Сучасні тенденції психологічного супроводу діяльності реабілітаційних закладів освіти в країнах Західної Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

19.00.08 - спеціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Соколов Валерій Валентинович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство науки і освіти України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України СИНЬОВ Віктор Миколайович, Інститут корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, директор.

Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор ХОХЛІНА Олена Петрівна, Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра психологічних дисциплін, завідувач;

- кандидат психологічних наук КОРНІЄНКО Анатолій Антонович, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, заступник директора.

Захист відбудеться «24» лютого 2009 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, зала засідань).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розіслано «23» січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.А. Колупаєва.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес гуманізації суспільних відносин, що спостерігається у світі, стимулює інтерес до проблем найменш соціально захищених верств населення, серед яких особи з порушеннями психофізичного розвитку займають значне місце. Тому перед суспільством, що усвідомлює свою людяність, гуманність і прагне до її реалізації, постає проблема надання всебічної допомоги тим, хто її потребує.

Це знаходить відображення у практиці психологічного супроводу осіб з особливими освітніми потребами, кінцевою метою якого є, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, їхня соціальна інтеграція, тобто активна участь у основних напрямках діяльності й життя суспільства, включеність у соціальні структури, призначені для здорових осіб і пов'язані з різними сферами життєдіяльності людини - навчальною, професійною та іншими.

У розвинених країнах Західної Європи з 1970-1980-х років відбулися значні трансформації у програмах соціально-психологічної допомоги особам з особливими освітніми потребами: від сегрегативних інституцій (спеціальних інтернатів, притулків тощо) до інтегрованих закладів. На теренах України лише у останні роки XX ст. та на початку нового тисячоліття стало можливим проводити всебічні ретроспективні соціально-психологічні дослідження із залученням міжнародного досвіду, вивчати та впроваджувати нові ідеї, незважаючи на ідеологічні перепони. Відкрилися нові горизонти розвитку національного наукового потенціалу нашої держави. Тож розвиток психолого-педагогічної науки віднині вимагає обов'язкового опрацювання міжнародного інформаційного, методологічного фонду - особливо в умовах глобалізації та проголошеного Україною курсу до європейської інтеграції.

Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини і Всесвітню Декларацію про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Актуальною як для суспільства, так і для спеціальної психології як науки є проблема адаптації дітей та підлітків з особливими освітніми потребами до активного суспільного життя. Оскільки вирішення цієї проблеми має державне значення, у законодавчих актах, державних програмах відзначається необхідність удосконалення системи освіти, корекції та реабілітації дітей з особливими освітніми потребами з метою їхньої максимальної інтеграції у суспільство.

Цій проблемі присвячено багато досліджень у психології, педагогіці, соціології. Вчені нашої країни та зарубіжжя, зокрема І. Бех, В. Бондар, В. Засенко, Г. Коберник, А. Колупаєва, М. Малофєєв, І. Мамайчук, В. Синьов, В. Тарасун, О. Хохліна, М. Шеремет досліджували теоретичні та практичні аспекти цієї проблеми.

Однак, незважаючи на проведені дослідження, лишається недостатньо вивченим світовий досвід психологічного супроводу навчання дітей з особливими освітніми потребами в корекційно-реабілітаційних закладах освіти. Натомість, вибір ефективних засобів психологічного супроводу навчання дітей з особливими освітніми потребами є ключовим питанням для інтеграції їх у загальноосвітній простір.

Таким чином, перед спеціальною психологією постають питання не лише вдосконалення системи психологічного супроводу навчання, а й цілий комплекс проблем стосовно соціально-психологічної адаптації та соціалізації дітей з особливостями психофізичного розвитку, забезпечення належних заходів щодо задоволення їхніх освітніх потреб і створення відповідних умов для інтеграції у суспільство через нормалізацію життєдіяльності родини, реконструкцію соціально-культурного оточення, самоактуалізацію й активізацію процесу їхньої комунікації.

Актуальність, практична цінність проблеми, її недостатнє висвітлення у дослідженнях зі спеціальної психології, неповне використання потенціалу світового досвіду зумовили вибір теми дослідження: «Сучасні тенденції психологічного супроводу діяльності реабілітаційних закладів освіти в країнах Західної Європи».

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри спеціальної психології та медицини Інституту корекційної педагогіки й психології Національного університету ім. М.П. Драгоманова.

Тему дисертаційної роботи затверджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2007 р.).

Об'єктом дослідження є психологічний супровід реабілітаційної освіти у західноєвропейському освітньому просторі.

Предметом дослідження є сучасні тенденції розвитку психологічного супроводу у реабілітаційній освіті.

Мета дослідження - здійснити теоретико-методологічний аналіз основних сучасних тенденцій розвитку психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи, розробити інтегративну модель цих тенденцій.

Відповідно до предмета, мети дослідження було визначено наступні завдання:

визначити та узагальнити теоретичні та організаційно-методичні тенденції психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи;

визначити найвпливовіші формуючі фактори ґенези сучасних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи;

проаналізувати міжнародні документи і визначити напрямки формування основних засад соціально-правового ставлення до дітей з особливими освітніми потребами;

здійснити теоретичний системний аналіз та синтез сучасних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи, розробити інтегративну, цілісну модель цих тенденцій;

встановити основні напрямки розвитку й реалізації цих тенденцій у сучасних спеціальних закладах освіти, підготовці фахівців зі спеціальної психології у країнах Західної Європи;

розробити рекомендації щодо використання цього досвіду на теренах України.

Методи дослідження. У дослідженні був використаний широкий спектр загально- та конкретнонаукових методів психологічного, філософського, соціологічного, педагогічного дослідження.

Теоретичні методи - дослідження соціально-педагогічної наукової літератури з означеної проблематики; порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду психолого-педагогічної діяльності; систематизація соціологічних, педагогічних, психологічних, філософських джерел дослідження, наукове прогнозування і проектування; методи раціонального соціально-історичного та філософського осмислення феномену психіки людини у аспекті діяльності спеціальних психологів; синтезу та аналізу історіографічного, текстологічного, статистичного матеріалу; метод узагальнення, компілятивний метод.

Емпіричні методи - експертна оцінка, порівняння, узагальнення поглядів компетентних осіб та незалежних характеристик.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

у результаті системного аналізу методологічних і науково-теоретичних засад сучасних тенденцій психологічного супроводу реабілітаційної освіти країн Західної Європи встановлено парадигму формування та визначено найвпливовіші формуючі фактори цих тенденцій: ґенеза філософських теорій передує психологічним вченням і виступає їх основою, формує базові тенденції розвитку психологічного супроводу; ґенеза педагогічних, дефектологічних, соціальних вчень, вчень у інших галузях психології відбувається паралельно з розвитком спеціальної психології та впливає на формування методології та різнобічних аспектів практики психологічного супроводу;

встановлено, що у світовому масштабі психологічний супровід у сучасних реабілітаційних закладах освіти розвивається за трьома основними векторами: вдосконалення психологічного супроводу діючих систем реабілітаційної освіти; вплив глобалізаційних процесів на системи психологічного супроводу освіти, у яку включається реабілітаційна освіта як її складова; проектування приципово нових систем психологічного супроводу реабілітаційної освіти, альтернативних загальноприйнятим;

здійснено теоретичний синтез провідних тенденцій у психологічному супроводі реабілітаційної освіти. Означені тенденції систематизовано за векторами: цілей та завдань психологічної роботи з особами із особливими освітніми потребами; форм психологічної роботи з означеними особами, форм та методів психологічної діяльності у реабілітаційній освіті; відносин спеціальний психолог - дитина із особливими освітніми потребами.

Підтверджено, що провідною тенденцією психологічного супроводу реабілітаційної освіти є максимальна інклюзія за рахунок варіативної освіти кожної дитини із особливими освітніми потребами у суспільне життя на максимально рівних правах з іншими, та здійснення корекції за принципом раннього втручання й індивідуального підходу.

Дістало подальшого розвитку опрацювання категорії «психологічний супровід». Виокремлено основний результат психологічного супроводу, його основні характеристики, головні принципи та основні стадії.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення вітчизняної системи підготовки психолого-педагогічних кадрів та розвитку системи реабілітаційної освіти на Україні, зокрема психологічного супроводу її діяльності, побудови академічних курсів з ряду психолого-педагогічних дисциплін, при підготовці навчальних курсів зі спеціальної психології та корекційної педагогіки, у просвітницькій діяльності. На основі матеріалів дисертаційного дослідження розроблено дистанційний навчальний курс «Психолого-педагогічні аспекти інтегрованого навчання» (2008). Матеріали дисетаційного дослідження використовувались в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як «Основи дефектології», «Психолого-педагогічні аспекти інтегрованого навчання», «Вступ до фаху - корекційна освіта», «Організація соціальної роботи», «Технології соціальної роботи з інвалідами» тощо.

Матеріали дисертаційного дослідження були використані при проведенні семінарів, тренінгів за програмою МАТРА-КАП за підтримкою Посольства королівства Нідерландів в Україні.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась шляхом їхнього обговорення на засіданнях кафедри дефектології та психокорекції Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інтеграція людей зі спеціальними освітніми потребами в освітній простір України» (м. Ялта, 2006), «Проблеми сучасної педагогічної освіти» (м. Ялта, 2006), «Наукова конференція молодих вчених» (м. Слов'янськ, 2005), II Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології» (м. Кам'янець-Подільський, 2007), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Ціннісні пріорітети освіти ХХІ століття: інноваційний розвиток освітніх систем» (м. Луганськ, 2007), «Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті Болонського процесу» (м. Чернівці, 2007), «Корекційна педагогіка: стан та перспективи» (м. Луганськ, 2008).

Робота над дисертацією здійснювалася у процесі виконання науково-прикладних проектів за підтримки наукового гранту за програмою ТЕМПУС-ТАСІС Joint European Project n° 27249-2006 зі створення Центру Вищої освіти для людей зі спеціальними освітніми потребами - Centre of Higher Education for People with Disabilities.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 9 статей, серед яких 6 одноосібних у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Мета, завдання та характер дисертаційного дослідження обумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. У тексті міститься 1 рисунок. Основний зміст дисертації викладено на 196 сторінках. У списку використаної літератури 273 найменування, з них 130 іноземною мовою.

психологічний реабілітаційний освіта західноєвропейський

основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито мету, завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, сформульовано методи та наукову новизну отриманих результатів дослідження, встановлено їх теоретичну значимість та наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ - «Теоретичні і науково-практичні основи формування тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті» - містить детальний опис методології дослідження та аналіз форм концептуалізації спеціальних можливостей у різних історичних та етнокультурних контекстах, актуальних для вирішення лінгвосемантичних проблем поняттєвого апарату сучасної вітчизняної спеціальної психології, досліджуються основні тенденції у науковому дискурсі світової та вітчизняної спеціальної психології з ціллю виявлення специфіки різноманітних «редакцій» розуміння спеціальних освітніх потреб та систематизації існуючих у досвіді людства підходів до психологічного супроводу реабілітаційної освіти.

Встановлено, що термін «психологічний супровід» з'явився вперше в 1993 році у книзі «Психологічний супровід природного розвитку маленьких дітей» авторів Г. Бардієр, І. Ромазан та Т. Чередникової, які розглядали особливість психолого-педагогічного супроводу як допомогу у реалізації самостійного вибору дитиною свого життєвого шляху. Ю. Слюсарев поняття «психологічний супровід» вживає для позначення недирективної форми надання психологічної допомоги, спрямованої на розвиток і саморозвиток самосвідомості особистості; М. Качан вважає, що психологічний супровід створює умови, щоб діти й дорослі повірили у свої здібності. Т. Янічева під психологічним супроводом розуміє систему організаційних, діагностичних, навчальних і розвиваючих заходів для педагогів, учнів, адміністрації й батьків, спрямованих на створення оптимальних умов розвитку дітей. На основі аналізу визначення психологічного супроводу у сучасній психології встановлено, що у вітчизняній науці він розглядається як системна інтегративна технологія соціально-психологічної допомоги особистості та її оточенню. Крім терміну «психологічний», або «соціально-психологічний супровід» (А. Деркач, В. Мухіна), пропонуються і такі варіанти термінів, як «сприяння» (К. Гуревич та І. Дубровіна, Е. Вернік); «спів-буття» (В. Слободчиков), але широкого використання вони не знайшли. З'ясовано, що сутнісною характеристикою психологічного супроводу є створення умов для переходу особистості та/або її родини до саморозвитку та самодопомоги.

Автор розуміє психологічний супровід в реабілітаційній освіті як, по-перше, цілісну й комплексну систему соціальної підтримки й психологічної допомоги, здійснювану в рамках діяльності соціально-психологічних служб, у тому числі й тих, що діють в реабілітаційних закладах; по-друге, як інтегративну технологію, сутністю якої є створення умов для відновлення потенціалу розвитку й саморозвитку дитини з особливими освітніми потребами; по-третє, процес особливого роду відносин між фахівцем, який здійснює психологічний супровід, і тими, хто його потребує.

Основним результатом психологічного супроводу визнано адаптивність.

Основними характеристиками психологічного супроводу визначено його процесуальність, пролонгованість, недирективність, орієнтація на реальне повсякденне життя дитини або її родини, особливі відносини між учасниками цього процесу.

Головними принципами психологічного супроводу визначено принципи науковості, гуманізації, особистісно орієнтованої діяльності, сенситивності, індивідуального та діяльнісного підходу й системності.

До основних стадій психологічного супроводу віднесено три основних компоненти: діагностика, відбір і застосування методичних засобів та аналіз проміжних і кінцевих результатів.

Методологія даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні тенденції у психології та педагогіці базуються на фундаменті філософських теорій і з'являються пізніше за часом, ніж філософські ідеї. Отже, відстежуючи тенденції у сучасній філософії, можна спрогнозувати з великою вірогідністю розгортання та подальше втілення цих ідей у психологічній та соціологічній науках та дисциплінах.

З'ясовано, що найдоцільнішим методом досліджень у контексті заявленої теми дисертації є комплексний історіографічний та компаративний аналіз психологічного забезпечення реабілітаційної освіти у світі. Встановлено, що комплексність компаративного аналізу забезпечується його полівекторністю:

* порівняння міжнародних (національних-наднаціональних) норм розуміння проблем і пропонованих міжнародним співтовариством шляхів їхнього вирішення з національною практикою;

* порівняння соціальних практик різних країн з погляду розуміння можливостей й обмежень використання досвіду однієї країни в умовах іншої;

* порівняння сучасного й минулого досвіду рішення соціальних проблем з точки зору наступності досвіду;

* порівняння технологій вирішення різних соціальних та психологічних проблем або однієї й тієї ж проблеми, але щодо різних груп населення.

З'ясовано, що хоча сучасний психологічний дискурс містить історичні розвідки ставлення соціуму до людей зі спеціальними потребами, різноманітні моделювання спеціальних освітніх потреб, вітчизняних досліджень, що містять систематичний аналіз сучасного стану та тенденцій психологічного забезпечення реабілітаційної освіти у країнах Західної Європи, на даний час немає.

Виявлено, що моделі «старої» парадигми спеціальної освіти (релігійна, медична, економічна моделі та модель функціональної обмеженості) фіксують увагу на тому, що у людини є обмеженим чи відсутнім. З'ясовано, що посттрадиційна парадигма інвалідності враховує перш за все потенціал відносин між інвалідом і суспільством та включає ряд моделей інвалідності: британські (матеріалістичну, незалежного життя) й американські (психосоціальну, соціокультурну, людської розмаїтості), модель інвалідності як незайнятості, та модель цивільних прав. Виявлено основні принципи психологічного супроводу спеціальної освіти: єдності супроводу й розвитку, єдності вікового й індивідуального у супроводі, єдності психодіагностики та супроводу та діяльнісний принцип здійснення психологічного супроводу.

Сучасні дослідження реабілітаційної освіти та психологічного супроводу її діяльності у контексті різних аспектів світового процесу висвітлені у працях таких вітчизняних вчених, як Г. Бойко, В. Бондар, Л. Вавіна, А. Висоцька, В. Засенко, В. Ерніязова, В. Карвяліс, А. Колупаєва, І. Коробейніков, А. Кузнєцов, Т. Лазаренко, В. Синьов, О. Хохліна, М. Шеремет та ін. Сучасні національні концепції соціальної політики в області інвалідності розроблені у працях закордонних вчених: К. Барнеса, Л. Воддінгтона, Р. Гарланд-Томпсона, М. Діллера, І. Золі, К. Клейра, А. Колдвелл-Кобберта, П. Лонгморе, Н. Малофеєва, Е. Моррісона, Е. Наберушкіна, М. Олівера, М. Путнам, П. Саркара, В. Стотерса, Е. Тарасенко, Р. Фассінгера, В. Фінкелштейна, П. Фрейра, Х. Хана, Е. Ярської-Смірнової, П. Якобса та ін.

Визначено, що традиційна та посттрадиційна (нова) парадигми інвалідності співіснують у сучасному світі у якості протистояння в межах патерналістської концепції інвалідності та постмодерністських концепцій людської розмаїтості.

Другий розділ - «Головні чинники формування тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті» - присвячено теоретичному аналізу факторів формування сучасних тенденцій у психологічному супроводі спеціальної освіти та систематизації дискурсивних обґрунтувань та провідних методик інтегративного навчання.

Виокремлено наступні типи дискурсивного обґрунтування психолого-педагогічного супроводу інклюзії: дискурс прав та етики, дискурс ефективності й результативності, політичний дискурс та прагматичний дискурс. Згадані підходи ґрунтуються на декількох теоретичних засадах: теорія соціальної справедливості, прав людини, теорія соціальних систем стосовно розвитку людини, соціальний конструктивізм, інформаційне суспільство, структуралізм, соціальна критика.

Дослідження підтвердило нашу гіпотезу стосовно генеративної та інтегративної ролі філософських теорій для становлення ідей спеціальної психології. Доведено, що найвпливовішими формуючими факторами генезису сучасних концепцій спеціальної психології виступили гуманізм, аналітична філософія, екзистенціалізм, неотомізм, позитивізм, феноменологія, герменевтика та постмодернізм. Ці філософські течії сформували розвиток психології як дисципліни, вплинули на розробку її термінологічного апарату, сформували соціальне замовлення щодо неї та критерії ефективності її методів та підходів. На сучасному етапі найвпливовішою є концепція ідеологічного плюралізму, людського розмаїття постмодернізму, зокрема «постмодерну Сходу» (усі люди мають відмінності, але це не привід ізолювати їх).

Встановлено, що з 70-х рр. ХХ ст. на концептуальну базу спеціальної психології вплинули й ідеологи суміжних дисциплін: представники гуманістичної психології та педагогіки, які переорієнтували традиційне навчання, що спрямовує розвиток дитини «ззовні», до навчання, яке направляє цей процес «зсередини».

Виявлено, що сучасні тенденції психологічного супроводу реабілітаційної освіти формуються під впливом певного ряду вже специфічно психологічних концепцій: концепція «прийняття правил групи» Бріма; концепція «соціальних домовленостей» Мерсер; концепція «каскаду сервісів» Рейнхольдса й Дено. Підсумовуючи розвиток поглядів на зміст і форми психологічного супроводу реабілітаційної освіти, ми виокремили такі його аспекти: сенсуалістичний, біологізаторський або фізіологічний, соціально-діяльнісний та комплексний.

З'ясовано, що сучасною світовою тенденцією правового забезпечення дітей з особливими освітінми потребами є створення ситуації рівних можливостей, прав та обов'язків для всіх та «позитивна дискримінація» дітей з особливими потребами (існування обов'язку держав вживати спеціальні заходи щодо особливої турботи для інтеграції таких дітей у соціальне життя). Встановлено, що у сфері правового забезпечення реабілітаційної освіти на міжнародному рівні прослідковуються наступні характерні риси:

1. міжнародні політичні, соціально-правові засади головних прав та свобод людини формувалися у свідомості світової спільноти поступово й були втілені у деклараціях прав людини та дитини та інших документах Організації Об'єднаних Націй;

2. міжнародні політичні, соціально-правові засади життя людей з особливими освітніми потребами формувалися разом з толеризацією суспільного відношення до усіх категорій людей, які потерпають від будь-якої дискримінації, експлуатації, соціальної нерівності, природних катаклізмів, війн тощо, що було втілено у Декларації соціального прогресу й розвитку, у Декларації про права розумово відсталих осіб, Декларації прав інвалідів та інших деклараціях, спрямованих проти війн, апартеїду, дискримінації, соціальної нерівності тощо. В системі ООН були прийняті концепції й програми дій щодо попередження інвалідності, відновлення й створення рівних можливостей для осіб з особливими освітніми потребами;

3. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури, інші наднаціональні та регіональні міжнародні організації сприяли більшому розумінню проблем осіб з особливими освітніми потребами, розвитку міжнародного права, норм та ставлення до вирішення потреб осіб з особливими освітніми потребами у сферах соціального забезпечення, освіти, фізичного виховання й спорту, що було пізніше втілено у різних деклараціях, конвенціях, хартіях, резолюціях ЮНЕСКО, а також Ради Європи;

4. психологічний супровід, реабілітаційна освіта, фізичне виховання й спорт осіб з особливими освітніми потребами представляють собою складову частину соціальної системи суспільства, діяльність якої спрямована на процеси розвитку й прогресу суспільства як такого;

5. у практичній діяльності необхідно враховувати рекомендації, що пропонуються у міжнародних деклараціях, які підписані й визнані Україною та інформувати про зміст цих документів широкий загал.

Встановлено, що психологія західних країн розвивалася на основі різних психологічних напрямків, в залежності від концепції яких розуміється кінцева мета психолого-корекційного процесу. Так, представники психодинамічного напрямку зв'язують причини порушень із наявністю конфлікту, отже психокорекційні методи (ігротерапія: директивна й не директивна; арт-терапія; танцювальна терапія; музикотерапія; тлумачення сновидінь; «світостворення» / Well-Technik) спрямовані на усунення цього конфлікту. Для представників поведінкового напрямку дезадаптація виникає у результаті поганого навчання, отже метою психологічної корекції є вироблення в дитини нової адаптивної поведінки («метод негативного впливу», стосунки тренер-учень). Основне завдання когнітивної психокорекції - створення моделі психологічної проблеми, зрозумілої для підлітка, навчання його новим способам мислення, зміна сприйняття себе й оточення. У процесі кліент-центрованих психокорекційних впливів завданням є усунення емоційних блоків та перешкод на шляху самореалізації й самоактуалізації. Адлерівська модель включає корекцію мотивів з перспективою вироблення нового стилю життя. Позитивна психотерапія базується на принципах надії, балансу та самодопомоги. У Західній Європі популярними також є раціонально-емоційний напрямок Еліса, екзистенціальний напрямок, тілесноорієнтований напрямок В. Райха, біоенергетичний підхід О. Лоуена тощо.

Кожен з вказаних напрямків має свої освітні установи, міжнародні організації та центри, координується міжнародними асоціаціями, що координують ліцензування фахівців та навіть післядипломну підготовку.

У третьому розділі - «Провідні тенденції психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи» - було з'ясовано провідні світові тенденції розвитку психологічного супроводу діяльності реабілітаційної освіти та деталізовано ступінь їх реалізації у психологічних службах та системі підготовки фахівців у країнах Західної Європи.

Виснувано, що стан європейської психологічної системи піклування про людей з особливими освітніми потребами відображає загальносвітові тенденції. Так, у Австрії існує загальнонаціональний план роботи з такими дітьми, плідно розвивається варіативна освіта: співіснують інтегровані, взаємодіючі, малі класи та класи з допоміжними викладачами.

У Великобританії створено міцну законодавчу базу щодо осіб з особливими потребами та велику кількість організацій, що надають допомогу таким людям: приватні організації, суспільний сектор та місцева влада. Для підлітків з особливими освітніми потребами розробляються індивідуальні програми реабілітації, які узгоджуються з клієнтом та його сім'єю і які можуть бути подані з апеляцією до Трибуналу з Інвалідності й Спеціальних Потреб в Освіті. По досягненню дитиною з особливими освітніми потребами 13 років оформлюється «План Переходу» дитини до дорослого життя, який переглядається щорічно.

Досліджено, що в Італії законодавчо визначені нормативи щодо інтегрованих класів, налагоджено тісну взаємодію закладів освіти з профільними організаціями охорони здоров'я. У вищих навчальних закладах впроваджено посади викладачів-асистентів.

Для роботи з дітьми зі спеціальними потребами у Скандинавських країнах організуються заклади, у яких перебуває не більше ніж 30 дітей і де створюється обстановка, максимально наближена до сімейної.

У Королівстві Нідерланди з 1998/99 навчального року спеціальна освіта поділена на 2 категорії: спеціальні початкові школи та інтегровані початкові й середні школи.

У Німеччині відповідальність за проведення процедури психологічної експертизи дитини лежить на шкільній владі, що співпрацює із деякими агентствами поза шкільною системою, включаючи шкільні психологічні служби, офіс суспільної охорони здоров'я, офіс благополуччя молодих людей й освітні консультаційні агентства. Окремі типи спеціальних шкіл комбінуються в освітні курси, за якими навчаються учні в гімназіях. Школи співпрацюють із департаментами кар'єрного керівництва суспільних агенцій з працевлаштування.

Досліджено, що психологічна освіта в країнах ЄС розвивається в контексті Болонського та Копенгагенського процесів. Встановлено, що у Західній Європі основним роботодавцем для психологів у системі освіти є державні або місцеві органи влади та управління освітою. Навантаження психологів у системі освіти доволі велике: практично у всіх країнах Західної Європи у середньому на одного психолога приходиться 4700 дітей, що унеможливлює реалізацію індивідуалізованого підходу. Психологічним супроводом як правило забезпечуються всі діти до 18 років, не зважаючи на те, у навчальному закладі якого типу вони навчаються.

З'ясовано, що у більшості західноєвропейських країн існують вимоги, щоб психолог у системі освіти додатково проходив ще спеціальний курс навчання. Ліцензія на роботу психологом у системі освіти, окрім диплома психолога, надається після проходження програми професійних тренінгів та обов'язкової практики за обраною спеціалізацією. У кожній країні Західної Європи активно функціонують одне чи декілька професійних психологічних співтовариств. Метою цих асоціацій проголошується розробка нормативних документів, обмін досвідом між колегами, захист інтересів самих психологів та клієнтів, підтримка рівня професійних стандартів.

В більшості країн Західної Європи діють національні стандарти практичної діяльності фахівців психологічної служби, етичні стандарти, що регулюють їх діяльність. Тоді як на Україні ані на державному рівні немає етичних стандартів щодо самої системи освіти, і майже жоден навчальний заклад не приймає власні затверджені етичні нормативи, згідно з якими мають оцінюватися педагогічна діяльність вчительського складу та розрішуватись конфліктні ситуації між дітьми та педагогами. Через суспільні трансформації та падіння традиційних норм моральності нормативна професійна етика зникла з нашого суспільства як феномен.

Встановлено, що стандартно, освіта західноєвропейського психолога триває декілька років і має кілька ступенів, кожен з яких завершується присвоєнням певної кваліфікації, підтвердженої дипломом чи сертифікатом. Спеціалісти-психологи проходять практику (супервізорство) під наглядом досвідчених фахівців. У деяких країнах (наприклад, у Великобританії) існують єдині реєстри, без обліку у яких неможлива практична психологічна діяльність для конкретного фахівця.

Досліджено, що факультети підготовки спеціальних психологів на сьогодні, як правило, отримують допомогу від національних центрів психологічної та освітньої підтримки або від регіональних педагогічних методологічних центрів. У багатьох західноєвропейських країнах відсутня спеціалізація «дефектолог». Психолог будь-якого профілю отримує знання про весь спектр проявів людської психіки та знаня в галузі спеціальної психології, психології розвитку, тобто може здійснювати психологічний супровід дітей з особливими потребами.

З'ясовано, що програми психологічних факультетів західноєвропейських університетів досить сильно відрізняються між собою. Зміст навчання обумовлюється різними факторами, серед яких не останнє місце займає те, до якої наукової школи відноситься керівництво кафедр. Психологія з можливістю спеціалізуватися за напрямками, які вивчаються спеціальною психологією в Україні, викладається практично у всіх західноєвропейських університетах. При цьому вивчається така програма, яка є акредитованою психологічною асоціацією тої чи іншої країни. До загальної програми з психології входить трирічний дипломний курс, що містить знання з усіх основних напрямків психологічної науки (клінічна психологія, теорія пізнання, теорія особистості, соціальна психологія тощо), плюс обов'язковий для одержання ступеня бакалавра четвертий рік, присвячений в основному спеціалізації й написанню дипломної роботи. Після цього потрібно або закінчити дворічну післядипломну програму (на ступінь магістра), або два роки відробити «за розподілом». Лише після цього особа може зареєструватися в відповідній країні ЄС як практикуючий психолог.

Визначено, що провідною сучасною світовою тенденцією психологічного супроводу реабілітаційної освіти є поєднання окремих галузевих напрямків роботи з дітьми з особливими освітніми потребами у діагностико-корекційний та діагностико-виховний напрямок як єдиний напрямок роботи. Визначено, що психологічний супровід у сучасних реабілітаційних закладах освіти розвивається за трьома основними векторами: формування психологічного забезпечення розвиваючого потенціалу освіти; охоплення психологічною допомогою всіх учасників освітнього, виховного, корекційного процесів; та вдосконалення психологічної служби як організаційної та професійної структури. Однією з провідних тенденцій їх реалізації у сучасному міжнародному просторі є індивідуалізація корекційної роботи та формування гнучкої варіативної системи спеціальної освіти. У результаті нашого дослідження, ми розробили інтегративну цілісну модель тенденцій розвитку психологічного супроводу спеціальної освіти у країнах Західної Європи (Рис. 1).

Ми встановили, що основними світовими тенденціями реалізації психологічного забезпечення є:

- гуманізація корекційно-психологічної діяльності та розширення її цільового спектру: спеціальне виховання та освіта, окрім виправлення первинного дефекту, спрямовуються і на попередження можливих вторинних відхилень, а також на ліквідацію психологічної причини дезадаптації;

- забезпечення високої якості реабілітаційної освіти у комплексі підвищення цілісної якості життя людей зі спеціальними потребами, у яку включені і такі категорії, як «здоров'я», «соціальне благополуччя», «самореалізація»;

- переформування реабілітаційної освіти від несистематизованої суми різноманітних методів діагностичної, корекційно-розвиваючої роботи з дітьми зі спеціальними потребами у комплексну технологію супроводження. Спеціалізована психологічна підтримка надається не тільки дитині, але й батькам, педагогам та усім учасникам освітнього процесу;

- максимальна інтеграція та інклюзія кожної дитини у суспільне життя на максимально рівних правах з іншими та здійснення корекції за принципом раннього втручання та індивідуального підходу;

- координація зусиль фахівців різних країн щодо роботи з дітьми зі спеціальними потребами, розвиток міжнародної співпраці як на рівні країн, так і на рівні структур міжнародних організацій. Враховуючи розповсюдження інклюзивних та інтеграційних процесів у спеціальній та загальній освіті у міжнародному масштабі, ми стверджуємо, що має місце об'єднання загальної освіти та спеціальної у єдину комплексну систему загальної освіти світового рівня (з єдиними міжнародними освітніми нормами та стандартами - Болонський процес є найяскравішим тому прикладом). Тобто ми можемо говорити про становлення глобальної системи всезагальної освіти, у якій психологічний супровід є однією з необхідних складових;

- формування глобальних структур легітимації й формалізації єдиного рівня професійних стандартів психологічного супроводу освіти: у кожній країні існують професійні психологічні асоціації, які інтегруються у міжнародні співтовариства та організують міжнародні конференції, рекомендації яких впроваджуються у законодавство й повсякденну практику усіх країн світу. Організація психологічних служб у більшості країн світу строго й детально регламентується цими законодавчими і нормативними
документами, національними й світовими стандартами практичної та етичної діяльності фахівців психологічної служби.

Рис.1. Інтегративна модель тенденцій розвитку психологічного супроводу реабілітаційної освіти у країнах Західної Європи

Державна система психологічного супроводу підтримки освіти в Україні знаходиться у стані розбудови і на сучасному етапі ще не може у повній мірі забезпечити рівність прав на освіту осіб з особливими освітніми потребами: не налагоджено централізованого статистичного обліку цих дітей, неможливо прогнозувати підготовку необхідної кількості спеціалістів-корекційних педагогів і взагалі ефективно розвивати реабілітаційну освіту.

Напрямком розбудови вітчизняної системи психологічного супроводу спеціальної освіти ми вважаємо пріоритетність та варіативність реабілітаційної освіти. Мається на увазі її прогресивний характер, формування нового ставлення суспільства до особистості, використання інтелектуальних можливостей людини, принципово нові ідеї у цій сфері, демократизація освіти, застосування програм, що відносяться до різних концепцій та парадигм у області інвалідності.



ВИСНОВКИ

1. У результаті аналізу теоретичних та організаційно-методичних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи встановлено, що основні дослідження проблематики психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами велися у контексті традиційної чи посттрадиційної парадигм. Встановлено, що, хоча сучасний психологічний дискурс містить різноманітні моделювання психологічного супроводу (релігійна, медична, економічна, реабілітаційна моделі, модель функціональної обмеженості, нормалізації, мейнстримінг, інтеграція та інклюзія), але досліджень, що присвячені систематичному аналізу сучасного стану та світових тенденцій психологічного супроводу реабілітаційної освіти, на даний час немає.

2. У результаті системного аналізу та синтезу методологічних та науково-теоретичних засад сучасних тенденцій психологічного супроводу реабілітаційної освіти на прикладі країн Західної Європи встановлено парадигму формування цих тенденцій: ґенеза філософських теорій освіти передує психологічним вченням і виступає їх основою, формує базові тенденції спеціальної психології; ґенеза педагогічних, соціальних вчень, вчень у інших галузях психології відбувається паралельно з розвитком спеціальної психології та впливає на формування її методології та аспектів соціальної практики.

3. З'ясовано, що міжнародні політичні, соціально-правові засади основоположних прав та свобод осіб з особливими освітніми потребами формувалися у свідомості світової спільноти поступово й були втілені у деклараціях з прав людини та концепціях створення рівних можливостей різноманітних міжнародних організацій. Виявлено, що провідною сучасною тенденцією психологічного супроводу реабілітаційної освіти у Західній Європі є переформування її у комплексну соціокультурну структуру для забезпечення максимального інтегрування осіб з особливими освітніми потребами у суспільство.

4. Доведено, що тенденції розвитку психологічного супроводу у реабілітаційній освіті мають багатовекторну природу. На їх формування та розвиток впливають різноманітні фактори, які у цілому відображають суспільний устрій тої чи іншої країни. Означені тенеденції класифіковано:

- за вектором цілей та завдань психологічного супроводу;

- за вектором форм психологічного супроводу (Інваріантність - Варіативність; Однаковість - Індивідуалізація; Стабільність - Гнучкість; Орієнтація на національні - Орієнтація на національні та міжнародні стандарти; Ідеологічна - Національна, полікультурна спрямованість; Однаковість - Різноманіття методологічних засад);

- за вектором форм та методів психологічного супроводу у реабілітаційній освіті (Форми та методи - Технології; Психометрична, діагностична діяльність - Творчість, проектування, дослідницька діяльність; Авторитарність - Демократія);

- за вектором відносин спеціальний психолог - дитина з особливими освітніми потребами (пасивна позиція об'єкту - активна позиція суб'єкту).

У результаті системного аналізу векторних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи розроблено інтегративну, цілісну модель цих тенденцій. Основними сучасними тенденціями визнано:

1) вдосконалення психологічного супроводу діючих систем реабілітаційної освіти;

2) вплив глобалізаційних процесів на системи психологічного супроводу освіти, у яку включається реабілітаційна освіта як її складова;

3) проектування принципово нових систем психологічного супроводу реабілітаційної освіти, альтернативних загальноприйнятим.

5. Визначено основні напрямки розвитку й реалізації цих тенденцій у сучасних спеціальних закладах освіти, підготовці фахівців зі спеціальної психології у країнах Західної Європи. З'ясовано, що найвпливовішими теоретичними моделями, які обумовлюють практику психологічного супроводу у західноєвропейському освітньому просторі, є: психодинамічний підхід; психокорекційні методи; методи поведінкового напрямку; методи когнітивного напрямку; кліент-центрований підхід К. Роджерса; раціонально-емоційний напрямок Еліса; екзистенціальний напрямок; тілесноорієнтований напрямок В. Райха; біоенергетичний підхід О. Лоуена; концепція А. Адлера; гуманістично-орієнтований підхід (креативна терапія); позитивна психотерапія тощо.

Розроблено рекомендаційні положення щодо реформування системи психологічного супроводу в реабілітаційній освіті на Україні з урахуванням західноєвропейського досвіду, як то:

1. інформаційне забезпечення діяльності системи спеціальної освіти;

2. створення правових і організаційних умов для ефективної взаємодії і функціонування реабілітаційних центрів, спеціальних і загальноосвітніх установ;

3. створення умов для взаємодії структур масової і спеціальної освіти у реалізації інтегративних підходів до навчання дітей з особливими потребами (у межах нині діючої освітньої системи);

4. впорядкування функціонування системи підвищення кваліфікації фахівців, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами, в умовах нині діючої системи освіти, а також підвищення кваліфікації викладачів з корекційної освіти;

5. створення умов для планомірного розвитку системи підготовки до життя у суспільстві та професійному самовизначенні осіб з особливими освітніми потребами;

6. формування відносин суспільства до дітей з особливими освітніми потребами, що відповідає Конвенціям ООН про права дітей та інвалідів;

7. проектування компонентів системи реабілітаційної освіти у перспективі.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Соколов В.В. Досвід Австрії у впровадженні інклюзії в освіті осіб з обмеженими можливостями / Соколов В.В. // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб. статей: Вип. 12. Ч.2. - Ялта: РВВ КГУ, 2006. - С. 254-260.

2. Соколов В.В. Огляд психологічного забезпечення у спеціальній освіті на прикладі різних країн / Соколов В.В. // Зб. наукових праць Кам'янець-Подільського державного університету. Сер.: Соціально-педагогічна. Вип. VII / За ред. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. - Кам'янець-Подільський: ПП Мошинський B.C., 2007. - С. 87-89.

3. Соколов В.В. Освіта дітей з особливими освітніми потребами на прикладі Австрії / Соколов В.В. // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 363. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 201-205.

4. Соколов В.В. Психологічна складова корекційної роботи з дітьми, що мають вади розвитку, у світовому досвіді / Соколов В.В. // Науковий часопис НПУ ім. М. Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія: зб. наук. праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - № 9. - С. 180-185.

5. Соколов В.В. Розвиток психологічної складової національних систем корекційної освіти / Соколов В.В. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. Вип. № 12 (151) червень. - Луганськ, 2008. - С. 260-264.

6. Соколов В.В. Сучасні напрями організації психологічного супроводу дітей із особливими освітніми потребами / Соколов В.В. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. Вип. № 22 (161) листопад. - Луганськ, 2008. - С. 205-208.

7. Соколов В.В. Гуманістична психологічна парадигма у підготовці кадрів для закладів спеціальної освіти у Німеччині / Соколов В.В. // Інтеграція людей з обмеженими можливостями в освітній простір України: зб. статей: Матеріали науково-практичної конференції (15-17 травня 2006 р, Ялта). - Ялта: РВВ КГУ, 2006. - С. 10-13.

8. Соколов В.В. Сучасні тенденції психологічної підтримки освіти дітей з особливими освітніми потребами у світі / Соколов В.В. // Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: інноваційний розвиток освітніх систем: Матеріали VІ міжнар. науково-практичної конференції - Луганськ, 2007. - С. 259 - 263.

9. Соколов В.В. Сучасні зарубіжні тенденції психологічного забезпечення діяльності корекційно-реабілітаційних закладів освіти / Соколов В.В. // Пошуки і знахідки: Матеріали наукової конференції молодих вчених СДПУ / Укладач В.К. Сарієнко. - Слов'янськ, 2007. - С. 92-94.



АНОТАЦІЇ

Соколов В.В. Сучасні тенденції психологічного супроводу діяльності реабілітаційних закладів освіти в країнах Західної Європи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.08 - спеціальна психологія. - Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - Київ, 2009.

Дисертаційне дослідження містить системний аналіз світових тенденцій розвитку психологічного супроводу навчально-виховного процесу дітей зі спеціальними потребами на прикладі західноєвропейських країн. Результатом аналізу є встановлення парадигми формування цих тенденцій, визначення найвпливовіших формуючих факторів ґенези сучасних концепцій спеціальної психології, виокремлення основних типів дискурсивного обґрунтування психологічного супроводу реабілітаційної освіти. Провідними сучасними світовими тенденціями психологічного супроводу реабілітаційної освіти визначено: вдосконалення психологічного супроводу діючих систем реабілітаційної освіти; становлення глобальної системи всезагальної освіти, у якій психологічна підтримка є однією з необхідних складових; максимальне залучення кожної дитини з особливими потребами у суспільне життя; здійснення корекції за принципом раннього втручання та індивідуального підходу та проектування приципово нових систем психологічного супроводу реабілітаційної освіти, альтернативних загальноприйнятим. Означені тенденції систематизовано за векторами: цілей та завдань психологічної роботи з особами з особливими потребами; форм психологічної роботи з особами з особливими потребами, форм та методів психологічної діяльності у реабілітаційній освіті; відносин спеціальний психолог - дитина з особливими освітніми потребами.

Ключові слова: дискурс спеціальної психології, інклюзія, інтеграція, реабілітаційна освіта, тенденції психологічного супроводу.



Соколов В.В. Современные тенденции психологического сопровождения деятельности реабилитационных учреждений образования в странах Западной Европы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.08 - специальная психология. Институт специальной педагогики АПН Украины. - Киев, 2009.

Диссертационное исследование содержит системный анализ мировых тенденций развития психологического сопровождения учебно-воспитательного процесса детей с особенностями психофизического развития на примере западноевропейских стран. Результатом анализа является установление парадигмы формирования этих тенденций, определение важнейших формирующих факторов генезиса современных концепций специальной психологии. Главными современными мировыми тенденциями психологического обеспечения специального образования определены: расширение его целевого спектра и объединение отдельных отраслевых направлений работы с детьми с особыми образовательными потребностями в комплексную технологию сопровождения; становление глобальной системы всеобщего образования, в которой психологическая поддержка является одной из необходимых составляющих; максимальное включение каждого ребенка в общественную жизнь на максимально равных правах; осуществление коррекции по принципу раннего вмешательства и индивидуального подхода. Обозначенные тенденции систематизированы по векторам: целей и задач психологической работы с детьми; форм психологической работы с такими детьми, форм и методов психологической деятельности в коррекционном образовании; отношений специальный психолог - ребенок с особыми образовательными потребностями.

Разработана интегративная модель указанных тенденций: 1) усовершенствование психологического сопровождения действующих систем коррекционного образования; 2) влияние глобализационных процессов на системы психологического сопровождения образования, в которую коррекционное образование включается как одна из составляющих; 3) проектирование принципиально новых систем психологического сопровождения детей с особыми образовательными потребностями, альтернативных общепринятым. В результате исследования систем подготовки специалистов по специальной психологии и коррекционному образованию и сравнительного анализа правового обеспечения инклюзивных процессов в странах Западной Европы и на Украине, разработаны рекомендации для решения задач психологического сопровождения отечественного коррекционного образования с учетом западноевропейского и мирового опыта.

Ключевые слова: дискурс специальной психологии, инклюзия, интеграция, реабилитационное образование, тенденции психологического сопровождения.

Sokolov V.V. The modern tendencies of the psychological support of the activity of the rehabilitative educational institutions in the countries of the Western Europe. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Psychological Sciences. Speciality 19.00.08 - Special Psychology. - Kyiv, Institute of Special Pedagogy of the Academy of pedagogical sciences of the Ukraine. - Kyiv, 2009.