що наявні гендерні відмінності в прояві емпатійних здібностей. Виявлено, що рівень емпатійних тенденцій у дівчат вища, ніж у юнаків, що ймовірно, пов'язано з впливом культурних особливостей, очікувань і стереотипів, що проявляються в заохоченні більшої чуйності у дівчат і більшої стриманості й не зворушливості у юнаків.

психологічний професійний емпатія особистість



Висновки

Аналіз наукової літератури показав, що дослідженнями феномена готовності охоплено найрізноманітніші аспекти психологічної діяльності, але гендерний аспект готовності студентів-психологів до професійної діяльності вченими не досліджувався. Актуальність і в той же час не розробленість проблеми зумовили вибір теми та предмету нашого дослідження.

В основу нашого дослідження лягли теоретичні положення М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович, М.В. Левченко, С.Д. Максименгко, О.І. Мешко, В.О. Моляко, Н.І. Пов'якель, які трактують готовність до професійної діяльності як інтегральне утворення особистості психолога, яке є результатом підготовки до конкретного аспекту цієї діяльності і об'єднує в собі когнітивний, операційно-дійовий, мотиваційний, емоційно-вольовий компоненти: знання, вміння, навички, особистісні якості, адекватні вимогам діяльності.

Емпіричним шляхом було досліджено гендерні відмінності у прояві готовності до професійної діяльності, виявлено, що:

Юнаки:

1) правильно співвідносять свої можливості і досягнення, досить критично ставляться до себе, прагнуть реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагаються ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. До оцінки досягнутого вони підходять не тільки зі своїми мірками, але й намагаються передбачити, як до цього поставляться інші люди: товариші по навчанню і близькі;

2) юнакам притаманні більш стійкі диспозиції до збереження гомеостазу у складних ситуаціях професійної діяльності та життєдіяльності у цілому;

3) проявляють мобілізаційні можливості відносно тривалої і складної боротьби з перешкодами і труднощами, що зустрічаються в їх діяльності на шляху досягнення досить віддалених цілей.

Дівчата:

1) мають більшу кількість ідей, їх креативність, здатність робити "рідкісні ідеї" вища, вони більш чутливі до незвичних деталей, готові працювати фантастичному, "неможливому" контексті, більш схильні використовувати символічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок.

2) мають більш виражені емпатійні здібності, вони глибше розуміють думки, почуття і потреби людей, більш чутливо заглиблюються у суть події, явища, глибше відчувають стан іншої особи чи групи людей, сприймають і розуміють їх вчинки.

3) більша зацікавленість до нового, питливість, схильність до знаходження нових, незнайомих аспектів події, предмету, явища та їх всебічного вивчення.

4) відповідальніше відносяться до вивчення матеріалу для подальшого професійного розвитку та становлення себе як фахівця.

Також було виявлено, що наявні гендерні відмінності в прояві емпатійних здібностей. Виявлено, що рівень емпатійних тенденцій у дівчат вища, ніж у юнаків, що ймовірно, пов'язано з впливом культурних особливостей, очікувань і стереотипів, що проявляються в заохоченні більшої чуйності у дівчат і більшої стриманості й не зворушливості у юнаків.

Шляхом модифікації змісту інформації, що вивчається, і методики її викладання можна ефективно впливати на особистість студента, удосконалювати різні сторони його готовності до професійної діяльності:

1) мотиваційну (вироблення у студента позитивного відношення до професії; стійких намірів присвятити себе психологічній діяльності; розвиток установки на вивчення психологічних дисциплін як важливого фактора професійного становлення майбутнього психолога;

2) морально-орієнтаційну (формування морального обліку професіонала, загальнолюдських цінностей, які складають основу психологічної етики; забезпечення єдності моральної і професіональної культури психолога; розвиток почуття національної гідності і т.д.);

3) пізнавально-операційну (розвиток інтелектуальних функцій аналізу і синтезу, розширення професійного кругозору, вироблення і закріплення професійних умінь і навичок);

4) емоційно-вольову (розвиток цілеспрямованості, працелюбності, настирності в досягненні поставленої мети і т.д.);

5) психофізіологічну (виховання впевненості в своїх силах, намаганні доводити почату справу до кінця, здібності довільно управляти своєю поведінкою і поведінкою інших, професійної працездатності);

6) оціночну (вироблення умінь критично оцінювати рівень своєї професіональної підготовки, психологічної культури, розвиток потреби в самоконтролі, самокорекції і самооцінці).



Список використаної літератури

1. Амінов Н.А., Молоканов М.В. Про компоненти спеціальних здібностей майбутніх шкільних психологів // Психологічний журнал. - 1992. - №5.

2. Ананьєв Б.Г. Вибіркові психологічні праці.: В 2 т. М. - 1980. -230с.

3. Ананьєв Б.Г. Деякі проблеми психології дорослих. - М.: Думка, 1973. -280с.

4. Ананьєв Б.Г. Про проблеми сучасного людинознавства. - М., 1977. - 380с.

5. Андрієвська Н.Ф. Формування готовності майбутнього вчителя музики до організації дозвілля учнів: Дис. . канд. пед. наук: 13.00.01. - К., 1994. - 180 с.

6. Антонова Н.О. Комплексна методика структурно-типологічної готовності до професійної діяльності психолога // Практична психологія та соціальна робота. - 2011. - №3. - С. 13-19.

7. Бозаджиєв В.Л. Професійно - значимі якості особистості психолога -

консультанта// Успіхи сучасного природознавства. - 2008. - №9.

8. Годфруа Жо. Що таке психологія?.: Т.2 /Під ред. Г.Г. Аракелова. - М. -1992. -376с.

9. Гриншпун С.С. Властивості нервової системи та професійна діяльність // Школа та виробництво. - 1995. - №1. - С.89 -95.

10. Даль Володимир. Тлумачний словник живої великоруської мови: Т.1 -4. - М.: 1981 - Т.1А-З. - 1981.- 699 с.

11. Дяченко М.І., Кандибович Л.А. Психологичні проблеми готовності до діяльності [Текст] / М.І. Дяченко, Л.А. Кандибович. - Мінськ: БГУ. - 1978. - 182 с.

12. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко. - К. -1989.

13. Кочюнас Р. Основи психологічного консультування. - М.: Академічний проект, 1999.

14. Леонтьєв А. Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М. -1975.

15. Мехрабіан А. Діагностика емпатійних здібностей, [Електронний ресурс], режим доступу: http://psylab.info/%D0%9E%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1.

16. Молоканов М.В. Вплив особистісних особливостей на професійний вибір в практичній психології // Психологічний журнал. - 1998. - Т. 19. -№ 2. - С. 79 -96.

17. Павлютенков, Є. М. Програмно-цільове забезпечення успішного навчання та виховання учнів (концепція) [Текст] / Є. М. Павлютенков // Управління школою. - 2006. - №30. - С. 5 -10.

18. Попова А. Ю., Становлення психологічної готовності студентів-психологів до професійної діяльності / А. Ю. Попова //Актуальні напрямки роботи психологічної служби в освітній сфері : зб. наук. тр. ф-та психол. БФСГУ / під заг. ред. Е. Ю. Чикиревой. -- Балашов : Вид-во "Миколаїв", 2005. -- С. 58-60.

19. Шнейдер Л. Б. Посібник по психологічному консультуванню: Учбовий посібник. -- М.: Ось -89, 2003. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru