Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

УДК 159.923-058.6 (043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ОСНОВНІ КОНСТРУКТИ СИМПТОМОКОМПЛЕКСУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЖЕРТВИ (НА ПРИКЛАДІ КАЗУСНИХ ТА ДЕЛІКТНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ)

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

ТРУХАНОВ ГЕННАДІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному університеті внутрішніх справ.

Науковий керівник:

Долженков Олександр Федорович, доктор юридичних наук, професор, Одеський державний університет внутрішніх справ, ректор.

Офіційні опоненти:

Барко Вадим Іванович, доктор психологічних наук, професор, Академія управління МВС України, проректор з навчальної та методичної роботи;

Крюкова Марина Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, кафедра диференціальної і експериментальної психології, доцент.

Захист відбудеться 17 січня 2009 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, 65082, м. Одеса, вул. Дворянська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий "___" ___________ 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Н. Акімова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Тривалий час галузь досліджень психології жертви найширше була представлена в межах юридичної психології, оскільки тут виникає багато актуальних завдань, які можуть бути вирішені тільки на основі теоретичних положень загальної віктимології як міждисциплінарної науки, що розвивається на базі взаємодії юриспруденції, кримінології, юридичної, загальної та соціальної психології. Поступово сфера досліджень значно розширювалася, акцентуючи увагу на загальнопсихологічних і соціально-психологічних аспектах особистості і поведінки потенційної жертви, структури міжособистісних відносин (П.Г. Дагель, 1967; Л.В. Франк, 1968; В.С. Мінська, 1988; А.Ф. Зелінський, 1999; Г.І. Шнейдер, 1994; В.Е. Коновалова, 2006; В.Е. Хрістенко, 2001 та ін.). У цих дослідженнях було показано, що особа потенційної жертви має певні індивідуально-психологічні особливості, які потенційно детермінують можливість потрапляння людини до категорії жертв.

При вивченні феномена психологічної жертви ми спиралися на традиції трансперсональної психології (К. Юнг, 1996; Р. Ассаджіолі, 1996; С. Грофф, 1993; К.Ч. Тойч, 1990); гештальтпсихології (Дж. Рейнуотер, 1999; М.В. Розін, 1992); позитивної психології (М. Селігман, 2006).

Істотний внесок у розвиток теорії психологічної жертви зробили концептуальні дослідження у сфері загальної психології К.О. Абульханової-Славської, 1991; Б.Г. Ананьєва, 1996; Л.І. Божович, 1976; Б.С. Братуся, 1988; П.А. М'ясоїда, 1997, В.А. Роменця, 1995; А.В. Петровського та В.А. Петровського, 1982, в яких розкрито системоутворюючі і регулюючі функції суб'єктності у формуванні психології жертви, виділено основні особистісні передумови формування цього феномена і закладено основи психопрофілактичної роботи в цьому напрямку.

Проте аж дотепер особистісні конструкти психологічної жертви залишалися поза увагою вчених. Актуальність указаної проблеми і її недостатня і фрагментарна розробленість у науковій літературі та її значення для становлення індивіда як особистості свідчить про необхідність її подальшого розвитку і служить обґрунтуванням постановки теми цього дослідження: "Основні конструкти симптомокомплексу психологічної жертви (на прикладі казусних і деліктних особистостей)".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям досліджень безпосередньо пов'язаний із завданнями Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2007-2009 роки, Концепцією реалізації державної політики боротьби з організованою злочинністю і корупцією на 2002-2010 роки.

Робота виконана відповідно до "Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних організацій МВС України на період 2002-2005 рр." (наказ МВС України від 30.06.2002 № 635), "Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які вимагають першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років" (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755), "Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки (п. 5.3, 6.1)." Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Одеського державного університету внутрішніх справ (протокол № 6 від 28.03.2008 р.) і узгоджена з Радою з координації наукових досліджень у сфері педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 30.09.2008 р.).

Мета і завдання дослідження: у ході дисертаційного дослідження розробити і теоретично обґрунтувати основні особистісні конструкти психологічної жертви.

Поставлена мета потребує вирішення таких завдань.

1. Виявити основні передумови створення концепції психологічної жертви. До цих передумов належить наукова спадщина представників трансперсональної, когнітивної, позитивної і гештальтпсихології, базові положення теорії вчинку і мотивації, концепція особистості як суб'єкта активності, концепції психологічного впливу і адаптивної активності, а також принципи причинності, активності, саморозвитку і ієрархічності.

2. Визначити детермінуючу роль конкретних індивідуально-психологічних (суб'єктивних) конструктів у становленні особистості психологічної жертви.

3. Розробити і апробовувати комплекс психодіагностичних методик, що реалізовують системний підхід до багаторівневої і багатофункціональної структури особистості психологічної жертви.

4. Вивчити основні конструкти психологічної жертви, які включають у себе мотиваційно-цільовий блок, особистісні особливості, акцентуації характеру, особливості подолання стресу, властивості нервової системи і типологічні особливості.

5. Визначити основний симптомокомплекс психологічної жертви в казусних і деліктних досліджуваних.

Об'єкт дослідження - індивідно-особистісні особливості суб'єкта психологічної жертви.

Предмет дослідження - якісні характеристики і співвідношення особистісних конструктів психологічної жертви.

Методи дослідження: спостереження, бесіда, методи психологічного дослідження (методика Ш. Шварца (мотиваційно-цільова спрямованість); 16-PF опитувальник Р. Кеттелла; опитувальник акцентуації характеру К. Леонгарда - Х. Шмішека; методики визначення індивідуального стилю подолання стресу Е. Хайма; "Теппінг-тест" Є.П. Ільїна).

Статистичне оброблення отриманих відомостей здійснювалося з використанням пакету STATISTICA 5.0.

Емпіричне дослідження здійснювалося на базі Харківського національного університету внутрішніх справ. Досліджуваними були: курсанти 5 курсу соціально-психологічного факультету, курсанти 4 курси факультету кримінальної міліції (80 осіб); а також особи, потерпілі від насильницьких злочинів (37 осіб). 117 досліджуваних були проведені по всіх указаних тестових випробуваннях. Відбір досліджуваних здійснювався нами з таким розрахунком, щоб вибірка була представлена особами різних соціальних категорій, об'єднаних віком (середній вік досліджуваних - 20-25 років).

Наукова новизна дисертаційного дослідження:

- уперше виявлено підґрунтя для створення поняття психологічної жертви;

- здійснено системний аналіз психологічних аспектів процесу формування особистості психологічної жертви;

- розроблено методичний комплекс для діагностики особистості психологічної жертви;

- уведено поняття психологічної жертви;

- уточнено поняття особистісних конструктів психологічної жертви;

- доповнено поняття "конструкта" як складової частини особистості психологічної жертви;

- розроблено та семантично наповнено психологічні портрети представників казусної та деліктної груп;

- доповнено поняття "казусної особистості" і "деліктної особистості".

Практичне значення отриманих результатів полягає:

- у розробленні програми спецкурсу "Психологія жертви" в Одеському державному університеті внутрішніх справ;

- у впровадженні результатів дослідження в практичну роботу психологічної служби ГУМВС України в Одеській області;

- у застосуванні результатів здійснених досліджень у лекційних курсах Одеського державного університету внутрішніх справ, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Достовірність і надійність результатів дослідження забезпечувалися реалізацією теоретичних і методологічних положень, адекватністю методів дослідження його цілям і завданням, репрезентативністю вибірки досліджуваних осіб; відповідним сучасним апаратом статистичного оброблення емпіричних даних.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження пройшли апробацію на наукових конференціях: "Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи" (Харків, 2003); "Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МВС Україні" (Харків, 2003); "Формування позитивного іміджу міліції" (Херсон, 2004); "Сучасні підходи до проблеми правової свідомості" (Одеса, 2006), на засіданні кафедри диференціальної і експериментальної психології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2006-2007).

Публікації. Основні результати дослідження викладено автором у 10 публікаціях, з них - 1 монографія і 4 статті, опубліковані в спеціалізованих наукових виданнях із психологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (257 робіт вітчизняних та зарубіжних авторів). Загальний обсяг складає 200 сторінок. Основний текст дисертації включає 167 сторінок машинописного тексту, також складено 16 таблиць, 11 рисунків, 3 схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, подано її загальну характеристику, сформульовано об'єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання й методи дослідження, розкрито його методологічні засади; висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості про її апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі "Індивідно-особистісні конструкти психологічної жертви" розглянуто історію виникнення й розвитку наукового знання про психологічну жертву, вивчено сучасні концепції її формування; виділено основні конструкти психологічної жертви. Огляд наукових праць із віктимології та психології дав можливість виділити і проаналізувати основні напрями в дослідженні феномена психологічної жертви. Показано, що різноманітність підходів до вивчення психологічної жертви свідчить не стільки про повноту розкриття проблеми, скільки про її неоднозначність та складність.

У межах першого, юридико-психологічного напрямку, представленого працями П.С. Дагеля, 1967; О.М. Джужі, 2006; Д.В. Рівмана, 2002; В.Я. Рибальської, 1979; Л.В. Ільїної, 1975; В.І. Полубінського, 1979; Л.В. Франка, 1972 та ін., симптомокомплекс психологічної жертви розглядається через базове поняття індивідуальної віктимності як властивості особистості, що сприяє її перетворенню на жертву в певних життєвих ситуаціях. Особистісна уразливість людини визначається схильністю, тобто комплексом об'єктивних і суб'єктивних якостей, які актуалізуються конкретною ситуацією та перетворюються на передумови заподіювання шкоди. На жаль, представники цього напрямку, незважаючи на визнання провідної ролі суб'єктивного фактора у вигляді сукупності індивідуально-типологічних відмінностей, основну увагу акцентують саме на кримінологічних аспектах проблеми.

У рамках другого, загальнопсихологічного напрямку, представленого працями Ш. Бюлер, 2008; Г. Шнайдера, 1994; В.Є. Христенко, 2004 та ін., феномен психологічної жертви екстраполюється на сферу міжособистісних стосунків у дружніх, подружніх, дитино-батьківських та виробничих контактах. Глибинні внутрішні структури та механізми формування особистості психологічної жертви розкриваються в науковій спадщині представників трансперсональної психології (Р. Ассаджіолі, 1996; Грофф, 1993; К.Ч. Тойч, 1990; К. Юнг, 1996); гештальтпсихології (Дж. Рейнуотер, 1999; М.В. Розін, 1996); позитивної та когнітивної психології (М. Селігман, 2006; Д. Озбелл, 1988; Г. Уіткін, 1988).

У сучасній вітчизняній психології концепція психологічної жертви акумулюється в наукових здобутках Б.Г. Ананьєва, 1996, К.О. Абульханової-Славської, 1991; П.А. М'ясоїда, 1997; В.А. Роменця, 1995; А.В. Петровського, 1997; В.А. Петровського, 1982 та ін.

На основі аналізу сучасних концепцій особистості психологічної жертви обґрунтовано, що основними її особистісними характеристиками є психологічна незрілість, неадекватна ієрархієзованість мотивів та відносин, імпліцитна потреба в самореалізації себе як особистості, схильність до диспозиційної тривоги та маніпуляції оточуючими; показано, що наука досить близько підійшла до пояснення цього феномена, проте залишаються невирішеними питання внутрішньої структури досліджуваного явища.

Узагальнення літератури дало можливість дати визначення психологічної жертви як складного індивідно-особистісного конструкту, сформованого на ранніх етапах онтогенезу, закріпленого в неодноразово повторюваних та підкріплених ззовні соціальних ситуаціях, такого, що проявляється в посиленні психологічної залежності, певної маніпуляції оточуючими і обмеженні власної просоціальної активності, та виділити і семантично наповнити її основні конструкти, до яких, на нашу думку, належать автором віднесено мотиваційно-цільовий, особистісний блок, особливості акцентуацій характеру та способів подолання стресу, властивості нервової системи.

Об'єднання основних теоретико-методологічних підходів до вивчення конструктів психологічної жертви дало можливість ввести поняття деліктної та казусної особистості психологічної жертви. Під деліктною психологічною жертвою ми розуміємо суб'єктів, які не тільки мають у своїй поведінці всі основні симптомокомплекси досліджуваного феномена, а й обтяжені певним досвідом перебування в статусі реального об'єкта різних замахів. Під казусною психологічною жертвою ми розуміємо суб'єктів, які у власній поведінці мають всі основні симптомокомплекси досліджуваного феномена, що проявляються й активно застосовуються в побутовому та повсякденному житті. конструкт симптомокомплекс психологічна жертва

На основі аналізу літератури обґрунтовано, що поза увагою вчених залишилися питання семантичної наповненості основних понять, які складають теорію психологічної жертви, відмічена відсутність експериментальних досліджень базових складових компонентів психологічної жертви та диференціації її основних суб'єктів, що й зумовило необхідність ретельної побудови емпіричного дослідження проблеми.

У другому розділі "Методи та організація дослідження" представлено загальну процедуру експериментального дослідження; обґрунтовано основні методологічні підходи щодо вивчення симптомокомплексу психологічної жертви; описано зміст програми дослідження цього феномена.

З позицій системного підходу особистість психологічної жертви визначено як динамічну, цілеспрямовану функціональну систему, в якій умовно виділяється декілька підсистем: мотиваційно-цільова, когнітивна, комунікативна, емоційна та регуляторна, а програма її експериментального дослідження включала в себе вирішення таких завдань емпіричної спрямованості: розроблення та апробацію оптимального комплексу психодіагностичних методик; діагностику мотиваційно-цільових, когнітивних, комунікативних та регуляторних властивостей досліджуваних; визначення взаємозв'язків по виділених конструктах між казусними та деліктними особистостями (рис. 1).

Дисертаційне дослідження здійснювалося протягом 2004-2007 років у три етапи: підготовчий, власне діагностичний і інтерпретаційний. Мета першого етапу (2004 р.) - обґрунтування проблеми, формулювання основних критеріїв виділення груп досліджуваних та підбирання діагностичного інструментарію. На другому етапі (2004-2006 роки) здійснювалося емпіричне дослідження основних конструктів, що складають симптомокомплекс психологічної жертви.

Досліджуваними були особи, які побували в ролі потерпілих, студенти факультету психології Харківського національного університету внутрішніх справ та курсанти факультету кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ. Змістовна неоднорідність вибірки була визначена методологічною тезою Д.В. Ривмана (2002) про первинну віктимність кожного індивіда, оскільки він володіє унікальним набором індивідуально-типологічних властивостей, перебуває в певній життєвій обстановці, постійно є включеним у соціальні ситуації та потенційно може стати психологічною жертвою.

На третьому етапі (2007 р.) здійснювалося математико-статистичне оброблення результатів дослідження за допомогою пакету STATISTICA 5.0. та складання психологічних портретів різних категорій досліджуваних.

Для здійснення емпіричного дослідження були використані такі методи: спостереження, бесіда, тестування, методи математичної статистики.

У третьому розділі "Індивідно-особистісні конструкти психологічної жертви" здійснено аналіз експериментальних даних, проаналізовано та семантично наповнено основні конструкти, що складають симптомокомплекс психологічної жертви.

Дослідження мотиваційно-цільової спрямованості, яке здійснювалося за допомогою методики Ш. Шварца, показало, що на рівні нормативних ідеалів (тобто на рівні переконань) для вибірки в цілому найбільш значущими є наступні цінності: доброта (турбота про благополуччя оточуючих), досягнення (власний успіх через проявлення компетентності відповідно до соціальних стандартів), гедонізм (прагнення до задоволення).

На рівні індивідуальних пріоритетів (тобто в конкретних учинках) здебільшого проявляються цінності самостійності (самостійності мислення і обрання способів дій), гедонізм (прагнення до задоволень), а також доброта (основна мотиваційна мета - збереження благополуччя оточуючих, в основі цінності лежить доброзичливість.).

Окремо по кожній підгрупі представлення значущості цінностей на рівні переконань можна охарактеризувати таким чином: у деліктній групі досліджуваних "жертв", які мають у своєму досвіді певні насильницькі дії ззовні, здебільшого бажані цілі і моделі поведінки поза взаємодією деліктних осіб із конкретними соціальними ситуаціями характеризуються, з одного боку, потребою у психологічній захищеності, небажанням виступати як активний суб'єкт перетворювальних дій, екстернальністю процесу цілепокладання; з іншого боку, виражена потреба в задоволеннях і позитивних відчуттях, яка поєднується з небажанням самостійно їх стимулювати, активізувати внутрішні резерви, з нетерпимістю і нерозуміння інтересів оточуючих.

Рис. 1. Роль основних структурних компонентів особистості психологічної жертви у процесах віктимізації

Відмічено, що спільним у групі "жертв" і "психологів" діагностовано значущість турботи про благополуччя близьких людей, доброти і прагнення до успіху в соціально-стандартних ситуаціях. Найбільшою суперечністю є розбіжність нормативних ідеалів у цінності досягнень (те, що ми охарактеризували як прагнення до успіху в соціально-стандартних ситуаціях) і небажання слідувати традиціям; а в казусній групі "психологів" - нехтування небезпекою і необхідністю погоджувати свої дії з оточуючими (певна соціальна самовпевненість), нетерпимість до них, що свідчить про дискордантність характеру досліджуваних груп.

У казусній групі "оперативників" виявлено домінування цінностей, пов'язаних із силовими (влада), вольовими (досягнення, самостійність) і тілесними цінностями (гедонізм, стимуляція). Цінності, що розкривають значущість міжособистісної сензитивності (доброта, конформність, універсальність), нормативність поведінки (безпека, традиції) у системі переконань казусної підгрупи представлені недостатньо, що, на нашу думку, пов'язано зі специфічною соціальною ситуацією, в якій перебувають досліджувані цієї групи.

Особистісний симптомокомплекс досліджувався за допомогою 16-факторного особистісного опитувальника Р. Кеттелла в модифікації А.М. Капустіної шляхом порівняння трьох основних підгруп досліджуваних, достовірність перевірялася за методом кутового перетворення Фішера, критерієм ц.

Диференціація досліджуваних груп здійснювалася по блоках комунікативних, інтелектуальних, емоційних характеристик та самооцінки (табл. 1).

По підблоку товариськості із блоку комунікативних характеристик між досліджуваними 1 і 2 підгруп ("жертви" ? "психологи") виявлено статистично значущі відмінності (на рівні р?0,05, 0,01). Між досліджуваними 2 і 3 підгруп ("психологи" - "оперативники") значущих відмінностей не виявлено. Високі показники товариськості були отримані у "психологів" (87,5 %) та "оперативників" (82,5 %). Відповідно, менш відкритими були "жертви" (64,9 %).

По підблоку соціально-психологічних характеристик із блоку комунікативних характеристик було виявлено статистично значущі відмінності між усіма групами по фактору Е (на рівні р?0,01, 0,05), фактору Q₂ ("конформізм - нонконформізм") (на рівні р?0,01, 0,05). При аналізі результатів за фактором G ("низька нормативність поведінки - висока нормативність поведінки") були отримані статистично значущі відмінності між підгрупами 1 і 2; 1 і 3 (жертви - психологи, жертви - оперативники) (табл.1).

Таблиця 1. Підгрупи "жертви - психологи" за методикою Р. Кеттела

Групи та кількість досліджуваних	А - замкнутість-товариськість	В - інтелект	С- емоційна нестабільність - емоційна стабільність	Е - підкореність - домінантність	F - стриманість - експресивність	G - низька нормативність поведінки - висока нормативність поведінки	H - нерішучість - сміливість	І - нечутливість-чутливість	L - довірливість-підозрілість	M - практичність - мрійливість	N - прямолінійність - дипломатичність	O - почуття спокою - тривожність	Q1 - консерватизм - радикалізм	Q2 - конформізм - нонконформізм	Q3 - низький самоконтроль - високий самоконтроль	Q4 - розслабленість - напруженість	MD - адекватність самооц. - неадекватність самооц.
Жертви 37 осіб	64,9	43,2	37,8	27,0	51,3	37,8	27,0	70,2	21,6	75,6	32,4	67,5	32,4	37,8	43,2	89,1	37,8
Психологи 40 осіб	87,5	82,5	70,0	55,0	52,5	65,0	60,0	72,5	37,5	65,0	37,5	40,0	72,5	57,5	70,0	60,0	72,5
ц	2,39	3,7	2,88	2,5	0,11	2,41	2,97	0,22	1,54	1,02	0,47	2,45	3,62	1,74	2,40	3,05	3,13
Р?	0,01	0,01	0,01	0,01	-	0,01	0,01	-	-	-	-	0,01	0,01	0,05	0,01	0,01	0,01

При аналізі результатів за фактором N ("прямолінійність Ї дипломатичність"), відмінності виявлені між підгрупами 1 і 3, 2 і 3 (жертви - оперативники, психологи - оперативники).

За фактором L ("довірливість Ї підозрілість") статистично значущі відмінності (р?0,05) виявлені в парах жертви-оперативники і психологи-оперативники). Більш довірливі жертви (21,6 %) (табл. 2).

У підгрупах психологів та оперативників самооцінка адекватна (72,5 % високих оцінок). Відмінності між 1 і 2, 1 і 3 статистично значущі (на рівні р? 0,01) (табл. 2).

Виявлено, що особистісний конструкт має якісні відмінності в казусній та деліктній групах.

Крім того, дослідження характерологічного конструкту за допомогою опитувальника акцентуацій характеру К. Леонгарда - Х. Шмішека дало можливість зробити висновок, що в чистому вигляді екстравертований тип представлений тільки в підгрупі майбутніх оперативних працівників - (гіпертимічний, 92,5 %). У двох інших підгрупах вибірки домінували змішані екстраінтравертовані варіанти: у підгрупі "жертви" - тривожний (81,0 %), демонстративний (86,6 %) і емотивний (62,3 %); у підгрупі психологів - гіпертимічний (77,5 %), демонстративний (51,5 %) та емотивний (77,5 %). На підставі здійсненої діагностики умовно виділено два поведінкові типи - "пасивно-підкорюваний" та "провокуючий".

Таблиця 2. Підгрупи "жертви - оперативники" за методикою Р. Кеттела

Групи та кількість досліджуваних	А - замкнутість-товариськість	В - інтелект	С- емоційна нестабільність - емоційна стабільність	Е - підкореність - домінантність	F - стриманість - експресивність	G - низька нормативність поведінки - висока нормативність поведінки	H - нерішучість - сміливість	І - нечутливість-чутливість	L - довірливість-підозрілість	M - практичність - мрійливість	N - прямолінійність - дипломатичність	O - почуття спокою - тривожність	Q1 - консерватизм - радикалізм	Q2 - конформізм - нонконформізм	Q3 - низький самоконтроль - високий самоконтроль	Q4 - розслабленість - напруженість	MD - адекватність самооц. - неадекватність самооц.
Жертви 37 осіб	64,9	43,2	37,8	27,0	51,3	37,8	27,0	70,2	21,6	75,6	32,4	67,5	32,4	37,8	43,2	89,1	37,8
Оперативники 40 осіб	82,5	80,0	77,5	77,5	55,0	72,5	77,5	32,5	60,0	30,0	65,0	32,5	55,0	77,5	85,0	65,0	72,5
ц	1,77	3,41	3,63	4,64	0,32	3,13	3,58	3,68	2,03	4,16	2,91	3,13	2,01	3,63	4,00	2,60	3,90
Р?	0,05	0,01	0,01	0,01	-	0,01	0,01	0,01	0,05	0,01	0,05	0,01	0,05	0,01	0,01	0,01	0,01

Оскільки в діагностованій вибірці типи акцентуацій характеру представлені різноманітно, показано, що сам по собі цей конструкт не впливає на формування особистості по типу психологічної жертви. Для того, щоб це сталося, необхідне комплексне поєднання декількох індивідно-особистісних феноменів.

За допомогою методики Е. Хайма виявлено, що в досліджуваних групах проявляються відмінності у способах подолання кризових та небезпечних ситуацій.

Продуктивні поведінкові копінг-стратегії зустрічаються частіше в підгрупах казусної групи ("психологи" - 25,0 %, "оперативники" - 32,5 %). У деліктній групі продуктивна поведінкова копінг-стратегія складає 10,8 %. Відмінності за критерієм ц кутового перетворення Фішера між 1 і 2 підгрупами ("жертви" -"психологи") статистично значущі на рівні р?0,05, між 1 і 3 підгрупами ("жертви" - "оперативники") статистично значущі на рівні р?0,01 (табл. 3).

Таблиця 3. Поведінкові копінг-стратегії в групах досліджуваних

Види копінг-стратегій	Групи та кількість досліджуваних
	1 група (жертви) n = 37	2 група (психологи) n = 40	3 група (оперативники) n = 35
Продуктивна	10,8 %	25,0 %	32,5 %
Відносно продуктивна	64,9 %	55,0 %	52,5 %
Непродуктивна	24,3 %	20,0 %	15,0 %

Оскільки схильність до копінгу певного рівня продуктивності є одним зі стійких критеріїв диференціації особистості, формується на підставі типів характеру протягом тривалого відрізку онтогенезу, припускаємо, що статистично достовірні відмінності між казусною і деліктною групами пояснюються саме цим феноменом і виступають фактором, який забезпечує стійку індивідуальну віктимність деліктів.

Поведінкові копінг-стратегії припускають, що індивіди не тільки досить повно можуть усвідомлювати свої проблеми, знати способи ефективного подолання ситуацій цього типу, виражати власне емоційно-афективне ставлення до них, а й уміти своєчасно застосовувати ці емоційно забарвлені знання на практиці. Низькі показники продуктивних копінг-стратегій діагностовано у представників деліктної групи, що свідчать про невміння звертатися по допомогу до інших людей, шукати додаткову інформацію. Такі соціально-поведінкові навички найбільше представлені в курсантів факультету кримінальної міліції (підгрупа "оперативники") - 32,5 %, що може свідчити про позитивну екстраполяцію навичок, що формуються, в оперативно-розшуковій діяльності на взаємодію зі стресом в повсякденному житті.

У відносно продуктивних поведінкових копінг-стратегіях значущі відмінності не зафіксовано. Якісний аналіз виявляє в деліктній групі високі показники - 64,9 %, у казусній групі-відповідно в підгрупі "психологи" - 55,0 %, у підгрупі "оперативники" - 52,5 %.

У непродуктивних способах копінг-поведінки значущих відмінностей також не виявлено, тобто тенденція до активного уникнення взаємодії зі стресом, психологічний відступ у складній ситуації досліджуваній вибірці в чистому вигляді не властиві, а поєднуються з альтруїзмом, прагненням до співпраці, звернення по допомогу.

У дослідженні виявлено значущі відмінності по поведінкових копінг-стратегіях між підгрупами 1 і 2 ("жертви" - "психологи"), 1 і 3 ("жертви" -"оперативники"), що підкреслює особливу значущість делікту в поведінці індивіда.

Установлено, що на рівні знання способів подолання стресу продуктивні когнітивні підходи переважають в казусній групі ("психологи" і "оперативники"), а відносно продуктивні підходи представлені у всіх трьох підгрупах ("жертви", "психологи", "оперативники").

На рівні емоційного відношення до способів подолання переважають аналогічні диференційовані тенденції - домінування продуктивних емоційних підходів в казусній групі ("психологи" і "оперативники"), а відносно продуктивні підходи представлені у всіх трьох підгрупах ("жертви", "психологи", "оперативники").

На рівні вміння застосовувати емоційно забарвлені знання на практиці тенденція подібна до описаних вище - відносно високі показники продуктивних поведінкових копінг-стратегій виявлені в казусній групі ("психологи" і "оперативники"), а відносно продуктивні підходи - в усіх трьох підгрупах ("жертви", "психологи", "оперативники"). У поведінковій ланці отримані оцінки по продуктивних і відносно продуктивних способах подолання набагато нижчі, ніж в емоційній і когнітивній.

Це свідчить про те, що при спробі подолання стресу представники обох груп (казусної і деліктної) не вдаються до способів психологічного захисту (непродуктивні копінг-стратегії є фактичним аналогом несвідомих способів реагування на стресові ситуації, коли відбувається зіткнення особливо значущих відносин особистості з обставинами життєвих ситуацій, що суперечать ним, і спотворення реальності), тобто діють з певною усвідомленістю своїх дій і вчинків. Переважання щодо продуктивних стратегій в деліктній психологічній групі дає можливість зробити висновок про наявність елементів маніпулювання і отримання особистої вигоди зі статусу.

Показано, що в деліктній групі кількість осіб з діагностованою силою нервової системи мінімальна (10,8 %) порівняно з казусною групою. Значно вище представлені особистості зі слабкою нервовою системою; за кількістю досліджуваних із нервовою системою середньої сили деліктна група наближена до казусної (62,2 %).

Виявлено, що чинником, який об'єднує всі три підгрупи ("жертви", "психологи", "оперативники"), є показники середньої сили нервової системи: це означає, що при наростанні зовнішніх подразників середньої інтенсивності представники всіх трьох підгруп реагують однаково; при наростанні інтенсивних зовнішніх подразників представники казусної групи ("психологи" і "оперативники") починають реагувати раніше; при слабких діях ззовні раніше реагувати і раніше досягати межового рівня активації будуть представники деліктної групи ("жертви"). Саме в цьому випадку в них спостерігатимуться швидші реакції порівняно з підгрупами "психологів" і "оперативників".

Аналогічна тенденція виявлятиметься за показником витривалості. Багатократні середньої сили стресогенні дії зовнішнього середовища у представників усіх трьох груп викликатимуть сумацію, тобто певне посилення реакцій за рахунок зростання загальної фонової активації, оскільки кожна попередня дія залишатиме після себе слід, а кожна подальша реакція досліджуваних здійснюватиметься на більш високому рівні. Проте оскільки реактивність деліктних досліджуваних ("жертви") на дію слабких подразників вища, то й ефективність реагування в них буде нижча. У представників казусної групи ("психологи" і "оперативники") "запас міцності" більший і, отже, відмічена сумація подразників у них продовжуватиметься довше.

Ці висновки можуть служити підставою для припущення про наявність потенційної віктимності в досліджуваних деліктної групи "жертви".

Отже, порівняльний аналіз індивідно-особистісних конструктів казусної та деліктної груп дав можливість виділити та змістовно наповнити основні симптомокомплекси психологічної жертви в групах досліджуваних із різним соціально-психологічним досвідом (казусні та деліктні особистості).

ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження дало можливість зробити такі основні висновки.

1. На основі теоретико-методологічного узагальнення наукових джерел виявлені основні передумови створення теорії психологічної жертви в зарубіжній і вітчизняній психології. До цих передумов належать наукова спадщина представників трансперсональної, когнітивної, позитивної і гештальтпсихології, базові положення теорії вчинку і мотивації, концепція особистості як суб'єкта активності, концепції психологічного впливу і адаптивної активності, а також принципи причинності, активності, саморозвитку і ієрархічності.

2. Теоретично обґрунтовані і емпірично виділені основні індивідно-особистісні конструкти психологічної жертви, які включають у себе мотиваційно-цільовий блок, особистісні особливості, акцентуації характеру, особливості подолання стресу, властивості нервової системи і типологічні особливості.

3. Відповідно до поставлених завдань було складено методичний комплекс, що дозволяє охопити основні складові цілісної системи психологічних властивостей особистості, які опосередковують поведінку психологічної жертви. До діагностичного комплексу нами були включені класичні методики, призначені для діагностики основних особистісних конструктів психологічної жертви: методика Ш. Шварца (мотиваційно-цільова спрямованість) - для діагностики мотиваційно-цільового конструкту; 16-PF опитувальник Р. Кеттелла - для діагностики особистісного конструкту; опитувальник акцентуації характеру К. Леонгарда - Х. Шмішека - для діагностики конструкту акцентуацій характеру; методика визначення індивідуальної копінг-стратегії Е. Хайма - для діагностики конструкту особливостей подолання стресу та "Теппінг-тест" Є.П. Ільіна - для діагностики конструкту нервової системи та типологічних особливостей.

4. Порівняльний аналіз індивідно-особистісних конструктів казусної і деліктної груп дозволив виділити основні симптомокомплекси психологічної жертви в групах досліджуваних з різним соціально-психологічним досвідом (казусні і деліктні особистості). Специфіка симптомокомплексу психологічної жертви в деліктній групі характеризується уникненням владних способів вирішення ситуацій, делегуванням відповідальності за те, що відбувається, екстернальним інстанціям, страхом ширших і семантично наповнених контактів із соціумом; рівнем індивідуальних пріоритетів, що розкриває поле самореалізації індивідів деліктної групи через конкретні вчинки, характеризує деліктну групу як соціально пасивну, таку, що уникає ухвалення відповідальних рішень, активного освоєння і перероблення зовнішньої інформації в стресогенних або емоційно невизначених ситуаціях. Афективна сфера досліджуваних деліктної групи характеризується емоційною нестійкістю, імпульсивністю, низькою толерантністю до фрустраційних дій і стресів, поступливістю і залежністю від чужих емоцій, загальною емоційною незрілістю. У симптомокомплексі психологічної жертви деліктної групи виявляється тенденція до непостійності (62,2 % - низькі оцінки за чинником "низька нормативність поведінки - висока нормативність поведінки"), схильність до потрапляння під вплив випадку і обставин у поєднанні з підвищеною сенситивністю, уразливістю, тривожністю, чутливістю до загрози і багатством емоційних переживань (за чинником "боязкість - сміливість") 73,0 % отримали низькі оцінки. Поступливість, відчуття власної незначності, невпевненість у собі поєднуються в цій групі із зануренням у власні ідеї, непрактичністю, надмірною відвертістю, невмінням адекватно аналізувати мотиви партнера, недостатньою самостійністю і залежністю від групи.

Аналіз індивідно-особистісного конструкту акцентуацій характеру в цій групі показав домінування тривожного, демонстративного і емотивного типів, що визначає переважання таких відносно продуктивних стратегій як пасивна кооперація і непродуктивних - емоційна розрядка і покірність, а також рівну представленість "пасивно-підпорядкованого" і "провокуючого" стилів поведінки у стресовій ситуації.

5. Специфіка симптомокомплексу психологічної жертви в казусній групі виявляється в більшій самостійності і незалежності в міжособистісному спілкуванні, характеризується відвертістю, товариськістю, активністю в установленні як мікро, так і макросоціальних контактів ("оперативники" - 77,5 %, "психологи" - 55,0 %). У поведінці проявляються експресивність, імпульсивність, соціальна сміливість, готовність до вступу до нових груп ("оперативники" - 72,5 % високих оцінок, "психологи" - 65,0 %). У підгрупі "оперативники" чітко виражена незалежність характеру, схильність до домінування, авторитарності, настороженість щодо до людей, схильність до ухвалення правил і норм, самостійність, ініціативність, гнучкість у міжособистісному спілкуванні. У підгрупі "психологи" наголошується (на відміну від "оперативників") прямолінійність, довірливість, наявність моральних норм.

Спільним для казусної групи є емоційна зрілість, висока саморегуляція поведінки, що забезпечує врівноваженість, внутрішню упевненість у собі і в своїх силах, спокійне сприйняття дійсності, хоча на цьому тлі може спостерігатися низька ситуативна стресостійкість, зайва емоційна напруженість (здебільшого це стосується тільки складних значущих ситуацій і може піддаватися контролю). Аналіз формальних характеристик індивідно-особистісного конструкту акцентуації характеру в цій групі показав домінування гіпертимного, демонстративного і емотивного типів; що визначає переважання продуктивних і практично всіх відносно продуктивних стратегій: ігнорування, дисиміляції, збереження самовладання, визначення сенсу, установлення власної цінності. Основні типи поведінки в стресових ситуаціях, як і в деліктній групі - це "пасивно-підпорядкований" і такий, що "провокує".

Подальше дослідження проблеми психологічної жертви ми вбачаємо в розробленні оригінального експрес-опитувальника для діагностики психологічної схильності до ролі жертви та методичних рекомендацій, придатних для використання практичними психологами та психотерапевтами.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Труханов Г.Л. Віктимологічні дані як інструмент управління системою цивільної безпеки / Г.Л. Труханов // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - 2006. - Вип. 18. - С. 168-174.

2. Труханов Г.Л. Виктимология как основа построения системи общественной безопасности / Г.Л. Труханов // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія психологія. - 2006. - Вип. 36. - № 740. - С. 237-241.

3. Труханов Г.Л. Принципы классификации личности жертв преступлений // Г.Л. Труханов / Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Психологія. 2006. Вип.11. - Т.11. - С. 68-74.

4. Труханов Г.Л. Методы исследования психологических аспектов виктимности / Г.Л. Труханов // Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Психологія. - 2006. - Вип. 16. - Т. 12. - С. 59-65.

5. Труханов Г.Л. Социальная и психологическая природа массовой виктимизации / Г.Л. Труханов // Право і безпека. - 2006. - № 5'1. - С. 198-200.

6. Труханов Г.Л. Жертва как объективный и необходимый фактор в построении и сохранении устойчивых совместных отношений / Г.Л. Труханов // Право і безпека. - 2006. - № 5'2 - С. 180-183.

7. Труханов Г.Л. Віктимологічна характеристика причин злочину / Г.Л. Труханов // Матеріали міжнародної наук. -практ. конф. ["Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах європейської інтеграції"]. - Одеса, 2007. - Ч.1. - С. 264-265.

8. Труханов Г.Л. Актуальні проблеми віктимології: відносини "злочинець-жертва" / Г.Л. Труханов // Матеріали міжнародної наук. -практ. конф. ["Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства"]- Одеса, 2007. - С. 196-200.

9. Труханов Г.Л. Некоторые вопросы общественной безопасности и виктимологии / Г.Л. Труханов // Наше право. - 2007. - № 4. спец. из-во ЮНЕСКО. - С. 64-66.

10. Труханов Г.Л. Основы общей виктимологии: монографія. - Х.: Титул, 2007. - 392 с.

АНОТАЦІЯ

Труханов Г.Л. Основні конструкти симптомокомплексу психологічної жертви (на прикладі казусних та деліктних особистостей). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. Одеса, 2008.

У дисертації наведено результати дослідження системи основних конструктів, які складають об'єктивні і суб'єктивні фактори формування симптомокомплексу особистості психологічної жертви. Показано, що цей симптомокомплекс є не випадковим явищем, а закономірним проявом особистісно-характерологічних, індивідуально-типологічних та долаючих блоків. Розроблено комплекс методик, адекватний структурі і особливостям функціонування психологічних процесів і особистісних якостей, що можуть бути потенційною основою формування особистості психологічної жертви. Результати емпіричних досліджень свідчать про те, що рівень індивідуальної віктимності значно залежить від складу мотивації, характерологічних, типологічних особливостей, наявності акцентуацій характеру та способів індивідуального подолання стресу.

Ключові слова: казусна група, деліктна група, конструкт, психологічна жертва.

АННОТАЦИЯ

Труханов Г.Л. Основные симптомокомплексы психологической жертвы (на примере казусных и деликтных личностей). Ї Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова. Одесса, 2008.

Диссертация посвящена теоретико-методологическому и эмпирическому исследованию феномена психологической жертвы и основных конструктов, составляющих ядро данного явления.

Разработана поэтапная программа эмпирического исследования и приведены основные результаты изучения системы конструктов, составляющих объективные и субъективные факторы, формирования симптомокомплекса личности психологической жертвы, в который включены ценностно-мотивационный, личностный, характерологический, индивидуально-типологический и преодолевающий блоки. Показано, что данный симптомокомплекс является не случайным явлением, а закономерным проявлением личностно-характерологических, индивидуально-типологических и преодолевающих стилей.

Даны определения основных понятий. Введено и семантически наполнено понятие "психологическая жертва", под которым мы понимаем сложный индивидно-личностный конструкт, сформированный на ранних этапах онтогенеза, закрепленный в неоднократно повторяемых и подкрепленных извне социальных ситуациях, проявляющийся в усилении психологической зависимости, определенной манипуляции окружающими и ограничении собственной просоциальной активности. Уточнено и модифицировано понятие деликтной и казусной личности психологической жертвы. Под деликтной психологической жертвой мы понимаем субъекта, который не только имеет в своем индивидуальном поведении все основные симптомокомплексы исследуемого феномена, но и обременен определенным опытом пребывания в статусе реального объекта различного рода покушений. Под казусной психологической жертвой мы понимаем субъекта, который в индивидуальном поведении имеет все основные симптомокомплексы исследуемого феномена, которые проявляются и активно применяются в бытовой и повседневной жизни, опыт пребывания в статусе реального объекта различного рода покушений отсутствует.

Разработан комплекс методик, адекватный структуре и особенностям функционирования психологических процессов и личностных качеств, которые могут быть потенциальной основой формирования личности психологической жертвы. Результаты эмпирического исследования свидетельствуют о том, что уровень индивидуальной психологической виктимности значимо зависит от состава мотивации, характерологических, типологических особенностей, наличия определенных типов акцентуаций характера и индивидуальных стилей преодолевающего поведения. Проведенное исследование позволило выделить и семантически наполнить основные особенности симптомокомплекса психологической жертвы у испытуемых с различным социально-психологическим опытом (казусная и деликтная группы).

Проведен анализ статистических данных преступности и виктимизации граждан в разных регионах Украины, что позволяет характеризовать социально психологические механизмы представлений массовой виктимность, прогнозировать развитие этих процессов и разрабатывать адекватные методы их профилактики.

Ключевые слова: казусная группа, деликтная группа, конструкт, психологическая жертва.

SUMMARY

Trukhanov G.L. Basic symptom-complexes of a psychological victim (based on the example of casual and depict personalities). - Manuscript.

Dissertation in search of a graduate degree of a candidate studying psychological sciences on specialty 19.00.01 - general psychology, history of psychology is the Odessa national university named after Mechnikov. Odessa, 2008.

The dissertation shows results of research made on the system of basic constructs, which make the objective and subjective factors of forming of symptom-complex personality of psychological victims, which include the valued-motivational, personal, individual-typical and overcoming blocks. It is shown that this symptom-complex is not an accidental outcome of the blocks mentioned above, but a recurring fact. The analysis of the systems allows to approach and to detect the exposure of individual (personality) and general (mass) psychological mechanisms of victim conduct. The system of interactive processes and individual qualities create the psychological mechanism of victim conduct, and also the phenomenon of personal and mass victimity. Unity and specificity of these mechanisms is predetermined by generalized and specificity of display of these two types of victims.

An author has developed a complex of methods, which are adequate to structure and features of functioning of psychological processes and personality qualities, which can serve as potential basis of forming the personality of a psychological victim. The results of empiric researches testify that the level individual psychological victimity meaningfully depends on composition of motivation, character and presence of certain types of accented features in an individual. The analysis of statistical data of criminality and victimization was conducted on citizens in different regions of Ukraine, which allowed characterizing of socio-psychological mechanisms that represent mass victimity, and to forecast development of these processes and therefore to develop adequate methods of their prevention.

Keywords: involved group, depict group, construct, psychological victim.

Размещено на Allbest.ru