Психічні особливості дітей молодшого шкільного віку

За результатами описової статистики (Додатки Таблиця 1.1) ми можемо стверджувати, що середній показник 20.4 зі стандартним відхиленням 7,542819, а це свідчить про те, що рівень тривожності дещо підвищений, що зазвичай тривога проявляється в певних ситуаціях, за певних обставин. Найвищий показник 35, це вказує на дуже високу тривожність - група ризику, найнижчий показник 4, що вказує на те, що досліджуваному стан тривоги не властивий.

2.2 Виявлення рівня шкільної тривожності серед учнів молодших класів за тестом шкільної тривожності Філіпса

Дана методика допомагає вивчити рівень і характер тривожності, пов'язаної зі школою, у дітей молодшого шкільного віку.

Тест складається з 58 питань. Дітям роздали бланки тесту, на якому біля кожного номера запитання два варіанти відповіді «так» або «ні». Під час зачитування запитань, про те як діти почувають себе у школі, пропонували вибрати відповідь яка найбільше підходить. Результати зведені у таблиці.

Таблиця 2. Тест шкільної тривожності Філліпса

Чинник	4 клас	3 клас
	Дівчата %	Хлопці %	Дівчата %	Хлопці %
Тривожність	59.6	53.5	34.2	31.1
1 Загальна тривожність у школі	62.8	60.6	29.1	29.1
2 Переживання соціального стресу	63.5	48.1	37.6	38.9
3 Фрустрація потреби в досягненні успіху	55.9	51.4	34	33
4 Страх самовираження	69.6	61.6	52.3	47.5
5 Страх ситуації перевірки знань	74.2	68.3	26.1	33.3
6 Страх невідповідності очікуванням оточення	61.8	58	34.2	28.5
7 Низька фізіологічна опірність стресові	56.3	44	31.4	22.8
8 Проблеми і страхи в стосунках з учителями	52.2	42.5	33.9	32.1

Кількість розбіжностей по тесту : понад 50% - підвищена тривожність;

понад 75% - висока тривожність

Обробляючи результати даної методики ми можемо спостерігати, що рівень тривожності в учнів 4-го класу значно вищий від рівня тривожності учнів 3-го класу. Тільки в однієї дівчинки 3-го класу дещо підвищена тривожність, а в решти нормальна, адаптаційна тривожність в більшій мірі пов'язана зі страхом самовираження. Негативні емоційні переживання ситуацій, в яких є потреба саморозкриття, так звана презентація себе перед іншими, виступи перед загалом, демонстрації своїх можливостей. Також у результаті даного дослідження видно, що рівень тривожності дівчат вищий від рівня тривожності хлопців, особливо це помітно серед учнів 4-го класу.

У дівчат пубертатний період починається значно раніше ніж у хлопців, ці фізіологічні зміни також впливають на рівень тривожності і на психічне життя дитини. Найвищим показником проявився страх ситуації перевірки знань. Негативні переживання, тривога під час публічної перевірки знань та досягнень. Послаблюється мотивація учіння, дітям стає не цікаво, з'являється негативне відношення до школи, нестійкість уваги. У дітей 9-10 років на першому місці стає не учіння, а міжособистісні стосунки з однолітками, орієнтація на них. З'являється внутрішній діалог (рефлексія) та стійке критичне ставлення до себе, страх невідповідності очікуванням оточення, важливість думки інших в оцінюванні результатів своїх досягнень, тривога з приводу очікування негативних оцінок, які може дати оточення. У даному віці виникає негативний емоційний фон у стосунках з дорослими (учителями), діти намагаються вийти за межі дитячого життя, зайняти доросле соціально важливе місце. Важливим моментом є те, що по таким показникам, як: - фрустрація потреби в досягненні успіху та низька фізіологічна опірність стресові - не надто високі показники тривожності. Це дає надію, що діти зможуть розвивати власну потребу в досягненні успіху, адаптуватись, пристосуватись до стресових ситуацій у разі потреби і адекватно, конструктивно реагувати на тривожний чинник. За описовою статистикою (Додатки Таблиця 2.1) середнє значення 27,71429 з стандартним відхиленням 10,91295, а це значить, що загальна тривожність підвищена.

Кореляційний аналіз показує, що загальна тривожність дуже тісно пов'язана з усіма іншими чинниками, які також мають достатньо тісний взаємозв'язок. І взагалі всі чинники тривожності, як видно з даного дослідження тісно пов'зані і взаємозалежать один від одного. Так, найвищий коефіцієнт кореляції між тривожністю і загальною тривожністю у школі (0,96276). А самий нижчий коефіцієнт кореляції між переживанням соціального стресу та іншими чинниками (0,222466) (Додатки Таблиця 2.2). Коли ми спостерігаємо високий рівень тривожності по одному чиннику, відповідно зростає тривожність і по всіх інших чинниках. З отриманих даних можна сказати, що проблеми дитини хоча б в одній системі навчально-соціальної взаємодії здійснюють негативний вплив на всі інші сфери життєдіяльності молодшого школяра і зумовлюють затримки чи певні відхилення в розвитку і формуванні його особистості.

2.3 Тест “Неіснуюча тварина”

Тест «Неіснуюча тварина» належить до проективних тестів. Виконуючи малюнок, людина через рухи руки, що малює малюнок, виявляє певний зміст своєї психіки. Звичайно, це відображення не відображує всю складність психічного світу особи, але деякі прояви її виявляє. Цей тест рекомендується використовувати разом з іншими тестами та методиками.

Учні отримали по чистому аркуші паперу і набір олівців. Їм запропонували намалювати неіснуючу тварину, завдання виконувалось 10 хвилин. Тест «Неіснуюча тварина» ми використовували, як додатковий. У ньому нас цікавлять ознаки тривожності, які проявляються наступним чином: затемнення, зафарбовування контурної лінії вказують на наявність страху і тривоги. Про підозрілість і побоювання свідчить наявність щитів, заслонів, подвоєння лінії контуру. Очі - це символ властивого людині переживання страху, який часто не усвідомлюється людиною.

Про це говорить різке промальовування райдужки, сильний нахил олівця при виконанні малюнка очей. Голова повернена вліво - прагнення швидше міркувати, ніж щось робити. Це не людина дії: лише незначна частина її задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Часто такій людині притаманні страх перед активними діями і нерішучість.

Обробляючи малюнки учнів 3-го класу можна помітити, що на малюнках хлопців ознаки тривожності проявляються поверненою вліво головою тварини.

Це вказує на побоювання зробити щось не так, нерішучість. Тоді, як серед малюнків дівчат вирізняються чітко промальовані великі очі, що свідчить про переживання страху.

Як кажуть у народі « у страху великі очі». На малюнках учнів 4-го класу є чіткі великі очі, затемнення, заштрихування лінії контуру, що вказує на явне переживання страху і тривоги. Голова тварин на 90% малюнків повернена ліворуч і це свідчить про нерішучість, страх перед активними діями, страх самовираження, озирання назад. Такі люди багато планують але лише зрідка виконують поставлені задачі, чи доводять їх до кінця.

Спостерігаючи за виконанням цього тесту та за його результатами можна зробити висновок, що тривожність учнів 4-гокласу дійсно вища. ніж учнів 3-го класу. Про це також свідчать часті витирання та виправлення під час виконання, спостерігається невпевненість. Як оцінять малюнок оточуючі? Що вони про мене подумають? Проявляється страх самовираження, страх невідповідності очікуванням.

3. Умови і засоби подолання шкільної тривоги молодших школярів

психологічний тривожність шкільний вік

Для подолання шкільної тривожності молодших школярів ми вважаємо за доцільне розробити й експериментально впровадити запропоновану нами систему роботи. Вона може бути представлена у вигляді комплексної програми, що включає психолого-педагогічні умови та систему психогімнастичних тренінгових вправ для подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. У даному випадку ми рекомендуємо систему тренінгових занять в яких корекційна програма спрямована на зниження рівня тривожності, подолання негативних проявів у спілкуванні та гуманізацію міжособистісних стосунків дітей.

Основною метою є забезпечення можливостей для підвищення самооцінки, розвиток навичок саморегуляції емоційних станів, у першу чергу тривожності, розвиток комунікативних умінь та сприяння процесу становлення позитивних відносин у дитячій групі.

Основні завдання програми:

· Набуття та закріплення молодшими школярами навичок позитивної вербальної та невербальної комунікації.

· Розвиток навичок експресивної виразності.

· Розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших.

· Розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії.

· Підкріплення позитивного образу «Я».

· Оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану.

· Розвиток уміння здійснювати самопред'явлення в групі однолітків.

· Стимулювання побудови сприятливих стосунків у групі.

Психолого-педагогічні принципи розвивальної роботи:

· комплексності;

· поступового ускладнення розвивальних технік;

· доступності;

· системності;

· зворотного зв'язку;

· активності;

· конфіденційності.

Програма орієнтована на групові форми роботи, як більш ефективні та економічні, проте при необхідності вона може бути доповнена різними видами індивідуальної психологічної допомоги дітям та їх батькам.

Тривалість кожного заняття може складати 35-50 хвилин у залежності від стану дітей та складності запропонованих вправ та інших видів роботи.

Головний зміст групових занять складають ігри та психотехнічні вправи, спрямовані на розвиток емоційно-вольової сфери, зниження рівня тривожності та формування навичок соціальної поведінки молодших школярів. У ході роботи важливо створити позитивний мікроклімат у групі, забезпечити групову динаміку та взаємодію між дітьми та керівником групи.

Ритуали привітання-прощання є важливим моментом роботи з групою, що дозволяють згуртувати дітей, створити атмосферу групової довіри та прийняття, що, в свою чергу, надзвичайно важливо для плідної роботи. Ритуали можуть бути придумані самою групою в ході обговорення, або запропоновані психологом чи педагогом. Ритуали виконуються на кожній зустрічі, у них повинні брати участь всі діти. З часом контроль за виконанням ритуалів переходить від дорослого до самих членів групи.

Розминка є засобом впливу на емоційний стан дітей, рівень їх активності, стимулює включення до продуктивної діяльності. Розминка може проводитися не тільки на початку заняття, але і між окремими вправами, а також у тому випадку, коли тренер відчуває необхідність змінити актуальний емоційний стан дітей. Вправи для розминки відбираються з урахуванням змісту та завдань конкретного заняття.

Заняття 1. Мета: знайомство, розвиток навичок невербальної взаємодії, емоційної чутливості, емпатії.

Повідомлення загальної мети роботи групи.

Діти сідають в коло. Керівник повідомляє дітям, що вони будуть зустрічатися разом на спеціальних заняттях. Ці заняття не будуть схожі на уроки. На них можна буде гратися, малювати, а головне - поділитися своїми радощами і проблемами, отримати добру пораду, допомогу або підтримку, навчитися краще розуміти себе та інших, взнати про себе та інших багато нового та корисного.

Правила групової взаємодії.

Для успішної діяльності тренінгової групи доцільно розробити та засвоїти правила групової взаємодії. Для дітей їх не повинно бути занадто багато. Головними можуть бути такі:

Говорити коротко, конкретно і тільки про те, що думаєш або відчуваєш сам.

Слухати товаришів уважно, не перебиваючи.

Критикувати не людину, а конкретний вчинок.

Критикувати лише в доброзичливій формі, бажано, щоб критика супроводжувалась конкретною порадою та впевненістю у можливості виправлення недоліків або помилок.

Гра «Знайомство».

Кожному учаснику пропонується обрати собі будь-яке ім'я, яким він хотів би, щоб його називали інші. Ця процедура має діагностичний зміст, вона виявляє бажаний об'єкт ідентифікації дитини. Найчастіше молодші школярі обриють імена дівчаток і хлопчиків, іноді не ті, якими називають їх самих. Вибір не свого імені може бути ознакою неприйняття себе. Так може виявлятися відчуття власного неблагополуччя у дитини. На першому занятті не слід виявляти, чому дитина назвала себе по іншому, щоб не відштовхнути її. Зробити це можна пізніше, коли діти адаптуються до нової форми роботи та відчують довіру до керівника групи. Повторивши по черзі (по колу) своє ім'я, діти придумують і малюють його символ-образ, наприклад у вигляді піктограми. Цей символ діти малюють на обкладинці власного щоденника, як би підписуючи його. Після цього пропонується гра «Гості», яка дозволяє запам'ятати нові імена учасників групи та виявити характер міжособистісних стосунків.

Гра «Гості».

Керівник групи повідомляє дітям, що для того, щоб вони змогли швидко та добре запам'ятати свої нові імена, вони зараз пограють в цікаву гру. Кожен учасник подумки уявляє собі якесь свято, яке недавно відбулося або відбудеться (найчастіше діти уявляють свій день народження). При цьому можна запропонувати дітям протягом 1-2 хвилин заплющити очі і уявити собі це свято, знову побувати на ньому, відчути святкову атмосферу. Після цього дітям пропонується уважно подивитися один на одного і по черзі (по колу) назвати нові імена тих учасників групи, яких вони б запросили на свято. Гра соціометрична. Керівник отримує можливість зафіксувати ієрархію стосунків дітей, статус кожного з них, виявити групу, що потребує статусної корекції.

Рухлива гра «Море хвилюється..».

Знайома всім дітям і дорослим гра була дещо змінена відповідно до мети програми. Діти обирають одного, хто повертається спиною до інших, і промовляє «Море хвилюється раз…». Після рахунку «три» діти повинні завмерти в незвичайній позі. Керівник гри підходить по черзі до кожного учасника «включає» його і намагається відгадати кого і в якому стані він зобразив. Потім дитина сама розповідає, що вона хотіла зобразити. При цьому керівник обов'язково аналізує разом з групою виразні невербальні засоби передачі задуманого образу (міміка, погляд, жести, тощо), обговорює наскільки вдалим був їх вибір. Під час даної гри діти навчаються розпізнавати і «читати» емоційні стани інших людей, адекватно передавати свої. Гра також допомагає коректувати нетерплячість. Слід пам'ятати, що участь у всіх вправах є добровільною, не можна заставляти дитину, можливо вона ще не досягла необхідного рівня адаптації в групі.

Етюд «Слухаємо себе». (Вправа на ауторелаксацію).

Дітям пропонується сісти в зручній позі. На 1-2 хвилини заплющити очі, розслабитися, прислухатись до себе, «заглянути в себе» і подумати: що кожен почуває, який у нього настрій. В той же час керівник малює крейдою на дошці або прикріплює плакат з зображеннями різних емоційних станів людини: радості, злості, страху, подиву, спокою. Діти по черзі розповідають, не відкриваючи очей, як вони себе почувають, який у їх настрій. Після цього тренер пропонує дітям відкрити очі і подивитися на схематичні зображення різних емоційних станів. Разом з керівником групи обговорюються особливості мімічної експресії обличчя в кожному випадку: положення брів, куточків рота, очей. Вправа дозволяє діагностувати емоційне самопочуття учасників групи, ступінь прийняття ними форм і методів роботи. Завершуючи вправу, керівник просить дітей швидко та схематично зобразити свій стан та настрій.

Вправа «Шосте почуття».

Ця вправа використовується як діагностичний метод вивчення ступеня єдності групи. Для цього дітям пропонується відповісти на питання , але не від себе, а як би від усіх учасників групи, так, як, на їх думку, відповіла би більшість. Відповіді діти повинні мовчки записувати. Не називаючи ніяких варіантів вголос, інакше гра не відбудеться, «не буде цікаво». Пропонуються питання наступного плану: який у більшості групи улюблений день тижня? Яка найулюбленіша пора року? Яке найулюбленіше число 2, 3, 4 чи 9? Яку геометричну фігуру вибрала група: ромб, трикутник, квадрат чи коло? Що хотіли б робити учасники групи у даний момент? Після виконання першої частини завдання керівник знову зачитує питання і варіанти відповідей, а кожна дитина піднімає руку в тому випадку, якщо прозвучала його відповідь. Проводиться експрес-обробка результатів виконання завдання. Найбільша кількість відповідей на дане питання вважається думкою групи, діти визначають його по кількості піднятих рук. Так, керівник говорить «понеділок» і рахує скільки учнів підняло руки, потім «вівторок» і знову підраховується кількість піднятих рук і т.д. по кожному питанню. Діти тут же отримують інформацію про ступінь розвитку в них «шостого почуття». Ця вправа повторно проводиться на заключному етапі тренінгу для того, щоб порівняти наскільки зросла групова єдність та згуртованість дітей.

Малюнок на тему «Мій найщасливіший день».

Дітям пропонується протягом 2-3 хвилин пригадати і намалювати найщасливіший день у своєму житті. Керівник групи просить дітей пригадати, що вони відчували в той день, чим він запам'ятався, пропонує «поділитися» своєю радістю з іншими дітьми. Малювання сприяє невербальному вираженню переживань, про які дитина не завжди може розповісти. Аналіз розповідей, кольорових рішень, змісту малюнків дає змогу в певній мірі діагностувати рівень їх домагань. Доброзичливе обговорення малюнків, розуміння почуттів дітей, стимулююча похвала знімає бар'єри спілкування, емоційну напругу дітей і створює відчуття «захищеності в групі». По закінченню обговорення малюнків керівник бажає дітям, щоб в їхньому житті було більше щасливих днів, і звертає увагу на те, що часто це залежить від них самих.

Етюд «Веселка» (вправа на ауторелаксацію).

Діти сідають зручно, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють легку, прекрасну веселку, гру кольорів і себе в спокійному, приємному, розслабленому стані. Керівник настроює дітей на відчуття спокою, розслабленості. По закінченні вправи обговорюється, що відчули діти під час її виконання, хто «бачив» щось незвичайне. Закінчується заняття тим, що діти встають, потягаються та рухами рук над головою зображують веселку.

Етюд «Посмішка по колу».

Всі беруться за руки і «передають» посмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши щось хороше та приємне, посміхається йому. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно передавати її по колу, з рук в руки. Така форма прощання може стати традиційним ритуалом за час роботи групи. Керівник цікавиться враженнями дітей від заняття, дякує групі за роботу та запрошує на наступну зустріч.

Заняття 2. Мета розвиток навичок невербальної взаємодії, вміння розуміти свої емоції та досягати поставленої мети.

Вправа «Зустріч»

Учні стають у дна кола: зовнішнє і внутрішнє, обличчям один до одного і, використовуючи невербальні засоби спілкування, по черзі вітаються з кожним учасником протилежного кола так, начебто вони зустріли: друга; приятеля; учня зі свого класу; учня із паралельного класу; сусіда; ворога; хлопчика або дівчинку, який(яка) подобається; вчителя; незнайомця; батьків свого однокласника, маленьку дитину тощо. Тренер періодично змінює завдання.

Після завершення вправи проводиться обговорення на тему:

- Які відчуття, емоції були в тебе, коли доводилося вітатися з однолітком, старшою за тебе людиною, молодшим, незнайомцем? Як змінювалися твої жести, рухи, емоційний стан? Які, можливо, були труднощі? Як це пов'язано із твоєю поведінкою в житті?

Під час обговорення дається можливість висловлюватись кожному бажаючому. Тренер звертає увагу дітей на те, що у різних життєвих ситуаціях, у спілкуванні з різними людьми ми діємо по-різному. Також необхідно акцентувати увагу учнів на усвідомленні своїх актуальних відчуттів за принципом «тут і тепер». Тренер слідкує за дотриманням правил надання зворотного зв'язку. Вправа допомагає учням усвідомити, що наші дії, міміка завжди відбивають емоційне ставлення до співрозмовника. Щоб краще розуміти емоції співрозмовника, можна аналізувати його жести і міміку. У свою чергу для того, щоб бути зрозумілим для інших, треба вміти невербально проявляти свої емоції.

Вправа «Молекули»

Учні рухаються в хаотичному порядку, не торкаючись один одного, без будь-якої взаємодії, уявляючи себе «молекулами» одного тіла, і зосереджуючись на своїх емоціях. Тренер дає команду продовжувати рух, але оновлює завдання. Учні повинні, зустрічаючись один з одним, на короткий час зупинитися і, дивлячись в очі один одному, намагатися зрозуміти: «Що я відчуваю?»

Тренер пропонує невербально проявляти певні емоції: посміхатися один одному; сердитися; підозрювати; ображатися; вихвалятися; боятися; дивуватися; пустувати; заздрити; ненавидіти; жаліти; радіти тощо.

У будь-який момент тренер може «перетворити» учасників на «камінь». Це означає, що після того, як тренер вимовив: «Камінь!», учасники групи повинні завмерти на місці, зосереджуючись на своїх актуальних внутрішніх відчуттях, емоціях. Після команди тренера: «Рух!» учасники продовжують рухатися.

Обговорення, обмін почуттями, враженнями:

- Чи вдалося зрозуміти свої емоції?

- Як змінювався ваш внутрішній стан, коли виражали мімікою різні емоції?

- Що відбувалось із відчуттями, коли треба було «перетворитись на камінь»?

- Чи відчували ви емоції іншої людини? Що вразило?

- Коли було найнеприємніше? Ви можете поділитися своїми почуттями із партнером.

- Як в житті ви визначаєте своє ставлення до іншої людини?

Під час рефлексії ведучий акцентує увагу дітей на вмінні усвідомлювати свої актуальні почуття, емоції. Важливо показати учням на їх власному досвіді, що існує великий спектр емоцій, почуттів. Кожен може відчувати як позитивні, так і негативні емоції. Встановлення балансу між ними допомагає людині краще адаптуватися у житті. Діти повинні усвідомити, що можна навчитися регулювати свій емоційний стан, в першу чергу, почуття тривоги.

Психологічний коментар. У спілкуванні емоційне сприйняття співрозмовника значно впливає на характер стосунків. Зазвичай, неприємно відчувати на собі негативні емоції іншого.

Учні роблять висновок: якщо хтось проявляє на твою адресу негативні емоції, то це не означає, що ти поганий, але може означати, що співрозмовник не задоволений твоїми діями (вони для нього неприємні або незрозумілі). Якщо ти сам часто не задоволений чужими діями, то розберися у собі: що тобі неприємно чи не зрозуміло? Тривалі негативні емоції шкодять здоров'ю та заважають порозумітися із співрозмовником, не породжуючи конфлікту. Тому краще встановити причину непорозуміння та щиро висловити свої почуття.

Вправа «Ціль»

Учні сідають на стільці у коло. Кожен мовчки обирає собі «ціль» -- інший стілець, на який би він хотів пересісти. Потім, із заплющеними очима всі разом починають рухатися до своєї цілі. Досягти мети -- означає сісти на обраний стілець. Тренер дає такі завдання: досягти цілі з максимально обережним ставленням до оточуючих: досягти цілі, не зважаючи на почуття оточуючих; досягти цілі з достатньою повагою до оточуючих та пам'ятаючи про свої потреби. Якщо стілець-ціль зайнятий, то учень продовжує шукати інший вільний стілець, і той, хто вже сидить поруч із пустим стільцем, може постукати по ньому, допомагаючи знайти вільне місце. Ведучий в процесі гри просить дітей звертати увагу на свої емоції.

Після проведення гри обговорюються питання:

- Які були відчуття, коли треба було досягти цілі з різним ставленням до оточуючих?

- В якій ситуації вдалося краще справитися із завданням?

- Чим ви керувалися, коли ставили перед собою цілі? Як змінювалось емоційне задоволення від досягнення найлегшої і найважчої цілі?

У ході проведення вправи тренер стежить за організацією безпечного простору під час пересування учнів, заохочує учасників допомагати один
одному, якщо хтось залишився без стільця. Після обговорення тренер звертає увагу учнів на те, що найшвидше та найефективніше досягти ціль можна тоді, коли в цьому прагненні ми достатньо поважаємо оточуючих та, разом з цим, пам'ятаємо про свої потреби. Вправа активізує розвиток соціальної взаємодії та є проекцією побудови реальних стосунків у групі. Психологічний коментар. Вправи даного заняття активізують розуміння третьокласниками власних почуттів та допомагають усвідомити характер своєї поведінки у фруструючих ситуаціях. На завершення заняття можна запропонувати традиційну вправу «Посмішка по колу».

Заняття 3. Мета: розвиток уваги, уміння визначати власний емоційний стан, формування позитивного ставлення до школи, навичок спілкування та поведінки в ситуаціях емоційної напруги.

Рухлива гра «Будь ласка»

Існує декілька варіантів гри. Її суть полягає в тому, що ведучий подає команди, виконувати які діти повинні, коли вони супроводжуються певним звертанням. Для даного заняття можна обрати слово «будь ласка». Якщо це слово не пролунало, а деякі діти виконали команду, то вони вибувають з гри. Команди можуть бути самими різноманітними, наприклад: «ліворуч», «праворуч», «кругом» тощо. Гра розвиває увагу дітей та допомагає їм зняти емоційну напругу на початку заняття.

Бесіда «Чарівне слово»

Логічним продовженням гри є коротка бесіда про силу чарівного слова «будь ласка», про наслідки ввічливості та грубощів, про те яке враження справляє ввічлива, а яке груба людина, і яка з цих двох тактик вирішення проблем є більш ефективною.

Вправа «Наші емоції»

Для даної вправи керівнику потрібен набір карток або плакат із зображенням різних емоційних станів людини. При роботі з картками пропонується серія завдань:

- назвати емоційні стани, зображені на картках;

- розділити аркуш паперу на дві половини і перемалювати схематичні зображення так, щоб зліва розташувались емоційні стани, які дітям подобаються, а праворуч - не подобаються. Після виконання завдання діти по черзі називають та пояснюють, чому їм подобають чи не подобаються ті чи інші емоційні стани.

- Визначити свій настрій, емоційний стан на даний момент, схематично зобразивши його в щоденнику, коротко пояснити причину того чи іншого емоційного стану.

Для виконання цієї частини завдання можна пригадати етюд «Слухаємо себе». При обговоренні різних емоційних станів керівник звертає увагу на самопочуття дітей в групі, констатує наявність підвищеної тривожності у окремих членів групи.

Вправа «Подобається - не подобається».

Після обговорення причин того чи іншого емоційного стану дітей, керівник просить учасників групи розподілити чистий аркуш паперу на дві половини і записати відповіді на запитання:

- що мені не подобається в школі ?

- що мені не подобається вдома ?

- що мені не подобається взагалі в житті ?

Відповіді на ці запитання діти записують в лівій частині аркуша. Після цього пропонується серія позитивних питань, відповіді на які діти записують в правій частині аркуша.

- що мені подобається в школі ?

- що мені подобається вдома ?

- що мені подобається взагалі в житті ?

Діти по черзі розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім, що подобається в школі, вдома і в житті. Важливою є саме така послідовність відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, щоб показати, що не все в житті так погано, є позитивні моменти і хороші люди. Ця вправа дозволяє отримати інформацію про характер стосунків дитини з однокласниками, членами сім'ї, оточуючими, про те яке місце і роль визначає для себе дитина в класі, в сім'ї, як дитина сприймає себе серед інших.

Вправа «Продовжи речення».

При проведенні даної вправи керівник продовжує збір інформації про учасників групи. Для цього дітям пропонується серія проективних питань. Учням пропонується продовжити речення першими, що приходять на ум фантазіями, не роздумуючи занадто довго, бо правильних чи неправильних відповідей не існує. На аркуші паперу діти записують продовження фраз: «Більше всього я боюсь..», «Я злюсь, коли…», «Мені сумно, коли…». Аналізуючи відповіді можна оцінити здатність дитини до рефлексії власних переживань. Відповідь «не знаю» може свідчити про недостатній розвиток цієї здібності, або про високу значущість проблеми, що викликає жах.

Вправа «Дай мені книгу».

Керівник пропонує дітям уявити себе в наступній ситуації. Учень приходить в клас і бачить на столі цікаву книгу в красивому перепльоті. Йому дуже хочеться взяти її, подивитися малюнки. Він підходить до столу. Але в цей момент книжку бере інший учень. А книгу подивитися так хочеться ! Як бути? Як її отримати ? Діти програють ситуацію по черзі, парами. Після програвання ситуації всіма учасниками групи проводиться обговорення варіантів її вирішення, і діти спільно з керівником групи роблять висновок проте, що найбільш конструктивною формою досягнення результату (отримання книги) виявилося ввічливе прохання. Виконання цього завдання дозволяє дітям порухатись, зняти втому та емоційну напругу.

Вправа «Сходинки».

Дивлячись на зразок, підготовлений керівником на дошці, діти малюють сходинки. Керівник пояснює зміст завдання: уявіть собі, що всіх учнів вашого класу розсадили на сходинки, дотримуючись однієї умови. На першу сходинку посадили самих старанних, розумних дітей, які добре вчаться, старанно виконують всі завдання в школі і дома, на другій сходинці розташувалися учні, які теж добре вчаться, але інколи бувають неуважними, допускають помилки. Як ви думаєте, які діти потраплять на останню, найнижчу сходинку? А тепер подумайте, на якій сходинці посадили б вас ? А на інших сходах намалюйте себе на тій сходинці, на якій би ви хотіли сидіти, тобто, як би ви хотіли вчитися?

Дані , отримані при виконанні цієї вправи, дають інформацію про характер самооцінки кожного учня та рівень його домагань у сфері навчальної діяльності.

Вправа «Скинь втому».

Діти стають у вільне коло. Керівник пропонує їм розставити широко ноги, трохи зігнути їх в колінах, зігнути тіло, вільно опустити руки, розправити пальці, нахилити голову до грудей. Після цього покачатися вбік, вперед, назад, а потім різко потрусити головою, ногами, тілом. Керівник при цьому говорить, звертаючись до кожного:

«Ти скинув свою втому ? Що ще осталося ? Тоді повтори ще раз.»

Етюд «Слухаємо себе» (вправа на ауто релаксацію).

Протягом 1-2 хвилин діти розслабляються та слухають себе. Після чого зображують свій настрій наприкінці заняття.

Етюд «Посмішка по колу» - на прощання.

Заняття 4. Мета: Розвиток емоційної сфери, емпатії, корекція фобій, формування єдиних цінностей групи та відчуття захищеності її членів.

Гра «Вгадай емоцію».

Один із учасників групи повертається спиною до інших. Керівник демонструє картку з схематичним зображенням емоційного стану, і сам з допомогою міміки обличчя показує її. Діти мовчки повторюють за тренером мімічні рухи. Тому, хто стоїть спиною пропонують повернутися і, уважно подивившись на обличчя дітей, вгадати який емоційний стан вони зображують. Якщо він правильно вгадав, йому надається право обирати наступний стан, який буде зображуватись. Відгадувати його буде інший учасник групи, який найкраще відобразив першу емоцію.

Етюд «Слухаємо себе».

Бесіда «Наші жахи».

Керівник запитує дітей, які з емоцій, зображених на картках (плакаті) самі неприємні. Якщо, перелічуючи емоції, діти не назвали жах, керівник сам нагадує про нього. Коротко обговорюються особливості мімічної експресії обличчя даного стану, відчуття, що виникають, коли людина відчуває жах, згадують як описується цей стан.

Малюванок на тему «Мій жах».

Після невеликої вступної бесіди керівник просить дітей подумати, чого вони найбільше бояться і намалювати свій жах. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об'єкту жаху, тривоги дитини. Малюнок виконується на окремому аркуші паперу. Після цього тренер пропонує дітям розірвати аркуш з малюнком на дрібні шматочки і повідомляє дітям, що кожен з них переміг свій жах, що жаху більше не існує, тому що розірвані шматки разом зі сміттям вивезуть на звалище, спалять , і від жахів більше нічого не залишиться.

Вправа «Я - чарівник».

Після того, як діти схематично зобразили свій настрій, їм пропонується знову закрити очі і подумки побувати в казковій країні. У ній збуваються всі мрії і бажання, особливо якщо ти могутній чарівник. Уяви себе в ролі чарівника, який може зробити все, що побажає. Діти повинні подумати, що зробив би кожен з них, якби був наділений такою могутньою силою. Свої відповіді діти спочатку коротко записують в щоденниках, не проговорюючи ніяких варіантів відповідей (щоб уникнути повторення чужих думок), а потім по черзі озвучують. Діагностичним є вибір «сфери чаклування» - дім, школа, знайомі, друзі, власні особистісні якості.

Малюванок на тему «В кого я б перетворився в чарівній країні?» Після виконання вправи «Я - чарівник» дітей просять подумати в кого кожен з них хотів би перетвориться, якби був чарівником. Відповідаючи на це питання, діти найчастіше називають тварин. Відповідь «ні в кого, хочу оставатись собою» свідчить про задоволеність собою, самоприйняття. Учасники групи замальовують тварину, з якою вони себе ідентифікували, і коротко записують відповіді на питання: де живе ця тварина? що вона їсть? Чим подобається дитині. Інтерпретація малюнків і відповідей ґрунтується на аналізі мотивації дитиною свого вибору, певною життєвою характеристикою даної тварини і якостями, притаманними не тільки тваринам, але і людям. Сукупність мотивацій може дати опосередкований психологічний портрет дитини, виявити риси, як бажані, так і небажані, ті які дитина приписує собі або відкидає. Для розвантаження можна запропонувати дітям встати і зобразити свою тварину, її зовнішній вигляд, рухи, ходу.

Етюд «Слухаємо себе».

Протягом 1- 2 хвилин діти розслабляються і «слухають себе», після чого швидко і схематично зображують свій настрій наприкінці заняття.

Вправа «Дерево» (на саморегуляцію).

Діти стають в коло на деякій відстані один від одного. Кожен учень сильно надавлює п'ятками на підлогу, руки стискує в кулачки, міцно стискує зуби. Ведучий говорить, звертаючись до кожного: «Ти - могутнє, міцне дерево, у тебе сильне коріння, і ніякі вітри тобі не страшні. У складних життєвих ситуаціях, коли хочеться плакати або битися, - стань сильним і могутнім «деревом», скажи собі, що ти сильний, у тебе все здійсниться, і все буде добре. Ти - впевнена людина.» Потім діти беруться за руки, підіймають їх догори, продовжуючи надавлювати п'ятками на підлогу. «Ми разом велика сила. Самотньому дереву важко, разом ми цілий ліс. Разом нам не страшні ніякі негоди.» Після цього керівник пропонує дітям розслабитися, перестати надавлювати п'ятками на підлогу, помахати руками, розслабити м'язи обличчя, виконуючи ритуал прощання.

Поставлені завдання реалізуються в наступних напрямках профілактично-корекційної роботи: формування адекватних форм поведінки; усвідомлення і регуляція власних емоційних проявів; корекція афективної поведінки; розвиток форм спілкування, самостійності і впевненості; формування позитивного ставлення дитини до свого “Я”; вміння правильно оцінювати і характеризувати особливості своєї зовнішності; уміння бачити свої недоліки і виділяти свої переваги; розвиток орієнтації на позитивну оцінку якостей ровесників; навчання прийомам релаксації, психогімнастики.

Висновки

Отже за результатами проведених досліджень ми можемо сказати, що рівень тривожності в молодших школярів досить таки високий. Особливо це помітно в учнів 4-го класу в яких на відміну від третьокласників тривожність підвищена по всіх чинниках, і по всіх методиках які ми використовували. Великою мірою тривожність пов'язана із незадоволенням потреб молодшого школяра. І якщо в дитини є тривожність в одній сфері, то вона впливає і на інші сфери життя, блокуючи і викривляючи при цьому нормальний, повноцінний розвиток особистості. У наших дослідженнях найвищим показником проявився страх ситуації перевірки знань, страх самовираження. Ці сфери є досить важливими в житті кожного, бо чим краще зуміє презентувати себе особистість, виразити своє світобачення, свою думку - тим більше успіхів вона зможе досягнути у житті.

У даному випадку ми спостерігаємо велику різницю між рівнем тривожності учнів 3-го і 4-го класів. Третьокласники - ще діти, які вже пережили кризу молодшого шкільного віку, адаптувались до навчання в школі але ще не досягли підліткової кризи, а отже і причин для тривоги значно менше. Четвертокласники перебувають на зламі, переживають кризу і перехід у підлітковий вік, тобто перехід від дитинства до дорослості. Криза підліткового віку характеризується тривогою, роздратуванням, негативним настроєм, нестійкістю в прийнятті рішень, розгубленістю. Спостерігаючи за підлітками ми помітили, що вони швидко втомлюються, що може бути наслідком фізіологічних змін в організмі, а також занурення в себе, в свої переживання щодо власного зовнішнього вигляду тощо.

Підліткова криза спричинена впливом соціального оточення, тому що процес соціалізації відіграє важливу роль у формуванні особистості. У цьому віці важливо самоутвердитись, бути рівним серед рівних, зайняти важливе соціальне положення. Щоб дорослі сприймали їх на рівні, рахувалися з їхньою думкою, з повагою відносились до їх вибору. І чим більше фальші і негативізму у найближчому оточенні підлітка, тим гостріша підліткова криза.

На сьогодні спостерігаються асоціальні угрупування підлітків, у яких поширені безжальні насмішки, взаємні приниження, знущання тощо, - це призводить до депресивного стану підлітків, загострення підліткової кризи та навіть до спроби вчинити суїцид. Підлітки в таких угрупуваннях надто тривожні, конфліктні, агресивні та грубі у спілкуванні з іншими людьми.

Виходячи зі своїх спостережень ми можемо сказати, що саме ці фактори і спричиняють такий високий рівень тривожності у учнів 4-го класу і порівняно низький рівень тривожності у учнів 3-гокласу. А опираючись на напрацювання вікової психології ми спостерігаємо, що у дівчат перехід до підліткового періоду починається дещо раніше ніж у хлопців. Відповідно і тривожність у дівчат 4-го класу значно вища ніж у хлопців, і якщо хлопці тільки починають переживати підліткову кризу, то дівчата вже переживають її.

Саме тому ми рекомендуємо систему тренінгових вправ спрямованих на зниження рівня тривожності. Ми сподіваємось, що така корекційна робота допоможе знизити рівень тривожності молодших школярів. Допоможе їм зрости повноцінними особистостями і досягнути значних успіхів в різних сферах життя.

Список використаної літератури

1. Абдульханова К.А. Психология и педагогика./ Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. - М.: Совершенство, 1998. - 320 с;

2. Абрамова Г.С. Возрастная психология./ Абрамова Г.С. - М., 1997. - 704 с;

3. Аверин В.А. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость./ Аверин В.А., Дандарова Ж.К. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 411 с;

4.С Максименко Адаптація дитини до школи./ С Максименко - К.: Мікрос-СВС, 2003 - 111 с;

5. Бернс Р. Развитие „Я- концепции” и воспитания./ Бернс Р. - М.: Прогресс, 1986. - 264 с;

6. Амоношвили Ш. А. Здравствуйте дети / Ш. А. Амонашвили. -М, 1988.-207 с;

7.Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения. Т.2. / П. П. Блонский. - М.: Педагогика, 1979. -399 с.

8. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды / под ред. Д.И. Фельдштейна. - М.: Педагогика, 1995. - 209 с;

9. Бодалев А.А. Практикум по психодиагностике./ Бодалев А.А., Столин В.В. - М., 1980. - 116 с;

10. Вершловский С.Г. Личность, семья, школа (проблемы социализации учащихся)./ Вершловский С.Г., Димура И., Зубрицкая Н.В. - СПб.: Речь, 1996. - 220 с;

11. Волошина В.В. Розвиток пізнавальних інтересів у дошкільників та молодших школярів./ Волошина В.В., Волинська Л.В., Лохвицька Л.В. - К.: НПУ ім. Д.Драгоманова, 2003. - 214 с;

12.С.Максименко Готовність дитини до навчання./ С.Максименко - К.: Мікрос-СВС, 2003 - 112 с;

13.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В. Давыдов - М : Педагогика, 1986. - 240 с.

14.Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха./ Захаров А.И. -- СПб.: Гиппократ, 1995;

15.Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка./ Захаров А.И. -- М.: Просвещение, 1986.

16.Ковалев С.А. Психология современной семьи./ Ковалев С.А. - М.: Просвещение, 1988. - 184 с;

17.Липкина А.И. Самооценка школьника. / Липкина А.И. - М.: Просвещение, 1976.- 116 с;

18.Липкина А.И. Критичность и самооценка в учебной деятельности./ Липкина А.И., Рыбак Л.А. - М.: Просвещение, 1968.- 218 с.;

19. Лисянська Т.М. Практичні рекомендації вивчення мислення молодших школярів. Матеріали конференції “Початкова освіта - шляхи розвитку”./ Лисянська Т.М., Ставицька С.О. - Запоріжжя, 1995. -- Ч.І -- с. 106 - 110;

20. Никольская И.М. Психологическая защита у детей./ Никольская И.М., Грановская Р.М. -- СПб.: Речь, 2000;

21.Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе./ Овчарова Р.В. -- М., 1999;

22. Олег Коваль Особливості шкільної тривожності молодших школярів 15.06.2010 [Електронний ресурс]/ Олег Коваль - Режим доступа: <allbest.ru/k-2c0b65635a3bd68a4d43b8842121...>

23.Панфилова М.А. Игротерапия общения./ Панфилова М.А.

- М.: «Гном и Д», 2002. - 160 с.;

24. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков:Психологическая природа и возрастная динамика./ Прихожан А.М.-- М., 2000;

25. Прихожан А.М. Детский вариант шкалы явной тревожности Иностранная психология./ Прихожан А.М. 1997. -- № 8;

26.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие./ Рогов Е.И. - М: Владос. 1996-529с.

27. Савчин М. В. Вікова психологія / М. В. Савчин, Л.П. Василенко. - К.: Академвидав, 2006. - 360 с.

28. Скрипченко О. В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / Скрипченко О. В. Л. В. Долинська, З. В. Огороднийчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

29. Ставицька С.О. Взаємозв'язок успішності та шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Наукові записки аспірантів./ Ставицька С.О. Випуск 4. -- Луцьк, 1997. - с.78-85; (Академія наук вищої школи, Волинський Академічний дім).

30. Ставицька С.О. Вивчення особистісної тривоги у дітей молодшого шкільного віку проективними методами. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Методи підготовки фахівців до професійного спілкування”. Книга І./ Ставицька С.О. -- Черкаси - 1997.- с.109-119;

31. Ставицька С.О. Прояв та подолання особистісної тривожності у школярів. Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 2 /Ставицька С.О. -- с. 168-173; (МО України, НПУ імені М.П. Драгоманова, Київ, 1998).

32. Ставицька С.О. Психолого-педагогічні умови подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П'ятих Костюківських читань: В 3-х т./ Ставицька С.О. -- К.: Гнозис. -- 1998. -- Т.3. -- С.220-227;

Додатки

Додаток А

Таблиця 2.1 Статистичний аналіз показників тривожності (тест Філіпса)

	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Среднее	27,71429	10,71429	5,171429	5,485714	3,571429	3,285714	2,428571	2,057143	3,314286
Стандартная ошибка	1,844625	0,980971	0,321461	0,372074	0,302054	0,34924	0,240048	0,255832	0,208119
Медиана	27	10	5	5	4	3	2	2	3
Мода	23	6	7	5	4	6	2	1	3
Стандартное отклонение	10,91295	5,803505	1,90179	2,201222	1,786974	2,066133	1,420143	1,513524	1,231246
Дисперсия выборки	119,0924	33,68067	3,616807	4,845378	3,193277	4,268908	2,016807	2,290756	1,515966
Эксцесс	-0,68307	-0,8624	-1,23187	-0,90129	-0,80059	-1,13649	-0,77122	-0,97373	-0,5555
Асимметричность	0,066378	0,09294	-0,09714	0,108026	-0,32063	-0,13165	-0,10802	0,275689	0,657066
Интервал	40	20	6	8	6	6	5	5	4
Минимум	9	1	2	2	0	0	0	0	2
Максимум	49	21	8	10	6	6	5	5	6
Сумма	970	375	181	192	125	115	85	72	116
Счет	35	35	35	35	35	35	35	35	35

Додаток Б

Таблиця 2.2 Кореляційний аналіз чинників тривожності

	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	1
2	0,96276	1
3	0,53953	0,412286	1
4	0,645072	0,536113	0,323788	1
5	0,722	0,657151	0,273234	0,218975	1
6	0,830735	0,870414	0,421307	0,376006	0,504139	1
7	0,734985	0,675486	0,222466	0,665323	0,526502	0,638657	1
8	0,804111	0,805537	0,24173	0,47697	0,563926	0,652997	0,535614	1
9	0,632917	0,531565	0,415938	0,67996	0,383845	0,460812	0,543068	0,58983	1

Додаток В

Таблиця 1.1 Статистичний аналіз показників тривожності

	1		2
Среднее	20,4		7,114286
Стандартная ошибка	1,274969		0,370717
Медиана	21		7
Мода	22		6
Стандартное отклонение	7,542819		2,19319
Дисперсия выборки	56,89412		4,810084
Эксцесс	-0,35203		-0,39557
Асимметричность	-0,28476		-0,47348
Интервал	31		8
Минимум	4		2
Максимум	35		10
Сумма	714		249
Счет	35		35

Размещено на Allbest.ru